7

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Димитрій, син Селевка, утік 151 року з Риму і, прибувши з кількома чоловіками у приморське місто, проголосив себе царем.

Коли він підходив до царського палацу своїх батьків, військо схопило Антіоха та Лісія, щоб привести їх до нього.

Довідавшись про те, він мовив: «Не показуйте мені їхніх облич!»

І військо їх убило, а на його царськім престолі сів Димитрій.

Прибули до нього всі беззаконні та нечестиві мужі з Ізраїля, з Алкімом, що хотів стати первосвящеником,

й обвинуватили народ перед царем, кажучи: «Юда з братами вигубив усіх твоїх друзів і нас вигнав з нашого краю.

Тож пошли котрогось мужа, що йому довіряєш; нехай прийде і погляне на усю ту руїну, яку той заподіяв нам і царському краєві, і нехай покарає їх і всіх тих, що їм допомагають.»

І вибрав цар Вакхида, з царських друзів, що правив по той бік Ріки і був великим вельможею в царстві та вірним цареві,

і вислав його й нечестивого Алкіма, якого назначив первосвящеником і доручив йому помститись на синах Ізраїля.

Пішли вони й прибули з великим військом у Юдею. Вакхид вислав послів до Юди та до його братів з мирними, але підступними словами,

та вони на його слова не звірилися, бо бачили, що ті прийшли з великим військом.

Однак, до Алкіма та Вакхида прибув гурток книжників, щоб домагатися справедливої угоди.

Першими із ізраїльтян були Асідеї, що прийшли до них просити миру.

Вони сказали: «Священик з Аронового роду прийшов з військом; він нас не покривдить.»

Вакхид говорив з ними мирними словами та поклявсь їм, кажучи: «Ми не заподієм ні вам, ні вашим друзям ніякого лиха.»

Ті повірили йому, а він схопив з них 60 чоловік і вбив їх в один день, згідно з написаним словом:

«Тіла святих твоїх і кров їхню розлили навкруги Єрусалиму, і нікому було їх поховати.»

Страх і жах напав на ввесь народ, що говорив: «Нема в них ні суду, ні правди, бо вони порушили угоду й присягу, що нею присягалися.»

Тоді Вакхид відступив від Єрусалиму і, отаборившись у Визеті, звелів схопити багатьох із тих, що перейшли були до нього, а й деяких з народу, повбивав їх і вкинув у великий колодязь.

Здавши край на Алкіма й зоставивши йому на допомогу військо, Вакхид вернувся до царя.

Алкім боровся за первосвященство,

і всі ті, що робили заколот у своєму народі, зібрались до нього, захопили юдейську землю й накоїли в Ізраїлі багато лиха.

Побачив Юда усе те зло, яке Алкім із своїми прибічниками чинив в Ізраїлі, а яке перевищило те, що коїли погани,

і став обходити всі юдейські місцевості, щоб помститися на мужах, які перебігли до ворога, і не дозволив їм більше робити наскоків на край.

Побачивши, що Юда з помічниками скріпився, Алкім зрозумів, що не зможе їм протистати. Повернувся отже до царя, й оскаржив їх у тяжких злочинах.

Тоді цар послав Ніканора, одного з своїх найславніших начальників, що ненавидів Ізраїля і був його ворогом, і наказав йому винищити той народ.

Прибув Ніканор у Єрусалим з великою силою і вислав до Юди та його братів послів з мирними, але підступними словами, кажучи:

«Чого нам битись між собою? Я прийду з невеличким супроводом, щоб вас зустрінути в мирі.»

. Прийшов він до Юди, й обидва вони привітались мирно, але вояки були напоготові, щоб схопити Юду.

Довідавсь Юда, що той прийшов із підступом до нього, і, налякавшись, не хотів більше його бачити.

Ніканор же здогадався, що його замисли відкрито, і двигнувся війною проти Юди біля Кафарсаламу.

У Ніканора полягло близько 500 чоловік, а решта втекла в Давидгород.

Після того Ніканор зійшов на Сіон-гору. Кілька священиків із храму й дехто з старших народу вийшли, щоб його привітати мирно й показати йому всепалення, що приносилося за царя.

Та він, глузуючи, насміхався з них, збезчестив їх, говорив з ними згірдливо

й у гніві так поклявсь: «Як Юда з військом не буде сьогодні виданий мені у руки, то, коли повернуся переможцем, спалю дім цей.» І відійшов у великім гніві.

Священики повернулись і, ставши перед жертовником та святинею, почали плакати, кажучи:

«Ти вибрав дім цей, щоб у ньому прикликувано твоє ім'я та щоб він був домом молитви й благання для твого народу.

Пометися над цим чоловіком та над його військом: нехай від меча вони поляжуть. Згадай їхні богохульства, не дай щоб довше жили.»

І вийшов Ніканор з Єрусалиму й отаборився біля Бетхорону, де приєдналось до нього сирійське військо.

А Юда розташував свій табір - 3000 чоловік - в Адасі й почав молитись:

«Коли посли асирійського царя стали богохулити, вийшов твій янгол і вбив 185 000.

Отак розбий і нині перед нами оце військо, щоб інші знали, що він говорив богохульство на твою святиню. Суди його за його злобою!»

Тринадцятого дня місяця Адара війська розпочали бій; військо Ніканора було розгромлене, і сам він поліг першим у бою.

Побачивши, що Ніканор упав, його вояки кинули зброю й повтікали.

Юдеї цілий день гналися за ними, від Адаси аж до околиць Гезери, і сурмили позаду на сполох.

Скрізь, з усіх селищ Юдеї вийшли люди й напали на них, так що завернули їх знову проти погоні. Усі полягли від меча, ніхто з них не лишився.

Тоді юдеї захопили перевелику здобич, відтяли Ніканорові голову і праву руку, що її гордо він простягнув був, і принесли в Єрусалим, щоб виставити напоказ.

Народ був дуже радий і святкував той день, немов великий день радощів.

І було схвалено святкувати той день щороку тринадцятого Адара.

Юдея на деякий .час зазнала спокою.

Переклад Огієнка

-

-

Переклад Куліша

-

-

Переклад УБТ Турконяка

Сто пятдесять першого року вийшов Димитрій син Селевкія з Риму і прийшов з малим числом чоловік до приморського міста і там зацарював.

І сталося, що як він заходив до дому царства своїх батьків, і сили схопили Антіоха і Лусія, щоб їх привести до нього.

І діло стало йому відоме і він сказав: Не покажіть мені їхнього лиця.

І сили їх убили, і Димитрій сів на троні його царства.

І прийшли до нього всі беззаконні і безбожні мужі з Ізраїля, і Алкім провадив ними, бажаючи бути священиком.

І вони оскаржили нарід перед царем, кажучи: Юда і його брати вигубив всіх твоїх друзів, і розсіяв нас з нашої землі.

Отже тепер пішли чоловіка, якому довіряєш, і він, пішовши, хай погляне на все вигублення, яке той зробив нам і країні царя, і хай він покарає їх і всіх, що їм помагають.

І цар вибрав Вакхіда з приятелів царя, що панував на другому боці ріки, і був великим в царстві і вірний цареві

і післав його і безбожного Алкіма і поставив йому священство і заповів йому зробити пімсту на синах Ізраїля.

І вони відійшли і прийшли з великою силою до землі Юди. І він післав послів до Юди і його братів з мирними словами, з обманою.

І вони не послухалися їхніх слів, бо вони побачили, що (ті) прийшли з великою силою.

І зібралися до Алкіма і Вакхіда збір писарів, щоб шукати справедливість,

й інші асидеї були між синами Ізраїля і шукали в них миру.

Бо сказали: Чоловік священик з насіння Аарона прийшов з силами і не вчинить нам несправедливості.

І він заговорив з ними мирними словами і поклявся їм, кажучи: Не пошукаємо вам і вашим друзям зла.

І ті йому повірили. І він схопив з них шістдесять мужів і забив їх в одному дні за словом, яке записано:

Трупи твоїх праведних і їхню кров пролили довкруги Єрусалиму, і не було в них того, хто ховає.

І на них і на ввесь нарід напав страх і тремтіння, бо сказали: Немає в них правди і суду, бо вони переступили угоду і клятву, якою поклялися.

І відійшов Вакхід з Єрусалиму і отаборився в Витзеті і післав і схопив багатьох з тих мужів, що з ним, що (його) опустили, і декого з народу, і зарізав їх до великого колодязя.

І дав країну Алкімові і оставив з ним силу йому на поміч. І Вакхід відійшов до царя.

І Алкім старався про священство,

і зібралися до нього всі, що чинили клопіт свому народові і заволоділи землею Юди, і зробили велике зло в Ізраїлі.

І Юда побачив все зло, яке зробив Алкім, і ті з синів Ізраїля, що з ним, більше від поган,

і він вийшов в усі околиці Юдеї довкруги і вчинив пімсту на чоловіках, що відступили, і ті перестали виходити в околицю.

А як Алкім побачив, що скріпився Юда і ті, що з ним, і пізнав, що не може встоятися перед ними, і він повернувся до царя і зле їх оскаржив.

І цар післав Ніканора одного з своїх славних володарів, і який ненавидів і ворогував проти Ізраїля, і наказав йому вигубити нарід.

І прийшов Ніканор до Єрусалиму з численною силою, і післав до Юди і його братів з обманою з мирними словами, кажучи:

Хай не буде війни між мною і вами. Я прийду з нечисленними мужами, щоб я побачив ваші лиця з миром.

І він прийшов до Юди і вони поцілувалися навзаїмно мирно. І військові були готові схопити Юду.

І відомим стало слово Юді, що (той) з обманою прийшов проти нього, і він його злякався і не забажав більше побачити його лиця.

І Ніканор пізнав, що обявлено його раду, і вийшов на зустріч Юді війною при Хафарсаламі.

І впало з тих, що з Никанором, яких пятьсот мужів, і вони втекли до міста Давида.

І після цих слів прийшов Никанор до гори Сіон. І вийшли (деякі) з священиків з святих і з старшин народу, щоб його поздоровити мирно і показати йому цілопалення, що приносилося за царя.

І він поглузував з них і висміяв їх і опоганив їх і заговорив гордо.

І поклявся з гнівом, кажучи: Якщо Юда і його табір не буде виданий тепер до моїх рук, і буде, що коли я повернуся в мирі, я спалю цей дім. І він вийшов з великим гнівом.

І священики ввійшли і стали перед лицем жертівника і храму і заплакали і сказали:

Ти вибрав цей дім, щоб прикликати твоє імя в ньому, щоб був домом молитви і моління для твого народу.

Зроби пімсту на цій людині і на його таборі, і хай впадуть від меча. Згадай їхні проклони і не дай їм притулку.

І Никанор вийшов з Єрусалиму і отаборився в Ветороні і його зустріла сила Сирії.

І Юда отаборився в Адасі з трьома тисячами чоловік. І Юда помолився і сказав:

Коли проклони сказали ті, що від царя, твій ангел вийшов і побив в них сто вісімдесять пять тисяч.

Так розбий цей табір перед нами сьогодні, і хай осталі пізнають, що він сказав зле проти твоїх святощів, і суди його за його злобою.

І табори зударилися в битві тринадцятого (дня) місяця Адара, і розбито табір Никанора, і він першим впав у битві.

А як його табір побачив, що Никанор впав, вкинувши зброю вони втекли.

І гналися за ними дорогою одного дня від Адаси аж до приходу до Ґазира і трубами затрубили за ними на знак.

І вийшли з усіх сіл Юдеї довкруги і перегородили їм, і вони поверталися до цих, і впали всі від меча, і не остався з них ані один.

І вони взяли здобич і грабунок і відрубали голову Никанора і його правицю, яку він гордо простягнув, і принесли і простягнули при Єрусалимі.

І нарід дуже зрадів і проводили той день як день великої радости.

І постановили проводити кожного року цей день в тринадцятім (дні) адара.

І земля Юди спочила на мале число днів.

Російський синодальний переклад

В сто пятьдесят первом году вышел из Рима Димитрий, сын Селевка, и с немногими людьми вошел в один приморский город и там воцарился.

Когда же он входил в царственный дом отцов своих, войско схватило Антиоха и Лисия, чтобы привести их к нему.

Это стало известно ему, и он сказал: не показывайте мне лиц их.

Тогда воины убили их, и воссел Димитрий на престоле царства своего.

И пришли к нему все мужи беззаконные и нечестивые из Израильтян, и Алким предводительствовал ими, домогаясь священства;

и обвиняли они перед царем народ, говоря: погубил Иуда и братья его друзей твоих, и нас выгнали из земли нашей.

Итак пошли теперь мужа, кому ты доверяешь; пусть он пойдет и увидит все разорение, которое они причинили нам и стране царя, и пусть накажет их и всех, помогающих им.

Царь избрал Вакхида из друзей царских, который управлял по ту сторону реки, был велик в царстве и верен царю,

и послал его и нечестивого Алкима, предоставив ему священство, и повелел ему сделать отмщение сынам Израиля.

Они отправились и пришли в землю Иудейскую с большим войском; и он послал к Иуде и братьям его послов с мирным, но коварным предложением.

Но они не вняли словам их, ибо видели, что они пришли с большим войском.

К Алкиму же и Вакхиду сошлось собрание книжников искать справедливости.

Первые из сынов Израилевых были Асидеи; они искали у них мира,

ибо говорили: священник от племени Аарона пришел вместе с войском и не обидит нас.

И он говорил с ними мирно и клялся им, и сказал: мы не сделаем зла вам и друзьям вашим.

И они поверили ему, а он, захватив из них шестьдесят мужей, умертвил их в один день, как сказано в Писании:

"тела святых Твоих и кровь их пролили вокруг Иерусалима, и некому было похоронить их".

И напал от них страх и ужас на весь народ, и говорили: нет в них истины и правды, ибо они нарушили постановление и клятву, которою клялись.

Тогда Вакхид отступил от Иерусалима и расположился станом при Визефе, и, послав, поймал многих из бежавших от него мужей и некоторых из народа, заколол и бросил их в глубокий колодезь.

Потом, поручив страну Алкиму и оставив с ним войско на помощь ему, Вакхид отправился к царю.

Алким же домогался первосвященства.

И собрались к нему все возмущавшие народ свой, и овладели землею Иудейскою и произвели великое поражение в Израиле.

И увидел Иуда все зло, какое причинил Алким со своими сообщниками сынам Израилевым, - больше, нежели язычники;

и, обойдя все пределы Иудеи, сделал отмщение отступникам, - и они перестали входить в эту страну.

Когда же Алким увидел, что Иуда и находящиеся с ним усилились, и понял, что не может противостоять им, возвратился к царю и жестоко обвинял их.

Тогда царь послал Никанора, одного из славных вождей своих, ненавистника и враждебного Израилю, и приказал ему истребить этот народ.

Никанор, придя в Иерусалим с большим войском, послал к Иуде и братьям его коварно со словами мирными:

да не будет войны между мною и вами; я войду с немногими людьми, чтобы видеть лица ваши в мире.

И пришел он к Иуде, и приветствовали они друг друга мирно; а между тем воины были приготовлены схватить Иуду.

Иуде сделалось известным, что он пришел к нему с коварством, поэтому он убоялся его и не хотел более видеть лица его.

Когда Никанор узнал, что умысел его открылся, вышел против Иуды на сражение близ Хафарсаламы.

И пало из бывших при Никаноре около пяти тысяч мужей, а прочие убежали в город Давидов. 33 После того Никанор взошел на гору Сион; и вышли из святилища некоторые из священников и старейшин народа, чтобы мирно приветствовать его и показать ему всесожжение, приносимое за царя.

Но он осмеял их, надругался над ними и осквернил их, и говорил высокомерно,

и, поклявшись, с гневом сказал: если не предан будет ныне Иуда и войско его в мои руки, то, когда возвращусь благополучно, сожгу дом сей. И ушел с великим гневом.

А священники вошли и стали пред лицем жертвенника и храма, заплакали и сказали:

Ты, Господи, избрал дом сей, чтобы на нем нарицалось имя Твое, и чтобы он был домом молитвы и моления для народа Твоего.

Сделай отмщение человеку сему и войску его, и пусть падут они от меча; вспомни злохуления их и не дай им оставаться долее.

И вышел Никанор из Иерусалима и расположился станом при Вефороне, и пристало к нему здесь войско Сирийское.

А Иуда с тремя тысячами мужей расположился станом при Адасе; и помолился Иуда, и сказал:

Господи! когда посланные царя Ассирийского произносили злохуления, то пришел Ангел Твой и поразил из них сто восемьдесят пять тысяч.

Так сокруши ныне пред нами сие полчище, да познают прочие, что они произносили хулу на святыни Твои, и суди их по злобе их.

И вступили войска в сражение в тринадцатый день месяца Адара, и разбито было войско Никанора, и он первый пал в сражении.

Когда же воины его увидели, что Никанор пал, то, побросав оружие свое, обратились в бегство.

И преследовали их Израильтяне целый день, от Адаса до самой Газиры, и трубили вслед их вестовыми трубами.

И выходили из всех окрестных селений Иудейских и окружали их, - и они, оборачиваясь к преследовавшим их, все пали от меча, и ни одного не осталось из них.

И взяли Иудеи добычи их и награбленное ими, и отрубили голову Никанора и правую руку его, которую он простирал надменно, и принеслии повесили перед Иерусалимом.

Народ весьма радовался и провел тот день, как день великого веселья;

и установили ежегодно праздновать этот день тринадцатого числа Адара.

И успокоилась земля Иудейская на некоторое время.