Після цього моавитяни, аммонії, а з ними дехто з маоніїв пішли війною на Йосафата.
Прийшли деякі й звідомили про це Йосафата: «Велика сила йде на тебе з-за моря, з Едому, і ось вони в Хацецон-Тамарі, тобто в Енгеді.»
Йосафат злякався й вирішив шукати Господа, тож і оповістив піст по всій Юдеї.
І зібрались юдеї просити допомоги в Господа; з усіх юдейських міст прийшли також просити допомоги в Господа.
Став Йосафат перед юдейською та єрусалимською громадою в Господньому домі, перед новим двором,
і промовив: «Господи, Боже батьків наших! Чи ж не ти Бог на небі і чи не ти пануєш над усіма царствами народів? У твоїй руці така сила й потуга, що ніхто не встоїться проти тебе!
Чи ж не ти, Боже наш, прогнав мешканців цієї землі перед твоїм народом Ізраїлем і віддав її потомству Авраама, твого вірного, навіки?
І вони оселились у ній і збудували в ній святиню імені твоєму, кажучи:
Як прийде на нас нещастя, меч-месник або пошесть, або голод, то ми станемо перед цим домом і перед твоїм обличчям, бо твоє ім'я в цьому домі, і візвемо до тебе в нашому горі, і ти почуєш нас і врятуєш.
Ось і тепер аммонії, моавитяни й ті, що з Сеїр-гори, через край яких ти не дозволив перейти ізраїльтянам, як вони вийшли з Єгипетської землі, вони бо обминули їх і не вигубили їх, -
ось вони платять нам тим, що прийшли вигнати нас із твоєї спадщини, що ти дав нам у посілість.
Боже наш! Суди їх, бо в нас нема сили проти цієї великої навали, що прийшла на нас ми не відаємо, що робити: тільки до тебе наші очі!»
Всі юдеї стояли тоді перед Господом: і малі діти їх ні, і жінки їхні, і сини їхні.
Тоді дух Господній зійшов на Ахазієла, сина Захарії, сина Бенаї, сина Єїела, сина Маттанії, левіта з синів Асафа, - посеред громади,
і він промовив: «Вважайте, всі юдеї й мешканці Єрусалиму, та й ти, царю Йосафате! Так говорить Господь до вас: Не бійтесь і не лякайтесь цієї великої навали, бо не ваша це війна, а Божа.
Завтра ви виступите проти них; он вони виходять на горб Ціц, ви знайдете їх край долини, проти Єруел-пустині.
Не ви будете битися цим разом; станьте твердо, стійте й побачите, що перемога Господня буде з вами. Юдо та Єрусалиме! Не бійтесь і не лякайтесь! Завтра виступите їм назустріч, і Господь буде з вами.»
І припав Йосафат обличчям до землі, і всі юдеї та єрусалимські мешканці впали перед Господом, щоб поклонитись йому.
Левіти з потомків Кегата та з потомків Кораха встали славити Господа, Бога Ізраїля, вельми грімким голосом.
На другий день підвелись вони рано-вранці й виступили до Текоа-пустині. Як вони рушили, став Йосафат і сказав: «Слухайте мене, юдеї та мешканці Єрусалиму! Майте віру в Господа, Бога вашого, й будете безпечні; майте віру в його пророків, і пощастить вам»
Порадившися з народом, він поставив співців Господніх, щоб вони, у святих шатах, славили Господа, йдучи перед озброєними й промовляючи: Хваліте Господа, бо вічна його милость!
Та саме як вони почали веселитись і славити, Господь наслав засідку на аммоніїв, моавитян та верховинців із Сеїру, що були виступили проти Юди, й вони були побиті,
бо аммонії та моавитяни піднялись проти верховинців із Сеїру, щоб вигубити та винищити їх, а коли скінчили з ними, повстали одні проти одного та й вигубили себе.
А коли юдеї прийшли на вершину в напрямі пустині й глянули на ту навалу, - аж ось на землі лежать самі трупи; ніхто не врятувався.
Тоді Йосафат із своїм народом пішов забирати здобич. Вони знайшли силу скота, майна, одежу й дорогі речі, й понабирали собі стільки, що не могли нести. Три дні розбирали вони добич, так багато її було!
А четвертого дня зібралися в Долині Благословення, бо там благословили Господа, тому й звуть те місце Долиною Благословення по цей день.
Нарешті, всі юдейськ: та єрусалимські люди з Йосафатом на чолі пустились у дорогу назад, щоб вертатися в Єрусалим, раді, бо Господь обрадував їх, урятувавши їх від ворогів.
Вони прибули в Єрусалим, до дому Господнього, з гарфами, цитрами та сурмами.
. Страх Божий був тоді по всіх царствах сусідніх країв, як почули, що Господь воював проти ворогів Ізраїля.
Отак царство Йосафата зазнало миру, і його Бог дав йому спокій звідусіль.
Так ото Йосафат царював над Юдою. 35 років було йому, як він став царем, і 25 років царював він у Єрусалимі. Мати його, дочка Шілхі, звалась Азува.
Він ходив дорогою батька свого Аси, не відхилявсь від неї й чинив, що було довподоби Господеві.
Однак, узвишшя не були усунені, й народ ще не спрямував свого серця до Бога батьків своїх.
Решта дій Йосафата, від Перших до останніх, записана в споминах Єгу, сина Ханані, увійшла в Книгу ізраїльських царів.
Але потім Йосафат, юдейський цар, уклав союз з Ахазіею, ізраїльським царем, що поводився нечестиво.
Йосафат уклав з ним союз, щоб будувати кораблі й посилати їх у Таршіш; вони їх будували в Еціон-Гевері.
Однак, Еліезер, син Дадавагу з Мареші, вирік на Йосафата таке пророцтво: «За те, що ти уклав союз з Ахазією, Господь знищить твоє діло.» Отож, кораблі розбились і не могли плисти в Таршіш.
І сталося по тому, пішли моавітяни та аммонітяни, а з ними деякі з меунян, проти Йосафата на війну.
І прийшли, і донесли Йосафатові, говорячи: Прийшла на тебе сила силенна з того боку моря, з Сирії, і ось вони в Хаццон-Тамарі, воно Ен-Ґеді.
І злякався Йосафат, і постановив звернутися до Господа. І він проголосив піст на всю Юдею.
І зібралися юдеяни просити допомоги від Господа, також поприходили зо всіх Юдиних міст просити Господа.
І став Йосафат у зборі Юдиному та єрусалимському в Господньому домі, перед новим подвір'ям,
та й сказав: Господи, Боже батьків наших! Чи ж не Ти Бог на небесах? І Ти пануєш над усіма царствами народів, і в руці Твоїй сила та міць, і немає такого, хто б став проти Тебе!
Чи ж не Ти, Боже наш, повиганяв мешканців цього Краю перед народом Твоїм, Ізраїлем, і дав його Авраамовому насінню, Твоєму приятелеві навіки?
І вони осілися в ньому, і збудували Тобі в ньому святиню для Ймення Твого, говорячи:
Якщо прийде на нас зло, меч укарання, чи моровиця, чи голод, то ми станемо перед цим храмом та перед лицем Твоїм, бо Ім'я Твоє в цьому храмі, і будемо кликати до Тебе з нашого утиску, і Ти почуєш, і спасеш.
А тепер ось сини Аммонові й Моавові та мешканці гори Сеїр, що через них Ти не дав ізраїльтянам іти, коли вони виходили були з єгипетського краю, і вони минули їх, і не вигубили їх,
і оце вони відплачують нам навалою, щоб вигнати нас із спадку Твого, який Ти віддав нам.
Боже наш, чи ж Ти не осудиш їх? Нема бо в нас сили перед цією силою силенною, що приходить на нас, і ми не знаємо, що зробимо, бо наші очі на Тебе!
А всі юдеяни стояли перед Господнім лицем, також діти їхні, жінки їхні та їхні сини.
А Яхазіїл, син Захарія, сина Бенаї, Єіїла, сина Маттанії, Левит із Асафових синів, був на ньому Дух Господній серед збору,
і він сказав: Послухайте, ввесь Юдо й мешканці Єрусалиму та царю Йосафате! Так говорить до вас Господь: Не бійтеся та не жахайтеся перед цією силенною силою, бо не ваша ця війна, але Божа!
Узавтра зійдіть на них, ось вони входять збіччям Ціцу, і ви їх знайдете на кінці долини, навпроти пустині Єруїл.
Не вам воювати в цьому, поставтеся й станьте, і побачите, що Господнє спасіння з вами, Юдо й Єрусалиме! Не бійтеся й не жахайтеся, узавтра виходьте перед них, а Господь буде з вами!
І вклонився Йосафат обличчям до землі, а ввесь Юда та мешканці Єрусалиму попадали перед Господнім лицем, щоб уклонитися Господеві.
І встали Левити з синів Кегатівців та з синів Корахівців, щоб хвалити Господа, Бога Ізраїлевого сильним голосом, високим.
І повставали вони рано вранці, і вийшли до пустині Текоя. А як вони виходили, став Йосафат та й сказав: Послухайте мене, Юда та мешканці Єрусалиму! Віруйте в Господа, вашого Бога, і будете запевнені, вірте пророкам Його, і пощаститься вам!
І радився він з народом, і поставив співаків для Господа, і вони хвалили величність святости, коли йшли перед озброєними, і говорили: Дякуйте Господу, бо навіки Його милосердя!
А того часу, коли зачали вони співати та хвалити, дав Господь засідку на синів Аммонових і Моавових та на мешканців гори Сеїр, що прийшли були проти Юди, і були вони побиті,
бо повстали аммонітяни та моавітяни на мешканців гори Сеїр, щоб учинити їх закляттям, і щоб вигубити. А коли вони покінчили це з мешканцями Сеїру, стали помагати один проти одного, щоб вигубити себе.
І коли Юда прийшов на вартівню до пустині, і поглянули вони на натовп, аж ось трупи, що попадали на землю, і не було урятованого!
І прийшов Йосафат та народ його, щоб пограбувати їхню здобич, і знайшли серед них дуже багато і маєтку, і одежі, і коштовностей, і понабирали собі стільки, що не могли нести. І вони три дні все грабували ту здобич, бо численна була вона!
А четвертого дня зібралися вони до долини Бераха, бо там благословляли Господа; тому назвали ім'я тому місцю: долина Бераха, і так воно зветься аж до сьогодні.
І вернулися всі юдеяни та єрусалимляни, а Йосафат на чолі їх, щоб вернутися до Єрусалиму з радістю, бо звеселив їх Господь спасінням від їхніх ворогів.
І прибули вони до Єрусалиму з арфами й з цитрами та сурмами до Господнього дому.
І був Божий страх на всі царства країв, коли вони почули, що Господь воював з Ізраїлевими ворогами...
І заспокоїлося Йосафатове царство, і дав йому його Бог мир навколо.
І царював Йосафат над Юдою. Він був віку тридцяти й п'яти років, коли зацарював, а двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я його матері Азува, дочка Шілхи.
І ходив він дорогою свого батька Аси, і не уступався з неї, щоб робити вгодне в Господніх очах.
Тільки пагірки не минулися, і народ іще не вчинив свого серця міцним для Бога своїх батьків.
А решта Йосафатових діл, перші й останні, ото вони описані в записах Єгу, сина Ханані, що внесене до книги Ізраїлевих царів.
А по тому поєднався Йосафат, цар Юдин, з Ахазією, Ізраїлевим царем, що робив несправедливо.
І поєднався він із ним, щоб поробити кораблі, щоб ходити до Таршішу. І поробили вони кораблі в Ецйон-Ґевері.
Та Елієзер, син Додави, з Мареші, пророкував на Йосафата, говорячи: За те, що ти поєднався з Ахазією, поруйнував Господь чини твої! І порозбивалися ті кораблі, і не могли йти до Таршішу...
Після сього зібрались Моабії та Аммонїї, а з ними дехто з землї Маоницької й пійшли війною на Йосафата.
І прийшли й звістили Йосафатові, говорячи: Йде на тебе велика сила зза моря, з Сириї і оце вони в Газазон-Тамарі, се б то в Енгеддї.
І злякавсь Йосафат, і обернув своє лице шукати Господа, й оповістив піст по всїй Юдеї.
І зібрались Юдеї просити помочі в Господа; з усїх міст Юдиних поприходили вони благати Господа.
І став Йосафат перед громадою Юдеїв та Ерусалимцїв в домі Господньому, перед новим двором,
І промовив: Господи, Боже отцїв наших! Чи не ти ж Бог на небі? І ти пануєш над усїма царствами народів, і в твоїй руцї сила й можність, і нїхто не встоїть проти тебе!
Чи не ти ж, Боже наш, вигнав осадників сієї землї перед лицем твого народу Ізраїля, і віддав її насїнню Авраама, друга твого, навіки?
І вони оселились у нїй і збудували тобі в нїй сьвятиню на ймя твоє, кажучи:
Як прийде на нас нещастє: караючий меч, або пошесть, або голод, то ми станемо перед сим домом і перед лицем твоїм, бо твоє імення в сьому домі; і покликнемо до тебе в нашому горю, а ти почуєш і поратуєш.
І тепер оце Аммонїї та Моабії й ті, що з гори Сеїра, що через їх землї ти не дозволив перейти Ізрайлитянам, як вони йшли з землї Египецької, через що вони їх обминули й не вигубили їх, -
Оце вони платять нам тим, що прийшли вигнати нас із наслїдної держави твоєї, котру ти віддав нам.
Боже наш! суди їх ти. Бо в нас нема сили проти товпи сієї великої, прийшовшої на нас, і ми не відаємо, що робити, а тілько до тебе очі наші!
І стояли усї Юдеї перед лицем Господнїм, і малі дїти їх, і жінки їх, і сини їх.
Тодї найшов на Йозиїла, сина Захарії, сина Банеї, сина Еїєла, сина Маттанїї, левіта з синів Асафових, Дух Господень посеред збору,
І він промовив: Слухайте, всї Юдеї й осадники Ерусалимські, та й ти, царю Йосафате! Так говорить Господь до вас: Не бійтесь і не лякайтесь сієї великої орди, бо не ваша се війна, а Божа.
Завтра виступите проти їх; он вони виходять на верховину Зиз, і ви знайдете їх край долини, перед пустинею Еруїлом.
Не ви будете битись сим разом; ви виступіть, стійте та дивіться на спасеннє Господнє для вас. Юдо та Ерусалиме! не бійтесь і не жахайтесь. Завтра виступите їм на зустріч, і Господь буде при вас.
І припав Йосафат лицем до землї, й усї Юдеї та осадники Ерусалимські впали перед Господом, щоб поклонитись Господеві.
І встали левіти з синів Кагатових та з синів Кореєвих - славити Господа, Бога Ізрайлевого, вельми грімким голосом.
І повставали вони раннїм ранком і виступили до Текойської пустинї, і як виступили, став Йосафат і промовив: Слухайте мене, Юдеї та й ви осадники Ерусалиму! Майте віру в Господа, Бога вашого, й будьте безпечні; йміть віри пророках його, а пощаститься вам.
І порадився він з народом, і поставив сьпівцїв Господнїх, щоб вони в сьвятостї й побожностї, виступивши поперед узброєних, славили висьпівуючи: хвалїте Господа, бо віковічна милость його!
І в той час, як вони стали викликати і славити, розбудив Господь незгоду між Аммонїями, Моабіями та горянами з Сеїра, що прийшли на Юдею, й вони побили себе;
Бо піднялись Аммонїї та Моабії проти горян Сеїрських, побиваючи й вигублюючи їх, а коли скінчили з Сеїріями, стали вбивати один одного.
І коли Юдеї прийшли на вершину, що 'к пустинї, і глянули на ту орду, аж ось - по землї лежать самі трупи, нїхто не зістався.
І прийшов Йосафат і народ його забірати добичу, й знайшли в їх силу всякого добра, й одежу, й дорогі річі, й понабірали собі стільки, що не змогли нести. І три дні забірали вони, здобуток, так богато його було!
А четвертого дня зібрались на Долинї хвали, бо там вони хвалили Господа. Через те й звуть те місце Долиною хвали до сього часу.
І пійшли назад усї Юдеї та Ерусалимцї й Йосафат на чолї в їх, щоб вертати в Ерусалим з радощами, що Господь дав їм перевагу над ворогами їх.
І прибули в Ерусалим з псалтирями й цитрами та трубами до дому Господнього.
І був страх Божий по всїх царствах земель (пограничнїх), як почули, що сам Господь воював проти ворогів Ізрайлевих.
І стало спокійне царство Йосафатове, й дав йому Бог його спокій звідусїль.
Так царював Йосафат в Юдеї: трийцять пять років було йому, як став він царем, а двайцять пять років царював в Ерусалимі. Його мати звалась Азува, дочка Салаїлова.
І ходив він дорогою батька свого Аси, і не відхилявся від неї, та чинив що було до вподоби Господеві.
Тільки висоти не були знесені, й народ ще не направив серця свого до Бога батьків своїх.
Прочі дїї Йосафатові, перші й останні, записані в записках Іуя Ананїєнка, що поміщені в книзї царів Ізраїлських.
Але потім побратався Йосафат, царь Юдейський, з Охозією, царем Ізраїлським, що був безбожний в дїлах своїх,
І єдинився з ним, щоб побудувати кораблї, й посилати їх у Тарсис; і збудували вони кораблї в Езіон-Габері.
І вирік тодї Елїезер Додабенко з Мареші пророцтво на Йосафата, кажучи: За те, що ти пристав до спілки з Охозією, ударемнить Господь дїло твоє. - І розбились кораблї, й не могли плисти у Тарсис.
І після цього прийшли сини Моава і сини Аммона і з ними Мінаї проти Йосафата на війну.
І прийшли і обявили Йосафатові, кажучи: Проти тебе іде велике множество з другого боку моря з Сирії, і ось є в Асасантамарі [це є Енґадді].
І Йосафат злякався і дав своє лице, щоб шукати Господа, і заповів піст в усьому Юді.
І Юда зібрався, щоб шукати Господа, і прийшли з усіх міст Юди, щоб шукати Господа.
І Йосафат встав в зборі Юди в Єрусалимі в домі Господа перед лицем нового двору
і сказав: Господи Боже наших батьків, чи Ти не є Богом на небі, і чи Ти не володієш всіма царствами народів і в твоїй руці кріпость сили, і (ніхто) не може проти Тебе встоятися?
Чи не Ти є той Господь, що вигубив тих, що живуть на цій землі, з перед лиця твого народу Ізраїля і Ти її дав улюбленому твому насінню Авраама на віки,
і вони поселилися в ній і збудували в ній священне для твого імени, кажучи:
Якщо на нас найде зло, меч, суд, смерть, голод, станемо перед цим домом і перед Тобою, бо твоє імя на цьому домі, і закличемо до Тебе з горя, і почуєш і спасеш.
І тепер ось сини Аммона і Моава і гора Сиіра, через які Ти не дав Ізраїлеві пройти через них, як вони виходили з єгипетскої землі, бо відхилился від них і не вигубили їх,
і тепер ось вони накладають на нас руки, щоб вийти, щоб викинути нас з нашого насліддя, яке Ти нам дав.
Господи Боже наш, чи не судиш їх? Бо немає в нас сили встоятися проти цього великого множества, що прийшло проти нас, і не знаємо, що зробимо з ними, але наші очі на Тобі.
І стояв перед Господом ввесь Юда і їхні діти і жінки.
І на Озіїлові синові Ахарії, з синів Ванея, з синів Елеїла, з синів Мантанія, з синів Левія, з синів Сафа, на ньому був господний дух у зборі,
і він сказав: Послухайте, ввесь Юда і ті, що живуть в Єрусалимі, і царю Йосафате, так вам про них говорить Господь: Не бійтеся, ані не жахайтеся перед лицем цього множества юрби, бо не вам ставати в лави, але Богові.
Завтра підете проти них. Ось ідуть переходом Аси, і знайдете їх на вершку пустинної ріки Єрієл.
Не вам воювати. Зрозумійте це і погляньте на господне спасіння, що з вами, Юдо і Єрусалиме. Не бійтеся, ані не жахайтеся завтра вийти їм на зустріч, і Господь з вами.
І Йосафат схилившись на своє лице і ввесь Юда і ті, що живуть в Єрусалимі, впали перед Господом щоб поклонитися Господеві.
І Левіти з синів Каата і з синів Корея встали, щоб хвалити Господа Бога Ізраїля голосом великим до висоти.
І вони встали вранці і вийшли до пустині Текоя, і коли він виходив, Йосафат став і закричав і сказав: Послухайте мене, Юдо і ви, що живете в Єрусалимі. Повірте в Господа Бога вашого, і віра буде винагороджена. Повірте в його пророка, і вам пощастить.
І він зробив нараду з народом і поставив псалмопівців і співаків, щоб визнавати і хвалити святе, коли він виходив перед силою, і говорили: Визнавайтеся Господеві, бо на віки його милосердя.
І коли почали його хвалу визнавання, Господь дав воювати синам Аммона проти Моава і гори Сиіра, що вийшли проти Юди, і були побиті.
І сини Аммона і Моава повстали проти тих, що жили в горі Сиір, щоб (їх) вигубити і винищити. І як викінчили тих, що жили в Сиірі, повстали один на одного, щоб вигубити себе.
І Юда пішов розстежити пустиню і поглянув і побачив множество, і ось всі мертвими попадали на землю, не було того, що спасся.
І прийшов Йосафат і його нарід, щоб взяти їхню здобич, і знайшли багато скотини і посуду і здобичі і бажаного посуду і взяли собі здобич, і сталося, що вони брали здобич три дні, бо було багато.
І четвертого дня зібралися до долини Благословення, бо там поблагословили Господа. Через це назвали імя того місця Долина Благословення аж до цього дня.
І повернувся кожний чоловік Юди до Єрусалиму і Йосафат їхній володар з великою радістю, бо радість вчинив їм Господь від їхніх ворогів,
і ввійшли до Єрусалиму з псалтирями і з гуслями і з трубами до господнього дому.
І господний жах був на всіх царствах землі, коли вони почули, що Господь воював проти ворогів Ізраїля.
І царство Йосафата було в мирі, і його Бог дав йому спочинок довкруги.
І Йосафат зацарював над Юдою маючи тридцять пять літ, коли він зацарював, і двадцять пять літ царював в Єрусалимі, й імя його матері Азува, дочка Салія.
І він пішов дорогами свого батька Аси і не звернув [від того,] щоб чинити миле перед Господом.
Але ще оставив високі (місця), і ще нарід не випрямив серце перед Господом Богом їхніх батьків.
І осталі слова Йосафата перші і останні ось записані в словах Ія сина Ананія, який написав книгу царів Ізраїля.
І після цього Йосафат цар Юди товаришував з Охозією царем Ізраїля [і цей чинив беззаконня],
коли чинив і пішов до нього, щоб зробити кораблі, щоб піти до Тарсісу, і зробив кораблі в Ґазіонґавері.
І Елієзер син Додія з Маріси пророкував про Йосафата кажучи: Оскільки ти полюбив Охозію, Господь побив твоє діло, і твої кораблі були знищені. І він не зміг піти до Тарсіса.
После сего Моавитяне и Аммонитяне, а с ними некоторые из страны Маонитской, пошли войною на Иосафата.
И пришли, и донесли Иосафату, говоря: идет на тебя множество великое из-за моря, от Сирии, и вот они в Хацацон-Фамаре, то есть в Енгедди.
И убоялся Иосафат, и обратил лице свое взыскать Господа, и объявил пост по всей Иудее.
И собрались Иудеи просить помощи у Господа; из всех городов Иудиных пришли они умолять Господа.
И стал Иосафат в собрании Иудеев и Иерусалимлян в доме Господнем, пред новым двором,
и сказал: Господи Боже отцов наших! Не Ты ли Бог на небе? И Ты владычествуешь над всеми царствами народов, и в Твоей руке сила и крепость, и никто не устоит против Тебя!
Не Ты ли, Боже наш, изгнал жителей земли сей пред лицем народа Твоего Израиля и отдал ее семени Авраама, друга Твоего, навек?
И они поселились на ней и построили Тебе на ней святилище во имя Твое, говоря:
если придет на нас бедствие: меч наказующий, или язва, или голод, то мы станем пред домом сим и пред лицем Твоим, ибо имя Твое в доме сем; и воззовем к Тебе в тесноте нашей, и Ты услышишь и спасешь.
И ныне вот Аммонитяне и Моавитяне и обитатели горы Сеира, чрез земли которых Ты не позволил пройти Израильтянам, когда они шли из земли Египетской, а потому они миновали их и не истребили их, -
вот они платят нам тем, что пришли выгнать нас из наследственного владения Твоего, которое Ты отдал нам.
Боже наш! Ты суди их. Ибо нет в нас силы против множества сего великого, пришедшего на нас, и мы не знаем, что делать, но к Тебе очи наши!
И все Иудеи стояли пред лицем Господним, и малые дети их, жены их и сыновья их.
Тогда на Иозиила, сына Захарии, сына Ванеи, сына Иеиела, сына Матфании, левита из сынов Асафовых, сошел Дух Господень среди собрания
и сказал он: слушайте, все Иудеи и жители Иерусалима и царь Иосафат! Так говорит Господь к вам: не бойтесь и не ужасайтесь множества сего великого, ибо не ваша война, а Божия.
Завтра выступите против них: вот они всходят на возвышенность Циц, и вы найдете их на конце долины, пред пустынею Иеруилом.
Не вам сражаться на сей раз; вы станьте, стойте и смотрите на спасение Господне, посылаемое вам. Иуда и Иерусалим! не бойтесь и не ужасайтесь. Завтра выступите навстречу им, и Господь будет с вами.
И преклонился Иосафат лицем до земли, и все Иудеи и жители Иерусалима пали пред Господом, чтобы поклониться Господу.
И встали левиты из сынов Каафовых и из сынов Кореевых - хвалить Господа Бога Израилева, голосом весьма громким.
И встали они рано утром, и выступили к пустыне Фекойской; и когда они выступили, стал Иосафат и сказал: послушайте меня, Иудеи и жители Иерусалима! Верьте Господу Богу вашему, и будьте тверды; верьте пророкам Его, и будет успех вам.
И совещался он с народом, и поставил певцов Господу, чтобы они в благолепии святыни, выступая впереди вооруженных, славословили и говорили: славьте Господа, ибо вовек милость Его!
И в то время, как они стали восклицать и славословить, Господь возбудил несогласие между Аммонитянами, Моавитянами и обитателями горы Сеира, пришедшими на Иудею, и были они поражены:
ибо восстали Аммонитяне и Моавитяне на обитателей горы Сеира, побивая и истребляя их, а когда покончили с жителями Сеира, тогда стали истреблять друг друга.
И когда Иудеи пришли на возвышенность к пустыне и взглянули на то многолюдство, и вот - трупы, лежащие на земле, и нет уцелевшего.
И пришел Иосафат и народ его забирать добычу, и нашли у них во множестве и имущество, и одежды, и драгоценные вещи, и набрали себе столько, что не могли нести. И три дня они забирали добычу; так велика была она!
А в четвертый день собрались на долину благословения, так как там они благословили Господа. Посему и называют то место долиною благословения до сего дня.
И пошли назад все Иудеи и Иерусалимляне и Иосафат во главе их, чтобы возвратиться в Иерусалим с веселием, потому что дал им Господь торжество над врагами их.
И пришли в Иерусалим с псалтирями, и цитрами, и трубами, к дому Господню.
И был страх Божий на всех царствах земных, когда они услышали, что Сам Господь воевал против врагов Израиля.
И спокойно стало царство Иосафатово, и дал ему Бог его покой со всех сторон.
Так царствовал Иосафат над Иудеею: тридцати пяти лет он был, когда воцарился, и двадцать пять лет царствовал в Иерусалиме. Имя матери его Азува, дочь Салаила.
И ходил он путем отца своего Асы и не уклонился от него, делая угодное в очах Господних.
Только высоты не были отменены, и народ еще не обратил твердо сердца своего к Богу отцов своих.
Прочие деяния Иосафата, первые и последние, описаны в записях Ииуя, сына Ананиева, которые внесены в книгу царей Израилевых.
Но после того вступил Иосафат, царь Иудейский в общение с Охозиею, царем Израильским, который поступал беззаконно,
и соединился с ним, чтобы построить корабли для отправления в Фарсис; и построили они корабли в Ецион-Гавере.
И изрек тогда Елиезер, сын Додавы из Мареши, пророчество на Иосафата, говоря: так как ты вступил в общение с Охозиею, то разрушил Господь дело твое. - И разбились корабли, и не могли идти в Фарсис.