3

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Замість нього став Юда, син його, що звався Макавей.

Усі його брати й усі, що були пристали до його батька, йому допомагали й провадили з радістю ізраїльську війну.

Він поширив свого народу славу, надягнув, неначе велетень, на себе броню, оперезався військовою зброєю і розпочав війну, щоб захистити мечем табір.

У своїх подвигах на лева був схожий, неначе левеня, що рикає на здобич.

Гнав беззаконних, розшукуючи скрізь їх, палив гнобителів свого народу.

Присіли беззаконні, його налякавшись; усі, що коїли неправду, настрахались, бо через нього прийшла воля.

Він засмутив чимало царів, своїми подвигами звеселив Якова. Пам'ять про нього буде повік благословенна.

Він пробіг через усі міста Юдеї і винищив з неї нечестивих, відвернув гнів від Ізраїля.

Слава про нього рознеслась аж на край світу, і згуртував він пропащих.

Аполлоній зібрав поганські народи й велике військо в Самарії, щоб іти війною на Ізраїля.

Довідався про це Юда й, виступивши проти нього, розбив його та вбив. Чимало полягло смертельно поранені, а решта втекла.

Забрано в них здобич, а меч Аполлонія взяв Юда й воював ним увесь свій вік.

Серон, вождь сирійського війська, почувши, що Юда зібрав велику ватагу вірних йому й готових воювати,

сказав: «Зроблю собі ім'я й прославлюся у царстві. Тож піду проти Юди і проти його прибічників, що зневажають царський наказ.»

І приєднавсь до нього великий загін нечестивих, і двигнувся з ним, щоб помститись на синах Ізраїля.

Коли він підійшов був аж до виходу Беторону, вийшов йому навпроти Юда з маленьким військом.

Коли юдеї побачили табір, що насувався їм назустріч, сказали до Юди: «І як нам, яких так мало, воювати проти такої безлічі страшної? Нам, що охляли, нічого не ївши сьогодні?»

Юда ж відрік: «Легко й малому війську захопити в руки велике; для неба все одно врятувати багатьма чи кількома,

бо перемога на війні не в безмежнім війську, а в силі, що походить з неба.

Вони йдуть на нас, повні зухвальства й беззаконня, щоб вигубити нас разом із жінками нашими й дітьми та щоб з нас здерти здобич,

а ми воюємо за життя наше й за наші установи.

Сам Бог їх знищить перед нами, тож ви їх не бійтесь.»

Ледве скінчив він говорити, то кинувсь на них зненацька, і Серон із військом були розбиті.

Юдеї гналися за ними від Беторону вділ аж до рівнини, і полягло з них близько 800 чоловік, а решта втекла у край Філістимлянський.

Тоді поширився страх перед Юдою та його братами, і жах охопив довколишні народи.

Слава про нього дійшла аж до царя, народи ж тільки й говорили про битви Юди.

Аж як почув цар Антіох про ті події, розлютився вельми й звелів зібрати всі сили свого царства в одне премогутнє військо.

Він відчинив свою скарбницю й видав військам платню на рік, наказавши їм бути готовими на всякий випадок.

. Та побачив він, що грошей у скарбниці стало бракувати та що податки у краї зменшились із-за неладу та злиднів, що постали у краї, бо знищені були закони, що були споконвіку,

тож і злякався, що не матиме змоги, як то нераз уже бувало, робити видатки на дарунки, які перед тим щедрою рукою роздавав більше, ніж попередники його, царі.

Вельми отяжіла його душа, й задумав він піти у Персію, щоб набрати податків з країв і зібрати силу грошей.

Він залишив Лісія, славного мужа з Царського роду, над державними справами від річки Ефрату до границь Єгипту,

та щоб опікувавсь і його сином Антіохом, аж поки сам не повернеться,

і передав йому половину свого війська та слонів, наказавши про всі свої наміри щодо мешканців Єрусалиму та Юдеї,

а саме: вислати проти них військо, щоб знищити та згладити силу Ізраїля й тих, що зостались у Єрусалимі, викорінивши й пам'ять про них у тому місці,

та поселити чужоземців по цілому їхньому краї і роздати їм у спадщину їхні землі.

Узяв цар із собою половину війська, що було зосталось, і вирушив з Антіохії, столиці свого царства, року 147; він переправився через Ефрат-ріку і проходив через горішні краї.

Лісій вибрав Птолемея, сина Дорімена, Ніканора й Горгія, великих мужів із царських друзів,

і вислав з ними 40 000 чоловік та 7000 кінноти, щоб за царським наказом ішли спустошити землю Юди.

Двигнувшися з усім військом, отаборились вони біля Емаусу на рівнині.

Почувши про них, купці краю набрали силу срібла, золота й кайданів та й прийшли в табір, щоб купити як рабів синів Ізраїля. До них пристав загін сирійців та чужоземців.

Побачив Юда і його брати, що становище погіршилось і що ворожі війська розташувались на їхній землі. Довідались вони також і про царський наказ, щоб цілковито винищити їхній народ,

і сказав кожен до свого ближнього: «Підіймім народ наш з його занепаду, воюймо за наш народ і за його святиню.»

Скликано збори, щоб приготуватись до битви, щоб молитись і просити ласки й милосердя.

Єрусалим був безлюдний, мов пустиня. Ніхто з його дітей не входив, і не виходив. Храм був потоптаний ногами. Чужинці - у твердині, що стала житлом для народів. Радість у Якова однято, сопілка з гарфою замовкли.

Вони зібрались і пішли у Масифу, навпроти Єрусалиму, бо у Масифі було колись місце молитви для Ізраїля.

Постили того дня і, надягнувши волосяниці та посипавши попелом собі голову, роздерли на собі одежу.

Розгорнули книгу Закону, щоб звидіти те, що погани у своїх бовванів питають;

принесли й священичі одежі, первоплоди й десятини; привели назореїв, що виконали час своїх обітниць,

і закликали голосно до неба: «Що нам чинити з цими, куди їх відвести?

Твоя святиня потоптана й сплюгавлена, твої священики засмучені й прибиті.

І ось погани змовились на нас, щоб звести нас із світу; ти знаєш, що вони кують на нас.

І як нам проти них устоятись, якщо ти нам не допоможеш?»

І засурмили й закричали вголос.

Після того Юда настановив начальників народу: тисяцьких, сотників, п'ятдесятників та десятників,

і сказав тим, що будували хату, що недавно одружились, що посадили виноградники, а й боягузам, щоб кожен з них повертавсь додому, за законом.

І рушив табір і розташувався на південь від Емаусу.

Тоді Юда сказав: «Озбройтесь і будьте відважні, будьте готові на завтра рано до бою проти цих поган, які змовилися проти нас, щоб знищити нас і храм наш,

бо ліпше нам у бою вмерти, ніж споглядати на злидні нашого народу й нашої святині.

Яка б не була воля неба, нехай вона станеться.»

Переклад Огієнка

-

-

Переклад Куліша

-

-

Переклад УБТ Турконяка

І замість нього встав Юда прозваний Маккавей, його син.

І помагали йому всі його брати і всі, що пристали до його батька, і воювали війну Ізраїля з радістю.

І він поширив славу свому народові і зодягнувся в панцир наче великан і підперезався своєю військовою зброєю і став до воєн, охороняючи табір мечем.

І він уподібнився до лева в своїх ділах і (був) наче левеня, що ревіло за здобиччю.

І він переслідував беззаконників, випитуючи, і тих, що наводили жах на його нарід, спалив.

І безбожні були впокорені через його страх, і всі, що чинили беззаконня, перелякалися, і спасіння поступало в його руці.

І гірко він вчинив багатьом царям і розвеселив Якова своїми ділами, і аж на віки його память на благословення.

І він проходив міста Юди і вигубив з них безбожних і відвернув гнів від Ізраїля,

і став славним аж до кінця землі і зібрав тих, що погибали.

І Аполлоній зібрав народи і зі Самарії, велику силу, щоб воювати проти Ізраїля.

І довідався Юда і вийшов йому на зустріч і побив його і забив. І впали численні раненими, і осталі втекли.

І вони взяли їхню здобич, і Юда взяв меч Аполлонія і воював ним всі дні.

І почув Сирон володар сили Сирії, що Юда зібрав збір і групу вірних з собою, і що виходить на війну,

і сказав: Зроблю собі імя і прославлюся в царстві і воюватиму проти Юди і тих, що з ним погорджують словом царя.

І додав і прийшов з ним великий табір безбожних, щоб йому помогти вчинити пімсту на синах Ізраїля.

І він приблизився аж до підходу до Веторона, і вийшов Юда йому на зустріч з малим числом.

Як же побачили табір, що йшов їм на зустріч, сказали Юді: Як зможемо ми, будучи малі числом, воювати проти цього сильного множества? І ми ослаблені не ївши сьогодні.

І сказав Юда: Однаково легко є охопити багатьох в руці малого числа, і немає різниці перед небом спасти багатьма чи малим числом.

Бо не в множестві сили побіда війни, але сила з неба.

Вони приходять проти нас в множестві зарозумілості і беззаконня, щоб вигубити нас і наших жінок і наших дітей, щоб нас ограбити,

а ми воюватимемо за наші душі і наші закони.

І Він їх розібє перед нашим лицем, ви ж їх не бійтеся.

А як він перестав говорити, він нагло на тих наскочив, і вигубив Сирона і його табір перед ним.

І гнали його по сходженю від Веторона аж до рівнини. І впало з них яких вісім сот чоловік, осталі ж втекли до землі филістимів.

І почався страх Юди і його братів і жах напав на народи що довкруги них.

І його імя прийшло аж до царя, і всі народи розповідали про воєнні дії Юди.

Як же почув Антіох ці слова, він розлютився гнівом і післав і зібрав всі сили свого царства, дуже сильний табір.

І він відкрив свою скарбницю і дав силам зарплату на рік і заповів їм бути готовими на всяку потребу.

І він побачив, що забракло срібла в скарбницях, і що данини з країн малі через поділи і клопоти, які він зробив в землі, щоб забрати законне, яке було від перших днів,

і він боявся, що не матиме як і раніше на розходи і дари, які раніше давав широкою рукою, і мав більше царів ніж раніше,

і був дуже заклопотаний своєю душею і порадився піти до Персії і взяти данини країн і зібрати багато срібла.

І оставив Лусія славного чоловіка і з царського роду над ділами царя від ріки Евфрату і аж до границь Єгипту,

і щоб виховував Антіоха його сина аж доки він не повернеться.

І йому він передав половину сил і слонів і заповів йому про все, що врадив, і про тих, що жили в Юдеї і Єрусалимі,

щоб післати проти них силу, щоб вигубити, і забрати силу Ізраїля і останок Єрусалиму і забрати їх память з місця,

і поселити синів чужинців в усіх їхніх околицях і жеребом розділити їхню землю.

І цар взяв осталу половину сил і пішов з Антіохії з міста свого царства в сто сорок сьомому році й перейшов ріку Евфрат і проходив горішні країни.

І Лусія вибрав Птолемея сина Доримена і Никанора і Ґорґія, сильних мужів, царських друзів,

і післав з ними сорок тисяч мужів і сім тисяч коней, щоб вони пішли до землі Юди і знищили за словом царя.

І він відійшов з усією своєю силою і вони прийшли і отаборилися коло Аммауса в землі рівнини.

І почули купці країни їхнє імя і взяли дуже багато срібла і золота і рабів і прийшли до табору, щоб взяти синів Ізраїля за рабів. І додалися до них сила Сирії і землі чужинців.

І побачив Юда і його брати, що зло наповнилося, і що сили отаборені в їхніх околицях, і довідалися про слова царя, які він заповів, зробити народові вигублення і викінчення,

і сказали кожний до свого ближнього: Піднесім руїну нашого народу і воюймо за наш нарід і за святих.

І зібрався збір, щоб бути готовим на війну, і щоб помолитися і просити помилування і милосердя.

І Єрусалим був незамешканим наче пустиня, не було нікого, хто входить і виходить з їхніх родів, і святиня (була) потоптана, і сини чужинців в твердині, мешкання поган. І забрано радість у Якова, і не стало сопілки і гуслі.

І вони зібралися і прийшли до Массифи напроти Єрусалиму, бо раніше для Ізраїля місце молитви було в Массифі.

І постили того дня і зодяглися в мішки і попіл на їхній голові і роздерли свою одіж.

І розгорнули книгу закону, в яких погани дошукувалися подоби своїх ідолів.

І принесли священичу одіж і первоплоди і десятини і підняли назореїв, які наповнили дні,

і закликали голосом до неба, кажучи: Що зробимо з цими і куди їх відведемо,

і твоє святе потоптане і опоганене і твої священики в смутку і пригнобленні.

І ось народи зібралися проти нас, щоб нас вигубити. Ти знаєш, що вони задумують на нас.

Як зможемо встоятися перед їхнім лицем, якщо Ти нам не поможеш?

І затрубили трубами і закричали великим голосом.

І після цього наставив Юда володарів народу, тисячників і сотників і пятдесятників і десятників.

І сказав тим, що будували доми і заручили жінок і насадили виноградники і лякливим, щоб повернувся кожний до свого дому за законом.

І піднявся табір і вони отаборилися на південь Аммауса.

І сказав Юда: Підпережіться і станьте сильними синами і будьте готові на ранок воювати з цими народами, що зібралися проти нас, щоб вугубити нас і наші святощі.

Бо нам краще вмерти на війні ніж глядіти на зло нашого народу і святощів.

Яка лиш буде воля на небі, так Він вчинить.

Російський синодальний переклад

И восстал вместо него Иуда, называемый Маккавей, сын его.

И помогали ему все братья его и все, которые были привержены к отцу его, и вели войну Израиля с радостью.

Он распространил славу народа своего; он облекался бронею, как исполин, опоясывался воинскими доспехами своими и вел войну, защищая ополчение мечом;

он уподоблялся льву в делах своих и был как скимен, рыкающий на добычу;

он преследовал беззаконных, отыскивая их, и возмущающих народ его сожигал.

И смирились беззаконные из страха пред ним, и все делатели беззакония смутились пред ним, и благоуспешно было спасение рукою его.

Он огорчил многих царей, и возвеселил Иакова делами своими, и память его до века в благословении;

прошел по городам Иудеи и истребил в ней нечестивых, и отвратил гнев от Израиля,

и сделался именитым до последних пределов земли, и собрал погибавших.

Тогда Аполлоний собрал язычников и из Самарии многочисленное войско, чтобы воевать против Израиля.

Иуда узнал о том и вышел к нему навстречу, и поразил, и убил его; и много пало пораженных, а остальные убежали.

И взял Иуда добычу их, и взял меч Аполлония, и сражался им во все дни.

И услышал Сирон, военачальник Сирии, что Иуда собрал вокруг себя людей и сонм верных, выступающих с ним на войну,

и сказал: сделаю себе имя и прославлюсь в царстве, и сражусь с Иудою и с теми, которые вместе с ним и которые презирают слово царское.

И решился он идти, и пошло с ним сильное полчище нечестивых помогать ему и сделать отмщение на сынах Израиля.

Когда они приблизились к возвышенности Вефорона, Иуда вышел к ним навстречу с очень немногими,

которые, когда увидели идущее навстречу им войско, сказали Иуде: как можем мы в таком малом числе сражаться против такого сильного множества? И мы же совсем ослабели, еще не евши ныне.

Но Иуда сказал им: легко и многим попасть в руки немногих, и у Бога небесного нет различия, многими ли спасти, или немногими;

ибо не от множества войска бывает победа на войне, но с неба приходит сила.

Они идут против нас во множестве надменности и нечестия, чтобы истребить нас и жен наших и детей наших, чтобы ограбить нас;

а мы сражаемся за души наши и законы наши.

Он Сам сокрушит их пред лицем нашим; вы же не страшитесь их.

Перестав говорить, он внезапно бросился на них, и поражен был Сирон и войско его перед ним.

И они преследовали его по спуску Вефорона до самой равнины; и пало из них до восьмисот мужей, прочие же убежали в землю Филистимскую.

И начал страх перед Иудою и братьями его и боязнь нападать на всех окрестных язычников.

Дошло и до царя имя его, и все народы рассказывали о битвах Иуды.

Когда же услышал эти речи царь Антиох, то воспылал гневом и, послав, собрал все силы царства своего, весьма сильное ополчение;

и открыл казнохранилище свое, и выдал войскам своим годовое жалование, и приказал им быть готовыми на всякую надобность.

Но увидел, что истощилось серебро в казнохранилищах, а подати страны скудны по причине волнения и разорения, которое он произвел в земле той, уничтожая законы, существовавшие от дней древних.

И начал он опасаться, что у него недостанет, разве только на раз или два, на издержки и подарки, которые прежде раздавал щедрою рукою и превзошел в том прежних царей.

Сильно озабоченный в душе своей, он решился идти в Персию и взять подати со стран и собрать побольше серебра.

А дела царские от реки Евфрата до пределов Египта предоставил Лисию, человеку знаменитому, происходившему от рода царского,

также и воспитание сына своего Антиоха, до его возвращения;

и передал ему половину войск и слонов, дав ему приказания о всем, чего хотел, и о жителях Иудеи и Иерусалима,

чтобы он послал против них войско сокрушить и уничтожить могущество Израиля и остаток Иерусалима, и истребить память их от места того,

и поселить во всех пределах их сынов иноплеменных и разделить по жребию землю их.

Царь же взял остальную половину войска и отправился из Антиохии, престольного города своего, в сто сорок седьмом году, и, перейдя реку Евфрат, прошел верхние страны.

Лисий избрал Птоломея, сына Дорименова, и Никанора и Горгия, мужей сильных из друзей царя,

и послал с ними сорок тысяч мужей и семь тысяч всадников, чтобы идти в землю Иудейскую и разорить ее по слову царя.

Они отправились со всем войском своим и, придя, расположились на равнине близ Еммаума.

Купцы этой страны услышали имя их и, взяв весьма много серебра и золота и слуг, пришли в стан покупать сынов Израиля в рабы; к ним присоединилось и войско Сирии и земли иноплеменных.

Увидел Иуда и братья его, что умножились бедствия, и войска расположились станом в пределах их; узнали и о повелении царя, которое он приказал исполнить над народом к погублению и истреблению его.

И говорили каждый ближнему своему: восставим низверженный народ наш и сразимся за народ наш и за святыню.

И собрался сонм, чтобы быть готовыми к войне и помолиться, и испросить милости и сожаления.

Иерусалим был необитаем, как пустыня; не было ни входящего в него, ни выходящего из него из природных жителей его; святилище было попрано, и сыновья инородных были в крепости его; он стал жилищем язычников; и отнято веселье у Иакова, и не слышно стало свирели и цитры.

Итак они собрались и пошли в Массифу, напротив Иерусалима, ибо место молитвы у Израильтян было прежде в Массифе.

И постились в этот день, и возложили на себя вретища и пепел на головы свои, и разодрали одежды свои,

раскрыли книгу закона из тех, которые язычники отыскивали, чтобы сделать на них изображения своих идолов,

и принесли священнические облачения и первородных и десятины; и созвали назореев, исполнивших дни свои,

и громко возопили к небу: что нам делать с ними и куда отвести их?

Святилище Твое попрано и осквернено, и священники Твои в скорби и уничижении.

И вот, собрались против нас язычники, чтобы истребить нас. Ты знаешь, что умышляют они против нас.

Как можем мы устоять пред лицем их, если Ты не поможешь нам?

И вострубили трубами и воскликнули громким голосом.

После сего Иуда поставил вождей для народа - тысяченачальников, стоначальников, пятидесятиначальников и десятиначальников.

И сказали тем, которые строили дома, обручились с женами, насадили виноградники, и людям боязливым, чтобы каждый из них, по закону, возвратился в свой дом.

Тогда двинулось ополчение и расположилось станом на юге от Еммаума.

И сказал Иуда: опояшьтесь и будьте мужественны и готовы к утру сразиться с этими язычниками, которые собрались против нас, чтобы погубить нас и святыню нашу.

Ибо лучше нам умереть в сражении, нежели видеть бедствия нашего народа и святыни.

А какая будет воля на небе, так да сотворит!