3

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Тоді, коли правління у святому місті відбувалось у повному мирі й закони, завдяки благочестю та ненависті до зла в первосвященика Онії, береглись якнайкраще,

траплялось, що й самі царі шанували храм і прославляли святиню найкращими дарами;

тож і Селевк, цар Азії, давав з власних прибутків усе, що було конечне для видатків на богослужебні жертви.

Та якийсь Симон з покоління Веніямина, наставник храму, не погодився з первосвящеником щодо управи ринку в місті,

а не мігши Онію подолати, подався на зустріч з Аполлонієм з Тарсу, під цю пору правителем Келесирії та Фінікії,

і оповів, що скарбниця в Єрусалимі повна нечуваних багатств, що там сила грошей була незліченна та що не всі вони були призначені на жертви, тож цареві можна б їх узяти в руки.

В розмові з царем, Аполлоній розповів йому про багатства, про які йому донесено, і цар вибрав Геліодора, свого першого намісника, і вислав його з наказом забрати вищезгадані багатства.

Геліодор вирушив негайно в дорогу, буцімто щоб навідатися до міст Келесирії та Фінікії, в дійсності ж, щоб виконати намір царський.

Прибувши в Єрусалим, де його первосвященик міста прийняв доброзичливо, він, Геліодор, сказав про те, що було йому об'явлено, та й заявив причину, з-за якої прийшов, ще й спитав, чи воно справді так і є.

Первосвященик же пояснив йому, що то були вклади вдів і сиріт;

дещо належало Гірканові, синові Товії, дуже знатному мужеві; що воно не було так, як, говоривши неправду, повідав був нечестивий Симон; що всього було 400 талантів срібла й 200 талантів золота;

і що, нарешті, аж ніяк не можна було робити кривди тим, хто звірилися на святість місця, на велич і недоторканість храму, вшановуваного в цілому світі.

Але Геліодор відповів, що, силою даного йому наказу царського, ці багатства мали бути конечно перевезені в царську скарбницю.

Коли ж у призначений день він увійшов, щоб оглянути багатства, по всьому місті зчинилося велике занепокоєння.

Тоді священики у священичих одежах, припавши до землі перед вівтарем, благали Небо, що встановило закони про вклади, щоб зберегло їх цілими для тих, що дали їх на схов.

Хто споглядав на обличчя первосвященика, то в того серце краялося від болю: вид бо його й змінений колір виявляли душевний біль.

Страх і тремтіння охопили тіло його, з чого всі бачили, хто тільки дивився на нього, те страждання, яке опанувало його серце.

Люди ж кидалися купами з домів, щоб молитися всі разом, бо храм ось-ось мав бути осквернений.

Жіноцтво з волосяницями, які сягали по груди, висипало на вулиці. Щождо дівчат, які були замкнені по домах, то деякі збігались до дверей, деякі ставали на мури, а деякі виглядали крізь вікна.

А всі вони, простягнувши руки до неба, проказували благальні моління.

Жаль було дивитися на натовп, який у безладді припав до землі, та на вельми прибитого первосвященика у великому страсі.

Вони отже взивали до Господа Вседержителя, щоб він зберіг повірені вклади цілими та в повній безпеці для тих, хто повірили їх.

Тим часом Геліодор брався виконувати наказ.

Він зо своїми прибічниками був уже там, де була скарбниця, коли Володар духів і всякої влади вчинив там велику появу; а вчинив він це так, що всі, хто були відважилися ввійти, побиті Божою силою, знепритомніли й занепали на дусі.

їм бо з'явивсь якийсь кінь із страшним вершником на собі, прибраний у пишну упряж; він кинувся з усієї сили й передніми копитами став бити Геліодора. А той, хто сидів на ньому, видавалося, мав золоту зброю.

Крім того, двоє юнаків з'явились йому - неабиякої сили, прегарної вроди, зодягнені в чудові шати. Вони, ставши з обох боків Геліодора, били його безустанку, завдавши йому безліч ударів.

Коли ж він, повитий густою темрявою, впав зненацька на землю, його вхопили і, поклавши на ноші, винесли,

і визнали явно Божу силу: безпомічний бо був той, хто щойно з великим почетом та з прибічниками ввійшов був в оту скарбницю.

. І коли він, побитий Божою могутністю, лежав там німий, без жадної надії на рятунок і покинутий,

юдеї благословляли Господа, який прославив своє святе місце; храм же, недавно ще переповнений страхом та неладом, завдяки появі Бога Вседержителя сповнився веселощами та радістю.

Втім, деякі з товаришів Геліодора заходилися відразу просити Онію, щоб він візвав до Всевишнього, і щоб Всевишній дарував життя сердезі, який був уже при останньому віддиху.

Боявшися, щоб цар не підозрівав юдеїв, мовляв, то вони скоїли якесь лихо Геліодорові, священик приніс жертву за здоров'я цього мужа.

Коли ж первосвященик приносив жертву, щоб надолужити переблаганням, ті самі юнаки знов з'явилися Геліодорові, зодягнені в ті ж самі шати, і, стоячи, сказали: «Подякуй вельми Онії первосвященикові, бо завдяки йому Господь дає тобі ласкаво життя.

А по цій карі з неба повідай усім про велич Божої могутности.» Сказавши це, вони зникли.

Геліодор же, принісши Господеві жертву й зробивши якнайбільші обітниці тому, хто врятував йому життя, люб'язно попрощався з Онією і повернувся з військом до царя.

Він свідчив усім про діла превеликого Бога, які він бачив сам на власні очі.

А коли цар спитав Геліодора, кого б, на його думку, можна ще раз послати в Єрусалим, він відповів:

«Як маєш якогось ворога або ворохобника, то пошли його туди, і побачиш, як буде покараний, якщо пощастить йому врятуватись, бо довкола того місця є направду якась Божа сила.

Сам бо той, хто має житло на небі, наглядає й захищає те місце, а тих, що туди приходять із злими замірами, він б'є і губить на смерть.»

Отак воно було з Геліодором, і тим робом була врятована скарбниця.

Переклад Огієнка

-

-

Переклад Куліша

-

-

Переклад УБТ Турконяка

Коли святе місто було заселене з усяким миром і законами бо були добре бережені через побожність архиєрея Онія і ненавидження зла,

і сталося, що самі царі шанували місце і храм прославляли великими дарами,

так що і Селевкій цар Азії давав з власних прибутків всі видатки, що припадали на служіння жертов.

А якийсь Симон з Валґейського племени наставлений на настоятеля храму розійшовся з архиєреєм через непорядок, що в місті,

і не можучи перемогти Онію він прийшов до Аполлонія Тарсая, що в тім часі (був) воєводою Долини Сирії і Фінікії,

і сповістив про безчисленні маєтки, що кишіли в єрусалимській скарбниці, так що множество скарбів було безчислене, і вони не належать до справи жертов, а що було можливо піддати це під владу царя.

А зустрівшись з царем, Аполлоній обявив йому про згадані багацтва. Він же, вибравши Іліодора, що над ділами, післав, давши листи, щоб забрати вищезгадані багацтва.

А Іліодор зараз пішов, вдаючи наче йде до міст Долини Сирії і Фінікії, а на ділі, щоб виповнити царський приказ.

Прийшовши ж до Єрусалиму і дружньо прийнятий архиєреєм міста, він сказав про зроблене обявлення і сказав задля чого він прийшов. Він вивідував чи це поправді так є.

А як архиєрей показав, що це склади вдовиць і сиріт,

і деякі Іркана Товія, дуже шляхетного чоловіка, не так як перекрутив був безбожний Сімон, а всього чотириста талантів срібла, а двісті золота.

І зовсім недопустимим є скривдити тих, що повірили в святість місця, і непорушність і чесність святині, що шанована на ввесь світ.

А той, через ці царські заповіді, які він мав, говорив, що всіляко це має бути забране до царського.

Назначивши ж день, він ввійшов, щоб над цим провести нагляд. Був не малий заколот по всьому місті.

Священики перед жертівником в священичих одежах, вкинувши себе (на землю), кликали до неба, щоб Той, що дав закон про зберігання, щоб тим, що дали на збереження, це зберегти спасенним.

Було ж, що той, хто бачив лице архиєрея, був зранений умом. Бо вид і змінена барва виказувала душевну муку.

Бо чоловіка окружав якийсь жах і тілесний страх, через що явним ставало тим, що дивилися, що повстало серцеве терпіння.

Одні ж з домів групами бігли на всенародне благання, томущо місце мало стати посміховиськом.

А жінки підперезані по грудях мішками, множилися по дорогах, а замкнені дівиці, одні прибігли до брам, а інші на стіни, а деякі дивилися через вікна.

Всі ж піднявши руки до неба, чинили молитву.

Жаль було падіння, замішаного множества, і великого смутку архиєрея, що очікував (зло).

Отже одні прикликували всесильного Господа, щоб ввірене спасенним зберегти для тих, що повірили з усією певністю.

А Іліодор виконував задумане.

Тут же як він з прибічниками вже був у скарбниці, Кріпкий над духами і всіма силами зробив велике видіння, так що всі, що відважилися ввійти, жахнулися від божої сили на ослаблення і змінилися на перестрашених.

Бо їм зявився якийсь страшний кінь, що мав вершника і був прикрашений дуже гарним вбранням, а плавно несений стряс Іліодора передним озброєнням. А здавалося, що той, що сидів, мав золоту зброю.

А з ним зявилися інші два молодці, гарні тілесною силою, прекрасні ж славою, гарні одінням, і вони ставши з кожної сторони, бичували його безперестанно, завдаючи йому численні рани.

Як він нагло впав до землі і був покритий великою темрявою, схопивши і поклавши на лежака того,

що дотепер з великим почотом і всіма прибічниками прийшов до вище згаданої скарбниці, виносили безпомічним його, про якого було явно, що він впізнав божу силу.

Цей через божественну силу був вкинений без мови і всякої скріплюючої надії і спасіння,

а вони благословили Господа, що прославив своє місце, і трохи раніше страхом і жахом сповнений храм наповнився радості і веселості, як зявився Господь Вседержитель.

Швидко ж деякі з друзів Іліодора благали Онію прикликати Всевишнього і дарувати життя тому, що вповні лежав при останньому віддиху.

Архиєрей вважаючи, щоб часом не задумав цар, що якийсь злий вчинок проти Іліодора був вчинений юдеями, приніс жертву за спасіння чоловіка.

А як архиєрей чинив надолуження, ці молодці знову зявилися Іліодорові в ту ж одіж зодягнені, і ставши, сказали: Віддай велику хвалу Онію архиєреєві, бо через нього Господь тобі дарує життя.

Ти ж побитий з неба сповісти всім величну божу силу. А сказавши це, стали невидимі.

Іліодор, принісши жертву Господеві і помолившись великими молитвами до Того, що дав жити, і Онію угостивши, повернувся до царя.

Він свідчив всім, що очима бачив діла великого Бога.

А як цар запитав Іліодора хто надається, щоб його ще раз післати до Єрусалиму, він сказав:

Якщо маєш якогось ворога чи зрадника, пішли його туди, і приймеш його побитим, якщо й спасеться, це томущо на місці справді є якась божа сила.

Бо Він маючи небесне помешкання є оборонцем і помічником тому місцю і тих, що приходять чинити зло, бючи вигублює.

І отже відносно Іліодора і стереження скарбниці так проминуло.

Російський синодальний переклад

Когда в святом граде жили еще в полном мире, и тщательно соблюдались законы, по благочестию и отвращению от зла первосвященника Онии,

бывало, и сами цари чтили это место, и прославляли святилище отличными дарами,

так что и Селевк, царь Азии, давал из своих доходов на все издержки, потребные для жертвенного служения.

Но некто Симон из колена Вениаминова, поставленный попечителем храма, вошел в спор с первосвященником о нарушении законов в городе.

И как он не мог превозмочь Онии, то пошел к Аполлонию, сыну Фрасея, который в то время был военачальником Келе-Сирии и Финикии,

и объявил ему, что Иерусалимская сокровищница наполнена несметными богатствами, равно как несчетное множество денег скоплено, и нет в них нужды для приношения жертв, но все это может быть обращено во власть царя.

Аполлоний же, увидевшись с царем, объявил ему об означенных богатствах, а он, назначив Илиодора, поставленного над государственными делами, послал его и дал приказ вывезти упомянутые сокровища.

Илиодор тотчас отправился в путь, под предлогом обозрения городов Келе-Сирии и Финикии, а на самом деле для того, чтобы исполнить волю царя.

Прибыв же в Иерусалим и быв дружелюбно принят первосвященником города, он сообщил ему о сделанном указании и объявил, за чем пришел, притом спрашивал: действительно ли все это так?

Хотя первосвященник показал, что это есть вверенное на сохранение имущество вдов и сирот,

и частью Гиркана, сына Товии, мужа весьма знаменитого, а не так, как клеветал нечестивый Симон, и что всего четыреста талантов серебра и двести золота;

обижать же положившихся на святость места, на уважение и неприкосновенность храма, чтимого во всей вселенной, никак не следует.

Но Илиодор, имея царский приказ, решительно говорил, что это должно быть взято в царское казнохранилище.

Назначив день, он вошел, чтобы сделать осмотр этого, и произошло немалое волнение во всем городе.

Священники в священных одеждах, повергшись пред жертвенником, взывали на небо, чтобы Тот, Который дал закон о вверяемом святилищу имуществе, в целости сохранил его вверившим.

Кто смотрел на лице первосвященника, испытывал душевное потрясение; ибо взгляд его и изменившийся цвет лица обличал в нем душевное смущение.

Его объял ужас и дрожание тела, из чего явна была смотревшим скорбь его сердца.

Иные семьями выбегали из домов на всенародное моление, ибо предстояло священному месту испытать поругание;

женщины, опоясав грудь вретищами, толпами ходили по улицам; уединенные девы иные бежали к воротам, другие - на стены, а иные смотрели из окон,

все же , простирая к небу руки, молились.

Трогательно было, как народ толпами бросался ниц, а сильно смущенный первосвященник стоял в ожидании.

Они умоляли Вседержителя Бога вверенное сохранить в целости вверившим.

А Илиодор исполнял предположенное.

Когда же он с вооруженными людьми вошел уже в сокровищницу, Господь отцов и Владыка всякой власти явил великое знамение: все, дерзнувшие войти с ним, быв поражены страхом силы Божией, пришли в изнеможение и ужас,

ибо явился им конь со страшным всадником, покрытый прекрасным покровом: быстро несясь, он поразил Илиодора передними копытами, а сидевший на нем, казалось, имел золотое всеоружие.

Явились ему и еще другие два юноши, цветущие силою, прекрасные видом, благолепно одетые, которые, став с той и другой стороны, непрерывно бичевали его, налагая ему многие раны.

Когда он внезапно упал на землю и объят был великою тьмою, тогда подняли его и положили на носилки.

Того, который с большою свитою и телохранителями только что вошел в означенную сокровищницу, вынесли как беспомощного, ясно познав всемогущество Божие.

Божественною силою он повергнут был безгласным и лишенным всякой надежды и спасения.

Они же благословляли Господа, прославившего Свое жилище; и храм, который незадолго пред тем наполнен был страхом и смущением, явлением Господа Вседержителя наполнился радостью и веселием.

Вскоре некоторые из близких Илиодора, придя, умоляли Онию призвать Всевышнего и даровать жизнь лежавшему уже при последнем издыхании.

Первосвященник, опасаясь, чтобы царь не подумал, что сделано Иудеями какое-нибудь злоумышление против Илиодора, принес жертву о его спасении.

Когда же первосвященник приносил умилостивительную жертву, те же юноши опять явились Илиодору, украшенные теми же одеждами, и представ сказали ему: воздай великую благодарность первосвященнику Онии, ибо для него Господь даровал тебе жизнь;

ты же, наказанный от Него, возвещай всем великую силу Бога. И, сказав сие, они стали невидимы.

Илиодор же, принеся жертву Господу, и обещав многие обеты Сохранившему ему жизнь, и возблагодарив Онию, возвратился с воинами к царю,

и пред всеми свидетельствовал о делах великого Бога, которые он видел своими глазами.

Когда же царь спросил Илиодора, кто был бы способен, чтобы еще раз послать в Иерусалим, он отвечал:

если ты имеешь какого-нибудь врага и противника твоему правлению, то пошли его туда, и встретишь его наказанным, если только останется он в живых, ибо на месте сем истинно пребывает сила Божия:

Он Сам, обитающий на небе, есть страж и заступник того места, и приходящих с злым намерением поражает и умерщвляет.

Вот что произошло с Илиодором, и так спасена сокровищница храма.