2

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

За царя Сахердона повернувсь я додому, і мені повернуто мою жінку Анну й сина Товію. На наше свято П'ятидесятниці, тобто свято семи Седмиць, мені приготовано гарний обід, і я сів обідати.

І коли був приготований для мене стіл, повний усіляких страв, мовив я до мого сина Товії: «Піди, моя дитино, і як знайдеш якогось бідного з наших братів невільників у Ніневії, що пам'ятає на Господа з усього серця, приведи його сюди, щоб їв разом зо мною. Гляди ж, я тебе чекаю, поки не повернешся, дитино!»

І вийшов Товія шукати якогонебудь бідного з наших братів і, повернувшись, мовив: «Тату!» А я до нього: «Що таке, дитино!» Він же: «Тату, он там один із нашого народу лежить забитий; його кинули на тім самім майдані, де задушили.»

Схопивсь я на рівні ноги, залишив обід і, перед тим як почати їсти, забрав його з майдану й поклав у хатинці, щоб поховати його, як зайде сонце.

Потім, повернувшися, обмивсь і, докраю сумний, почав обідати.

Я пригадав собі слово пророка, яке сказав Амос про Бетел: «Обернуться у смуток ваші свята, й усі ваші веселощі в ридання» - і я плакав.

А як зайшло сонце, пішов, викопав яму й поховав його.

Сусіди мої глузували й говорили: «Він таки не боїться! Все бо шукали його, щоб убити за те, та він утік, і ось знову ховає мертвих!»

Тієї ж самої ночі, обмившись, увійшов я на своє обійстя й ліг коло надвірного муру, обличчя ж моє було відкрите з-за спеки.

Не знав я, що зверху надо мною були горобці на мурі, - і їхнє лайно, ще тепле, впало мені на очі й навело більма. Ходив я до лікарів, щоб вилікуватись, та що більш вони намащували мені очі маззю, то більше мої очі сліпли на ті більма, аж поки зовсім не осліпли. Отак нездужав я на очі 4 роки. Усі мої брати побивались навколо мене, а Ахіяхар утримував мене 2 роки, поки він не пішов до Елімаїди.

Того часу моя жінка Анна робила всілякі жіночі роботи

й посилала їх панам, що їй за те платню давали. Сьомого Дістра вона відтяла скінчену тканину й відіслала панам, які виплатили їй усю платню та ще й додали поверх неї козенятко.

І от коли прийшла додому, почало те козенятко блеяти. Покликав я її й спитав: «Звідкіль те козенятко? Чи воно, бува, не крадене? Віддай його назад панам, бо ми не маємо права їсти крадене.»

А вона до мене: «Таж мені його дали поверх платні!» Але я не йняв їй віри й наказав віддати його панам. Мені соромно було за те перед нею. Тоді вона мені сказала: «І де вони оті твої милостині? Де вчинки твоєї праведности? Адже знати, що це вони довели тебе до цього.»

Переклад Огієнка

-

-

Переклад Куліша

-

-

Переклад УБТ Турконяка

Коли ж я пішов до мого дому і мені віддано Анну мою жінку і Товія мого сина, в празник пятдесятниці, який є празник сімох тижнів, був в мене добрий обід, і я сів їсти.

І я побачив багато страв і я сказав моєму синові: Іди і введи кого лиш знайдеш з наших бідних братів, який памятає про Господа. І ось я тебе очікую.

І пішовши, я сказав: Батьку, один з нашого роду задушений, вкинений на полі.

І я, скорше ніж їсти, пішовши, забрав його до якоїсь кімнати, доки не зайде сонце.

І повернувшись, я помився і їв мій хліб зі смутком.

І я згадав пророцтво Амоса, як сказав: Ваші празники повернуться на плач і всі ваші веселощі на ридання і я заплакав.

І коли зайшло сонце, я пішов, і викопавши, похоронив його.

І ті, ближні висміяли (мене) кажучи: Ще не боїться бути вбитим за це діло. І він втік, і ось знову хоронить мертвих.

І в тій ночі я повернувся, похоронивши, і, нечистим ставши, я заснув при мурі двору, і моє лице було непокрите.

І я не знав, що в стіні є воробці, і як мої очі були відкриті, воробці скинули теплий кал в мої очі, і було більмо в моїх очах. І я пішов до лікарів і не принесли мені користі. Ахіхарос же годував мене, аж доки не пішов до Елумаїди.

І моя жінка Анна працювала на жіночих (роботах).

І відіслала панам (зроблене), і вони віддали її зарплату, додавши і козла.

Коли ж прийшло до мене, почало кричати. І я їй сказав: Звідки козля, чи не крадене, віддай його власникам, бо не дозволено їсти крадене.

Вона ж сказала: Це дар доданий мені до зарплати. І я їй не вірив і я сказав віддати його власникам, і я завстидався за неї. Вона ж, відповівши, мені сказала: Де є твої милостині і твої справедливості? Ось все відоме з тобою.

Російський синодальний переклад

Когда я возвратился в дом свой, и отданы мне были Анна, жена моя, и Товия, сын мой, в праздник пятидесятницы, в святую седмицу седмиц, приготовлен у меня был хороший обед, и я возлег есть.

Увидев много снедей, я сказал сыну моему: пойди и приведи, кого найдешь, бедного из братьев наших, который помнит Господа, а я подожду тебя.

И пришел он и сказал: отец мой, один из племени нашего удавленный брошен на площади.

Тогда я, прежде нежели стал есть, поспешно выйдя, убрал его в одно жилье до захождения солнца.

Возвратившись, совершил омовение и ел хлеб мой в скорби.

И вспомнил я пророчество Амоса, как он сказал: праздники ваши обратятся в скорбь, и все увеселения ваши-- в плач.

И я плакал. Когда же зашло солнце, я пошел и, выкопав могилу, похоронил его.

Соседи насмехались надо мною и говорили: еще не боится он быть убитым за это дело; бегал уже, и вот опять погребает мертвых.

В эту самую ночь, возвратившись после погребения и будучи нечистым, я лег спать за стеною двора, и лице мое не было покрыто.

И не заметил я, что на стене были воробьи. Когда глаза мои были открыты, воробьи испустили теплое на глаза мои, и сделались на глазах моих бельма. И ходил я к врачам, но они не помогли мне. Ахиахар доставлял мне пропитание, доколе не отправился в Елимаиду.

А потом жена моя Анна в женских отделениях пряла шерсть

и посылала богатым людям, которые давали ей плату и однажды в придачу дали козленка.

Когда принесли его ко мне, он начал блеять; и я спросил жену: откуда этот козленок? не краденый ли? отдай его, кому он принадлежит! ибо непозволительно есть краденое.

Она отвечала: это подарили мне сверх платы. Но я не верил ей и настаивал, чтобы отдала его, кому он принадлежит, и разгневался на нее. А она в ответ сказала мне: где же милостыни твои и праведные дела? вот как все они обнаружились на тебе!