12

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам,

вдивляючися пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радости, що перед ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і який возсів праворуч Божого престолу.

Тож думайте про того, хто витерпів від грішників таке велике проти себе противенство, щоб ви, ізнемігшись, не впали духом.

Ви ще не протиставились до крови в боротьбі проти гріха.

І ви забули попередження, що вам, як синам, говорить: «Мій сину, не легковаж Господнім каранням і не падай духом, коли він тебе картає,

бо кого Господь любить, того карає, і б'є кожного сина, якого приймає.»

На вашу науку ви терпите. Бог поводиться з вами, як із синами. Хіба є такий син, що його батько не карає?

Коли ж вас виховано без картання, - якого всі зазнають, - то ви незаконновроджені, а не сини.

А втім, коли ми мали батьків тілесних як виховників і їх поважали, то чи ж не багато більш ми маємо коритися Отцеві духів, і будем жити?

Ті бо на короткий час, як знали, нас карали; він же - нам на користь, щоб нас зробити учасниками святости своєї.

Усяка кара на хвилину здається не чимсь веселим, а сумним, та згодом тим, що на собі її зазнали, вона приносить мирний плід праведности.

Ось чому випростайте ваші охлялі руки та зомлілі коліна

і зробіть вашим ногам стежки прості, щоб кульгаве не збочило, а радше видужало.

З усіма дбайте про мир та про святість, без якої ніхто Господа не побачить.

Пильнуйте, щоб ніхто не залишився без Божої благодаті, щоб якесь гірке коріння, пустивши паростки угору, не наробило заколоту та щоб не заразило багатьох;

щоб не було ніякого блудника чи нечестивця, як Ісав, що за одну лиш страву запродав власне первородство.

Ви бо знаєте, що потім, як він хотів одержати благословення, він був відкинутий, бо не було в нього змоги змінити рішення, хоч його і просив про це з сльозами.

Ви ж не приступили до гори, до якої можна рукою доторкнутись, ані до вогню палкого, ані до хмари, ані до темряви, ані до бурі,

ні до гомону сурми, ані до якогось голосу слів, від якого ті, що його чули, випрошувалися, щоб до них і слова більш не говорити;

бо не могли знести наказу: «Навіть і скотина, як до гори діткнеться, буде камінням побита.»

І таке страшне було видіння, що Мойсей промовив: «Я повен страху і тремчу ввесь!»

Але ви приступили до гори Сіону й міста Бога живого, до небесного Єрусалиму, до безлічі ангелів, до святкових зборів,

до церкви первородних, записаних на небі, і до судді всіх - Бога, до духів праведників, що вже дійшли до досконалости,

і до Ісуса, посередника нового завіту, і до крови очищення, що промовляє краще, ніж кров Авелева.

Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє; бо коли ті, що зреклися того, який говорив на землі, не уникнули кари, то скільки більше ми, коли відвернемося від того, хто говорить з неба.

Того, голос якого колись був захитав землю, а нині обіцяв, кажучи: «Ще раз я захитаю не лиш землю, але й небо.»

Те «ще раз» вказує, що захитане, тому що створене, - переміниться, щоб перебувало непохитне.

. Тому що ми приймаємо непохитне царство, зберігаймо благодать, то й служімо нею довподоби Богові з побожністю й острахом.

. Бо Бог наш - вогонь, що пожирає.

Переклад Огієнка

Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,

дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.

Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.

Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха,

і забули нагад, що говорить до вас, як синів: Мій сину, не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі.

Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає!

Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає?

А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини.

А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити?

Ті нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости.

Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности!

Тому то опущені руки й коліна знеможені випростуйте,

і чиніть прості стежки ногам вашим, щоб кульгаве не збочило, але краще виправилось.

Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.

Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою, і щоб багато-хто не опоганились тим.

Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворідство віддав за поживу саму.

Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкувати благословення, відкинутий був, не знайшов бо був можливости до покаяння, хоч його із слізьми шукав.

Бо ви не приступили до гори дотикальної та до палючого огню, і до хмари, і до темряви, та до бурі,

і до сурмового звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.

Не могли бо вони того витримати, що наказано: Коли й звірина до гори доторкнеться, то буде камінням побита.

І таке страшне те видіння було, що Мойсей проказав: Я боюся й тремчу!...

Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч Анголів,

і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх до Бога, і до духів удосконалених праведників,

і до Посередника Нового Заповіту до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева.

Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає,

що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом.

А ще раз визначає заміну захитаного, як створеного, щоб зосталися ті, хто непохитний.

Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом.

Бо наш Бог то палючий огонь!

Переклад Куліша

Тим же оце й ми, маючи кругом нас таку тьму сьвідків, відложивши всяку гордість і гріх, що путав нас, з терпіннєм біжім на боротьбу, що перед нами,

дивлячись на Ісуса, починателя і звершителя віри, котрий замість радости, яка була перед Ним, витерпів хрест, не дбаючи про сором, і сїв по правицї престола Божого.

Подумайте бо про Того, хто витерпів од грішників такий перекір проти себе, щоб не внивали, ослабши в душах ваших.

Ще ви аж до крові не стояли, борючись проти гріха,

і забули напомин, що до вас, як до синів, глаголе: "Сину мій, не гордуй караннєм Господнїм, анї слабни, докоренний від Нього;

кого бо любить Господь, карає; і бє всякого сина, котрого приймає."

Коли караннє терпите, Бог до вас такий, як до синів: чи єсть бо такий син, котрого не карає батько?

Коли ж ви пробуваєте без карання, котрого спільниками стались усї, то ви неправого ложа дїти, а не сини.

Ще ж, мали ми батьків, тїла нашого карателїв, та й поважали їх; то чи не геть більше коритись нам Отцю духів, і жити мемо?

Ті бо на мало днїв, як самі знали, карали нас; а Сей на користь (нашу), щоб ми були спільниками сьвятости Його.

Усяка ж кара на той час не здаєть ся радощами, а смутком; опісля ж дає овощ впокою тим, що нею навчені правди.

Тим же "зомлїлі руки і зомлїлі колїна випростайте",

і "стежки праві робіте ногами вашими", щоб не звернуло кульгаве з дороги, а лучче сцїлилось.

Дбайте про впокій з усїма і про сьвятість, без чого нїхто не побачить Бога,

наглядаючи, щоб хто не відпав од благодати Божої, щоб який гіркий корінь, угору виросши, не зашкодив вам, і тим не опоганились многі;

щоб не був хто блудник, або необачний, як Ісав, що за одну страву оддав первородство своє.

Знаєте бо, що і опісля, як схотїв наслїдувати благословеннє, відкинуто його; місце бо покаяння не знайшов, хоч і з слїзми шукав його.

Не приступили бо ви до гори, до котрої доторкаємої і до палаючого огню, і хмари, і темряви і бурі,

і до трубного гуку, і голосу мови, котрий хто чув, то благали, щоб до них не мовило ся слово:

(бо не видержали наказу: "Хоч і зьвір доторкнеть ся до гори, буде каміннєм побитий, або стрілою пробитий."

І, таке страшне було видїннє, що Мойсей сказав: "Я в страсї і трепетї.")

А приступили ви до Сионської гори і до города Бога живого, Єрусалима небесного, і до тьми ангелів,

до громади і церкви первородних, на небесах написаних, і до суддї всїх, Бога, і до духів праведників звершених,

і до Посередника завіта нового, Ісуса, і крови кроплення, що промовляє лучче, нїж Авелева.

Гледїть, щоб не відректись глаголющого. Коли бо вони не втекли, одрікшись пророкувавшого на землї, то геть більше ми, одрікшись небесного,

котрого голос тодї захитав землею, нинї ж обітував, глаголючи: "Ще раз потрясу не тілько землею, та й небом."

Се ж: "ще раз" показує переміну потрясеного, яко створеного, щоб пробувало нерухоме.

Тим же царство нерухоме приймаючи, маємо благодать, котрою треба нам служити до вподоби Богу з шанобою і страхом.

Бо наш Бог - огонь пожирающий.

Переклад УБТ Турконяка

Тому й ми, маючи довкола таку велику хмару свідків, відкиньмо всяку гордість та гріх, що нас легко обплутує, терпляче прямуймо до тієї боротьби, що перед нами, -

дивлячись на начальника віри й вершителя, на Ісуса, який, замість належної йому радости, перетерпів, не зважаючи на сором, хреста і сів праворуч Божого престолу.

Подумайте ж про того, хто від грішників перетерпів таку наругу проти себе, щоб і вам не знемогтися та не впасти своїми душами.

Ви ще не боролися до крови, воюючи проти гріха.

І забули про нагадування, яке вам, як синам, було сказане: Мій сину, не нехтуй Господніх доган і не падай духом, коли він картає.

Бо кого Господь любить, того й карає, і б'є кожного сина, якого приймає.

Якщо терпите догани, Бог з вами поводиться, як із синами. Хіба є такий син, якого батько не картає?

Якщо ж ви залишилися без картання, якого зазнали всі, тоді ви байстрюки, а не сини.

До того ж ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися; то чи не значно більше повинні підкоритися Батькові духів, щоб жити?

Ті на короткий час карали нас, коли вважали це за потрібне; а цей - для нашої користи, щоб ми стали учасниками його святости.

Бо кожна кара нинішнього часу не вважається радістю, але смутком; згодом же ті, що навчені нею, дістають мирний плід справедливости.

Тому випростайте опущені руки й ослаблені коліна,

і стежки для ваших ніг зробіть прямими, щоб кульгаве не збочило, але щоб виправилося.

Майте мир з усіма і святість, без яких ніхто не побачить Господа.

Пильнуйте, щоб ніхто не був позбавлений Божої ласки. Щоб у когось не виріс гіркий корінь та щоб не наробив прикрощів, і ним щоб багато хто не опоганився.

Щоб не був хто блудником або нечестивцем, як Ісав, що за одну їжу віддав своє першорідство.

Бо ж знайте, що й тоді, як забажав був успадкувати благословення, - був відкинений, бо не знайшов можливости покаятися, хоч слізно його шукав.

Бо ви не приступили [до гори], до якої можна доторкнутися, та до палаючого вогню, і хмари, і темряви, і бурі,

і звука сурми, і голосу слів, від якого ті, що чули, відмовилися, щоб більше не мовилося до них слово,

бо не терпіли того, хто наказував: Коли й звірина доторкнеться до гори, буде побита камінням.

І таким страшним було те видіння, що Мойсей сказав: Я жахаюся і тремчу.

Але ви приступили до гори Сіон, до міста живого Бога, до небесного Єрусалима, до десятків тисяч ангелів,

і торжество собору первістків, записаних на небі, до судді всіх - Бога, і до духів праведників, і досконалих,

і до посередника Нового Завіту - Ісуса, і до крови очищення, що краще промовляє від Авелевої.

Пильнуйте, - не зрікайтеся того, хто говорить. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто пророкував на землі, тим більше ми, коли зрікаємося того, хто з неба,

і голос якого тоді захитав землю, і який тепер обіцяв кажучи: Ще раз я струсону не тільки землею, але й небом?

Оце ще раз означає заміну похитаного як такого, що створене, - аби залишилося тільки непохитне.

Тому одержуючи непохитне царство, маємо ласку, якою шанобливо служимо Богові - з побожністю і страхом.

Бо наш Бог - це нищівний вогонь.

Російський синодальний переклад

Посему и мы, имея вокруг себя такое облако свидетелей, свергнем с себя всякое бремя и запинающий нас грех и с терпением будем проходить предлежащее нам поприще,

взирая на начальника и совершителя веры Иисуса, Который, вместо предлежавшей Ему радости, претерпел крест, пренебрегши посрамление, и воссел одесную престола Божия.

Помыслите о Претерпевшем такое над Собою поругание от грешников, чтобы вам не изнемочь и не ослабеть душами вашими.

Вы еще не до крови сражались, подвизаясь против греха,

и забыли утешение, которое предлагается вам, как сынам: сын мой! не пренебрегай наказания Господня, и не унывай, когда Он обличает тебя.

Ибо Господь, кого любит, того наказывает; бьет же всякого сына, которого принимает.

Если вы терпите наказание, то Бог поступает с вами, как с сынами. Ибо есть ли какой сын, которого бы не наказывал отец?

Если же остаетесь без наказания, которое всем обще, то вы незаконные дети, а не сыны.

Притом, если мы, будучи наказываемы плотскими родителями нашими, боялись их, то не гораздо ли более должны покориться Отцу духов, чтобы жить?

Те наказывали нас по своему произволу для немногих дней; а Сей - для пользы, чтобы нам иметь участие в святости Его.

Всякое наказание в настоящее время кажется не радостью, а печалью; но после наученным через него доставляет мирный плод праведности.

Итак укрепите опустившиеся руки и ослабевшие колени

и ходите прямо ногами вашими, дабы хромлющее не совратилось, а лучше исправилось.

Старайтесь иметь мир со всеми и святость, без которой никто не увидит Господа.

Наблюдайте, чтобы кто не лишился благодати Божией; чтобы какой горький корень, возникнув, не причинил вреда, и чтобы им не осквернились многие;

чтобы не было между вами какого блудника, или нечестивца, который бы, как Исав, за одну снедь отказался от своего первородства.

Ибо вы знаете, что после того он, желая наследовать благословение, был отвержен; не мог переменить мыслей отца, хотя и просил о том со слезами.

Вы приступили не к горе, осязаемой и пылающей огнем, не ко тьме и мраку и буре,

не к трубному звуку и гласу глаголов, который слышавшие просили, чтобы к ним более не было продолжаемо слово,

ибо они не могли стерпеть того, что заповедуемо было: если и зверь прикоснется к горе, будет побит камнями (или поражен стрелою );

и столь ужасно было это видение, что и Моисей сказал: "я в страхе и трепете ".

Но вы приступили к горе Сиону и ко граду Бога живаго, к небесному Иерусалиму и тьмам Ангелов,

к торжествующему собору и церкви первенцев, написанных на небесах, и к Судии всех Богу, и к духам праведников, достигших совершенства,

и к Ходатаю нового завета Иисусу, и к Крови кропления, говорящей лучше, нежели Авелева.

Смотрите, не отвратитесь и вы от говорящего. Если те, не послушав глаголавшего на земле, не избегли наказания, то тем более не избежим мы, если отвратимся от Глаголющего с небес,

Которого глас тогда поколебал землю, и Который ныне дал такое обещание: еще раз поколеблю не только землю, но и небо.

Слова: "еще раз " означают изменение колеблемого, как сотворенного, чтобы пребыло непоколебимое.

Итак мы, приемля царство непоколебимое, будем хранить благодать, которою будем служить благоугодно Богу, с благоговением и страхом,

потому что Бог наш есть огнь поядающий.