1

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Після того, як Олександер Македонський, син Филипа, вийшов з Хеттитського краю, розгромив Дарія, царя перського й мідійського, і став царем замість нього, починаючи від Греції,

взявся він до численних воєн, здобув багато кріпостей і вирізав царів землі.

Він пройшов аж на край світу і забрав здобич у багатьох народів. Заніміла земля перед ним, а серце його знеслось угору й загорділо.

Він зібрав вельми велику силу війська й підбив під себе краї, народи й володарів, і приневолив до данини.

Та по тім усім захворів, тож і зрозумів, що має вмерти.

От і прикликав своїх найвидатніших старшин, що змалку виховані були разом з ним, і розділив їм, ще за життя, своє царство.

Та й царював Олександер ще 12 років, а тоді помер,

і старшини його захопили владу, кожний у своїй країні.

Всі вони, по його смерті, вклали собі діядему на голову, так само і їхні сини по них, протягом довгих років, і накоїли на землі багато лиха.

Вийшов з них грішний нащадок - Антіох Епіфан, син царя Антіоха, що був закладником у Римі, і став царем у 137 році грецького панування.

Того часу з'явилися в Ізраїлі нечестиві люди, що звели багатьох інших, казавши: «Ходім та зробім союз з народами, що навколо нас, бо з того часу, як ми відокремились від них, упало на нас багато злиднів.»

Сподобалось їм це слово,

і деякі з народу, набравши охоти, пішли до царя, що й дав їм повновладу прийняти поганські звичаї.

От і збудували вони в Єрусалимі гімназію за поганським звичаєм,

затерли собі знаки обрізання, відкупили від святого союзу, збраталися з поганами та запродались їм, щоб зло творити.

Коли ж царство за Антіоха скріпилося, задумав він стати царем і над Єгиптом, щоб царювати над обидвома царствами.

Він увійшов у Єгипет з величезним військом, з колісницями, слонами, кіннотою й численними кораблями,

і вирушив війною на Птолемея, єгипетського царя; але Птолемей злякавсь його й утік, полишивши багато смертельно поранених.

Сирійці захопили укріплені міста у Єгипетськім краю, а Антіох забрав здобич з Єгипетського краю.

Розгромивши, отже, у 143 році Єгипет, Антіох повернувся й рушив з величезним військом на Ізраїля та на Єрусалим;

увійшов зарозуміло у святиню й забрав золотий жертовник і ліхтар з усім приналежним до нього посудом,

а й стіл появлення, чаші, кубки й золоті полумиски і завісу, вінки та золоту прикрасу, що були спереду храму, - усе пообдирав.

Забрав він срібло, золото, дорогий посуд і загарбав тайні скарби, що знайшов.

Забрав він усе те та й подався у свій край, учинивши велику різню й виговорюючи дуже зарозуміло.

Великий смуток огорнув Ізраїля по всіх усюдах:

начальники й старші застогнали, дівчата і хлопці повмлівали, жіноча врода занапастилася.

Кожний новоженець заплакав, одружена, сидівши у світлиці, засмутилась.

Земля здригнулась із-за своїх мешканців. Кожен дім Якова був соромом вкритий.

. Після двох років вислав цар головного збирача податків по містах Юди; він прибув у Єрусалим з великим військом

і говорив до них підступно мирними словами, а ті йняли йому віри. Тоді він зненацька напав на місто й побив його страшно, вигубивши силу народу з Ізраїля.

Він ограбував місто, спалив його й розбив доми та мури навколо.

Жінок з дітьми забрали у полон і зайняли їхню худобу.

Відбудували Давидгород з його великим міцним муром та сильними баштами та й зробили з нього твердиню;

посадили туди грішне кодло, мужів без усякого закону, які в ньому добре укріпились,

понаскладали там зброї й харчів, згромадили єрусалимську здобич, зібравши її там докупи, і зробились великою петлею;

і стала з того засідка для святині та безнастанна диявольська загроза для Ізраїля.

Вони пролили кров невинну навкруги святині й осквернили святе місце.

І з-за них повтікали мешканці Єрусалиму, і став він осідком чужинців. Він став чужим для тих, що в ньому народились, його лишали власні його діти.

Його святиня опустіла, мов пустиня, празники його обернулись на смуток, його суботи на наругу, а честь його зійшла нінащо.

Такою, як колись була його слава, стала його безчесть, величність його обернулась на жалобу.

Тоді цар написав до всього царства, щоб усі стали одним народом

та щоб кожен покинув свої звичаї, і щоб усі народи прийняли царський приказ.

Багато ізраїльтян охоче прийняли його віру, стали жертвувати бовванам і оскверняти суботи.

Цар вислав також через гінців листи в Єрусалим та в міста Юди, яким наказував іти за чужими краєві звичаями,

припинити всепалення, жертви та возливання в храмі, осквернити суботи й свята,

опоганити храм та святих,

будувати жертовники, капища та божища, приносити в жертву свиней та інших нечистих тварин,

лишати своїх синів необрізаними, плюгавити свої душі всякою нечистотою та мерзотою,

так щоб забути закон та перемінити всі установи.

А хто, мовляв, не чинитиме за царським наказом, той буде скараний на смерть.

Згідно з усіма цими наказами він написав до всього свого царства й настановив наглядачів над усім народом і звелів містам Юди приносити поганські жертви у кожному місті.

Багато людей з народу пристало до них - усі ті, що покинули закон і накоїли в краю лиха.

Вони присилували Ізраїля ховатися по всіх закутинах.

П'ятнадцятого дня (місяця) Каслев, 145 року цар Антіох звелів спорудити на жертовнику мерзоту запустіння, і по містах Юди навкруги споруджувано вівтарі.

При дверях домів та по майданах палено кадило.

Книги Закону, які знайдено, палили на вогні, порвавши їх спершу,

а коли в кого знаходили книгу Союзу або коли хто пильнував закон, то такого, згідно з царським наказом, засуджувано на смерть.

Отак вони зловживали силою над ізраїльтянами, яких кожного місяця знаходили по містах.

А двадцять п'ятого дня місяця жертвували на вівтарі, що був поставлений на жертовнику всепалень.

І жінок, що давали до обрізання своїх дітей, згідно з наказом, карано на смерть,

разом з їхніми немовлятками, прив'язаними їм до шиї, а й їхніх слуг і тих, що їх обрізували.

Однак, багато ізраїльтян не впали духом і постановили твердо не їсти нічого нечистого.

Вони були готові й умерти, аби лиш не осквернитися стравами та не опоганити святого Союзу, і справді вмирали.

Вельми великий гнів завис над Ізраїлем.

Переклад Огієнка

-

-

Переклад Куліша

-

-

Переклад УБТ Турконяка

І сталося, що після того як Александер, син Филипа Македонського, який вийшов з землі Хеттім, розбив та побив Дарія царя персів і мидів і зацарював замість нього, скорше над Елладою.

І він вчинив багато воєн і захопив твердині і вигубив царів землі.

І він пройшов аж до країв землі і взяв здобич багатьох народів. І земля втихомирилася перед ним, і він піднявся і його серце піднялося.

І він зібрав дуже велику силу і панував над країнами народів і тиранів, і вони були йому тими, що платили данину.

І після цього він впав на ліжко і пізнав, що вмирає.

І він покликав своїх славних рабів, що були виховані з ним від молодості, і розділив їм своє царство ще при своїм житті.

І Александер царював дванадцять літ і помер.

І до влади прийшли його слуги, кожний на свому місці.

І всі поклали корони по його смерті і їхні сини після них багато літ і наповнили землю злом.

І з них вийшов грішний корінь Антіох Епіфаній, син царя Антіоха, який був закладником в Римі. І він царював в сто тридцять сьомому році царства еллинів.

В тих днях вийшли з Ізраїля беззаконні сини і переконали багатьох, кажучи: Підім і вчинім завіт з народами, що довкруги нас, бо від коли ми від них відлучилися, на нас найшло багато зла.

І слово було добрим в їхніх очах,

і так забажали деякі з народу і пішли до царя, і він дав їм владу чинити оправдання поган.

І вони збудували спортзал в Єрусалимі за законами поган,

і зробили собі необрізання і відступили від святого завіту і запряглися з поганами і вдалися чинити зло.

І закріпилося царство перед Антіохом, і він почав царювати єгипетскою землею, щоб царювати над двома царствами.

І він ввійшов до Єгипту з великим народом, з колісницями і слонами і великим озброєнням

і зробив війну з Птоломеєм царем Єгипту. І Птоломей відвернувся від його лиця і втік, і впало багато ранених.

І вони захопили сильні міста в єгипетскій землі, і він взяв здобич єгипетскої землі.

І після того як він побив Єгипет в сто сорок третому році, Антіох повернувся і пішов проти Ізраїля і проти Єрусалиму з великим народом.

І він ввійшов до святилища в гордості і взяв золотий жертівник і світило світла і ввесь його посуд,

і стіл предложення і чаші і чашки й золоті кадильниці і занавісу і вінці і золоту прикрасу, що на лиці храму, і все розбив.

І взяв срібло і золото і дорогоцінний посуд і взяв сховані скарби, які знайшов.

І взявши все, відійшов до своєї землі і він зробив вбивство і сказав велику гордість.

І був великий плач в Ізраїлі на кожному їхньому місці.

І застогнали володарі і старшини молоді і послабли дівчата й краса жінок змінилася.

Всякий жених підняв плач, та, що сиділа в весільній кімнаті, була в жалобі.

І земля потряслася під тими, що жили на ній, і кожний дім Якова зодягнувся соромом.

Після двох літ днів післав цар володаря над даниною до міст Юди, і він прийшов до Єрусалиму з великим народом.

І сказав їм мирні слова в обмані, і йому повірили. І він нагло напав на місто і побив його великою пошестю і згинуло багато народу Ізраїля.

І він взяв здобич міста і спалив його огнем і знищив його доми і стіни довкруги.

І взяли в полон жінок і дітей, і унаслідили скотину.

І збудували місто Давида з великим і сильним муром, з сильними баштами, і було їм за кріпость.

І поклали туди грішний нарід, беззаконних мужів, і вони закріпилися в ній.

І поклали зброю й їжу та, зібравши здобич Єрусалиму, покали там і стали великою пасткою.

І це було засідкою для святині і поганим дияволом для Ізраїля постійно.

І вони пролили невинну кров довкруги святині і опоганили святиню.

І втекли ті, що жили в Єрусалимі, через них, і він став помешканням для чужинців. І став чужим, через своїх мешканців, і його діти його оставили.

Його святиня була спустошена наче пустиня, його празники повернені в плач, його суботи в погорду, його пошана на пониження.

За його славою виповнилося його безчестя, і його вивищення повернено на плач.

І цар написав всьому свому царству, щоб всі були одним народом

і оставили кожний свій закон. І всі народи сприйняли (це) за словом царя.

І численні з Ізраїля зволили його служінню і принесли жертву ідолам і опоганили суботу.

І цар післав книги рукою післанців до Єрусалиму і міст Юди, щоб пішли за законами чужинців землі,

і спинили цілопалення і жертву і поливання в святині, і опоганювали суботи і празники

і сквернили святиню і святих,

щоб збудували вівтарі і площі й ідольські святині і різали свинське і спільний скот

і оставляли своїх синів необрізаними, щоб опоганювали їхні душі в усякій нечистоті і погані,

щоб забули закон і змінили всі оправдання.

І хто лиш не зробить за словом царя, хай помре.

За всіма цими словами він написав до всього свого царства і настановив наглядачів над всім народом і заповів містам Юди приносити жертви за містом і містом.

І зібралися численні з народу до них, кожний, що покидав закон, і зробили зло на землі,

і загнали Ізраїль в таємні місця в усяке їхнє сховище.

І пятнадцятого дня хаселева сто сорок пятого року він збудував гидоту опустіння на жертівнику. І в містах Юди довкруги збудували жертівники.

І при дверях домів і на улицях кадили.

І книги закону, які знайшли, подерши спалили огнем.

І де знаходилася в когось книга завіту, і якщо хтось держиться закону, присуд царя - його смерть.

За своєю силою чинили Ізраїлеві, тим, кого знаходили, за кожним місяцем і місяцем в містах.

І двадцять пятого (дня) місяця, приносили жертву на вівтарі, який був на жертвінику.

І жінок, що обрізували своїх дітей вони забили за приказом

і повісили дітей на їхні шиї, і їхні доми і тих, що обрізали.

І багато в Ізраїлі скріпилися і підсилилися в собі не їсти спільного

і вибрали вмерти, щоб не опоганитися їжею, і не опоганити святий завіт, і померли.

І був дуже великий гнів на Ізраїлі.

Російський синодальний переклад

После того как Александр, сын Филиппа, Македонянин, который вышел из земли Киттим, поразил Дария, царя Персидского и Мидийского, и воцарился вместо него прежде над Елладою, -

он произвел много войн и овладел многими укрепленными местами, и убивал царей земли.

И прошел до пределов земли и взял добычу от множества народов; и умолкла земля пред ним, и он возвысился, и вознеслось сердце его.

Он собрал весьма сильное войско и господствовал над областями и народами и властителями, и они сделались его данниками.

После того он слег в постель и, почувствовав, что умирает,

призвал знатных из слуг своих, которые были воспитаны с ним от юности, и разделил им свое царство еще при жизни своей.

Александр царствовал двенадцать лет и умер.

И владычествовали слуги его каждый в своем месте.

И по смерти его все они возложили на себя венцы, а после них и сыновья их в течение многих лет; и умножили зло на земле.

И вышел от них корень греха - Антиох Епифан, сын царя Антиоха, который был заложником в Риме, и воцарился в сто тридцать седьмом году царства Еллинского.

В те дни вышли из Израиля сыны беззаконные и убеждали многих, говоря: пойдем и заключим союз с народами, окружающими нас, ибо с тех пор, как мы отделились от них, постигли нас многие бедствия.

И добрым показалось это слово в глазах их.

Некоторые из народа изъявили желание и отправились к царю; и он дал им право исполнять установления языческие.

Они построили в Иерусалиме училище по обычаю языческому

и установили у себя необрезание, и отступили от святаго завета, и соединились с язычниками, и продались, чтобы делать зло.

Когда Антиох увидел, что царство укрепилось, предпринял воцариться над Египтом, чтобы царствовать над двумя царствами,

и вошел он в Египет с сильным ополчением, с колесницами, и слонами, и всадниками, и множеством кораблей;

и вступил в сражение с Птоломеем, царем Египетским; и убоялся Птоломей от лица его и обратился в бегство, и много пало раненых.

И овладели они укрепленными городами в земле Египетской, и взял он добычу из земли Египетской.

После поражения Египта Антиох возвратился в сто сорок третьем году и пошел против Израиля, и вступил в Иерусалим с сильным ополчением;

вошел во святилище с надменностью и взял золотой жертвенник, светильник и все сосуды его,

и трапезу предложения, и возлияльники, и чаши, и кадильницы золотые, и завесу, и венцы, и золотое украшение, бывшее снаружи храма, и все обобрал.

Взял и серебро, и золото, и драгоценные сосуды, и взял скрытые сокровища, какие отыскал.

И, взяв все, отправился в землю свою и совершил убийства, и говорил с великою надменностью.

Посему был великий плач в Израиле, во всех местах его.

Стенали начальники и старейшины, изнемогали девы и юноши, и изменилась красота женская.

Всякий жених предавался плачу, и сидящая в брачном чертоге была в скорби.

Вострепетала земля за обитающих на ней, и весь дом Иакова облекся стыдом.

По прошествии двух лет послал царь начальника податей в города Иуды, и он пришел в Иерусалим с большою толпою;

коварно говорил им слова мира, и они поверили ему; но он внезапно напал на город и поразил его великим поражением, и погубил множество народа Израильского;

взял добычи из города и сожег его огнем, и разрушил домы его и стены его кругом;

и увели в плен жен и детей, и овладели скотом.

Оградили город Давидов большою и крепкою стеною и крепкими башнями, и сделался он для них крепостью.

И поместили там народ нечестивый, людей беззаконных, и они укрепились в ней;

запаслись оружием и продовольствием и, собрав добычи Иерусалимские, сложили там, и сделались большою сетью.

И было это постоянною засадою для святилища и злым диаволом для Израиля.

Они проливали невинную кровь вокруг святилища и оскверняли святилище.

Жители же Иерусалима разбежались ради них, и он сделался жилищем чужих и стал чужим для своего рода, и дети его оставили его.

Святилище его запустело, как пустыня, праздники его обратились в плач, субботы его - в поношение, честь его - в уничижение.

По мере славы его увеличивалось бесчестие его, и высота его обратилась в печаль.

Царь Антиох написал всему царству своему, чтобы все были одним народом,

и чтобы каждый оставил свой закон. И согласились все народы по слову царя.

И многие из Израиля приняли идолослужение его и принесли жертвы идолам, и осквернили субботу.

Царь послал через вестников грамоты в Иерусалим и в города Иудейские, чтобы они следовали узаконениям, чужим для сей земли,

и чтобы не допускались всесожжения и жертвоприношения, и возлияние в святилище, чтобы ругались над субботами и праздниками

и оскверняли святилище и святых,

чтобы строили жертвенники, храмы и капища идольские, и приносили в жертву свиные мяса и скотов нечистых,

и оставляли сыновей своих необрезанными, и оскверняли души их всякою нечистотою и мерзостью,

для того, чтобы забыли закон и изменили все постановления.

А если кто не сделает по слову царя, да будет предан смерти.

Согласно этому писал он всему царству своему и поставил надзирателей над всем народом, и повелел городам Иудейским приносить жертвы во всяком городе.

И собрались к ним многие из народа, все, которые оставили закон, - и совершили зло в земле;

и заставили Израиля укрываться во всяком убежище его.

В пятнадцатый день Хаслева, сто сорок пятого года, устроили на жертвеннике мерзость запустения, и в городах Иудейских вокруг построили жертвенники,

и перед дверями домов и на улицах совершали курения,

и книги закона, какие находили, разрывали и сожигали огнем;

у кого находили книгу завета, и кто держался закона, того, по повелению царя, предавали смерти.

С таким насилием поступали они с Израильтянами, приходившими каждый месяц в города.

И в двадцать пятый день месяца, принося жертвы на жертвеннике, который был над алтарем,

они, по данному повелению, убивали жен, обрезавших детей своих,

а младенцев вешали за шеи их, домы их расхищали и совершавших над ними обрезание убивали.

Но многие в Израиле остались твердыми и укрепились, чтобы не есть нечистого,

и предпочли умереть, чтобы не оскверниться пищею и не поругать святаго завета, - и умирали.

И был весьма великий гнев над Израилем.