8

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

За тих днів почула про те Юдита, дочка Мерарі, сина Окса, сина Йосифа, сина Озієла, сина Елкії, сина Ананії, сина Еліява, сина Натанаїла, сина Саламієла, сина Сарасадая, сина Ізраїля.

Чоловік її Манассія, того самого коліна й того самого роду, помер був під час ячмінних жнив.

Він наглядав за в'язальниками снопів в полі, аж от спека вдарила йому в голову, й він упав на ліжко та й помер у Ветулії, у своїм місті; і поховали його разом з його батьками на лану, що між Дотаїмом та Баламоном.

Юдита, овдовівши, жила в своєму домі 3 роки й 4 місяці.

Вона спорудила собі на даху свого дому хатинку, носила на своїх бедрах волосяницю, вдягалася у вдовину одіж;

постила ввесь час її вдовицтва, крім передодня субот, самих субот, передодня нового місяця й крім свят та веселих днів Ізраїля.

Була ж вона прегарна з виду, обличчям вельми вродлива. Манассія, її чоловік, лишив їй по собі золота, срібла, слуг, слугинь, худоби та поля, й вона жила собі серед цього добра.

Ніхто не міг лихого слова сказати на неї, бо вельми була вона богобоязлива.

Вона почула, як народ, що від браку води занепав на дусі, нарікав на начальника. Почула Юдита слова, що до них сказав Озія, як він поклявсь був їм через 5 день видати місто асирійцям,

і послала свою слугиню, що була над усім її майном, покликати Хавріса та Харміса, старшин цього міста.

Як вони прийшли до неї, вона їм сказала: «Послухайте мене, начальники мешканців Ветулії; бо не добре було те слово, що ви сказали того дня перед народом, та що поставили клятву між Богом і собою, кажучи, що видасте місто ворогам, коли Господь у ті дні не прийде вам на допомогу.

Отож, хто ви такі, щоб спокушати Бога нині та щоб виноситись між людськими синами понад Бога?

Та й ось тепер ви випробовуєте Господа Вседержителя! Повік не збагнете ви нічого!

Коли ви не можете вивідати глибини людського серця і розібрати думок його ума, то як же вам зглибити Бога, який створив усе, як спізнати його розум, як збагнути його задуми? Ніяким робом, брати! Не гнівіть Господа, Бога вашого.

Якщо він не захоче за цих 5 день допомогти нам, він має змогу захистити нас, коли йому завгодно, або вигубити нас перед лицем ворогів.

Тож не встрявайте в замисли Господа, Бога нашого, бо Бог не є, як люди, щоб його можна налякати погрозами, ані як син чоловічий, щоб він приймав умови.

Ось чому чекаймо терпляче від нього рятунку, прикличмо його собі на допомогу, і він голос наш почує, якщо йому завгодно.

Бо не було ні за наших предків, ані сьогодні покоління, родини, села, міста, що поклонялись би богам рукотвореним, як то було за днів попередніх,

за що й були наші батьки віддані мечеві, на поталу та на грабіж і полягли, нещасні, перед нашими ворогами.

Та ми не знаємо іншого Бога, окрім нього, тому й надіємося, що він не буде зневажливо, на нас дивитись і що не відвернеться від нашого роду,

бо як нас візьмуть, візьмуть усю Юдею, і розграбована буде святиня, і ми нашою кров'ю заплатимо за їхню зневагу.

І вбивство братів наших і поневолення краю, і спустошення нашого спадкоємства впаде на нашу голову поміж народами, в яких ми будемо рабами, і ми будемо супроти тих, хто нами заволодіє, предметом згіршення і зневаги,

бо наше рабство не вийде нам на ласку, але Господь, Бог наш, зробить з нього безчестя.

Отож тепер, браття, покажім себе гідно перед нашими братами, бо їхнє життя від нас залежить, і все, що нам святе, храм і жертовник, на нас спочивають.

Подякуймо за це все Господеві, Богові нашому, що випробовує нас, як і батьків наших.

Згадайте, як він чинив з Авраамом, як він досвідчав Ісаака, і що приключилося з Яковом у Месопотамії Сирійській, коли він пас був вівці Лавана, брата матері своєї.

Бо так, як він випробував вогнем, щоб вивідати їхнє серце, так і на нас він не мститься. Господь лише дає перестороги, батожить тих, хто наближається до нього.»

Озія ж їй на те: «Усе, що ти сказала, ти сказала з добрим серцем, і ніхто твоїм словам противитись не буде,

. бо твоя мудрість не віднині ясна, але від початку твоїх юних днів увесь народ знає твій розум і справжню доброту твого серця.

Та народ умирав від спраги й примусив нас чинити те, що ми йому обіцяли були, й присилував нас дати присягу, якої ми не переступимо.

Молись, отже, за нас, бо ти жінка благочестива, і Господь пошле дощ, що наповнить наші ритви, і ми не пропадемо.»

Тоді сказала до них Юдита: «Послухайте мене, й я вчиню діло, що перейде від роду й до роду дітям нашого народу.

Цієї ночі ви станете при брамі, а я зо своєю слугинею вийду, і, в той час, коли ви постановили видати місто ворогам нашим, Господь через мене заступиться за Ізраїля.

Та ви не старайтеся збагнути мого задуму, бо не скажу його вам, поки не буде виконане те, що маю на думці.»

Озія й начальники сказали їй: «Іди в мирі, нехай Господь Бог буде перед тобою на кару ворогам нашим!»

І вийшовши з шатра, розійшлись по своїх місцях.

Переклад Огієнка

-

-

Переклад Куліша

-

-

Переклад УБТ Турконяка

І в тих днях почула Юдита дочка Мерарія сина Окса, сина Йосифа, сина Озіїла, сина Елкія, сина Ананія, сина Ґедеона, сина Рафаїна, сина Ахітова, сина Ілія, сина Хелкія, сина Еліява, сина Натанаїла, сина Саламіїла, сина Сарасадая, сина Ізраїля.

І її чоловік Манассія з її племени і її батьківщини. І він помер в днях жнива ячменю.

Бо наглядав над тими, що вязали снопи в полі, і опалення прийшло на його голову, і він впав на своє ліжко і викінчився в своїм місті Ветулії, і похоронили його з його батьками в полі, що між Дотаїмом і Валамоном.

І Юдита була вдовою в своїм домі три роки і чотири місяці.

І зробила собі шатро на крівлі свого дому і поклала на свої рамена мішок, і на ній була одіж її вдівства.

І вона постила всі дні свого вдівства за вийнятком навечіря субот, і субот, і навечіря нових місяців, і нові місяці, і празники і святкові дні дому Ізраїля.

І вона була гарна на вид і дуже красуня виглядом. І оставив їй Манассія її чоловік золото і срібло і рабів і рабинь і скотину і поля, і вона осталася над ними.

І не було такого, хто наніс би на неї погане слово, бо вона дуже бояласа Бога.

І вона почула погані слова народу проти володаря, бо підупали духом від браку води, і Юдита почула всі слова, які сказав до них Озія, так як поклявся їм видати місто ассурам після пятьох днів.

І піславши свою служницю, що була наставлена над всіма її маєтками, покликала Озію і Хаврія і Харміна старшин її міста,

і вони прийшли до неї, і вона їм сказала: Послухайте ж мене володарі тих, що живуть в Ветулії. Бо не добре ваше слово, яке ви сказали перед народом в цьому дні і ви поставили цю клятву, яку ви сказали між Богом і вами і сказали, що віддасьте місто вашим ворогам, якщо в них Господь не поверне до нас поміч.

І тепер хто ви, що ви випробували Бога в сьогоднішньому дні і стали понад Бога серед людських синів?

І тепер ви вишукали Господа Вседержителя і нічого не пізнаєте до віку.

Бо не знайдете глибину людського серця і не захопите слів його ума. І як Бога, що створив це все, дослідите і пізнаєте його ум і впізнаєте його розуміння? Зовсім ні, брати, не гнівіть нашого Господа Бога.

Бо якщо Він не бажає помогти вам в пяти днях, Він має владу в скільки днях бажає виконати, чи і знищити нас перед лицем наших ворогів.

Ви ж не захопили ради вашого Господа Бога, бо Бог не як чоловік, щоб йому грозити, ані як людський син, щоб захитатися.

Тому памятаючи те спасіння, що від Нього, прикличмо Його на нашу поміч, і Він вислухає наш голос, якщо Йому буде миле.

Бо не повстав в наших родах, ані немає в сьогоднішному дні ані племя, ані роду, ані народу, ані міста з вас, які покланяються богам зробленим руками, так як сталося в попередних днях,

через що наші батьки були віддані на меч і на розграблення і впали великим падінням перед нашими ворогами.

Ми ж не пізнали іншого Бога опріч Нього. Через це надіємося, що не знехтує нами, ані нашим родом.

Бо коли ми будемо забрані так буде забрана вся Юдея, і наші святощі будуть розграблені, і їхнє опоганення вимагатиметься з нашої крови

і вбивство наших братів і полонення землі і спустошення нашого насліддя, буде повернене на нашу голову в народах, де лиш там послужимо, і будемо спотиканням і погордою перед тими, що нас придбали.

Бо наше рабство не вийде на ласку, але на безчестя поставить його Господь Бог наш.

І тепер, брати, покажім нашим братам, томущо від нас залежить їхня душа, і за нами скріпити святе і дім і жертівник.

За це все дякуватимемо нашому Господеві Богові, який випробовує нас так як і наших батьків.

Памятайте, що Він зробив з Авраамом, і як випробував Ісаака, і що сталося в Месопотамії Сирійській Якові, що пас вівці Лавана брата своєї матері.

Бо не спалив так як їх, щоб випробувати огнем їхнє серце, і не покарав нас, але на попередження Господь бичує тих, що приближаються до нього.

І сказав до неї Озія: Все, що ти сказала, в добрім серці ти сказала, і немає нікого, хто протиставиться твоїм словам.

Бо твоя мудрість явна не від нині, але від початку твоїх днів ввесь нарід пізнав твою мудрість, так як добрим є розположення твого серця.

Але нарід був дуже спрагнений і змусили нас зробити так як ми їм сказали і навести на нас клятву, яку не можемо переступити.

І тепер помолися за нас, бо ти є побожна жінка, і Господь пішле дощ, щоб наповнити наші стави, і більше не послабнемо.

І сказала їм Юдита: Послухайте мене, і зроблю діло, яке буде на роди родів синам нашого роду.

Ви станете при брамі цієї ночі, і я вийду з моєю служницею, і в днях, після яких ви сказали, що видасьте місто нашим ворогам, Господь відвідає Ізраїль моєю рукою.

Ви ж не вивідаєте моє діло, бо не скажу вам аж доки не закінчиться те, що я чиню.

І сказав Озія і володарі до неї: Іди в мирі, І Господь Бог перед тобою на пімсту нашим ворогам.

І повернувшись з шатра пішли до своїх призначень.

Російський синодальний переклад

В эти дни услышала Иудифь, дочь Мерарии, сына Окса, сына Иосифа, сына Озиила, сына Елкия, сына Анании, сына Гедеона, сына Рафаина, сына Акифона, сына Илия, сына Елиава, сына Нафанаила, сына Саламиила, сына Саласадая, сына Иеиля.

Муж ее Манассия, из одного с нею колена и племени, умер во время жатвы ячменя;

потому что, когда он стоял в поле близ вязавших снопы, зной пал на его голову,-- и он слег в постель и умер в своем городе Ветилуе; его похоронили с отцами его на поле между Дофаимом и Валамоном.

И вдовствовала Иудифь в своем доме три года и четыре месяца.

Она сделала для себя на кровле дома своего шатер, возложила на чресла свои вретище, и были на ней одежды вдовства ее.

Она постилась все дни вдовства своего, кроме дней пред субботами и суббот, дней пред новомесячиями и новомесячий, и праздников и торжеств дома Израилева.

Она была красива видом и весьма привлекательна взором; муж ее Манассия оставил ей золото и серебро, слуг и служанок, скот и поля, чем она и владела.

И никто не укорял ее злым словом, потому что она была очень богобоязненна.

Услышала она о дурных речах народа против начальника, потому что они малодушествовали по причине оскудения воды, услышала Иудифь и о всех словах, которые сказал им Озия, как он поклялся им чрез пять дней сдать город Ассириянам,

и послала она служанку свою, распоряжавшуюся всем ее имуществом, пригласить Озию, Хаврина и Хармина, старейшин ее города.

Они пришли,-- и она сказала им: выслушайте меня, начальники жителей Ветилуи! неправо слово ваше, которое вы сегодня сказали перед народом, и положили клятву, которую изрекли между Богом и вами, и сказали, что сдадите город нашим врагам, если на этих днях Господь не поможет нам.

Кто же вы, искушавшие сегодня Бога и ставшие вместо Бога посреди сынов человеческих?

Вот, вы теперь испытуете Господа Вседержителя, но никогда ничего не узнаете;

потому что вам не постигнуть глубины сердца у человека и не понять слов мысли его: как же испытаете вы Бога, сотворившего все это, и познаете ум Его, и поймете мысль Его? Нет, братья, не прогневляйте Господа Бога нашего!

Ибо если Он не захочет помочь нам в эти пять дней, то Он имеет власть защитить нас в какие угодно Ему дни, или поразить нас пред лицем врагов наших.

Не отдавайте же в залог советов Господа Бога нашего: Богу нельзя грозить, как человеку, нельзя и указывать Ему, как сыну человеческому.

Посему, ожидая от Него спасения, будем призывать Его к себе на помощь, и Он услышит голос наш, если это Ему будет угодно.

Ибо не было в родах наших, и нет в настоящее время ни колена, ни племени, ни народа, ни города у нас, которые кланялись бы богам рукотворенным, как было в прежние дни,

за что отцы наши преданы были мечу и расхищению и пали великим падением пред нашими врагами.

Но мы не знаем другого Бога, кроме Его, а потому и надеемся, что Он не презрит нас и никого из нашего рода.

Ибо с пленением нас падет и вся Иудея, и святыни наши будут разграблены, и Он взыщет осквернение их от уст наших,

и убиение братьев наших и пленение земли и опустошение наследия нашего обратит на нашу голову среди народов, которым мы будем порабощены, и будем в соблазн и поношение у тех, которые овладеют нами;

потому что рабство не послужит нам в честь, но Господь Бог наш вменит его в бесчестие.

Итак, братья, покажем братьям нашим, что от нас зависит жизнь их, и на нас утверждаются и святыни, и дом Господень, и жертвенник.

За все это возблагодарим Господа Бога нашего, Который испытует нас, как и отцов наших.

Вспомните, что Он сделал с Авраамом, чем искушал Исаака, что было с Иаковом в Сирской Месопотамии, когда он пас овец Лавана, брата матери своей:

как их искушал Он не для истязания сердца их, так и нам не мстит, а только для вразумления наказывает Господь приближающихся к Нему.

Озия сказал ей: все, что ты сказала, сказала от доброго сердца, и никто не будет противиться словам твоим,

ибо не с настоящего только дня известна мудрость твоя, но от начала дней твоих весь народ знает разум твой и доброе расположение твоего сердца.

Но народ истомился от жажды и принудил нас поступить так, как мы сказали им, и обязал нас клятвою, которой мы не нарушим.

Помолись же о нас, ибо ты жена благочестивая, и Господь пошлет дождь для наполнения водохранилищ наших, и мы больше не будем изнемогать от жажды.

Иудифь сказала им: послушайте меня,-- и я совершу дело, которое пронесется сынами рода нашего в роды родов.

Станьте в эту ночь у ворот,-- а я выйду с моею служанкою, и в продолжение дней, после которых вы решили отдать город нашим врагам, Господь посетит Израиля моею рукою.

Только не расспрашивайте о моем предприятии, потому что я не скажу вам, доколе не совершится то, что я намерена сделать.

И сказал ей Озия и начальники: ступай с миром, и Господь Бог пред тобою на отмщение врагам нашим!

И вышли из шатра ее и пошли к полкам своим.