21

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

І заприсягли були сини Ізраїля Міцпі: “Ніхто з нас не віддасть дочки за веніяминянина.”

Пішов народ у Бетел, і сиділи вони там аж до вечора перед Богом і зняли великий лемент та стали плакати вголос,

кажучи: “Чому, Господи, Боже Ізраїля, так в Ізраїлі сталось, що нині не стало одного коліна в Ізраїлі?”

Другого дня встав народ уранці, й спорудили вони там жертовник і принесли всепаленя та мирні жертви.

І питали сина Ізраїля: “Хто з усіх колін Ізраїля не прибув на збори Господні?” Бо присягнено було великою присягою: хто, мовляв, не прийде в Міцпу перед Господа, того скарати смертю.

Жаль стало синам Ізраїля братів своїх веніяминян, і говорили вони: “Винищено нині одне коліно з Ізраїля.

Що нам робити з тими, що зостались? Де взяти їм жінок? Таж ми заклялись Господом, що не віддаватимемо за них наших дочок?”

І спитали: “Чи нема часом кого з колін Ізраїля, що не прийшов був перед Господа в Міцпу?” І виявилось, що ніхто з Явеш-Гілеаду не прибув на збори в табір.

І справді, як було зроблено перегляд народу, не знайшлось між ним ні одного з мешканців Явеш-Гілеаду.

Тоді громада послала туди дванадцять тисяч найхоробріших мужів і наказала їм: “Ідіть та й повбивайте мешканців Явеш-Гілеаду мечем, разом із жінками й дітьми.

Але ось як маєте робити: кожного мужчину й кожну жінку, що взнала чоловіка, ви виб'єте впень; дівиць же зоставите живими.” Так і вчинили.

І знайшли між мешканцями Явеш-Гілеаду чотириста молодих дівчат-дівиць, що не знали чоловічого ложа, й привели їх у табір у Шіло, що в Ханаан-землі.

Тоді громада послала посланців, щоб перемовитися з веніяминянами, які були на Ріммон-скелі, та об'явити їм мир.

Повернулись тоді веніяминяни, й передано їм дівчата, що зосталися живими з жінок Явеш-Гілеаду. Але й так їх не вистачило для всіх.

І жалкував народ над Веніямином, що Господь учинив таку втрату в Ізраїлі.

Старші в громаді й сказали: “Що нам зробити з тими, що зостались, де взяти для них жінок?” Бо й жіноцтво було винищене у Веніямина.

І говорили: “Як зберегти те, що зосталось від Веніямина, щоб не перевелось одне коліно в Ізраїлі?

Тільки ж не можна нам дочок наших віддавати за них, бо сини Ізраїля поклялись, ось як: Проклят, хто віддасть за Веніямина дочку!”

Та потім сказали собі: щороку, мовляв, буває свято Господнє в Шіло, що лежить на північ від Бетелу, на схід від шляху, що йде вгору від Бетелу до Сихему й на південь від Левони.

Отож дали вони синам Веніямина таку пораду: “Ідіть, засядьтеся в виноградниках та й ждіть,"

І як побачите, що дочки Шіло вийдуть на танок і хороводи, вискочіть з виноградників, і кожен з вас нехай викраде собі шілоську дівчину за жінку, та й ідіть додому в землю Веніямина.

Якже прийдуть батьки їхні чи брати скаржитись перед нами, ми відкажемо їм: “Простіть їм на наш рахунок: бо й ми не могли взяти для кожного з них жінки на війні, та й ви не дали їх їм (добровільно); бо тоді були б ви винні.”

Так і зробили сини Веніямина: здобули собі, скільки їм було треба жінок між танцюючими, що їх схопили, та й пішли собі назад у своє спадкоємство, відбудували міста й осілись у них.

І розійшлись тоді сини Ізраїля звідтіль кожний у своє коліно та до свого роду; кожен повернувся до свого наділу.

Того часу не було царя в Ізраїлі; кожен робив, що йому було довподоби.

Переклад Огієнка

І присягнув Ізраїльтянин в Міцпі, говорячи: Жоден із нас не дасть своєї дочки Веніяминові за жінку!

І посходився народ до Бет-Елу, та й сидів там аж до вечора перед Божим лицем. І піднесли вони голос свій, та й плакали плачем великим.

І сказали вони: Чому, Господи, Боже Ізраїлів, сталося це між Ізраїлем, щоб сьогодні бракувало з Ізраїля одне плем'я?

І сталося назавтра, і встав рано народ, та й збудували жертівника, і принесли цілопалення та мирні жертви.

І сказали Ізраїлеві сини: Хто зо всіх Ізраїлевих племен не ввійшов до зборів до Господа? Бо та присяга була велика на того, хто не прийшов до Господа, до Міцпи, говорячи: Такий буде конче забитий.

І жалували Ізраїлеві сини за Веніямином, своїм братом, та й сказали: Сьогодні відрубане з Ізраїля одне плем'я!

Що ми зробимо їм, позосталим, щодо жінок? А ми присягнули Господом, що не дамо їм із дочок наших за жінок.

І сказали вони: Яке одне з Ізраїлевих племен не прийшло до Господа до Міцпи? Аж ось виявилось, що з Явешу ґілеадського ніхто не приходив до табору на збори.

І був переглянений народ, а оце не було там нікого з мешканців Явешу ґілеадського!

І послала громада туди дванадцять тисяч чоловіка хоробрих людей, і наказали їм, говорячи: Ідіть, і повбиваєте мешканців ґілеадського Явешу вістрям меча, і жінок і дітей.

А це та річ, що ви зробите: Кожного чоловіка та кожну жінку, що пізнала чоловіка, зробите закляттям.

І знайшли вони з мешканців ґілеадського Явешу чотири сотні дівчат паннів, що не пізнали чоловіка, і спровадили їх до табору в Шіло, що в ханаанському Краї.

І послала вся та громада, а ті говорили до Веніяминових синів, що в Села-Ріммоні, та й кликнули їм: Мир!

І вернувся Веніямин того часу, і дали їм тих жінок, яких позоставили при житті, із жінок ґілеадського Явешу. Та не знайшли їм досить.

А народ той жалував за Веніямином, бо Господь зробив пролома в Ізраїлевих племенах.

І сказали старші громади: Що ми зробимо позосталим щодо жінок? Бо вигублена жінка з Веніямина.

І сказали вони: Останки насліддя для Веніямина, і не буде витерте плем'я з Ізраїля.

А ми не можемо дати їм жінок із наших дочок, бо Ізраїлеві сини присягли, говорячи: Проклятий, хто дає жінку Веніяминові!

І сказали вони: Ось буває рік-у-рік свято Господнє в Шіло, що на північ від Бет-Елу, на схід сонця від дороги, що провадить з Бет-Елу до Сихему, і з півдня від Левони.

І наказали вони Веніяминовим синам, говорячи: Ідіть, і будете чатувати в виноградниках.

І побачите, аж ось дочки Шіла вийдуть танцювати танці, то ви вийдете з виноградників, та й схопите собі кожен свою жінку з дочок Шіла, і підете в Веніяминів край.

І буде, коли їхні батьки або їхні брати прийдуть до нас сваритися, то ми скажемо їм: Змилуйтеся над ними, бо не взяли ми для кожного з них жінку на війні, і ви не дали їж, тому цього часу ви винні.

І зробили так Веніяминові сини, і взяли жінок за числом своїм із тих, що танцювали, що їх вони викрали. І пішли вони, і вернулися до наділу свого, і побудували міста, та й осілися в них.

І порозходилися звідти Ізраїлеві сини того часу кожен до племени свого та до роду свого, і пішли звідти кожен до спадку свого.

Того часу не було царя в Ізраїлі, кожен робив, що здавалося правдивим в його очах!

Переклад Куліша

І заприсягли Ізрайлитяне в Массифі: Нїхто з нас не оддасть дочки за Бенямія.

І скупивсь люд до дому Божого в Сило, і сидїли там до вечора перед Богом, і голосили промовляючи:

Про що воно, Господи, Боже Ізрайлїв, так ув Ізраїлї сталось, що вже нема цїлого одного поколїння?

Назавтра ж рано вранцї построїв там люд жертівника і принїс усепаленнє і мирну жертву.

І питали сини Ізрайлеві: Хто з усїх поколїнь Ізрайлевих не був в походї з військом Господнїм? Бо присягнено було великою присягою, того, хто не прийде в Массифу перед Господа, скарати смертю.

І жаль стало Ізрайлитянам братів своїх Беняминїїв і говорили: Тепер вирвано цїле одно поколїннє з Ізраїля!

Як нам обмислити про жінки для тих, що зостались, коли ми заклялись Господом, що нїхто з нас не оддавати ме за них дочки?

І питали: Чи нема кого з поколїнь Ізрайлевих, що не прийшов був сюди перед Господа в Массифу? Тодї виявилось, що з Явиса Галаадського нїхто не прибув був до громади військової в табір.

І зроблено перегляд між людом, і дознались, що з осадників Явиських у Галаадї не прибув нїхто.

І послала туди громада дванайцять тисяч найхоробріщих мужів, і дано їм наказ: Ійдїть і повбивайте осадників Явиських у Галаадї мечем, жіноцтво й дїтвору;

А при тому ось як з'орудуйте: на кожного мужчину і на всїх жінок, що взнали чоловіче ложе, роспростріте проклін, дївок же зоставте живими. Вони так і вчинили.

І знайшли між осадниками Явиса в Галаадї чотириста дївуючих женщин, що ще мужого ложа не взнали; їх привели вони в табір у Силомі, що в Канаан-землї стоїть.

Тодї послала вся громада, щоб перемовитись із Беняминїями, що були під Риммон скелею, та й обіцяно їм безпеку.

От і прийшли Беняминїї, і передано їм жінок, скілько їх зісталось живими з жіноцтва в Явисї в Галаадї. Однакже сих не стало на всїх.

І жалкував люд Ізраїльський вельми, що загине одно поколїннє в Ізраїлї.

І казали громадські мужі: Як нам обмислити жінками тих, що позостались? Бо й жіноцтво в Беняминї викоренено.

І говорено: Наслїдня держава нехай остане уцїлївшим синам Бенямина, щоб не перевелось одно поколїннє в Ізраїлї;

Але ж і нам не можна дочок наших за них оддавати; бо сини Ізрайлеві поклялись ось як: Проклят, хто оддасть за Беняминїя дочку!

Тодї промовили: Що року буває сьвято Господнє в Силомі - а він стоїть на півночі від Бетеля, на востоцї від шляху, що йде з Бетеля в Сихему, а на полуднї від Лебони -

Та й навчили Беняминїїв, кажучи: Йдїть та засядьтесь у виноградниках,

І як побачите, що дївчата виходять із Силому на танець і хороводи, то ви повискакуйте з виноградників та й хапайте кожен Силомську дївчину собі за жінку, та й ідїть додому в землю Беняминову.

Якже прийдуть їх батьки чи брати перед нами жалуватись, ми відкажемо їм: Вибачайте, бо ми не взяли про кожного з них жінки на війнї, а ви б їм не дали: ваша й вина.

Беняминїї так і зробили, та й здобули собі скільки було треба жінок між таньцюючими, що їх похапали. Тодї вернулись у свою державу, будували міста та й осїдались там.

Ізрайлитяне ж розійшлись тодї кожен у своє поколїннє та й вернувсь кожен у свою державу.

Того часу не було царя в Ізраїлї; кожен чинив, що йому здавалось добрим.

Переклад УБТ Турконяка

І муж ізраїльський поклявся в Массифі кажучи: (Ніякий) муж з нас не дасть Веніяминові свою дочку за жінку.

І прийшов ввесь нарід до Масифи і Ветиля і сіли там аж до вечора перед Богом і підняли свій голос і заплакали великим плачем

і сказали: Навіщо, Господи, Боже Ізраїля, сталося це сьогодні в Ізраїлі, щоб забракло в Ізраїлі одне племя?

І сталося на другий день і встав нарід і збудували там жертівник і принесли цілопалення спасіння.

І сказали Ізраїльські сини: Хто той, що не прийшов до збору з усіх ізраїльських племен до Господа? Бо велика клятва була на тому, що не виходив до Господа до Массифи, кажучи: Помре смертю.

І потішили себе ізраїльські сини за Веніямином своїм братом і сказали: Страчено сьогодні одне племя з Ізраїля.

Що вчинемо тим, що осталися, відносно жінок? І ми поклялися в Господі, щоб не дати їм з наших дочок за жінкок.

І сказали: Хто одне з ізраїльських племен, яке не пішло до Господа до Массифи? І ось до табору не прийшов муж з Явіса Ґалааду до збору.

І почислено нарід, і ось немає там мужа з тих, що жили в Явісі Ґалааду.

І післали там збір дванадцять тисяч мужів з синів сили і заповіли їм, кажучи: Підіть і побийте всіх, що жили в Явісі Ґалааду лезом меча і жінок і нарід.

І це слово, яке вчините: Кожного з чоловічого роду і кожну жінку, що пізнала ложе мужа, вигубите.

І знайшли з тих, що жили в Явісі Ґалаада, чотириста дівчат дівиць, які не пізнали мужа в ложі чоловічому, і привели їх до табору до Сило, що є в ханаанській землі.

І післав ввесь збір і заговорили до Веніямина, що на камені Реммона і закликали їх до миру.

І повернувся Веніямин до ізраїльських синів в тому часі і дали їм жінок, які були з жінок Явіса Ґалаада. І вгодили їм так.

І нарід потішився Веніямином, бо зробив Господь розрив між ізраїльськими племенами.

І сказали старшини збору: Що зробимо для осталих відносно жінок? Бо вигублено з Веніямина жінку.

І сказали: Хай буде збережене насліддя Веніяминові, і хай не згине племя з Ізраїля.

І ми не зможемо дати їм жінок з наших дочок, бо поклялися ми ізраїльські сини, кажучи: Проклятий хто дасть жінку Веніяминові.

І сказали: Празник Господеві в Сило з днів до днів, яке є на півночі Ветиля на сході сонця в дорозі, що йде з Ветиля до Сікіма і з півдня Лівана Левона.

І заповіли синам Веніямина, кажучи: Підіть і засядьте в виноградниках,

і побачите і ось як лиш вийдуть дочки тих, що живуть в Сило танцювати в Сило в групах, і вийдете з виноградників і захопите чоловік жінку собі з дочок Сило і відійдете до землі Веніямина.

І коли буде, що прийдуть їхні батьки чи їхні брати судитися з вами, і скажемо до них: Змилосердіться над ними, бо чоловік не одержав свою жінку в війні, бо ви не дали їм, в часі згрішили ви.

І вчинили так сини Веніямина і взяли жінок за своїм числом з танцюристок, яких захопили, і відійшли і повернулися до свого насліддя і збудували собі міста і поселилися в них.

І пішли звідти ізраїльські сини в тому часі, кожний до свого племени і до свого роду, і пішли туди, кожний до свого насліддя.

В тих днях не було царя в Ізраїлі, кожний муж чинив те, що правильне в його очах.

Російський синодальний переклад

И поклялись Израильтяне в Массифе, говоря: никто из нас не отдаст дочери своей сынам Вениамина в замужество.

И пришел народ в дом Божий, и сидели там до вечера пред Богом, и подняли громкий вопль, и сильно плакали,

и сказали: Господи, Боже Израилев! для чего случилось это в Израиле, что не стало теперь у Израиля одного колена?

На другой день встал народ поутру, и устроили там жертвенник, и вознесли всесожжения и мирные жертвы.

И сказали сыны Израилевы: кто не приходил в собрание пред Господа из всех колен Израилевых? Ибо великое проклятие произнесено было на тех, которые не пришли пред Господа в Массифу, и сказано было, что те преданы будут смерти.

И сжалились сыны Израилевы над Вениамином, братом своим, и сказали: ныне отсечено одно колено от Израиля;

как поступить нам с оставшимися из них касательно жен, когда мы поклялись Господом не давать им жен из дочерей наших?

И сказали: нет ли кого из колен Израилевых, кто не приходил пред Господа в Массифу? И оказалось, что из Иависа Галаадского никто не приходил пред Господа в стан на собрание.

И осмотрен народ, и вот, не было там ни одного из жителей Иависа Галаадского.

И послало туда общество двенадцать тысяч человек, мужей сильных, и дали им приказание, говоря: идите и поразите жителей Иависа Галаадского мечом, и женщин и детей;

и вот что сделайте: всякого мужчину и всякую женщину, познавшую ложе мужеское, предайте заклятию.

И нашли они между жителями Иависа Галаадского четыреста девиц, не познавших ложа мужеского, и привели их в стан в Силом, что в земле Ханаанской.

И послало все общество переговорить с сынами Вениамина, бывшими в скале Риммоне, и объявило им мир.

Тогда возвратились сыны Вениамина, и дали им (Израильтяне) жен, которых оставили в живых из женщин Иависа Галаадского; но оказалось, что этого было недостаточно.

Народ же сожалел о Вениамине, что Господь не сохранил целости колен Израилевых.

И сказали старейшины общества: что нам делать с оставшимися касательно жен, ибо истреблены женщины у Вениамина?

И сказали: наследственная земля пусть остается уцелевшим сынам Вениамина, чтобы не исчезло колено от Израиля;

но мы не можем дать им жен из дочерей наших; ибо сыны Израилевы поклялись, говоря: проклят, кто даст жену Вениамину.

И сказали: вот, каждый год бывает праздник Господень в Силоме, который на север от Вефиля и на восток от дороги, ведущей от Вефиля в Сихем, и на юг от Левоны.

И приказали сынам Вениамина и сказали: подите и засядьте в виноградниках,

и смотрите, когда выйдут девицы Силомские плясать в хороводах, тогда выйдите из виноградников и схватите себе каждый жену из девиц Силомских и идите в землю Вениаминову;

и когда придут отцы их, или братья их с жалобою к нам, мы скажем им: простите нас за них, ибо мы не взяли для каждого из них жены на войне, и вы не дали им; теперь вы виновны.

Сыны Вениамина так и сделали, и взяли жен по числу своему из бывших в хороводе, которых они похитили, и пошли и возвратились в удел свой, и построили города и стали жить в них.

В то же время Израильтяне разошлись оттуда каждый в колено свое и в племя свое, и пошли оттуда каждый в удел свой.

В те дни не было царя у Израиля; каждый делал то, что ему казалось справедливым.