Коли ж гармидер тих мужів, що були обступили раду, затих, Олоферн, головний вождь асирійського війська, мовив перед усім народом чужинецьким та до Ахіора, до всіх синів Моава:
«А хто ти такий, Ахіоре, та наємці Ефраїма, щоб пророкувати поміж нами, як оце чиниш сьогодні, та щоб нас умовляти не йти війною проти ізраїльського люду, бо їхній Бог, мовляв, їх захищає? Хто бог, крім Навуходоносора? Він пошле свою силу й знищить їх з лиця землі, та й їхній Бог не захистить їх.
Ми, його слуги, розгромимо їх як одного чоловіка, і вони не встояться перед напором нашої кінноти.
Ми спалимо їх у метушні. Гори їх уп'ються їхньою кров'ю, рівнини їхні наповняться їхніми трупами. Стопи їхніх ніг не встояться перед нами, вони вигинуть до одного, каже володар Навуходоносор, пан усієї землі, бо він сказав, і його слова не будуть пусті.
Ти ж, Ахіоре, наємче аммонський, ти, що сказав ці слова нині, в день свого зухвалого виступу, віднині не побачиш більше мого обличчя аж по день, коли я помщусь над кодлом тих, що втекли з Єгипту.
Тоді моє військо та юрба моїх слуг проколе тобі мечем боки, і ти впадеш поміж їхніми пораненими, коли я вирушу проти Ізраїля.
Мої слуги відведуть тебе в гори й залишать тебе в однім з міст, що на узгір'ях.
Ти не загинеш, хібащо пропадеш разом з ними.
Коли ж надієшся у своїм серці, що вони не будуть завойовані, нехай твоє обличчя не буде понурим. Я сказав, і ні одне з моїх слів не пропаде марно.»
І повелів Олоферн своїм слугам, що стояли в його шатрі, схопити Ахіора й відвести його у Ветулію та видати в руки синів Ізраїля.
І схопили його слуги та й вивели за табір у долину, пройшли серед долини в гори й прибули до джерел, що під Ветулією.
Побачивши їх мужі міста, що були на верху гори, вхопилися за зброю і вийшли за місто на шпиль гори, а всі пращники, щоб не дати їм піднятись угору, кидали на них камінням.
Та вони підкрались попід гору й, зв'язавши Ахіора, покинули його одного біля стопи гори, самі ж повернулись до свого пана.
Тоді сини Ізраїля, спустившись униз із міста й наблизившись до нього, розв'язали його, відвели в Ветулію та й поставили перед правителями свого міста;
а були тоді: Озія, син Міхи, з коліна Симеона, Хавріс, син Готонієла, та Харміс, син Мелхієла.
І скликали вони всіх старшин міста. Прибігла й уся їхня молодь та жінки на збори. Поставили Ахіора серед усього народу, й Озія спитав його, що сталось.
А той у відповідь оповів їм про промову на нараді в Олоферна й про ті слова, що сам він вимовив був серед начальників синів асирійських, і як то Олоферн говорив з погордою про дім Ізраїля.
Тоді народ упав обличчям до землі, поклонився Богу і заговорив уголос:
«Господи, Боже неба! Поглянь на їхню гординю превелику й змилуйсь над пониженим нашим родом! Зглянься в цей день на тих, що тобі посвятились!»
Вони заспокоїли Ахіора й вітали його вельми.
А Озія взяв його по зборах до себе в хату і справив бенкет для старших. Усю ту ніч молилися про допомогу до Бога Ізраїля.
-
-
-
-
І як спинився заколот мужів довкруги збору, промовив й Олоферн вождь сили ассура перед всім народом чужинців до Ахіора і до всіх синів Моава:
І хто є ти, Ахіор і найняті Ефраїма, що ти в нас пророкуєш, так як сьогодні, і ти сказав не воювати проти народу Ізраїля, бо їхній Бог щитом їх покриває? І хто Бог, хіба не Навуходоносор? Цей посилає свою силу і вигубить їх з лиця землі, і їхній Бог не спасе їх.
Але ми його раби побємо їх, як одного чоловіка, і вони не встояться силі наших коней.
Бо знищимо їх в них, і їхні гори упяніють від їхньої крови, і їхні рівнини наповняться їхніми мерцями, і не встоїться стопа їхніх ніг перед нашим лицем, але згинуть вигубленням, каже цар Навуходоносор, пан всієї землі. Бо він сказав, що не будуть знівечені слова його мови.
Ти ж, Ахіоре наємнику Аммона, який сказав ці слова в дні твоєї безбожності, більше не побачиш мого лиця від цього дня, аж доки не пімщуся на роді тих, що з Єгипту.
І тоді твої легені прошиє залізо мого війська і нарід моїх слуг, і впадеш від їхніх ран, коли вони повернуться.
І хай мої раби відставлять тебе до гірської околиці і поставлять тебе в одному з гірських міст,
і не згинеш аж доки не будеш вигублений з ними.
І якщо віриш твоїм серцем, що не будуть захоплені, хай твоє лице не упадає. Я сказав і ніщо з моїх слів не впаде.
І приказав Олоферн своїм слугам, які стояли в його шатрі, взяти Ахіора і відставити його до Ветулії і видати в руки синів Ізраїля.
І його взяли його раби і повели його поза табір до рівнини і пішли з посеред рівнини до гірської околиці і прийшли до джерел, які були під Ветулією.
І як мужі міста на верху гори побачили їх, взяли свою зброю і вийшли з міста на вершок гори, і кожний муж, що кидав з пращі, здержував їхній прихід і кидали на них камінням.
І вони підсунувшись під гору, звязали Ахіора і оставили покиненим під підніжжям гори і відійшли до свого пана.
Зійшовши ж сини Ізраїля з свого міста, прийшли до нього і, розвязавши його, відвели до Ветулії і поставили його перед володарями їхнього міста,
якими були в тих днях, Озія син Міхи з племени Симеона і Хаврій син Ґотоніїла і Харміс син Мелхіїла.
І вони скликали всіх старшин міста, і збігся кожний їхній молодець і жінки до збору, і поставили Ахіора посеред всього їхнього народу, і запитав його Озія, що сталося.
І відповівши, той сповістив їм слова збору Олоферна і всі слова, які він сказав посеред володарів синів ассура, і те, що гучно висказав Олоферн проти дому Ізраїля.
І нарід, впавши, поклонилися Богові і закричали, кажучи:
Господи Боже неба, поглянь на їхні гордощі і помилуй пригноблення нашого роду і в цьому дні поглянь на лице тих, що тобі освячені.
І вони потішили Ахіора і дуже його похвалили,
і взяв його Озія з збору до свого дому і зробив прийняття старшинам, і цілу ту ніч прикликали Бога Ізраїля на поміч.
Когда утих шум вокруг собрания, Олоферн, военачальник войска Ассирийского, сказал Ахиору пред всем народом иноплеменных и всем сынам Моава:
кто ты такой, Ахиор, с наемниками Ефрема, что напророчил нам сегодня и сказал, чтобы мы не воевали с родом Израильским, потому что Бог их защищает? Кто же Бог, как не Навуходоносор? Он пошлет свою силу и сотрет их с лица земли,-- и Бог их не избавит их.
Но мы, рабы его, поразим их, как одного человека, и не устоять им против силы наших коней.
Мы растопчем их; горы их упьются их кровью, равнины их наполнятся их трупами, и не станет стопа ног их против нашего лица, но гибелью погибнут они, говорит царь Навуходоносор, господин всей земли. Ибо он сказал,-- и не напрасны будут слова повелений его.
А ты, Ахиор, наемник Аммона, высказавший слова эти в день неправды твоей, от сего дня не увидишь больше лица моего, доколе я не отомщу этому народу, пришедшему из Египта.
Когда же я возвращусь, меч войска моего и толпа слуг моих пройдет по ребрам твоим,-- и ты падешь между ранеными их.
Рабы мои отведут тебя в нагорную страну и оставят в одном из городов на высотах,
и ты не умрешь там, доколе не будешь с ними истреблен.
Если же ты надеешься в сердце твоем, что они не будут взяты, то да не спадает лице твое. Я сказал, и ни одно из слов моих не пропадет.
И приказал Олоферн рабам своим, предстоявшим в шатре его, взять Ахиора, отвести его в Ветилую и предать в руки сынов Израиля.
Рабы его схватили и вывели его за стан на поле, а со среды равнины поднялись в нагорную страну и пришли к источникам, бывшим под Ветилуею.
Когда увидели их жители города на вершине горы, то взялись за оружия свои и, выйдя за город на вершину горы, все мужи-пращники охраняли восход свой и бросали в них каменьями.
А они, подойдя под гору, связали Ахиора и, оставив его брошенным при подошве горы, ушли к своему господину.
Сыны же Израиля, вышедшие из своего города, остановились над ним и, развязав его, привели в Ветилую, и представили его начальникам своего города,
которыми были в те дни Озия, сын Михи из колена Симеонова, Хаврий, сын Гофониила, и Хармий, сын Мелхиила.
Они созвали всех старейшин города, и сбежались в собрание все юноши их и жены, и поставили Ахиора среди всего народа своего, и Озия спросил его о случившемся.
Он в ответ пересказал им слова собрания Олофернова и все слова, которые он высказал среди начальников сынов Ассура, и все высокомерные речи Олоферна о доме Израиля.
Тогда народ пал, поклонился Богу и воззвал:
Господи, Боже Небесный! воззри на их гордыню и помилуй смирение рода нашего, и призри на лице освященных Тебе в этот день.
И утешили Ахиора и расхвалили его.
Потом Озия взял его из собрания в свой дом и сделал пир для старейшин,-- и целую ночь ту они призывали Бога Израилева на помощь.