10

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Якже Юдита закінчила ці слова, перестала взивати вголос до Бога Ізраїля.

Встала вона з землі, покликала свою слугиню і, зійшовши вниз у дім, де перебувала по суботах та у свята,

зняла з себе волосяницю, що на ній була, скинула вдовину одіж, обмилась, намастилась чистим миром, причесала гарно волосся на голові, наклала на неї турбан і надягнула одежу своїх веселощів, в яку прибиралася за життя свого чоловіка Манассії.

На ноги надягнула вона сандалі, наклала обручки, нашийники, персні, кульчики й усі свої прикраси, й причепурилася вельми, щоб привабити до себе погляди всіх, хто б не дививсь на неї.

Дала своїй слугині бурдюк вина та пляшечку олії, а торбу наповнила пряженим ячменем, сухими смоквами та буханцями чистого хліба, і, зв'язавши усе це добре в клунок, вручила їй.

Вийшли вони до воріт міста Ветулії й знайшли при них Озію та старших міста, Хавріса й Харміса.

Як же вони побачили її, - лице ж у неї було змінилось, і одежа незвичайна, -вельми здивувались на її вроду та й мовили до неї:

«Хай Бог наших батьків дарує тобі ласку, щоб могла виконати твої задуми синам Ізраїля на славу й на вивищення Єрусалиму!»

Вона ж, поклонившись Богові, сказала до них: «Веліть, нехай відчинять мені браму, щоб мені вийти й виконати те, що ви мені сказали.» Ті звеліли хлопцям відчинити, як вона сказала,

й вони так зробили. І вийшла Юдита, сама вона та її слугиня з нею, а мужі міста за нею стежили очима, докіль вона не зійшла з гори, докіль не перейшла через долину, й вони більш її не бачили вже.

А як вони йшли прямо перед собою у долині, зустріли її асирійські чати

і, схопивши Юдиту, взяли її питати: «До кого ти належиш? Звідкіль ідеш? Куди простуєш?» Та відповіла: «Я дочка євреїв і утікаю від них, бо вони внедовзі будуть віддані вам на поталу.

Я йду до Олоферна, головного вождя вашого війська, щоб дати йому докладні відомості й показати йому дорогу, якою він має йти, щоб заволодіти усім гірським краєм так, що ніхто з його вояків не постраждає ні на тілі, ні на житті.»

Мужі, почувши її слова й побачивши її обличчя, - а було воно перед ними напрочуд уродливе, - сказали їй:

«Ти врятувала своє життя тим, що поквапилась увійти до нашого пана! Іди ж лишень до нього в намет; деякі з наших проведуть тебе, аж поки не передадуть тебе йому в руки.

А як будеш перед ним, не падай на дусі, повідай йому все, як нам сказала єси, й він буде добрий з тобою.»

І вибрали вони з-поміж себе 100 чоловік, які супроводили її та її слугиню, повели ж вони їх до намету Олоферна.

У цілому таборі почало все збігатись, бо чутка про те, що Юдита прибула, рознеслась по шатрах. Прийшли і стали навкруг неї, як вона була зовні намету Олоферна, аж поки йому про неї не звістили.

Всі подивляли її вроду, а завдяки їй - синів Ізраїля, і говорили одне до одного: «Хто може легковажити цим народом, що має таких жінок? Не добре було б лишити з них живим і хоч би й одного мужа: бо ті, що врятувались би, могли б звести всю землю!»

Тоді сторожа, що була при Олоферні, і весь його почет вийшли й ввели її в намет.

Олоферн відпочивав на своїм ліжку під балдахином з кармазину, вигаптованим золотом, смарагдами та самоцвітами.

Звістили йому про неї, і він вийшов на поріг намету в супроводі світичів срібних, що посувались перед ним.

Як же Юдита стала перед ним та його слугами, всі замилувалися красою її обличчя. Вона ж припала обличчям ниць і вклонилась йому, а слуги його підвели її на ноги.

Переклад Огієнка

-

-

Переклад Куліша

-

-

Переклад УБТ Турконяка

І сталося, як вона перестала кликати до Бога Ізраїля і закінчила всі ці слова,

і вона встала від лежання і покликала свою служницю і пішла до дому, в якому перебувала в ньому в днях суботи і в свої празники,

і скинула мішок, яким була зодягнена і скинула одіж свого вдівства і помила тіло водою і помазалася дорогим миром і розчесала волосся своєї голови і поклала покривало на себе і зодягнула одіж своєї радості, якою зодягалася в днях життя свого чоловіка Манассії,

і взяла сандали на свої ноги і поставила обручки і нашийники і перстені і навушники і всю свою прикрасу і дуже прикрасилася, щоб обманути очі мужчин, які лиш її побачать.

І вона дала своїй служниці бурдюк вина і посудину олії і наповнила торбу праженим ячменем і клаптями фіґів і чистими хлібами і склала ввесь свій посуд і дала її.

І вони вийшли до брами міста Ветулії і знайшли тих, що стояли при ній, Озію і старшин міста Хавріна і Харміна.

Як же побачили її, що її лице було змінене і її одіж перемінена, і дуже, дуже здивувалися її красою і сказали її:

Бог наших батьків хай дасть тобі ласку і завершити твої замисли на радість синів Ізраїля і вивищення Єрусалиму.

І вони поклонилися Богові. І вона сказала до них: Прикажіть відкрити мені браму міста, і вийду, щоб довершити справу, про яку ви говорили зі мною. І вони приказали молодцям відкрити їй, так як сказала.

І зробили так. І Юдита вийшла, вона і її рабиня з нею. Гляділи ж за нею мужі міста аж доки не зійшла з гори, аж доки не перейшла долину і більше її не бачили.

І йшли долиною прямо, і зустріла її сторож ассурів.

І взяли її і запитали: Чия ти і звідки йдеш і куди прямуєш? І вона сказала: Я єврейська дочка і втікаю від їхнього лиця, бо будуть видані вам на знищення.

І я іду до лиця Олоферна вождя вашої сили, щоб сповістити слова правди, і покажу перед його лицем шлях за яким піде і запанує всією гірською околицею, і не згине з його мужів ні одне тіло, ані дух життя.

Як же мужі почули її слова і поглянули на її лице і воно було перед ними дуже подивугідне красою, і сказали до неї:

Ти спасла твою душу, поспішившись прийти до лиця нашого пана. І тепер піди до його шатра, і (деякі) з нас тебе проведуть, аж доки не віддадуть тебе в його руки.

Коли ж станеш перед ним, не злякайся твоїм серцем, але сповісти за твоїми словами, і він вчинить тобі добро.

І вибрали з поміж себе сто мужів і привели її й служницю її, і повели їх до шатра Олоферна.

І було збіговисько в усьому таборі бо розголошено по шатрах її прихід. І прийшовши, окружали її, як вона стояла перед шатром Олоферна, аж доки не сповістили йому про неї.

І дивувалися її красою і дивувалися синам Ізраїля через неї, і кожний сказав до свого ближнього: Хто погордує цим народом, що має в себе таких жінок? Бо не є добре оставити з них одного чоловіка, які, як оставлені, зможуть обманути всю землю.

І вийшли ті, що сиділи в Олоферна і всі його слуги і ввели її до шатра.

І Олоферн лежав на своїм ліжку під покриттям, що було виткане з багряниці і золота і смарагду і дорогоцінного каміння.

І сповістили йому про неї і він вийшов до передпокою, і перед ним ішли сріблі світила.

Як же Юдита прийшла перед лице його і його рабів, всі здивувалися красою її лиця. І вона, впавши на лице, поклонилася йому, і його раби підняли її.

Російський синодальний переклад

Когда она перестала взывать к Богу Израилеву и окончила все эти слова

то поднялась на ноги, позвала служанку свою и вошла в дом, в котором она проводила субботние дни и праздники свои.

Здесь она сняла с себя вретище, которое надевала, сняла и одежды вдовства своего, омыла тело водою и намастилась драгоценным миром, причесала волосы и надела на голову повязку, оделась в одежды веселия своего, в которые она наряжалась во дни жизни мужа своего Манассии;

обула ноги свои в сандалии и возложила на себя цепочки, запястья, кольца, серьги и все свои наряды, и разукрасила себя, чтобы прельстить глаза мужчин, которые увидят ее.

И дала служанке своей мех вина и сосуд масла, наполнила мешок мукою и сушеными плодами и чистыми хлебами и, обвернув все эти припасы свои, возложила их на нее.

Выйдя к воротам города Ветилуи, они нашли стоявшими при них Озию и старейшин города, Хаврина и Хармина.

Когда они увидели ее и перемену в ее лице и одежде, очень много дивились красоте ее и сказали ей:

Бог, Бог отцов наших, да даст тебе благодать и да совершит твои намерения на радость сынов Израиля и на возвеличение Иерусалима. Она поклонилась Богу

и сказала им: велите отворить для меня ворота города; я выйду для исполнения дела, о котором вы говорили со мною. И велели юношам отворить для нее, как она сказала.

Они исполнили это. И вышла Иудифь и служанка ее с нею; а мужи городские смотрели вслед за нею, пока она сходила с горы, пока проходила долиной и пока не скрылась от их глаз.

Они шли прямо долиною и встретила Иудифь передовая стража Ассириян,

и взяли ее и спросили: чья ты, откуда идешь и куда отправляешься? Она сказала: я дочь Евреев, и бегу от них, потому что они будут преданы вам на истребление.

Я иду к Олоферну, вождю вашего войска, возвестить слова истины и указать ему путь, которым он пойдет и овладеет всею нагорною страною, так что не погибнет из мужей его ни один человек и ни одна живая душа.

Когда эти люди слушали слова ее и всматривались в лице ее,-- она показалась им чудом по красоте, и они сказали ей:

ты спасла душу твою, поспешив придти к господину нашему; ступай же к шатру его, а наши проводят тебя, пока не передадут тебя ему на руки.

Когда ты станешь перед ним,-- не бойся сердцем твоим, но выскажи слова твои, и он тебя облагодетельствует.

И, выбрав из среды своей сто человек, приставили их к ней и к служанке ее, и они повели их к шатру Олоферна.

Во всем стане произошло движение, потому что весть о приходе ее разнеслась по шатрам: сбежавшиеся окружили ее, так как она стояла вне шатра Олоферна, пока не возвестили ему о ней;

и дивились красоте ее, а из-за нее дивились и сынам Израиля, и говорили каждый ближнему своему: кто пренебрежет таким народом, который имеет таких жен у себя! Неблагоразумно оставить из них ни одного мужа, потому что оставшиеся будут в состоянии перехитрить всю землю.

Между тем спавшие при Олоферне и все служители его вышли и ввели ее в шатер.

Олоферн отдыхал на своей постели за занавесом, украшенным пурпуром, золотом, изумрудом и драгоценными камнями.

Когда ему доложили о ней, он вышел в переднее отделение шатра, и перед ним несли серебряные лампады.

Когда Иудифь представилась ему и служителям его, все удивились красоте лица ее. Она, пав на лице, поклонилась ему, и служители его подняли ее.