1

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

По смерті Саула Давид, повертаючись по розгромі амалекитян, перебув два дні в Ціклазі.

Аж ось третього дня приходить чоловік із табору, від Саула; одіж на ньому розірвана, а голова порохом покрита. Приступивши до Давида, він припав обличчям до землі й поклонився.

Спитав його Давид: “Звідки ти прийшов?” А той йому відповів: “Я врятувався з ізраїльського табору.”

Давид спитав його: “Що там сталось? Повідай мені.” А той мовив: “Військо втекло з бою, й багато з війська полягло; та й Саула з сином Йонатаном нема в живих.”

Тоді спитав Давид юнака, що приніс йому вістку: “Як ти знаєш, що Саул і його сини неживі?”

Юнак-звістовник на те: “Я був випадком на горі Гільбоа, коли ж дивлюсь - Саул оперся об свій спис, а колісниці й комонники на нього натискають.

Він обернувсь назад, й побачивши мене, кликнув до мене; я ж відповів: Я тут.

І він спитав мене: Хто ти? Я відповів йому: Я амалекитянин.

Сказав він тоді до мене: Приступи но до мене та й убий мене, бо тривога смертна мене огорнула, хоч і життя ще все в мені.

І приступив я й завдав йому смерть, бо знав, що він не переживе своєї поразки. Далі я зняв у нього з голови царський вінець і запинку з руки та й оце приніс сюди моєму панові.”

Тоді Давид ухопився за свою одежу й роздер її, а й усі люди, що були при ньому.

І сумували, плачучи, й постили до вечора за Саулом, за його сином Йонатаном, за Господнім народом і за домом Ізраїля, вони бо полягли від меча.

Давид спитав юнака-звістовника: “Звідки ти?” А той: “Я син амалекитянина, поселенця.”

Давид сказав до нього: “Як же ти не боявся простягти руку, щоб убити помазаника Господнього?”

Кликнув Давид до одного зо слуг і звелів: “Приступи до нього й убий його!” Той рубнув, і вмер він.

Давид сказав до нього: “Кров твоя на твоїй голові, бо твої уста свідчили проти тебе, коли ти сказав: Я вбив Господнього помазаника.”

Давид співав тужливу пісню над Саулом і над його сином Йонатаном;

він учинив так, щоб навчити синів Юди, - вона записана в “Книзі Праведного”, - тож примовляв він:

“Ой, слава твоя, Ізраїлю, лежить прошита стрілами на твоїх горах! Як же то полягли хоробрі?

Не оповідайте про це в Гаті, не звіщайте по вулицях Аскалону, щоб не раділи дочки філістимлян, щоб дочки необрізаних не веселились!

Ой Гільбоа-гори! Ані роса, ні дощ нехай на вас не спадає, о поля смерти, бо там заплямлений був щит хоробрих, щит Саула, не помазаний олією ніколи,

лише кров'ю поранених, туком хоробрих. Лук Йонатана не повертавсь назад ніколи, ні меч Саула - не повертався намарно.

Сауле та Йонатане, любі та милі, і за життя й по смерті нерозлучні! Вони були понад орлів прудкіші, сильніші понад левів.

Дочки Ізраїля, ридайте над Саулом, що одягав вас у пурпуру й дорогі тканини, чіпляв вам на одежу золоті прикраси.

Як полягли хоробрі в битві? О Йонатане, смерть твоя зранила мене важко.

Тужу я за тобою, мій брате Йонатане! Ти був для мене такий милий! Твоя любов була мені дорожча, ніж любов жіноча.

Як полягли хоробрі, як загинуло військове знаряддя?”

Переклад Огієнка

І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амалика, то він сидів у Ціклаґу два дні.

І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табору від Саула, а одежа його роздерта, і порох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на землю й поклонився.

І сказав йому Давид: Звідки це ти приходиш? А той відказав: Я втік з Ізраїлевого табору.

І сказав до нього Давид: Що це сталося, розкажи но мені! А той відказав: Народ утік із бою, а також багато з народу попадало й повмирало, і теж Саул та син його Йонатан померли.

А Давид сказав юнакові, що розповідав йому: Як ти пізнав, що помер Саул та син його Йонатан?

І сказав той юнак, що розповідав йому: Припадком натрапив я на горі Ґілбоа, аж ось Саул, настромлений на списа свого, а колесниці та їздці доганяють його.

І він обернувся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я!

І сказав він до мене: Хто ти? А я відказав йому: Я амаликитянин.

І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопив мене корч, а вся душа ще в мені!...

І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не буде живий по упадку своїм. І взяв я вінця, що на голові його, та наплечника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого.

І схопився Давид за одежі свої, та й роздер їх, і теж усі люди, що були з ним.

І голосили вони й плакали, та постили аж до вечора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за народом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попадали від меча.

І сказав Давид юнакові, що розповідав йому: Звідки ти? А той відказав: Я син одного приходька, амаликитянина.

І сказав йому Давид: Як ти не побоявся простягти руку свою, щоб убити Господнього помазанця?

І покликав Давид одного з слуг своїх і сказав: Підійди, убий його! І той ударив його, і він помер.

І сказав до нього Давид: Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посвідчили проти тебе, говорячи: Я вбив Господнього помазанця.

І Давид заголосив за Саулом та за його сином Йонатаном такою жалобною піснею,

та й сказав навчити Юдиних синів пісні про лука. Ось вона написана в книзі Праведного:

О пишното Ізраїлева, побита із лука на згір'ях своїх, ой попадали лицарі!

Не розказуйте в Ґаті про це, не сповіщайте на вулицях Ашкалону, щоб не тішилися филистимлянські дочки, щоб не раділи дочки необрізаних!

Ґілбоавські гори, щоб на вас не було ні роси, ні дощу, ані поля для жертви принесення! Бо сплямлений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не помазаний!

Від крови забитих, від лою хоробрих не відривався був лук Йонатанів, і не вертався меч Саулів напорожньо!

Саул та Йонатан, ці улюблені й милі за свойого життя, і в смерті своїй нерозлучні, прудкіші були від орлів та сильніші від левів!

Дочки Ізраїлеві, за Саулом заплачте, що вас зодягав у багряницю з прикрасами, що оздоблював золотом вашу одежу!

Ой, попадали лицарі посеред бою!... Йонатан на пагірках твоїх ось забитий!

Скорблю по тобі, Йонатане, мій брате! Ти для мене був вельми улюблений, кохання твоє розкішніше для мене було від кохання жіночого!

Ой, попадали лицарі, і загинула зброя військова!...

Переклад Куліша

По Сауловій смертї, як Давид вернувсь, подужавши Амаликіїв, і перебув у Секелазї два днї,

Приходить на третий день несподївано чоловік із табору Саулового; одїж на йому розідрана, а голова порохом посипана. Приступивши до Давида, припав він і поклонився до землї.

І питає його Давид: Звідки прийшов єси? А він відказує: Я втїк із табору Ізрайлевого.

І питає Давид: Що там сталось? А той каже: Військо повтїкало з бою, і багацько військових полягло й померло; та й Саул і син його Йонатан померли.

І питає Давид молодика, що принїс йому вість: Як ти взнав, що Саул та Йонатан померли?

І відказав молодик, що принїс вість: Довелось менї случаєм ійти Гелвуйськими горами, коли ж дивлюсь - Саул настромивсь на свого списа, а колесницї й комонник зближаються до його.

Обернеться він назад себе й, побачивши мене, покликав мене. Я озвавсь: Чую!

Питає він: Хто ти? Відказую: Амаликій.

І просить мене: Приступи до мене та завдай менї смерть, бо трівога смертня обняла мене, а душа ще вся в менї.

І приступив я й завдав йому смерть, бо я знав, що він не переживе свого впаду. Тодї зняв я з голови в його царський вінець, і запинку з руки в його та й принїс оце мойму панові.

Тодї вхопив Давид одїж свою та й роздер її, а так само й його прибічники.

І сумували плачучи й постили до вечора по Саулові і по його синові Йонатанові і по людові Ізрайлевому й по домові Ізрайлевому, бо вони полягли від меча.

І питає Давид у молодика, що принїс йому звістку: Звідки ти? А той відказав: Я син Амаликія-заволоки.

Давид же питає: Як же ти не боявсь простягти руку, щоб убити помазанника Господнього?

І покликнув Давид на одного слугу й приказав йому: Вбий його! Той рубнув, і вмер він.

Давид же сказав: Кров твоя на голові твоїй; засуд на себе видав ти словом своїм: Я завдав смерть помазанникові Господньому.

І зложив Давид плачевню пісьню над Саулом і над його сином Йонатаном,

(І повелїв навчати синів Юдиних лука, як се написано в книзї праведного) і промовив:

Ой Ізраїлю! пробито (з лука) твою втїху в твоїх таки горах. Як се полягли хоробрі?

Не росказуйте у Гетї, не звіщайте по улицях Аскалону, щоб жіноцтво Филистійське не радувалось, щоб не веселились дочки необрізаних.

Ви ж гори, Гелвуйські, щоб на вас не впало нї дощу на ваші ниви, нї роси на поле, бо там покинений щит сильних, щит Саулів, мов би не мазано Саула сьвятою олїєю.

Йонатанів меч не вертавсь назад без крові ранених, а й меч Саулів не вертався даром.

Любомирно з Йонатаном жив Саул на сьвітї, їх і смерть не розлучила; і бистрі й сильні обидва над орла й над лева.

Ой Ізрайлеві дочки, плачте по Саулї! Він у пурпур одягав вас, в радощі рядив вас; за його на вас золото блищало.

Ой як упали потужні у бою! Убитий Йонатан на висотах твоїх.

Тяжко сумую по тобі, Йонатане, побратиме; ти був менї найдорожший; ти менї ба й над жіноче серце був любіщий!

Як се впали такі сильні, як погибла збруя воєнна?

Переклад УБТ Турконяка

І сталося після того, як помер Саул і Давид повернувся, побивши Амалика, і сів Давид в Секелаку два дні.

І сталося третого дня і ось прийшов чоловік з табору з народу Саула і його одіж роздерта, і земля на його голові, і сталося коли входив він до Давида і впав на землю і поклонився йому.

І сказав йому Давид: Звідки ти прийшов? І сказав до нього: Я спасся з табору Ізраїля.

І сказав йому Давид: Яке це слово, сповісти мені? І сказав що: Втік нарід з бою, і впало багато народу і померло. І помер і Саул, і його син Йонатан помер.

І сказав Давид слузі, що йому сповіщав: Як ти взнав, що помер Саул і його син Йонатан.

І сказав слуга, що це сповіщав йому: Припадком трапився я на горі Ґелвує, і ось Саул опирався на свій спис, і ось колісниці і вельможі на нього натискали.

І він поглянув позад себе і побачив мене і покликав мене, і я сказав: Ось я.

І він сказав мені: Хто ти? І я сказав: Я Амаликіт.

І сказав до мене: Стань же надо мною і убий мене, бо мене обняла страшна темрява, бо вся моя душа в мені.

І я став над ним і я убив його, бо знав, що не житиме після того як він впаде. І я взяв царський вінець, що на його голові, і запинку, що на його руці, і я приніс їх сюди моєму панові.

І Давид взяв свій одяг і роздер його, і всі мужі, що з ним, роздерли їхню одіж.

І плакали і ридали і постили аж до вечора за Саула і за його сина Йонатана і за нарід Юди і за ізраїльський дім, бо були побиті мечем.

І сказав Давид слузі, що йому сповіщає: Звідки ти? І він сказав: Я син мужа з роду Амеликіта.

І сказав йому Давид: Як ти не побоявся підвести твоєї руки, щоб забити господнього помазанника

і Давид покликав одного з своїх слуг, і сказав: Пішовши, напади на нього. І він убив його, і він помер.

І сказав до нього Давид: Твоя кров на твоїй голові, бо твої уста засвідчили проти тебе, кажучи, що: Я забив господнього помазанника.

І Давид цим плачем оплакував Савла і його сина Йонатана,

і сказав повчити синів Юди, ось записано в книзі Правди:

Постав стовпа Ізраїле, за померших на твоїх висотах, за ранених. Як впали сильні.

Не сповіщайте в Ґеті і не розповідайте на роздоріжжях Аскалона, щоб часом не зраділи дочки чужинців, щоб часом не зраділи дочки необрізаних.

Гори, що в Ґелвуї, хай на вас не зійде роса, ані дощ, ані поля первоплодів, бо там зневажливо розправились зі щитом сильних, щит Саула не був помазаний олією.

Від крови ранених, від жиру сильних лук Йонатана не повернувся назад порожним, і меч Саула не повернувся порожним.

Саул і Йонатан, улюблені і прекрасні, нерозлучні, гарні (були) за їхнього життя і в їхній смерті не розділилися, легкі понад орлів і сильніші над львів.

Плачте ізральські дочки за Саулом, що зодягав вас кармазином з вашою прикрасою, що приносив золоту прикрасу для вашої одежі.

Як впали сильні посеред бою. Йонатан побитий на твоїх висотах.

Болію за тебе, мій брате Йонатане. Ти мені дуже прекрасний, прекрасною мені понад любов жінок є твоя любов.

Як впали сильні і пропала віськова зброя.

Російський синодальний переклад

По смерти Саула, когда Давид возвратился от поражения Амаликитян и пробыл в Секелаге два дня,

вот, на третий день приходит человек из стана Саулова; одежда на нем разодрана и прах на голове его. Придя к Давиду, он пал на землю и поклонился ему.

И сказал ему Давид: откуда ты пришел? И сказал тот: я убежал из стана Израильского.

И сказал ему Давид: что произошло? расскажи мне. И тот сказал: народ побежал со сражения, и множество из народа пало и умерло, и умерли и Саул и сын его Ионафан.

И сказал Давид отроку, рассказывавшему ему: как ты знаешь, что Саул и сын его Ионафан умерли?

И сказал отрок, рассказывавший ему: я случайно пришел на гору Гелвуйскую, и вот, Саул пал на свое копье, колесницы же и всадники настигали его.

Тогда он оглянулся назад и, увидев меня, позвал меня.

И я сказал: вот я. Он сказал мне: кто ты? И я сказал ему: я - Амаликитянин.

Тогда он сказал мне: подойди ко мне и убей меня, ибо тоска смертная объяла меня, душа моя все еще во мне.

И я подошел к нему и убил его, ибо знал, что он не будет жив после своего падения; и взял я венец, бывший на голове его, и запястье, бывшее на руке его, и принес их к господину моему сюда.

Тогда схватил Давид одежды свои и разодрал их, также и все люди, бывшие с ним.

и рыдали и плакали, и постились до вечера о Сауле и о сыне его Ионафане, и о народе Господнем и о доме Израилевом, что пали они от меча.

И сказал Давид отроку, рассказывавшему ему: откуда ты? И сказал он: я - сын пришельца Амаликитянина.

Тогда Давид сказал ему: как не побоялся ты поднять руку, чтобы убить помазанника Господня?

И призвал Давид одного из отроков и сказал ему: подойди, убей его.

И тот убил его, и он умер. И сказал к нему Давид: кровь твоя на голове твоей, ибо твои уста свидетельствовали на тебя, когда ты говорил: я убил помазанника Господня.

И оплакал Давид Саула и сына его Ионафана сею плачевною песнью,

и повелел научить сынов Иудиных луку, как написано в книге Праведного, и сказал:

краса твоя, о Израиль, поражена на высотах твоих! как пали сильные!

Не рассказывайте в Гефе, не возвещайте на улицах Аскалона, чтобы не радовались дочери Филистимлян, чтобы не торжествовали дочери необрезанных.

Горы Гелвуйские! да не сойдет ни роса, ни дождь на вас, и да не будет на вас полей с плодами, ибо там повержен щит сильных, щит Саула, как бы не был он помазан елеем.

Без крови раненых, без тука сильных лук Ионафана не возвращался назад, и меч Саула не возвращался даром.

Саул и Ионафан, любезные и согласные в жизни своей, не разлучились и в смерти своей; быстрее орлов, сильнее львов они были.

Дочери Израильские! плачьте о Сауле, который одевал вас в багряницу с украшениями и доставлял на одежды ваши золотые уборы.

Как пали сильные на брани! Сражен Ионафан на высотах твоих.

Скорблю о тебе, брат мой Ионафан; ты был очень дорог для меня; любовь твоя была для меня превыше любви женской.

Как пали сильные, погибло оружие бранное!