Далі припав наділ синам Йосифа: від Йордану навпроти Єрихону, на схід від вод єрихонських, він здіймавсь через пустиню вгору до Бетела.
Від Бетела, тобто Луза, границя йшла далі й проходила через землю аркіїв, в Атароті,
спускалась далі на захід до яфлетійської границі, до землі нижнього Бет-Хорону та Гезеру й кінчалася над морем.
, Взяли її в наділ сини Йосифа: Манассія та Ефраїм.
А земля синів Ефраїма за їхніми родами була така: на схід границею їх спадщини був Атрот-Адар аж до Верхнього Бет-Хорону,
потім границя тягнулась до моря. Міхметат був на півночі, а далі (границя) завертала на схід до Таанат-Шіло й проходила на схід від Яноха,
потім сходила від Яноха до Атароту та Наарату, стикалася з Єрихоном і кінчалась при Йордані.
Від Таппуаху границя йшла на захід до Кана-потоку й кінчалась над морем. Це було спадкоємство синів Ефраїма, за їхніми родами.
Крім того, виділено з наділу синів Манассії синам Ефраїма міста; всі ті міста були з селами.
Однак вони не вигнали ханаанян, що жили в Гезері; і жили ханааняни між ефраїміями по цей день, але платили їм данину.
І вийшов жеребок для Йосипових синів: від єрихонського Йордану до єрихонської води на схід пустиня, що тягнеться від Єрихону по горі до Бет-Елу.
І виходить вона з Бет-Елу до Луз, і переходить до границі Арки до Атароту,
і сходить на захід до границі яфлетської, аж до границі Бет-Хорону долішнього, і аж до Ґезеру, і закінчується при морі.
І посіли це Йосипові сини, Манасія та Єфрем.
І була границя Єфремових синів за їхніми родами, а границя їхнього спадку на схід була: Атрот-Аддар аж до горішнього Бет-Хорону.
І виходить та границя до Міхметату з півночі, і повертається границя на схід до Таанат-Шіло, та й переходить його зо сходу до Яноаху.
І сходить вона з Яноаху до Атароту та до Наари, і дотикає Єрихону, і виходить до Йордану.
А з Таппуаху границя йде на захід до потоку Кана, та й закінчується при морі. Це спадок племени Єфремових синів за їхніми родами.
І міста, відділені для Єфремових синів, були серед спадку Манасіїних синів, усі ті міста та їхні оселі.
Та не вигнали вони ханаанеянина, що сидів у Ґезері. І сидів ханаанеянин посеред Єфрема і так є аж до цього дня, і давав данину працею.
Також і синам Йосифовим припав жеребом удїл від Йорданї навпроти Ерихону, у вод Ерихонських на схід сонця: пустиня, що простягаєсь від Ерихону 'д горі Бетель;
Від Бетеля йде границя до Лузи і переходить через займище Архіївське до Атароту.
І спускається на захід сонця до займища Яфлетіївського, до займища низового Бет-Орона та до Газера, і кінчається над морем.
І се одержали сини Йосифові Манассій та Ефраїм.
Займище ж синів Ефраїмових по родинах їх було таке: Від сходу була гряниця їх наслїдньої держави Атарот-Аддар аж до верхового Бет-Орону.
Потім тягнеться гряниця до моря північньою стороною Махмета та вертає на схід сонця на Таанат-Сило і проходить його з східньої сторони Яноха.
Від Яноха ж тягнеться вона на Атарот і Наарат та стикається з займищем Ерихонським і кінчиться на Йорданї;
Від Таппуаха йде гряниця на захід сонця до річки Кана і кіньчиться над морем. Се удїл синів Ефраїмових по родинам їх.
До того видїлено синам Ефраїмовим міста і села ще й в паю синів Манассієвих.
Та не повиганяли однакже вони Канаанїїв, що жили в Газері, так і зостались Канаанїї жити між Ефраїміями по сей день, і платили вони їм дань.
І границі синів Йосифа були від Йордану, що в Єрихоні зі сходу і піде від Єрихону до гір пустині до Ветилу Лузи
і вийде до Ветилу і перейде до границь Хатароті
і перейде до моря до границь Апталіма аж до границь Веторона нижнього, і буде їхній вихід (кінець) до моря.
І унаслідили сини Йосифа, Ефраїм і Манассія.
І границі синів Ефраїма були за їхніми родами: і границі їхнього насліддя були від сходу Атарота і Ерока аж до верхнього Веторона і Ґазари,
і перейдуть границі при морі до Ікасмона з півночі Терми, перейде на сході до Тинаси і Селлиса і перейде зі сходу до Янока
і до Маха і Атарота і їхні села і піде до Єрихону і перейде до Йордану,
і від Тафи підуть границі до моря до Хелкани, і їхній вихід (кінець) буде при морі. Це насліддя племени Ефраїма за їхніми родами.
І міста відлучені синам Ефраїма посеред насліддя синів Манассії, всі міста і їхні села.
І не вигубив Ефраїм хананея, що жив в Ґазері, і жив хананей в Ефраїмі аж до цього дня, доки не прийшов Фараон єгипетський цар і взяв її і спалив її огнем, і вигубили хананеїв і ферезеїв і тих, що жили в Ґазері і дав його Фараон у віно своїй дочці.
Потом выпал жребий сынам Иосифа: от Иордана подле Иерихона, у вод Иерихонских на восток, пустыня, простирающаяся от Иерихона к горе Вефильской;
от Вефиля идет предел к Лузу и переходит к пределу Архи до Атарофа,
и спускается к морю, к пределу Иафлета, до предела нижнего Беф-Орона и до Газера, и оканчивается у моря.
Это получили в удел сыны Иосифа: Манассия и Ефрем.
Предел сынов Ефремовых по племенам их был сей: от востока пределом удела их был Атароф-Адар до Беф-Орона верхнего;
потом идет предел к морю северною стороною Михмефафа и поворачивает к восточной стороне Фаанаф-Силома и проходит его с восточной стороны Ианоха;
от Ианоха, нисходя к Атарофу и Наарафу, примыкает к Иерихону и доходит до Иордана;
от Таппуаха идет предел к морю, к потоку Кане, и оканчивается морем. Вот удел колена сынов Ефремовых, по племенам их.
И города отделены сынам Ефремовым в уделе сынов Манассииных, все города с селами их.
Но Ефремляне не изгнали Хананеев, живших в Газере; посему Хананеи жили среди Ефремлян до сего дня, платя им дань.