20

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Давид же втік із Найоту, що в Рамі, прийшов і сказав до Йонатана: «Що я вчинив? Яка моя вина? Який мій гріх перед твоїм батьком, Що він напосівся на моє життя?»

Той йому відповів: «Ніколи того не буде! Ти не помреш! Мій батько не чинить нічого ні великого, ні малого, не виявивши попереду мені того. Чого мій батько мав би ховати те від мене? Ні, неможливо!»

Давид відповів: «Твій батько добре знає, що я тобі милий, і він собі подумав: хай Йонатан про те не знає, щоб не журився. Тим часом так певно, як Господь живе і як ти живеш, між мною і між смертю лиш один крок.»

Тоді Йонатан сказав Давидові: «Кажи, чого бажаєш, щоб я зробив для тебе.»

І Давид сказав до Йонатана: «Дивись, узавтра новомісяць, і мені належиться сидіти з царем за столом; але ти відпусти мене, й я сховаюсь до вечора третього дня.

Коли твій батько зауважить мою відсутність, ти скажеш: Давид випросив у мене, щоб піти йому швидко в своє місто Вифлеєм, бо там будуть приносити рокову жертву від усієї родини.

Коли він скаже: Добре! - тоді слуга твій може бути певний. Коли ж він скипить гнівом, то знай, що він замислив якесь лихо.

І тоді ти зроби милость слузі твоєму, ти ж бо ввійшов у Господню умову з твоїм слугою; а коли на мені є яка провина, то вбий ти мене! Чого бо то мене вести до батька твого?»

Йонатан відрік: «Не бути цьому, щоб я, довідавшися, що замір мого батька вчинити тобі якесь лихо невід-кличний, не сповістив тебе про те!»

Давид спитав Йонатана: «Хто мене сповістить, коли твій батько відповість сердито?»

Йонатан сказав до Давида: «Ходи лишень та вийдемо в поле.» І от коли вони обидва вийшли в поле,

Йонатан і каже до Давида: «Свідком мені Господь, Бог Ізраїля: взавтра або позавтра о цій порі я вивідаю мого батька, і коли буде він прихильний до Давида, я пошлю до тебе й сповіщу тебе про те.

Нехай Господь відплатить Йонатанові та ще й причинить, якщо я, (довідавшись), що мій батько схотів би навести на тебе - лихо, не сповіщу тебе і не відішлю тебе; ти підеш собі в мирі, й нехай Господь буде з тобою, як він був із моїм батьком.

О коли б ти, якщо я буду жити, вчинив мені Господнє милосердя! А як умру,

не віднімай твоєї милости від мого дому повіки. І коли Господь викорінить з лиця землі ворогів Давида геть до одного,

нехай ім'я Йонатана не буде викорінене з дому Давида; нехай Господь не пощадить ворогів Давида!»

І Йонатан заприсяг знову Давидові свою любов, любив бо його так, як свою душу.

І сказав Йонатан до нього: «Узавтра новомісяць, і про тебе будуть питати, бо твоє місце буде порожне.

Але позавтра про тебе ще більше будуть питати, тому підеш на місце, де ти був ховався в день тієї пригоди, й сидітимеш коло того горбочка.

Я ж післязавтра пушу стріли, наче б стріляв у мету.

І ось як я в той бік пошлю хлопця, кажучи: Йди, шукай стріли, і скажу хлопцеві: Ось стріла перед тобою, візьми її, - то ти приходь, бо все гаразд, нічого не коїться, так певно, як живе Господь.

Коли ж я скажу юнакові: Он стріла далі за тобою, - тоді йди геть, бо Господь тебе відсилає.

Щождо розмови, що була між нами, то нехай Господь буде свідком між мною і тобою назавжди.»

І сховавсь Давид у полі. Як же настав новомісяць, сів цар до столу їсти.

Сидів цар на своїм звичайнім місці, при стіні, Йонатан проти нього, Авнер же сів побіч Саула, а Давидове місце було порожне.

Саул того дня не сказав нічого, бо думав, це так сталося, бо він не чистий, не очистився.

На другий день новомісяця місце Давидове знову зосталось порожнім, і Саул сказав до Йонатана, свого сина: «Чом син Єссея ні вчора, ні сьогодні не прийшов до обіду?»

Йонатан відповів Саулові: «Давид випросився в мене піти у Вифлеєм.

Відпусти мене, - він каже, - будь ласкав, бо в нас у місті родинна жертва, й брати мої мені веліли прибути. Коли, отже, твоя ласка, дозволь мені піти й відвідати моїх братів. Через це він не прийшов до царського столу.»

Скипів Саул гнівом на Йонатана і сказав до нього: «Ти, сину ледащиці, гадаєш, що я не знаю, що ти здружився з сином Єссея на сором собі самому й на сором матері твоїй.

Поки син Єссея житиме на землі, ні ти, ні твоє царство не встоїться. Оце ж пошли за ним, хай приведуть його до мене: він мусить умерти!»

Йонатан відповів батькові своєму Саулові, кажучи до нього: «За що йому вмирати? Що він зробив?»

Тут Саул розмахнувсь на нього списом щоб його влучити, й тоді Йонатан зрозумів, що його батько постановив Давида вбити.

Устав Йонатан з-за столу в палкому гніві й того другого дня в новомісяці не їв нічого, бо вболівав за Давида тому, що його батько був його зневажив.

Другого дня вранці Йонатан вийшов у поле, як був умовився з Давидом, а був при ньому молодий хлопець.

І каже своєму хлопцеві: «Біжи но, шукай стріли, що я буду пускати.» І побіг хлопець, а Йонатан випустив стрілу понад ним.

Якже хлопець прибув до місця, де була стріла, що випустив Йонатан. Йонатан гукнув до хлопця, кажучи: «Чи не лежить стріла геть дальше за тобою?»

Йонатан знову гукнув до хлопця: «Біжи хутенько, не спиняйся!» Хлопець Йонатана підняв стрілу й приніс її своєму панові.

Хлопець же не знав нічого; лиш Йонатан з Давидом знали, про що йдеться.

Йонатан передав зброю хлопцеві, що був при ньому, й звелів йому: «Йди, віднеси в місто.»

І пішов хлопець, а Давид устав з місця, що біля горбочка, припав лицем до землі та й уклонився тричі. Потім поцілувалися обидва й плакали один над одним ревно.

Тоді Йонатан сказав до Давида: «Йди в мирі! Щождо того, що ми обидва заприсяглися в ім'я Господнє, то хай Господь буде між мною і тобою, і між моїм потомством і твоїм повсякчасно.»

Переклад Огієнка

І втік Давид з Найоту в Рамі, і прийшов та й сказав перед Йонатаном: Що я зробив, яка провина моя й який мій гріх перед батьком твоїм, що він шукає моєї душі?

А той відказав: Борони Боже, ти не помреш! Таж батько мій не робить жодної справи, великої чи справи малої, коли не відкриває на вухо мені, то чому мій батько заховає від мене цю справу? Цього не буде!

А Давид іще присягнув та й сказав: Добре пізнав твій батько, що я знайшов милість в очах твоїх. І сказав він: Нехай не довідається про те Йонатан, щоб не був він засмучений. Але як живий Господь і як жива душа твоя, між мною та смертю не більше кроку!

І сказав Йонатан до Давида: Що підкаже душа твоя, те зроблю тобі!

І сказав Давид до Йонатана: Ось узавтра новомісяччя, коли звичайно сиджу я з царем, щоб їсти з ним. Але ти відпусти мене, а я сховаюся в полі аж до третього вечора.

Якщо дійсно згадає про мене твій батько, то скажеш, що конче жадав від мене Давид, щоб йому забігти до свого міста Віфлеєму, бо там річна жертва для всього роду його.

Якщо він скаже так: Добре! то мир твоєму рабові. А якщо дійсно запалає йому гнів, то знай, що постановлене те зло від нього.

І зробиш милість своєму рабові, бо ти ввів свого раба в Господній заповіт із собою. А якщо є на мені провина, убий мене ти, а до батька твого пощо мене вести?

І відказав Йонатан: Борони тебе, Боже! Бо якщо справді пізнаю, що в мого батька постановлене зло, щоб прийшло на тебе, чи ж того я не розкажу тобі?

І сказав Давид до Йонатана: Хто повідомить мене, якщо батько твій відповість тобі жорстоке?

А Йонатан сказав до Давида: Ходи ж, і вийдемо на поле. І вийшли вони обидва на поле.

І сказав Йонатан до Давида: Свідок Господь, Бог Ізраїлів, що післязавтра цього часу вивідаю я батька свого. Нехай скарає мене Бог, якщо тоді не пошлю до тебе, і не сповіщу тебе,

так нехай зробить Господь Йонатану, і так нехай додасть! А якщо моєму батькові вгодно зробити зло тобі, то сповіщу тебе, і відішлю тебе, і ти підеш у мирі, а Господь буде з тобою, як Він був із моїм батьком.

І ти, якщо я буду ще живий, хіба не зробиш зо мною Господньої милости? Коли ж я помру,

то не відбирай своєї милости від дому мого навіки, а навіть тоді, як Господь понищить усіх Давидових ворогів із поверхні землі.

І нехай пошукає Господь душі від Давидових ворогів! І склав Йонатан умову з Давидовим домом.

І Йонатан далі присягався Давидові в своїй любові до нього, бо він покохав його, як свою душу.

І сказав йому Йонатан: Узавтра новомісяччя, і ти будеш згаданий, бо буде порожнє твоє місце.

А третього дня скоро зійдеш, і прийдеш до місця, де ти ховався у день твого чину, і сядеш при камені Азел.

А я пущу три стрілі набік, ніби стріляючи собі до мети.

І ось пошлю я слугу: Іди, знайди ті стріли! Якщо, говорячи, скажу я до хлопця: Он ті стріли тут перед тобою, візьми їх, то приходь, бо мир тобі, і нема нічого злого, як живий Господь!

А якщо я скажу до того юнака так: Он ті стріли з а тобою далі, то втікай, бо Господь відпускає тебе.

А та річ, що про неї говорили ми, я та ти, ось Господь буде свідком між мною та між тобою аж навіки!

І сховався Давид у полі. І було новомісяччя, а цар засів до їжі.

І сів цар на стільці своїм, як раз-у-раз, на стільці при стіні. І встав Йонатан, а Авнер сів збоку Саула, а Давидове місце було порожнє.

Та Саул нічого не говорив того дня, бо сказав собі: Це випадок, Давид не чистий, бо не очистився.

І сталося другого дня, на другий день новомісяччя, було порожнє Давидове місце. І сказав Саул до сина свого Йонатана: Чому не прийшов на хліб Єссеїв син і вчора, і сьогодні?

І відповів Йонатан Саулові: Дійсно просився Давид у мене до Віфлеєму.

І він говорив: Пусти мене, бо в тому місті для нас родова жертва, і запросив мене брат мій. А тепер, якщо знайшов я милість в очах твоїх, нехай я побіжу та побачу братів моїх. Тому не прийшов він до царського столу.

І запалав Саулів гнів на Йонатана, і він сказав йому: Негідний і неслухняний сину! Чи ж не знаю я, що ти вибрав Єссеєвого сина на свій сором та на сором і неславу своєї матері?

Бо всі дні, поки Єссеїв син живий на землі, не будеш міцно стояти ані ти, ані царство твоє. А тепер пошли, і приведи його до мене, бо він призначений на смерть.

І відповів Йонатан своєму батькові Саулові та й сказав йому: Чому він буде забитий? Що він зробив?

Тоді Саул кинув списа на нього, щоб убити його. І пізнав Йонатан, що то постановлене від батька, щоб убити Давида.

І встав Йонатан від столу, розпалений гнівом, і не їв хліба і другого дня новомісяччя, бо був засмучений за Давида, бо його образив його батько.

І сталося вранці, і вийшов Йонатан на поле, на умовлений з Давидом час, а з ним був малий хлопець.

І сказав він до хлопця свого: Побіжи, знайди ті стріли, що я вистріляю. Хлопець побіг, а він пустив стрілу поза нього.

І прийшов хлопець до місця стріли, що пустив Йонатан, а Йонатан кликнув за хлопцем і сказав: Он та стріла за тобою далі!

І кликнув Йонатан за хлопцем: Скоро, поспіши, не ставай! І зібрав Йонатанів хлопець стріли, та й прийшов до свого пана.

А той хлопець нічого не знав, тільки Йонатан та Давид знали ту справу.

І віддав Йонатан свою зброю юнакові, якого мав, та й сказав йому: Іди, занеси це до міста!

Той юнак пішов, а Давид устав із південного боку, і впав на обличчя своє на землю, та й поклонився три рази. І поцілували вони один одного, і оплакували один одного, а Давид гірко плакав.

І сказав Йонатан до Давида: Іди з миром! А що присягнули ми двоє в Господнє Ім'я, говорячи: Господь нехай буде свідком між мною та між тобою, і між насінням моїм та насінням твоїм, нехай буде аж навіки!

Переклад Куліша

Давид же втїк із Навату, в Рамі, та й сказав Йонатанові: Що я вчинив і в чому вина моя та переступ мій проти панотця твого, що він хоче стратити мене?

І відказав йому Йонатан: нї, ти не вмреш; ось отець мій не чинить нїчого, нї великого, нї малого, не виявивши менї; чого ж би він скривав се передо мною? нї, сього не буде.

А Давид на те: Панотець твій знає добре, що ти прихилен до мене, та й думає: нехай не знає сього Йонатан, щоб не журився; тим часом - так певно, як живе Господь і як живеш ти, проміж мною й смерттю один тільки ступінь!

І відказав Йонатан Давидові: чого забажає душа твоя, все я чинити му.

І каже Давид Йонатанові: Завтра новомісяць, і менї належиться седїти з царем за столом; але відпусти мене, я сховаюсь у полі до вечора третього дня.

Коли про мене поспитає панотець твій, так скажи: Давид одзволивсь у мене, щоб пійти в своє місто Бетлеєм, бо там будуть приносити рокову жертву від усієї родини його.

Коли скаже на се: Добре! так буде спокій рабу твойму; як же закипить гнївом, так знати меш тодї, що він надумавсь, якесь лихо заподїяти.

Покажи милость рабові твойму, ти ж бо ввійшов у Господню вмову з рабом твоїм, і коли на менї вагонить яка провина, так убий ти мене; про що тобі вести мене до панотця твого?

І відказав Йонатан: Нїяк не буде сього з тобою, бо коли б я справдї дознавсь, що в мого панотця задумано вчинити лихе дїло над тобою, так хиба б же я тебе не остеріг?

І відказав Давид Йонатанові: Коли б мене хто небудь сповістив, чи не дав тобі панотець сердиту відповідь!

І сказав Йонатан Давидові: Ось ходїмо в поле. І вийшли обидва на поле.

От і каже Йонатан Давидові: Як живе Господь, Бог Ізрайлїв: я завтра около сієї пори, або позавтра, допитаюсь у панотця мого, і наколи буде що добре про Давида, а я тодї не пошлю до тебе й не сповіщу тебе про те,

Нехай те й те вдїє Господь з Йонатаном та ще й причинить йому. Коли ж панотець мій постановив заподїяти зло тобі, то я й про те сповіщу тебе, а тодї йди в мирі, і нехай Господь буває з тобою, як він бував із моїм панотцем.

Але й ти, як я буду жити, вчиниш надо мною милосердє Господнє;

А коли б я вмер, то не віднімай милости твоєї від мого дому повіки, навіть тодї, як повикоренює Господь ворогів Давидових одного за одним із землї.

Так учинив Йонатан умову з домом Давида, і сказав: Нехай помститься Господь над ворогами Давидовими!

І заприсяг Йонатан Давидові ще раз у любові своїй до його, бо любив його як свою душу.

І каже Йонатан йому: Завтра новомісяць, то про тебе питати муть (бо твоє місце буде порожнє);

Аж до третього дня питати муть про твоє місце; то ж третього дня прийди на те місце, де ховавсь уперед, та й сядь коло каменя Азель;

Я ж пущу туди три стріли, наче б стріляв до мети.

А також посилати му хлопця кажучи йому: Йди шукай стріли; і як скажу хлопцеві: стріла лежить ось де перед тобою, неси сюди! то ти приходь ід менї, бо все гаразд, так певно, як живе Господь.

Коли ж кликну молодикові так: стріла лежить від тебе далїй, тодї йди собі, бо Господь відсилає тебе;

Що ж до розмови нашої, дак нехай Господь буде сьвідком між мною й тобою по віки.

І сховався Давид у полі. Як же настав новомісяць, сїв царь за столом обідати.

І сїв царь на свойму звичайному місцї, на покутї, і встав Йонатан, Абенир же сїв побіч Саула, а Давидове місце зісталось порожнє.

Та Саул не сказав того дня нїчого, бо думав, що се так лучилось, що Давид нечистий, що не очистився.

Прийшов і другий день у новому місяцї, а місце Давида оставало порожнє. Тодї сказав Саул свому синові Йонатанові: Чом се Ессеєнко нї вчора, нї сьогоднї не прийшов до обіду?

І відказав Йонатан Саулові: Давид випрохав у мене відзвіл у Бетлеєм;

Відпусти, каже, мене, бо в нас у містї родова жертва, і брат мій покликав мене; коли твоя ласка, так одпусти мене, братів моїх одвідати; через те ж то він і не прийшов до царського обіду.

І закипів Саул гнївом на Йонатана й сказав йому: Сину ти ледащичин! Я добре знаю, що ти здружився з Ессеєнком на сором собі самому й на сором матері твоїй!

Бо всї днї, поти син Ессеїв жити ме на землї, не встоїш нї сам ти, нї твоє царство. Оце ж пошли, нехай приведуть його перед мене: бо його призначено на смерть!

І відказав Йонатан Саулові, батькові свойму, та й поспитав: За що йому вмірати? що він провинив?

І метнув на його Саул списом, думаючи влучити в його. От і впевнивсь тодї Йонатан, що його батько постановив убити Давида.

І встав Йонатан ізза столу в палкому гнїву, та й не їв другого дня в новому місяцї, бо гірко йому було за Давида, та й що й його самого осоромив батько його.

Назавтра ж вийшов Йонатан умовленої з Давидом доби на поле з молодим хлопцем.

І каже свойму хлопцеві: Біжи будеш шукати стріли, що я випускаю. Як же хлопець побіг, він випустив стрілу поза його.

Як прийшов же хлопець до стріли, що випустив Йонатан, крикнув Йонатан за хлопцем і сказав: Стріла лежить дальше від тебе!

І знов крикнув Йонатан хлопцеві: Скорше біжи, не гайся! Хлопець підняв стрілу та й принїс панові свойму.

Хлопець же не знав нї про що, тільки Йонатан та Давид знали про сю річ.

І передав Йонатан свою зброю хлопцеві, що був при йому, і звелїв йому: Йди, однеси в місто.

Тим часом же, як ійшов хлопець додому, знявся Давид із місця, що на полуднї, і припав лицем до землї та й уклонився тричі. І поцїлувались вони й плакали один з одним; Давид же плакав більше.

І каже Йонатан Давидові: Йди в мирі; що ж до того, що ми заприсяглись в імя Господнє, то нехай буде Господь між мною й тобою, як і між моїм і твоїм потомством у вічні часи.

Переклад УБТ Турконяка

І втік Давид з Навата в Рамі і приходить до Йонатана і сказав: Що я зробив, і яка моя неправда, і що я згрішив перед твоїм батьком, що шукає мою душу.

І сказав йому Йонатан: Зовсім не так з тобою, не помреш. Ось мій батько не вчинить велике чи мале слово і не відкриє мого уха (мені). І чому має скрити мій батько це слово? Це не так.

І відповів Давид Йонатанові і сказав: Знаючи, взнав твій батько, що я знайшов ласку в твоїх очах, і сказав: Хай цього не знає Йонатан, щоб часом не відмовився. Але хай живе Господь і хай живе твоя душа, бо так як сказав я, наповнилась (відстань) між мною і смертю.

І сказав Йонатан до Давида: Що бажає твоя душа, і що тобі вчиню,

і сказав Давид до Йонатана: Ось завтра новий місяць, і я сяду де маю сісти їсти з царем, і пішлеш мене, і сховаюся на рівнині аж до вечора.

Якщо твій батько, завважуючи, завважить мене, і скажеш: Давид, просячи, попросив в мене побігти аж до його міста Вифлеєму, бо там жертва днів цілого племени.

Якщо так скаже: Добре, мир твому рабові, і якщо тобі жорстко відповість, знай, що він сповнить зло.

І зробиш мир з твоїм рабом, бо до господнього завіту привів ти твого раба з собою. І якщо є неправда в твому рабові, забий мене ти, і навіщо так мене вводиш до твого батька?

І сказав Йонатан. Не буде тобі, бо якщо, пізнаючи, впізнаю, що у мого батька сповнилося зло, щоб іти проти тебе; і якщо ні, я тобі звіщу до твоїх міст.

І сказав Давид до Йонатана: Хто сповістить мені, якщо твій батько жорстко відповість?

І сказав Йонатан до Давида: Іди і остань в полі. І виходять оба до поля.

І сказав Йонатан до Давида: Господь Бог Ізраїля знає, що досліджу батька мого аж до часу, тричі, і чи ось добро буде для Давида, і не посилаю до тебе у поле.

Це хай вчинить Бог Йонатанові і це додасть, бо доведу до тебе про зло і відкрию твоє ухо і тебе відішлю, і підеш в мирі. І Господь буде з тобою, так як був з моїм батьком.

І ще як житиму я і вчиниш зі мною мир, і якщо смертю помру,

не забереш твого милосердя від мого дому на віки. І якщо коли Господь забере всіх ворогів Давида з лиця землі

хай вивищеним буде імя Йонатана в домі Давида, і хай Господь вишукає ворогів Давида.

І додав ще Йонатан клястися Давидові, бо полюбив душу того, хто його любив.

І сказав Йонатан: Завтра новий місяць і згадають тебе, бо завважуть твоє крісло.

І будеш три дні і розглянешся і прийдеш до твого місця, де сховаєшся в дні діла, і сядеш при тому ерґаві.

І я тричі вистрілю стріли посилаючи до аматтари (мети).

І ось пішлю слугу, кажучи: Іди знайди мені стрілу. Якщо скажу слузі, мовлячи: Тут стріла від тебе і тут її візьми, ходи, бо мир тобі і не має справи, хай живе Господь.

Якщо ще скажу слузі: Тут стріла від тебе і далі, іди, бо тебе відіслав Господь.

І слово, яке я сказав і (яке сказав) ти, ось Господь свідок між мною і тобою на віки.

І ховається Давид в полі, і настає (новий) місяць, і приходить цар до трапези їсти.

І сів цар на своїм кріслі так як раз і раз, на престолі при стіні, і випередив Йонатана, і сів Авеннир з боку Саула, і місце Давида було порожним.

І Саул не сказав нічого в тому дні, бо сказав: Притрапилось бути не чистим, бо не очистився.

І сталося на другий день місяця, другого дня, і місце Давида було порожним, і сказав Саул до свого сина Йонатана: Що це, що не прийшов син Єссея і вчора і сьогодні до столу?

І відповів Йонатан Саулові і сказав йому: Попросився у мене Давид піти до свого міста до Вифлеєму,

і сказав: Відпусти ж мене, бо нам в місті жертва племени, і мої брати заповіли мені, і тепер коли я знайшов ласку в твоїх очах, відійду і побачу моїх братів. Задля цього він не прийшов до царського столу.

І дуже розгнівався Саул люттю на Йонатана і сказав йому: Сине дочок втікачів, чи не знаю, що ти є спільником сина Єссея на твій сором і на сором наготи твоєї матері?

Бо всі дні, які син Єссея живе на землі, незакріпленим буде твоє царство. Отже, тепер, піславши, схопи молодця бо він син смерти.

І відповів Йонатан Саулові: Навіщо вмирає, що він вчинив?

І підняв Саул спис на Йонатана, щоб його убити. І Йонатан пізнав, що це зло дозріло у його батька, щоб убити Давида,

і підскочив Йонатан в гніві злості від трапези і не їв хліба в другомі (дні) місяця, томущо розчулився за Давида, бо звершив на ньому (зло) його батько.

І сталося вранці і вийшов Йонатан у поле, так як заповів на свідчення Давидові, і з ним малий слуга.

І сказав слузі: Біжи, знайди мені стріли, якими я стріляю. І слуга побіг, і він вистілив стрілою і вистрілив за ним.

І слуга пішов до місця стріли, де вистрілив Йонатан, і Йонатан закричав за слугою і сказав: Там стріла від тебе і далі.

І закричав Йонатан за своїм слугою кажучи: Поспішись швидко і не стій. І зібрав слуга Йонатана стріли до свого пана.

І слуга не взнав нічого, лише Йонатан і Давид взнали слово.

І Йонатан дав свою зброю свому слузі і сказав свому слузі: Іди ввійди до міста.

І як слуга ввійшов, і Давид встав з ерґава і впав на його лице і поклонився йому тричі, і кожний поцілував свого ближнього, і кожний заплакав над своїм ближнім аж до великого кінця (дуже довго).

І сказав Йонатан Іди в мирі, і так як клялися ми оба в господне імя, кажучи: Господь буде свідком між мною і тобою і між твоїм насінням і між моїм насінням на віки.

Російський синодальний переклад

Давид убежал из Навафа в Раме и пришел и сказал Ионафану: что сделал я, в чем неправда моя, чем согрешил я пред отцом твоим, что он ищет души моей?

И сказал ему Ионафан: нет, ты не умрешь; вот, отец мой не делает ни большого, ни малого дела, не открыв ушам моим; для чего же бы отцу моему скрывать от меня это дело? этого не будет.

Давид клялся и говорил: отец твой хорошо знает, что я нашел благоволение в очах твоих, и потому говорит сам в себе: "пусть не знает о том Ионафан, чтобы не огорчился "; но жив Господь и жива душа твоя! один только шаг между мною и смертью.

И сказал Ионафан Давиду: чего желает душа твоя, я сделаю для тебя.

И сказал Давид Ионафану: вот, завтра новомесячие, и я должен сидеть с царем за столом; но отпусти меня, и я скроюсь в поле до вечера третьего дня.

Если отец твой спросит обо мне, ты скажи: "Давид выпросился у меня сходить в свой город Вифлеем; потому что там годичное жертвоприношение всего родства его".

Если на это он скажет: "хорошо ", то мир рабу твоему; а если он разгневается, то знай, что злое дело решено у него.

Ты же сделай милость рабу твоему, - ибо ты принял раба твоего в завет Господень с тобою, - и если есть какая вина на мне, то умертви ты меня; зачем тебе вести меня к отцу твоему?

И сказал Ионафан: никак не будет этого с тобою; ибо, если я узнаю наверное, что у отца моего решено злое дело совершить над тобою, то неужели не извещу тебя об этом?

И сказал Давид Ионафану: кто известит меня, если отец твой ответит тебе сурово?

И сказал Ионафан Давиду: иди, выйдем в поле. И вышли оба в поле.

И сказал Ионафан Давиду: жив Господь Бог Израилев! я завтра около этого времени, или послезавтра, выпытаю у отца моего; и если он благосклонен к Давиду, и я тогда же не пошлю к тебе и не открою пред ушами твоими,

пусть то и то сделает Господь с Ионафаном и еще больше сделает. Если же отец мой замышляет сделать тебе зло, и это открою в уши твои, и отпущу тебя, и тогда иди с миром: и да будет Господь с тобою, как был с отцом моим!

Но и ты, если я буду еще жив, окажи мне милость Господню.

А если я умру, то не отними милости твоей от дома моего во веки, даже и тогда, когда Господь истребит с лица земли всех врагов Давида.

Так заключил Ионафан завет с домом Давида и сказал: да взыщет Господь с врагов Давида!

И снова Ионафан клялся Давиду своею любовью к нему, ибо любил его, как свою душу.

И сказал ему Ионафан: завтра новомесячие, и о тебе спросят, ибо место твое будет не занято;

поэтому на третий день ты спустись и поспеши на то место, где скрывался ты прежде, и сядь у камня Азель;

а я в ту сторону пущу три стрелы, как будто стреляя в цель;

потом пошлю отрока, говоря: "пойди, найди стрелы "; и если я скажу отроку: "вот, стрелы сзади тебя, возьми их", то приди ко мне, ибо мир тебе, и, жив Господь, ничего тебе не будет;

если же так скажу отроку: "вот, стрелы впереди тебя", то ты уходи, ибо отпускает тебя Господь;

а тому, что мы говорили, я и ты, свидетель Господь между мною и тобою во веки.

И скрылся Давид на поле. И наступило новомесячие, и сел царь обедать.

Царь сел на своем месте, по обычаю, на седалище у стены, и Ионафан встал, и Авенир сел подле Саула; место же Давида осталось праздным.

И не сказал Саул в тот день ничего, ибо подумал, что это случайность, что Давид нечист, не очистился.

Наступил и второй день новомесячия, а место Давида оставалось праздным. Тогда сказал Саул сыну своему Ионафану: почему сын Иессеев не пришел к обеду ни вчера, ни сегодня?

И отвечал Ионафан Саулу: Давид выпросился у меня в Вифлеем;

он говорил: "отпусти меня, ибо у нас в городе родственное жертвоприношение, и мой брат пригласил меня; итак, если я нашел благоволение в очах твоих, схожу я и повидаюсь со своими братьями "; поэтому он и не пришел к обеду царя.

Тогда сильно разгневался Саул на Ионафана и сказал ему: сын негодный и непокорный! разве я не знаю, что ты подружился с сыном Иессеевым на срам себе и на срам матери твоей?

ибо во все дни, доколе сын Иессеев будет жить на земле, не устоишь ни ты, ни царство твое; теперь же пошли и приведи его ко мне, ибо он обречен на смерть.

И отвечал Ионафан Саулу, отцу своему, и сказал ему: за что умерщвлять его? что он сделал?

Тогда Саул бросил копье в него, чтобы поразить его. И Ионафан понял, что отец его решился убить Давида.

И встал Ионафан из-за стола в великом гневе и не обедал во второй день новомесячия, потому что скорбел о Давиде и потому что обидел его отец его.

На другой день утром вышел Ионафан в поле, во время, которое назначил Давиду, и малый отрок с ним.

И сказал он отроку: беги, ищи стрелы, которые я пускаю. Отрок побежал, а он пускал стрелы так, что они летели дальше отрока.

И побежал отрок туда, куда Ионафан пускал стрелы, и закричал Ионафан вслед отроку и сказал: смотри, стрела впереди тебя.

И опять кричал Ионафан вслед отроку: скорей беги, не останавливайся. И собрал отрок Ионафанов стрелы и пришел к своему господину.

Отрок же не знал ничего; только Ионафан и Давид знали, в чем дело.

И отдал Ионафан оружие свое отроку, бывшему при нем, и сказал ему: ступай, отнеси в город.

Отрок пошел, а Давид поднялся с южной стороны и пал лицем своим на землю и трижды поклонился; и целовали они друг друга, и плакали оба вместе, но Давид плакал более.

И сказал Ионафан Давиду: иди с миром; а в чем клялись мы оба именем Господа, говоря: "Господь да будет между мною и между тобою и между семенем моим и семенем твоим", то да будет на веки.