12

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

І побачивши, що час був сприятливий, Йонатан вибрав мужів і послав їх у Рим, щоб затвердити й відновити з римлянами дружбу.

Так само й до спартанців і в інші місця вислав листи в тій же справі.

Пустились ті в дорогу до Риму і, виступивши перед Радою, сказали: «Йонатан первосвященик та юдейський народ прислали нас, щоб відновити дружбу й союз із вами, як то було перше.»

І римляни дали їм листа до влади в кожній країні, щоб ті провели їх мирно в Юдею.

Ось відпис листів, що Йонатан був написав до спартанців:

«Йонатан первосвященик, народна Рада, священики й увесь юдейський народ братам спартанцям, привіт!

Уже в минулому Онія, первосвященик, одержав був листи від Арія, що царював над вами, в яких писалося, що ви брати наші, як про це свідчить залучений тут відпис.

Онія прийняв вашого посла з пошаною й узяв від нього листа, в якому говорилося про союз і дружбу.

Хоч ми його й не потребуємо, бо маємо втіху - святі книги, що в руках наших, -

нам усе ж таки приємно спробувати відновити братерство й дружбу з вами, щоб не зробитись вам чужими, багато бо часу упливло, відколи ви до нас писали.

Ми ввесь час вас згадуємо, безнастанно, чи то на свята, чи при будь-яких інших святкових нагодах, коли приносимо жертви, чи у молитвах наших, як воно личить і годиться про братів пам'ятати.

Ми раді вашій славі.

На нас же налягло з усіх сторін багато злиднів і воєн багато; усі бо навколишні царі на нас воювали.

Ми не хотіли під час тих воєн ні вам, ні іншим нашим союзникам та друзям надокучати,

бо маємо з неба допомогу й були врятовані від наших ворогів, які були принижені.

Тому ми й вибрали Нуменія, сина Антіоха, й Антипатра, сина Ясона, і вислали їх до римлян, щоб відновити з ними дружбу й союз, який мали ми з ними перше.

Ми звеліли й до вас завернути, привітати вас і доручити вам нашого листа про віднову нашого братерства.

Ви, отже, зробите гаразд, коли дасте нам відповідь у цій справі.»

А ось відпис листа, що спартанці вислали Онії:

«Арій, цар спартанський, Онії, великому первосвященикові, привіт!

В якімсь письмі про спартанців та про юдеїв знайшлося, що вони брати та з роду Авраама.

І от тепер, тому що ми це знаємо, ви добре зробите, якщо нам напишете, як вам ідеться;

а щодо нас, то ми вам відписуємо: Худоба ваша й ваше майно - наші, так само як усе наше - ваше. Даємо, отже, наказ, щоб вас про те повідомили.»

Довідався Йонатан, що начальники Димитрія повернулися з більшим військом, ніж перше, щоб воювати проти нього,

, і виступив з Єрусалиму й пішов проти них в Амафітін-край, не дав бо їм часу вступити у край свій.

Він вислав розвідувачів у їхній табір, які, повернувшись, оповіли йому, що сирійці готові напасти вночі на юдеїв.

Тому, коли зайшло сонце, Йонатан звелів своїм бути напоготові і з зброєю в руках усю ніч сподіватися бою, і розставив передові чати навколо табору.

Почули вороги, що Йонатан із своїми приготувався до бою, і зо страху впали серцем і запалили вогонь у таборі в себе й відступили.

. Та Йонатан зо своїми не знали того аж до ранку, бо бачили, що горів огонь.

Аж потім кинувся Йонатан навздогінці за ними, та не встиг, бо ті перейшли вже Елевтер-річку.

Тоді Йонатан повернувсь проти арабів, що звуться завадеї, розбив їх, узяв з них здобич

і, знявши табір, пішов у Дамаск, пройшовши через цілу країну.

Симон теж вирушив у похід і пройшов аж до Аскалону й до сусідніх твердинь, потім звернув на Яффу й заволодів нею,

бо почув, що мешканці хотіли були видати ту кріпость прибічникам Димитрія, тим і поставив там залогу для її охорони.

Повернувшись назад, Йонатан скликав на збори старших народних і ухвалив з ними збудувати кріпості в Юдеї,

підвищити мури єрусалимські й вивести високий мур між кріпостю та містом, щоб її від міста відділити, щоб стояла окремо, отже, щоб залога не могла нічого ні купити, ні продати.

От і зібралися, щоб місто будувати, - аж ось частина муру коло рову, що була на сході, завалилась. Йонатан відновив дільницю, що зветься Хафената.

А Симон збудував Адіду на поділлю й укріпив її, додавши їй ворота з засувами.

Тим часом Трифон намагався стати царем над Азією, покласти вінець собі на голову і простягнути руку на царя Антіоха,

але боявся, що Йонатан йому цього не дозволить, буде воювати проти нього. Тому й шукав, як би то його схопити та вбити. Він рушив у дорогу і прибув у Бетшан.

Йонатан із 40 000 добірних до бою мужів вийшов йому назустріч і теж прибув у Бетшан.

Побачив Трифон, що той прибув з великим військом, і побоявся на нього простягнути руку,

тому й прийняв його з честю, появив його всім своїм друзям, дав йому гостинців і наказав своїм друзям та військам слухатись його, немов себе самого,

та й сказав до Йонатана: «Навіщо ти томив народ цей? Таж війни нема між нами!

попусти їх додому, а для себе вибери кілька чоловік, щоб були при тобі, і йди зо мною у Птолемаїду. Я дам тобі її разом з іншими твердинями й рештою військ та всіма старшинами, а сам повернусь назад, бож тільки для того я й прибув сюди.»

Повірив йому Йонатан і зробив так, як той сказав був: відпустив війська, що пішли собі в Юдею.

При собі лишив він 3000 чоловік, з яких 2000 залишив у Галилеї, а 1000 ходила з ним.

Скоро Йонатан увійшов у Птолемаїду, птолемаїдяни замкнули за ним браму, схопили його і вбили мечем тих, що ввійшли з ним.

Тоді Трифон послав війська й кінноту в Галилею та на велику рівнину, щоб вигубити всіх, що були з Йонатаном.

Та ці, довідавшися, що його взято й убито разом з тими, які були при ньому, один одного підбадьорили та й густими лавами двигнулися, готові до бою.

Як же побачили ті, які за ними гналися, що юдеям ідеться про життя, то відступили.

І тим робом прибули всі в мирі в Юдею й, сповнені страху, оплакували Йонатана й тих, що були при ньому; увесь Ізраїль плакав вельми.

Усі народи навколо намагалися їх стерти з лиця землі; вони казали: «Нема в них ні начальника, ні помічника; ходім лишень на них війною й зітрімо з-поміж людей пам'ять про них.»

Переклад Огієнка

-

-

Переклад Куліша

-

-

Переклад УБТ Турконяка

І Йонатан побачив, що йому час сприяє, і вибрав мужів і післав до Риму, щоб поставити і відновити з ними дружбу.

І до Спартіяти й інших місць він післав подібне послання.

І пішли до Риму і ввійшли до булевтерія і сказали: Йонатан священик і юдейський нарід післали нас відновити нам дружбу і союз згідно з ранішим.

І дали їм письма до них за місцем, щоб післали їх до землі Юди з миром.

І це перепис писем, які написав Йонатан до спартіятів:

Йонатан архиєрей і старшина народу і священики і осталий юдейський нарід братам спартіятам, радіти.

Ще раніше післані були письма до Онія архиєрея від Арея, що царював у вас, бо ви є наші брати, так як вказує письмо.

І Онія прийняв післаного чоловіка славно і взяв письма, в яких говорилося про союз і дружбу.

І ми, отже, не потребуючи цих, бо маємо потіху - святі книги, що в наших руках,

ми старалися післати до вас, щоб відновити братерство і дружбу, щоб вас не відчужити. Бо численні часи минули від коли ви до нас післали.

Отже ми в кожному часі безпереривно в святах та інших відповідних днях згадуємо вас в жертвах, які ми приносимо, і в молитвах, як належиться і годиться згадувати братів.

Радіємо ж вашою славою.

А нас окружили численні журби і численні війни і проти нас воювали царі, що довкруги нас.

Отже ми не бажали докучати вам і іншим союзникам і нашим друзям в цих війнах.

Бо ми маємо з неба поміч, що нам помагає, і ми спаслися від наших ворогів, і наші вороги були впокорені.

Отже ми вибрали Нуминія сина Антіоха і Антипатра сина Ясона і ми післали до Римлян, щоб відновити з ними дружбу і попередний союз.

І ми, отже, заповіли їм і до вас піти і поцілувати вас і віддати вам від нас листи про відновлення і наше братерство.

І тепер добре зробите коли нам на це відповісте.

І це відпис листів, які вони післали до Онія:

Арей цар спартіятів Онії великому священикові, радіти.

Знайдено в писанні про спартіятів і юдеїв, що вони є брати, і що є з роду Авраама.

І тепер від коли ми це довідалися добре вчините коли напишите нам про ваш мир,

і ми ж вам написали, що: Ваша скотина і ваше майно наше, і наше є ваше. Ми заповіли отже, щоб сповістили вам про це.

І почув Йонатан, що володарі Димитрія післали з великою силою більшою від попередньої, щоб воювати з ним.

І він піднявся з Єрусалиму і зустрів їх в околиці Аматіт. Бо він не дав їм часу ввійти до його країни.

І він післав розвідників до їхнього табору, і вони повернулися і сповістили йому, що так приготовляються напасти на них вночі.

А як зайшло сонце, Йонатан заповів тим, що з ним, чувати і бути при зброї, щоб приготовитися до битви впродовж усієї ночі і поставив сторож довкруги табору.

І вороги почули, що приготовився Йонатан і ті, що з ним, до битви, і перелякалися і жахнулися своїм серцем і запалили огні в своїм таборі.

А Йонатан і ті, що з ним, не взнали аж до ранку, бо бачили світила, що горіли.

І пігнався Йонатан за ними і не захопив їх, бо вони перейшли ріку Елевтерій.

І відхилився Йонатан до Аравів, що звалися Завадеї і побив їх і взяв їхню здобич.

І осідлавши (коня) прийшов до Дамаску і проходив усю країну.

І Симон вийшов і пройшов аж до Аскалона і до близьких твердинь і відхилився до Йоппії і її забрав.

Бо він почув, що бажають передати твердиню тим, що з Димитрієм. І він там поставив залогу, щоб її стерегли.

І Йонатан повернувся і зібрав старшин народу і зробив з ними раду, щоб збудувати твердині в Юдеї

і підвищити стіни Єрусалиму і дуже піднести висоту між твердинею і містом, щоб її відлучити від міста, щоб вона була самою, щоб ані не купували, ані не продавали.

І зібралися будувати місто, і впав мур при потоці, що зі сходу, і він приготовив те, що звалося Хафената.

І Симон збудував Адіду в Сефилі і скріпив її і поствив брами і засуви.

І Трифон шукав царювати в Азії і покласти діядиму і простягнути руку на царя Антіоха.

І він стерігся, щоб часом йому не перешкодив Йонатан, і щоб часом не воював проти нього, і шукав способу, щоб його схопити, щоб убити, і піднявшись пішов до Ветсана.

І Йонатан вийшов йому на зустріч з сорокома тисячами чоловік вибраних до лав і прийшов до Ветсана.

І Трифон побачив, що він є з великою силою, і не зважився простягнути на нього руки.

І прийняв його славно і представив його всім своїм друзям і дав йому дари і заповів своїм друзям і своїм силам, щоб слухалися його як його самого.

І він сказав Йонатанові: Навіщо ти потрудив ввесь цей нарід коли не налягає на нас війна?

І тепер пішли їх до їхніх домів, а вибери собі кілька мужів, які будуть з тобою, і ходи зі мною до Птолемаїди, і я тобі передам її й осталі твердині й осталі сили і все, що на потребу, і повернувшись підемо. Бо через це я прийшов.

І він, повіривши йому, зробив так як той сказав, і відіслав сили, і вони відійшли до землі Юди.

А він оставив з собою три тисячі мужів, з яких дві тисячі оставив в Галилеї, а тисяча пішла з ним.

Як же Йонатан ввійшов до Птолемаїди, птолемейці замкнули брами і схопили його, і всіх, що ввійшли з ним, забили мечем.

І Трифон післав сили і кінноту до Галилеї і до великої рівнини, щоб вигубити всіх, що з Йонатаном.

І вони довідалися, що він був схоплений і згинув він і ті, що з ним, і підбадьорили себе і пішли разом готові до бою.

І ті, що гналися, побачили, що це за свою душу, і вони повернулися.

І всі пішли з миром до землі Юди і оплакали Йонатана і тих, що з ним, і дуже злякалися. І ввесь Ізраїль оплакав великим плачем.

І всі народи, що довкруги, шукали їх вигубити. Бо сказали: Не мають володаря і помічника. Отже тепер воюватимемо проти них і вигубимо з поміж людей память про них.

Російський синодальний переклад

Ионафан, видя, что время благоприятствует ему, избрал мужей, и послал в Рим установить и возобновить дружбу с Римлянами,

и к Спартанцам и в другие места послал письма о том же.

И пришли они в Рим, и вошли в совет, и сказали: "Ионафан первосвященник и народ Иудейский прислали нас, чтобы возобновить дружбу с вами и союз по-прежнему".

И там дали им письма к местным начальникам, чтобы проводили их в землю Иудейскую с миром.

Вот список письма, которое писал Ионафан Спартанцам:

"Первосвященник Ионафан и народные старейшины и священники и остальной народ Иудейский братьям Спартанцам - радоваться.

Еще прежде от Дария (Арея), царствовавшего у вас, присланы были к первосвященнику Онии письма, что вы - братья наши, как показывает список.

И принял Ония посланного мужа с честью, и получил письма, в которых ясно говорилось о союзе и дружбе.

Мы же, хотя и не имеем надобности в них, имея утешением священные книги, которые в руках наших,

но предприняли послать к вам для возобновления братства и дружбы, чтобы не отчуждаться от вас; ибо много прошло времени после того, как вы присылали к нам.

Мы неопустительно во всякое время, как в праздники, так и в прочие установленные дни, воспоминаем о вас при жертвоприношениях наших и молитвах, как должно и прилично воспоминать братьев.

Мы радуемся о вашей славе.

Нас же обстоят многие беды и частые войны; ибо воевали против нас окрестные цари.

Но мы не хотели беспокоить вас и прочих союзников и друзей наших в этих войнах.

Ибо мы имеем помощь небесную, помогающую нам: мы избавились от врагов наших, и враги наши усмирены.

Теперь мы избрали Нуминия, сына Антиохова, и Антипатра, сына Иасонова, и послали их к Римлянам возобновить дружбу с ними и прежний союз.

Поручили им идти и к вам, приветствовать вас и вручить вам письма от нас о возобновлении и с вами нашего братства.

И вы хорошо сделаете, ответив нам на них".

Вот и список писем, которые прислал Дарий (Арей):

"Царь Спартанский Онии первосвященнику - радоваться.

Найдено в писании о Спартанцах и Иудеях, что они - братья и от рода Авраамова.

Теперь, когда мы узнали об этом, вы хорошо сделаете, написав нам о благосостоянии вашем.

Мы же уведомляем вас: скот ваш и имущество ваше - наши, а что у нас есть, то ваше. И мы повелели объявить вам об этом".

И услышал Ионафан, что возвратились военачальники Димитрия с большим войском, нежели прежде, чтобы воевать против него.

И вышел из Иерусалима, и встретил их в стране Амафитской, и не дал им времени войти в страну его.

И послал соглядатаев в стан их, которые, возвратившись, объявили ему, что они готовятся напасть на них в эту ночь.

Посему, когда зашло солнце, Ионафан приказал своим бодрствовать, быть в вооружении и готовиться к сражению всю ночь, и поставил вокруг стана передовых сторожей.

И услышали неприятели, что Ионафан со своими приготовился к сражению, и устрашились, и затрепетали сердцем своим, и, зажегши огни в стане своем, ушли.

Ионафан же и бывшие с ним не знали о том до утра, ибо видели горящие огни.

И погнался Ионафан за ними, но не настиг их, потому что они перешли реку Елевферу.

Тогда Ионафан обратился на Арабов, называемых Заведеями, поразил их, и взял добычу их.

Потом, возвратившись, пришел в Дамаск, и прошел по всей той стране.

И Симон вышел, и прошел до Аскалона и ближайших крепостей, и обратился в Иоппию, и овладел ею;

ибо он услышал, что (Иоппияне) хотят сдать крепость войскам Димитрия; и поставил там стражу, чтобы охранять ее.

И возвратился Ионафан, и созвал старейшин народа, и советовался с ними, чтобы построить крепости в Иудее,

возвысить стены Иерусалима и воздвигнуть высокую стену между крепостью и городом, дабы отделить ее от города, так чтобы она была особо, и не было бы в ней ни купли, ни продажи.

Когда собрались устроить город и дошли до стены у потока с восточной стороны, то построили так называемую Хафенафу.

А Симон построил Адиду в Сефиле, и укрепил ворота и запоры.

Между тем Трифон домогался сделаться царем Азии и возложить на себя венец и поднять руку на царя Антиоха.

Но опасался, как бы не воспрепятствовал ему Ионафан и не начал против него войны; поэтому искал случая, чтобы взять Ионафана и убить, и, поднявшись, пошел в Вефсан.

И вышел Ионафан навстречу ему с сорока тысячами избранных мужей, готовых к битве, и пришел в Вефсан.

Когда Трифон увидел, что Ионафан идет с многочисленным войском, то побоялся поднять на него руки.

И принял его с честью, и представил его всем друзьям своим, дал ему подарки, приказал войскам своим повиноваться ему, как себе самому.

Потом сказал Ионафану: для чего ты утруждаешь весь этот народ, когда не предстоит нам войны?

Итак отпусти их теперь в домы их, а для себя избери немногих мужей, которые были бы с тобою, и пойдем со мною в Птолемаиду, и я передам ее тебе и другие крепости и остальные войска и всех, заведующих сборами, и потом возвращусь; ибо для этого я и нахожусь здесь.

И поверил ему Ионафан, и сделал так, как он сказал, и отпустил войска, и они отправились в землю Иудейскую;

с собою же оставил три тысячи мужей, из которых две тысячи оставил в Галилее, тысяча же отправилась с ним.

Но как скоро вошел Ионафан в Птолемаиду, Птолемаидяне заперли ворота, и схватили его, и всех вошедших с ним убили мечом.

Тогда Трифон послал войско и конницу в Галилею и на великую равнину, чтобы истребить всех бывших с Ионафаном.

Но они, услышав, что Ионафан схвачен и погиб и бывшие с ним, ободрили друг друга, и вышли густым строем, готовые сразиться.

И увидели преследующие, что дело идет о жизни, и возвратились назад.

А они все благополучно пришли в землю Иудейскую, и оплакивали Ионафана и бывших с ним, и были в большом страхе, и весь Израиль плакал горьким плачем.

Тогда все окрестные народы искали истребить их; ибо говорили: теперь нет у них начальника и поборника; итак будем теперь воевать против них, и истребим из среды людей память их.