7

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

На другий день Олоферн звелів усьому своєму війську й усьому своєму людові, тобто всім, що для спільної війни пристали були до нього, рушити на Ветулію, зайняти доступ в гори й розпочати війну з синами Ізраїля.

І двигнулися того дня усі військові люди. Було ж того війська 170 000 вояків піхотинців і 12 000 кінноти, окрім обозу й людей, що йшли за ними превеликою юрбою пішки.

Вони продерлись у долину біля Ветулії, до джерела, й розтягнулись уширину від Дотаїму до Белбаїму, а вдовжину від Ветулії до Кіямону, що проти Ездрелону.

Побачивши, що їх так багато, сини Ізраїля злякались вельми й говорили один до одного: «От тепер так злижуть вони всю землю! Ніякі гори, хоч би які високі, ані байраки, ні горби не витримають під їхньою навалою!»

Кожен ухопив свою військову зброю, і, запаливши вогонь на баштах, стояли вони всю ніч на варті.

Наступного дня Олоферн вивів проти синів Ізраїля, що були в Ветулії, всю свою кінноту,

розглянув доступи до їхнього міста, розслідив джерела вод, зайняв їх і поставив над ними стійки вояків, сам же повернувся до свого війська.

Усі начальники синів Ісава, усі вожді народу Моава й воєводи Примор'я прийшли до нього й казали:

«Нехай наш володар вислухає нас ласкаво, щоб у твоїм війську не було ні однієї рани.

Народ бо цей синів Ізраїля звіряється не так на свої списи, як на шпилі в горах, де вони живуть, і видряпатись на шпилі їхніх гір нелегко.

Ти, отже, володарю, не воюй з ними звичайним воєнним строєм, то й ні один з твоїх вояків не поляже.

Стій табором, щади кожного мужа з твого війська. Нехай твої слуги займуть водяне джерело, що б'є з підніжжя гори,

бо звідти беруть воду всі мешканці Ветулії; спрага їх присилує, і вони видадуть своє місто. А тоді ми й наші люди видряпаємось на найближчі гірські шпилі й розтаборимось на них завчасно, щоб не вийшов з міста ні один муж.

Вони охлянуть з голоду, самі вони й їхні жінки та їхні діти, то й ще раніш, ніж на них прийде меч, вони будуть покотом лежати по вулицях своєї оселі.

Отак ти відплатиш їм люто за те, що збунтувались і не вийшли тобі мирно назустріч.»

Вподобалися слова їхні Олофернові й усім його старшим, і він звелів зробити так, як ті сказали.

І рушив загін синів Аммона, а з ними 5 000 синів Ашшура. Вони продерлись у долину й зайняли води та джерела вод синів Ізраїля.

Вийшли й сини Ісава й сини Аммона та й продерлись у гори навпроти Дотаїму. Деяких із своїх вони послали на південь і на схід навпроти Егребелу, що біля Хусу, на Мохмур-потоці, а решта асирійського війська отаборилась на рівнині й покрила всю землю. Шатра їхні та обози становили велелюдний табір, а була їх превелика сила.

Сини Ізраїля візвали до Господа, свого Бога, бо впали були духом, тому що всі вороги їх оточили і не було їм змоги втекти від них.

Асирійський табір - піхотинці, колісниці та кіннота, стояв навколо них 34 дні. Тоді забракло у мешканців Ветулії води по жбанах,

та й ритви спорожніли, так що вони не могли пити води досхочу навіть і один день, бо видавано їм воду в міру.

їхні немовлята мліли, а жінки й хлопці знемагали від спраги; вони падали на вулицях міста та при виході у брамі, бо не мали вже сили.

Тоді увесь народ, хлопці, жінки й діти збунтувались проти Озії та начальників міста й заходилися голосно кричати та говорити перед усіма старшими:

«Нехай Бог розсудить між вами й нами, бо ви вчинили нам велику кривду, не згадавши про мир з асирійцями.

І от тепер нема нікого, щоб допомогти нам. Бог видав нас їм у руки, щоб ми полягли перед ними від спраги й загинули.

Покличте ж їх і видайте все місто на грабіж людям Олоферна й усьому його війську;

ліпше нам стати їхнім лупом, бо хоч і станемо рабами, принаймні жити будемо й не будемо дивитися своїми очима на смерть наших немовлят і на те, як конають наші жінки та діти.

Ми кличемо на вас свідками небо, землю, нашого Бога й Господа батьків наших, який карає нас за гріхи наші та й за провини батьків наших, щоб не вчинив він сьогодні так, як ми це сказали.»

. І, знявши плач великий серед зборів, ридали всі як один і сильним голосом взивали Господа Бога про допомогу.

Тоді Озія промовив до них: «Бадьортеся, браття! Ще п'ять день тримаймось мужньо, і Господь, Бог наш, змилується протягом їх над нами; він не покине нас зовсім.

А як мине цей час, і помочі не буде нам, зроблю за вашими словами.»

І відпустив він народ, кожного на своє місце; хто пішов на мури, а хто на башти міста, жінок же з дітьми розіслали по хатах. У місті всі були вельми пригноблені.

Переклад Огієнка

-

-

Переклад Куліша

-

-

Переклад УБТ Турконяка

А на другий день Олоферн приказав всьому свому війську і всьому свому народові, які прийшли йому на поміч, піти проти Ветулії і захопити переходи гірської околиці і робити війну проти синів Ізраїля.

І в тому дні запрягся кожний їхній сильний чоловік. І їхня сила (була) сто сімдесять тисяч піших військових мужів і дванадцять тисяч кінноти без обозу і мужів, які були в них пішими, дуже велике множество.

І вони отаборилися в долині близько Ветулії при джерелі і розставились в широту від Дотаїма аж до Велвема і в довжину від Ветулії аж до Куамоноса, що є напроти Ездрилома.

А сини Ізраїля, як побачили множество їхнє, дуже перелякалися і сказали кожний до свого ближнього: Тепер ці полижуть лице всієї землі, і ані високі гори, ані пропасті, ані горби не встояться перед їхнім тягарем.

І кожний, взявши свою зброю і запаливши вогні на своїх баштах, осталися сторожити всю ту ніч.

А на другий день Олоферн вивів кожного свого коня перед лицем синів Ізраїля, що були в Ветулії,

І він розглянув доходи до їхнього міста і замкнув джерела вод і захопив їх і поставив над ними часті військових людей, і сам відійшов до свого народу.

І всі володарі синів Ісава і всі володарі народу Моава і вожді побережжя, прийшовши до нього, сказали:

Хай же наш пан вислухає слово, щоб не було погибелі в твоїй силі.

Бо цей нарід синів Ізраїля не покладають надію на свої списи, але на висоти гір, на яких вони живуть на них. Бо не є легко прийти до вершків їхніх гір.

І тепер, пане, не воюй з ними так як буває війна лавами, і хай не впаде ні один чоловік з твого народу.

Остався в твому таборі, бережучи кожного чоловіка з твоєї сили, і хай твої раби захоплять джерело води, яка виходить з підніжжя гори,

бо звідти воду беруть всі, що живуть в Ветулії, і спрага їх вигубить, і вони віддадуть їхнє місто. І ми і наш нарід підемо на сусідні вершки гір і на них отаборимося для сторожі, щоб з міста не вийшов ні один чоловік.

І в голоді розплинуть вони й їхні жінки й їхні діти, і поляжуть на улицях своїх помешкань раніше, ніж прийде на них меч.

І віддаси їм погану віддачу за те, що відступили, і не зустрінуть твоє лице в мирі.

І їхні слова вгодили перед Олоферном і перед всіма його слугами, і той приказав вчинити так, як сказали.

І відійшов табір синів Аммона і з ними пять тисяч синів Ассура і отаборилися в долині і захопили води і джерела вод синів Ізраїля.

І пішли сини Ісава і сини Аммона і отаборилися в гірській околиці напроти Дотаїма. І післали з них на південь і схід напроти Еґревила, що є близько Хуса, що є при потоці Мохмур. І остале військо ассурів отаборилися на рівнині і покрили все лице землі, і поселили шатра і їхній обоз з численним народом, і були дуже великим множеством.

І сини Ізраїля закричали до їхнього Господа Бога, бо підупав їхній дух, бо (їх) окружили всі їхні вороги і не було як втекти з посеред них.

І остався довкруги них ввесь збір ассурів, піші і колісниці і їхня кіннота тридцять чотири дні. І забракло в усіх тих, що жили в Ветулії води в усякому їхньому посуді,

і стави випорожнилися і не мали води, щоб пити до схочу кожен день, бо їм давали пити по мірці.

І підупали їхні діти, і жінки і молодь послабли від спраги і падали на улицях міста і в проходах брам, і більше не було в них сили.

І зібрався ввесь нарід до Озії і володарів міста, молодь і жінки і діти, і закричали великим голосом і сказали перед всіма старшинами:

Хай Бог судить між вами і нами, бо ви зробили з нами велику несправедливість не заговоривши по мирному з синами Ассура.

І тепер немає нам помічника, але Бог продав нас в їхні руки, ми були вкинені на землю перед ними в спразі і великому вигубленні.

І тепер ви їх прикличте і видайте все місто на пограбування народові Олоферна і всій його силі.

Бо краще нам стати їм на пограбунок. Бо будемо за рабів, і житиме наша душа, і не побачимо смерти наших дітей нашими очима і жінок і наших дітей, що осталися без їхніх душ.

Ми вам свідчимо небом і землею і нашим Богом і Господом наших батьків, який нас карає за наші гріхи і за проступки наших батьків, щоб не зробив згідно з цими словами в сьогоднішньому дні.

І серед збору був великий плач всіх однодушно, і закричали до Господа Бога великим голосом.

І сказав до них Озія: Будьте мужні, брати, терпітимемо ще пять днів, в яких Господь Бог наш поверне до нас своє милосердя, бо не покине нас до кінця.

Коли ж вони минуть і до нас не прийде поміч, зроблю за вашими словами.

І розсипався нарід до свого табору і пішли на стіни і вежі їхнього міста і відіслали жінок і дітей до їхніх домів. І були у великому пригнобленні в місті.

Російський синодальний переклад

На другой день Олоферн приказал всему войску своему и всему народу своему, пришедшему к нему на помощь, подступить к Ветилуе, занять высоты нагорной страны и начать войну против сынов Израилевых.

И в тот же день поднялись все сильные мужи их: войско их состояло из ста семидесяти тысяч ратников, воинов пеших, и из двенадцати тысяч конных, кроме обоза и пеших людей, бывших при них,-- а и этих было многое множество.

Остановившись на долине близ Ветилуи при источнике, они протянулись в ширину от Дофаима до Велфема, а в длину от Ветилуи до Киамона, лежащего против Ездрилона.

Сыны же Израиля, увидев множество их, очень смутились, и каждый говорил ближнему своему: теперь они опустошат всю землю, и ни высокие горы, ни долины, ни холмы не выдержат их тяжести.

И, взяв каждый свое боевое оружие, и зажегши огни на башнях своих, они всю эту ночь провели на страже.

На другой день Олоферн вывел всю свою конницу пред лице сынов Израилевых, бывших в Ветилуе,

осмотрел восходы города их, обошел и занял источники вод их и, оцепив их ратными мужами, возвратился к своему народу.

Но пришли к нему все начальники сынов Исава и все вожди народа Моавитского и все военачальники приморья и сказали:

выслушай, господин наш, слово, чтобы не было потери в войске твоем.

Этот народ сынов Израиля надеется не на копья свои, но на высоты гор своих, на которых живут, потому что неудобно восходить на вершины их гор.

Итак, господин, не воюй с ним так, как бывает обыкновенная война, -- и ни один муж не падет из народа твоего.

Ты останься в своем лагере, чтобы сберечь каждого мужа в войске твоем, а рабы твои пусть овладеют источником воды, который вытекает из подошвы горы;

потому что оттуда берут воду все жители Ветилуи,-- и погубит их жажда, и они сдадут свой город; а мы с нашим народом взойдем на ближние вершины гор и расположимся на них для стражи, чтобы ни один человек не вышел из города.

И будут томиться они голодом, и жены их и дети их, и прежде, нежели коснется их меч, падут на улицах обиталища своего;

и ты воздашь им злом за то, что они возмутились и не встретили тебя с миром.

Понравились эти слова их Олоферну и всем слугам его, и он решил поступить так, как они сказали.

И двинулся полк сынов Аммона и с ними пять тысяч сынов Ассура и, расположившись в долине, овладели водами и источниками вод сынов Израиля.

А сыны Исава и сыны Аммона взошли и заняли нагорную область против Дофаима, и отправили часть их на юг и на восток против Екревиля, что близ Хуса, стоящего при потоке Мохмур; остальное же Ассирийское войско расположилось на равнине и покрыло все лице земли: шатры и обозы их с множеством народа растянулись на весьма большом пространстве.

Сыны Израиля воззвали к Господу Богу своему, потому что они пришли в уныние, так как все враги их окружили их, и им нельзя было бежать от них.

Вокруг них стояло все войско Ассирийское, -- пешие, колесницы и конница их, -- тридцать четыре дня; у всех жителей Ветилуи истощились все сосуды с водою,

опустели водоемы, и ни в один день они не могли пить воды досыта, потому что давали им пить мерою.

И уныли дети их и жены их и юноши, и в изнеможении от жажды падали на улицах города и в проходах ворот, и уже не было в них крепости.

Тогда весь народ собрался к Озии и к начальникам города,-- юноши, жены и дети,-- и с громким воплем говорили всем старейшинам:

суди Бог между нами и вами; вы сделали нам великую неправду, потому что не предложили мира сынам Ассура;

и теперь нет нам помощника: Бог предал нас в их руки, чтобы погубить нас жаждою и великою погибелью.

Пригласите же их теперь и отдайте весь город на разграбление народу Олоферна и всему войску его,

ибо лучше для нас достаться им на расхищение: хотя мы будем рабами их, зато жива будет душа наша, и глаза наши не увидят смерти младенцев наших и жен и детей наших, расстающихся с душами своими.

Призываем пред вами во свидетели небо и землю, Бога нашего и Господа отцов наших, Который наказывает нас за грехи наши и за грехи отцов наших, да соделает по словам сим в нынешний день.

И подняли они единодушно великий плач среди собрания и громко взывали к Господу Богу.

Озия сказал им: не унывайте, братья! потерпим еще пять дней, в которые Господь Бог наш обратит милость Свою на нас, ибо Он не оставит наc вконец.

Если же они пройдут, и помощь к нам не придет,-- я сделаю по вашим словам.

И отпустил народ в свой стан, и они пошли на стены и башни своего города, а жен и детей отослал по домам их; и в великой скорби оставались они в городе.