14

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Року 172 цар Димитрій стягнув свої війська й пішов у Мідію, щоб там шукати допомоги для війни з Грифоном.

Почув Арсак, цар Персії та Мідії, що Димитрій увійшов у його землі, і вислав одного із своїх начальників, щоб схопити його живцем.

Той вирушив і, розгромивши військо Димитрія, взяв його живцем у полон і привів до Арсака, а той кинув його до в'язниці.

Край Юди зазнав миру на ввесь час Симона, який шукав добра для свого народу, і влада його була їм довподоби, так само, як і його слава, повсякчасно.

На додаток же до тієї слави він здобув Яффу, зробив з неї пристань і відкрив доступ до островів на морі.

Він поширив границі Для свого народу і правив своїм краєм.

Він зібрав силу бранців, забрав Гезеру, Бетсур і твердиню, і викинув з неї нечистоти: не було нікого, хто б противився йому.

Народ орав у мирі власну землю, земля давала свій урожай, а дерева на полі - плоди.

Старі сиділи по майданах, всі про добробут гуторили, молодь носила пишні шати й зброю.

Містам постачав він харчі, укріпив їх до оборони, так що слава про його ім'я дійшла на самий край світу.

Він повернув мир на. землю, й Ізраїль радів з того вельми.

Кожен сидів собі під виноградною лозою чи смоковницею, і нікому було його лякати.

Зник їхній ворог із краю, а царів побито за тих днів.

Він додав духу всім нещасним у народі, тримався закону й усунув усіх беззаконних.

Він укрив храм славою та збагатив святим посудом.

Як чутка про смерть Йонатана дійшла до Риму та до Спарти, всі вельми засмутились.

Та як почули, що Симон, його брат, став первосвящеником замість нього й правив краєм і містами, що в ньому,

написали вони на бронзових таблицях до нього, щоб відновити з ним союз і дружбу, що були уклали з Юдою та Йонатаном, його братами.

Прочитано їх перед громадою в Єрусалимі.

Ось відпис листа, що його написали спартанці: «Правителі спартанські й місто Симонові, великому первосвященикові, старшим, священикам та всьому юдейському народові, своїм братам, привіт!

Посли, яких ви вислали до нашого народу, оповіли нам про вашу славу й честь. Ми були раді їхньому приходові

і записали те, що вони сказали, в народних постановах таким робом: Нуменій, син Антіоха, і Антипатр, син Ясона, посли юдейські, прийшли до нас, щоб відновити дружбу з нами.

Вподобалось народові прийняти тих мужів із честю й покласти відпис їхніх слів до громадського архіву, щоб народ спартанський мав про те згадку.» Відпис цього був виконаний і для первосвященика Симона.

Після того Симон послав Нуменія у Рим з великим золотим щитом, вагою 1000 мін, щоб затвердити з римлянами дружбу.

Довідавшись про те, народ сказав: «Як нам віддячити Симонові та його синам?

Він бо справді виявив себе разом з братами й домом свого батька твердим, воював і прогнав ворогів Ізраїля і дав йому свободу.» І вирізьблено це на бронзових таблицях, які й прибито до стовпів на горі Сіон.

Ось відпис тієї постанови: «Вісімнадцятого Елула 172 року, - це третій рік Симона, великого первосвященика, князя Божого народу, -

на великих зборах священиків, народу, князів народу й старших краю було вирішено ось що:

. Чимало було воєн у краю, але Симон, син Маттатії, з потомків Йоаріва, і брати його віддали себе на небезпеку і протистали ворогам свого народу, щоб храм і закон його збереглися цілими. Вони вкрили великою славою народ свій.

Йонатан скупчив свій народ, став його первосвящеником і відійшов до своїх предків.

Тоді вороги їхні хотіли напасти на їхній край і простягнути руки на їхню святиню,

але Симон піднявсь і бився за народ свій. Він витратив багато власних грошей на те, щоб озброїти й оплатити військо свого народу.

Він укріпив міста Юдеї і Бетсур, що на границі Юдеї, в якім раніш була ворожа зброя, і поставив там залогу з мужів юдейських.

Він укріпив теж і Яффу, що на морі, і Гезеру на границі Азоту, де перед тим жив ворог, і де він поселив юдеїв, нагромадивши там усе, що було конечне для їхнього існування.

Народ бачив віру Симона і славу, яку він хотів здобути для свого народу, і настановив його начальником та первосвящеником за всі ті заслуги, за справедливість та за віру, яку зберіг він і своєму народові, шукаючи всяким способом підвищити народ свій.

За його часу пощастило, завдяки йому, вигнати поган із краю і тих, що були в Давидгороді, в Єрусалимі, де вони відбудували собі були твердиню, з якої робили наскоки й плюгавили навколо храм та допускалися великих гріхів супроти його святости.

Він оселив у ньому воїнів-юдеїв і для безпеки краю та міста укріпив його й підняв єрусалимські стіни.

Цар Димитрій дав йому за це верховне первосвященство

і зробив його одним із своїх друзів та оточив великою повагою,

бо довідався, що римляни звуть юдеїв друзями й братами і що вони прийняли послів Симона з честю,

що юдеї й священики ухвалили, щоб Симон був їхнім князем і первосвящеником назавжди, аж поки не постане пророк вірний,

щоб був їхнім полководцем, щоб піклувався храмом їхнім, щоб призначив урядовців над роботами, над краєм, над зброєю та над твердинями

і щоб піклувавсь особисто храмом, щоб усі були йому слухняні, щоб його ім'ям писано всі грамоти у краю, нарешті, щоб мав право одягатися в багряницю й носити золоті оздоби.

Нікому, чи то з народу чи з священиків, не буде можна відкинути щонебудь із того, ані перечити його наказам, ані без його дозволу скликати в краю збори, ані вдягатись у багряницю, ані носити золоту запинку.

А хто чинитиме навпроти цьому або відкине щонебудь із цього, того віддадуть під кару.»

І ввесь народ схвалив, щоб Симон діяв за цими установами.

Симон прийняв і згодився бути первосвящеником, вождем і князем юдейським і священицьким - бути на чолі всіх.

І звеліли вирізьбити цю постанову на бронзових таблицях і виставити на стіні храму на виднім місці,

а відпис її покласти у скарбниці, щоб Симон та його сини мали для вжитку.

Переклад Огієнка

-

-

Переклад Куліша

-

-

Переклад УБТ Турконяка

І в сто сімдесять другому році цар Димитрій зібрав свої сили і пішов до Мидії, щоб придбати собі поміч, щоб воювати проти Трифона.

І Арсакис цар Персіди і Мидії почув, що Димитрій ввійшов до його околиць, і післав одного з своїх володарів, щоб його схопити живим.

І той пішов і побив табір Димитрія і схопив його і привів його до Арсака, і поставив його до вязниці.

І земля спочила всі дні Симона, і він шукав добра для свого народу, і їм вгодила його влада і його слава всі дні.

І з усією його славою він взяв Йоппію на пристань і зробив вхід для морських островів.

І він поширив границі свому народові і скріпив околиці

і зібрав великий полон і заволодів Ґазарою і Ветсуром і кріпостю. І він вигубив з неї нечистоти, і не було нікого, хто йому противився б.

І вони обробляли свою землю з миром, і земля давала свої плоди і дерева рівнин свій плід.

Старшини сиділи в долинах, всі спільно говорили про добро, і молоді зодягнулися славою і одежею війни.

До міст приносили їжу і він поставив в них скріплювальний посуд, аж доки не прославилося імя його слави аж до краю землі.

Він зробив мир на землі, й Ізраїль зрадів великою радістю.

І кожний сів під своїм виноградником і своєю фіґою, і не було нікого, хто страшив би їх.

І не було війни в них на землі, і царі побилися в тих днях.

І він скріпив всіх пригнічених свого народу. Він шукав за законом і вигубив кожного беззаконника і поганого.

Він прославив святе і наповнив посуд святих.

І почули в Римі і аж у Спарті, що помер Йонатан, і вони були дуже засмучені.

А як почули, що Симон його брат став замість нього архиєреєм, і що він панує країною і містами, що в ній,

написали до нього на мідяних таблицях, щоб відновити з ним дружбу і союз, який склали з Юдою і Йонатаном, його братами.

І вони були прочитані перед збором в Єрусалимі.

І це відпис листів, які післали спартіяти: Володарі спартіятів і місто Симонові, великому священикові і старшинам і священикам і осталому юдейському народові, братам, радіти.

Старшини післані до нашого народу сповістили нам про вашу славу і шану, і ми зраділи їхнім приходом.

І ми ще записали те, що ними сказане, до порад народу так: Нуминій син Антіоха і Антіпатр син Ясона, юдейські старшини, прийшли до нас відновляючи ту дружбу, що з нами.

І народові вгодним було прийняти мужів славно і поставити відпис їхніх слів в призначених народом книгах, щоб нарід спартіятів мав память. А цей відпис написали Симонові архиєреєві.

Після цього післав Симон Нуминія до Риму, що мав великий золотий щит тягарем тисяча мнис, щоб поставити з ними союз.

А як нарід почув ці слова, вони сказали: Яку ласку віддамо Симонові і його синам?

Бо скріпив (нас) він і його брати і дім його батька і відбив від нас ворогів Ізраїля. І вони поставили йому свободу, і записали в мідяних таблицях і поставили на стовпах в горі Сіон.

І це відпис напису: Вісімнадцятого елула, сто сімдесять другого року, і це третий рік під Симоном, великим архиєреєм, в асарамелі

при великому зборі священиків і народу і володарів народу і старшин країни обявлено нам:

Оскільки багато разів були війни в країні, а Симон син Маттатія, син з синів Йоаріва, і його брати віддали себе на біду і стали проти ворогів свого народу, щоб встоялись їхні святощі і закон, і великою славою вони прославили свій нарід.

І Йонатан зібрав свій нарід і став для них архиєреєм і переставився до свого народу,

і їхні вороги вчинили раду, щоб увійти до їхньої країни, щоб знищити їхню країну і простягнути руки на їхні святощі.

Тоді встав Симон і воював за свій нарід і видав на потреби багато зі свого і озброїв мужів сили свого народу і дав їм заплату

і скріпив міста Юдеї і Ветсуру, що на горах Юдеї, де раніше була ворожа зброя, і поставив там охорону юдейських мужів.

І він скріпив Йоппу, що при морі, і Ґазару, що в околицях Азоту, в якій раніше жили вороги і там він поселив юдеїв, і поставив в них те, що було потрібне щоб це виправити.

І нарід побачив вірність і славу Симона, яку він задумав зробити свому народові, і вони поставили його своїм володарем і архиєреєм, бо він зробив це все і справедливість і віру, яку зберіг до свого народу, і він всяким способом пошукав звеличити свій нарід.

І в його днях щастило в його руках, щоб вигубити народи з їхньої країни, і тих, що в місті Давида, що в Єрусалимі, які собі зробили твердиню з якої виходили і опоганювали довкруги святих, і чинили велику пошесть в чистоті.

І він поселив в ній мужів юдеїв і скріпив її на скріплення країни і міста і підняв вгору стіни Єрусалиму.

І цар Димитрій поставив йому архиєрейство після цього

і зробив його своїм другом і прославив його великою славою.

Бо він почув, що Римляни називають юдеїв друзями і союзниками і братами, і що славно зустріли послів Симона,

і що зволили юдеї і священики, щоб Симон був їм за володаря і архиєрея на віки, аж доки не встане вірний пророк,

і буде над ними воєвода, і щоб він забажав через це поставленим бути над святими, над їхніми ділами, і над країною і над зброєю і над твердинями,

і щоб він дбав про святих, і щоб всі його слухалися, і щоб писали його іменем всі письма в країні, і щоб він зодягався в багряницю і позолочену одіж.

І нікому з народу і священиків не буде дозволено відректися чогось з цих і заперечити тому, що ним сказане, і скликати збір в країні без нього, і зодягатися в багряницю і носити золоту защіпку.

А хто лиш зробить проти цього, чи відкине щось з цих, буде винний.

І ввесь нарід зволив покласти, щоб Симон чинив за цими словами.

І Симон прийняв і зволив бути архиєреєм і бути вождем і головою юдейського народу і священиків і головувати над всіма.

І це письмо сказали поставити на мідяних таблицях і поставити їх в притворі святих на знаменному місці,

а відпис їх поставити в скарбниці, щоб мав Симон і його сини.

Російський синодальний переклад

В сто семьдесят втором году царь Димитрий собрал войска свои и отправился в Мидию, чтобы получить помощь себе для войны против Трифона.

Но Арсак, царь Персидский и Мидийский, услышав, что Димитрий пришел в пределы его, послал одного из военачальников своих взять его живого.

Тот отправился и разбил войско Димитрия, взял его, и привел к Арсаку, который заключил его в темницу.

И покоилась земля Иудейская во все дни Симона; он старался о благе народа своего, и нравилась им власть и слава его во все дни.

И ко всей своей славе, он взял еще Иоппию для пристани и открыл вход островам морским,

и распространил пределы народа своего, и овладел тою страною.

Он набрал множество пленных и господствовал над Газарою и Вефсурою и над крепостью, очистил ее от осквернения, и не было противящегося ему.

Иудеи спокойно возделывали землю свою, и земля давала произведения свои и дерева в полях - плод свой.

Старцы, сидя на улицах, все совещались о пользах общественных, и юноши облекались в пышные и воинские одежды.

Городам доставлял он съестные припасы и делал их местами укрепленными, так что славное имя его произносилось до конца земли.

Он восстановил мир в стране, и радовался Израиль великою радостью.

И сидел каждый под виноградом своим и под смоковницею своею, и никто не страшил их.

И не осталось никого на земле, кто воевал бы против них, и цари смирились в те дни.

Он подкреплял всех бедных в народе своем, требовал исполнения закона и истреблял всякого беззаконника и злодея,

украсил святилище и умножил священную утварь.

Когда дошел слух до Рима и до Спарты, что Ионафан умер, они весьма опечалились.

Когда же услышали, что Симон, брат его, сделался вместо него первосвященником и господствует над страною и находящимися в ней городами,

то написали к нему на медных досках, чтобы возобновить с ним дружбу и союз, заключенный ими с братьями его Иудою и Ионафаном.

Они были прочитаны в Иерусалиме пред собранием.

Вот список с писем, присланных Спартанцами: "Спартанские начальники и город Симону первосвященнику, старейшинам и священникам и всему народу Иудейскому, братьям нашим - радоваться.

Послы, присланные к народу нашему, рассказали нам о вашей славе и чести, и мы возрадовались прибытию их

и записали сказанное ими в народном совете так: Нуминий, сын Антиоха, и Антипатр, сын Иасона, послы Иудейские, пришли к нам возобновить с нами дружбу.

И угодно было народу принять этих мужей с честью и внести запись слов их в открытые народные книги, на память народу Спартанскому. А список с этого мы написали для первосвященника Симона".

После того Симон послал Нуминия в Рим с большим золотым щитом, весом в тысячу мин, чтобы заключить с ними союз.

Когда услышал об этом народ, то сказал: какую благодарность воздадим мы Симону и сыновьям его?

Ибо он твердо стоял и братья его и дом отца его, и отразили врагов Израиля, и доставили ему свободу.

И написали о том на медных досках и выставили их на столбах на горе Сион. Вот список написанного: "В восемнадцатый день Елула сто семьдесят второго года, - это был третий год при первосвященнике Симоне, -

в Сарамели, в великом собрании священников и народа и князей народных и старейшин страны, объявлено нам:

так как много раз бывали войны в этой стране, то Симон, сын Маттафии, сын сынов Иарива, и братья его, подвергая себя опасности, противостали врагам народа своего, чтобы сохранить святилище его и закон, и великою славою прославили народ свой.

Ионафан собрал народ свой и сделался первосвященником его, но он приложился к народу своему.

Когда же враги их вознамерились войти в страну их, чтобы разорить страну их и простереть руки на святилище их,

тогда восстал Симон и воевал за народ свой и издержал много собственных денег, снабжая храбрых мужей народа своего оружием и давая им жалованье.

Он укрепил города Иудеи и Вефсуру на границах Иудеи, где прежде находились оружия неприятелей, и поставил там стражу из Иудеев.

Также укрепил Иоппию при море и Газару на пределах Азота, в которой прежде обитали враги, и поселил там Иудеев, снабдив эти места всем, что нужно было к восстановлению их.

И видел народ деяния Симона и славу, какую старался он доставить народу своему, и поставил его своим начальником и первосвященником за то, что все это сделал он, и за справедливость и верность, которую он хранил к племени своему, всячески стараясь возвысить народ свой.

Во дни его руками его успешно изгнаны из страны язычники и занимавшие город Давидов в Иерусалиме, которые, устроив себе крепость, выходили из нее и оскверняли все вокруг святилища и много вредили святыне.

Он поселил в ней Иудеев и укрепил ее для безопасности страны и города и возвысил стены Иерусалима.

Посему и царь Димитрий утвердил за ним первосвященство,

и причислил его к друзьям своим, и почтил его великою славою.

Ибо он услышал, что Римляне назвали Иудеев друзьями и союзниками и братьями и с честью приняли послов Симона,

что Иудеи и священники согласились, чтобы Симон был у них начальником и первосвященником навек, доколе восстанет Пророк верный,

чтобы он был у них военачальником и имел попечение о святых и поставлял их над работами их и над областью и над оружиями и над крепостями,

чтобы имел попечение о святилище, и все слушались его, чтобы все договоры в стране писались на его имя, и чтобы он одевался в порфиру и носил золотые украшения.

И никому из народа и священников да не будет позволено отменить что-либо из сего или противоречить словам его, или без него созывать собрание в стране и одеваться в порфиру и носить золотую пряжку.

А кто сделает что-нибудь против сего, или отменит что из сего, будет повинен".

И согласился весь народ подчиниться Симону и поступать по словам сим.

Симон принял, и согласился быть первосвященником и военачальником и правителем Иудеев и священников и начальствовать над всеми.

И решили начертать запись сию на медных досках и поставить их в ограде храма на видном месте,

а списки с них положить в сокровищнице, чтобы имел их Симон и сыновья его.