Соломон посвоячився з фараоном, єгипетським царем. Він узяв за себе дочку фараона й привів її в Давидгород, покіль не скінчив будови свого палацу, храму Господнього й муру навкруги Єрусалиму.
Тоді народ приносив жертви на узвишшях, бо до того часу не був іще збудований храм імені Господньому.
Соломон любив Господа і ходив в установах батька свого Давида, приносив і жертви та палив кадило на узвишшях
Пішов раз цар у Гівеон, щоб там жертвувати, бо то було найбільше узвишшя, і тисячу всепалень приніс Соломон на тому жертовнику.
У Гівеоні з'явився Господь Соломонові вночі у сні. Бог сказав йому: «Проси, що маю тобі дати!»
Соломон відповів: «Ти зробив твоєму рабові, моєму батькові Давидові, велику ласку за те, що він ходив перед тобою по щирості, по справедливості й правотою серця. Ти зберіг йому цю велику ласку й дарував йому сина, щоб сидів на його престолі, як воно і є нині.
А тепер, Господи, мій Боже, ти зробив царем раба твого замість батька мого Давида; та я ще дуже молодий, не знаю, як поводитися.
Раб твій обертається серед народу, що ти вибрав, такого великого народу, що його за многотою не можна ні злічити, ні порахувати.
Тож дай рабові твоєму розумне серце, щоб він судив твій народ та розбирав між добрим та лихим, бо інакше хто зможе правити тим великим народом.»
Вподобав Господь, що Соломон просив цього.
І сказав йому Бог: «За те, що ти просиш цього, що не просив для себе ні довгого віку, ні багатства, ні смерти твоїх ворогів, а просив розуму для себе, щоб уміти судити,
то я вволю твою волю: дам тобі мудре і розумне серце, що нікого, як ти, не було перше тебе, ані після тебе не з'явиться.
А навіть дам тобі те, чого ти не просив: і багатство, і славу, так що рівні тобі не буде між царями, покіль віку твого.
А як ходитимеш моїми путями, пильнуючи моїх установ та моїх заповідей, як ходив батько твій Давид, то дам тобі й вік довгий.»
Прокинувся Соломон, аж то - сон. Повернувшись у Єрусалим, став перед ковчегом завіту Господнього і приніс усепалення й мирні жертви, і справив бенкет для всіх слуг своїх.
Тоді прийшли дві жінки блудниці до царя й стали перед ним.
Одна з них каже: «Прошу тебе, мій пане! Я й оця жінка живемо в одній хаті, і я породила при ній у тій хаті.
На третій же день, як я породила, злягла й ця жінка. Були ж ми удвох, нікого чужого з нами в хаті не було, лише нас двоє було в хаті.
І вмер синок цієї жінки вночі, бо вона його приспала.
Встала вона посеред ночі, взяла мою дитину з-під мого боку, як слугиня твоя спала, та й поклала його до свого лона, свою ж мертву дитину поклала до мого лона.
Встала я вранці годувати мою дитину, - аж воно мертве. Та як придивилась до нього вранці пильно, бачу, що це не моя дитина, яку я породила.»
А друга жінка каже: «Ні, моя дитина жива, а твоя дитина мертва.» А та: «Ні, твоя дитина мертва, а моя жива.» І змагались отак перед царем.
І сказав цар: «Ця каже: оце моя дитина, та, що жива, а твоя дитина мертва. А та каже: ні, твоя дитина мертва, а моя жива.»
І повелів цар: «Подайте мені меча!» І принесли меча перед царя.
Тоді цар наказав: «Розітніть живе дитятко на двоє та дайте цій половину й тій половину.»
Каже тоді цареві жінка, дитина якої була жива, - бо серце її зворушилось із жалю за своїм сином: «Прошу тебе, мій пане! Нехай дадуть їй дитинку, нехай не вбивають!» А друга каже: «Нехай не буде ні мені, ні тобі! Розтинайте!»
І розсудив цар: «Дайте тій першій живу дитину, не вбивайте. Та її мати!»
Як же почув увесь Ізраїль про царський присуд, то всі сповнились пошаною до царя, бо зрозуміли, що в ньому була мудрість Божа, щоб судити.
І посвоячився Соломон із фараоном, єгипетським царем, і взяв фараонову дочку, і ввів її до Давидового Міста, ще доки він не закінчив будувати свого дому й храму Господнього, та муру навколо Єрусалиму.
Та народ приносив жертви на пагірках, бо не був ще збудований дім для Господнього Імени аж до тих днів.
І полюбив Соломон Господа, щоб ходити постановами свого батька Давида, тільки й він приносив жертви та кадив на пагірках.
І пішов був цар до Ґів'ону, щоб приносити там жертви, бо то найбільший пагірок. Тисячу цілопалень приніс Соломон на тому жертівникові.
У Ґів'оні з'явився Господь до Соломона в нічному сні. І Бог сказав: Проси, що Я маю дати тобі!
А Соломон відказав: Ти зробив був велику милість із рабом Своїм Давидом, батьком моїм, як він ходив перед лицем Твоїм правдою та праведністю, та простотою серця з Тобою. І зберіг Ти йому ту велику милість, і дав йому сина, що сидить на його троні, як є й цього дня.
А тепер, Господи, Боже, Ти вчинив Свого раба царем замість батька мого Давида, а я недоросток, не знаю виходу та входу.
А раб Твій серед народу Твого, якого Ти вибрав, він народ численний, що його не можна ані злічити, ані зрахувати через многоту.
Дай же Своєму рабові серце розумне, щоб судити народ Твій, щоб розрізняти добре від злого, бо хто потрапить керувати цим великим народом Твоїм?
І була та річ приємна в Господніх очах, що Соломон попросив оцю річ.
І сказав Бог до нього: За те, що просив ти цю річ, а не просив для себе днів довгих та багатства, і не просив душ ворогів своїх, а просив собі розуму, щоб уміти судити,
то ось зроблю Я за словом твоїм, ось Я даю тобі серце мудре та розумне, так що такого, як ти, не було перед тобою й не встане такий, як ти, по тобі.
А також те, чого не просив ти, Я даю тобі: і багатство, і славу таку, що такого, як ти, не було перед тобою й не буде нікого серед царів усе життя твоє.
А якщо ти ходитимеш Моїми дорогами, щоб дотримувати постанови Мої та заповіді Мої, як ходив був батько твій Давид, то продовжу дні твої!
І прокинувся Соломон, аж ось це був сон. І ввійшов він до Єрусалиму, та й став перед ковчегом Господнього заповіту, і приніс цілопалення та вчинив жертви мирні. І зробив він гостину для всіх своїх слуг.
І прийшли до царя дві жінки блудниці, та й стали перед обличчям його.
І сказала одна жінка: Прошу, пане мій, я та ця жінка сидимо в одному домі. І породила я при ній у цьому домі.
І сталося третього дня по породі моїм, і породила теж оця жінка. А ми були разом, нікого чужого в домі з нами не було, тільки двоє нас було в домі.
А вночі помер син цієї жінки, бо вона налягла на нього.
І встала вона серед ночі, і взяла мого сина від мене, а невільниця твоя спала, і поклала його при своєму лоні, а свого померлого сина поклала при лоні моїм...
І встала я рано, щоб погодувати сина свого, аж ось помер він! І придивилася я до нього рано, а ото не був це син мій, що я породила...
А інша жінка відказала: Ні, то мій син живий, а твій син мертвий! А та говорила: Ні, то твій син мертвий, а мій син живий! І так сперечались вони перед царем.
І сказав цар: Ця говорить: Це мій син живий, а син твій мертвий, а та говорить: Ні, то син твій мертвий, а мій син живий.
І сказав цар: Подайте мені меча! І принесли меча перед цареве обличчя.
І сказав цар: Розітніть це живе дитя надвоє, і дайте половину одній, а половину другій!...
І сказала до царя жінка, що син її той живий, бо запалилася любов її до сина свого, і сказала вона: Прошу, пане мій, дайте їй немовлятко живим, а забити не забивайте його!... А та каже: Хай не буде ні мені, ні тобі, розтинайте!...
А цар відповів та й сказав: Дайте їй це живе немовлятко, а вбивати не вбивайте його. Вона його мати!
І почув увесь Єрусалим про той суд, що цар розсудив, і стали боятися царя, бо бачили, що в ньому Божа мудрість, щоб чинити суд.
Як же окріпло царство в руцї в Соломона, посвоячився Соломон із Фараоном, Египецьким царем, і взяв за себе дочку Фараонову й привів її в Давидів город, покіль не скінчить будови палати своєї й храму Господнього й муру навкруги Ерусалиму.
Тодї приносив люд жертви ще на висотах, до того бо часу не був ще збудований дім імени Господньому.
Соломон любив Господа і ходив в установах отця свого Давида, але й він приносив жертви й палив кадило на висотах.
І подався царь у Габаон, щоб там жертвувати, бо се була найповажнїща жертівна висота. Тисячу всепалень принїс Соломон на тому самому жертівнику.
У Габаонї ж обявивсь Господь Соломонові вночі вві снї, й рече Бог: Проси, що дав би я тобі.
І відказав Соломон: Ти виявив мойму отцеві Давидові велику милость, і за те, що він ходив перед лицем твоїм у щиростї, побожностї й в чистотї серця, ти додержав йому цю велику милость і дарував йому сина, що седїв би на його престолї, як і є воно тепер.
Оце ж, Господи, Боже мій, вчинив єси раба твого намість отця мого Давида царем; але я ще молодик і не знаю нї виходу, нї ввіходу;
І раб твій обертається серед народу твого, що вибрав ти собі, такого великого народу, що за множеством його неможна його нї злїчити, нї переглянути;
То ж дай слузї твойму розумне серце, щоб йому правити народом твоїм і вміти розбірати між добрим і лихим; бо хто зможе правити сим величезним народом?
І вподобав Господь, що Соломон просив сього.
І рече йому Бог: За те, що ти просив сього, а не випрошував довгого віку, або багацтва, або смертї ворогів твоїх, а прохав розуму, щоб уміти судити,
То я вволю твою волю: даю тобі мудре й розумне серце, так що рівнї тобі нї перше тебе не було, нї послї тебе не зявиться.
Ба й тим, чого не прохав єси, надїляю тебе: і багацтвом, і славою, так що рівнї тобі не буде між царями, покіль віку твого;
І коли ходити меш путьми моїми, пильнуючи установ моїх і заповідей моїх, як отець твій Давид ходив, так дам тобі й вік довгий.
І прокинувся Соломон, і зрозумів, що се сновидїннє. Вернувшися ж у Ерусалим, приступив перед скриню закону Господнього, й принїс жертви всепалення та жертви мирні, й зладив велику гостину про всї слуги свої.
Тодї прийшли дві молодицї-блудницї до царя.
І каже одна молодиця: Прошу, пане мій! я й оця молодиця живемо в одній хатї, й я породила при нїй в тій хатї;
На третий же день, як я породила, злягла й ся молодиця. І були ми вдвох; нїкого чужого з нами в хатї не було;
І вмер синок сієї молодицї вночі, бо вона приспала його;
Вона ж устала серед ночі, узяла мою дитину зпід мого боку, тим часом, як служебка твоя спала, та положила її до свого лоня, свою ж мертву дитину положила до моєї грудї;
Як же встала я вранцї годувати дитинку мою, коли ж воно мертве. Та як я придивилась до його вранцї пильно, бачу, що се не моя дитинка, що я вродила.
Друга ж молодиця каже: Нї! моя дитина жива, а твоя дитина мертва. А та править: Нї! твоя дитина мертва, а моя живенька. І змагались так перед царем.
І рече царь: Ся править: ось моя дитина живенька, а твоя мертва, а та править: нї! твоя дитина мертва, а моя живенька.
І повелїв царь: Подайте менї меча! Як же принесено меча перед царя,
Повелїв царь: Розітнїть живе хлопятко надвоє, та й дайте сїй половину, а тій половину.
І каже тодї молодиця, та, що дитина в її була жива, цареві - бо серце її заворушилось з жалю за синком своїм: Благаю тебе, добродїю мій, оддай їй живеньку дитинку, не вбивай! А друга промовила: Нехай не буде нї менї, нї тобі, розтинайте!
І розсудив царь: Оддайте тій першій живу дитину, не вбивайте! та її мати.
Як же почув увесь Ізраїль про царський присуд, сповнились усї шаною й страхом перед царем; зрозуміли бо, що в йому був Божий розум, щоб судити.
-
(3-1)Тільки нарід жертвував ладан на високих (місцях), бо не був збудований дім імені Господа аж до того часу.
(3-2)І полюбив Соломон Господа, щоб ходити в приписах Давида свого батька, тільки приносив жертву і кадив на високих (місцях).
(3-3)І встав він і пішов до Ґаваона, щоб там кадити, бо воно найвище, і велике. Соломон приніс тисячу цілопалень на жертівнику в Ґаваоні.
(3-4)І зявився Господь Соломонові в сні вночі, і сказав Господь до Соломона: Попроси собі якесь прохання.
(3-5)І сказав Соломон: Ти вчинив велике милосердя з твоїм рабом Давидом, моїм батьком, оскільки перейшов перед тобою в правді і в справедливості і в простоті серця з тобою, і ти зберіг йому це велике милосердя, щоб дати його сина на його престолі до цього дня.
(3-6)І тепер, Господи Боже мій, Tи поставив твого раба на місце Давида мого батька, і я малий хлопчина і не впізнав мого виходу і мого входу.
(3-7)А твій раб посеред твого народу, якого Tи вибрав, численного народу, якого не можна почислити,
(3-8)і даси твому рабові серце слухати і розсуджувати твому народові в справедливості, пізнавати між добром і злом. Бо хто зможе судити цей твій тяжкий нарід?
(3-9)І сподобалося перед Господом, що Соломон попросив це слово,
(3-10)і сказав Господь до нього: Томущо ти в мене попросив це слово і не попросив собі багато днів і не попросив багатства, ані не попросив душі твоїх ворогів, але попросив собі пізнання, щоб вислухати суд,
(3-11)ось зробив Я за твоїм словом. Ось Я дав тобі розумне і мудре серце, такого як ти не було перед тобою і після тебе не повстане подібний до тебе.
(3-12)І те, що ти не попросив, Я дав тобі, і багатство і славу, так що не було між царями чоловіка подібного до тебе.
(3-13)І якщо ходитимеш моєю дорогою, щоб зберігати мої заповіді і мої приписи, так як ходив Давид твій батько, і помножу твої дні.
(3-14)І збудився Соломон, і ось це сон, і він встав і приходить до Єрусалиму і став перед лицем жертівника, що перед лицем кивота господнього завіту в Сіоні і приніс цілопалення і зробив мирні і зробив великий пир собі і всім своїм слугам.
(3-15)Тоді зявилися дві жінки блудниці перед царем і стали перед ним.
(3-16)І сказала одна жінка: (Послухай) мене, пане, я і ця жінка живемо в одному домі і породили в домі.
(3-17)І сталося, що третого дня після того, як я породила, і породила і ця жінка. І ми (були) разом, і немає нікого з нами за вийнятком нас двох в домі.
(3-18)І вночі помер син цієї жінки, як вона заснула на ньому,
(3-19)і вона встала серед ночі і взяла мого сина з моїх рук і поклала його на своє лоно і свого мертвого сина поклала при моїм лоні.
(3-20)І я встала вранці годувати мого сина, і він був мертвий. І ось вранці я його пізнала, і ось це не був мій син, якого я породила.
(3-21)І сказала друга жінка: Ні, але мій син живий, а твій син мертвий. І вони говорили перед царем.
(3-22)І сказав їм цар: Ти кажеш: Це мій син живий, і її син мертвий. І ти кажеш: Ні, але мій син живий, і твій син мертвий.
(3-23)І сказав цар: Принесіть мені меч, і принесли меч перед царя.
(3-24)І сказав цар: Розрубайте на два живу дитину, що годується, і дайте цій половину її і цій половину її.
(3-25)І відповіла жінка, якої син був живий, і сказала до царя, бо здригнулося її лоно за її сина, і сказала: (Послухай) мене, пане, дайте їй дитину і не вбивайте її смертю. І вона сказала: Хай не буде, ані мені ані їй; розрубайте.
(3-26)І цар відповів і сказав: Дайте дитину тій, що сказала: Дайте їй її і не вбивайте її смертю. Це її матір.
(3-27)І почули ввесь Ізраїль цей суд, який судив цар, і злякалися лиця царя, бо побачили, що божий розум в ньому, щоб чинити оправдання.
Соломон породнился с фараоном, царем Египетским, и взял за себя дочь фараона и ввел ее в город Давидов, доколе не построил дома своего и дома Господня и стены вокруг Иерусалима.
Народ еще приносил жертвы на высотах, ибо не был построен дом имени Господа до того времени.
И возлюбил Соломон Господа, ходя по уставу Давида, отца своего; но и он приносил жертвы и курения на высотах.
И пошел царь в Гаваон, чтобы принести там жертву, ибо там был главный жертвенник. Тысячу всесожжений вознес Соломон на том жертвеннике.
В Гаваоне явился Господь Соломону во сне ночью, и сказал Бог: проси, что дать тебе.
И сказал Соломон: Ты сделал рабу Твоему Давиду, отцу моему, великую милость; и за то, что он ходил пред Тобою в истине и правде и с искренним сердцем пред Тобою, Ты сохранил ему эту великую милость и даровал ему сына, который сидел бы на престоле его, как это и есть ныне;
и ныне, Господи Боже мой, Ты поставил раба Твоего царем вместо Давида, отца моего; но я отрок малый, не знаю ни моего выхода, ни входа;
и раб Твой - среди народа Твоего, который избрал Ты, народа столь многочисленного, что по множеству его нельзя ни исчислить его, ни обозреть;
даруй же рабу Твоему сердце разумное, чтобы судить народ Твой и различать, что добро и что зло; ибо кто может управлять этим многочисленным народом Твоим?
И благоугодно было Господу, что Соломон просил этого.
И сказал ему Бог: за то, что ты просил этого и не просил себе долгой жизни, не просил себе богатства, не просил себе душ врагов твоих, но просил себе разума, чтоб уметь судить, -
вот, Я сделаю по слову твоему: вот, Я даю тебе сердце мудрое и разумное, так что подобного тебе не было прежде тебя, и после тебя не восстанет подобный тебе;
и то, чего ты не просил, Я даю тебе, и богатство и славу, так что не будет подобного тебе между царями во все дни твои;
и если будешь ходить путем Моим, сохраняя уставы Мои и заповеди Мои, как ходил отец твой Давид, Я продолжу и дни твои.
И пробудился Соломон, и вот, это было сновидение. И пошел он в Иерусалим и стал пред ковчегом завета Господня, и принес всесожжения и совершил жертвы мирные, и сделал большой пир для всех слуг своих.
Тогда пришли две женщины блудницы к царю и стали пред ним.
И сказала одна женщина: о, господин мой! я и эта женщина живем в одном доме; и я родила при ней в этом доме;
на третий день после того, как я родила, родила и эта женщина; и были мы вместе, и в доме никого постороннего с нами не было; только мы две были в доме;
и умер сын этой женщины ночью, ибо она заспала его;
и встала она ночью, и взяла сына моего от меня, когда я, раба твоя, спала, и положила его к своей груди, а своего мертвого сына положила к моей груди;
утром я встала, чтобы покормить сына моего, и вот, он был мертвый; а когда я всмотрелась в него утром, то это был не мой сын, которого я родила.
И сказала другая женщина: нет, мой сын живой, а твой сын мертвый. А та говорила ей: нет, твой сын мертвый, а мой живой. И говорили они так пред царем.
И сказал царь: эта говорит: мой сын живой, а твой сын мертвый; а та говорит: нет, твой сын мертвый, а мой сын живой.
И сказал царь: подайте мне меч. И принесли меч к царю.
И сказал царь: рассеките живое дитя надвое и отдайте половину одной и половину другой.
И отвечала та женщина, которой сын был живой, царю, ибо взволновалась вся внутренность ее от жалости к сыну своему: о, господин мой! отдайте ей этого ребенка живого и не умерщвляйте его. А другая говорила: пусть же не будет ни мне, ни тебе, рубите.
И отвечал царь и сказал: отдайте этой живое дитя, и не умерщвляйте его: она - его мать.
И услышал весь Израиль о суде, как рассудил царь; и стали бояться царя, ибо увидели, что мудрость Божия в нем, чтобы производить суд.