Як настав же вечір, слуги його почали швидко розходитись. Багоас замкнув зовні намет, відіславши тих, хто були ще коло його пана, й вони пішли спати, бо всі були стомлені надмірним пияцтвом.
Зосталась лиш сама Юдита у наметі та Олоферн, що простягнувсь на ліжку, бо був перепитий вином.
Юдита сказала до своєї слугині стати зовні її спочивальні й чекати, поки сама не вийде, як то щодня робила, бо сказала, що вийде на молитву. Те саме вона сказала й Багоасові.
Усі розійшлися, і в спочивальні нікого, чи він малий, чи великий, не зосталось. Тоді Юдита стала біля його ліжка та й промовила в дусі: «Господи, Боже Всемогутній! Поглянь на діло рук моїх у цю годину для звисочення Єрусалиму!
Бо нині час допомогти твоєму спадкоємству і виконати мій намір - розгромити ворогів, що проти нас повстали.»
І підійшовши до підпори ложа, що була близько від голови Олоферна, зняла шаблюку з неї
й, наблизившись до ложа, схопила його голову за волосся і сказала: «Скріпи мене, Господи, Боже Ізраїля, цієї днини!»
І двічі щосили вдарила його по шиї, й відтяла йому голову.
Потім відкотила тіло від постелі, здерла із стовпців заслону й за якийсь час вийшла; голову Олоферна ж дала вона слугині,
яка вкинула її в торбу на харчі. По тому вийшли через табір обидві разом, за звичаєм, на молитву і, пройшовши табором, обійшли байрак, зійшли вгору до Ветулії й прибули під браму міста.
Ще здалека закричала Юдита до вартових, що були при воротах: «Відчиніть, відчиніть ворота! З нами Бог, наш Бог; він ще докаже сили в Ізраїлі, виявить свою потугу проти ворогів, як він і зробив нині!"
Скоро мужі міста почули її голос, притьмом зійшли до воріт міських та й скликали старших міста.
І збіглись усі від найменшого до найбільшого, бо їм здавалось неймовірним, що вона повернулась, тож, відчинивши браму, прийняли їх, запалили вогонь, щоб було видко, та оточили їх.
Юдита ж до них промовила вголос: «Хваліте Бога, хваліте! Хваліте Бога, що не відвернув своєї милости від дому Ізраїля, і розгромив цієї ночі моєю рукою ворогів наших.»
Тоді вийняла вона з торби голову й показала їм, кажучи: «Ось голова Олоферна, головного полководця асирійського війська; ось завіса, що під нею він спав, коли був п'яний! Господь його побив рукою жінки!
Слава Господеві, що зберіг мене на путі, якою я ступала, бо мій вигляд звів його - йому ж на погибель. Він не вчинив зо мною гріха мені на ганьбу та на сором.»
Зрадувався вельми ввесь народ і, припавши до землі, поклонились вони Богові й сказали разом: «Благословен єси, Боже наш, що нині знищив єси ворогів твого народу!»
Озія ж промовив до неї: «Благословенна ти, дочко, Богом Всевишнім понад усіх жінок на землі! Благословенний Господь Бог, що створив небо й землю, що повів тебе на те, щоб стяти голову вождеві наших ворогів.
Уповання на тебе ніколи не пропаде в серці людей, які згадуватимуть повіки силу Божу.
Хай Бог тобі вчинить, на вічне вивищення, щоб ти зазнала благ за те, що власного життя не пощадила тоді, як рід наш був принижений, але відвернула наш занепад, поводившись по правді перед нашим Богом.» Ввесь народ озвався: «Нехай так буде!»
-
-
-
-
Коли ж прийшов вечір, поспішилися його раби, щоб відійти. І Ваґоя замкнув шатро зі зовні і відпустив слуг з перед лиця свого пана, і вони пішли до своїх ліжок. Бо всі були змучені, томущо було багато пиття.
Осталася ж Юдита одна в шатрі, і Олоферн лежав на своїм ліжку, бо він був залитий вином.
І сказала Юдита своїй рабині, щоб стояла зі зовні її спальні і очікувала її відходу, так як кожного дня, бо сказала, що вийде на свою молитву. І Ваґоєві сказала за цими словами.
І всі відійшли від лиця, і ніхто не остався в спальні від малого аж до великого. І Юдита ставши при його ліжку сказала в свому серці: Господи Боже всієї сили, поглянь в цій годині на діла моїх рук, на вивищення Єрусалиму.
Бо тепер час помогти твому насліддю і чинити мої задуми на побиття ворогів, які повстали проти нас.
І прийшовши до стовпа ліжка, який був коло голови Олоферна, взяла з нього його меч
і приблизилася до ліжка, схопила його за волосся голови, і сказала: Скріпи мене, Господи Боже Ізраїля, в цьому дні.
І вдарила його по шиї двічі своєю силою і відрубала йому голову в нього.
І вона відкотила його тіло з покривала і стягнула покриття з стовпів. І вкоротці вийшла й дала голову Олоферна своїй служниці,
і та вкинула її до торби їхніх страв. І обі вийшли разом за їхнім звичаєм на молитву. І пройшовши табір, окружили ту долину і вийшли на гору Ветулії і прийшли до її брам.
І сказала Юдита здалека сторожам при брамах: Відкрийте, відкрийте ж браму. З нами Бог, наш Бог, щоб зробити ще силу в Ізраїлі і міць з ворогами, так як і зробив сьогодні.
І сталося, як мужі її міста почули її голос, поспішилися, щоб зійти до брами їхнього міста і прикликали старшин міста.
І збіглися всі від малого аж до великого, бо її прихід був їм неймовірним, і вони відкрили браму і прийняли їх і, запаливши огонь для світла, окружили їх.
Вона ж сказала до них великим голосом: Хваліть Бога, хваліть. Хваліть Бога, який не відставив його милості від дому Ізраїля, але побив наших ворогів моєю рукою цієї ночі.
І витягнувши голову з торби, показала і сказала їм: Ось голова Олоферна вождя сили Ассурів, і ось покриття, на якому він лежав в його пянстві. І Господь побив його рукою жінки.
І хай живе Господь, який мене оберіг на моїй дорозі, якою я пішла, бо цього на свою згубу обдурило моє лице, і він не зробив проступку зі мною на опоганення і сором.
І ввесь нарід дуже здивувався і, схилившись, поклонилися Богові і сказали однодушно: Благословенний Ти, Боже наш, що Ти в сьогоднішньому дні упокорив ворогів твого народу.
І сказав їй Озія: Благословенна ти, дочко, в Найвищого Бога понад всіх жінок, що на землі, і благословенний Господь Бог, що створив небеса і землю, який випрямив тебе на рану голови володаря наших ворогів.
Бо твоя надія не відступить з серця людей, що памятають Божу силу на віки.
І хай тобі це Бог зробить на вічну висоту, щоб покласти на тебе добро, за те, що ти не пощадила твою душу через впокорення нашого роду, але вийшла на зустріч нашому упадку, пішовши в правді перед нашим Богом. І ввесь нарід сказав: Хай буде, хай буде.
Когда поздно стало, рабы его поспешили удалиться, а Вагой, отпустив предстоявших пред лицем его господина, затворил шатер снаружи, и они пошли к постелям своим, так как все были утомлены продолжительностью пира.
В шатре осталась одна Иудифь с Олоферном, упавшим на ложе свое, потому что был переполнен вином.
Иудифь велела служанке своей стать вне спальни ее и ожидать ее выхода, как было каждый день, сказав, что она выйдет на молитву. То же самое сказала она и Вагою.
Когда все от нее ушли, и никого в спальне не осталось, ни малого, ни большого, Иудифь, став у постели Олоферна, сказала в сердце своем: Господи, Боже всякой силы! призри в час сей на дела рук моих к возвышению Иерусалима,
ибо теперь время защитить наследие Твое и исполнить мое намерение, поразить врагов, восставших на нас.
Потом, подойдя к столбику постели, стоявшему в головах у Олоферна, она сняла с него меч его
и, приблизившись к постели, схватила волосы головы его и сказала: Господи Боже Израиля! укрепи меня в этот день.
И изо всей силы дважды ударила по шее Олоферна и сняла с него голову
и, сбросив с постели тело его, взяла со столбов занавес. Спустя немного она вышла и отдала служанке своей голову Олоферна,
а эта положила ее в мешок со съестными припасами, и обе вместе вышли, по обычаю своему, на молитву. Пройдя стан, они обошли кругом ущелье, поднялись на гору Ветилуи и пошли к воротам ее.
Иудифь издали кричала сторожившим при воротах: отворите, отворите ворота! с нами Бог, Бог наш, чтобы даровать еще силу Израилю и победу над врагами, как даровал Он и сегодня.
Как только услышали городские мужи голос ее, поспешили придти к городским воротам и созвали старейшин города.
И сбежались все, от малого до большого, так как приход ее был для них сверх ожидания, и, отворив ворота, приняли их, и, зажегши для освещения огонь, окружили их.
Она же сказала им громким голосом: хвалите Господа, хвалите, хвалите Господа, что Он не удалил милости Своей от дома Израилева, но в эту ночь сокрушил врагов наших моею рукою.
И, вынув голову из мешка, показала ее, и сказала им: вот голова Олоферна, вождя Ассирийского войска, и вот занавес его, за которым он лежал от опьянения,-- и Господь поразил его рукою женщины.
Жив Господь, сохранивший меня в пути, которым я шла! ибо лице мое прельстило Олоферна на погибель его, но он не сделал со мною скверного и постыдного греха.
Весь народ чрезвычайно изумился; пали, поклонились Богу и единодушно сказали: благословен Ты, Боже наш, уничиживший сегодня врагов народа Твоего!
А Озия сказал ей: благословенна ты, дочь, Всевышним Богом более всех жен на земле, и благословен Господь Бог, создавший небеса и землю и наставивший тебя на поражение головы начальника наших врагов;
ибо надежда твоя не отступит от сердца людей, помнящих силу Божию, до века.
Да вменит тебе это Бог в вечную славу и да наградит тебя благами за то, что ты жизни твоей не пощадила при унижении рода нашего, но выступила вперед, когда мы падали, ты, право ходившая пред Богом нашим. И весь народ сказал: да будет, да будет!