10

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Тим часом старий Товит день-у-день рахував, скільки то днів треба туди й назад на дорогу; і як ті дні минули, а його син не з'явився,

він мовив: «Чи не затримано його там? Чи не помер Гаваел, і нікому ті гроші йому дати?»

І він засумував.

А його жінка Анна йому говорила: «Загинула моя дитина; його нема вже більше між живими!»

І заходилась вона плакати-ридати за своїм сином, кажучи: «Горе мені, моя дитино! Пустила я тебе в дорогу, тебе, світло очей моїх!»

Товит же говорив їй: «Мовчи, не побивайся, сестро! Він живий-здоровий. Мабуть, якась пригода їх там спіткала. Чоловік, що з ним пустився в дорогу, людина певна: один із наших братів. Не сумуй за ним, сестро! Він прибуде скоро.»

А вона до нього: «Лиши мене в спокої! Годі мене дурити! Загинула моя дитина!» І кидалась надвір, день-у-день виходила, не ївши, і виглядала на дорогу, якою був пішов її син. Не йняла віри більше нікому. По заході ж сонця входила вона до хати, і всю ніч тільки плакала, - не могла спати.

Коли ж: минуло 14 день, протягом яких Рагуел поклявся справляти весілля своїй дочці, Товія увійшов до нього й сказав: «Відпусти мене, бо гадаю, батько мій і мати не вірять більше, що мене знов побачать. Прошу ж: тебе, батьку, пусти мене, піду до батька. Я тобі оповів уже, яким я його лишив удома.»

А Рагуел до Товії: «Зостаньсь, дитино, зостаньсь у мене! Я пошлю людей до Товита, твого батька, і вони звістять йому про тебе.» А той каже йому: «Прошу тебе, відпусти мене звідси до мого батька.»

Встав Рагуел і дав Товії Сару, його жінку, та половину всього свого майна - слуг і слугинь, волів і овець, ослів і верблюдів, одежу, гроші й посуд -

та й відпустив їх у мирі; а й попрощавсь він з ним, кажучи до нього: «Бувай здоров, сину! Щасливої дороги! Нехай Владика неба дасть вам, тобі й твоїй жінці, щасливої дороги! Якби то я побачив ваших діточок ще заки помру.»

До Сари ж, дочки своєї: «Іди до твого тестя, відтепер бо вони твої батьки, так само, як і ті, що тебе породили. Іди, дочко, у мирі! Якби ж то я міг чути про тебе лише добрі вісті, поки віку мого!» І, попрощавшись, відпустив їх.

Една теж промовила до Товії: «Сину мій, братіку коханий! Нехай Господь зволить відвести назад тебе додому. Якби то я побачила твоїх дітей від Сари, моєї дочки, ще за життя мого! Я поручаю перед Господом мою дочку тобі під опіку. Не засмучуй її за ввесь час твого життя! Іди, дитино, в мирі! Відтепер я - твоя мати, а Сара - твоя сестра. Якби то нам усім щасливо наш вік прожити.» І, поцілувавши їх обох, відпустила їх у мирі.

Отак пустився Товія в дорогу від Рагуела, здоровий та веселий, і благословив Господа неба й землі, Царя всесвіту, за те, що дав йому щасливу подорож. І промовив до нього: «Коби то дано мені було щастя шанувати їх по всі дні їхнього життя!»

Переклад Огієнка

-

-

Переклад Куліша

-

-

Переклад УБТ Турконяка

І Товит його батько числив кожний день. І як сповнилися дні дороги і не приходили

сказав: Може забарилися? Чи може помер Ґаваїл і ніхто не дає йому срібло?

І він дуже засмутився.

Сказала ж йому жінка: Згинув хлопець, через те забарився. І вона почала його оплакувати і сказала:

О горе мені, дитино, бо я стратила тебе світло моїх очей.

І Товит каже їй: Мовчи не говори слово, він здоровий.

І вона йому сказала: Мовчи, не обманюй мене, мій хлопець згинув. І вона ходила кожного дня надвір на дорогу, якою він пішов, вдень і хліба не їла, а вночі не переставала оплакувати свого сина Товію, аж доки не закінчилися чотирнадцять днів весілля, які поклявся Раґуїл, щоб він там зробив.

Сказав же Товія Раґуїлові: Відішли мене, бо мій батько і моя матір більше не надіються мене побачити.

Сказав же йому його тесть: Остався в мене, і я пішлю до твого батька і обяснять йому те, що відноситься до тебе. І Товія каже: Ні, але відішли мене до мого батька.

Вставши ж, Раґуїл дав йому Сарру його жінку і половину майна, тіла і скотину і срібло.

І поблагословивши їх відіслав, кажучи: Хай провадить вас, діти, Бог неба заки я помру.

І сказав своїй дочці: Шануй твоїх батьків, тепер вони твоя родина. Хай я про тебе чую добрі чутки. І поцілував її.

І Една сказала до Товії: Улюблений брате, хай обновить тебе Господь неба і дасть мені бачити твоїх дітей від моєї дочки Сарри, щоб я зраділа перед Господом. І ось передаю тобі мою дочку на вдержання, не смути її.

Після цього й пішов Товія, благословляючи Бога, який вчинив його дорогу доброю, і він благословив Раґуїла і його жінку Едну.

Російський синодальний переклад

Товит, отец его, считал каждый день. И когда исполнились дни путешествия, а он не приходил,

Товит сказал: не задержали ли их? или не умер ли Гаваил, и некому отдать им серебра?

И очень печалился.

Жена же его сказала ему: погиб сын наш, потому и не приходит. И начала плакать по нем и говорила:

ничто не занимает меня, сын мой, потому что я отпустила тебя, свет очей моих!

Товит говорит ей: молчи, не тревожься, он здоров.

А она сказала ему: молчи ты, не обманывай меня; погибло детище мое.-- И ежедневно ходила за город на дорогу, по которой они отправились; днем не ела хлеба, а по ночам не переставала плакать о сыне своем Товии, пока не окончились четырнадцать дней брачного пира, которые Рагуил заклял его провести там.

(10-7)Тогда Товия сказал Рагуилу: отпусти меня, потому что отец мой и мать моя не надеются уже видеть меня. (10-8)Тесть же сказал ему: побудь у меня; я пошлю к отцу твоему, и известят его о тебе.

А Товия говорит: нет, отпусти меня к отцу моему.

И встал Рагуил и отдал ему Сарру, жену его, и половину имения, рабов и скота и серебро,

и, благословив их, отпустил, и сказал: дети! да благопоспешит вам Бог Небесный, прежде нежели я умру.

Потом сказал дочери своей: почитай твоего свекра и свекровь; теперь они-- родители твои; желаю слышать добрый слух о тебе. И поцеловал ее.

(10-12)И Една сказала Товии: возлюбленный брат, да восставит тебя Господь Небесный и дарует мне видеть детей от Сарры дочери моей, дабы я возрадовалась пред Господом. И вот, отдаю тебе дочь мою на сохранение; не огорчай ее.

(10-13)После того отправился Товия, благословляя Бога, что Он благоустроил путь его, и благословлял Рагуила и Едну, жену его. И продолжал путь, и приблизились они к Ниневии.