9

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Почувши, що Ніканор з військом полягли у бою, Димитрій послав знову в Юдею Вакхида й Алкіма на чолі правого крила.

І двигнулися вони по дорозі в Галгалу та обложили Маїсалот, що в Арбелах, і, здобувши його, вибили багато людей.

Першого місяця 152 року вони отаборились під Єрусалимом,

потім з 20 000 піхоти і 2000 кінноти пішли походом на Берет.

Юда з 3000 добірних вояків розташувався табором в Еласі.

Побачивши велику силу ворожих військ, вельми настрахались, і багато з них утекли з табору, так, що там зосталось тільки 800 чоловік.

Побачив Юда, що його табір почав розбігатися саме тоді, як бій надходив, і серце його краялося, бо не було більше часу їх зібрати.

Він з одчаю мовив до тих, що лишились: «Устаньмо й сміливо ходімо проти противників! Може, таки зможемо проти них воювати!»

Та військо його відмовляло: «Тепер ми нічого не зможемо зробити, хібащо тільки врятувати наше життя. Потім ми повернемося назад з братами й будемо битись, а тепер нас мало.»

Юда ж відрік: «Нехай того не буде, щоб таке чинити, - від них утікати! Якщо вже настав для нас час, помремо як хоробрі за наших братів і не дамо заплямити нашої слави.»

І вийшло військо з табору, і стало до зудару з ними. Кінноту розділено на дві частини. Пращники й лучники йшли попереду, всі найвідважніші теж були в перших лавах, тоді як Вакхид був на правім крилі.

Лава посувалася з обидвох сторін під звук сурем. Ті, що були при Юді, й собі засурмили,

і земля тряслась від гуркоту військ. Битва тривала від ранку аж до вечора.

Побачивши, що Вакхид і ядро війська були праворуч, Юда зібрав навколо себе щонайхоробріших,

розбив праве крило і гнався за ними аж до схилів гори Азоту.

Тоді ліве крило, вглядівши, що праве розбите, повернулось навздогін за Юдою і тими, що були з ним, і гналися за ними з тилу.

Бій був запеклий, і з одного й з другого боку полягло багато вбитих.

Поліг і Юда, а решта повтікали.

Йонатан і Симон узяли Юду, свого брата, і поховали у гробниці його предків у Модіні.

Увесь Ізраїль плакав за ним вельми і влаштував йому довгу жалобу, та й, голосячи багато днів, промовляли:

«Як же то міг полягти витязь, який рятував Ізраїля?»

Решта дій Юди, його воєн, подвигів, які він учинив, та величі його не були записані, бо їх вельми багато було.

Після смерти Юди беззаконні знову піднесли голову по всіх місцевостях Ізраїля, і знову з'явилися ті, що чинять несправедливість.

Того часу настав дуже великий голод, так що здавалось, ніби сама земля перейшла на ворожий бік.

Тоді Вакхид вибрав нечестивих людей і настановив їх над краєм панами;

ті заходилися вишукувати та вивідувати про друзів Юди і приводити їх до Вакхида, а цей карав їх і насміхався з них.

І настав в Ізраїлі такий великий утиск, якого не було, відколи не з'явився більш пророк.

Тоді зібралися всі друзі Юди та сказали Йонатанові:

. «Відтоді, як помер брат твій Юда, немає мужа, схожого на нього, щоб виступити проти ворогів, Вакхида та тих, що ненавидять народ наш.

Отож: ми й вибрали тебе сьогодні, щоб ти був замість нього нашим начальником і вождем та провадив наші війни.»

Тоді Йонатан перейняв провід на себе, посівши місце Юди, свого брата.

Довідався про це Вакхид і шукав, як би його вбити.

Почули про те Йонатан, Симон, його брат, і всі, що були при ньому, і втекли в пустиню Текоа, де й отаборились при колодязі Асфар

Дізнався про це Вакхид у день суботній і з усім своїм військом перейшов через Йордан.

Йонатан послав був свого брата, начальника ватаги, до набатеїв, своїх приятелів, щоб дозволили примістити в них його великий обоз.

Але з Медави вийшли потомки Ямбрі й схопили Іоана з усім, що було в нього, і віддалилися з добиччю.

Та після того Йонатанові й Симонові, його братові, дали знати, що потомки Ямбрі справляють бучне весілля і з великою врочистістю ведуть з Надавату молоду, дочку одного з могутніх ханаанських вельмож.

Тоді вони, пригадавши кров брата свого Іоана, пішли й сховались у гірському сховищі.

Підвівши очі свої, побачили серед гармидеру почет з великими дарунками; то був молодий, що з своєю дружбою й братами йшли назустріч із бубнами, музиками та силою всякого знаряддя.

Встали юдеї з засідки й, кинувшись на них, стали їх бити. Багато було вбито й поранено, решта ж утекла в гори, а було взято й усю їхню здобич.

Отак весілля стало для них смутком, а музики - плачем.

І помстившися за кров свого брата, вони повернулись до багнистих берегів Йордану.

Почув про це Вакхид і прийшов суботнього дня з великим військом на береги Йордану.

Тоді Йонатан сказав тим, що були при ньому: «Встаньмо до бою за життя наше, бо сьогодні воно не так, як учора чи й позавчора.

Ось бо війна і спереду й ззаду нас, звідсіль і звідтіль вода Йордану, багно й хащі, нема нам куди втікати.

Ось час закликати голосно до неба, щоб нам урятуватись від руки ворогів наших.»

І розпочався бій: Йонатан простягнув руку, щоб ударити Вакхида, та той від нього назад відхилився.

Тут Йонатан і ті, що були при ньому, кинулись уплинь у Йордан і перепливли на той бік, але вороги не переправились через Йордан, щоб гнатися за ними.

Того дня полягло у Вакхида з 1000 чоловік.

Повернувшись у Єрусалим, Вакхид став будувати укріплені міста в Юдеї; твердиню в Єрихоні, Емаусі, Бетороні, Бетелі, Тамматі, Фаратоні й у Тефоні, з високими мурами й воротами на засувах,

і поставив у них залогу, щоб непокоїти Ізраїля.

Він укріпив також міста Бетсур і Гезеру й замок, зоставивши війська й запаси харчів у них.

Узяв як закладників синів вельмож краю і залишив їх під вартою у твердині в Єрусалимі.

Року 153, другого місяця, звелів Алкім усунути мур внутрішнього двору святині, чим зруйнував працю пророків, - і почали його валити.

Та тоді вхопив Алкіма параліч, і його робота припинилась. Йому заціпило уста, так що він не міг промовити й слова або розпорядитися щодо дому.

Тоді помер Алкім у великих муках.

Побачивши ж, що Алкім помер, Вакхид повернувся до царя, і земля Юдейська зазнала спокою на 2 роки.

Всі нечестиві влаштували нараду, кажучи: «Ось Йонатан із своїми прибічниками живуть собі спокійно та безпечно. Приведім тепер Вакхида, і він захопить їх усіх за одну ніч.»

І пішли вони до нього й умовилися з ним.

І вирушив Вакхид з великим військом, пославши потайки листи всім своїм союзникам у Юдеї, щоб вони схопили Йонатана та його прибічників; та їм не пощастило, бо задум їхній викрито.

Зате вони схопили близько 50 з видатних краю, що були на чолі змови, і їх убили.

Тоді Йонатан і Симон з прибічниками відійшли в Бетбасі, що в пустині. Вони відбудували те, що було зруйноване там, й укріпились.

Довідавшись про те, Вакхид зібрав усе своє військо й повідомив наперед своїх прибічників у Юдеї.

Прибувши сам, отаборився біля Бетбасі, і кілька днів брав його приступом, спорудивши машини.

Йонатан залишив Симона, брата свого, у місті, а сам вийшов в околицю з невеликим загоном

і розбив Одомера та його братів, а й синів Фасірона, у шатрах їхніх. Отак почались перші їхні вдатні діла, і вони вбивались у силу.

Симон же з прибічниками, вирвавшися з міста, підпалили машини,

і воювали проти Вакхида, що, розбитий, вельми засмутився, бо його намір і похід пішли нінащо.

Розлютившись на беззаконних, що нараяли йому йти в похід, він убив багатьох із них і вирішив повернутись у край свій.

Дізнавсь про це Йонатан і вислав послів до нього, щоб укласти мир і повернути бранців.

Вакхид прийняв його, вчинив згідно з тими умовами й присягнув йому, що не буде спричинювати йому шкоди по всі дні життя свого.

І видав йому бранців, що забрав був раніше в Юдеї, і повернувшись назад у край свій, вирішив більш не повертатись у край Юдейський.

Отак меч відпочив в Ізраїлі. Йонатан осівся в Махмасі, де почав правити народом, та винищив безбожних з-поміж Ізраїля.

Переклад Огієнка

-

-

Переклад Куліша

-

-

Переклад УБТ Турконяка

І Димитрій почув, що впав Никанор і його сила на війні, і додав Вакхида і Алкима вдруге післати до землі Юди і правий ріг з ними.

І пішли дорогою, що до Ґалґали, і прийшли до Месалота, що в Арвилах і його захопили і забили багато людських душ.

І першого місяця в сто пятдесять другому році вони отаборилися проти Єрусалиму.

І вони відійшли і пішли до Верет з двадцятьма тисячами чоловік і двома тисячами кінноти.

І Юда отаборився в Еласі, і три тисячі вибраних мужів з ним.

І вони побачили множество сил, бо вони численні, і дуже перелякалися. І численні повтікали з табору, не осталося в них хіба лиш вісімсот мужів.

І Юда побачив, що його табір відійшов і що його придавила війна, і розбився серцем, бо не мав часу їх зібрати,

і він ослаб і сказав осталим: Встаньмо і підім проти наших ворогів, чи може зможемо з ними воювати.

І його відвертали, кажучи: Ми не зможемо, але радше спасімо тепер свої душі, і повернемося ми і наші брати і воюватимемо проти них, а ми малі числом.

І сказав Юда: Хай не буде, щоб ми зробили це діло, щоб від них втекти, і якщо наш час наблизився, ми з хоробрістю помремо задля наших братів і не оставимо причини нашій славі.

І сила піднялася з табору і встали їм на зустріч, і поділено кінноту на дві часті, і ті, що кидали з пращі, і стрільці ішли перед силою, і передували всі сильні, а Вакхід був в правому розі.

І приблизився відділ з двох частей і вони видавали звук з труб, і ті, що при Юді, і вони затрубили трубами.

І задрижала земля від голосу таборів, і війна тривала від ранку аж до вечора.

І Юда побачив, що Вакхід і сильна часть табору з права, і зібралися з ним всі сильні серцем,

і розбито ними праву часть, і він гнався за ними аж до гори Азота.

І ті, що в лівому розі побачили, що розбито правий ріг, і повернулися за ногами Юди і тих, що з ним зі заду.

І бій став тяжким, і впало багато ранених звідси і звідти,

і Юда впав, і осталі втекли.

І взяв Йонатан і Симон Юду їхнього брата і його поховали в гробниці своїх батьків в Модеїн.

І вони його оплакали і вчинили голосіння за ним - ввесь Ізраїль, велике ридання, і плакали багато днів і сказали:

Як впав сильний, що спасав Ізраїль.

І остале слів Юди і воєн і мужних діл, які він зробив, і його велич не списано, бо було дуже багато.

І сталося, що після смерті Юди беззаконні піднялися в усіх околицях Ізраїля, і підвелися всі, що чинять беззаконня.

В тих днях був дуже великий голод, і країна опустіла по них.

І Вакхід вибрав безбожних мужів і поставив їх панами країни.

І вони шукали і вишукували приятелів Юди і привели їх до Вакхида, і він мстився на них і глумився з них.

І був великий смуток в Ізраїлі, якого не було від того дня, коли не зявився в них пророк.

І зібралися всі приятелі Юди і сказали до Йонатана:

Від коли помер твій брат Юда, і немає чоловіка подібного до нього, щоб вийшов і ввійшов проти ворогів і Вакхида і проти ворогів нашого народу.

Отже тепер сьогодні ми вибрали тебе, щоб ти був замість нього нам за володаря і проводиря, щоб воювати нашу війну.

І Йонатан в тому часі взяв провідництво і встав замість Юди свого брата.

І довідався Вакхид і шукав його вбити.

І взнав Йонатан і його брат Симон і всі, що з ним, і втекли до пустині Текої і отаборилися при воді озера Асфар.

І довідався Вакхид в дні суботи і прийшов він і все його військо на другий бік Йордану.

І він післав свого брата вождя народу і просив своїх друзів Наватеїв поставити в них їхній числений посуд.

І вийшли сини Ямврія, що з Мидави, і схопили Івана і все, що він мав, і відійшли маючи (те).

Після цих слів сповістили Йонатанові і Симонові його братові, що Сини Ямврія роблять велике весілля і провадять невістку з Надавата, дочку одного з великих володарів Ханаана, з великою пихою.

І вони згадали кров їхнього брата Івана і пішли і сховалися під захороною гори.

І вони підняли свої очі і побачили і ось крик і численний посуд, і вийшов молодий і його друзі і його брати їм на зустріч з тимпанами і музиками і великою зброєю.

І вони повстали проти них з засідки і забили їх, і впало багато ранених, і осталі втекли на гору. І вони взяли всю їхню здобич.

І шлюб обернувся на плач і голос їхніх музик на ридання.

І вони відімстили пімсту крови їхнього брата і повернулися до комишів Йордану.

І почув Вакхід і прийшов в день суботи аж до берегів Йордану з численною силою.

І Йонатан сказав до тих, що з ним: Встаньмо і повоюймо за наші душі, бо немає сьогодні як вчора і третого дня.

Бо ось війна проти нас і зі заду нас, а тут і там вода Йордану і комиші і ліс, немає місця, щоб відхилитися.

Отже тепер закричіть до неба, щоб ви спаслися з руки наших ворогів.

І зударилися боєм. І Йонатан простягнув свою руку, щоб побити Вакхіда, і він відхилився від нього на зад.

І ввійшов Йонатан і ті, що з ним в Йордан і вони переплили на другий бік, і (ті) не перейшли за ними Йордан.

А від Вакхида впало того дня яких тисяча чоловік.

І він повернувся до Єрусалиму і збудував сильні міста в Юдеї, твердиню, що в Єрихоні, і Аммаус і Веторон і Ветил і Тамнату Фаратон і Тефон, з високими стінами і брамами і засувами.

І він поставив в них охорону, щоб ворогувати з Ізраїлем.

І він скріпив місто Ветсур і Ґазару і твердиню. І він поставив в них сили і склади їжі.

І він взяв синів володарів країни як закладників і поставив їх в твердині в Єрусалимі у вязниці.

І в сто пятдесять третому році другого місяця Алкім приказав знищити зовнішню стіну двору святині, і знищити діла пророків і вони почали нищити.

В тому часі Алкім був вдарений хворобою, і перешкоджено його ділам, і загороджено його уста, і він розслаб і не міг більше говорити слова і заповісти про свій дім.

І Алкім помер в тому часі у великій муці.

І Вакхід побачив, що Алкім помер, і він повернувся до царя. І земля Юди спочила два роки.

І всі беззаконні вчинили раду, кажучи: Ось Йонатан і ті, що з ним живуть упевнено в спокою. Отже тепер приведім Вакхіда, і він їх всіх схопить в одній ночі.

І вони, пішовши, порадили йому.

І він піднявся, щоб піти з численною силою, і потайки післав послання всім своїм союзникам, що в Юдеї, щоб схопили Йонатана і тих, що з ним. І вони не змогли, бо їхня рада стала відомою.

І вони схопили декого з мужів країни, проводирів злоби, яких пятдесять мужів і їх забили.

І пішли Йонатан і Симон і ті, що з ним, до Ветвасії, що в пустині, і відбудували її руїни, і її скріпили.

І Вакхід довідався і зібрав все своє множество і сповістив тим, що з Юдеї.

І він, прийшовши, отаборився при Ветвасії і воював проти неї багато днів і зробив машини.

І Йонатан оставив свого брата Симона в місті, і вийшов до околиці, і прийшов з числом.

І він побив Одомира і його братів і синів Фасірона в їхніх оселях, і вони почали бити і вони підносилися на силах.

І Симон і ті, що з ним, вийшли з міста і спалили машини.

І вони воювали проти Вакхида, і бін був знищений ними, і його дуже придушили, бо його рада і його похід були марні.

І він розгнівався гнівом на безбожних людей, що порадили йому піти в країну, і забив з них багатьох, і вони зробили раду відійти до своєї землі.

І Йонатан взнав і післав до нього старшин, щоб зробити з ним мир і віддати їм полон.

І він прийняв і зробив за його словами і поклявся йому не шукати для нього зла всі дні його життя.

І він віддав йому полон, який передше взяв з землі Юди, і повернувшись, він відійшов до своєї землі і більше не додав приходити в їхні границі.

І меч спочив від Ізраїля. І Йонатан замешкав в Махмасі і Йонатан почав судити нарід і вигубив безбожних з Ізраїля.

Російський синодальний переклад

Когда Димитрий услышал, что Никанор и воины его пали в сражении, послал Вакхида и Алкима во второй раз в землю Иудейскую и правое крыло с ними.

И отправились они по дороге в Галгалы и расположились станом при Месалофе, что в Арвилах, и, овладев им, погубили множество людей.

В первом месяце сто пятьдесят второго года расположились они станом у Иерусалима,

но снялись и пошли к Верее с двадцатью тысячами мужей и двумя тысячами конницы.

А Иуда расположился станом при Елеасе, и три тысячи избранных мужей с ним.

Но, увидев множество войска, как оно многочисленно, они весьма устрашились, и многие из стана его разбежались, и осталось из них не более восьмисот мужей.

Когда увидел Иуда, что разбежалось ополчение его, а война тревожила его, он смутился сердцем, потому что не имел времени собрать их.

Он опечалился и сказал оставшимся: встанем и пойдем на противников наших; может быть, мы в силах будем сражаться с ними.

Но они отклоняли его и говорили: мы не в силах, но будем теперь спасать жизнь нашу, и потом возвратимся с братьями нашими и тогда будем сражаться против них, а теперь нас мало.

Но Иуда сказал: нет, да не будет этого со мною, чтобы бежать от них; а если пришел час наш, то умрем мужественно за братьев наших и не оставим нарекания на славу нашу.

И двинулось войско из стана и стало против них; и разделилась конница на две части, а впереди войска шли пращники и стрельцы и все сильные передовые воины.

Вакхид же находился на правом крыле, и приближались отряды с обеих сторон и трубили трубами.

Затрубили трубами и бывшие с Иудою, и поколебалась земля от шума войск, и было упорное сражение от утра до вечера.

Когда увидел Иуда, что Вакхид и крепчайшая часть его войска находится на правой стороне, то собрались к нему все храбрые сердцем, -

и разбито ими правое крыло, и они преследовали их до горы Азота.

Когда находившиеся на левом крыле увидели, что правое крыло разбито, то обратились вслед за Иудою и бывшими с ним, с тыла.

И сражение было жестокое, и много пало пораженных с той и другой стороны,

пал и Иуда, а прочие обратились в бегство.

И взяли Ионафан и Симон Иуду, брата своего, и похоронили его во гробе отцов его в Модине.

И оплакивали его и рыдали о нем сильно все Израильтяне, и печалились много дней и говорили:

как пал сильный, спасавший Израиля?

Прочие же дела Иуды и сражения и мужественные подвиги, которые совершил он, и величие его не описаны, ибо их было весьма много.

По смерти же Иуды во всех пределах Израильских явились люди беззаконные, и поднялись все делатели неправды.

В те самые дни был очень сильный голод, и страна пристала к ним.

И выбрал Вакхид нечестивых мужей и поставил их начальниками страны.

Они разведывали и разыскивали друзей Иуды и приводили их к Вакхиду, а он мстил им и издевался над ними.

И была великая скорбь в Израиле, какой не было с того дня, как не видно стало у них пророка.

Тогда собрались все друзья Иуды и сказали Ионафану:

с того времени, как скончался брат твой Иуда, нет подобного ему мужа, чтобы выйти против врагов и Вакхида и против ненавистников нашего народа.

Итак теперь мы тебя избрали - быть нам вместо него начальником и вождем, чтобы вести войну нашу.

И принял Ионафан в то время предводительство и стал на место Иуды, брата своего.

И узнал о том Вакхид и искал убить его.

Об этом узнали Ионафан и Симон, брат его, и все бывшие с ним, и убежали в пустыню Фекое и расположились станом при водах озера Асфар.

Вакхид, узнав о том в день субботний, переправился сам и все войско его за Иордан.

А Ионафан отправил брата своего - предводителя народа - и просил друзей своих, Наватеев, чтобы сложить у них большой запас свой.

Но вышли из Мидавы сыны Иамври и схватили Иоанна и все, что он имел, и ушли.

После сих происшествий сказали Ионафану и Симону, брату его, что сыны Иамври торжественно совершают знатный брак и провожают из Надавафа с великою пышностью невесту, дочь одного из знатных вельмож Хананейских.

Тогда вспомнили они об Иоанне, брате своем, и вышли, и скрылись под кровом горы.

Подняв глаза свои, они увидели: вот восклицания и большое приданое; навстречу вышел жених и друзья его и братья его с тимпанами и музыкою и со многими оружиями.

Тогда бывшие с Ионафаном поднялись на них из засады и побили их, и много пало пораженных, а остальные убежали на гору; и взяли они всю добычу их.

И обратилось брачное торжество в печаль, и звук музыки их - в плач.

Так отмстили они за кровь брата своего и возвратились к болотистому месту у Иордана.

И услышал об этом Вакхид - и в день субботний пришел к берегам Иордана с большим войском.

Тогда сказал Ионафан бывшим с ним: встанем теперь и сразимся за жизнь нашу, ибо ныне - не то, что вчера и третьего дня.

Вот, неприятель и спереди нас и сзади нас, вода Иордана с той и с другой стороны, и болото и лес, и нет места, куда уклониться.

Итак теперь воззовите на небо, чтобы избавиться вам от руки врагов ваших.

И началось сражение. И простер Ионафан руку свою, чтобы поразить Вакхида, но тот уклонился от него назад.

И бросился Ионафан и бывшие с ним в Иордан и переплыли на другой берег, а те не перешли за ними Иордана.

И пало у Вакхида в тот день до тысячи мужей.

И возвратился он в Иерусалим и построил в Иудее крепкие города: крепость в Иерихоне, и Еммаум и Вефорон, и Вефиль и Фамнафу в Фарафоне, и Тефон с высокими стенами, воротами и запорами,

и поставил в них стражу, чтобы враждебно действовать против Израиля.

Укрепил также город в Вефсуре и Газару и крепость и оставил в них войско со съестными запасами,

и взял в заложники сыновей вождей страны и поместил их в Иерусалимской крепости под стражею.

В сто пятьдесят третьем году, во втором месяце, Алким велел разорить стену внутреннего двора храма и разрушить дело пророков, и уже начал разрушение.

Но в то самое время Алким поражен был ударом, и остановились предприятия его; уста его сомкнулись, он онемел и не мог более вымолвить ни одного слова и завещать о доме своем.

И умер Алким в то же время в тяжких мучениях.

Когда Вакхид узнал, что Алким умер, возвратился к царю; и земля Иудейская два года оставалась в покое.

Тогда все беззаконники совещались и говорили: вот, Ионафан и находящиеся с ним живут безопасно в покое; приведем теперь Вакхида, и он схватит всех их в одну ночь.

Пошли и предложили ему такой совет.

Он решился идти с большим войском и послал тайно письма всем союзникам своим, которые находились в Иудее, чтобы они схватили Ионафана и находящихся с ним, но они не могли, потому что замысел их сделался известен им.

И поймали они из мужей страны виновников этого злодейства до пятидесяти человек и убили их.

После сего удалились Ионафан и Симон и бывшие с ними в Вефваси, что в пустыне, и возобновили разрушенное там и укрепили город.

Узнав об этом, Вакхид собрал все войско свое, известив и тех, которые находились в Иудее,

пришел, и осадил Вефваси, и сражался против него много дней и устроил машины.

Ионафан же оставил в городе Симона, брата своего, а сам вышел в страну и вышел с небольшим числом,

и поразил Одоааррина и братьев его и сыновей Фасирона в шатрах их и начал поражать и наступать с силою.

Тогда и Симон и бывшие с ним выступили из города и сожгли машины,

и сражались против Вакхида, и он был разбит ими; этим они сильно опечалили его, потому что замысел его и поход остался тщетным.

Сильно разгневался он на мужей беззаконных, которые присоветовали ему идти в эту страну, и многих из них умертвил, и решился возвратиться в землю свою.

Узнав об этом, Ионафан послал к нему старейшин, чтобы заключить с ним мир и чтобы он отдал пленных.

Он принял это и сделал по словам его, и поклялся не причинять ему никакого зла во все дни жизни своей

и отдал ему пленных, которых прежде взял в плен в земле Иудейской, и возвратился в землю свою и не приходил более в пределы их.

И унялся меч в Израиле, и поселился Ионафан в Махмасе; и начал Ионафан судить народ и истребил нечестивых из среды Израиля.