18

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Давид, зробивши перегляд вояків, що були з ним, понастановляв над ними тисячників і сотників.

І віддав Давид народ: третину під провід Йоава, третину під провід Авішая, сина Церуї, Йоавового брата, третину ж під провід Ітая з Гату. І об'явив Давид людям: “Я теж піду в похід з вами.”

Однак, люди відказали: “Ні, ти не підеш, бо коли ми втечемо, не сумуватимуть за нами, навіть коли б половина з нас полягла, не дбатимуть про нас, ти бо один як десять тисяч нас. Краще, як ти нам з міста допомагатимеш.”

І відказав їм цар: “Що вважаєте добрим у ваших очах, те я вчиню.” І став цар коло воріт, як увесь народ виходив сотнями й тисячами.

І дав цар такий наказ Йоавові, Авішаєві та Ітаєві: “Поводьтеся заради мене обережно з молодим чоловіком, з Авесаломом!” Увесь народ чув, як цар давав провідникам наказ про Авесалома.

І рушив народ у поле проти Ізраїля, і прийшло до бою у лісі Ефраїм.

Народ ізраїльський був там розбитий Давидовими слугами. Кровопролиття було того дня велике: втратили 20 000 чоловік.

Бій поширився на всю ту околицю, і ліс вигубив більше людей того дня, ніж меч.

Сталося, що опинивсь Авесалом перед Давидовими слугами. Був Авесалом верхи на мулі, а мул увійшов під густі гілляки великого дуба: голова його зачепилася за дуба, й він повис між небом і землею, а мул, що був під ним, пішов собі далі.

Коли побачив це якийсь чоловік, то доніс Йоавові: “Слухай, бачив я Авесалома, повис на дубі.”

І відказав Йоав чоловікові, що приніс йому цю вістку: “Якщо ти його бачив, чому ж ти не забив його на місці? Я був би дав тобі десять срібних шеклів і пояс.”

Чоловік відповів Йоавові: “Та хоч би мені й тисячу срібних шеклів відважили на руку, я б не звів руки на царського сина. Чули ж бо ми, як цар наказав тобі, Авішаєві й Ітаєві, казавши: Вважайте заради мене на молодого чоловіка, на Авесалома!

І коли б я підступно зважився на його життя, ніщо б не утаїлось від царя, та й ти сам став би проти мене.”

І відказав Йоав: “Годі мені довше гаятись.” І взяв він до руки три стріли й всадив їх у серце Авесаломові, що ще живий висів на дубі.

Десятеро Йоавових зброєносців обступили і били Авесалома, доки не забили.

І засурмив Йоав у сурму, і народ повернувся з погоні за Ізраїлем, бо Йоав стримав народ.

Взяли вони Авесалома й кинули його до великої ями в лісі та насипали над ним велику купу каміння. Тим часом ізраїльтяни порозбігались - кожен до свого намету.

Авесалом ще за життя поставив собі був пам'ятника, що в Царській долині, бо він казав: нема в мене сина, щоб збереглося моє ім'я в пам'ять, - і назвав він той пам'ятник своїм іменем. І зветься він “Авесаломів пам'ятник” по цей день.

Ахімац же, Цадоків син, каже: “Хочу побігти й занести цареві радісну вістку, що Господь визволив його від ворогів його.”

Йоав же до нього: “Ти не той муж, що понесе сьогодні вістку. Іншого дня понесеш вістку, але сьогодні не понесеш новини, бо вмер царський син.”

І велів Йоав якомусь кушієві: “Піди й повідай цареві, що ти бачив.” Поклонивсь кушій Йоавові та й побіг.

Але Ахімац, Цадоків син, знову сказав до Йоава: “Що б там не сталось, а я теж побіжу за кушієм.” Йоав каже: “Та чого бо тобі, мій сину, бігти? Нагороди не матимеш за принесену вістку.”

Тоді він відповів: “Що б там не було, побіжу!” Йоав знов до нього: “Біжи.” І побіг Ахімац дорогою, що йде Йорданською рівниною, і випередив кушія.

Давид сидів між обома ворітьми, вартовий же вийшов на дах воріт, що над муром; він підвів очі й побачив, що біжить якийсь чоловік сам.

Тоді вартовий крикнув і дав знати цареві. І сказав цар: “Якщо він один - то гарна новина в нього на устах.” А той дедалі наближався.

Тоді бачить вартовий, що біжить другий. Крикнув тоді вартовий у напрямі воріт: “Дивися, знову біжить якийсь чоловік сам-один!” І каже цар: “І цей теж несе добру вістку.”

Вартовий же: “Як бачу я, то хода першого немов хода Ахімаца, Цадокового сина.” Цар каже: “Він добрий чоловік і несе якусь добру вістку.”

Тоді Ахімац скликнув і сказав цареві: “Перемога!” І впав обличчям до землі перед царем і мовить: “Благословен Господь, твій Бог, що видав людей, які підняли свою руку проти царя, мого пана.”

І питає цар: “Чи все гаразд із молодим Авесаломом?” Ахімац же відповідає: “Бачив я великий заколот, коли Йоав посилав царського слугу й мене, твого слугу, та я, однак, не дізнався, що там сталось.”

І відказав цар: “Поступись набік і стань он там.” Той поступивсь набік і став.

Тоді надходить і кушій та й каже: “Нехай цар, мій пан, почує добру вістку. Господь визволив тебе з рук усіх, що повстали були проти тебе.”

І питає цар кушія: “Чи все гаразд із молодим Авесаломом?” Кушій відповів: “Нехай буде ворогам мого пана і царя, і всім, що повстають проти тебе, таке лихо, як цьому юнакові.”

Переклад Огієнка

А Давид переглянув народ, що з ним, і настановив над ними тисячників та сотників.

І послав Давид народ, третину під рукою Йоава, і третину під рукою Авішая, сина Церуї, Йоавового брата, а третину під рукою ґатянина Іттая. І сказав цар до народу: Конче піду також і я з вами!

Та народ сказав: Ти не підеш! Бо якщо ми справді втечемо, вони не звернуть на нас уваги. І якщо половина нас повмирає, вони не звернуть на нас уваги, бо ти як нас десять тисяч. А тепер буде ліпше, як будеш допомагати нам із міста.

І сказав до них цар: Що буде добре в очах ваших, зроблю. І став цар при брамі, а ввесь народ повиходив за сотнями та за тисячами.

А цар наказав Йоавові й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Обережно будьте мені з моїм юнаком Авесаломом! А ввесь народ чув, як цар наказав усім провідникам про Авесалома.

І вийшов народ на поле навперейми Ізраїля, і був бій в Єфремовому лісі.

І був побитий там Ізраїлів народ Давидовими рабами. І була там того дня велика поразка, полягло двадцять тисяч!

І поширився там бій по всій тій землі, і того дня більш народу пожер ліс, ніж поїв меч.

І спіткався Авесалом із Давидовими рабами, а Авесалом їхав на мулі. І підбіг мул під гущавину великого дуба, а його волосся заплуталося в дубі, і він опинився між небом та між землею, а мул, що під ним, перебіг...

І побачив це один чоловік, і доніс Йоаву та й сказав: Ось я бачив Авесалома, що висить на дубі.

І сказав Йоав до чоловіка, що доносив йому: Ось ти бачив, а чому ти не вразив його там на землі, а я дав би був тобі десять шеклів срібла та одного пояса.

І сказав той чоловік до Йоава: А коли б я важив на руці своїй навіть тисячу шеклів срібла, не простягну своєї руки на царського сина, бо ми чули на власні вуха, що цар наказав тобі й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені мого юнака Авесалома!

Або коли б я допустився в душі своїй неправди, а всяка річ не затаїться перед царем! то й ти став би проти мене.

І сказав Йоав: Не буду отак зволікати з тобою! І він узяв три стрілі в руку свою, і вбив їх у серце Авесалома, що ще живий висів на середині дуба...

І оточили його десять юнаків, Йоавові зброєноші, і вдарили Авесалома, та й убили його...

І засурмив Йоав у сурму, а народ повернувся з погоні за Ізраїлем, бо Йоав стримав народ.

І взяли вони Авесалома, та й кинули його в лісі до великої ями, і накидали над ним дуже велику могилу з каміння, а ввесь Ізраїль повтікав кожен до намету свого.

А Авесалом узяв був і поставив собі ще за життя свого пам'ятника, що в царській долині, бо він казав: Нема в мене сина, щоб згадувати про ймення моє. І він назвав пам'ятникові ім'я на своє ім'я. І звалось його: Яд-Авесалом, і так зветься він аж до цього дня.

А Ахімаац, Садоків син, сказав: Побіжу я й сповіщу цареві, що Господь визволив його від руки його ворогів.

І сказав йому Йоав: Не ти вісник цього дня, а сповістиш іншого дня. А цього дня не сповістиш тому, що це ж царський син помер.

І сказав Йоав до кушита: Іди, донеси цареві, що ти бачив. А кушит уклонився Йоавові, та й побіг.

А Ахімаац, син Садока, знову сказав до Йоава: А нехай буде, що буде! Побіжу й я за кушитом! Йоав же відказав: Пощо ти побіжиш, мій сину, коли нема доброї вістки?

А нехай буде, що буде, побіжу! І той сказав йому: Біжи! І побіг Ахімаац дорогою рівнини, і випередив кушита.

А Давид сидів між двома брамами. А вартівник пішов на дах брами на мур, і звів свої очі та й побачив, аж ось біжить самітний чоловік.

І кликнув вартівник, і доніс цареві. А цар сказав: Якщо він сам, вістка в устах його! А чоловік усе йшов та зближався.

І побачив вартівник іншого чоловіка, що біг. І кликнув вартівник до сторожа брами й сказав: Ось біжить самітний чоловік. А цар сказав: І цей зо звісткою!

І сказав вартівник: Я бачу біг першого, як біг Ахімааца, Садокового сина. А цар сказав: То чоловік добрий, і приходить з доброю звісткою.

І кликнув Ахімаац, і сказав до царя: Мир! І вклонився він цареві своїм обличчям до землі та й сказав: Благословенний Господь, Бог твій, що видав людей, які піднесли були руку свою проти мого пана царя!

А цар сказав: Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом? І сказав Ахімаац: Я бачив велике замішання, коли Йоав посилав царського раба та мене, твойого раба, та я не знаю, що то...

І сказав цар: Відійди набік, стань отут. І той відійшов набік та й став.

Аж ось приходить кушит. І сказав кушит: Нехай прийме звістку мій пан цар, бо сьогодні визволив тебе Господь від руки всіх повстаючих на тебе.

І сказав цар до кушита: Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом? І сказав кушит: Нехай станетья, як тому юнакові, ворогам мого пана царя та всім, що повстали на тебе на зло!...

Переклад Куліша

Перегледїв же Давид військовий люд, що був при йому, та й понастановляв над ними тисячників і сотників.

І віддав Давид третину під провід Йоаба, третину під провід Абесси Саруєнка, брата Йоабового, а третину під провід Гетїя Еттея. І обявив Давид людям: Я сам пійду з вами.

І відказали люде: Не треба тобі йти; бо коли б ми й кинулись навтеки, то про нас не дбати муть; коли б і половина з нас полягла, також не дбати муть про нас, а ти один - все одно, що нас десять тисяч; лучше, як ти нам допомагати меш із города.

І відказав їм царь: Що вам до вподоби, те й чинити му. Тодї став царь у воріт, тим часом як люд виходив сотнями й тисячами.

Однакже дав царь Йоабові, Абессї й Еттеєві наказ: Ощаджуйте менї дитину Абессалома! І чув увесь люд, як царь давав усїм гетьманам наказ про Абессалома.

Так виступили люде в поле против Ізрайлитян, і прийшли до бою в лїсї Ефраїмовім.

І побитий був народ Ізраїлський військом Давидовим; погром був там того дня тяжкий - полягло двайцять тисяч чоловіка.

Битва розширилась на всю ту землю, а гай вигубив більше людей того дня, нїж меч.

І попавсь на очі Давидовим войовникам Абессалом, а їхав він на мулї; й кинувсь мул під гилястого дуба, й запутавсь Абессалом волоссєм в галузях дуба, й повис між небом і землею, а мул вибіг ізпід його.

І побачив се один та й каже Йоабові: Ось я бачив Абессалома - висить на дубі.

І відказав Йоаб чоловікові: Коли бачив, то чом же не прибив його там же 'д землї? Я дав би тобі за се десять срібних секлів і пояс (лицарський).

Чоловік же відказав Йоабові: Та хоч би менї й тисячу срібних секлів вилїчено на руку, не наложив би я руки на царського сина. Хиба ж ми не чули, як царь тобі й Абессї й Еттеєві давав наказ: Збережіте менї мою дитину, Абессалома!

Коли б же я й потай усїх проти його вчинив зло, то й найменьша річ не втаїлась би від царя, а й ти встав би проти мене.

І гукне Йоаб: Нїчого менї довше з тобою гаятись. І вхопив три списи та й встромив їх Абессаломові в груди; а коли він іще живий висїв на дубі,

Прискочило десять чур-зброєношів Йоабових та й добили Абессалома.

І звелїв Йоаб трубити в трубу, й покинули войовники вганяти за Ізраїлем, бо Йоаб щадив народ.

І взяли Абессалома, вкинули його в величезну яму в гаю, та й нагромадили над ним величезну купу каміння. І всї Ізрайлитяне порозбігались по домівках своїх.

Абессалом іще за живота взяв та й поставив собі памятник в царській долинї, бо казав сам собі: Нема в мене сина, щоб сохранилась память імени мого. І прозвав памятник своїм имям. І зветься він по сей день "Рука Абессаломова".

Ахимаас Садоченко каже тодї Йоабові: Побіжу та принесу цареві звістку, що Господь судом своїм визволив його з рук ворогів його.

І відказав йому Йоаб: Не був би ти сьогоднї добрим вістуном; понеси вістку иншим разом, а не сьогоднї, бо царський син умер.

І звелїв Йоаб Хусієві: Піди, донеси цареві, що ти бачив. І поклонивсь Хусій Йоабові та й побіг.

Але Ахимаас Садоченко наставав й каже Йоабові: Що буде, те й буде, а я таки побіжу слїдом за Хусієм. І відказав Йоаб: Чого ж тобі, сину мій, бігти? не принесеш ти доброї вістї.

А він: Нехай буде й так, а я біжу! І каже той: Ну, то біжи. І побіг Ахимаас дорогою направцї, та й випередив Хусія.

Давид саме тодї седїв між обома ворітьми, вартовик же війшов на башту над ворітьми; а коли споглянув, бачить - біжить один чоловік.

Крикне тодї вартовик і каже се цареві, а царь одвічає: Коли се лиш один, так се добра вість. А той біжить і біжить, і вже надходить близенько.

Аж бачить сторож - біжить і другий чоловік. Крикне тодї вартовик: Он біжить ще й другий чоловік. І каже царь: І сей несе добру вість.

І крикне тодї вартовик: Як бачу, хода первого, що біжить, схожа на ходу Ахимаасову Садоченкову. І каже царь: Се чоловік ручий: несе добру звістку.

Аж тут Ахимаас кликнув і каже цареві: Витаю, царю! тодї припав лицем до землї перед царем та й сказав: Благословен Господь, Бог твій! він віддав тих людей, що підняли були руку проти мого царя й пана!

І питає царь: Чи добре дїється моїй дитинї Абессаломові? І каже Ахимаас: Я бачив велике збіговище, як посилав Йоаб раба твого, та не знаю, що там счинилось.

І відказав царь: Стань на боцї та й стій тут; він відступивсь та й став.

Тепер надійшов і Хусій. І промовив Хусій: Добра вість для царя й пана мого! сьогоднї бо Господь учинив тобі правду, вибавляючи тебе з руки всїх тих, що встали були на тебе.

І питає царь Хусія: Чи миром моє дитя Абессалом? І відказав Хусій: Бог-дай так сталося ворогам царя й пана мого й усїм, що ворогуючи, встають на тебе, як сталось дитинї твоїй!

Переклад УБТ Турконяка

І Давид почислив нарід, що з ним, і поставив над ними тисячників і сотників,

і післав Давид третю часть народу під рукою Йоава і трету часть під рукою Авесси сина Саруї брата Йоава і трету часть під рукою Еттія Ґеттея. І сказав Давид до народу: Виходячи, вийду і я з вами.

І вони сказали: Не вийдеш, бо якщо втечею втечемо, не покладуть нас на серце, і якщо помремо половина з нас, не покладуть нас на серце, бо ти як десять тисяч з нас. І тепер добре, щоб був ти для нас у місті на поміч, щоб помогти.

І сказав до них цар: Що буде до вподоби в ваших очах, вчиню. І став цар при боці брами, і ввесь нарід виходив сотнями і тисячами.

І цар заповів Йоаву і Авессі і Етті, кажучи: Пощадіть мені хлопця Авессалома. І ввесь нарід почув як заповідав цар всім вождям про Авессалома.

І ввесь нарід вийшов до лісу проти Ізраїля, і був бій в лісі Ефраїма.

І захитався там нарід Ізраїля перед слугами Давида, і була велика січ в тому дні, (і впало) двадцять тисяч мужів.

І був там розсипаний бій по лиці всієї землі, і помножив ліс пожирати з народу більше від тих, що їх пожер в народі меч в тому дні.

І зустрівся Авессалом зі слугами Давида, і Авессалом сидів на своїм ослі, і пішов осел під віття великого дуба, і його голова завісилася в дубі, і він завис між небом і між землею, і осел пішов з під нього.

І побачив один чоловік і сповістив Йоавові і сказав: Ось я побачив Авесалома, що завис на дубі.

І сказав Йоав чоловікові, що звіщав: І ось ти побачив? Як це, що ти його не побив до землі? І я дав би тобі десять срібняків і один пояс.

Сказав же чоловік до Йоава: І як зважуть мені в руки тисячу сиклів срібла, не накладу мою руку на сина царя, бо цар заповів в наші уха тобі і Авессі і Еттію кажучи: Бережіть мені хлопця Авессалома,

щоб не зробити неправедне його душі. І ніяке слово не затаїться від царя і ти станеш проти.

І сказав Йоав: Це я почну. Не остану так перед тобою. І взяв Йоав три стріли в свою руку і запхав їх в серце Авессалома, як він ще жив в серці дуба,

і десять слуг, що несли зброю Йоава, обступили і побили Авессалома і його забили.

І затрубів Йоав в ріг, і нарід повернувся, щоб не гнатися за Ізраїлем, бо Йоав пощадив нарід.

І він взяв Авессалома і вкинув його до великої пропасті в лісі, до великої ями, і накидав на нього дуже велику купу каміння. І ввесь Ізраїль втік (кожний) чоловік до свого поселення.

І Авессалом, ще живучи, поставив собі стовп, коло якого був схоплений, і поставив його, щоб мати стовп в царській долині, томущо сказав: Немає в нього сина, щоб памятати його імя. І назвав стовп: Рука Авессалома, аж до цього дня.

І Ахімаас син Садока сказав: Побіжу і сповіщу цареві, що спас його Господь з руки його ворогів.

І сказав йому Йоав: Ти не чоловік доброї вістки в цьому дні і сповістиш в іншому дні, а в цьому дні не сповістиш, томущо помер син царя.

І сказав Йоав Хусієві: Іди сповісти цареві те, що ти побачив. І Хусій поклонився Йоавові і вийшов.

І додав ще Ахімаас син Садока і сказав до Йоава: І дай, щоб і я побіг за Хусієм. І сказав Йоав: Навіщо бігтимеш, мій сину іди, не має в тебе доброї вістки, щоб ішов ти на користь.

І він сказав: І якщо побіжу? І сказав йому Йоав: Біжи. І Ахімаас побіг дорогою Кехара і перегнав Хусія.

І Давид сидів між двома брамами. І пішов той, що сторожив, на кришу брами на стіні і підняв свої очі і побачив, і ось чоловік, що сам біжить перед ним,

і закричав той, що сторожив, і сповістив цареві. І сказав цар: Якщо він сам, є вістка в його устах. І йшов, ідучи і приближаючись.

І той, що сторожив, побачив іншого чоловіка, що біг, і той, що сторожив, закричав до брами і сказав: Ось інший чоловік, що сам біжить. І сказав цар: І цей вістун.

І сказав той, що сторожив: Я бачу біг першого, як біг Ахімааса сина Садока. І сказав цар: Це добрий чоловік і вийшов (сповістити) добру вістку.

І закричав Ахімаас і сказав до царя: Мир. І поклонився цареві на своє лице до землі. І сказав: Благословенний твій Господь Бог, який видав мужів, що ненавидять свою руку в моєму панові Цареві.

І сказав цар: Чи мир хлопцеві Авессаломові? І сказав Ахімаас: Я побачив велику юрбу, коли Йоав посилав царського раба і твого раба, і не знаю, що там.

І сказав цар: Повернися, стань тут. І він повернувся і став.

І ось Хусій прийшов і сказав цареві. Хай сповіститься моєму панові цареві, що сьогодні Господь спас тебе з руки всіх тих, що повстають проти тебе.

І сказав цар до Хусія: Чи мир хлопцеві Авессаломові? І сказав Хусій: Хай будуть як хлопець вороги мого пана царя і всі, що повстали проти нього на зло.

Російський синодальний переклад

И осмотрел Давид людей, бывших с ним, и поставил над ними тысяченачальников и сотников.

И отправил Давид людей - третью часть под предводительством Иоава, третью часть под предводительством Авессы, сына Саруина, брата Иоава, третью часть под предводительством Еффея Гефянина. И сказал царь людям: я сам пойду с вами.

Но люди отвечали ему: не ходи; ибо, если мы и побежим, то не обратят внимания на это; если и умрет половина из нас, также не обратят внимания; а ты один то же, что нас десять тысяч; итак для нас лучше, чтобы ты помогал нам из города.

И сказал им царь: что угодно в глазах ваших, то и сделаю. И стал царь у ворот, и весь народ выходил по сотням и по тысячам.

И приказал царь Иоаву и Авессе и Еффею, говоря: сберегите мне отрока Авессалома. И все люди слышали, как приказывал царь всем начальникам об Авессаломе.

И вышли люди в поле навстречу Израильтянам, и было сражение в лесу Ефремовом.

И был поражен народ Израильский рабами Давида; было там поражение великое в тот день, - поражены двадцать тысяч человек.

Сражение распространилось по всей той стране, и лес погубил народа больше, чем сколько истребил меч, в тот день.

И встретился Авессалом с рабами Давидовыми; он был на муле. Когда мул вбежал с ним под ветви большого дуба, то Авессалом запутался волосами своими в ветвях дуба и повис между небом и землею, а мул, бывший под ним, убежал.

И увидел это некто и донес Иоаву, говоря: вот, я видел Авессалома висящим на дубе.

И сказал Иоав человеку, донесшему об этом: вот, ты видел; зачем же ты не поверг его там на землю? я дал бы тебе десять сиклей серебра и один пояс.

И отвечал тот Иоаву: если бы положили на руки мои и тысячу сиклей серебра, и тогда я не поднял бы руки на царского сына; ибо вслух нас царь приказывал тебе и Авессе и Еффею, говоря: "сберегите мне отрока Авессалома ";

и если бы я поступил иначе с опасностью жизни моей, то это не скрылось бы от царя, и ты же восстал бы против меня.

Иоав сказал: нечего мне медлить с тобою. И взял в руки три стрелы и вонзил их в сердце Авессалома, который был еще жив на дубе.

И окружили Авессалома десять отроков, оруженосцев Иоава, и поразили и умертвили его.

И затрубил Иоав трубою, и возвратились люди из погони за Израилем, ибо Иоав щадил народ.

И взяли Авессалома, и бросили его в лесу в глубокую яму, и наметали над ним огромную кучу камней. И все Израильтяне разбежались, каждый в шатер свой.

Авессалом еще при жизни своей взял и поставил себе памятник в царской долине; ибо сказал он: нет у меня сына, чтобы сохранилась память имени моего. И назвал памятник своим именем. И называется он "памятник Авессалома " до сего дня.

Ахимаас, сын Садоков, сказал Иоаву: побегу я, извещу царя, что Господь судом Своим избавил его от рук врагов его.

Но Иоав сказал ему: не будешь ты сегодня добрым вестником; известишь в другой день, а не сегодня, ибо умер сын царя.

И сказал Иоав Хусию: пойди, донеси царю, что видел ты. И поклонился Хусий Иоаву и побежал.

Но Ахимаас, сын Садоков, настаивал и говорил Иоаву: что бы ни было, но и я побегу за Хусием. Иоав же отвечал: зачем бежать тебе, сын мой? не принесешь ты доброй вести.

И сказал Ахимаас: пусть так, но я побегу. И сказал ему Иоав: беги. И побежал Ахимаас по прямой дороге и опередил Хусия.

Давид тогда сидел между двумя воротами. И сторож взошел на кровлю ворот к стене и, подняв глаза, увидел: вот, бежит один человек.

И закричал сторож и известил царя. И сказал царь: если один, то весть в устах его. А тот подходил все ближе и ближе.

Сторож увидел и другого бегущего человека; и закричал сторож привратнику: вот, еще бежит один человек. Царь сказал: и это - вестник.

Сторож сказал: я вижу походку первого, похожую на походку Ахимааса, сына Садокова. И сказал царь: это человек хороший и идет с хорошею вестью.

И воскликнул Ахимаас и сказал царю: мир. И поклонился царю лицем своим до земли и сказал: благословен Господь Бог твой, предавший людей, которые подняли руки свои на господина моего царя!

И сказал царь: благополучен ли отрок Авессалом? И сказал Ахимаас: я видел большое волнение, когда раб царев Иоав посылал раба твоего; но я не знаю, что там было.

И сказал царь: отойди, стань здесь. Он отошел и стал.

Вот, пришел и Хусий. И сказал Хусий: добрая весть господину моему царю! Господь явил тебе ныне правду в избавлении от руки всех восставших против тебя.

И сказал царь Хусию: благополучен ли отрок Авессалом? И сказал Хусий: да будет с врагами господина моего царя и со всеми, злоумышляющими против тебя то же, что постигло отрока!