30

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Як же прийшов Давид зі своїми людьми третього дня у Ціклаг, напали були амалекитяни на Негев і на Ціклаг: вони сплюндрували Ціклаг і спалили його вогнем;

зайняли в полон жінок і все, що було в ньому, мале й велике; але нікого не вбили, а погнали геть та пішли своєю дорогою далі.

Як же прийшов Давид зо своїми людьми в місто, воно було спалене; а їхніх жінок, синів і дочок забрано в полон.

Тоді Давид із людьми, що були з ним, заплакали вголос; і плакали, аж поки в них не стало сили плакати вже більше.

Обох жінок Давидових зайняли в полон: Ахіноаму з Єзреела й Авігайлу, вдову по Навалі з Кармелю.

Давид потрапив у велику скруту, бо люди говорили, щоб його каменувати, тому що в усіх було на душі гірко - кожному за своїх синів і дочок. Однак, Давид кріпився духом у Господі, своїм Бозі.

Давид сказав до священика Евіятара, сина Ахімелеха: «Принеси мені ефод.» І приніс Евіятар Давидові ефод.

І Давид спитав Господа: «Чи наздоганяти мені цю орду? Чи я її дожену?» І сказано йому: «Наздоганяй, ти доженеш їх певно та визволиш (бранців).»

І двигнувся Давид, він і шістсот чоловік, що були при ньому, прибули до Бесор-потоку; а ті, що відстали позаду, залишились.

Давид із чотирма сотнями гнав далі, а решта двісті зупинилась, бо були так потомлені, що не могли перейти Бесор-потоку.

Знайшли вони в полі якогось єгиптянина та й привели до Давида. Дали йому з'їсти хліба й води напитись.

Дали йому також шматок збитих сухих смокв і двоє грон родзинок. Те все з'їв він і очуняв, бо був не їв і не пив нічого три дні й три ночі.

Тоді Давид його спитав: «Чий ти? Звідки ти?» Той відповів: «Я єгипетський хлопець, раб одного амалекитянина. Пан мій мене покинув, бо три дні тому я був занедужав.

Ми були напали на Негев Керетійський, на той, що належав Юді, та на Негев Калевський, і Ціклаг були підпалили.»

Давид його спитав: «Чи проведеш мене до тієї орди?» Той відповів: «Поклянись мені Богом, що не вб'єш мене й не видаси моєму панові, то я проведу тебе до тієї орди.»

Повів він його туди, а вони розкинулись по всій країні, - їдять, п'ють і танцюють, святкуючи із-за великої здобичі, що були забрали з Філістимлянської землі й землі Юди.

Громив їх Давид від світанку аж до вечора, винищуючи так, що ніхто з них не врятувався, крім чотирьохсот молодих чоловіків, які скочили на верблюдів та повтікали.

І визволив Давид усе, що амалекитяни були забрали, й обох своїх жінок теж визволив.

Нічого в них не пропало, ні з малого, ні з великого, ні з синів, ні з дочок, ні зо здобичі, та ніщо з того, що ті були забрали, - все Давид повернув назад.

і забрали всіх овець і худобу та гнали їх перед Давидом, вигукуючи: «Це Давидова здобич!»

Тоді Давид повернувсь до тих двох сотень чоловік, що були надто стомлені й не могли йти за Давидом і що він лишив їх був при Бесор-потоці. Вони вийшли назустріч Давидові й людям, що були при ньому, й, приступивши до Давида та людей, поздоровили їх.

Та всякі злостивці й негідники між людьми, що ходили з Давидом, заговорили так: «Тому, що вони не ходили з нами, не дамо їм нічого зо здобичі, яку ми відібрали, крім Їхніх жінок та їхніх дітей: нехай собі їх візьмуть та йдуть.»

Але Давид мовив: «Не чиніте так після того, що Господь дав нам: нас оборонив, а орду, що була вийшла проти нас, він видав нам у руки.

Та й хто вас слухатиме в цій справі? Бо яка частина тих, що ходили в битву, така частина й тих, що сиділи при обозі! Всім приділять по-рівному.»

Так було воно з того дня надалі. Він це зробив законом та звичаєм в Ізраїлі по цей день.

Повернувшися в Ціклаг, Давид послав частину здобичі старшим юдейським, своїм приятелям, зо словами: «Ось вам гостинець зо здобичі від ворогів Господніх.»

І послав тим, що в Бетулі, в Рамоті-Негеві, в Яттірі,

тим, що в Ароері, в Сіфмоті, в Ештемоа,

тим, що в Кармелі, по містах єрахмаельських, по містах кеніїв,

тим, що в Хормі, в Бор-Ашані, в Атаху,

тим, що в Хевроні, та по всіх місцях, де Давид блукав був зо своїми людьми.

Переклад Огієнка

І сталося, коли Давид та люди його йшли до Ціклаґу, третього дня, то амаликитяни вдерлися до півдня та до Ціклаґу, і побили Ціклаґ та спалили його огнем.

І позабирали вони до неволі жінок, що були в ньому, від малого аж до великого, нікого не забили, але забрали, та й пішли своєю дорогою.

І прийшов Давид та його люди до того міста, а воно спалене огнем! А їхні жінки, та сини їхні, та їхні дочки забрані в неволю.

І підніс Давид та народ, що з ним, свій голос, та й плакали, аж поки не стало їм сили плакати.

І були взяті до неволі обидві Давидові жінки: їзреелітка Ахіноам та Авіґаїл, колишня жінка кармелітянина Навала.

І було Давидові дуже гірко, бо народ говорив, щоб його вкаменувати, бо засмутилася душа всього народу, кожен обурився за синів своїх та за дочок своїх. Та Давид зміцнився Господом, Богом, своїм.

І сказав Давид до священика Евіятара, Ахімелехового сина: Принеси до мене ефода! І Евіятар приніс ефода до Давида.

І запитав Давид Господа, говорячи: Чи мені гнатися за тією ордою, чи дожену її? А Він відказав йому: Женися, бо конче доженеш, і конче визволиш.

І пішов Давид, він та шість сотень люда, що з ним, і вони прийшли аж до потоку Бесор; а відсталі спинилися.

І гнався Давид, він та чотири сотні чоловіка. А двісті люда спинилися, бо були слабі, щоб перейти потока Бесор.

І знайшли вони в полі єгиптянина, і привели його до Давида, і дали йому хліба, а він їв, і напоїли його водою.

І дали йому половину грудки сушених фіґ та дві в'язки родзинок. І він з'їв, і вернувся дух його до нього, бо він не їв хліба та не пив води три дні та три ночі.

І запитав його Давид: Чий ти та звідкіля ти? А той відказав: Я єгипетський юнак, раб амаликитянина. Та покинув мене пан мій, бо я захворів три дні тому.

Ми були вдерлися на південь керетеїв, і на той, що Юдин, та на південь Калева. А Ціклаґ ми спалили огнем.

І сказав йому Давид: Чи не заведеш мене до тієї орди? А той відповів: Присягни мені Богом, що не вб'єш мене, і що не видаси мене в руку мого пана, то спроваджу тебе до тієї орди.

І він спровадив його, аж ось вони розпорошені по поверхні всієї тієї землі, їдять та п'ють та святкують з приводу всієї тієї великої здобичі, що вони набрали з филистимського краю та з Краю Юдиного.

І бив їх Давид від ранку аж до вечора наступного дня, і не втік із них ніхто, крім чотирьохсот чоловіка хлопців, що повсідали на верблюдів, і повтікали.

І врятував Давид усе, що позабирав був Амалик. І обидві свої жінки Давид урятував.

І не пропало їм нічого: усе, від малого й аж до великого, і аж до синів та дочок, і від здобичі, і аж до всього, що ті взяли були собі, усе вернув Давид!

І взяв Давид усю худобу дрібну та худобу велику, а ті, що йшли перед тією чередою, говорили: Це Давидова здобич!

Потому прийшов Давид до тих двохсот людей, що були слабі, щоб іти за Давидом, і що їх він лишив був при потоці Бесор, а вони повиходили назустріч Давидові та назустріч народові, що з ним. І підійшов Давид до народу, і запитався їх про мир.

І стали говорити всі люди злі та негідні з тих людей, що ходили з Давидом, та й сказали: Вони не ходили з нами, тому не дамо їм зо здобичі, що ми відняли, бо кожному дамо тільки жінок його та синів його, нехай відведуть, і нехай ідуть!

А Давид сказав: Не робіть так, браття мої, з тим, що дав нам Господь, і пильнував нас, і дав орду, що йшла на нас, у нашу руку.

А хто послухає вас у такій речі? Бо яка частина того, хто ходив до бою, то така частина й того, хто сидів при речах, рівно поділять.

І сталося від цього дня й далі, і зробив він це за постанову та за звичай для Ізраїля, і він існує аж до цього дня.

І прийшов Давид до Ціклаґу, і послав зо здобичі Юдиним старшим, приятелям своїм, говорячи: Оце вам подарок зо здобичі Господніх ворогів,

тим, що в Бет-Елі, і тим, що в Рамоті південнім, і тим, що в Яттері,

і тим, що в Ароері, і тим, що в Сіфмоті, і тим, що в Ештемоа,

і тим, що в Рахалі, і тим, що в містах Єрахмелеянина, і тим, що в містах Кенеянина,

і тим, що в Хормі, і тим, що в Бор-Ашані, і тим, що в Атаху,

і тим, що в Хевроні, і до всіх тих місць, куди ходив Давид, він та люди його.

Переклад Куліша

Як же прийшов Давид з людьми своїми на третий день у Секелаг, напали були Амаликії од полудня на Секелаг, злупили Секелаг і спалили його огнем,

І позаймали з його в полонь жінок і все мале й велике, нїкого не вбивши, та й погнали своєю дорогою.

Як прийшов Давид із людьми своїми в город, аж його випалено, жінок же їх, синів і дочок позаймано в полонь.

І заплакав у голос Давид і люде, що мав при собі, і плакали вони, покіль не стало й снаги плакати.

І обох жінок Давидових зайнято в полонь: Ахиноаму з Езрееля й Абигею, жінку Кармелїя Набала.

Давид же попав у велику журбу, як почали люде радити, щоб його побити каміннєм, бо кожен між людьми жалував з душі за своїми синами й дочками. Однакже Давид укріпивсь у Господї, Бозї свойму.

І казав Давид сьвященникові Абіатарові, синові Ахимелеха: Ось принеси менї сюди ефода! І принїс Абіатар Давидові ефода.

І поспитав Давид Господа: Чи наздогоняти менї сю орду? Чи наздожену? І сказано йому: Наздоганяй; наздоженеш і відобєш.

І пустивсь Давид із шістьма сотнями чоловіка, що мав при собі, в дорогу, і добігли вони до потока Босор, і декотрі помучені остались там.

І погнав далїй Давид із чотирма сотнями чоловіка, тим часом як двістї, що були потомлені, зістались, бо не мали сили перейти потік Босорський.

І знайшли вони в полі Египтїя та й привели до Давида. І дано йому попоїсти хлїба та напитись води,

І дано йому шмат вязанки смоківної та дві вязки родзинків з'їсти, і він їв та й прийшов до себе, бо три днї нїчого не їв і нїчого не пив.

І спитав у його Давид: Чий ти і звідки ти? І каже: Я хлопець Египтїйський, раб одного Амаликія. Пан мій покинув мене, бо три днї тому я був занедужав.

Ми набігали набігом у полуденню Керету і в займище Юдине і в полуденню Калебу та й спалили Секелаг.

І питає в його Давид: Чи проведеш нас до того там війська? Відказує сей: Поклянись менї Богом, що не вбєш мене та й панові мойму не видаси, то я приведу тебе в 'цю горду.

Як повів же їх, аж Амаликії роскинулись по тій сторонї далеко, їдять, пють і сьвяткують сьвято над великою здобиччю, що набрали в Филистійській землї і в землї Юдейській.

Давид же бив їх від сумерків аж до вечора другого дня, так що нїхто з їх не уйшов опріч чотирьох сот молодцїв, що кинулись на верблюди та й повтїкали.

І визволив Давид усе, що пожакували Амаликії, і жінок своїх обох відняв Давид,

Так що не втеряно в них нїчого від найменьшого та й до найбільшого, нї здобичі, нї синів нї дочок, анї чого иншого, що награбили вони; усе вернув Давид назад;

І відняв Давид всї череди й отари та й гнали вони їх поперед себе, покликуючи: Се Давидова здобич!

І вернувся Давид до тих двох сотень чоловіка, що надто були втомлені і не змогли йти далїй, так що їх покинуто коло потока Босор, і повиходили вони проти Давида й людей, що були з ним. І наближивсь Давид ід тим людям і привитав їх чемно.

Та всякі злюки й нїкчемники між людьми, що ходили з Давидом, почали таке провадити: За те що вони з нами не ходили, ми не дамо їм нїчого з тієї здобичі, що відобрали, опріч їх жінок та дїтей; нехай будуть їх та йдуть собі.

Давид же відказав: Не чинїте таке після того, що нам дав Господь і оборонив нас, а горду, що напала на нас, оддав нам у руки.

Та й хто слухати ме вас у 'цїй справі? Нї, яка частина тим, що ходили на війну, така мусить бути й тим, хто зостався при таборі: однаково всїх обдїлиться.

На тому стало воно з того дня й на дальше. Він се зробив установою й звичаєм ув Ізраїлї по сей день.

Вернувшися ж у Секелаг, послав Давид частину здобичі прихильним до його мужам громадським ув Юдї, говорючи: Оце вам гостинець із здобичі від ворогів Господнїх,

Так само й тим, що в Бетелї, в Рамотї полуденньому, і в Яттирі,

Тим що в Ароїрі, і в Шифмотї, і в Естемоа,

Тим що в Рахалї, і в городах Ерахмеельських, і в містах Кенїйських,

Тим що в Хормі й в Хорашанї, й в Атасї,

Тим що в Гебронї і по всїх инших місцях, що блукав по них Давид із своїми людьми.

Переклад УБТ Турконяка

І сталося як входив Давид і його мужі третого дня до Секелака, і Амалик напав на південь і на Секелак і побив Секелак і запалив його огнем.

І жінок і все, що в ньому, від малого аж до великого не забили, ні мужа ні жінку, але взяли в полон і відійшли своєю дорогою.

І прийшов Давид і його мужі до міста, і ось воно спалене огнем, а їхні жінки і їхні сини і їхні дочки взяті в полон.

І підняв Давид і його мужі свій голос і заплакали, аж доти доки не було в них сили далі плакати.

І обі жінки Давида взято в полон, Ахіноому Єзраїлітку і Авіґею жінку Навала Кармиліта.

І Давид дуже засмутився, бо нарід сказав побити його камінням, бо тяжкою була душа всього народу, кожного за його синів і за його дочок. І Давид скріпився в Господі Бозі свому.

І сказав Давид до Авіятара священика сина Ахімелеха: Принесіть ефуд.

І запитав Давид у Господа, кажучи: Чи поженуся за цією групою? Чи їх захоплю? І сказав йому: Женися, бо, захоплюючи, захопиш і, нищачи, знищиш.

І пішов Давид, сам і з ним шістьсот мужів, і приходять аж до потока Восора, і надлишок остався.

І гнався чотиристома мужами, а осталися двісті мужів, які осіли на другому боці потоку Восора.

І знаходять в полі мужа єгиптянина і беруть його і провадять його до Давида в полі. І дають йому хліб, і він зїв, і напоїли його водою.

І дають йому часть фіґів, і він зїв, і піднявся його дух в ньому, бо він не їв хліба і не пив води три дні і три ночі.

І сказав йому Давид: Звідки ти, і чий ти? І сказав слуга єгиптянин: Я раб чоловіка Амаликіта, і мій пан мене оставив, бо я захворів сьогодні вже три дні.

І ми напали на південь Холтія і на юдейскі околиці і на південь Хелува і Селак ми спалили огнем.

І сказав йому Давид: Чи поведеш мене до цієї групи? І сказав: Покленися ж мені Богом, що не убєш мене і не видаси мене в руки мого пана, і поведу тебе до цієї групи.

І повів його туди, і ось ці розсіялися по лиці всієї землі, їли і пили і святкували (задля) усіх великих здобичей, які взяли з землі чужинців і з землі Юди.

І напав на них Давид і побив їх від світанку аж до вечора і на другий день, і не спасся з них муж, хіба лиш чотириста слуг, які повсідали на ослів і втекли.

І Давид відібрав все, що взяли Амаликіти, і відібрав обі свої жінки.

І не забракло їм нічого з малого аж до великого і від здобичі і аж до синів і дочок і до всього їхнього, що взяли; Давид повернув все.

І взяв Давид всі отари і стада і відвів перед здобиччю, і вони називали здобич: Це здобич Давида.

І приходить Давид до двохсот мужів, що були оставлені, щоб не ішли за Давидом, і він їх посадив при потоці Восорі, і вони вийшли на зустріч Давидові і на зустріч народові, що з ним, і прийшов Давид до народу, і запитали його про мир.

І кожний гнівливий і поганий чоловік з мужів вояків, що пішли з Давидом, відповів і сказав: Томущо вони не гналися з нами, не дамо їм із здобичі, яку ми забрали, але хіба хай заберуть кожний свою жінку і своїх дітей і повернуться.

І сказав Давид: Не вчините так після того як Господь передав нам (ворогів) і зберіг нас, і Господь передав в наші руки групу, що на нас напала.

І хто послухається цих ваших слів? Бо вони не гірші від вас. Тому за частю того, хто пішов на війну, так буде часть того, що сидів над речами. Так хай будуть поділені.

І було (так) від того дня і далі, і стало приписом і правилом аж до сьогодні для Ізраїля.

І пішов Давид до Секелака і післав з здобичі до старшин Юди і своїм близьким, кажучи: Ось із здобичі господних ворогів,

тим, що в Ветсурі, і тим, що в Рамі на півдні, і тим, що в Єтторі,

і тим, що в Ароірі, і тим, що в Аммаді, і тим, що в Сафі, і тим, що в Естію, і тим, що в Ґеті, і тим, що в Кінані, і тим, що в Сафеку, і тим, що в Тіматі,

і тим, що в Кармилі, і тим, що в містах Єрамила, і тим, що в містах Кенезія,

і тим, що в Єрімуті, і тим, що в Вирсавії, і тим, що в Ноо,

і тим, що в Хевроні, і до всіх місць, куди ходив Давид, він і його мужі.

Російський синодальний переклад

В третий день после того, как Давид и люди его пошли в Секелаг, Амаликитяне напали с юга на Секелаг и взяли Секелаг и сожгли его огнем,

а женщин и всех, бывших в нем, от малого до большого, не умертвили, но увели в плен, и ушли своим путем.

И пришел Давид и люди его к городу, и вот, он сожжен огнем, а жены их и сыновья их и дочери их взяты в плен.

И поднял Давид и народ, бывший с ним, вопль, и плакали, доколе не стало в них силы плакать.

Взяты были в плен и обе жены Давида: Ахиноама Изреелитянка и Авигея, бывшая жена Навала, Кармилитянка.

Давид сильно был смущен, так как народ хотел побить его камнями; ибо скорбел душею весь народ, каждый о сыновьях своих и дочерях своих.

Но Давид укрепился надеждою на Господа Бога своего, и сказал Давид Авиафару священнику, сыну Ахимелехову: принеси мне ефод. И принес Авиафар ефод к Давиду.

И вопросил Давид Господа, говоря: преследовать ли мне это полчище, и догоню ли их? И сказано ему: преследуй, догонишь и отнимешь.

И пошел Давид сам и шестьсот мужей, бывших с ним; и пришли к потоку Восор и усталые остановились там.

И преследовал Давид сам и четыреста человек; двести же человек остановились, потому что были не в силах перейти поток Восорский.

И нашли Египтянина в поле, и привели его к Давиду, и дали ему хлеба, и он ел, и напоили его водою;

и дали ему часть связки смокв и две связки изюму, и он ел и укрепился, ибо он не ел хлеба и не пил воды три дня и три ночи.

И сказал ему Давид: чей ты и откуда ты? И сказал он: я - отрок Египтянина, раб одного Амаликитянина, и бросил меня господин мой, ибо уже три дня, как я заболел;

мы вторгались в полуденную часть Керети и в область Иудину и в полуденную часть Халева, а Секелаг сожгли огнем.

И сказал ему Давид: доведешь ли меня до этого полчища? И сказал он: поклянись мне Богом, что ты не умертвишь меня и не предашь меня в руки господина моего, и я доведу тебя до этого полчища.

и он повел его; и вот, Амаликитяне, рассыпавшись по всей той стране, едят и пьют и празднуют по причине великой добычи, которую они взяли из земли Филистимской и из земли Иудейской.

и поражал их Давид от сумерек до вечера другого дня, и никто из них не спасся, кроме четырехсот юношей, которые сели на верблюдов и убежали.

И отнял Давид все, что взяли Амаликитяне, и обеих жен своих отнял Давид.

И не пропало у них ничего, ни малого, ни большого, ни из сыновей, ни из дочерей, ни из добычи, ни из всего, что Амаликитяне взяли у них; все возвратил Давид,

и взял Давид весь мелкий и крупный скот, и гнали его пред своим скотом и говорили: это - добыча Давида.

И пришел Давид к тем двум стам человек, которые не были в силах идти за ним, и которых он оставил у потока Восор, и вышли они навстречу Давиду и навстречу людям, бывшим с ним. И подошел Давид к этим людям и приветствовал их.

Тогда злые и негодные из людей, ходивших с Давидом, стали говорить: за то, что они не ходили с нами, не дадим им из добычи, которую мы отняли; пусть каждый возьмет только свою жену и детей и идет.

Но Давид сказал: не делайте так, братья мои, после того, как Господь дал нам это и сохранил нас и предал в руки наши полчище, приходившее против нас.

И кто послушает вас в этом деле? Какова часть ходившим на войну, такова часть должна быть и оставшимся при обозе: на всех должно разделить.

Так было с этого времени и после; и поставил он это в закон и в правило для Израиля до сего дня.

И пришел Давид в Секелаг и послал из добычи к старейшинам Иудиным, друзьям своим, говоря: "вот вам подарок из добычи, взятой у врагов Господних ", -

тем, которые в Вефиле, и в Рамофе южном, и в Иаттире.

и в Ароере, и в Шифмофе, и в Естемоа,

и в Рахале, и в городах Иерахмеельских, и в городах Кенейских,

и в Хорме, и в Хорашане, и в Атахе,

и в Хевроне, и во всех местах, где ходил Давид сам и люди его.