20

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Бен-Гадад, цар арамійський, зібрав усе своє військо - було з ним 32 царі з кіньми й колісницями - і вирушив, обложив Самарію й воював з нею.

Він послав послів у місто до Ахава, царя ізраїльського,

і повелів йому сказати: «Так говорить Бен-Гадад: Срібло твоє й золото твоє - воно моє, жінки ж твої й діти твої - зостануться для тебе.»

Цар ізраїльський відповів йому так: «Як кажеш, пане мій царю, я твій з усім, що маю.»

Посли, однак же прийшли знову й сказали: «Так каже Бен-Гадад: Я посилаю тобі сказати, щоб ти дав мені срібло твоє і золото твоє, жінок твоїх і дітей твоїх.

Тож знай, що взавтра о цій добі пришлю до тебе моїх слуг; вони обшукають твій дім і доми твоїх слуг, заберуть із собою все, що їм довподоби, та й винесуть геть.»

Тоді цар ізраїльський скликав усіх старших краю і сказав: «Бачите ясно, що він задумав зло на мене; він присилає до мене й вимагає моїх жінок і моїх дітей, тоді як я не відмовив йому мого срібла й мого золота.»

Старші всі й увесь народ йому відказали: «Не слухай, не згоджуйся!»

Тоді він відповів так послам Бен-Гадада: «Скажіте моєму панові цареві: Усе, що ти жадав від твого слуги за першим разом, зроблю; цього ж не можу зробити.» І пішли посли і віднесли йому відповідь.

Тоді Бен-Гадад прислав йому сказати: «Нехай боги сяке й таке мені заподіють та ще й причинять, коли самарійського пороху стане на те, щоб узяти по жмені всім людям, що ось зо мною.»

А цар ізраїльський відповів: «Скажіть йому: Хто підперізується зброєю, нехай не чваниться так, як той, хто її скидає.»

Як тільки Бен-Гадад почув це, а він саме випивав з царями під шатрами, то повелів своїм слугам: «На місця!» І ті облягли місто.

Та ось один пророк приступив до Ахава, царя ізраїльського, і каже: «Так говорить Господь: Чи бачиш цей великий натовп? Сьогодні видам тобі його в руки, щоб ти знав, що я - Господь.»

Ахав спитав: «Через кого?» А пророк відповів: «Так говорить Господь: Через вояків, що під окружними начальниками.» Той спитав далі: «Хто розпочне битву?» Пророк відповів: «Ти!»

Ахав зробив перегляд вояків, що під окружними начальниками; було їх 232. По тому ж зробив перегляд усього народу, усіх синів Ізраїля; 7 000 було їх.

Вирушили вони опівдні, тим часом як Бен-Гадад напивсь під шатрами до п'яна, сам він і 32 царі, що прийшли йому на підмогу.

Першими двигнулися молоді хлопці, що під окружними начальниками. Послали й звістили про це Бен-Гадада: «Вирушили мужі з Самарії.»

І повелів він: «Як вони вийшли з мирними намірами, схопіть їх живцем; та як вони вийшли для битви, все одно схопіть їх живцем!»

Вирушили, отже, з міста: молоді хлопці, що під окружними начальниками, а за ними військо,

і кожен ударив на свого противника. Арамії утекли, Ізраїль же погнавсь за ними. Бен-Гадад, цар арамійський, втік на коні зо своєю кіннотою.

Рушив тоді цар ізраїльський, забрав коні й колісниці й завдав араміям величезної поразки.

Приступив пророк до ізраїльського царя та й сказав йому: «Вважай, тримайся мужньо й міркуй добре, що тобі робити, бо на той рік наступить знов на тебе цар арамійський.»

Слуги царя арамійського сказали йому: «Бог їхній - це Бог гір, тим і взяли вони над нами гору. Якщо ж будемо битися з ними на рівнині, напевне їх переможемо.

Тож зроби от що: відішли усіх царів з їхніх місць і замість них постав отаманів.

Навербуй собі стільки війська, скільки загинуло в тебе, і коней, скільки було, й колісниць, скільки було, та й битимемося з ними на рівнині. Тоді ми напевне візьмемо гору над ними.» Послухав він ради і зробив так.

На другий рік зібрав Бен-Гадад араміїв і двигнувся під Афек на війну проти Ізраїля.

Зібрались і сини Ізраїля й, набравши живности, вирушили їм назустріч. Отаборилися сини Ізраїля навпроти них, неначе двоє стад кіз, тим часом як арамії вкрили землю.

Прийшов Божий чоловік до царя ізраїльського й сказав: «Так говорить Господь: За те, що арамії кажуть: Господь є Бог гір, не Бог долини, я дам тобі у руки цей великий натовп, і ви взнаєте, що я - Господь.»

Сім день стояли вони табором одні проти одних, а сьомого дня відбувся бій, і сини Ізраїля в один день поклали трупом 100 000 арамійських піхотинців.

Решта ж утекла в Афек, у місто, але там обваливсь мур на 27 000 тих, що зостались. Утік і Бен-Гадад у місто й переховувався з покою до покою.

Кажуть йому його слуги: «Чули ми, що царі ізраїльські милосердні: дозволь, отже, нам одягти наші крижі у вереття, а на голови взяти мотузки, та й піти до царя ізраїльського. Може він зоставить тебе живим.»

Підперезались вони вереттям і з мотузками на головах пішли до царя ізраїльського та й сказали: «Слуга твій Бен-Гадад звелів сказати: зостав мене живим!» Той же спитав: «То він ще жив? Він - брат мій!»

Люди ці взяли те за добрий знак і чимдуж ухопили його за слово й сказали: «Бен-Гадад - твій брат?» Ахав же каже: «Ідіте й приведіте його.» Вийшов до нього Бен-Гадад, і він посадив його на колісницю.

Бен-Гадад сказав йому: «Я поверну тобі міста, що батько мій забрав у твого батька, і ти поставиш собі в Дамаску базари, як мій батько мав в Самарії. Відпусти ж мене при цій умові!» І зробивши з ним умову, Ахав відпустив його.

Один з пророчих учнів, за наказом Господнім, сказав своєму товаришеві: «Вдар мене!» Той же не хотів його бити.

Перший сказав до нього: «Що ти не послухав слова Господнього, то як тільки вийдеш від мене, вмертвить тебе лев.» Не встиг той відійти від нього, як наскочив на нього лев і вмертвив його.

Зустрів пророк другого чоловіка й каже: «Вдар мене!» Той вдарив його і поранив.

Тоді пророк пішов і став чекати царя на дорозі, -а зробив він себе незнаним, зав'язавши перев'язкою собі очі.

Коли ж цар проходив проз, він кликнув до царя й сказав: «Слуга твій кинувся у вир битви, аж ось хтось приступив до мене й привів до мене чоловіка й каже: Постережи цього чоловіка! Як же він утече, то віддаси за нього свою душу, або мусиш відважити талант срібла.

Тим часом же як твій слуга робив то те, то се, той якось зник.» Цар ізраїльський йому каже: «Нехай буде за твоїм вироком. Ти сам присудив його собі.»

Той зняв притьмом з очей пов'язь, і цар ізраїльський упізнав, що він був одним із пророків.

Той же сказав йому: «Так говорить Господь: Тому, що ти випустив з рук чоловіка, якого я обрік на проклін, твоя душа буде за його душу й твій народ за його народ.»

І пішов цар ізраїльський додому сумний й сердитий, і прибув у Самарію.

Переклад Огієнка

А Бен-Гадад, цар сирійский, зібрав усе своє військо та тридцять і два царі з ним, і коні, і колесниці. І пішов він, і обліг Самарію та й воював проти неї.

І послав він послів до Ахава, царя Ізраїлевого, до міста,

та й сказав йому: Так сказав Бен-Гадад: Срібло твоє та золото твоє моє воно, а жінки твої та сини твої, ці найліпші, мої вони!

І відповів Ізраїлів цар та й сказав: Буде за словом твоїм, пане мій царю! Твій я та все, що моє!

І знову вернулися ті посли та й сказали: Так сказав Бен-Гадад, говорячи: Я посилав до тебе, говорячи: Ти даси мені срібло своє, і золото своє, і жінок своїх, і синів своїх.

А взавтра цього часу пошлю я своїх рабів до тебе, і вони перешукають дім твій та доми твоїх рабів. І станеться, на все, що сподобається їм, вони накладуть свої руки, та й заберуть...

І скликав Ізраїлів цар усіх старших Краю та й сказав: Довідайтеся й побачите, що він шукає зла, бо послав до мене по жінок моїх, і по синів моїх, і по срібло моє, і по золото моє, і я йому не відмовив.

І сказали до нього всі старші та ввесь народ: Не слухай, і не погоджуйся!

І сказав він до послів Бен-Гадада: Скажіть моєму панові цареві: Усе, про що посилав ти до свого раба напочатку, я зроблю, а цієї речі зробити не можу. І пішли посли, і віднесли йому відповідь.

І послав до нього Бен-Гадад та й сказав: Нехай так зроблять мені боги, і нехай так додадуть, якщо самарійського пороху вистачить по жмені всьому народові, що стоїть при мені!...

І відповів Ізраїлів цар та й сказав: Кажіть: Хай не хвалиться той, хто меча припинає, а той, хто розв'язує!

І сталося, як почув він цю відповідь, а він пив, він та царі в шатрах, то сказав до своїх рабів: Пустіть тарани! І вони пустили тарани на місто.

Аж ось один пророк підійшов до Ахава, Ізраїлевого царя, та й сказав: Так сказав Господь: Чи бачив ти ввесь оцей великий натовп? Ось Я даю його сьогодні в руку твою, і ти пізнаєш, що Я Господь!

І сказав Ахав: Ким? А той відказав: Так сказав Господь: Слугами начальників округ. І сказав: Хто розпічне війну? А той відказав: Ти.

І перелічив він слуг начальників судових округ, і було дві сотні й тридцять два. А по них перелічив увесь народ, усіх Ізраїлевих синів, сім тисяч.

І вийшли вони опівдні, а Бен-Гадад пив п'яний у шатрах, він та царі, тридцять і два царі, що допомагали йому.

І вийшли напочатку слуги начальників округ. І послав Бен-Гадад, і донесли йому, кажучи: Ось повиходили люди з Самарії.

А він відказав: Якщо на мир вийшли вони, схопіть їх живих, а якщо на війну повиходили, теж живими схопіть їх у неволю!

А то вийшли з міста слуги начальників округ та військо, що йшло за ними.

І побивали вони один одного, і побігли сиріяни, а Ізраїль їх гнав. Та втік Бен-Гадад, сирійський цар, на коні та з верхівцями.

І вийшов Ізраїлів цар, та й побив коні та колесниці, і завдав в Сирії великої поразки.

І підійшов пророк до Ізраїлевого царя та й сказав йому: Іди, тримайся мужньо, і пізнай та побач, що ти зробиш, бо, як мине рік, сирійський цар знову піде на тебе.

А слуги сирійського царя сказали йому: Бог гір їхній Бог, тому вони були сильніші від нас. Але воюймо з ними на рівнині, присягаємо, що будемо сильніші від них!

І зроби цю річ: Поскидай тих царів, кожного з його місця, і понаставляй намісників замість них.

А ти збереш собі військо, як те, що відпало від тебе, і коней, скільки було коней, і колесниць, скільки було колесниць, і будемо воювати з ними на рівнині. Присягаємо, що ми будемо сильніші від них! І він послухався їхнього голосу, і зробив так.

І сталося по році, і Бен-Гадад переглянув Сирію, і пішов до Афеку на війну з Ізраїлем.

А Ізраїлеві сини були переглянені й забезпечені живністю, та й вийшли навпроти них. І таборували Ізраїлеві сини навпроти них, як дві отарі кіз, а сиріяни наповнили Край.

І підійшов Божий чоловік, і говорив до Ізраїлевого царя та й сказав: Так сказав Господь: Тому, що сказали сиріяни: Господь Бог гір, а не Бог долин Він, то дам увесь цей великий натовп у твою руку, і ви пізнаєте, що Я Господь!

І таборували ті навпроти тих сім день. І сталося сьомого дня, і розпалився бій, і побили Ізраїлеві сини Сирію, сто тисяч піхоти, одного дня.

А позосталі повтікали до Афеку, до міста, та впав мур на двадцять і сім тисяч позосталих чоловіка. А Бен-Гадад утік і ввійшов до міста, до внутрішньої кімнати.

І сказали до нього його слуги: Ось ми чули, що царі Ізраїлевого дому вони царі милостиві. Покладім веретища на стегна свої, а шнури на свої голови, і вийдім до Ізраїлевого царя, може він пощадить твою душу.

І підперезали вони веретищами стегна свої, а шнури на свої голови, і прийшли до Ізраїлевого царя та й сказали: Твій раб Бен-Гадад сказав: Нехай живе душа моя! А той відказав: Чи він іще живий? Він мій брат!

А ті люди взяли це за натяка, і поспішили скористатися з того й сказали: Брат твій Бен-Гадад! І той відказав: Підіть, приведіть його! І вийшов до нього Бен-Гадад, а той посадив його на колесницю.

І сказав до нього Бен-Гадад: Ті міста, що батько мій був забрав від твого батька, я поверну. І ти урядиш собі в Дамаску вулиці, як мій батько урядив був у Самарії. А Я сказав Ахав по умові відпущу тебе. І він склав з ним умову, та й відпустив його.

Тоді один чоловік із пророчих синів сказав до свого ближнього за Господнім словом: Удар мене! Та відмовився той чоловік ударити його.

І сказав він йому: За те, що ти не послухався Господнього голосу, то ось ти підеш від мене і вб'є тебе лев! І пішов той від нього, і спіткав його лев та й забив.

І знайшов він іншого чоловіка та й сказав: Удар мене! І той чоловік ударив його, ударив та й зранив.

І пішов той пророк, і став цареві на дорозі, і перебрався, і закрив хусткою очі свої.

І сталося, цар проходив, а він кричав до царя й говорив: Раб твій ввійшов у середину бою. Аж ось один чоловік відійшов, і підвів до мене мужа й сказав: Пильнуй цього мужа! Якщо його не стане, то буде твоє життя замість його життя, або відважиш таланта срібла.

І сталося, раб твій робив тут та тут, а він зник. І сказав до нього Ізраїлів цар: Такий твій присуд, ти сам проказав.

А той спішно зняв хустку з-над очей своїх, і пізнав його Ізраїлів цар, що він із пророків.

А той йому сказав: Так сказав Господь: Тому, що ти випустив із руки чоловіка, Мені призначеного, то буде життя твоє за його життя, а народ твій за його народ!...

І пішов Ізраїлів цар до свого дому незадоволений та гнівний, і прибув у Самарію.

Переклад Куліша

Бенадад, царь Сирийський, зібрав усю військову силу свою; й з ним було трийцять і два князї з кіньми й колесницями; й пійшов, облїг Самарию й добував її.

І послав посли в город до Ахаба, царя Ізраїлського,

І повелїв сказати йому: Так говорить Бенадад: срібло твоє й золото твоє - воно моє, й твої молодицї й найлучші сини - мої.

І відповів царь Ізраїлський і сказав: Як кажеш, мій пане царю, я твій з усїм, що маю.

Посли прийшли однакже знов й казали: Так мовляє Бенадад: Я посилав сказати тобі, що срібло твоє й золото твоє, й молодицї твої й синів твоїх мусиш оддати менї;

Тим то завтра о сїй добі пришлю до тебе людей моїх, щоб вони обшарили твою господу й господи підданих твоїх, і все, що вподобають, позабірали як власне своє.

І скликав царь Ізраїлський всї громадські мужі в своїй землї та й каже їм: Бачите ясно, яке зло він задумав; він присилав до мене й зажадав моїх молодиць і дїтей, мого срібла й золота, та я не відказав йому.

І відповіли йому всї громадські мужі й увесь люд: Не слухай й не згоджуйся.

І каже він послам Бенададовим: Скажіте мойму панові, цареві: Все, про що ти присилав первим разом до слуги твого, вчиню; сього ж не можу вчинити. І пійшли посли й віднесли йому відповідь.

І прислав до його Бенадад, сказати: Нехай боги заподїють менї те й те, й ще більш причинять, коли пороху Самарийського стане на те, щоб узяти по жменї всїм людям, що я їх веду.

Царь же Ізраїлський відповів: Скажіть йому: хто підперізується (зброєю), нехай не хвалиться так, як той, хто розперізується.

Почувши сю відповідь саме тодї, як попивав із князями в своїх холодних шатрах, повелїв людям своїм: Облягайте місто! І вони облягли місто.

І ось приступив один пророк до Ахаба, царя Ізраїлського, й рече: Тако глаголе Господь: Чи бачиш оцю велику купу? Я сьогоднї подам її тобі в руки, щоб ти зрозумів, що я Господь.

І спитав Ахаб: Через кого? І відказав він: Так говорить Господь: Через людей, що під земськими начальниками. І спитав далїй: Хто розпічне битву? Відказав той: Ти.

І перелїчив він людей під земськими війтами, й найшлось їх двістї трийцять і два. Після їх же перелїчив увесь люд, усїх Ізрайлитян, сїм тисяч.

І вирушили вони о півднї, тим часом як Бенадад напивавсь до пяна в холоднику з тридцятьма й двома князями, що прийшли йому на підмогу.

Люде земських начальників вирушили перші. І вислав Бенадад, і сказали йому: Вирушили мужі з Самариї.

І повелїв він: Чи вийшли вони з мирним задумом, чи з боєвим, хапайте їх живцем.

Скоро ж вирушили з городу люде земських начальників і військо за ним, -

Ударив кожен з них на свого противника. І повтїкали Сирийцї, Ізрайлитяне ж погнались за ними. А Бенадад, царь Сирийський, втїк на конї з кіннотою своєю.

Царь же Ізраїлський вирушив та й забрав конї й колесницї, й завдав Сирийцям великий побій.

І приступив пророк до царя Ізраїлського й рече йому: Держися мужно, міркуй й розваж, що тобі чинити, бо на той рік наступить знов на тебе царь Сирийський.

Слуги ж царя Сирийського говорили йому: Бог їх - се бог гір, тим вони взяли над нами гору; коли б ми бились із ними на поділлї, так певно б ми їх переважили;

От же що зроби: відправ усїх царів із їх місць, а намість їх постав гетьманів;

І назатягай собі стілько війська, скільки погибло в тебе, й коней й колесниць, скільки було коней й колесниць, та й битись мемо з ними на поділлї, так певно подужаємо їх. І послухав він їх ради й вчинив так.

На другий год зібрав Бенадад Сирийцїв та й двинув під Афек на війну проти Ізраїля.

Зібрались і Ізрайлитяне, й набравши живностї, вирушили їм на зустріч. І отаборились Ізрайлитяне навпроти них, як дві невеличкі козині купки, тим часом як Сирийцї вкрили землю.

І прийшов Божий чоловік та й промовив до царя Ізраїлського: Тако глаголе Господь: За те, що Сирийцї мовляли: Господь є Богом нагірнїм, а не Богом подолянським, подам я тобі на поталу сю величезну купу, щоб ви зрозуміли, що я Господь.

І таборували вони один проти одного сїм день; на сьомий же день прийшло до бою, й вклали Ізрайлитяне одного дня Сирийцїв сто тисячей чоловіка піхоти.

Що ж позоставалось, повтїкали в город Афеку. Там же обваливсь мур на остальнїх двайцять і сїм тисячей чоловіка. Утїк же й Бенадад у місто та й бігав із однієї сьвітлицї в другу.

І кажуть йому слуги його: Ми зачували, що царі Ізраїлські милосердні; позволь же нам одягти чересла наші в вереттє, а на голови (шиї) взяти повороззя, та й пійти перед царя Ізраїлського; може, він зоставить тебе живим.

От і попідперізувались вереттєм, а на голови взяли повороззя, й подались до царя Ізраїлського та й промовили: Твій слуга Бенадад звелїв тобі сказати: Зостав мене з душею! Відказує той: А він ще жив? Він мій брат.

Люде сї взяли те за добрий знак і чимскорше підхопили слово з уст його та й промовили: Брат твій Бенадад. Він же каже: Йдїте й приведїть його. І вийшов до його Бенадад, і він посадив його на колесницю.

І сказав йому той: Городи, що позабірав отець мій у твого батька, я верну, й можна тобі мати в Дамаску базарі (про торги), як мій отець мав у Самариї; й я, вчинивши вмову, відїду собі. І вчинивши з ним умову, (Ахаб) відпустив його.

Під той час один з пророчих мужів сказав, по наказу Господньому, свойму товаришові: Попобий мене! Той же затявсь бити його.

І сказав він до його: За те, що не послухав єси слова Господнього, скоро пійдеш від мене, убє тебе лев. І як пійшов той від його, наскочив на його лев, та й убив його.

І зустрів він другого чоловіка та й каже: Попобий же мене! І попобив його другий до рани.

Тодї пророк пійшов, зупинивсь на дорозї, де мусїв їхати царь, і зробив себе незнаним, повязавши повязю очі собі.

Коли ж царь переїздив мимо, покликнув він до царя й сказав: Раб твій ходив на війну, аж ось хтось відійшов на бік і привів до мене чоловіка та й каже: Постережи сього чоловіка; коли ж не встережеш, так оддаси за його свою душу, або мусиш одважити талант срібла.

Тим часом же, як твій раб робив то се, то те, той якось ізник. - Царь же Ізраїлський каже йому: Так говорить і твій вирок. Ти сам присудив його собі.

Він зняв хутенько повязь із очей, і царь впізнав його, що він із пророків.

Той же сказав йому: Тако глаголе Господь: Ти випустив із твоїх рук чоловіка, що підпав під мій проклін; за те буде душа твоя за його душу й твій нарід за його нарід.

І подавсь царь Ізраїлський додому сумний й сердитий та й прибув у Самарию.

Переклад УБТ Турконяка

(21-1)І син Адера зібрав всю свою силу і пішов і обліг Самарію і з ним тридцять два царі і всі коні і колісниці. І прийшли і обложили Самарію і воювали проти неї.

(21-2)І він післав до Ахаава царя Ізраїля до міста

(21-3)і сказав йому: Так говорить син Адера: Твоє срібло і твоє золото моє, і твої жінки і твої діти мої.

(21-4)І відповів ізраїльський цар і сказав: Так як ти сказав, пане царю, я твій і все моє (твоє).

(21-5)І повернулися посли і сказали: Так говорить син Адера: Я післав до тебе, кажучи: Твоє срібло і твоє золото і твої жінки і твої діти мені (їх) даси.

(21-6)Бо в цю годину вранці пішлю до тебе моїх рабів, і перешукаю твій дім і доми твоїх рабів і буде, що все, що миле буде їхнім очам, на що лиш покладуть свої руки, вони і візьмуть.

(21-7)І покликав цар Ізраїля всіх старшин і сказав: Пізнайте ж і знайте, що він шукає зла, бо післав до мене за моїх жінок і за моїх синів і за моїх дочок. Моє срібло і моє золото я від нього не задержав.

(21-8)І сказали йому старшини і ввесь нарід: Не послухай і не годися.

(21-9)він сказав послам сина Адера: Скажете вашому панові: Все, про що ти раніше післав до твого раба, вчиню, а цього слова не зможу виконати. І відійшли мужі і принесли назад йому слово.

(21-10)І післав до нього син Адера, кажучи: Таке хай вчинить мені Бог і таке додасть, якщо вистане Самарійської землі лисицям для всього мого пішого народу.

(21-11)І відповів цар Ізраїля і сказав: Досить. Хай зігнений не хвалиться, так як простий.

(21-12)І сталося, коли він йому відповів це слово, він пив і всі царі з ним в шатрах. І той сказав своїм слугам: Збудуйте траншеї, і будували траншеї проти міста.

(21-13)І ось один пророк прийшов до ізраїльського царя і сказав: Так говорить Господь: Чи ти побачив ввесь цей великий натовп? Ось я сьогодні даю його в твої руки, і пізнаєш, що я Господь.

(21-14)І сказав Ахаав: По чому? І він сказав: Так говорить Господь: Через слуг володарів країн. І сказав Ахаав: Хто почне війну? І він сказав: Ти.

(21-15)І переглянув Ахаав слуг володарів країн, і були двісті тридцять. І після цього він почислив нарід, кожного сина сили, шістдесять тисяч.

(21-16)І він вийшов в полудне і син Адера пив (і був) пяний в Сокхоті, він і царі, (і) тридцять два царі союзники з ним.

(21-17)І перше вийшли слуги володарів країн. І посилають і сповіщають цареві Сирії, кажучи: Мужі вийшли з Самарії.

(21-18)І сказав їм: Чи ці виходять в мирі? Візьміть їх живими; і якщо на війну, схопіть їх живими.

(21-19)І хай не вийдуть з міста слуги володарів країн. І сила, (що була) за ними,

(21-20)кожний вдарив того, що при ньому, і повторив кожний при собі, і Сирія втекла, й Ізраїль пігнався за ними. І спасається син Адера цар Сирії на коні кіннотчика.

(21-21)І вийшов ізраїльський цар і взяв всіх коней і колісниці і побив Сирію великим розгромом.

(21-22)І прийшов пророк до ізраїльського царя і сказав: Кріпися, і знай, і гляди, що вчиниш, бо як мине рік, син Адера, цар Сирії, прийде проти тебе.

(21-23)І слуги царя Сирії сказали: Бог Ізраїля - Бог гір і не Бог рівнин, через це Він переміг нас. Якщо ж воюватимемо проти них на рівнині, чи не переможемо їх?

(21-24)І зроби це слово: Відішли царів, кожного до свого місця, і замість них постав сатрапів,

(21-25)і замінимо твою силу згідно з силою, що відпала від тебе, і коня за коня, і колісниці за колісниці, і воюватимемо з ними на рівнині і поборемо їх. І той послухався їхнього голосу і зробив так.

(21-26)І сталося, як минав рік, і переглянув син Адера Сирію і пішов до Афеки на війну проти Ізраїля.

(21-27)І сини Ізраїля були почислені і прийшли їм на зустріч, і отаборився Ізраїль напроти них, наче дві отари кіз, і Сирія заповнила землю.

(21-28)І прийшов божий чоловік і сказав цареві Ізраїля: Так говорить Господь: Томущо Сирія сказала, що: Господь Бог Ізраїля є Богом гір, і Він не Бог рівнин, і Я передам цю велику силу в твою руку, і пізнаєш, що Я Господь.

(21-29)І ці отаборюються напроти тих сім днів, і сталося сьомого дня і настав бій, і побив Ізраїль Сирію, (до) сто тисяч піших в одному дні.

(21-30)І ті, що осталися, втекли до Афеки до міста, і мур впав на двадцять сім тисяч мужів, що осталися. І син Адера втік і ввійшов до дому, до спальні, до комірки.

(21-31)І сказав своїм слугам: Знаю, що царі Ізраїля - це милосердні царі. Покладім же мішки на наші бедра і шнури на наші голови і вийдім до ізраїльського царя, може оставить живими наші душі.

(21-32)І вони підперезалися мішками по своїх бедрах і поклали шнури на свої голови і сказали цареві Ізраїля: Твій раб син Адера говорить: Хай же живе моя душа. І сказав: Чи він ще живе? Він мій брат!

(21-33)І мужі чинили чари і поспішилися і прийняли слово з його уст і сказали: Твій брат син Адера. І сказав: Ввійдіть і візьміть його. І вийшов до нього син Адера, і підводять його до нього на колісницю.

(21-34)І той сказав до нього: Віддам тобі міста, які мій батько взяв у твого батька, і поставиш собі виходи в Дамаску, так як мій батько поклав в Самарії. І я відішлю тебе з завітом. І він завіщав з ним завіт і відіслав його.

(21-35)І один чоловік з синів пророків сказав до свого ближнього господним словом: Побий мене. І чоловік не схотів його побити.

(21-36)І сказав до нього: Томущо ти не послухався господнього голосу, ось ти відходиш від мене, і побє тебе лев. І він відійшов від нього, і знаходить його лев і його побив.

(21-37)І той знаходить іншого чоловіка і сказав: Побий мене. І його побив чоловік, і вдаривши, розбив.

(21-38)І пророк пішов і став перед царем Ізраїля в дорозі і обвязав повязкою свої очі.

(21-39)І сталося, як проходив цар, і цей закричав до царя і сказав: Твій раб вийшов до війська на війну, і ось чоловік привів до мене чоловіка і сказав мені: Стережи цього чоловіка, якщо ж, втікаючи, втече, і твоя душа буде за його душу, або поставиш талант срібла.

(21-40)І сталося, що твій раб оглянувся сюди і туди, і його не було. І сказав до нього ізраїльський цар: Ось і ти знищив засідки (приготовлені) для мене.

(21-41)І він поспішив і зняв повязку з своїх очей, і пізнав його ізраїльський цар, що він з пророків.

(21-42)І сказав йому: Так говорить Господь: Томущо ти випустив з твоєї руки чоловіка - душегубця, і твоя душа буде за його душу і твій нарід за його нарід.

(21-43)І відійшов ізраїльський цар замішаний і ослаблений і приходить до Самарії.

Російський синодальний переклад

Венадад, царь Сирийский, собрал все свое войско, и с ним были тридцать два царя, и кони и колесницы, и пошел, осадил Самарию и воевал против нее.

И послал послов к Ахаву, царю Израильскому, в город,

и сказал ему: так говорит Венадад: серебро твое и золото твое - мои, и жены твои и лучшие сыновья твои - мои.

И отвечал царь Израильский и сказал: да будет по слову твоему, господин мой царь: я и все мое - твое.

И опять пришли послы и сказали: так говорит Венадад: я послал к тебе сказать: "серебро твое, и золото твое, и жен твоих, и сыновей твоих отдай мне";

поэтому я завтра, к этому времени, пришлю к тебе рабов моих, чтобы они осмотрели твой дом и домы служащих при тебе, и все дорогое для глаз твоих взяли в свои руки и унесли.

И созвал царь Израильский всех старейшин земли и сказал: замечайте и смотрите, он замышляет зло; когда он присылал ко мне за женами моими, и сыновьями моими, и серебром моим, и золотом моим, я ему не отказал.

И сказали ему все старейшины и весь народ: не слушай и не соглашайся.

И сказал он послам Венадада: скажите господину моему царю: все, о чем ты присылал в первый раз к рабу твоему, я готов сделать, а этого не могу сделать. И пошли послы и отнесли ему ответ.

И прислал к нему Венадад сказать: пусть то и то сделают мне боги, и еще больше сделают, если праха Самарийского достанет по горсти для всех людей, идущих за мною.

И отвечал царь Израильский и сказал: скажите: пусть не хвалится подпоясывающийся, как распоясывающийся.

Услышав это слово, Венадад, который пил вместе с царями в палатках, сказал рабам своим: осаждайте город. И они осадили город.

И вот, один пророк подошел к Ахаву, царю Израильскому, и сказал: так говорит Господь: видишь ли все это большое полчище? вот, Я сегодня предам его в руку твою, чтобы ты знал, что Я Господь.

И сказал Ахав: чрез кого? Он сказал: так говорит Господь: чрез слуг областных начальников. И сказал Ахав: кто начнет сражение? Он сказал: ты.

Ахав счел слуг областных начальников, и нашлось их двести тридцать два; после них счел весь народ, всех сынов Израилевых, семь тысяч.

И они выступили в полдень. Венадад же напился допьяна в палатках вместе с царями, с тридцатью двумя царями, помогавшими ему.

И выступили прежде слуги областных начальников. И послал Венадад, и донесли ему, что люди вышли из Самарии.

Он сказал: если за миром вышли они, то схватите их живыми, и если на войну вышли, также схватите их живыми.

Вышли из города слуги областных начальников, и войско за ними.

И поражал каждый противника своего; и побежали Сирияне, а Израильтяне погнались за ними. Венадад же, царь Сирийский, спасся на коне с всадниками.

И вышел царь Израильский, и взял коней и колесниц, и произвел большое поражение у Сириян.

И подошел пророк к царю Израильскому и сказал ему: пойди, укрепись, и знай и смотри, что тебе делать, ибо по прошествии года царь Сирийский опять пойдет против тебя.

Слуги царя Сирийского сказали ему: Бог их есть Бог гор, поэтому они одолели нас; если же мы сразимся с ними на равнине, то верно одолеем их.

Итак вот что сделай: удали царей, каждого с места его, и вместо них поставь областеначальников;

и набери себе войска столько, сколько пало у тебя, и коней, сколько было коней, и колесниц, сколько было колесниц; и сразимся с ними на равнине, и тогда верно одолеем их. И послушался он голоса их и сделал так.

По прошествии года Венадад собрал Сириян и выступил к Афеку, чтобы сразиться с Израилем.

Собраны были и сыны Израилевы и, взяв продовольствие, пошли навстречу им. И расположились сыны Израилевы станом пред ними, как бы два небольшие стада коз, а Сирияне наполнили землю.

И подошел человек Божий, и сказал царю Израильскому: так говорит Господь: за то, что Сирияне говорят: "Господь есть Бог гор, а не Бог долин ", Я все это большое полчище предам в руку твою, чтобы вы знали, что Я - Господь.

И стояли станом одни против других семь дней. В седьмой день началась битва, и сыны Израилевы поразили сто тысяч пеших Сириян в один день.

Остальные убежали в город Афек; там упала стена на остальных двадцать семь тысяч человек. А Венадад ушел в город и бегал из одной внутренней комнаты в другую.

И сказали ему слуги его: мы слышали, что цари дома Израилева цари милостивые; позволь нам возложить вретища на чресла свои и веревки на головы свои и пойти к царю Израильскому; может быть, он пощадит жизнь твою.

И опоясали они вретищами чресла свои и возложили веревки на головы свои, и пришли к царю Израильскому и сказали: раб твой Венадад говорит: "пощади жизнь мою". Тот сказал: разве он жив? он брат мой.

Люди сии приняли это за хороший знак и поспешно подхватили слово из уст его и сказали: брат твой Венадад. И сказал он: пойдите, приведите его. И вышел к нему Венадад, и он посадил его с собою на колесницу.

И сказал ему Венадад: города, которые взял мой отец у твоего отца, я возвращу, и площади ты можешь иметь для себя в Дамаске, как отец мой имел в Самарии. Ахав сказал: после договора я отпущу тебя. И, заключив с ним договор, отпустил его.

Тогда один человек из сынов пророческих сказал другому, по слову Господа: бей меня. Но этот человек не согласился бить его.

И сказал ему: за то, что ты не слушаешь гласа Господня, убьет тебя лев, когда пойдешь от меня. Он пошел от него, и лев, встретив его, убил его.

И нашел он другого человека, и сказал: бей меня. Этот человек бил его до того, что изранил побоями.

И пошел пророк и предстал пред царя на дороге, прикрыв покрывалом глаза свои.

Когда царь проезжал мимо, он закричал царю и сказал: раб твой ходил на сражение, и вот, один человек, отошедший в сторону, подвел ко мне человека и сказал: "стереги этого человека; если его не станет, то твоя душа будет за его душу, или ты должен будешь отвесить талант серебра ".

Когда раб твой занялся теми и другими делами, его не стало. - И сказал ему царь Израильский: таков тебе и приговор, ты сам решил.

Он тотчас снял покрывало с глаз своих, и узнал его царь, что он из пророков.

И сказал ему: так говорит Господь: за то, что ты выпустил из рук твоих человека, заклятого Мною, душа твоя будет вместо его души, народ твой вместо его народа.

И отправился царь Израильский домой встревоженный и огорченный, и прибыл в Самарию.