9

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Авімелех, син Єрувваала, прибув у Сихем до братів матері своєї і мовив до них і до всієї родини дому матері своєї:

“Скажіть так, щоб було чути всім господарям Сихему: що, мовляв, краще для вас: чи щоб правили вами 70 чоловік, тобто всі сини Єрувваала, а чи щоб правив вами один? Та пам'ятайте, що я ваша кість і ваше тіло.”

Брати його матері сказали все те мешканцям Сихему так, що чули всі, і прихилилося їхнє серце до Авімелеха, бо вони говорили: “Він брат нам.”

То й дали вони йому сімдесят шеклів срібла з капища Ваал-Беріта; за них найняв Авімелех пройдисвітів та зухвальців, що пішли за ним.

Наскочив він на дім батька свого в Офрі та й повбивав братів своїх, синів Єрувваала, сімдесят чоловік, на одному камені. Один тільки Йотам, найменший син Єрувваала, лишився живим, бо сховався.

Зібралися тоді мешканці Сихему й увесь Бет-Мілло та пішли й обрали собі Авімелеха за царя під пам'ятковим дубом, що був біля Сихему.

Коли переказано це Йотамові, він вийшов і став на верху гори Герізім і голосно кликнув до них, кажучи: “Слухайте мене, городяни сихемські, щоб і Бог вас слухав!

Давно колись пустились дерева в дорогу, щоб помазати царя над собою. І сказали вони до оливки: Царюй над нами!

Оливка ж їм відповіла: Чи я ж мою оливу занедбаю, якою шанують Бога і людей, і піду хитатися над деревами?

Тоді сказали дерева до смоковниці: Ходи ти, царюй над нами!

Смоковниця ж їм відказала: Чи то ж солодощі мої занедбаю та смачний плід мій, і піду хитатися над деревами?

Тоді до виноградини дерева сказали: Ходи вже ти, царюй над нами!

А й виноградина їм каже: Чи то я могла б та вино моє занедбати, що звеселяє Бога й людей, та піти гойдатися над деревами?

Нарешті всі дерева кажуть до тернини: Іди хоч ти, царюй над нами!

Тернина ж до дерев відказала: Коли ви справді хочете помазати мене царем над вами, то йдіть у моїм холодку ховайтесь; а як ні, вибухне огонь з тернини та й пожере кедри ливанські.

Отож, якщо ви чесно й правдиво вчинили, наставивши царем Авімелеха, і якщо ви гарно вчинили з Єрувваалом і з його домом, і якщо ви відплатили йому добродійства по заслузі, -

за вас бо воював мій батько і покладав свою душу і визволив вас із рук мідіян,

ви ж сьогодні постали проти дому батька мого, і синів його, сімдесят чоловік, стяли на однім камені та й поставили Авімелеха, сина його рабині, царем над городянами Сихему, бо він брат вам;

якщо сьогодні, кажу, ви чесно й правдиво вчинили з Єрувваалом та з його домом, то тіштеся собі Авімелехом, і нехай він втішається вами.

Якщо ж ні, то нехай вибухне вогонь від Авімелеха й пожере городян Сихему й Бет-Мілло, і нехай вибухне вогонь від мешканців Сихему й Бет-Мілло й пожере Авімелеха!”

І втік Йотам щоскоріш та, прибувши до Бееру, оселився там далеко від Авімелеха, брата свого.

Три роки царював Авімелех над Ізраїлем.

Тоді попустив Бог злому духові ввійти між Авімелеха та мешканців сихемських, так що городяни сихемські перестали йому коритися,

щоб відомстився злочин супроти сімдесятьох синів Єрувваала й щоб кров їхня впала на Авімелеха, їхнього брата, який повбивав їх, і на мешканців сихемських, які допомогли йому вбити своїх братів.

Отож влаштували мешканці сихемські на нього засідку на верхах гір і грабували кожного, хто проходив тудою проз них; і донесено про це Авімелехові.

Тим часом Гаал, син Еведа, трапився проходом з братією своєю в Сихемі, й сихемські мешканці звірились на нього.

І вийшовши в поле, визбирали виноград свій і видавили вино та й весело забенкетували, а далі ввійшли в капище бога свого та їли й пили і кляли Авімелеха.

Ось тут Гаал, син Еведа, й промовив: “Яке право має Авімелех до Сихему, щоб ми йому служили? Чи син Єрувваала та його намісник Зевул не служили колись людям Хамора, пращура Сихема? То чого ж маємо ми йому служити?

Коли б так народ цей був під моїми наказами! Я прогнав би Авімелеха й сказав би йому: Досить уже твого володіння, забирайся геть!”

Дочувся Зевул, начальник міста, про слова Гаала, сина Еведа, і запалав він гнівом;

і послав він посланців до Авімелеха в Аруму, щоб йому сказати: “Прийшов оце Гаал, син Еведа, зо своєю братією в Сихем та й підбурюють проти тебе місто.

Тож вирушай цієї ночі, ти й твій люд, що при тобі, та заляж засідкою в полі;

завтра ж уранці, як тільки зійде сонце, встанеш хутко й нападеш на місто. Бо він якраз виходитиме з людьми своїми на тебе, то й зробиш із ним, що і як зможеш.”

Устав Авімелех вночі з усіма людьми, що мав при собі, та й засіли вони чотирма загонами проти Сихему.

Як же Гаал, син Еведа, вийшов і став при вході в міську браму, Авімелех з людьми, що мав при собі, вискочив із засідки.

Побачив Гаал людей та й сказав до Зевула: “Он спускається військо з вершин гір.” А Зевул йому: “То тінь від гір здається тобі людьми.”

Озвавсь Гаал удруге та й сказав: “Он таки справді спускається військо з середини країни, й один загін простує дорогою від дуба чародіїв.”

Тут Зевул йому й каже: “Де ж вона, твоя губа, що нею ти вихвалявся: Хто він такий, отой Авімелех, щоб ми йому служили? Оце ж і є ті люди, що ти зневажав. Вийди тепер і бийся з ними!”

І вирушив Гаал на чолі городян сихемських і став з Авімелехом битися.

Та Авімелех розбив його, й він утік від нього; і полягло багато вбитих аж до самої міської брами.

Тоді Авімелех повернувся назад у Таруму; Зевул же прогнав Гаала й братію його, так що вони в Сихемі вже більше не жили.

На другий день вийшов народ у поле, і донесено про це Авімелехові.

Узяв він своїх людей і, розділивши на три загони, засів у полі. Скоро він побачив, що народ виходить з міста, наскочив на них і побив їх.

Сам же Авімелех і загін, що був при ньому, кинулись наперед і зайняли становище при вході в міську браму, тим часом, як другі два загони напали на тих, що були в полі, та й повбивали їх.

І бив Авімелех на місто увесь той день, завоював його і вибив людей, що були в ньому, саме ж місто зруйнував і засіяв сіллю.

Довідавшись, мешканці Сихемської башти кинулись у вземлища під капищем Ел-Беріта.

Як же донесено Авімелехові, що мешканці Сихемської башти збились у ній докупи,

пішов він з усім людом, що мав при собі, на Цалмон-гору і, вхопивши сокиру, відтяв з дерева гілляку, підняв її, закинув собі на плечі та й сказав народові, що був з ним: “Мерщій, що зробив я, зробіть і ви!”

І ввесь народ теж нарубав кожен для себе по гілляці, й вони рушили за Авімелехом, накидали гілляк до вземлищ та й запалили вогонь у ньому так, що мешканці Сихемської башти також загинули, до тисячі душ, чоловіків та жінок.

Тоді рушив Авімелех на Тевец, обложив і здобув його.

Була ж посеред міста кріпка башта. І повтікали туди всі чоловіки й жінки, усі мешканці міста, замкнулись у ній та й повиходили наверх, на покрівлю башти,

Авімелех підійшов до башти, щоб здобувати її, і наблизився до дверей башти, щоб її підпалити.

Та одна жінка кинула йому на голову верхній жорновий камінь і провалила череп.

Притьмом кликнув він на джуру зброєносця свого, й повелів йому “Добудь меча твого й убий мене щоб не говорили про мене: баба його, мовляв, убила!” Пробив його тоді джура, й він помер.

Ізраїльтяни ж, побачивши, що Авімелех помер, розійшлися по своїх домівках.

Так відплатив Бог Авімелехові за злочин, що заподіяв батькові своєму, вбивши сімдесятьох братів своїх.

І всі злочини сихемців Бог обернув їм на їхню голову, й проклін Йотама, сина Єрувваала, на них здійснився.

Переклад Огієнка

І пішов Авімелех, син Єруббаалів, до Сихему, до братів своєї матері, і говорив до них та до всього роду батьківського дому своєї матері, кажучи:

Говоріть голосно до всіх сихемських господарів: Що ліпше для вас: чи панування над вами семидесяти мужів, усіх Єруббаалових синів, чи панування над вами мужа одного? І пам'ятайте, що я кість ваша та тіло ваше.

І говорили брати його матері про нього голосно до сихемських господарів усі ті слова, і їхнє серце схилилося до Авімелеха, бо вони сказали: Він наш брат.

І дали йому сімдесят шеклів срібла з дому Баал-Беріта, а Авімелех найняв за них пустих та легковажних людей, і вони пішли за ним.

А він прийшов до дому свого батька в Офру, і повбивав своїх братів, синів Єруббаалових, сімдесят чоловіка на однім камені. І позостався тільки Йотам, син Єруббаалів, наймолодший, бо сховався.

І були зібрані всі сихемські господарі та ввесь Бет-Мілло, і вони пішли та й настановили Авімелеха за царя при Елон-Муццаві, що в Сихемі.

І повідомили про це Йотама, і він пішов, і став на верхів'ї гори Ґаріззім, і підвищив свій голос, і закликав та й сказав їм: Почуйте мене, сихемські господарі, і хай почує вас Бог!

Пішли були раз дерева, щоб помазати царя над собою, і сказали вони до оливки: Царюй ти над нами!

А оливка сказала до них: Чи я загубила свій товщ, що Бога й людей ним шанують, і сторожити піду над деревами?

І сказали дерева до фіґи: Іди ти, та й над нами царюй!

І сказала їм фіґа: Чи я загубила свої солодощі та свій добрий врожай, і сторожити піду над деревами?

І дерева промовили до винограду: Іди ти, та й над нами царюй!

І промовив до них виноград: Чи я загубив свого сока, що Бога й людей веселити, і сторожити піду над деревами?

Тоді всі дерева сказали тернині: Іди ти, та й над нами царюй!

А тернина сказала деревам: якщо справді мене на царя над собою помазуєте, підійдіть, поховайтеся в тіні моїй! А як ні, то ось вийде огонь із тернини, та кедри ливанські поїсть!

А тепер, якщо направду й у невинності зробили ви, що настановили Авімелеха царем, і якщо ви добре зробили з Єруббаалом та з домом його, і якщо ви зробили йому за заслугою рук його,

бо мій батько воював за вас, і кинув був життя своє на небезпеку, і врятував вас із руки Мідіяна,

а ви сьогодні повстали на дім батька мого, та й повбивали синів його, сімдесят люда, на одному камені, і настановили царем Авімелеха, сина його невільниці, над сихемськими господарями, бо він брат ваш,

і якщо в правді й невинності зробили ви з Єруббаалом та з домом його цього дня, то радійте Авімелехом, і нехай і він радіє вами!

А як ні, вийде огонь з Авімелеха, та й поїсть господарів Сихему й Бет-Мілло, і вийде огонь із господарів Сихему й з Бет-Мілло, та й з'їсть Авімелеха.

І втік Йотам і збіг, і пішов до Бееру, і сидів там перед братом своїм.

І володів Авімелех над Ізраїлем три роки.

І послав Господь злого духа між Авімелехом та між сихемськими господарями, і зрадили сихемські господарі Авімелеха,

щоб прийшла кривда семидесяти Єруббаалових синів, а їхня кров спала на Авімелеха, їхнього брата, що їх повбивав, та на сихемських господарів, що зміцнили його руки забити братів своїх.

І сихемські господарі поставили на верхів'ях гір чатівників на нього, і вони грабували все, що приходило до них на дорозі. І сказано про це Авімелеху.

І прийшов Ґаал, Еведів син, та брати його, і вони прийшли до Сихему, і довірилися йому сихемські господарі.

І виходили вони в поле, і збирали виноград свій, і вичавлювали, і робили празник. І входили вони до дому свого бога, і їли й пили та проклинали Авімелеха.

І говорив Ґаал, син Еведів: Хто Авімелех і хто Сихем, що будемо служити йому? Чи ж він не син Єруббаалів, а Зевул начальник його? Служіть людям Гемора, батька Сихема, а чому ми будемо служити йому?

А хто дав би цього народа в мою руку, то я прогнав би Авімелеха. І він скаже до Авімелеха: Помнож своє військо, та й вийди!

І почув Зевул, голова міста, слова Ґаала, сина Еведового, і запалився його гнів.

І послав він послів до Авімелеха з хитрістю, говорячи: Ось Ґаал, син Еведів, та брати його приходять до Сихему, і ось вони підбурюють місто проти тебе.

А тепер устань уночі ти та той народ, що з тобою, і чатуй на полі.

І буде, встанеш рано вранці, як сходитиме сонце, і нападеш на місто. І ось, він та народ той, що з ним, вийдуть до тебе, а ти зробиш йому, як знайде потрібним рука твоя.

І встав уночі Авімелех та ввесь народ, що з ним, та й чатували над Сихемом чотири відділи.

І вийшов Ґаал, син Еведів, і став при вході міської брами. І встав Авімелех та народ, що з ним, із засідки.

А Ґаал побачив той народ, та й сказав до Зевула: Ось народ сходить із верхів гір. І сказав до нього Зевул: Ти бачиш гірську тінь, немов людей!

А Ґаал далі говорив та казав: Ось народ сходить з верхів'я, а один відділ приходить із дороги Елон-Меоненіму.

І сказав до нього Зевул: Де тоді уста твої, що говорили: Хто Авімелех, що ми будем служити йому? А оце той народ, що ти погорджував ним. Виходь же тепер, та й воюй з ним!

І вийшов Ґаал перед сихемськими господарями, та й воював з Авімелехом.

І Авімелех погнав його, і він побіг перед ним. І нападало багато трупів аж до входу до брами.

І осівся Авімелех в Арумі, а Зевул вигнав Ґаала та братів його, щоб не сиділи в Сихемі.

І сталося другого дня, і вийшов народ на поле, а Авімелеху донесли про це.

І взяв він людей, і поділив їх на три відділи, та й чатував на полі. І побачив він, аж ось народ виходить із міста, і встав він на них, та й побив їх.

А Авімелех та відділи, що з ним, напали й стали при вході міської брами, а два відділи напали на все, що в полі, та й повбивали їх.

І Авімелех воював із містом цілий той день, та й здобув місто, а народ, що був у ньому, позабивав. І зруйнував він те місто, та й обсіяв його сіллю.

І почули про це всі, хто був у сихемській башті, і ввійшли до твердині, до дому бога Беріта.

І було донесено Авімелехові, що зібралися всі господарі сихемської башти.

І вийшов Авімелех на гору Цалмон, він та ввесь народ, що з ним. І взяв Авімелех сокири в свою руку, та й настинав галуззя з дерева, і позносив його, і поклав на своє плече. І сказав він до народу, що з ним: Що ви бачили, що зробив я, поспішно зробіть, як я.

І настинав також увесь народ кожен галуззя собі, і пішли за Авімелехом, і поскладали над печерою, та й підпалили над ними ту печеру огнем. І повмирали всі люди сихемської вежі, близько тисячі чоловіків та жінок.

І пішов Авімелех до Тевецу, і таборував при Тевеці, та й здобув його.

А в середині міста була міцна башта, і повтікали туди всі чоловіки й жінки та всі господарі міста, і замкнули за собою, та й вийшли на дах тієї башти.

І прийшов Авімелех аж до башти, та й воював із нею. І підійшов він аж до входу башти, щоб спалити її огнем.

Тоді одна жінка кинула горішнього каменя від жорен на Авімелехову голову, та й розторощила йому черепа.

І він зараз кликнув до юнака, свого зброєноші, та й сказав йому: Витягни свого меча, та й забий мене, щоб не сказали про мене: Його жінка забила! І його юнак проколов його, і він помер.

І побачили ізраїльтяни, що Авімелех помер, та й порозходилися кожен на своє місце.

І Бог віддав Авімелехові зло, яке він зробив був своєму батькові, що повбивав сімдесят братів своїх.

А все зло сихемських людей Бог повернув на їхню голову, і прийшло на них прокляття Йотама, Єруббаалового сина.

Переклад Куліша

Син же Еробаалів Абимелех прибув у Сихем до материних братів і говорив їм і всьому родові материної родини ось так:

Поспитайте усїх Сихемських міщан: Що вам більш до вподоби: чи щоб панували над вами усї сїмдесять синів Еробаалових, чи лучче, щоб володїв один? Памятайте при тому, що я ваше тїло й ваша кість.

І промовляли брати материні до всїх Сихемських міщан про його тими самими словами, так що прихилили їх серце до Абимелеха, бо казали: Він родич нам.

От і дали йому сїмдесять секлів срібла з храму Баал-Верита, а за сї гроші найняв Абимелех нужденних та легкодумних людей, що за ним пійшли.

Тодї прибув у батьківський дім в Офрі та й повбивав братів своїх, Еробааленків, сїмдесять чоловіка на одному каменї. Один тільки менший Еробааленко Йотам, остався живий, сховавшись.

Тодї зібрались до купи всї городяне Сихемські вкупі з родинами (містечка) Мілло, зійшлись і обрали собі Абимелеха за царя під дубом, що стоїть під Сихемом.

Як переказано про се Йотамові, взійшов він на верх гори Гарисим, і покликнув голосно:

Слухайте мене, городяне Сихемські, щоб і Бог слухав вас. Колись посходились докупи дерева, щоб намастити царя наб собою, й промовили до оливи: царюй над нами!

Олива ж відказала їм: Чи то ж занедбаю свою мастину, якою прославляють богів і людей, щоб між деревами стати висшою?

Тодї промовили дерева до смокви (фіґи): Ходи, прийми царюваннє над нами!

Та смоква (фіґа) відказала їм: Чи то ж менї понехати мої солодощі й дорогі ягоди мої, щоб бути вивисшеною між деревами?

Тодї промовили дерева до виноградини! Царюй же бо над нами!

Виноградина ж відказала їм: Чи менї ж та покинути соковину мою, що звеселяє й богів і людей, щоб датись вивисшити між деревами?

Тодї всї дерева промовили до тернівки: То хоч ти царюй над нами!

Терновий же колюка відказав деревам: Коли справдї хочете помазати мене на царя над вами, дак ідїте ховайтесь у мойму холодку. Як же не схочете, запалає полумє з тернівки та й пожере кедри Ливанські.

Оце ж міркуйте, чи чесним і праведним робом ви поступили, зробивши царем Абимелеха? та чи гарно ви вчинили з Еробаалом й його родиною, й як відплатили добродїйства його?

За вас воював панотець мій і одважував душу свою, й визволив вас із потали в Мадиянїїв,

А ви тепер встали проти дому батька мого, ви синів його, сїмдесять мужів, убили на одному каменї, та поставили Абимелеха, сина раби його, царем над городянами Сихемськими, бо він родоколїнник вам!

Коли ви сьогоднї чесним і праведним робом ходили коло Еробаала й його родини, так утїшайтесь Абимелехом, а він вами нехай втїшаєсь;

Коли ж нї, так нехай запалає поломє від Абимелеха та й пожере городян Сихемських й осадників Миллоських, і нехай запалає поломє від городян Сихемських й осадників Миллоських, та й жере Абимелеха!

І зник Йоатам і втїк у Беер, і тулився там на низинї, ховаючись перед братом своїм Абимелехом.

Абимелех же царював три годи над Ізраїлем.

І попустив Бог злому духові ввійти між Абимелеха й городян Сихемських, так що городяне Сихемські перестали Абимелехові коритись,

Щоб відомстився злочин на семи десятках синів Еробаалових, і щоб їх кров упала на брата їх Абимелеха, що повбивав їх, і на городян Сихемських, що допомогли йому вбити братів своїх.

Оце ж настановили городяне Сихемські проти його людей в засїдку, й грабили вони кожного приходня по дорозї. І довідавсь Абимелех про се.

Тим часом прийшов Гаал Ебоденко з родоколїнниками своїми в Сихем, і ходили вони по Сихему, й горожане Сихемські няли віри йому.

І повиходили вони в поле, й збирали виноград свій, і давили вино в точилах і сьвяткували подячне сьвято, ходили в храм бога свого, й їли й пили та кляли Абимелеха.

І говорив тодї Гаал Ебоденко: Хто такий Абимелех, а хто Сихем, щоб нам підневолюватись йому? Хиба він не син Еробаалів, а слуга його Зебул не гетьманом у його? Лучше служити потомкам Гемора, батька Сихемового, про що же нам підневолюватись йому?

Коли б хто дав сей люд під мою руку, я прогнав би Абимелеха. І сказано про се Абимелехові й говорено: Збирай більше війська та й виходи.

Як дочувсь ж Зебул, городський отаман, про Гаалові Ебоденкові речі, взяла його досада.

І послав тайком посланцїв до Абимелеха й звелїв сказати йому: Прийшов Гаал Ебоденко з свояками своїми в Сихем та й бурить проти тебе місто.

Тож вибирайсь у ночі вкупі з військовим людом, що маєш при собі, та й заляж у полі;

Уранцї ж рано, скоро зійде сонце, рушай і наступи на город. Як же він вийде проти тебе з людьми, що має при собі, так чини з ним, що й як зможеш.

І встав Абимелех уночі з військовими людьми, що мав при собі, й залягли вони чотирма купами проти Сихемцїв залягом.

Як же Гаал вийшов у міські ворота, вискочив Абимелех із засади з людьми, що мав при собі.

Побачив Гаал військовий люд і каже Зебулові: Он спускається військо з вершини гір! А Зебул відказує: Се тїнь попід горами здається тобі людьми.

Озветься же удруге Гаал і каже: Справдї спускається з гори військо, а частина його простує сюди від дуба Меонним.

І сказав йому тодї Зебул: Де ж тепер твоя губа, що ти нею промовляв: Хто такий Абимелех, щоб нам підневолюватись йому? Оце ж і є той нарід, що зневажав єси його. Тепер виходь та й бийся з ним.

Виступив тодї Гаал поперед городян Сихемських назустріч Абимелехові;

І гнав його Абимелех перед собою нагінцем, і багацько вбитих полягло до самих міських воріт.

І остався Абимелех ув Арумі, а Зебул уганяв за Гаалом та його товаришами, й не було їм вже притулку в Сихемі.

На завтра ж уранцї вийшов люд у поле (до бою), і донесено про се Абимелехові.

Узяв тодї він свій військовий люд, подїлив його на три купи, заляг у полі залягом, і скоро побачив, що люд виходить із міста, двинув проти них та й побив їх.

Між тим як Абимелех і віддїл, що був при йому, зайняли становище перед міськими воротами, два другі віддїли напали на всїх, що були в полі, та й повбивали їх.

І бив Абимелех на город увесь той день та й звоював його, і повбивав людей, що там були, саме ж місто зруйнував і засїяв сіллю.

Як же почули про се осадники замку Сихемського, кинулись вони в храмову твердиню Баалверита.

З'ясовано тодї Абимелехові, що всї осадники замчане Сихемські там укупі.

І пійшов Абимелех з усїм людом, що мав при собі, на Селмон-гору. Тут ухопив сокиру, нарубав галузя, підняв і закинув собі на плечі, і звелїв усїм військовим, що йшли за ним: Бачите, що я роблю, те й ви робіте!

Тодї й усї військові, чоловік за чоловіком, нарубали галузя й пійшли за Абимелехом, накидали його кругом вежі та й спалили вежу вогнем, так що всї замчане Сихемські погинули, до тисячи душ чоловіків і жіноцтва.

Тодї двинув Абимелех у Тебез, обложив Тебез і звоював його.

Посеред города ж та була утверджена башта. Туди повтїкали й чоловіки й жіноцтво й усї городяне, заперлись в їй та й повиходили на дах.

Абимелех метнувсь до башти, добувати її, й підійшов до дверей, щоб її підпалити.

Втім кинула одна жінка йому на голову відломок камення жорнового, та й проломила йому черепа.

Зараз кликнув він на чуру свого, що носив зброю за ним, і звелїв йому: Вийми з піхви меча твого та й завдай менї смерть, щоб не мовляли про мене: Баба вбила його! Пробив його тодї чура, й він умер.

Побачивши же Ізрайлитяне, що Абимелех мертвий, розійшлись по своїх домівках.

Так відплатив Бог за злочин Абимелехові, що заподїяв батькові свойму, вбивши сїмдесять братів своїх.

Так попустив Бог, щоб і всї злочини Сихемцїв упали їм на голову, й постиг їх проклін Йотама Еробааленка.

Переклад УБТ Турконяка

І пішов Авімелех син Єроваала до Сікіма до братів своєї матері і сказав до них і до всієї родини дому своєї матері, мовлячи:

Скажіть же в уха сікімських мужів: Що є краще? Щоб володіли вами сімдесять мужів, всі сини Єроваала, чи щоб володів вами один муж? І пригадайте, що я є ваше тіло і ваша кість.

І заговорили брати матері його про нього в уха всіх скімських братів всі ці слова, і звернули їхні серця за Авімелехом, бо сказали: Брат ваш є.

І дали йому сімдесять срібняків з дому Ваала-завіту, і найняв ними Авімелех мужів пустих і страшних і пішли за ним.

І ввійшов до хати свого батька до Ефрати і забив своїх братів синів Єроваала сімдесятьох мужів на одному камені. І остався Йоатам найменший син Єроваала, бо сховався.

І зібралися всі мужі Сікімів і ввесь дім Мааллона і пішли і поставили Авімелеха царем при дубі бунту в Сікімах.

І сповістили Йоатамові і він пішов і став на вершку гори Ґарізіна і підняв свій голос і закликав, і сказав їм: Послухайте мене, мужі Сікімів, і хай вас послухає Бог.

Ідучи, пішли дерева помазати собі царя і сказали оливці: Царюй над нами.

І сказала їм оливка: Оставивши мою ситість, яку в мені прославили Бог і люди, піду панувати над деревами?

І сказали дерева до фіґи: Ходи царюй над нами.

І сказала їм фіґа: Полишивши мою солодість і мій добрий плід піду панувати над деревами?

І сказали дерева до виноградної лози: Ходи царюй над нами.

І сказала їм виноградна лоза: Оставивши моє вино, людську веселість, що від Бога, піду панувати над деревами?

І сказали дерева до тернини: Ходи ти царюй над нами.

І сказала тернина до дерева: Чи по правді ви помазуєте мене на царя над вами, ходіть довіртеся моїй обороні. І якщо ні, хай вийде огонь з тернини і пожере ливанських кедрів.

І тепер, якщо по правді і в досконалості вчинили ви, і поставили Авімелеха, і якщо добре вчинили ви з Єроваалом і з його домом, і якщо за віддачею його рук вчинили ви йому,

як воював мій батько за вас і поклав свою душу за (вашу) і вирвав вас з руки Мадіяма,

і ви сьогодні повстали проти дому мого батька і забили його синів - сімдесять мужів на одному камені і поставили царем Авімелеха сина його рабині над мужами Сікімів, бо братом є вашим,

і якщо по правді і в досконалості вчинили ви з Єроваалом і його домом в цьому дні, благословенні будьте ви і зрадійте в Авімелеху, і хай зрадіє і він вами.

І якщо ні, хай вийде огонь з Авімелеха і хай пожере мужів Сікімів і дім Мааллона, і якщо ні, хай вийде огонь від мужів Сікімів і з дому Мааллона і пожере Авімелеха.

І втік Йоатам і пішов дорогою і втік до Рари і поселився там від лиця Авімелеха свого брата.

І панував Авімелех над Ізраїлем три роки.

І післав Бог злого духа між Авімелехом і між мужами Сікімів, і відкинули мужі Сікімів дім Авімелеха,

щоб навести несправедливість сімдесятьох синів Єроваала і покласти їхню кров на їхнього брата Авімелеха, що убив їх, і на мужів Сікімів, що скріпили його руки, щоб убити його братів.

І поклали йому мужі Сікімів засідку на верхах гір і розграбовували всіх, що дорогою проходили крізь них. І сповіщено Авімелехові.

І пішов Ґаал син Аведа і його брати до Сікіма, і надіялися на нього мужі Сікімів.

І пішли в поле і збирали виноград свій і витискали і зробили забаву і ввійшли до хати їхнього бога і їли і пили і проклинали Авімелеха.

І сказав Ґаал син Аведа: Хто є Авімелех, і хто є син Сихема, що служитимемо йому? Чи не цей син Єроваала, і його раб Зевул, його підглядач, з мужами Еммора батька Сихема? І чому служитимемо йому ми?

І хто дасть цей нарід в мою руку? І усуну Авімелеха і скажу Авімелехові: Помножи твою силу і вийди.

І почув Зевул начальник міста слова Ґаала сина Аведа і розлютився гнівом.

І післав послів до Авімелеха з дарами, кажучи: Ось Ґаал син Аведа і його брати прийшли до Сікіма, і вони бунтують місто проти тебе

і тепер встань вночі ти і нарід, що з тобою, і зроби засідку в полі,

і буде вранці, коли сходить сонце, і встанеш і розсташуєшся над містом, і ось він і нарід, що з ним, вийдуть до тебе, і вчиниш з ним так, як лиш спроможеться твоя рука.

І встав Авімелех і ввесь нарід, що з ним, вночі і зробили задіску під Сікімом на чотирьох частях.

І сталося вранці і вийшов Ґаал син Аведа і став при дверях брами міста, і встав Авімелех і нарід, що з ним, з засідок.

І побачив Ґаал син Аведа нарід і сказав до Зевула: Ось нарід, що сходить з вершків гір. І сказав до нього Зевул: Тінь гір ти вважаєш за людей.

І додав ще Ґаал говорити і сказав: Ось нарід, що сходить від моря, що є посеред землі, і одна часть іде з дороги ліса видючих.

І сказав до нього Завул: Де тепер є твої уста, що говорять: Хто є Авімелех, що служитимемо йому? Чи не ось це нарід, якого ти зневажив? Вийди тепер і воюй з ним.

І вийшов Ґаал з перед лиця мужів сікімських і воював проти Авімелеха.

І Авімелех прогнав його, і втік з перед його лиця. І впало багато ранених аж до дверей міста.

І сів Авімелех в Арімі. І Зевул викинув Ґаала і його братів, щоб не жили в Сікімах.

І сталося вранці і вийшов нарід на рівнину, і сповіщено Авімелехові.

І він взяв нарід і розділив його на три часті і зробив проти неї засідку. І побачив і ось нарід вийшов з міста, і повстав проти них і побив їх.

І Авімелех і часті, які з ним, встали і стали при дверях міста, і дві часті кинулися на всіх, що в полі, і він вибив їх.

І Авімелех воював проти міста цілий той день, і взяв місто, і нарід, що в ньому, вигубив і знищив місто і посіяв його сіллю.

І почули всі мужі сікімської башти і ввійшли до кріпості дому Ваала-завіта.

І сповіщено Авімелехові, що всі мужі башти Сікімів зібралися.

І пішов Авімелех до гори Селмон, він і ввесь нарід, що з ним, і взяв Авімелех сокиру в свою руку і нарубав вязку дров і взяв її і поклав на свої рамена і сказав до народу, що з ним. Що бачите, що я чиню, швидко чиніть так як і я.

І нарубали і вони кожний вязку і понесли і пішли за Авімелехом і поклали під кріпостю і спалили ними кріпость огнем. І померли всі мужі башти Сікімів, яких тисяча мужів і жінок.

І пішов Авімелех до Тевеси і обліг її і взяв її.

І була сильна башта посеред міста, і туди втекли всі мужі і жінки і всі старшини міста і замкнули за собою (башту) і вийшли на дах башти.

І прийшов Авімелех до башти, і воювали проти неї. І приблизився Авімелех до дверей башти, щоб спалити її огнем.

І одна жінка скинула жерновий камінь на голову Авімелеха і розбила його череп.

І він закричав швидко до слуги, що несе його зброю, і сказав йому: Витягни твій меч і убий мене, щоб часом не сказали: Жінка його забила. І його слуга прошив його, і Авімелех помер.

І побачив муж ізраїльський, що помер Авімелех, і пішов чоловік до свого місця.

І повернув Бог зло Авімелеха, яке вчинив свому батькові, що убив сімдесятьох своїх братів.

І все зло мужів Сікімів повернув Бог на їхню голову, і відступило від них прокляття Йоатама сина Єроваала.

Російський синодальний переклад

Авимелех, сын Иероваалов, пошел в Сихем к братьям матери своей и говорил им и всему племени отца матери своей, и сказал:

внушите всем жителям Сихемским: что лучше для вас, чтобы владели вами все семьдесят сынов Иеровааловых, или чтобы владел один? и вспомните, что я кость ваша и плоть ваша.

Братья матери его внушили о нем все сии слова жителям Сихемским; и склонилось сердце их к Авимелеху, ибо говорили они: он брат наш.

И дали ему семьдесят сиклей серебра из дома Ваалверифа; Авимелех нанял на оные праздных и своевольных людей, которые и пошли за ним.

И пришел он в дом отца своего в Офру и убил братьев своих, семьдесят сынов Иеровааловых, на одном камне. Остался только Иофам, младший сын Иероваалов, потому что скрылся.

И собрались все жители Сихемские и весь дом Милло, и пошли и поставили царем Авимелеха у дуба, что близ Сихема.

Когда рассказали об этом Иофаму, он пошел и стал на вершине горы Гаризима и, возвысив голос свой, кричал и говорил им: послушайте меня, жители Сихема, и послушает вас Бог!

Пошли некогда дерева помазать над собою царя и сказали маслине: царствуй над нами.

Маслина сказала им: оставлю ли я тук мой, которым чествуют богов и людей и пойду ли скитаться по деревам?

И сказали дерева смоковнице: иди ты, царствуй над нами.

Смоковница сказала им: оставлю ли я сладость мою и хороший плод мой и пойду ли скитаться по деревам?

И сказали дерева виноградной лозе: иди ты, царствуй над нами.

Виноградная лоза сказала им: оставлю ли я сок мой, который веселит богов и человеков, и пойду ли скитаться по деревам?

Наконец сказали все дерева терновнику: иди ты, царствуй над нами.

Терновник сказал деревам: если вы по истине поставляете меня царем над собою, то идите, покойтесь под тенью моею; если же нет, то выйдет огонь из терновника и пожжет кедры Ливанские.

Итак смотрите, по истине ли и по правде ли вы поступили, поставив Авимелеха царем? И хорошо ли вы поступили с Иероваалом и домом его, и сообразно ли с его благодеяниями поступили вы?

За вас отец мой сражался, не дорожил жизнью своею и избавил вас от руки Мадианитян;

а вы теперь восстали против дома отца моего, и убили семьдесят сынов отца моего на одном камне, и поставили царем над жителями Сихемскими Авимелеха, сына рабыни его, потому что он брат ваш.

Если вы ныне по истине и по правде поступили с Иероваалом и домом его, то радуйтесь об Авимелехе, и он пусть радуется о вас;

если же нет, то да изыдет огонь от Авимелеха и да пожжет жителей Сихемских и весь дом Милло и да изыдет огонь от жителей Сихемских и от дома Милло, и да пожжет Авимелеха.

И побежал Иофам, и убежал и пошел в Беэр, и жил там, укрываясь от брата своего Авимелеха.

Авимелех же царствовал над Израилем три года.

И послал Бог злого духа между Авимелехом и между жителями Сихема, и не стали покоряться жители Сихемские Авимелеху,

дабы таким образом совершилось мщение за семьдесят сынов Иеровааловых, и кровь их обратилась на Авимелеха, брата их, который убил их, и на жителей Сихемских, которые подкрепили руки его, чтоб убить братьев своих.

Жители Сихемские посадили против него в засаду людей на вершинах гор, которые грабили всякого проходящего мимо их по дороге. О сем донесено было Авимелеху.

Пришел же и Гаал, сын Еведов, с братьями своими в Сихем, и ходили они по Сихему, и жители Сихемские положились на него.

И вышли в поле, и собирали виноград свой, и давили в точилах, и делали праздники, ходили в дом бога своего, и ели и пили, и проклинали Авимелеха.

Гаал, сын Еведов, говорил: кто Авимелех и что Сихем, чтобы нам служить ему? Не сын ли он Иероваалов, и не Зевул ли главный начальник его? Служите лучше потомкам Еммора, отца Сихемова, а ему для чего нам служить?

Если бы кто дал народ сей в руки мои, я прогнал бы Авимелеха. И сказано было Авимелеху: умножь войско твое и выходи.

Зевул, начальник города, услышал слова Гаала, сына Еведова, и воспылал гнев его.

Он хитрым образом отправляет послов к Авимелеху, чтобы сказать: вот, Гаал, сын Еведов, и братья его пришли в Сихем, и вот, они возмущают против тебя город;

итак, встань ночью, ты и народ, находящийся с тобою, и поставь засаду в поле;

поутру же, при восхождении солнца, встань рано и приступи к городу; и когда он и народ, который у него, выйдут к тебе, тогда делай с ними, что может рука твоя.

И встал ночью Авимелех и весь народ, находившийся с ним, и поставили в засаду у Сихема четыре отряда.

Гаал, сын Еведов, вышел и стал у ворот городских; и встал Авимелех и народ, бывший с ним, из засады.

Гаал, увидев народ, говорит Зевулу: вот, народ спускается с вершины гор. А Зевул сказал ему: тень гор тебе кажется людьми.

Гаал опять говорил и сказал: вот, народ спускается с возвышенности, и один отряд идет от дуба Меонним.

И сказал ему Зевул: где уста твои, которые говорили: "кто Авимелех, чтобы мы стали служить ему?" Это тот народ, который ты пренебрегал; выходи теперь и сразись с ним.

И пошел Гаал впереди жителей Сихемских и сразился с Авимелехом.

И погнался за ним Авимелех, и побежал он от него, и много пало убитых до самых ворот города.

И остался Авимелех в Аруме, а Гаала и братьев его Зевул выгнал, чтоб они не жили в Сихеме.

На другой день вышел народ в поле, и донесли о сем Авимелеху.

Он взял свой народ и разделил его на три отряда и поставил в засаду в поле. И увидев, что народ вышел из города, восстал на них и побил их.

Между тем как Авимелех и отряды, бывшие с ним, приступили и стали у ворот городских, другие два отряда напали на всех, бывших в поле, и убивали их.

И сражался Авимелех с городом весь тот день, и взял город, и побил народ, бывший в нем, и разрушил город и засеял его солью.

Услышав об этом, все бывшие в башне Сихемской ушли в башню капища Ваал -Верифа .

Авимелеху донесено, что собрались туда все бывшие в башне Сихемской.

И пошел Авимелех на гору Селмон, сам и весь народ, бывший с ним, и взял Авимелех топоры с собою и нарубил сучьев древесных, и положил на плечи свои, и сказал народу, бывшему с ним: вы видели, что я делал; скорее делайте и вы то же, что я.

И нарубил каждый из всего народа сучьев, и пошли за Авимелехом, и положили к башне, и сожгли посредством их башню огнем, и умерли все бывшие в башне Сихемской, около тысячи мужчин и женщин.

Потом пошел Авимелех в Тевец и осадил Тевец и взял его.

Среди города была крепкая башня, и убежали туда все мужчины и женщины и все жители города, и заперлись и взошли на кровлю башни.

Авимелех пришел к башне и окружил ее и подошел к дверям башни, чтобы сжечь ее огнем.

Тогда одна женщина бросила обломок жернова на голову Авимелеху и проломила ему череп.

Авимелех тотчас призвал отрока, оруженосца своего, и сказал ему: обнажи меч твой и умертви меня, чтобы не сказали обо мне: женщина убила его. И пронзил его отрок его, и он умер.

Израильтяне, видя, что умер Авимелех, пошли каждый в свое место.

Так воздал Бог Авимелеху за злодеяние, которое он сделал отцу своему, убив семьдесят братьев своих.

И все злодеяния жителей Сихемских обратил Бог на голову их; и постигло их проклятие Иофама, сына Иероваалова.