І знамення велике видно було на небі - жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її вінець із дванадцяти зірок.
І мавши в утробі, кричить, мучившись від потуг пологових та болю родження.
Видно було й інше знамення на небі, от великий дракон червоний, який мав сім голів і десять рогів, і на головах його - сім діядем;
хвіст його зволік третину зірок із неба і поверг їх на землю. І дракон стоїть перед жінкою, яка має родити, щоб, коли народить, дитя її пожерти.
І народила сина-мужа, що має пасти всі народи жезлом залізним; і вознесено дитя її до Бога та престола його.
А жінка втекла в пустелю, де має там місце, приготоване від Бога, щоб там кормили її тисячу двісті шістдесят днів.
І настала війна на небі: Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон воював та й ангели його,
та не перемогли, ані місця не знайшлося їхнього більше на небі.
І повержено дракона великого, змія стародавнього, званого дияволом і сатаною, що зводить вселенну, - повержено на землю, і ангели його з ним повержені.
І я почув голос могутній, що говорив на небі: «Нині настало спасіння і сила і царство Бога нашого, і влада Христа його, бо повержено обвинувача братів наших, який обмовляв їх перед Богом нашим день і ніч.
І вони перемогли його кров'ю Агнця і словом свідчення свого, і не злюбили життя свого до смерти.
Від того веселіться, небеса, і ви, що на них живете. Горе вам, земле і море, бо спустився до вас диявол із лютістю великою, знаючи, що короткий час має.»
І коли побачив дракон, що він повержений на землю, переслідував жінку, яка народила сина-мужа.
А жінці дано двоє крил орла великого, щоб летіла в пустиню на місце своє, де кормитиметься там за часу, часів і півчасу, далеко від лиця змія.
І пустив змій із пащі своєї воду, як річку, за жінкою, щоб її течією волокти.
І допомогла земля жінці, і розкрила земля уста свої і поглинула річку, що пустив дракон із пащі своєї.
І розлютився дракон на жінку і пішов воювати проти решток її нащадків, що зберігають заповіді Бога і мають свідчення Ісуса Христа.
І став на піску моря.
І з'явилась на небі велика ознака: Жінка, зодягнена в сонце, а під ногами її місяць, а на її голові вінок із дванадцяти зір.
І вона мала в утробі, і кричала від болю, та муки терпіла від породу.
І з'явилася інша ознака на небі, ось змій червоноогняний, великий, що мав сім голів та десять рогів, а на його головах сім вінців.
Його хвіст змів третину зір із Неба та й кинув додолу. І змій стояв перед жінкою, що мала вродити, щоб з'їсти дитину її, коли вродить...
І дитину вродила вона чоловічої статі, що всі народи має пасти залізним жезлом. І дитина її була взята до Бога, і до престолу Його.
А жінка втекла на пустиню, де вона мала місце, від Бога для неї вготоване, щоб там годували її тисячу двісті шістдесят день.
І сталась на небі війна: Михаїл та його Анголи вчинили зо змієм війну. І змій воював та його анголи,
та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі.
І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені.
І я почув гучний голос на небі, який говорив: Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той, хто братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч!
І вони його перемогли кров'ю Агнця та словом свого засвідчення, і не полюбили життя свого навіть до смерти!
Через це звеселися ти, небо, та ті, хто на нім пробуває! Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!
А коли змій побачив, що додолу він скинений, то став переслідувати жінку, що вродила хлоп'я.
І жінці дані були дві крилі великого орла, щоб від змія летіла в пустиню до місця свого, де будуть її годувати час, і часи, і півчасу.
І пустив змій за жінкою з уст своїх воду, як річку, щоб річка схопила її.
Та жінці земля помогла, і розкрила земля свої уста, та й випила річку, яку змій був пустив із своїх уст...
І змій розлютувався на жінку, і пішов воювати з останком насіння її, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове.
І я став на морському піску.
І явилась велика ознака на небі, - жінка з'одягнена в сонце, а місяць під ногамі її, а на голові її вінець з дванайцяти звізд.
І бувши важкою, кричала в болещах, і мучилась породом.
І явилась друга ознака на небі; і ось, змій великий, червоний як огонь, у котрого голов сїм і десять рогів, а на головах його сїм корон.
А хвіст його тягнув третю часть зір із неба, і кинув їх на землю. І став змій перед жінкою, що мала родити, щоб, коли вродить, пожерти дитину її.
І породила сина, хлопятко, що має пасти всї народи жезлом залїзним; і взято дитятко її до Бога і до престола Його.
А жінка втїкла у пустиню, де має місце, приготоване від Бога, щоб там кормили її днїв тисячу двістї шістьдесять.
І постала війна на небі. Михаіл і ангели його воювали проти змія, і змій воював і ангели його,
і не здолїли; анї місця вже не знайдено по них на небі.
І скинутий змій великий, вуж вікодавнїй, званий дияволом і сатаною, що зводить цїлу вселенну, скинутий на землю, і ангели його з ним скинуті.
І чув я голос великий, що говорив в небі: Тепер настало спасеннє і сила і царство Бога нашого, і власть Христа Його; бо скинуто винувателя братів наших, що винував їх перед Богом нашим день і ніч.
І вони побідили його кровю Агнця, і словом сьвідчення свого, і не полюбили життя свого аж до смерти.
Тим то веселїте ся, небеса, і що домуєте в них. Горе живучим на землї і на морі, бо зійшов диявол до вас, маючи великий гнїв; знає бо, що короткий йому час.
І коли увидїв змій, що скинуто його на землю, погнав за жінкою, що породила хлопятко.
І дано жінцї дві крилї великого орла, щоб летїла в пустиню на своє місце, де б живилась пору, і пори, і половину пори, (далеко) від зазору вужа.
І пустив змій за жінкою з рота свою воду, наче ріку, щоб її в ріцї втопити.
А земля помогла жінцї; і отворила земля уста свої, і випила ріку, котру пустив змій з рота свого.
І розлютив ся змій на жінку, і пійшов провадити війну з иншими насїння її, що хоронять заповідї Божі, і мають сьвідченнє Ісуса Христа.
(13-1)І став я на піску морському.
І великий знак з'явився на небі: жінка, зодягнена сонцем, і місяць під її ногами; а на її голові - вінець із дванадцятьох зірок;
і має в лоні, і кричала від болю, і терпіла муки породіллі.
І з'явився інший знак на небі: і ось великий червоний змій, що мав сім голів і десять рогів, і на його головах сім вінців.
І його хвіст змів третину небесних зірок, і скинув їх на землю. І змій став перед жінкою, що мала народити, щоб, коли народить, пожерти її дитину.
І народила дитину чоловічої статі, що має пасти всі народи залізною палицею. І взяте було її дитя до Бога і до престолу.
І жінка втекла в пустиню, де там мала місце, приготовлене Богом, щоб там годували її тисячу двісті шістдесят днів.
І стався бій на небі: Михайло та його ангели розпочали бій зі змієм. І змій воював, і його ангели.
І не перемогли - і не знайшлося для них більше місця на небі.
І скинений був великий змій, давній змій, що називається диявол і сатана, що ошукує ввесь світ; скинений він був на землю, і його ангели були скинені з ним.
І я почув гучний голос на небі, що промовляв: Тепер прийшло спасіння, і сила, і Царство нашого Бога і влада його Христа, бо скинено оскаржувача наших братів, що оскаржує їх перед нашим Богом день і ніч.
І вони перемогли його кров'ю ягняти та словом свого свідчення, і не полюбили душ своїх навіть до смерти.
Отож веселіться, небеса, і ті, що живуть на них! Горе землі й морю, бо до вас зійшов диявол, який має велику лють, знаючи, що має мало часу.
І коли змій побачив, що скинений на землю, то став переслідувати жінку, яка народила хлоп'ятко.
І було жінці дано двоє крил великого орла, щоб летіла в пустиню на своє місце, де буде переховувана впродовж часу, і часів, і півчасу від обличчя змія.
І випустив змій із своїх вуст воду, наче ріку, за жінкою, щоб рікою перехопити її.
І земля допомогла жінці - земля відкрила свої вуста й проковтнула ріку, яку змій випустив зі своїх вуст.
І змій розгнівався на жінку, і пішов воювати з рештою її насіння, яке зберігає Божі заповіді і має свідоцтво Ісусове.
І став на морському піску.
И явилось на небе великое знамение: жена, облеченная в солнце; под ногами ее луна, и на главе ее венец из двенадцати звезд.
Она имела во чреве, и кричала от болей и мук рождения.
И другое знамение явилось на небе: вот, большой красный дракон с семью головами и десятью рогами, и на головах его семь диадим.
Хвост его увлек с неба третью часть звезд и поверг их на землю. Дракон сей стал перед женою, которой надлежало родить, дабы, когда она родит, пожрать ее младенца.
И родила она младенца мужеского пола, которому надлежит пасти все народы жезлом железным; и восхищено было дитя ее к Богу и престолу Его.
А жена убежала в пустыню, где приготовлено было для нее место от Бога, чтобы питали ее там тысячу двести шестьдесят дней.
И произошла на небе война: Михаил и Ангелы его воевали против дракона, и дракон и ангелы его воевали против них,
но не устояли, и не нашлось уже для них места на небе.
И низвержен был великий дракон, древний змий, называемый диаволом и сатаною, обольщающий всю вселенную, низвержен на землю, и ангелы его низвержены с ним.
И услышал я громкий голос, говорящий на небе: ныне настало спасение и сила и царство Бога нашего и власть Христа Его, потому что низвержен клеветник братий наших, клеветавший на них пред Богом нашим день и ночь.
Они победили его кровию Агнца и словом свидетельства своего, и не возлюбили души своей даже до смерти.
Итак веселитесь, небеса и обитающие на них! Горе живущим на земле и на море! потому что к вам сошел диавол в сильной ярости, зная, что немного ему остается времени.
Когда же дракон увидел, что низвержен на землю, начал преследовать жену, которая родила младенца мужеского пола.
И даны были жене два крыла большого орла, чтобы она летела в пустыню в свое место от лица змия и там питалась в продолжение времени, времен и полвремени.
И пустил змий из пасти своей вслед жены воду как реку, дабы увлечь ее рекою.
Но земля помогла жене, и разверзла земля уста свои, и поглотила реку, которую пустил дракон из пасти своей.
И рассвирепел дракон на жену, и пошел, чтобы вступить в брань с прочими от семени ее, сохраняющими заповеди Божии и имеющими свидетельство Иисуса Христа.
(13-1)И стал я на песке морском.