10

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Року 160 Олександер Епіфан, син Антіоха, прибув на кораблі й зайняв Птолемаїду, де його прийняли, і став він царем.

Почувши цар Димитрій про те, зібрав велику, силу війська й вийшов проти нього на війну.

Димитрій вислав до Йонатана лист, написаний мирними словами, щоб підлеститись йому,

бо він собі так думав: «Поспішімся укласти мир з ним раніш, ніж він укладе його проти нас із Олександром,

він бо згадає усе те зло, що ми накоїли йому, його братам та народові.»

І дав йому владу збирати військо, кувати зброю, називати себе його союзником, а й наказав повернути йому його закладників, що були у твердині.

Йонатан пішов у Єрусалим прочитати лист перед усім народом і тими, що були у твердині.

Огорнув їх великий страх, коли почули, що цар дав йому владу збирати військо,

і залога, що була у кріпості, видала Йонатанові закладників, а він віддав їх батькам їхнім.

І Йонатан замешкав у Єрусалимі й заходився відбудовувати та поновлювати місто.

Він звелів будівничим вивести мури й оточити Сіон-гору тесовим каменем, щоб її укріпити, і вони так зробили.

І повтікали чужинці, що були у твердинях, збудованих Вакхидом;

кожний з них покидав своє місце й повертався у свій край.

Лише у Бетсурі зостались деякі з тих, що покинули закон та заповіді: був бо то їхній притулок.

Цар Олександер зачув про ті обіцянки, які Димитрій послав був до Йонатана. Йому оповідали й про війни та про подвиги, що їх він з братами вчинив, і труди, яких вони зазнали,

тоді і промовив: «Хіба ж ми знайдемо другого такого? Зробімо його нашим другом і союзником!»

І написав до нього і вислав йому листи такого змісту:

«Цар Олександер братові Йонатанові, привіт!

Ми чули про тебе, що ти муж сильний і гідний стати нашим другом.

Тим ми й настановляємо тебе сьогодні первосвящеником твого народу та дозволяємо тобі називатися другом царським - і вислав йому багряницю та золотий вінець, - щоб ти пильнував наших справ і плекав дружбу з нами.»

І одягнувся Йонатан у святу одежу, сьомого місяця, 160 року, на свято Кучок, і назбирав війська й наготував зброї.

Почувши про все те, Димитрій засмутився й мовив:

«Що ми вчинили? Таж Олександер випередив нас, заприязнившись із Юдеями, щоб скріпитися!

Я теж їм напишу потішливими словами, обіцяючи їм пошану та гостинці, щоб вони стали мені на допомогу.»

І вислав їм такий лист: «Цар Димитрій народові юдейському, привіт!

Що ви дотримали договір з нами, залишились у нашій дружбі й не пристали до ворогів наших, почули ми про те й звеселились.

Тож нині бережіть і надалі твердо вашу нам вірність, а ми вам відплатимо добром за те все, що ви нам чините.

Ми дамо вам багато полегш й подаруємо гостинців.

. Я вже тепер відпускаю вам і звільняю всіх юдеїв від податків, від податку соляного та коронного.

Щождо третини посіву та половини плодів з дерев, які мені належить узяти, то я віднині й надалі їх відпускаю, не буду їх брати з Юдеї та трьох округ, що були приділені до неї, з Самарії та Галилеї, віднині й на ввесь прийдешній час.

Єрусалим хай буде святим містом, вільним від податків, а й його околиці, його десятини та приноси.

Я зрікаюся й влади над твердинею в Єрусалимі й передаю її первосвященикові, щоб він у ній поставив залогу, яку захоче, для її оборони.

Усіх юдеїв, як далеко б вони не потрапили з Юдеї в полон, на всіх границях мого царства, я випускаю на свободу, без викупу. Я всіх звільняю від податків, навіть тваринних.

Свята всі й суботи, нові місяці та дні, призначені для богослужби, три дні перед святом і три по святі, - усі нехай будуть днями пільги та полегш для юдеїв, що живуть у моїм царстві,

і ніхто не буде мати права коїти що-небудь і докучати комусь із них У будь-якій справі.

І царське військо буде навербоване з 30 000 юдеїв-воїнів, які одержать платню, що належиться всім царським військам.

З них деяких поставлять по видатніших царських твердинях, а з-поміж цих будуть поставлені на довірочні служби в царстві. Дозорці їхні та їхні начальники будуть з-поміж них вибирані, і вони житимуть за своїми законами так, як наказав цар у Юдеї.

А ті три округи, що були від Самарії приділені до Юдеї, будуть становити частину Юдеї, щоб залежали від одного й не слухали ніякої іншої влади, крім первосвященика.

Птолемаїду з її околицями я дарую святині, що в Єрусалимі, на покриття видатків храму.

Крім того, я дам щороку 15 000 шеклів срібла з царських скарбниць, а ці гроші мають бути взяті з околиць, де це можливо.

Вся задишка, що її збирачі минулими роками не віддали, як було раніше, віднині дається на потребу храму.

До цього 5000 шеклів срібла, що їх брано щороку з прибутків храму, теж будуть відпущені, бо вони належать священикам, що служать.

Ті, що сховалися до храму в Єрусалимі й до всіх його притворів, чи то через податки царські, чи через якунебудь повинність, будуть безпечні з усім, що мають у моїм царстві.

Видатки на будову та на віднову храму теж робитимуть із царських прибутків,

а й видатки на будову мурів Єрусалиму та на його зміцнення навколо братимуться з царських прибутків; так само й на будову мурів у Юдеї.»

Та Йонатан з народом, почувши ці слова, не йняв їм віри й не прийняв їх, бо він пам'ятав те велике лихо, яке Димитрій заподіяв Ізраїлеві, і як він сильно утискав їх.

Вони воліли Олександра, бо він перший звернувся до них з мирними словами, і вони були його союзниками завжди.

Тоді Олександер зібрав велику силу війська й двигнувся в похід проти Димитрія.

Обидва царі розпочали битву, але військо Димитрія було присилуване до втечі. Олександер кинувсь навздогінці за ним і переміг.

Він бився завзято аж до заходу сонця. Того дня поліг у бою Димитрій.

Тоді Олександер вислав послів до Птолемея, єгипетського царя, з такими словами:

«Тільки-що повернувсь я у своє царство й сів на престолі моїх батьків та захопив владу, розбивши Димитрія і зайнявши нашу країну, -

коли я розпочав з ним війну, ми його розгромили і його військо, і сіли на його царському престолі -

то й укладімо собі один з одним дружбу. Видай мені дочку твою за жінку, а я буду твоїм зятем і дам тобі і їй дарунки, що будуть тебе гідні.»

Цар Птолемей відповів так: «Щаслив той день, коли ти, повернувшись у землю батьків твоїх, сів на їхнім престолі царськім!

Зроблю для тебе, як ти написав був. Вийди мені назустріч у Птолемаїду, де ми побачимось один з одним і я стану твоїм тестем, як ти був мовив.»

І рушив Птолемей з Єгипту, сам він і Клеопатра, його дочка, і 162 року прибув у Птолемаїду.

Назустріч йому вийшов цар Олександер, за якого цар Птолемей ! видав свою дочку, і справив їм весілля у Птолемаїді з великою пишнотою, як то царям личить.

Цар Олександер написав Йонатанові, щоб він прийшов до нього на стрічу;

і той вибрався великопишно в Птолемаїду й зустрівся там з обидвома царями та й дав їм і їхнім друзям срібла, золота та силу дарунків, тож тим робом їм приподобався.

Тут же зібрались проти нього нікчемні людці з Ізраїля, перевертні, щоб оскаржити його, та цар їх не послухав.

Він звелів зняти з Йонатана його одежу й надягнути на нього багряницю; так і зроблено.

І посадив він його біля себе і сказав своїм вельможам: «Вийдіть із ним посеред міста й оголосіть, щоб його ніхто ні в чому не оскаржував та щоб ніхто йому нічим не докучав.»

Коли ж його обвинувачі побачили його славу, ще проголосив окличник, і його самого; одягненого в багряницю, - усі повтікали.

Цар надав йому великої слави й записав його поміж перших своїх друзів, призначив його воєводою і правителем.

І Йонатан повернувся в Єрусалим у мирі й радості.

Року 165 Димитрій, син Димитрія, прибув з Крети у землю своїх батьків.

Почув про це цар Олександер і, вельми засмутившись, повернувся в Антіохію.

Тоді Димитрій настановив управителем Келесирії Аполлонія, а цей стягнув велике військо й отаборився біля Ямнії, звідки й послав послів до Йонатана, щоб вони сказали:

«Тільки ти єдиний повстаєш проти мене. Я став сміховиськом і ганьбою через тебе! Чого ти хоробруєш проти нас у горах?

Коли ти довіряєш своїм військам, зійди до нас на рівнину, і там поміряємось один з одним, бо сила міст зо мною.

Спитай і розвідайся, хто я такий і хто ті, що мені допомагають. І скажуть тобі, що ти не витримаєш перед нами, бо ваші батьки двічі мусіли були втікати у своїй країні.

Ось і тепер не встоїшся проти кінноти і проти такої сили на рівнині, де нема ні каміння, ні скелі, ані місця, і куди б утікати.»

Почувши ці слова Аполлонія, Йонатан вельми образився. Він вибрав 10 000 чоловік і вийшов з Єрусалиму. Брат його Симон пішов йому назустріч із допомогою.

Він розташувався табором навпроти Яффи, та ті, що були в місті, замкнули браму, бо в Яффі була залога Аполлонія. Юдеї кинулися здобувати її,

і мешканці зо страху відчинили браму, тож Йонатан захопив Яффу.

Довідавшись про те, Аполлоній вирушив з трьома тисячами кінноти й великим військом і попрямував на Азот, так, мов би хотів пройти тудою, а насправді посунувся на рівнину, бо мав силу кінноти, на яку покладався.

Йонатан гнався за ним іззаду аж до Азоту, і війська зчепились у бою.

Аполлоній лишив у засідці в тилу Юдеї 1000 кінноти,

але Йонатан дізнався, що в тилу у нього є засідка. І оточило його військо й кидали на народ стріли від ранку до вечора,

але народ, як наказав був Йонатан, стояв міцно, хоч їхні коні й потомились.

Тоді Симон висунув наперед своє військо, і закипів бій з піхотинцями, бо кіннота була виснажена. Сирійців розгромлено й кинулись вони урозтіч.

Кіннота порозбігалась на рівнині; вони втекли в Азот і ввійшли в Бетдагон, капище їхнього боввана, щоб там урятуватись.

Та Йонатан підпалив Азот і міста навколо, набрав здобичі й спалив храм Дагона й тих, що туди повтікали.

Тих, що полягли від меча, з тими, що були спалені живцем, було разом близько 8000 чоловік.

Двигнувся Йонатан звідти й отаборився під Аскалоном, мешканці якого вийшли йому назустріч з великою шанобою.

Потім Йонатан із своїми повернувся в Єрусалим з великою здобиччю.

Довідавшись про те, цар Олександер додав йому ще більшої прослави

і вислав золоту запинку, що звичайно дається царським родичам; так само дав йому у власність Аккарон з усією його землею.

Переклад Огієнка

-

-

Переклад Куліша

-

-

Переклад УБТ Турконяка

І в сто шістдесятому році прийшов Александер, син Антіоха, Епіфаній і захопив Птолемаїду і його прийняли, і він там зацарював.

І цар Димитрій почув і зібрав дуже багато сил і вийшов йому на зустріч на війну.

І Димитрій післав до Йонатана послання з мирними словами, щоб його звеличити.

Бо сказав: Випередимо поставити з ним мир раніше ніж він зробить з Александром проти нас.

Бо він згадає всі зла, які вчинили йому і його братам і народові.

І він дав йому владу збирати військо і виготовляти зброю і бути йому його союзником, і закладників, що в твердині, сказав йому передати.

І Йонатан прийшов до Єрусалиму і прочитав послання в уха всього народу і тих, що з твердині.

І вони злякалися великим страхом, коли почули, що цар дав йому владу збирати військо.

І ті, що з твердині, передали Йонатанові закладників, і він їх передав їхним рідним.

І Йонатан поселився в Єрусалимі і почав будувати і відновляти місто.

І сказав до тих, що робили роботи, збудувати мури, і гору Сіон довкруги з чотирикутного каміння на скріплення, і так зробили.

І втекли чужоземці, що були в твердинях, які збудував Вакхід,

і кожний оставив своє місце і пішов до своєї землі.

Лише в Ветсурах осталися деякі з тих, що покинули закон і приписи. Бо було для схоронення.

І почув Александер цар про обітниці, які Димитрій післав Йонатанові, і йому розповіли про війни і хробрі вчинки, які зробив він і його брати, і труднощі, які він мав,

і сказав: Чи знайдемо одного такого чоловіка? І тепер зробимо його другом і нашим союзником.

І він написав листи і післав йому за цими словами, кажучи:

Цар Александер братові Йонатанові, радіти.

Ми почули про тебе, що ти муж сильний кріпостю і гідний бути нашим другом.

І тепер ми тебе сьогодні поставили архиєреєм твого народу і назвали другом царя. - І він післав йому багряницю і золотий вінець. - І думати про те, що наше, і зберігати дружбу з нами.

І Йонатан зодягнув святу одежу сьомого місяця сто шістдесятого року в празник шатер і зібрав військо і виготовив багато зброї.

І Димитрій почув ці слова і засмутився і сказав:

Що це ми зробили бо нас випередив Александер, щоб взяти дружбу юдеїв на скріплення?

І я напишу їм слова потіхи і вивищення і дарів, щоб вони були зі мною на поміч.

І він їм післав за цими словами: Цар Димитрій юдейському народові, радіти.

Оскільки ви зберегли договори, що з нами, і осталися в нашій дружбі і не приступили до наших ворогів, ми почули і ми зраділи.

І тепер оставайтеся ще в зберіганні довіря до нас, і віддамо вам добро за те, що ви чините з нами.

І відпустимо вам багато відпущення і вам дамо дари.

І тепер відпускаю вас і відпускаю всіх юдеїв від податків і ціни соли і від вінців,

і замість третини насіння і замість половини плодів дерев, що мені припадає взяти, відпускаю від сьогодні і на пізніше, щоб не брати з землі Юди і з трьох посілостей, що до неї належать з Самарії і Ґалилеї від сьогоднішнього дня і на всі часи.

І Єрусалим і його околиці хай буде святим і свобідним від десятин і податків.

Оставляю і владу над твердинею, що в Єрусалимі, і даю архиєреєві, щоб поставив в ній мужів, яких лиш він вибере, щоб її стерегти.

І кожну душу юдеїв взятих в полон з землі Юди в усім моїм царстві відпускаю свобідною даром. І всі хай будуть звільнені з податків і на їхню скотину.

І всі празники і суботи і новомісяці і вказані дні, і три дні перед празником, і три дні після празника, хай всі будуть дні свободи і відпущення для всіх юдеїв, що є в моїм царстві,

і ніхто не матиме влади заставляти і докучати комусь з них в кожному ділі.

І хай запишуться з юдеїв до царського війська до тридцять тисяч чоловік, і хай їм буде дано заплату так як годиться всім військам царя.

І хай з них будуть поставлені в великих царських твердинях, і з них будуть поставлені на потреби царства, з тих що є вірні. І ті, що над ними і володарі хай будуть з них і хай ходять за своїми законами, так як і приказав цар в землі Юди.

І три посілості що додані Юдеї з країни Самарії хай додані будуть Юдеї, щоб вважалися, що є під одним, щоб вони не слухалися іншої влади, але лиш архиєрея.

Птолемаїду і до неї приналежне я дав як дар святим, що в Єрусалимі, на поточні видатки святим.

І я даю кожного року пятнадцять тисяч сиклів срібла з рахунків царя, з приналежних місць.

І все що понад, що не віддали з належного, так як в попередних народах, від тепер дадуть на діла дому.

І над цим пять тисяч сиклів срібла, які брали з потреб святині за словом кожного року, і це відпускається, щоб їх принести священикам, що служать.

І ті, що втікають до церкви, що в Єрусалимі, і в усіх його околицях ті, що винні цареві, і в усякому ділі (винні), хай будуть відпущені і все, що є їхнє в моїм царстві.

І на будівництво і на відновлення святих діл, і видатки будуть дані з рахунку царя.

І на будування стін Єрусалиму і скріплення довкруги і видатки будуть дані з рахунку царя, і на будування стін в Юдеї.

А як почув Йонатан і нарід ці слова, вони їм не повірили, ані не сприйняли, бо згадали велике зло, яке він зробив в Ізраїлі, і як їх дуже пригнобив.

І вони пристали до Александра, бо він був їм володарем в мирних словах, і були з ним в союзі всі дні.

І цар Александер зібрав великі сили і отаборився проти Димитрія.

І вони зударилися боєм, оба царі, і табір Александра втік, і Димитрій гнався за ним і скріпився над ними.

І він дуже проводив війну, аж доки не зайшло сонце, і Димитрій впав у тому дні.

І Александер післав старшин до Птоломея царя Єгипту з цими словами, кажучи:

Оскільки я повернувся на моє царство і я сів на престолі моїх батьків і я скріпився у владі, і я знищив Димитрія і скріпився над нашими країнами,

і я зударився з ним війною, і нами був знищений він і його табір, і ми сіли на престолі його царства.

І тепер поставмо між собою дружбу, і тепер дай мені твою дочку за жінку, і я посвоячуся з тобою і дам тобі і їй дари за твоєю гідністю.

І відповів цар Птоломей, кажучи: (Це) добрий день, в якому ти повернувся до землі твоїх батьків і сів на престолі їхнього царства.

І тепер зроблю тобі те, що ти написав, але зустрінься в Птоломаїді, щоб ми побачили один одного, і я посвоячуся з тобою, так як ти сказав.

І вийшов Птоломей з Єгипту, він сам і його дочка Клеопатра, і він прийшов до Птолемаїди сто шістдесять другого року.

І цар Александер зустрів його, і він йому віддав свою дочку Клеопатру і зробив для неї шлюб з великою славою в Птолемаїді, так як царі.

І цар Александер написав Йонатанові, щоб він прийшов йому на зустріч.

І він пішов зі славою до Птолемаїди і зустрівся з двома царями. І він дав їм і їхнім друзям срібло і золото і багато дарів і знайшов ласку перед ними.

І проти нього зібралися згубні мужі з Ізраїля, беззаконні мужі, щоб його оскаржити, і цар їх не послухався.

І цар приказав і зняли з Йонатана його одіж і зодягли його в багряницю, і так зробили.

І цар посадив його з собою і сказав своїм володарям: Вийдіть з ним посеред міста і проповідуйте, щоб ніхто його не оскаржував в ніякому ділі, і хай ніхто йому не докучає в усякому слові.

І сталося, що як побачили ті, що оскаржували, його славу, так як проповідували, і його зодягненим в багряницю, і всі втекли.

І цар його прославив і записав його між перших друзів і поставив його воєводою і володарем часті.

І Йонатан повернувся до Єрусалиму з миром і веселістю.

І в сто шістдесять пятому році прийшов Димитрій син Димитрія з Криту до землі своїх батьків.

І цар Александер почув і дуже засмутився і повернувся до Антіохії.

І Димитрій поставив Аполлонія, що був в Долині Сирії, і зібрав велику силу і прийшов до Ямнеї. І він післав до Йонатана архиєрея, кажучи:

Ти одинокий підносишся над нами, я ж стався посміхом і погордою через тебе. І чому ти володієш над нами в горах?

Тепер, отже, якщо ти поклав надію на твої сили, зійди до нас на рівнину, і там розсудимося, бо зі мною є сила міст.

Запитайся і довідайся хто я й інші, що нам помагають, і кажуть: Немає вам стопи ноги перед нашим лицем, бо двічі відвернулися твої батьки в їхній землі.

І тепер не зможе встоятися кінь і така сила в долині, де немає каменя, ані жорновий камінь, ані місце на втечу.

А як Йонатан почув слова Аполлонія, він зрушився умом, і він вибрав десять тисяч мужів і вийшов з Єрусалиму, і його зустрів Симон його брат, йому на поміч.

І він отаборився при Йоппі, і його замкнули, ті, що з міста, бо залога Аполлонія (була) в Йоппі і вони воювали проти неї.

І злякавшись, відкрили ті, що з міста, і Йонатан заволодів Йоппією.

І почув Аполлоній і взяв три тисячі коней і багато сили і пішов до Азоту як подорожуючий, і разом випровадив на рівнину, томущо він мав множество кінноти і на неї надіявся.

І він гнався за ним до Азоту, і зударилися табори в бою.

І Аполлоній оставив тисячу кінноти позаду себе схованими.

І впізнав Йонатан, що позаду нього є засідка, і вони окружили його табір і стріляли стріли на нарід з ранку аж до вечора.

А нарід стояв, так як заповів Йонатан, і їхні коні змучилися.

І Симон відлучив свою силу і зударився з відділом війська, бо кіннота була змучена, і вони ним були розбиті і втекли,

і кіннота розсипалася по рівнині. І вони втекли до Азоту і ввійшли до Витдаґона свого ідола, щоб спастися.

І Йонатан спалив Азот і міста довкруги нього і взяв їхню здобич і святиню Даґона і тих, що втекли до нього, він спалив огнем.

І були ті, що впали від меча зі спаленими, яких вісім тисяч мужів.

І Йонатан піднявся звідти і прийшов до Аскалону, і вийшли ті, що з міста йому на зустріч з великою славою.

І Йонатан повернувся до Єрусалиму з тими, що з ним, маючи велику здобич.

І сталося, що як почув цар Александер ці слова, і він додав ще прославляти Йонатана.

І післав йому золоту запинку, що згідно з звичаєм дається царським кревним, і він дав йому Аккарон і всі їхні околиці в насліддя.

Російський синодальний переклад

В сто шестидесятом году выступил Александр, сын Антиоха Епифана, и овладел Птолемаидою: и приняли его, и он воцарился там.

Когда услышал о том царь Димитрий, собрал весьма многочисленное войско и вышел против него на войну.

И послал Димитрий письма Ионафану с мирным предложением, как бы желая возвеличить его,

ибо говорил: предупредим заключить с ним мир, прежде нежели он заключит с Александром против нас:

тогда он припомнит все зло, которое мы сделали против него и братьев его и народа его.

И он дал ему власть набирать войско и приготовлять оружия, чтобы быть союзником его, и велел отдать ему заложников, которые находились в крепости.

Ионафан пришел в Иерусалим и прочитал письма вслух всего народа и бывших в крепости;

и убоялись все великим страхом, услышав, что царь дал ему власть набирать войско;

а бывшие в крепости выдали Ионафану заложников, и он возвратил их родителям их.

И жил Ионафан в Иерусалиме; и начал строить и возобновлять город,

и сказал производившим работы, чтобы они строили стены и вокруг горы Сиона для твердости из четырехугольных камней, - и делали так.

Тогда иноплеменные, бывшие в крепостях, построенных Вакхидом, бежали:

каждый оставил свое место и ушел в свою землю.

Только в Вефсуре остались некоторые из тех, которые оставили закон и заповеди, ибо это место служило для них убежищем.

И услышал царь Александр о тех обещаниях, какие Димитрий послал Ионафану, и рассказали ему о войнах и храбрых подвигах, которые совершил Ионафан и братья его, и о трудностях, понесенных ими.

Тогда он сказал: найдем ли мы еще такого мужа, как этот? Сделаем же его нашим другом и союзником.

И написал и послал ему письмо в таких словах:

"Царь Александр брату Ионафану - радоваться.

Услышали мы о тебе, что ты - муж, крепкий силою и достойный быть нашим другом.

Итак мы поставляем тебя ныне первосвященником народа твоего; и ты будешь именоваться другом царя (он послал ему порфиру и золотой венец), и будешь держать нашу сторону и хранить дружбу с нами".

И облекся Ионафан в священную одежду в седьмом месяце сто шестидесятого года в праздник кущей, и собрал войско и заготовил множество оружий.

И услышал об этом Димитрий и огорчился, и сказал:

что это мы сделали, что Александр предупредил нас заключить дружбу с Иудеями в подкрепление себе?

Напишу и я им слова приветствия, восхваления и обещаний, чтобы были они в помощь мне.

И послал им письмо в таких словах: "Царь Димитрий народу Иудейскому - радоваться.

Слышали мы и радовались, что вы сохраняете договоры наши, пребываете в дружбе с нами и не склоняетесь к врагам нашим.

Продолжайте и ныне сохранять верность к нам, и мы воздадим вам добром за то, что вы делаете для нас:

сделаем вам многие уступки и дадим вам дары.

Ныне же разрешаю вас и освобождаю всех Иудеев от податей и пошлины с соли и с венцов;

и за третью часть семян и половинную часть древесных плодов, принадлежащую мне, отныне и впредь я отменяю брать с земли Иудейской и с трех областей, присоединенных к ней от Самарии и Галилеи, от нынешнего дня и на вечные времена.

И Иерусалим да будет священным и свободным и пределы его, десятины и доходы его.

Предоставляю и власть над крепостью Иерусалимскою и даю право первосвященнику поставить в ней людей, каких он сам изберет, для охранения ее;

и всякого человека из Иудеев, взятого в плен из земли Иудейской, во всем царстве моем отпускаю на свободу даром: пусть все будут свободны от повинностей за себя и за скот свой.

Все праздники и субботы и новомесячия, и дни установленные - три дня пред праздником и три дня после праздника, - все эти дни пусть будут днями льготы и свободы всем Иудеям, находящимся в моем царстве.

Никто не будет иметь права притеснять и отягощать кого-нибудь из них ни по какому делу.

И пусть из Иудеев записываются в царские войска до тридцати тысяч человек, - и им будет даваться жалованье наравне со всеми войсками царскими.

И из них да будут поставляемы начальствующими над большими крепостями царскими, из них же да будут поставляемы и над делами царства, требующими верности, и их приставники и начальники да будут из них же, и пусть они живут по своим законам, как повелел царь в земле Иудейской.

И три области, присоединенные к Иудее от страны Самарийской, пусть останутся присоединенными к Иудее, чтобы считаться и быть им за одну и не подлежать другой власти, кроме власти первосвященника.

Птолемаиду с округом ее я отдаю в дар святилищу в Иерусалиме на издержки, потребные для святилища;

я же даю ежегодно пятнадцать тысяч сиклей серебра из царских сборов с подлежащих мест.

И все остальное, чего не отдали заведующие сборами, как в прежние годы, отныне будут отдавать на работы храма.

Сверх того пять тысяч сиклей серебра, которые брали от доходов святилища из ежегодного сбора, и те уступаются, как принадлежащие служащим священникам.

И все, которые убегут в храм Иерусалимский и во все пределы его по причине повинностей царских и всех других, пусть будут свободны со всем, что принадлежит им в царстве моем.

И на строение и возобновление святилища издержки будут выдаваемы из сборов царских.

И на построение стен Иерусалима и укрепление их вокруг - издержки будут выдаваемы из доходов царских, а также - на построение стен в Иудее".

Ионафан и народ, выслушав эти слова, не поверили им и не приняли их, ибо вспомнили о тех великих бедствиях, которые нанес Димитрий Израильтянам, жестоко притеснив их,

и предпочли союз с Александром, ибо он первый сделал им мирные предложения, - и помогали ему в войнах во все дни.

Царь Александр собрал большое войско и ополчился против Димитрия.

И вступили два царя в сражение, и войско Димитрия обратилось в бегство; Александр преследовал его, и превозмог,

и весьма настойчиво продолжал сражение до самого захождения солнца, - и пал Димитрий в этот день.

После того Александр отправил послов к Птоломею, царю Египетскому, с такими словами:

"я возвратился в землю царства моего и воссел на престоле отцов моих, принял верховную власть, сокрушил Димитрия и стал обладателем страны нашей.

Я вступил с ним в сражение, и он разбит нами и войско его, и воссели мы на престоле царства его.

Итак заключим теперь дружбу между нами, и ты дай мне дочь твою в жену, и буду я тебе зятем и дам тебе и ей дары, достойные тебя".

И отвечал царь Птоломей так: "счастлив день, в который ты возвратился в землю отцов твоих и воссел на престоле царства их.

Ныне я исполню для тебя то, о чем ты писал, только ты выйди ко мне в Птолемаиду, чтобы нам видеть друг друга, и я породнюсь с тобою, как ты сказал".

И отправился Птоломей из Египта сам и Клеопатра, дочь его, и прибыли в Птолемаиду в сто шестьдесят втором году.

Царь Александр встретил его, и он выдал за него Клеопатру, дочь свою, и устроил брак ее в Птолемаиде, как прилично царям, с великою пышностью.

Писал также царь Александр Ионафану, чтобы он вышел к нему навстречу.

И отправился Ионафан в Птолемаиду с пышностью, - и представлялся обоим царям и одарил их и приближенных их серебром и золотом и многими дарами, и приобрел благоволение их.

И собрались против него мужи зловредные из среды Израиля, мужи беззаконные, чтобы оклеветать его; но царь не внял им.

И повелел царь снять с Ионафана одежды его и облечь его в порфиру, - и сделали так.

И посадил его царь с собою и сказал своим правителям: выйдите с ним на средину города и провозгласите, чтобы никто не смел клеветать на него ни в каком деле и никто не тревожил его никаким делом.

Когда клеветавшие увидели славу его, как он был провозглашаем и как облечен в порфиру, все разбежались.

Так прославил его царь и вписал его в число первых друзей, и назначил его военачальником и областным правителем.

И возвратился Ионафан в Иерусалим с миром и веселием.

Но в сто шестьдесят пятом году пришел из Крита Димитрий, сын Димитрия, в землю отцов своих.

Услышав о том, царь Александр весьма огорчился и возвратился в Антиохию.

И поставил Димитрий военачальником Аполлония, правителя Келе-Сирии, - и он собрал большое войско и расположился станом при Иамнии и послал к первосвященнику Ионафану сказать:

ты только один превозносишься над нами, я же подвергся осмеянию и посрамлению через тебя. Зачем ты противостоишь нам в горах?

Если ты надеешься на твои военные силы, то сойди к нам на равнину, и там мы померяемся, ибо со мною войско городов.

Спроси и узнай, кто я и прочие помогающие нам, и скажут тебе: невозможно вам устоять пред лицем нашим, ибо дважды обращены были в бегство отцы твои в земле своей.

И ныне ты не можешь устоять против такой конницы и такого войска на равнине, где нет ни камней, ни ущелий, ни места для убежища.

Когда Ионафан выслушал эти слова Аполлония, то подвигся духом и, избрав десять тысяч мужей, вышел из Иерусалима, и брат его Симон сошелся с ним на помощь ему.

И расположился станом при Иоппии; но не впустили его в город, ибо в Иоппии была стража Аполлония, и они начали воевать против нее.

Тогда устрашенные жители отворили ему город, и Ионафан овладел Иоппиею.

Услышав о сем, Аполлоний взял три тысячи конницы и большое войско и пошел в Азот, как бы делая переход, а между тем прошел на равнину, ибо имел множество конницы и надеялся на нее.

Ионафан же преследовал его до Азота, и вступили войска в сражение.

Между тем Аполлоний оставил тысячу всадников в скрытом месте позади них;

но Ионафан узнал, что есть засада сзади него. И обступили войско его и бросали в народ стрелы с утра до вечера,

народ же стоял, как приказал Ионафан; наконец всадники утомились.

Тогда Симон подвел войско свое и напал на отряд, ибо всадники изнемогли, - и были разбиты им и обратились в бегство.

И рассеялись всадники по равнине и убежали в Азот, и вошли в Бетдагон, капище их, чтобы спастись.

Но Ионафан сжег Азот и окрестные города и взял добычу их, и капище Дагона с убежавшими в него сжег огнем.

И было павших от меча с сожженными до восьми тысяч мужей.

Отправившись оттуда, Ионафан расположился станом против Аскалона; но жители города вышли к нему навстречу с великою почестью.

И возвратился Ионафан со всеми бывшими при нем в Иерусалим, имея при себе много добычи.

Когда царь Александр услышал о сих событиях, то вновь почтил Ионафана

и послал ему золотую пряжку, какая по обычаю давалась царским родственникам, и подарил ему Аккарон и всю область его в наследственное владение.