Після того Давид спитав у Господа, кажучи: “Чи йти мені в якесь місто Юди?” І Господь відповів йому: “Йди!” Давид спитав: “Куди йти?” Господь відповів “До Хеврону.”
І рушив туди Давид з обидвома своїми жінками, Ахіноамою з Єзреела та Авігайлою, вдовою по Навалі, з Кармелю.
І людей, що були з ним, Давид привів кожного з його родиною, і вони осілись по містах Хеврону.
І прийшли мужі Юди й помазали там Давида царем над домом Юди. Давидові переказали, що мужі Явеш-Гілеаду поховали Саула.
Тоді Давид вислав послів до людей Явеш-Гілеаду, щоб їм сказати: “Будьте благословенні Господом за той учинок милосердний, що зробили володареві своєму Саулові, що його поховали.
Нехай же Господь вам відплатить милосердям і добротою. Я теж зроблю вам ласку за те, що так ви вчинили.
Тільки ж тепер будьте сильні й відважні, бо Саул, ваш пан, умер, і дім Юди помазав мене царем над собою.”
Авнер же, син Нера, начальник Саулового війська, взяв Саулового сина Ішбаала й привів його в Махнаїм
та й зробив його царем над Гілеадом, над ашуріями, над Єзреелем, Ефраїмом, Веніямином -над усім Ізраїлем.
Сорок років було Ішбаалові, синові Саула, як він став царем над Ізраїлем, і царював два роки. Лише дім Юди був за Давидом.
Час Давидового царювання в Хевроні над Юдою був 7 років і 6 місяців.
Вийшов Авнер, син Нера, зо слугами Ішбаала, сина Саула, з Махнаїма на Гівеон.
Так само двигнувся Йоав, син Церуї, зо слугами Давида, і зустрінулись вони коло гівеонського ставу, й засіли одні по цім боці ставу, а другі по тім боці ставу.
І каже Авнер до Йоава: “Нехай юнаки встануть і борються перед нами.” Йоав же: “Хай виступлять.”
Тоді встали, й відчислено: дванадцять від Веніямина та Ішбаала, сина Саула, і дванадцять зо слуг Давидових.
Кожний ухопив свого противника за голову й встромив йому меча в бік, і всі вони полягли разом. І прозвано те місце “Полем Боків”, що в Гівеоні.
Того дня була вельми запекла битва, й Авнера з людьми Ізраїля розбили слуги Давида,
Були ж там три сини Церуї: Йоав, Авішай та Азаел. Азаел був легконогий, мов та газеля в полі.
Він гнався за Авнером і, женучися за ним, не звернув ані праворуч, ні ліворуч.
Обернувся Авнер та й каже: “Це ти, Азаеле?” Той відповів: “Я.”
Тоді Авнер до нього каже: “Зверни праворуч або ліворуч, накиньсь на якогось із молодих людей і візьми в нього собі зброю.” Та Азаел не хотів його покидати.
Каже тоді Авнер ще раз до Азаела: “Відступись від мене, для чого б мав єси полягти на землі? І як тоді погляну твоєму братові Йоавові в вічі?”
Але що той не хотів відступити, Авнер другим кінцем списа вдарив його в живіт так, аж спис вистромився йому ззаду; і повалився той і вмер на місці. Всі, що приходили до місця, де повалився Азаел мертвим, зупинялись.
Йоав же та Авішай гналися за Авнером далі й, як заходило сонце, дійшли до горба Амми, перед Гіяхом, що на дорозі в Гівеон-пустиню.
Зібралися тоді сини Веніямина коло Авнера й, збившись в одну лаву, стали на верху одного горба.
Авнер озвався до Йоава: “Чи то ж повік меч має жерти? Хіба не знаєш, що кінець його гіркий? Доки отягатимешся наказати людям, щоб припинили гнатися за братами?”
І відрік Йоав: “Так певно, як живе Бог! Як би ти не заговорив, то ці люди лиш насвітанку перестали б гнатись кожний за своїм братом.”
І велів Йоав засурмити, й усе військо зупинилось і вже не гналось більше за Ізраїлем, і боротьба припинилась.
Авнер зо своїми людьми йшов усю ту ніч через Араву; перейшли через Йордан, пройшли цілий Бітрон і прийшли в Махнаїм.
Йоав же, облишивши погоню за Авнером, зібрав усе військо, й бракувало зо слуг Давида дев'ятнадцять чоловік, крім Азаела.
Слуги ж Давида побили з веніяминян, тобто з людей Авнера, триста шістдесят чоловік.
А Азаела взяли й поховали в батьківському гробовищі, що у Вифлеємі. Йоав зо своїми людьми йшов усю ніч і вдосвіта прибув у Хеврон.
І сталося потому, і запитався Давид Господа, говорячи: Чи йти мені в одне з Юдиних міст? А Господь відказав йому: Іди! І сказав Давид: Куди я піду? А Він відказав: У Хеврон!
І ввійшов туди Давид, а також дві жінки його: їзреелітка Ахіноам та Авіґаїл, колишня жінка кармелянина Навала.
І людей своїх, що були з ним, привів Давид кожного та дім його, і вони осілися по хевронських містах.
І посходилися Юдині мужі, і помазали там Давида царем над Юдиним домом. А Давидові розповіли, кажучи: Люди ґілеадського Явешу поховали Саула.
І послав Давид людей до ґілеадського Явешу, і сказав до них: Благословенні ви для Господа, що зробили цю милість із своїм паном, із Саулом, та поховали його!
А тепер нехай Господь зробить вам милість та правду, і я теж зроблю вам те добро за те, що ви зробили цю річ.
А тепер нехай зміцняться ваші руки, і будьте мужні, бо помер пан ваш Саул, а також Юдин дім помазав мене царем над собою.
А Авнер, Нерів син, провідник Саулового війська, узяв Іш-Бошета, Саулового сина, та й привів його до Маханаїму.
І він настановив його царем над Ґілеадом, і над Ашуреянином, і над °зреелем, і над Єфремом, і над Веніямином, і над усім Ізраїлем.
Іш-Бошет, Саулів син, був віку сорока літ, коли зацарював над Ізраїлем, і царював два роки, тільки дім Юди був за Давидом.
А число днів, що Давид був царем у Хевроні над Юдиним домом, сім літ і шість місяців.
І вийшов Авнер, Нерів син, та слуги Іш-Бошета, Саулового сина, з Маханаїму до Ґів'ону.
А Йоав, син Церуї, та Давидові слуги вийшли й зустріли їх разом при ґів'онському ставі. І засіли вони ті з того боку ставу, а ті з цього боку ставу.
І сказав Авнер до Йоава: Нехай встануть ці юнаки, і побавляться перед нами! І сказав Йоав: Нехай встануть.
І встали, і перейшли в числі дванадцяти для Веніямина та для Іш-Бошета, Саулового сина, та дванадцять із Давидових слуг.
І схопили один одного за голову, та й всадили свого меча до боку один одного, і попадали разом. І назвали ім'я тому місцю: Хелкат-Гаццурім, що в Ґів'оні.
І знявся того дня дуже жорстокий бій, і був побитий Авнер та Ізраїлеві люди Давидовими слугами.
І були там три сини Церуї: Йоав, і Авішай, і Асаїл. А Асаїл був легкий в ногах своїх, як польова та газеля.
І гнався Асаїл за Авнером, і не збочував, ані праворуч, ані ліворуч із погоні за Авнером.
І обернувся Авнер позад себе й сказав: Чи це ти, Асаїле? А той відказав: Я.
І сказав йому Авнер: Збоч собі на правицю свою чи на лівицю свою, і схопи собі одного із слуг, і візьми собі зброю його. Та не хотів Асаїл спинити погоні за ним.
А Авнер знов говорив до Асаїла: Спинися в гонитві за мною! Нащо я вб'ю тебе? І як зведу я обличчя своє до брата твого Йоава?
А той відмовився спинитися. І вдарив його Авнер заднім кінцем списа в живіт, і спис вийшов іззаду його! І впав він там, і помер на місці... І сталося, кожен, хто приходив до того місця, де впав Асаїл та помер, то спинявся.
І гналися Йоав та Авішай за Авнером. І сонце зайшло, а вони прийшли до згір'я Амма, що навпроти Ґіаху, на дорозі до Ґів'онської пустині.
І зібралися Веніяминові сини при Авнері, і склали один відділ, та й спинилися на верхів'ї одного взгір'я.
І кликнув Авнер до Йоава й сказав: Чи завжди меч буде жерти? Чи ти не знаєш, що гіркота буде наостанку? І аж доки ти не скажеш народові спинитися в гонитві за своїми братами?
А Йоав відказав: Як живий Бог, коли б ти не сказав був іншого, то ще від ранку народ був би перестав гнатися за братом своїм.
І засурмив Йоав у сурму, і спинився ввесь народ, і не гналися вже за Ізраїлем, і більше вже не воювали.
А Авнер та люди його йшли степом усю ту ніч, і перейшли Йордан, і пройшли ввесь Бітрон, і прийшли до Маханаїму.
І Йоав вернувся з погоні за Авнером, і зібрав увесь народ, і забракло з Давидових слуг дев'ятнадцяти чоловіка та Асаїла.
А Давидові слуги побили з Веніямина та з людей Авнера, три сотні й шістдесят чоловіка, що померли.
І винесли Асаїла, і поховали його в гробі батька його, що в Віфлеємі. І йшли цілу ніч Йоав та люди його, а розсвіло їм у Хевроні.
Після сього поспитав Давид у Господа: Чи йти менї в яке місто Юдине? І відказав йому Господь: Ійди. І спитав Давид: Куди йти? А Господь відказав: У Геброн.
От і двинув туди Давид з обома женами своїми, Ахиноамою з Езрееля та з Абигеєю, жінкою Кармелїя Набала.
І людей, що були з ним, привів Давид, кожного з його родиною, й поосїдались вони по містечках коло Геброна.
І прийшли мужі Юдині та й помазали там Давида царем над Юдиним домом. (2-5)Переказано ж було Давидові, що мужі з Явиса Галаадського поховали Саула.
(2-6)І вислав Давид посли до мужів Явиських у Галаад, сказати їм: Бувайте благословенні від Господа за те, що так любовно послужили Саулові, панові вашому, й його поховали!
(2-7)Нехай й Господь відплатить вам прихильність і щирість; але й я виявлю вам ласку за те, що ви вчинили.
(2-8)Тільки бувайте сьміливі й покажіте себе мужами хоробрими. Бо Саул, ваш пан, умер, а дом Юдин помазав мене царем над собою.
(2-9)Абенир же Ниренко, Саулів гетьман, узяв Саулового сина Евостея, привів його в Маханаїм,
(2-10)Та й зробив його царем над Галаадом і Ашуром, над Езреелем, Ефраїмом, Бенямином і всїм Ізраїлем.
(2-11)Сорок лїт віку було Сауловому синові Евостейові, як став він царем над Ізраїлем, а два годи він царював. Тільки дом Юдин держався Давида.
(2-12)Царювання Давидового в Гебронї над Юдиним домом було всього сїм год і шість місяцїв.
(2-13)І виступив Абенир Ниренко з слугами Евостея, сина Саулового, з Маханаїма в Габаон.
(2-14)Так само двинув й Йоаб, син Саруї, з людьми Давидовими і зустрілись вони коло ставу Габаонського, і засїли одні по сїм боцї, а другі по тім боцї ставу.
(2-15)І каже Абенир Йоабові: Нехай наші молодцї пограються перед нами. І каже Йоаб: Добре.
(2-16)От і повставали й повиходили дванайцять з Бенямина, зі сторони Саулового сина Евостея, а дванайцять людей Давидових.
(2-17)Кожен з них ухопив свого противника за чуба й встромив йому меча в бік, і всї вони разом полягли. І прозвано те місце Полем силачів, що в Габаонї.
(2-18)Сим робом закипіла того дня тяжка битва, та люде Давидові побили Абенира й людей його.
(2-19)А були там і три сини Саруїні: Йоаб, Авесса та Асаїл. Асаїл же був легконогий як дика коза в полі.
(2-20)От і метнувсь Асаїл слїдом за Абениром і вганяв за ним, не звертаючи нї праворуч, нї лїворуч.
(2-21)Озирнеться ж Абенир та й каже: Се ти Асаїле? Відказує той: Я.
(2-22)І каже йому Абенир: Зверни ж хоч праворуч, хоч лїворуч та кинься на кого з людей, та й візьми його зброю. Асаїл же затявсь не покинути його.
(2-23)Крикне тодї Абенир ще раз на Асаїла: Відчепись від мене, щоб я не мусїв прибити тебе до землї, а тодї як я твойму братові Йоабові погляну ув очі?
(2-24)Як же той затявсь і тодї відчепитись, обернув Абенир списа й пропоров його наскрізь, і де він стояв, там і вмер на місцї. Кожен хто проходив через те місце, де поваливсь Асаїл мертвим, зупинявся.
(2-25)Йоаб же й Авесса уганяли за Абениром. Як заходило сонце, дойшли вони до горба Амма, навпроти Гіаха, що лежить на дорозї в пустиню Гаваонську.
(2-26)Беняминїї ж зібрались округ Абенира і скупились у замкнуту купу та й стали на верху одного горба,
(2-27)Озветься тепер Абенир до Йоаба: Чи тож до віку має жерти меч? Хиба не знаєш, яке з того лихо скоїться? І докіль того буде, що ти не навчиш людей, щоб вони за братами не вганяли?
(2-28)І відказав Йоаб: Так певно, як жив Господь! Коли б ти так сказав рано, то всї люде перестали б були за своїми братами вганяти.
(2-29)І звелїв Йоаб затрубити в трубу, і ввесь люд зупинився, покинув гонитьбу за Ізраїлем, і побій застановився.
(2-30)І йшов Абенир із людьми своїми рівниною всю ніч, і перейшли Йордань, пройшли ввесь Битрон та й прийшли так у Маханаїм.
(2-31)Йоаб же, покинувши гонитьбу за Абениром, позбірав увесь люд свій, і не доставало з слуг Давидових девятнайцять чоловіка, окрім Асаїла.
(2-32)Люде ж Давидові побили Беняминїїв і людей Абенирових, а погибло їх триста шістьдесять чоловіка.
(2-33)Асаїла ж взяли й поховали в батьківському гробовищі, що в Бетлеємі. Йоаб ійшов із людьми своїми всю ніч, а до сьвіта прибув в Геброн.
І сталося після цього і Давид запитав у Господа, кажучи: Чи піду до одного з міст Юди? І сказав Господь до нього: Іди. І сказав Давид: Куди піду? І сказав: До Хеврона.
І Давид пішов туди до Хеврона і обі його жінки, Ахіноома Єзраїлітка і Авіґея жінка Навала Кармиліта,
і мужі, що з ним, кожний і його дім, і замешкали в містах Хеврона.
І приходять юдейські мужі і там помазують Давида, щоб царював над домом Юди. І сповістили Давидові, кажучи, що: Мужі Явіса Ґалаадітського поховали Саула.
І Давид післав послів до старшин Явіса Ґалаадітіди і сказав до них: Благословенні ви Господеві, бо ви вчинили це милосердя над вашим паном над Саулом господним помазанником і поховали його і Йонатана його сина.
І тепер хай Господь вчинить з вами милосердя і правду, і я вчиню з вами це добро, бо ви вчинили цю річ.
І тепер хай скріпляться ваші руки і станьте синами сильних, бо помер ваш пан Саул, і мене дім Юди помазав на царя над ними.
І Авеннир, син Нира, полководець Саула, взяв Євостея сина Саула і взяв його з табору до Манаема
і поставив його царем над Ґалаадітіною і над Тасірієм і над Єзраелем і над Єфраїмом і над Веніямином і над всім Ізраїлем.
Сороклітний (був) Євостей син Саула, коли зацарював над Ізраїлем, і два роки царював, за вийнятком дому Юди, які були за Давидом.
І днів, які царював Давид в Хевроні над домом Юди, було сім літ і шість місяців.
І вийшов Авеннир син Нира і слуги Євостея сина Саула з Манаема до Ґаваона.
І Йоав син Саруя і слуги Давида вийшли з Хеврона і зустрічаються з ними разом при джерелі Ґаваона, і ці сіли при джерелі Ґаваона звідси і ці при джерелі звідти.
І сказав Авеннир до Йоава: Хай встануть же слуги і хай поборяться перед нами. І сказав Йоав: Хай встануть.
І встали і прийшло числом дванадцять слуг Веніямина від Євостея сина Саула і дванадцять слуг Давида.
І схопив кожний рукою голову свого ближнього, і його меч в ребра його ближнього, і падуть разом. І прозвано імя того місця: Часть зрадливих, що є в Ґаваоні.
І була дуже жорстока битва в тому дні, і поступилися Авеннир та ізраїльські мужі перед слугами Давида.
І були там три сини Саруї: Йоав і Авесса і Асаїл. І Асаїл легкий своїми ногами, наче яка серна в полі.
І пігнався Асаїл за Авенниром і не відхилився, щоб піти на право чи на ліво за Авенниром.
І оглянувся Авеннир взад себе і сказав: Чи це саме ти, Асаїл? І він сказав: Я.
І сказав йому Авеннир: Відхилися ти на право чи на ліво і схопи собі одного з слуг і візьми собі його зброю. І Асаїл не забажав відхилитися з позад нього.
І додав ще Авеннир, кажучи до Асаїла: Відійди від мене, щоб я не побив тебе до землі. І як підніму я моє лице до Йоава? І що це? Повернися до твого брата Йоава.
І він не хотів відступитись. І Авеннир бє його задним кінцем списа в живіт, і спис вийшов йому ззаду, і там він паде і вмирає перед ним. І сталося, що кожний хто приходив до місця, де там впав Асаїл і помер, ставав.
І гнався Йоав і Авесса за Авенниром. І заходило сонце, і вони вийшли аж до гори Аммана, що є перед лицем Ґай, по пустинній дорозі Ґаваона.
І збираються сини Веніямина, що з Авенниром, і зібралися в одну групу і стали на вершку однієї гори.
І закликав Авеннир до Йоава і сказав: Чи до побіди пожерає меч? Або чи не знаєш, що буде гіркою вкінці? І аж доки не скажеш народові повернутися з позаду наших братів?
І сказав Йоав: Хай живе Господь, якщо б ти не сказав, до тепер від ранку не пішов би нарід кожний за своїм братом.
І Йоав затрубив трубою, і ввесь нарід спинився і не гналися за Ізраїлем і не продовжали далі воювати.
І Авеннир і його мужі пішли на захід усю ту ніч і перейшли Йордан і пройшли усю околицю і приходять до табору.
І Йоав повернувся з позаду з-за Авеннира і зібрав ввесь нарід, і бракло девятнадцять мужів слуг Давида і Асаїл.
І слуги Давида побили триста шістьдесять мужів синів Веніямина мужів Авеннира, що з ним.
І беруть Асаїла і ховають його в гробі його батька в Вефлеємі. І пішов Йоав і мужі, що з ним усю ніч, і їм засвітало у Хевроні.
После сего Давид вопросил Господа, говоря: идти ли мне в какой-либо из городов Иудиных? И сказал ему Господь: иди. И сказал Давид: куда идти? И сказал Он: в Хеврон.
И пошел туда Давид и обе жены его, Ахиноама Изреелитянка и Авигея, бывшая жена Навала, Кармилитянка.
И людей, бывших с ним, привел Давид, каждого с семейством его, и поселились в городе Хевроне.
И пришли мужи Иудины и помазали там Давида на царство над домом Иудиным. И донесли Давиду, что жители Иависа Галаадского погребли Саула.
И отправил Давид послов к жителям Иависа Галаадского, сказать им: благословенны вы у Господа за то, что оказали эту милость господину своему Саулу, и погребли его.
и ныне да воздаст вам Господь милостью и истиною; и я сделаю вам благодеяние за то, что вы это сделали;
ныне да укрепятся руки ваши, и будьте мужественны; ибо господин ваш Саул умер, а меня помазал дом Иудин царем над собою.
Но Авенир, сын Ниров, начальник войска Саулова, взял Иевосфея, сына Саулова, и привел его в Маханаим,
и воцарил его над Галаадом, и Ашуром, и Изреелем, и Ефремом, и Вениамином, и над всем Израилем.
Сорок лет было Иевосфею, сыну Саулову, когда он воцарился над Израилем, и царствовал два года. Только дом Иудин остался с Давидом.
Всего времени, в которое Давид царствовал в Хевроне над домом Иудиным, было семь лет и шесть месяцев.
И вышел Авенир, сын Ниров, и слуги Иевосфея, сына Саулова, из Маханаима в Гаваон.
Вышел и Иоав, сын Саруи, со слугами Давида, и встретились у Гаваонского пруда, и засели те на одной стороне пруда, а эти на другой стороне пруда.
И сказал Авенир Иоаву: пусть встанут юноши и поиграют пред нами. И сказал Иоав: пусть встанут.
И встали и пошли числом двенадцать Вениамитян со стороны Иевосфея, сына Саулова, и двенадцать из слуг Давидовых.
Они схватили друг друга за голову, вонзили меч один другому в бок и пали вместе. И было названо это место Хелкаф-Хаццурим, что в Гаваоне.
И произошло в тот день жесточайшее сражение, и Авенир с людьми Израильскими был поражен слугами Давида.
И были там три сына Саруи: Иоав, и Авесса, и Асаил. Асаил же был легок на ноги, как серна в поле.
И погнался Асаил за Авениром и преследовал его, не уклоняясь ни направо, ни налево от следов Авенира.
И оглянулся Авенир назад и сказал: ты ли это, Асаил? Тот сказал: я.
И сказал ему Авенир: уклонись направо или налево, и выбери себе одного из отроков и возьми себе его вооружение. Но Асаил не захотел отстать от него.
И повторил Авенир еще, говоря Асаилу: отстань от меня, чтоб я не поверг тебя на землю; тогда с каким лицем явлюсь я к Иоаву, брату твоему?
Но тот не захотел отстать. Тогда Авенир, поворотив копье, поразил его в живот; копье прошло насквозь его, и он упал там же и умер на месте. Все проходившие чрез то место, где пал и умер Асаил, останавливались.
И преследовали Иоав и Авесса Авенира. Солнце уже зашло, когда они пришли к холму Амма, что против Гиаха, на дороге к пустыне Гаваонской.
И собрались Вениамитяне вокруг Авенира и составили одно ополчение, и стали на вершине одного холма.
И воззвал Авенир к Иоаву, и сказал: вечно ли будет пожирать меч? Или ты не знаешь, что последствия будут горестные? И доколе ты не скажешь людям, чтобы они перестали преследовать братьев своих?
И сказал Иоав: жив Бог! если бы ты не говорил иначе, то еще утром перестали бы люди преследовать братьев своих.
И затрубил Иоав трубою, и остановился весь народ, и не преследовали более Израильтян; сражение прекратилось.
Авенир же и люди его шли равниною всю ту ночь и перешли Иордан, и прошли весь Битрон, и пришли в Маханаим.
И возвратился Иоав от преследования Авенира и собрал весь народ, и недоставало из слуг Давидовых девятнадцати человек кроме Асаила.
Слуги же Давидовы поразили Вениамитян и людей Авенировых; пало их триста шестьдесят человек.
И взяли Асаила и похоронили его во гробе отца его, что в Вифлееме. Иоав же с людьми своими шел всю ночь и на рассвете прибыл в Хеврон.