13

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Довідався Симон, що Трифон стягнув велике військо, щоб іти в Юдею та її спустошити,

і, бачивши, як народ страшенно налякався, пішов у Єрусалим, зібрав народ

і заходивсь його пібадьорювати, кажучи: «Ви самі знаєте, скільки я, мої брати й дім мого батька зробили для закону й храму, і про ті війни та лиха, які ми зазнали.

Це з-за того загинули всі мої брати, з-за Ізраїля, - і я залишився сам.

Та й нині - тому не бути, щоб я щадив своє життя за ввесь цей скрутий час, бож я не ліпший за моїх братів.

Однак, я помщуся за мій народ, за храм, жінок і дітей ваших, бо всі погани збились докупи, щоб з ненависти звести нас із світу.»

На т слова ожив і піднісся дух народу,

і всі вголос закричали: «Ти - вождь наш на місці Юди та Йонатана, брата твого!

Веди нашу війну, і ми зробимо все, що нам накажеш!»

От і зібрав він усіх мужів-вояків та й поспішився довершити мури Єрусалиму й укріпив його навколо.

А потім вислав Йонатана, сина Авесалома, з достатнім військом у Яффу; той вигнав мешканців із неї та й оселивсь там.

Трифон же двигнувся з великим військом із Птолемаїди, щоб напасти на Юдею, мавши при собі Йонатана бранцем,

тоді, як Симон був отаборився біля Адіди, проти рівнини.

Довідавшися, що замість Йонатана настановлено Симона, його брата, який має намір розпочати з ним війну, Трифон вислав до нього послів, щоб йому сказати:

«То з-за грошей, що їх брат твій Йонатан винен у царську скарбницю за різні урядові справи, які виконував, тримаємо його в себе.

Тож вишли 100 талантів срібла і двох його синів у заклад, щоб, випущений на свободу, він проти нас не збунтувався, і ми відпустимо його на волю.»

Знав Симон добре, що вони підступно з ним говорять, та все ж таки послав по гроші й по хлопців, щоб не накликати на себе ворожнечу народу,

який сказав би: Це тому, що я не вислав грошей і хлопців, загинув (Йонатан).

І вислав хлопців і 100 талантів, але той слова не додержав і не випустив Йонатана.

Ба навіть після того заповзявся вдертись у край, щоб його спустошити, й обійшов його з дороги, що веде в Адору. Симон із своїм військом, куди б той не рухнувся, ставав йому навпроти.

Тоді ті, що були у твердині, вислали до Трифона послів, нагальне просивши його прийти до них через пустиню і вислати їм харчів.

І приготував Трифон усю свою кінноту, щоб туди прибути, але тієї ночі випав вельми великий сніг, і через сніг він не міг прибути. Тому, знявши табір, пустився він у Гілеад;

коли ж близько був до Басками, убив Йонатана, що там і був похований.

Звідти Трифон повернувся й прибув у край свій.

Симон послав за останками брата свого Йонатана й поховав його в Модіні, місті своїх предків.

Увесь Ізраїль учинив над ним велику жалобу й довго плакав за ним.

Симон зробив над гробом свого батька і братів високий пам'ятник, що можна було бачити здалека й що був іззаду та спереду виложений тесаним камінням.

Поставив також 7 пірамід одну проти одної: батькові, матері й чотирьом братам.

І прикрасив їх ось так: поставив довкола них високі колони, на них умістив на вічний спомин збройні трофеї, а обабіч зброї різьблені судна, що їх могли бачити всі, хто пливли морем.

Це та гробниця, яку він спорудив у Модіні і яка існує по сьогодні.

Трифон, що поводився підступно з молодим царем Антіохом, убив його

й сам став царем замість нього, вклавши собі на голову корону Азії, і наробив у краю багато лиха.

Тим часом Симон відбудував твердині в Юдеї, обвів їх високими баштами й мурами з воротами на засувах і наскладав харчів у тих твердинях.

Він вибрав людей і послав до царя Димитрія, щоб цей дав землі пільгу, бо всі вчинки Трифона були здирством.

Цар Димитрій вислав йому відповідь на його прохання і написав йому такий лист:

«Цар Димитрій Симонові первосвященикові, другові царів, старшим і юдейському народові, привіт!

Ми одержали золоту корону й пальмову вітку, яку ви нам вислали. Ми готові укласти цілковитий мир з вами й написати нашим урядовцям зробити вам полегші.

Те, що ми встановили з вами, буде стояти, і твердині, які ви збудували, будуть ваші.

Ми відпускаємо вам недобори й недоліки, яких ви допустилися по цей день, як і корону, яку ви нам винні, а якби які податки брано в Єрусалимі, то більш їх не вимагатимуть.

Коли ж би хто з вас був здібний записатись у наші сердюки, нехай запишеться. І нехай мир буде між нами.»

Року 170 усунено з Ізраїля ярмо поганське,

і народ у грамотах та договорах почав писати: «Першого року Симона, великого первосвященика, вождя і начальника юдеїв.»

Того часу Симон обложив Гезеру й оточив її навколо військом. Він збудував рухому вежу і, підсунувши її під місто, ударив нею в одну башту й заволодів нею.

Ті, що були в рухомій вежі, вскочили в місто, де зчинилась велика метушня.

Мешканці з жінками та дітьми вийшли за мур у порваній одежі й стали вголос благати Симона, щоб уклав з ними мир,

кажучи: «Не чини з нами за нашою злобою, але за твоїм милосердям.»

І замирився Симон з ними, і битва припинилась, але він вигнав їх з міста й, очистивши доми, в яких були кумири, так увійшов у місто під співи і благословення.

Він викинув із нього всяку нечистоту й оселив там людей, що трималися закону, укріпив його і збудував собі самому дім у ньому.

Ті, що були у твердині, не могли ні вийти, ні ввійти, щоб щось у краю купити чи продати, і голодували сильно, і чимало з них від голоду погинуло.

Вони звернулися до Симона, благаючи в нього миру, і він дав їм його, але повиганяв їх звідти й очистив кріпость від усякої гидоти.

Двадцять третього дня, місяця другого, 171 року юдеї ввійшли до неї з похвалами, пальмовими галузками, під звуки гарф, цимбалів та гусел, під спів пісень та гимнів, бо був знищений між Ізраїлем великий ворог.

Постановлено щороку з радістю святкувати це свято. Він укріпив гору, на якій був храм, від сторони твердині, і замешкав там сам з усіма.

Побачив Симон, що його син Іоан став уже мужем, то й зробив його вождем над усіма військами. Іоан замешкав у Гезері.

Переклад Огієнка

-

-

Переклад Куліша

-

-

Переклад УБТ Турконяка

І почув Симон, що Трифон зібрав велику силу, щоб піти до землі Юди і її знищити.

І він побачив нарід, що він переляканий і перестрашений, і пішов до Єрусалиму і зібрав нарід

і підбадьорив їх і сказав їм: Ви знаєте скільки я і мої брати і дім мого батька зробили за закон і святих, і які війни і скрути ми зазнали.

Через це всі мої брати згинули за Ізраїль, і я сам остався.

І тепер хай не буде, щоб я пощадив мою душу в усьому часі скорботи. Бо я не кращий за моїх братів.

Лише пімщуся за мій нарід і за святих і за жінок і ваших дітей, бо всі народи зібралися, щоб вигубити нас задля ворожнечі.

І він заразом запалив дух народу як вони почули ці слова,

і вони відповіли великим голосом, кажучи: Ти є нашим вождем замість Юди і Йонатана твого брата.

Воюй нашу війну, і все, що лиш скажеш нам, зробимо.

І він зібрав всіх мужів вояків і поспішився закінчити стіни Єрусалиму і скріпив їх довкруги.

І він післав Йонатана, сина Апсалома, і з ним достатньо сили до Йоппії, і викинув тих, що були в ній, і остався там в ній.

І підвівся Трифон з Птолемаїди з великою силою, щоб прийти до землі Юди, і Йонатан з ним у вязниці.

А Симон отаборився в Адідах напроти лиця долини.

І довідався Трифон, що Симон піднявся замість свого брата Йонатана, і що бажає зударитися з ним в бою, і післав до нього старшин, кажучи:

За срібло, яке винен твій брат Йонатан для царського, яке той потребував, ми його схопили.

І тепер пішли сто талантів срібла і двох його синів як закладників, щоб як буде відпущений не відступив від нас, і ми його відпустимо.

І взнав Симон, що говорять до нього обманливо, і він посилає взяти срібло і дітей, щоб не підняти велику ворожнечу в народі, кажучи:

Томущо я йому не післав срібло і дітей, він згинув.

І він післав дітей і сто талантів, і той збрехав і не відпустив Йонатана.

І після цього прийшов Трифон, щоб ввійти до країни і її знищити, і вони окружили дорогу, що до Адори. І Симон і його табір стояв напроти нього на кожному місці, куди лиш він ішов.

А ті, що з твердині, післали до Трифона старшин приспішуючи його, щоб прийшов до них через пустиню і післав їм їжу.

І Трифон приготовив всю свою кінноту щоб іти, і тієї ночі було дуже багато снігу, і він не пішов через сніг. І він підвівся і прийшов до Ґалаадіти.

А як приблизився до Васками забив Йонатана, і його там поховано.

І повернувся Трифон і відійшов до своєї землі.

І післав Симон і взяв кості Йонатана свого брата і поховав його в Модеїні, місті його батьків.

І його оплакували ввесь Ізраїль великим плачем і його оплакували багато днів.

І Симон збудував (памятник) на гробниці свого батька і своїх братів і підняв його високо на вид з тесаного каменя зі заду і спереду

і поставив сім пирамід, одну напроти одної, батькові і матері і чотирьом братам.

І їм зробив будови, окружив великими стовпами і зробив на стовпах зброю на вічне імя і при зброї вирізблені човни, щоб видно було всіма, що плавають по морі.

Це гробниця, яку він зробив в Модеїні, аж до цього дня.

А Трифон ходив обманливо з царем Антіохом молодшим і його забив

і зацарював замість нього і поклав діядиму Азії і зробив велику пошесть на землі.

І Симон збудував твердині Юдеї і обгородив високими вежами і великими мурами і брамами і засувами і поклав в твердинях їжу.

І Симон вибрав чоловіків і післав до царя Димитрія, щоб зробити відпущення країні, бо всі діла Трифона були розбійницькі.

І цар Димитрій післав до нього за цими словами і відповів йому і написав йому цього листа:

Цар Димитрій Симеонові архиєреєві і царському другові і старшинам і юдейському народові, радіти.

Золотий вінець і галузку, яку ви післали, ми прийняли і є готові робити вам великий мир і написати про потреби, щоб відпустити вам відпускне.

І те, що ми вам поставили, стоїть, і твердині, які ви збудували, хай вам належать.

Відпускаємо незнання і проступки аж до сьогоднішнього дня і вінець, який ви винні, і якщо щось іншого уподатковувалося в Єрусалимі, хай більше не уподатковується.

І якщо якісь з вас є корисні, щоб записати (їх) до тих, що за нами, хай будуть записані, і хай буде між нами мир.

Сто сімдесятого року забрано ярмо народів з Ізраїля,

і нарід почав писати в письмах і виступах: Першого року при Симоні, великому архиєреї і вождю і провіднику юдеїв.

В тих днях він прийшов до Ґазари і окружив її таборами і зробив машини і приставив до міста і побив одну вежу і захопив.

І вискакували ті, що в машині до міста, і був великий рух в місті.

І пішли ті, що в місті з жінками і дітьми на мури, розриваючи свою одіж, і закричали великим голосом, прохаючи Симона дати їм правиці,

і сказали: Не зроби нам за нашим лукавством, але за твоїм милосердям.

І Симон погодився з ними і не воював з ними. І він викинув їх з міста, і очистив доми, в яких були ідоли, і так ввійшов до нього, співаючи і благословляючи.

І він викинув з нього всю нечистоту і поселив в ньому мужів, які чинитимуть закон, і скріпив його і збудував собі в ньому помешкання.

А ті, що з твердині в Єрусалимі перескаджали виходити і входити до околиці і купувати і продавати і дуже голодували, і досить з них вмерли від голоду.

І вони закричали до Симона, щоб одержати правицю, і він дав їм. І він викинув їх звідти і очистив твердиню від гидот.

І ввійшов до неї двадцять третього (дня) другого місяця сто сімдесять першого року з хвалою і галуззям і з гуслями і з цимбалами і з сопілками і з піснями і з співами, бо знищено великого ворога з Ізраїля.

І він постановив кожного року проводити цей день з радістю. І він скріпив святу гору, що при твердині. І мешкав там він і ті, що з ним.

І Симон побачив Івана, свого сина, що він є мужем, і поставив його володарем всіх сил. І він жив з Ґазарах.

Російський синодальний переклад

Услышал Симон, что Трифон собрал большое войско, чтобы идти в землю Иудейскую и разорить ее.

И видя, что народ в страхе и трепете, взошел в Иерусалим и собрал народ.

И, ободряя их, говорил им: сами вы знаете, сколько я и братья мои и дом отца моего сделали ради этих законов и святыни, знаете войны и угнетения, какие мы испытали.

Потому и погибли все братья мои за Израиля, и остался я один.

И ныне да не будет того, чтобы я стал щадить жизнь мою во все время угнетения, ибо я не лучше братьев моих.

Но буду мстить за народ мой и за святилище, и за жен и за детей наших, ибо соединились все народы, чтобы истребить нас по неприязни.

И воспламенился дух народа, как только услышал он такие слова;

и отвечали громким голосом, и сказали: ты - наш вождь на место Иуды и Ионафана, брата твоего.

Веди нашу войну, и что ты ни скажешь нам, мы все сделаем.

Тогда собрал он всех мужей ратных, и поспешил окончить стены Иерусалима, и со всех сторон укрепил его.

Потом послал Ионафана, сына Авессаломова, и с ним достаточное число войска в Иоппию, и он выгнал бывших в ней, и остался там.

Между тем Трифон поднялся из Птолемаиды с многочисленным войском, чтобы войти в землю Иудейскую; с ним был и Ионафан под стражею.

Симон же расположил стан при Адиде напротив равнины.

Когда Трифон узнал, что Симон заступил место Ионафана, брата своего, и намеревается вступить в сражение с ним, то послал к нему послов сказать:

за серебро, которым брат твой Ионафан задолжал царской казне по надобностям, какие он имел, мы удержали его.

Итак пришли теперь сто талантов серебра и в заложники двух сыновей его, чтобы он, быв отпущен, не отложился от нас, - и мы отпустим его.

Симон понимал, что они говорят с ним коварно, но послал серебро и детей, чтобы не навлечь большой ненависти от народа,

который сказал бы: оттого, что я не послал ему серебра и детей, Ионафан погиб.

Итак послал детей и сто талантов; но Трифон обманул и не отпустил Ионафана.

После сего Трифон пошел, чтобы войти в страну и разорить ее, и пошел окольным путем на Адару. Но Симон и войско его следовали за ним повсюду, куда он ни шел.

Бывшие же в крепости послали к Трифону послов, чтобы побудить его придти к ним чрез пустыню и прислать им съестных припасов.

И приготовил Трифон всю свою конницу, чтобы идти в ту же ночь, но был очень большой снег, и он не пошел по причине снега, а, поднявшись, отправился в Галаад.

Когда же приблизился к Васкаме, умертвил Ионафана, и он погребен там.

И возвратился Трифон и ушел в землю свою.

Тогда Симон послал и взял кости Ионафана, брата своего, и похоронил их в Модине, городе отцов своих.

И оплакивал его весь Израиль горьким плачем, и сокрушались о нем многие дни.

И воздвиг Симон здание над гробом отца своего и братьев своих и вывел его высоко, для благовидности, из тесаного камня с передней и задней стороны,

и поставил на нем семь пирамид, одну против другой, отцу и матери и четырем братьям;

сделал на них искусные украшения, поставив вокруг высокие столбы, а на столбах полное вооружение - на вечную память, и подле оружий - изваянные корабли, так что они были видимы всеми, плавающими по морю.

Этот надгробный памятник, который сделал он в Модине, стоит до сего дня.

Трифон же с коварством отправился в путь с юным царем Антиохом и убил его,

и воцарился вместо него, и возложил на себя венец Азии, и произвел великое поражение на земле.

А Симон строил крепости в Иудее, укрепляя их высокими башнями и большими стенами, воротами и запорами, и складывал в крепостях съестные запасы.

Потом избрал Симон мужей и послал к царю Димитрию просить, чтобы он сделал облегчение стране, ибо все деяния Трифона были грабительские.

И послал ему царь Димитрий ответ на эти слова и написал такое письмо:

"Царь Димитрий Симону, первосвященнику и другу царей, и старейшинам и народу Иудейскому - радоваться.

Золотой венец и пальмовую ветвь, посланную вами, мы получили и готовы заключить с вами полный мир и написать заведующим сборами, чтобы отпустить вам дани.

И все, что мы постановили о вас, да будет неизменно, и крепости, которые вы построили, пусть принадлежат вам.

Прощаем вам также неумышленные проступки ваши до сего дня и венечный сбор, который платить вы обязаны, и если другое что взимаемо было в Иерусалиме, более не будет взиматься.

И если найдутся из вас способные быть вписанными в число состоящих при нас, пусть записываются, и да будет между нами мир".

В сто семидесятом году снято иго язычников с Израиля;

и народ Израильский в переписке и договорах начал писать: "первого года при Симоне, великом первосвященнике, вожде и правителе Иудеев".

В это время Симон сделал нападение на Газу, окружил ее войском, устроил осадные машины и придвинул их к городу, разбил одну башню и овладел ею.

А бывшие на машине вскочили в город, и произошло в городе великое смятение.

И взошли граждане с женами и детьми на стену, разодрав одежды свои, и громко взывали, умоляя Симона дать им помилование,

и говорили: поступи с нами не по злым делам нашим, но по милости твоей.

И умилосердился над ними Симон, и не сражался с ними, а только выгнал их из города, и очистил домы, в которых находились идолы, и так вошел в город с славословиями и благословениями.

И выбросил из него все нечистое, и поселил там мужей, соблюдающих закон, и укрепил его, и устроил в нем для себя жилище.

Бывшим же в Иерусалимской крепости не позволяли ни входить, ни вступать в страну, ни покупать, ни продавать, и они терпели сильный голод, и многие из них погибли от голода.

Тогда воззвали они к Симону о мире, и он дал им его, но выгнал их оттуда и очистил крепость от осквернения,

и взошел в нее в двадцать третий день второго месяца сто семьдесят первого года с славословиями, пальмовыми ветвями, с гуслями, кимвалами и цитрами, с псалмами и песнями, ибо сокрушен великий враг Израиля.

И установил каждогодно проводить этот день с весельем, и укрепил гору храма, находящуюся близ крепости, и поселился там сам и бывшие с ним.

И увидел Симон, что сын его Иоанн возмужал, и поставил его начальником над всеми войсками, и поселился в Газаре.