Давид радив раду з тисячниками, з сотниками й усіма начальниками.
Давид сказав до громади Ізраїля: “Коли вам завгодно й коли на те воля Господа, Бога нашого, пошлім до наших братів, що зостались по землях ізраїльських, а разом з ними до священиків та левітів, що лишились у містах з приналежними до них пасовиськами, щоб вони зібрались до нас,
і принесемо до себе ковчег, Бога нашого, бо за часів Саула ми не звертали уваги на нього.”
Громада ухвалила зробити так, бо було воно довподоби всій громаді.
Тоді Давид зібрав ізраїльтян від єгипетського Шіхору до Хамат-входу, щоб перенести ковчег Божий з Кіріят-Єаріму.
Потім Давид з Ізраїлем пішов у Ваалу, у Кіріят-Єарім, що в Юдеї, щоб узяти звідтіль ковчег Бога, Господа, що почиває на херувимах, що зветься цим іменем.
І повезли Божий ковчег на новому возі з дому Авінадава, а Узза та Ахіо супроводжували віз;
Давид і ввесь Ізраїль веселились перед Богом щосили під співи, граючи на цитрах, гарфах, бубнах, цимбалах та сурмлячи.
Як дійшли до Кідонового току, Узза простяг руку, щоб підтримати ковчег, бо воли його нахилили;
та Господній гнів запалав на Уззу, і Господь ударив його на смерть за те, що він простяг свою руку до ковчега, і він помер там таки перед Богом.
Давид засмутився, що Господь покарав так жорстоко Уззу, і назвав те місце “Пролом Уззи” по цей день,
Давид злякався Бога в той день і сказав: “Як же мені внести до себе ковчег Божий?”
І не повіз Давид ковчег до себе, у Давидгород, а завернув його до дому Оведедома з Гату.
Так ковчег Божий зостався в родині Оведедома, в його хаті, три місяці, і Господь поблагословив дім Оведедома й усе, що в нього було.
І радився Давид із тисячниками та з сотниками, зо всіма значними.
І сказав Давид до всієї Ізраїлевої громади: Якщо вам це добре, а від Господа, Бога нашого вподобане, пошлімо до наших братів, позосталих по всіх Ізраїлевих краях, а з ними до священиків та Левитів, по містах та по їхніх пасовиськах, і нехай зберуться до нас.
І вернімо ковчега нашого Бога до нас, бо не зверталися ми до нього за Саулових днів.
І сказала вся громада, щоб зробити так, бо слушна була та річ в очах усього народу.
І зібрав Давид усього Ізраїля від єгипетського Шіхору й аж туди, де йдеться до Хамату, щоб спровадити Божого ковчега з Кір'ят-Єаріму.
І пішов Давид та ввесь Ізраїль у Баалу, в Юдин Кір'ят-Єарім, щоб винести звідти ковчега Бога, Господа, що сидить на херувимах, що ім'я Його прикликається.
І повезли Божого ковчега на новому возі з Авінадавового дому, а Узза та Ахйо провадили того воза.
А Давид та ввесь Ізраїль грали перед Божим лицем з усієї сили, і з піснями, і на цитрах, і на арфах, і на бубнах, і на цимбалах, і на сурмах.
І прийшли вони аж до Кідонового току, і простяг Узза свою руку, щоб підхопити ковчега, бо воли нахилили його.
І запалився на Уззу гнів Господній, і Він убив його за те, що простяг руку свою до ковчега. І помер він там перед Господнім лицем...
І зажурився Давид тим, що Господь убив Уззу, і він назвав ім'я тому місцю: Перец-Узза, і так воно зветься аж до цього дня.
І того дня Давид злякався Бога, говорячи: Як я внесу до себе Божого ковчега?
І не повіз Давид ковчега до себе, до Давидового Міста, а направив його до дому ґатянина Овед-Едома.
І пробував Божий ковчег із домом Овед-Едома в його домі три місяці. А Господь поблагословив дім Овед-Едома, та все, що було його.
І держав раду Давид з тисячниками, сотниками й з усїма воєводами,
І промовив до всього збору Ізраїлського: Коли вам завгодно, й коли на те буде воля Господа, Бога нашого, пошлїм по всїх усюдах до прочих наших братів по цїлїй землї Ізраїлській, а разом із ними до сьвященників і левітів, в міста та оселї їх, щоб вони зібрались до нас,
І візьмемо до себе скриню Бога нашого, бо за часів Саула ми не звертали вваги на неї.
І сказала вся громада: Нехай буде так! бо цї слова були до вподоби усїй громадї.
І зібрав Давид усїх Ізрайлитян від Египецького Сихор-потока до ввіходу в Емат, щоб перенести скриню Божу з Киріятяриму.
І пійшов Давид і ввесь Ізраїль до Киріятяриму, що в Юдеї, щоб перенести звідтіль скриню Господа, сидячого на херувимах, де його імя взивали.
І повезли ковчег Божий на новому возї з Абинадабового дому, а Оза та Ахіа провожали воза.
А Давид та всї Ізрайлитяне грали перед Богом з усієї сили з сьпівами, на цитрах і псалтирях, і бубнах, і цимбалах, та трубах.
Як дійшли до Хидонового току, простяг Оза свою руку, щоб придержати скриню, бо воли нахилили її.
Але Господь розгнївався на Озу й вмертвив його за те, що він простяг свою руку до ковчега, і він умер тут таки перед лицем Божим.
І засмутився Давид, що Господь убив Озу, й назвав те місце Убиттє Ози; так воно зветься й до сього часу.
І злякався Давид Бога в той день, і промовив: Як же ж то менї внести до себе скриню Божу?
І не повіз Давид скринї до себе, до Давидового міста, а завернув її до дому Обедедома Гетїя.
І зіставала скриня Божа в Обед-Едомовій господї три місяцї, й Господь благословив Обедедомовий дїм і все, що в його було.
І Давид зробив нараду з тисяцькими і сотниками, з кожним вождем,
і сказав Давид всьому зборові Ізраїля. Якщо добре вам і миле нашому Господеві Богові, пішлемо до наших братів, що осталися в усій землі Ізраїля, і з ними священики Левіти в містах їхнього насліддя, і зберуться до нас,
і перенесемо до нас кивот нашого Бога. Бо не шукали його від днів Саула.
І ввесь збір сказав так зробити, бо слово правильне в очах всього народу.
І Давид зібрав ввесь Ізраїль з околиць Єгипту і аж до входу Імата, щоб внести божий кивот з міста Ярім.
І Давид його приніс, і ввесь Ізраїль пішов до міста Давида, що був в Юди, щоб принести звідти кивот Господа Бога, що сидить на херувимах, де прикликано його імя.
І поклали божий кивот на нового воза з дому Амінадава, і Оза і його брати провадили віз.
І Давид і ввесь Ізраїль танцювали перед Богом з усієї сили і з піснями і з гуслями і з псалтирями, з тимпанами і з цимбалами і з трубами.
І прийшли аж до току, і простягнув Оза свою руку, щоб затримати кивот, бо теля схилив його,
і Господь розлютився гнівом на Озу і побив його там, томущо простягнув свою руку до кивота, і він помер там перед Богом.
І розлютився Давид, томущо Господь побиттям побив Озу, і назвав те місце: Побиття Ози, аж до цього дня.
І злякався Давид перед Богом в тому дні, кажучи: Як внесу до себе божий кивот?
І не звернув Давид кивот до себе до міста Давида і повернув його до дому Аведдара Ґеттея.
І божий кивот сидів в домі Аведдара три місяці. І поблагословив Бог Аведдарама і все його.
И советовался Давид с тысяченачальниками, сотниками и со всеми вождями,
и сказал Давид всему собранию Израильтян: если угодно вам, и если на то будет воля Господа Бога нашего, пошлем повсюду к прочим братьям нашим, по всей земле Израильской, и вместе с ними к священникам и левитам, в города и селения их, чтобы они собрались к нам;
и перенесем к себе ковчег Бога нашего, потому что во дни Саула мы не обращались к нему.
И сказало все собрание: "да будет так", потому что это дело всему народу казалось справедливым.
Так собрал Давид всех Израильтян, от Шихора Египетского до входа в Емаф, чтобы перенести ковчег Божий из Кириаф-Иарима.
И пошел Давид и весь Израиль в Кириаф-Иарим, что в Иудее, чтобы перенести оттуда ковчег Бога, Господа, седящего на Херувимах, на котором нарицается имя Его.
И повезли ковчег Божий на новой колеснице из дома Авинадава; и Оза и Ахия вели колесницу.
Давид же и все Израильтяне играли пред Богом из всей силы, с пением, на цитрах и псалтирях, и тимпанах, и кимвалах и трубах.
Когда дошли до гумна Хидона, Оза простер руку свою, чтобы придержать ковчег, ибо волы наклонили его.
Но Господь разгневался на Озу, и поразил его за то, что он простер руку свою к ковчегу; и он умер тут же пред лицем Божиим.
И опечалился Давид, что Господь поразил Озу. И назвал то место поражением Озы; так называется оно и до сего дня.
И устрашился Давид Бога в день тот, и сказал: как я внесу к себе ковчег Божий?
И не повез Давид ковчега к себе, в город Давидов, а обратил его к дому Аведдара Гефянина.
И оставался ковчег Божий у Аведдара, в доме его, три месяца, и благословил Господь дом Аведдара и все, что у него.