20

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

І двигнулися всі сини Ізраїля й зібралась уся громада, як один чоловік, від Дана аж до Версавії, і Гілеад-землі, перед Господом у Міцпі.

І голови всього народу, усіх колін Ізраїля, з'явились на зборах Божого народу: чотириста тисяч чоловік піхотинців, озброєних мечами.

Сини Веніямина довідалися, що сини Ізраїля пішли у Міцпу. Сини Ізраїля ж говорили: “Скажіть, як сталось те ганебне діло?”

І відповів левіт, чоловік замученої молодиці: “Прибув я в Гівеа Веніямина з моєю наложницею, щоб там переночувати;

та горожани Гівеа піднялись проти мене й обступили вночі хату, де я перебував; мене мали на думці вбити, а наложницю мою насилували так, що вона й умерла.

Тоді я взяв мою наложницю, порубав її на шматки та й Розіслав по всіх округах ізраїльського спадкоємства; бо вони вчинили ганебне та соромне діло в Ізраїлі.

Ось усі ви, сини Ізраїля, тут; тож розберіть цю справу й порадьте, що чинити.”

Піднявсь увесь народ, як один муж, і заявив: “Ніхто з нас не піде додому, ніхто не повернеться до хати!

От що зробимо з Гівеа: підемо проти неї по жеребку.

Візьмемо з усіх колін Ізраїля по десятку чоловік з кожної тисячі, по тисячі з кожної десятки тисяч, і нехай вони подбають про харчі для людей, щоб ці пішли на Гівеа Веніямина та зробили з нею відповідно до ганьби, що вона вчинила в Ізраїлі.”

От і зібрались мужі Ізраїля проти міста, як один муж, одностайно.

І порозсилали коліна Ізраїля посланців по всьому коліну Веніямина сказати: “Що то за злочин між вами стався?

Зараз же мусите видати нам тих нікчемних людців з Гівеа, а ми скараємо їх на горло й викорінимо ганьбу з Ізраїля.” Та веніяминяни не хотіли вволити волю братів своїх, синів Ізраїля.

Ба більше, вони позбиралися з інших міст у Гівеа, щоб виступити на війну з синами Ізраїля.

І налічено того дня синів Веніямина з різних їхніх міст двадцять шість тисяч озброєних, опріч мешканців міста Гівеа, яких налічено сімсот добірних чоловік.

Між усіма тими людьми було сімсот добірних ліваків; кожен з них був здатний влучити камінцем із пращі у волос, не схибивши.

Синів Ізраїля, без веніяминян, налічено чотириста тисяч чоловік, озброєних мечами, всі завзяті вояки.

Рушили сини Ізраїля й пішли в Бетел питати Бога й казали: “Хто з нас має виступити першим у бій із синами Веніямина?” Господь відказав: “Юда буде перший!”

Двигнулися сини Ізраїля вранці й отаборились під Гівеа;

потім сини Ізраїля виступили до бою проти веніяминян, ставши навпроти них лавою коло Гівеа.

Виступили сини Веніямина з Гівеа та й поклали того дня двадцять дві тисячі ізраїльтян трупом.

Але народ, мужі ізраїльські, наповнилися знову духом та й вишикувались до бою на тім самім місці, що першого дня,

бо коли вони пішли були й стали плакати перед Господом у Бетелі до вечора й питали в Господа: “Чи виступати нам знову на синів Веніямина, нашого брата?” -Господь відказав: “Виступайте проти нього!”

І вдарили сини Ізраїля другого дня на синів Веніямина.

Але й другого дня вийшли веніяминяни проти них з Гівеа та й знов поклали трупом вісімнадцять тисяч синів Ізраїля, вояків, озброєних шаблями.

Тоді сини Ізраїля всім військом знялися й пішли в Бетел, і сиділи там, плачучи перед Господом, і постили того дня до самого вечора, й приносили Господеві всепалення та мирні жертви.

І питали сини Ізраїля в Господа - бо там того часу був ковчег Божого свідоцтва,

й Пінхас, син Єлеазара, сина Арона, служив того часу перед ним і питався: “Чи наступати нам знову боєм на синів Веніямина, нашого брата, чи залишити?” І відказав Господь: “Наступайте, бо взавтра я дам їх у ваші руки!”

Тоді Ізраїль поставив засідку навколо Гівеа.

Третього дня вийшли сини Ізраїля проти синів Веніямина й вишикувалися лавами до бою при Гівеа, як і за перших разів.

Сини Веніямина вирушили проти війська й віддалились від міста й заходились, як перші рази, класти декого трупом на шляхах, з яких один веде в Бетел, а другий на Гівеа, і вбили до тридцять мужів ізраїльських.

Сини Веніямина думали собі: вони, мовляв, полягли перед нами, як і першим разом. А сини Ізраїля умовились: “Утікаймо, щоб відтягнути їх від міста на биті шляхи.”

Схопились тоді мужі Ізраїля зо свого місця та й стали лавами під Ваал-Тамаром, а засідка Ізраїля вийшла зо свого сховку на захід від Гівеа.

І наступило тоді на Гівеа десять тисяч добірного війська з усього Ізраїля, й зчинився запеклий бій. Та веніяминянам і на думку не спало, що на них насувається лихо.

І розбив Господь Веніямина перед Ізраїлем, і поклали сини Ізраїля того дня трупом двадцять п'ять тисяч і сто чоловік веніяминян, озброєних мечами.

Нарешті сини Веніямина збагнули, що їх розгромлено. Мужі ізраїльські відступили перед Веніямином, бо звірились на засідку, що її поставили коло Гівеа.

Кинулась та засідка раптом на Гівеа й, двигнувшись наперед, вибила лезом меча все місто.

Між мужами ізраїльськими та тими, що сиділи в засідці, було умовлено, що дадуть знак: пустять угору великий дим над містом.

І от, коли мужі ізраїльські обернулись у бою, немов до втечі, веніяминяни заходилися класти їх трупом, поклавши щось із тридцять чоловік та думавши собі: розбили ми їх, мовляв, цілком, як у першому бою.

Аж тут почав здійматися знак над містом, отой стовп диму, і, як озирнулись веніяминяни позад себе, то все місто полум'яніло під саме небо.

Обернулись тоді мужі ізраїльські, а веніяминяни настрахались, бо зрозуміли, що над ними зависла погибель,

тож подались від мужів ізраїльських шляхом на пустиню. Але військо натискало на них, та й ті, що вискочили з міста, нищили їх зосередженим наступом.

І обступили вони Веніямина й гнали його безупину, й били аж до місця, що проти Гівеа, на схід сонця.

Полягло тоді в Веніямина вісімнадцять тисяч чоловік, а все ж то були відважні вояки.

Решта веніяминян пішла врозтіч у пустиню, на Ріммон-скелю, але ізраїльтяни на шляхах вистинали ще з п'ять тисяч чоловік і гналися за ними аж до Гідеону, вбивши з тих дві тисячі чоловік.

Усіх же веніяминян, що того дня загинули, було двадцять п'ять тисяч чоловік, озброєних мечами, й усі були вони хоробрі вояки.

У пустиню ж завернуло й втекло на Ріммон-скелю шістсот чоловік, і сиділи вони чотири місяці на Ріммон-скелі.

Мужі ж ізраїльські обернулись назад проти синів Веніямина й вистинали лезом меча все місто, і людину, й скотину, й усе, що їм попалося; та й міста, що їм зустрілись, пустили вони з димом.

Переклад Огієнка

І повиходили всі Ізраїлеві сини, і була зібрана громада, як один чоловік, від Дану аж до Беер-Шеви, а ґілеадський край до Господа в Міцпу.

І стали проводирі всього того народу, усі Ізраїлеві племена, на зборах Божого народу, чотириста тисяч пішого люду, хто витягує меча.

І почули Веніяминові сини, що Ізраїлеві сини ввійшли до Міцпи. І сказали Ізраїлеві сини: Скажіть, як сталося таке зло?

І відповів той чоловік Левит, чоловік тієї замордованої жінки, та й сказав: До Ґів'и, що Веніяминова, увійшов я та наложниця моя, щоб ночувати.

І встали на мене господарі Ґів'и, і вночі оточили через мене той дім. Мене замишляли забити, а наложницю мою збезчестили, і померла вона.

І схопив я наложницю, і порізав її, та й послав її по всьому полі Ізраїлевого володіння, бо вони вчинили розпусту та гидоту серед Ізраїля.

Ось ви всі Ізраїлеві сини, дайте собі тут слово та раду!

І встав увесь народ, як один муж, говорячи: Не підемо ніхто до намету свого, і не знайдемо ніхто до дому свого!

А тепер оце та річ, що зробимо Ґів'ї: підемо на неї за жеребком!

І візьмемо десятеро людей на сотню, щодо всіх Ізраїлевих племен, і сотню на тисячу, і тисячу на десять тисяч, щоб узяли поживи для народу, щоб вони прийшли зробити Ґів'ї Веніямина, згідно з усією гидотою, що він зробив Ізраїлеві.

І був зібраний кожен ізраїльтянин до того міста разом, як один чоловік.

І послали Ізраїлеві племена людей по всіх Веніяминових родах, говорячи: Що це за зло, що сталось між вами?

А тепер давайте тих людей, розпусних синів, що в Ґів'ї, і ми повбиваємо їх, та й вигубимо зло з Ізраїля. Та не хотіли Веніяминові сини слухати голосу своїх братів, Ізраїлевих синів.

І Веніяминові сини були зібрані з міст до Ґів'ї, щоб піти на війну з Ізраїлевими синами.

І Веніяминові сини з міст були перелічені того дня, двадцять і шість тисяч чоловіка, що витягують меча, окрім мешканців Ґів'и, із них були перелічені сім сотень вибраного чоловіка.

З усього того народу було сім сотень вибраного чоловіка, із нечинною рукою правиці своєї, лівші, кожен той кидав каменем із пращі на волос, і не схибував.

І були перелічені ізраїльтяни, окрім Веніямина, чотириста тисяч чоловіка, що витягують меча, кожен військовий.

І встали вони, і ввійшли до Бет-Елу, і питалися Бога, та й сказали Ізраїлеві сини: Хто піде нам спереду на бій з Веніяминовими синами? І сказав Господь: Юда спереду.

І встали Ізраїлеві сини рано вранці, і таборували при Ґів'ї.

І вийшов Ізраїльтянин на війну з Веніямином, і сточили ізраїльтяни з ними бій при Ґів'ї.

І вийшли Веніяминові сини з Ґів'и, та й повалили між Ізраїлем того дня двадцять і дві тисячі чоловіка на землю.

І зміцнився народ, Ізраїлеві мужі, і точили бій далі в тому місці, де точили бій першого дня.

І ввійшли Ізраїлеві сини до Бет-Елу, та й плакали перед Господнім лицем аж до вечора. І питалися вони Господа, говорячи: Чи далі піду я на бій з синами Веніямина, мого брата? І сказав Господь: Ідіть на нього!

І прийшли Ізраїлеві сини до Веніяминових синів дня другого.

А Веніямин вийшов із Ґів'ї другого дня навпроти них, та й повалив між Ізраїлевими синами на землю ще вісімнадцять тисяч чоловіка, усі ті, що витягають меча.

І прийшли всі Ізраїлеві сини та ввесь народ, і ввійшли до Бет-Елу, та й плакали, і сиділи там перед Господнім лицем, і постили того дня аж до вечора. І принесли вони цілопалення та мирні жертви перед Господнім лицем.

І питалися Ізраїлеві сини Господа (а за тих днів ковчег Божого заповіту був там.

А Пінхас, син Елеазара, Ааронового сина, стояв тими днями перед Його лицем), говорячи: Чи далі піду ще на бій з синами Веніямина, мого брата, чи спинюся? А Господь сказав: Ідіть, бо взавтра Я дам його в твою руку.

І поставив Ізраїль засідку навколо Ґів'ї.

І пішли Ізраїлеві сини на синив Веніяминових третього дня, і сточили бій проти Ґів'ї, як і раніш.

І вийшли Веніяминові сини навпроти народу, одірвалися від міста, і зачали класти трупи з народу, як раз-у-раз, на битих дорогах, що одна йде до Бет-Елу, а одна до Ґів'ї, у полі, коло тридцяти чоловіка між Ізраїлем.

І сказали Веніяминові сини: Биті вони перед нами, як перше! А Ізраїлеві сини сказали: Утікаймо, і відірвемо їх від міста на дороги.

І кожен муж Ізраїля повстав із свого місця, і сточили бій у Баал-Тамарі, а Ізраїлева засідка рушила з свого місця, з Мааре-Ґева.

І прийшли перед Ґів'у десять тисяч чоловіка, вибраного з усього Ізраїля, і бій став тяжкий. А вони не знали, що суне на них те зло.

І вдарив Господь Веніямина перед Ізраїлем, і Ізраїлеві сини повалили того дня між Веніямином двадцять і п'ять тисяч і сто чоловіка, усі ті, що витягають меча.

І побачили Веніяминові сини, що побиті вони, а ізраїльтяни уступили місце Веніяминові, бо вірили засідці, яку поставили на Ґів'у.

А засідка поспішилася, і напала на Ґів'у. І засідка вступилася, і побила все місто вістрям меча.

А Ізраїльтянин мав із засідкою умовленого знака, щоб із міста підняла великий дим.

І відступили ізраїльтяни в бою, а Веніямин зачав класти трупи в Ізраїлі, близько тридцятеро люда, бо казали вони: Дійсно, справді побитий він перед нами, як за першого бою!

А з міста став підійматися стовп диму. І обернувся Веніямин позад себе, аж ось усе місто піднялося димом до неба!

І обернувся Ізраїльтянин, а Веніяминівець перестрашився, бо побачив, що досягло його те зло.

І обернулися вони перед Ізраїльтянином до дороги на пустиню, та бій досягав його, а ті, що з міст, валили його в середині його.

Вони оточили Веніямина, гнали його до Менухи, топтали його аж до Ґів'ї зо сходу сонця.

Полягло тоді з Веніямина вісімнадцять тисяч чоловіка, усе це люди хоробрі.

І повернулися вони, і втікли в пустиню до Села-Ріммону. А ті побили поодиноких утікачів по дорогах, як дозбирюється останній виноград, п'ять тисяч люда. І гналися за ними аж до Ґід'ому, і побили з нього дві тисячі люда.

І було всіх, що впали того дня з Веніямина, двадцять і п'ять тисяч чоловіка, що витягають меча, усе це люди хоробрі.

І обернулися вони, і повтікали в пустиню до Села-Ріммону, шістсот чоловіка. І сиділи вони в Села-Ріммоні чотири місяці.

А ізраїльтяни вернулися до Веніяминових синів, та й повбивали їх вістрям меча, мужчин із міста, і худобу, і все знайдене. А всі міста, що знаходились по дорозі, пустили з огнем.

Переклад Куліша

І повиходили всї сини Ізрайлеві, і зібралась громада як один чоловік від Дана аж до Берсабиї, і земля Галаадська перед Господом у Массифі.

І зійшлися голови всього народу, всї поколїння Ізрайлеві, на збори Божого народу, чотириста тисячей піхотників узброєних мечами.

Та й Беняминїї дізнались, що сини Ізрайлеві зійшлись в Массифу. І питали Ізрайлитяне: Скажіть, як сталося те погане дїло?

І відказав Левит, чоловік замученої молодицї так: Прибув я в Гиву Беняминову з моєю наліжницею, щоб там обночуватись.

Та горожане Гиви обступили ніччю господу, задумавши мене вбити, і мучили вони мою наліжницю так, що вона й умерла.

Тодї взяв я наліжницю мою, порізав її та й порозсилав по всьому займищу держави Ізрайлевої, бо вчинили вони беззаконне й соромне дїло в Ізраїлї;

Всї ви, сини Ізрайлеві, тут, то ж розберіть все і постановіть, що чинити.

Піднявсь тодї ввесь люд як один чоловік, і промовив: Нїхто з нас нехай не йде додому, нїхто не вертайсь до господи своєї.

От же що ми зробимо з Гивою:

Возьмімо по десятку чоловіка з сотнї з усїх поколїнь Ізрайлевих, і по сотнї з тисячі, а по тисячі з десятьох тисячей; нехай наберуть харчі про людей, що пійдуть на Гиву Беняминову, покарати її за погане дїло, яке вдїяла вона в Ізраїлї.

І скупились усї поколїння Ізрайлеві проти того міста однодушно, як один чоловік.

І порозсилали поколїння Ізрайлеві по всьому поколїнню Беняминовому, сказати: Що се за погана річ між вами сталась?

Повидавайте ж ледачих людей з Гиви, щоб ми їх стратили й ледарство з Ізраїля викоренили. Беняминїї ж не схотїли уволити волю своїх земляків, синів Ізрайлевих.

І поскуплювались Беняминїї із инших городів у Гиву, щоб виступити на війну з синами Ізраїля.

І налїчено Беняминїїв із міст того дня двайцять і шість тисячей узброєних мечами, опріч осадників Гивейських, а їх налїчено сїмсот чоловіка вибраних.

Із усїх сих людей було сїм сотень вибранцїв лїваків; кожен із них, випускаючи камення з пращі у волос, не випустив його мимо.

Ізрайлитян же налїчено, без Беняминїїв, чотириста тисячей в'оружених мечами, добірнього військового люду.

І встали і пійшли в дім Божий (в Сило), і питали в Бога, і казали сини Ізрайлеві: Хто з нас має перший виступити на війну з Бенямином? Господь відказав: Перший Юда.

І рушили сини Ізрайлеві вранцї та й отаборились під Гивою.

І виступили Ізрайлитяне до бою проти Беняминїїв і стали вони навпроти їх лавами перед Гивою.

Беняминїї ж вийшли з Гиви та й положили того дня двайцять і дві тисячі чоловіка Ізрайлитян на землю.

І пійшли сини Ізрайлеві та й плакали перед Господом до вечора, питаючи: виступати менї знов на Беняминїїв? Відказав Господь: Виступайте проти їх!

Набрав тодї духа народ Ізраїльський, та й стали до бою знов на тому ж місцї в порядку боєвому,

І наступили сини Ізрайлеві другого дня на Беняминїїв.

І вийшов проти їх Бенямин другого дня з Гиви, та й знов положив трупом із синів Ізраїля вісїмнайцять тисячей в'оружених мечами.

Тодї всї сини Ізрайлеві і ввесь люд пійшли і прийшли в дім Божий, і сидїли там плачучи перед Господом, і постили того дня до самого вечора, і приносили всепаления й мирні жертви перед Господом.

І питали сини Ізрайлеві в Господа - (в той час була скриня закону Божого там,

А Финеес, син Елеазара Ароненка, служив того часу службу перед ним) - Чи менї знов наступати боєм на братів моїх, Беняминїїв, чи залишити? І відказав Господь: Наступай, бо завтра подам я їх в руки ваші.

І заставив Ізраїль засїдку навкруги Гиви.

І вийшли сини Ізрайлеві на третий день проти Беняминїїв та й уставились лавами до бою перед Гивою, як і в перші рази.

Беняминїї ж вирушили проти народу, віддаляючись від міста, та почали, як у перші рази, декого з народу побивати на дорогах, що одна веде на Бетель, а друга через поля на Гиву, і вбили до трийцятьох чоловіка з Ізрайлитян.

І казали самі собі Беняминїї: Лягають перед нами вони, як і за першим разом. А сини Ізраїля змовились: Утїкати мемо, щоб відманити їх від городу на шляхи.

І рушили всї мужі Ізрайлеві від становища та й стали лавами під Баал-Тамаром, а засїдка Ізрайлева почала також рушатись з свого становища на заходї від Гиви.

Тодї наступило на Гиву десять тисячей вибранцїв, і счалась бійка страшенна; Беняминїї ж не знали ще, що надходить їх погибель.

І поразив Господь Бенямина перед Ізраїлем, і постинали Ізрайлитяне того дня двайцять і пять тисячей і сто чоловіка з синів Бенямина, добре в'оружених мечами.

Беняминїї, побачивши, що вони побиті, почали втїкати, а тодї Ізрайлитяне лишили їм місце до втечі, щоб упали в засїдку, що її заставили поблизь Гиви.

Заляга кинулась тепер на Гиву, і вломились у город та й постинали мечем усїх осадників.

Між Ізрайлитянами ж і їх залягом були змовини, щоб вони дали знак димом над містом.

Як же Ізрайлитяне повернулись нїби навтеки, а Беняминїї почали Ізраїлїв побивати з трийцять чоловіка, бо думали: Подужали ми їх як і в першому бою,

Почав тодї дим вставати над містом, і як озирнулись Беняминїї, вже ввесь город стояв у поломї, що палало під саме небо.

Обернулись тодї Ізрайлитяне, а Беняминїї зрозуміли, що їх найшла лиха година.

І подались вони перед Ізрайлитянами в степ, та їх бито ще гірше, бо й ті, що запалили місто, погнали за ними.

Обгорнули вони Бенямина з усїх боків, і гнали його до Менухи, не даючи їм спочити аж до східньої сторони Гиви.

Полягло тодї в Бенямина вісїмнайцять тисячей чоловіка найхоробріщого люду.

Останки з Беняминїїв звернулись на пустиню, 'д скелї Риммон. І побили Ізрайлитяне по дорозї ще пять тисяч чоловіка, і гнались за ними до Гидома, і вбили з них ще дві тисячі люда.

Всїх же синів Беняминових, що того дня погибли, було двайцять і пять тисячей чоловіка, що орудували мечем, а всї були мужі добірні.

І метнулись останки з них втеком у степ проти скелї Риммон, шістьсот чоловіка, та й пробували чотири місяцї під скелею Риммон.

Ізрайлитяне ж вернулись назад і постинали всїх, що ще остались з Беняминїїв, і скот їх, а всї села, які були близько, повипалювали вогнем.

Переклад УБТ Турконяка

І вийшли всі ізраїльські сини, і зібрався ввесь збір як один чоловік від Дана і аж до Вирсавії і землі Ґалааду до Господа до Массифи.

І стали старшини всього народу, всі ізраїльські племена, в зборі божого народу, чотириста тисяч мужів піших, що носять меч.

І почули сини Веніямина, що ізраїльські сини прийшли до Господа до Массифи. І сказали ізраїльські сини: Скажіть де сталося це зло.

І відповів чоловік Левіт муж убитої жінки і сказав: До Ґаваа Веніямина прийшов я і моя наложниця, щоб переспати.

І повстали проти мене мужі, що в Ґаваа і окружили довкруг мене хату вночі і хотіли мене вбити і мою наложницю упокорили і наглумились над нею і вона померла.

І взяв я мою наложницю і поділив я її і післав я до кожної околиці насліддя ізраїльського, бо вчинили вони безумність в Ізраїлі.

Ось всі ви, ізраїльські сини, дайте собі слово і раду.

І встав ввесь нарід як один чоловік, кажучи: Не ввійдемо чоловік до свого мешкання і не подамося чоловік до своєї хати.

І тепер це слово, яке вчинемо Ґаваа: Підемо проти нього за жеребом

і візьмемо десять мужів на сто і сто на тисячу і тисячу на десять тисяч, щоб взяти їжу народові, щоб заосмотрити тих, що ідуть до Ґаваа Веніямина за всім безумством, яке вчинили в Ізраїлі.

І зібрався кожний ізраїльський чоловік з міст, прийшли як один чоловік.

І післали ізраїльські племена мужів до всього племени Веніямина, кажучи: Що це за зло, що сталося у вас?

І тепер дайте цих безбожних мужів в Ґаваа синів Веліяла, і убємо їх і заберемо зло з Ізраїля. І не забажали сини Веніямина послухатись голосу їхніх братів ізраїльсьлих синів.

І зібралися сини Веніямина з їхніх міст до Ґаваа, щоб вийти воювати з ізраїльськими синами.

І зробили перепис сини Веніямина з міст в тому дні двадцять і пять тисяч мужів, що несуть меч, опріч тих, що живуть в Ґаваа. Ці почислені були на сімсот молодих вибраних мужів,

що орудують обома руками. Це всі лучники, що кидають камінням в волосину і не схибнуть.

І кожний ізраїльський муж був почислений, за вийнятком синів Веніямина, чотириста тисяч мужів, що несуть меч. Всі ці мужі вояки.

І вони встали і пішли до Ветиля і запитали Бога і сказали ізраїльські сини: Хто з нас піде проводирем, щоб воювати з Веніямином? І сказав Господь: Юда піде проводирем.

І встали ізраїльські сини і отаборилися проти Ґаваа.

І вийшов кожний ізраїльський чоловік на війну з Веніямином, і стали з ними мужі ізраїльські до бою проти Ґаваа.

І вийшли сини Веніямина з міста і вигубили в Ізраїлі в тому дні двадцять і дві тисячі мужів на землі.

І скріпився муж ізраїльський і додали стати до бою на місці, де там стали до бою в першому дні.

І пішли ізраїльські сини і заплакали перед Господом аж до вечора і запитали в Господа, кажучи: Чи додам приближатися на війну з Веніямином моїм братом? І сказав Господь: Підете проти нього.

І прийшли сини Ізраїльські до Веніямина в другому дні.

І вийшов Веніямин на зустріч їм з Ґаваа в другому дні і вигубив з народу вісімнадцять тисяч мужів на землі. Це всі, що носять меч.

І пішли всі ізраїльські сини і ввесь нарід і пішли до Ветилю і заплакали перед Господом і постили в тому дні і принесли цілопалення спасіння перед Господом,

і запитали Господа Ізраїльські сини. І там кивот господнього завіта в тих днях.

І Фінеес син Елеазара син Аарона стояв перед ним в тих днях, кажучи: Чи додам ще вийти на війну з синами Веніямина мого брата, чи оставлю? І сказав Господь: Підіть, бо завтра передам його в твою руку.

І поклали ізраїльські сини засідку довкруги Ґаваа

і став Ізраїль проти Веніямина в третому дні і став до бою проти Ґаваа так як раз і раз.

І вийшли сини Веніямина на зустріч народові і відтягнені були від міста і почали бити з народу так як раз і раз на дорогах, з яких є одна, що йде до Ветиля, і одна, що йде до Ґаваа в полі, яких тридцять мужів в Ізраїлі.

І сказали сини Веніямина: Падають перед нами так як раніше. І ізраїльські сини сказали: Втікаймо і відведемо їх від міста на дороги.

І кожний ізраїльський чоловік встав з свого місця і стали до бою в Ваалтамарі, і ізраїльська засідка вийшла з свого місця з заходу Ґаваа

і пішли напроти Ґаваа десять тисяч вибраних мужів з усього Ізраїля, і битва стала тяжкою. І вони не пізнали, що на них сходить зло.

І Господь повернув до втечі Веніямина з перед лиця Ізраїля, та ізраїльські сини вигубили у Веніямина в тому дні двадцять і пять тисяч і сто мужів. Це всі, що носять меч.

І побачив Веніямин, що його повернено до втечі, і муж ізраїльський поступився Веніямінові, бо надіялися на засідку, яку поклали проти Ґаваа.

І кинулася засідка і вийшла проти Ґаваа і пішла засідка і побила все місто лезом меча.

І був приказ мужеві ізраїльському тим, що в засідці, подати вогонь диму міста.

І повернулися муж ізраїльський в битві, і Веніямин почав бити ранених в мужі Ізраїльському, яких тридцять мужів, бо сказали: Лиш падаючи падають перед нами так як за ранішої битви.

І вогонь почав підноситися з міста - стовп диму. І озирнувся Веніямин позад себе, і ось кінець міста підносився до неба.

Й ізраїльський муж повернувся, і поспішився муж Веніямина і побачив, що доторкається його зло.

І звернули перед ізраїльським мужем на дорогу пустині, і битва вигубила його, і ці з міст вигублювали його посеред них.

І вирізали Веніямина, щоб вибити його вибиттям, і потоптали аж до Ґаваа зі сходу сонця.

І впали з Веніямина вісімнадцять тисяч мужів, з цими всіма сильні мужі.

І вони відхилились і втекли до пустині до каменя Реммона, і побили в дорогах пять тисяч мужів. І гналися за ним аж до Ґадама і побили з них дві тисячі мужів.

І було в тому дні всіх, що впали в Веніямині двадцять і пять тисяч мужів, що несли меч, з усіма цими сильні мужі.

І вони відхилились і втекли до пустині до каменя Реммона шістьсот мужів і сиділи на камені Реммона чотири місяці.

І муж ізраїльський вилучили синів Веніямина і побили їх лезом меча від міста зі зовні аж до скотини аж до кожного, що знайшовся в усіх містах. І міста, що знайшлися післали в вогонь.

Російський синодальний переклад

И вышли все сыны Израилевы, и собралось все общество, как один человек, от Дана до Вирсавии, и земля Галаадская пред Господа в Массифу.

И собрались начальники всего народа, все колена Израилевы, в собрание народа Божия, четыреста тысяч пеших, обнажающих меч.

И сыны Вениаминовы услышали, что сыны Израилевы пришли в Массифу. И сказали сыны Израилевы: скажите, как происходило это зло?

Левит, муж оной убитой женщины, отвечал и сказал: я с наложницею моею пришел ночевать в Гиву Вениаминову;

и восстали на меня жители Гивы и окружили из-за меня дом ночью; меня намеревались убить, и наложницу мою замучили, так, что она умерла;

я взял наложницу мою, разрезал ее и послал ее во все области владения Израилева, ибо они сделали беззаконное и срамное дело в Израиле;

вот все вы, сыны Израилевы, рассмотрите это дело и решите здесь.

И восстал весь народ, как один человек, и сказал: не пойдем никто в шатер свой и не возвратимся никто в дом свой;

и вот что мы сделаем ныне с Гивою: пойдем на нее по жребию;

и возьмем по десяти человек из ста от всех колен Израилевых, по сто от тысячи и по тысяче от тьмы, чтоб они принесли съестных припасов для народа, который пойдет против Гивы Вениаминовой, наказать ее за срамное дело, которое она сделала в Израиле.

И собрались все Израильтяне против города единодушно, как один человек.

И послали колена Израилевы во все колено Вениаминово сказать: какое это гнусное дело сделано у вас!

Выдайте развращенных оных людей, которые в Гиве; мы умертвим их и искореним зло из Израиля. Но сыны Вениаминовы не хотели послушать голоса братьев своих, сынов Израилевых;

а собрались сыны Вениаминовы из городов в Гиву, чтобы пойти войною против сынов Израилевых.

И насчиталось в тот день сынов Вениаминовых, собравшихся из городов, двадцать шесть тысяч человек, обнажающих меч; кроме того, из жителей Гивы насчитано семьсот отборных;

из всего народа сего было семьсот человек отборных, которые были левши, и все сии, бросая из пращей камни в волос, не бросали мимо.

Израильтян же, кроме сынов Вениаминовых, насчиталось четыреста тысяч человек, обнажающих меч; все они были способны к войне.

И встали и пошли в дом Божий, и вопрошали Бога и сказали сыны Израилевы: кто из нас прежде пойдет на войну с сынами Вениамина? И сказал Господь: Иуда пойдет впереди.

И встали сыны Израилевы поутру и расположились станом подле Гивы;

и выступили Израильтяне на войну против Вениамина, и стали сыны Израилевы в боевой порядок близ Гивы.

И вышли сыны Вениаминовы из Гивы и положили в тот день двадцать две тысячи Израильтян на землю.

Но народ Израильский ободрился, и опять стали в боевой порядок на том месте, где стояли в прежний день.

И пошли сыны Израилевы, и плакали пред Господом до вечера, и вопрошали Господа: вступать ли мне еще в сражение с сынами Вениамина, брата моего? Господь сказал: идите против него.

И подступили сыны Израилевы к сынам Вениамина во второй день.

Вениамин вышел против них из Гивы во второй день, и еще положили на землю из сынов Израилевых восемнадцать тысяч человек, обнажающих меч.

Тогда все сыны Израилевы и весь народ пошли и пришли в дом Божий и, сидя там, плакали пред Господом, и постились в тот день до вечера, и вознесли всесожжения и мирные жертвы пред Господом.

И вопрошали сыны Израилевы Господа (в то время ковчег завета Божия находился там,

и Финеес, сын Елеазара, сына Ааронова, предстоял пред ним): выходить ли мне еще на сражение с сынами Вениамина, брата моего, или нет? Господь сказал: идите; Я завтра предам его в руки ваши.

И поставил Израиль засаду вокруг Гивы.

И пошли сыны Израилевы на сынов Вениамина в третий день и стали в боевой порядок пред Гивою, как прежде.

Сыны Вениаминовы выступили против народа и отдалились от города, и начали, как прежде, убивать из народа на дорогах, из которых одна идет к Вефилю, а другая к Гиве полем, и убили до тридцати человек из Израильтян.

И сказали сыны Вениаминовы: они падают пред нами, как и прежде. А сыны Израилевы сказали: побежим от них и отвлечем их от города на дороги.

И все Израильтяне встали с своего места и выстроились в Ваал-Фамаре. И засада Израилева устремилась из своего места, с западной стороны Гивы.

И пришли пред Гиву десять тысяч человек отборных из всего Израиля, и началось жестокое сражение; но сыны Вениамина не знали, что предстоит им беда.

И поразил Господь Вениамина пред Израильтянами, и положили в тот день Израильтяне из сынов Вениамина двадцать пять тысяч сто человек, обнажавших меч.

Когда сыны Вениамина увидели, что они поражены, тогда Израильтяне уступили место сынам Вениамина, ибо надеялись на засаду, которую они поставили близ Гивы.

Засада же поспешила и устремилась к Гиве, и вступила и поразила весь город мечом.

Израильтяне поставили с засадою условленным знаком к нападению поднимающийся дым из города.

Итак, когда Израильтяне отступили с места сражения, и Вениамин начал поражать и поверг Израильтян до тридцати человек и говорил: "опять падают они пред нами, как и в прежние сражения ",

тогда начал подниматься из города дым столбом. Вениамин оглянулся назад, и вот, дым от всего города восходит к небу.

Израильтяне воротились, а Вениамин оробел, ибо увидел, что постигла его беда.

И побежали они от Израильтян по дороге к пустыне; но сеча преследовала их, и выходившие из городов побивали их там;

окружили Вениамина, и преследовали его до Менухи и поражали до самой восточной стороны Гивы.

И пало из сынов Вениамина восемнадцать тысяч человек, людей сильных.

Оставшиеся оборотились и побежали к пустыне, к скале Риммону, и побили еще Израильтяне на дорогах пять тысяч человек; и гнались за ними до Гидома и еще убили из них две тысячи человек.

Всех же сынов Вениаминовых, павших в тот день, было двадцать пять тысяч человек, обнажавших меч, и все они были мужи сильные.

И обратились оставшиеся и убежали в пустыню, к скале Риммону, шестьсот человек, и оставались там в каменной горе Риммоне четыре месяца.

Израильтяне же опять пошли к сынам Вениаминовым и поразили их мечом, и людей в городе, и скот, и все, что ни встречалось, и все находившиеся на пути города сожгли огнем.