Закон бо, мавши лиш тінь майбутніх благ, а не самий образ речей, ніколи не може тими самими жертвами, які приносяться щороку, повсякчасно зробити досконалими тих, які приступають до Бога.
Чи ж їх не перестали б приносити, коли б ті, що служать, очистившись раз назавжди, не мали більше ніякої свідомости гріхів?
Власне, навпаки: ними нагадуються щороку гріхи,
бо неможливо, щоб кров волів та козлів усунула гріхи.
Тому, входячи у світ, говорив: «Ти не хотів ні жертв, ані приносу, але приготував єси тіло мені.
Ти не вподобав собі ні всепалень, ні жертви за гріхи.
Тоді я сказав: Ось іду, бо у сувої книги написано про мене, щоб учинити твою волю, Боже.»
Сказавши вище: «Ні жертв, ані приношень, ні всепалень, ані жертви за гріхи ти не схотів і не вподобав собі», дарма що вони приносяться за законом, тоді сказав:
«Ось я іду вчинити твою волю.» Касує, отже, перше, щоб установити друге.
Силою тієї волі ми освячені приносом тіла Ісуса Христа раз назавжди.
Кожен священик стоїть щодня, служачи і часто приносячи ті самі жертви, які ніколи не можуть гріхів змити.
Він же, принісши лиш одну за гріхи жертву, возсів назавжди по правиці Бога,
чекаючи далі, поки його вороги не будуть покладені, як підніжок, йому під ноги.
Бо він лиш одним приносом удосконалив назавжди тих, що освячуються.
Про це й Дух Святий теж свідчить, коли каже:
«Ось той завіт, що його я по тих днях заключу з ними, каже Господь: вкладу мої закони в серця їхні, й на умах їхніх випишу їх.
Ні їхніх гріхів, ні беззаконня більше не згадуватиму.»
А де прощення гріхів, там непотрібно вже приносу за гріхи.
Отож, брати, маючи завдяки крові Ісуса свобідний вступ до святині,
який він нам відкрив дорогою новою і живою, через завісу, що є його тілом,
і маючи великого священика над Божим домом,
приступаймо з щирим серцем, у повноті віри, очистивши серця від лукавої совісти й омивши тіло чистою водою.
Держімо непохитне визнання надії, - бо той, хто обіцяв, вірний.
І зважаймо один на одного, заохочуючи до любови й до діл добрих;
не залишаймо своїх сходин, як то в декого є звичай, а, навпаки, втішаймо себе, і то тим більше, що бачите, як зближається день.
Бо коли ми, одержавши повне спізнання правди, грішимо добровільно, то вже немає за гріхи жертви,
а якесь страшне очікування суду й вогонь помсти палаючий, який має пожерти супротивників.
. Коли хтось відкидав закон Мойсея, він немилосердно гинув смертю при двох чи трьох свідках.
. Оскільки гіршої, подумайте самі, заслужить кари той, хто потоптав Божого Сина й уважав кров завіту, якою освятився, за звичайну, і Духа благодаті зневажив?
Знаємо того, хто мовив: «До мене належить відплата, я відплачу!» І ще: «Господь судитиме народ свій.
Страшно впасти в руки Бога живого!»
Згадайте перші дні, коли ви, тількищо просвітлені, перенесли терпляче таку велику боротьбу страждань:
ви були чи то самі виставлені прилюдно на зневаги та на знущання, чи то ставши спільниками тих, що того зазнали.
Ви бо й разом із в'язнями страждали і грабунок вашого майна ви з радістю приймали, знаючи, що маєте багатство краще і постійне.
Не покидайте, отже, цього вашого довір'я, бо воно має велику нагороду.
Вам бо треба терпеливости, щоб ви, виконуючи Божу волю, одержали обітницю.
Ще бо трохи, дуже мало часу, і той, хто має прийти, прийде, не забариться.
А праведник мій з віри буде жити; коли ж він відступить, моя душа не матиме вподобання у ньому.
Та ми не з тих, що відступають собі на погибель, а з тих, що вірують, щоб врятувати душу.
Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає.
Інакше вони перестали б приноситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жадної свідомости гріхів.
Але в них спомин про гріхи буває щороку,
бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!
Тому то, входячи в світ, Він говорить: Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував.
Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.
Тоді Я сказав: Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже!
Він вище сказав, що жертви й приносу, та цілопалення й жертви покутної, які за Законом приносяться, Ти не жадав і Собі не вподобав.
Потому сказав: Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.
У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз.
І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів.
А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів,
далі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг.
Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується.
Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:
Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони вої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх.
А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю!
А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи.
Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою,
новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє,
маємо й Великого Священика над домом Божим,
то приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою!
Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.
І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків.
Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.
Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви,
а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників.
Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках,
скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!
Бо знаємо Того, Хто сказав: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. І ще: Господь буде судити народа Свого!
Страшна річ упасти в руки Бога Живого!
Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу страждань.
Ви були то видовищем зневаги й знущання, то були учасниками тих, що жили так.
Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабунок свого майна прийняли з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно неминуще та краще.
Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагороду вона.
Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.
Бо ще мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, прийде й баритись не буде!
А праведний житиме вірою. І: Коли захитається він, то душа Моя його не вподобає.
Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі.
Маючи бо закон тїнь будучих благ, а не самий образ річей, щороку тими самими жертвами, які приносять без перестану, нїколи не може звершити приступаючих.
Ато б перестали приносити їх, не мавши вже ті, хто служить, нїякої совісти за гріхи, раз очистившись.
А в них що року (робить ся) спомни гріхів.
Не можна бо, щоб кров волова та козлина знимала гріхи.
Тим же, входячи у сьвіт, глаголе: "Жертви і приносу не схотїв єси, тїло ж наготовив Менї єси.
Огняні жертви і (жертви) за гріх не вподобав єси.
Тодї я сказав: Ось, ійду (у починї книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже."
Сказавши вище: "Що жертва і принос і огняні жертви і (жертви) за гріхи не схотїв єси, анї вподобав єси," котрі по закону приносять ся,
потім рече: "Ось, ійду вчинити волю Твою, Боже." Зносить перве, щоб друге поставити.
По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового.
І всякий же сьвященик стоїть що-дня служачи і много раз ті ж самі жертви приносячи, котрі нїколи не можуть зняти гріхів.
Він же, принїсши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правицї Бога,
дожидаючи далїй, доки положять ся вороги Його підніжком ніг Його.
Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих.
Сьвідкує ж нам і Дух сьвятий; по реченому бо перше:
"Се завіт, що завітувати му з ними після тих днїв", глаголе Господь: "Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх,
і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже."
А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи.
Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою,
дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тїлом своїм,
і Єрея великого над домом Божим,
приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою;
держімо непохибне визнаннє надїї (вірен бо Той, хто обіцяв)
і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл,
не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.
Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи,
а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що має пожерти противників.
Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:
Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?
Знаємо Того, хто промовив: "Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь"; і знов: "Господь судити ме людей своїх."
Страшно впасти в руки Бога живого.
Згадайте ж перші днї, в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння,
то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили.
Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жакуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий.
Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику.
Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє.
Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся.
"А праведний з віри жив буде," і: "Коли хто малодушен, не вподобає душа моя його."
Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасеннє душі.
Бо закон, маючи тінь майбутнього добра, а не сам образ речей, тими самими жертвами, які щороку постійно приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, що приходять.
Інакше вони перестали б приноситися, бо не було б більше жодного відчуття гріхів у тих, які служать і які раз очистилися.
Але в них є усвідомлення гріхів щороку,
бо неможливо, щоб кров телят і цапів відпускала гріхи.
Тому, входячи до світу, каже: Жертви й приношення ти не схотів, але тіло ти дав мені.
Всепалення і жертви за гріхи тобі не сподобалися.
Тоді я сказав: Ось іду, - на початку книги написано про мене, щоб виконати Боже, твою волю.
Сказавши спочатку, що ні жертви, ні приношень, ні всепалень за гріхи, - які згідно з законом приносяться, - не забажав ти і не вподобав собі-
потім додав: Ось іду, щоб виконати волю твою. Скасовує він перше, щоб поставити друге.
В тій волі ми освячені одноразовим принесенням тіла Ісуса Христа.
І кожний священик стоїть щоденно на службі, і багато разів приносить ті самі жертви, які ніколи не можуть скасувати гріхів.
Він же, раз принісши жертву за гріхи, завжди сидить праворуч Бога,
далі очікуючи, доки його вороги не будуть покладені підніжжям його ніг.
Бо одним приношенням він назавжди вдосконалив тих, що освячуються.
Свідчить же нам і Святий Дух, згідно із сказаним:
Оце і є заповіт, що я його заповідаю їм по тих днях, - мовить Господь. - Дам мої закони в їхні серця, і запишу їх у їхній розум, -
і більше не згадаю їхніх гріхів та їхніх беззаконь.
А де є відпущення їх, там немає приношення за гріхи.
Отож, брати, маємо сміливість заходити до святині кров'ю Ісуса -
новою і живою дорогою, яку він відкрив нам заслоною, тобто своїм тілом,
і великого архиєрея в Божім домі.
Приступаймо ж із щирим серцем, у повноті віри, очистивши серця від недоброго сумління, обмивши тіла чистою водою.
Непохитно держімо визнання надії, - бо вірний той, що обіцяв!
Будьмо уважні один до одного, заохочуймо до любови та добрих діл;
не залишаймо своїх зібрань, як ото деякі ввели у звичку; але заохочуймося, - і тим більше, чим більше бачите, що наближається день.
Бо коли ми добровільно грішимо після того, як одержали пізнання правди, то нема більше жертви за гріхи;
а є якесь страшне очікування суду і палаючого вогню, що має пожерти противників.
Як хто відрікся закону Мойсея, той без милосердя гине при двох або трьох свідках.
Зважте, якої гіршої муки заслужить той, хто потоптав Божого Сина, хто не пошанував крови заповіту, якою освятився, хто зневажив Духа ласки?
Ми знаємо того, хто сказав: У мене помста - і я відплачу, [говорить Господь]. І знову: Господь судитиме свій народ.
Страшна річ - потрапити в руки живого Бога!
Згадуйте ж минулі дні, коли ви, просвітившись, зазнали великої боротьби терпінь,
бувши або видовищем у зневагах і знущаннях, або ж спільниками тих, що мали таке життя.
Ви ж терпіли разом із в'язнями, з радістю приймали розграбування вашого майна, знаючи, що маєте для себе вічне й ліпше майно [на небі].
Тож не відкидайте вашої сміливости, бо вона має велику винагороду.
Вам потрібна терпеливість, щоб виконати Божу волю і одержати обітницю.
Бо ще трохи, - дуже недовго - і прийде той, хто йде, - і не забариться.
Праведний мій житиме вірою, а коли відступить, то моя душа не матиме вподобання в ньому.
Ми ж не з тих, що відступають на загибель, але з тих, що вірять для спасіння душі.
Закон, имея тень будущих благ, а не самый образ вещей, одними и теми же жертвами, каждый год постоянно приносимыми, никогда не может сделать совершенными приходящих с ними.
Иначе перестали бы приносить их, потому что приносящие жертву, быв очищены однажды, не имели бы уже никакого сознания грехов.
Но жертвами каждогодно напоминается о грехах,
ибо невозможно, чтобы кровь тельцов и козлов уничтожала грехи.
Посему Христос, входя в мир, говорит: жертвы и приношения Ты не восхотел, но тело уготовал Мне.
Всесожжения и жертвы за грех неугодны Тебе.
Тогда Я сказал: вот, иду, как в начале книги написано о Мне, исполнить волю Твою, Боже.
Сказав прежде, что "ни жертвы, ни приношения, ни всесожжений, ни жертвы за грех, - которые приносятся по закону, - Ты не восхотел и не благоизволил ",
потом прибавил: "вот, иду исполнить волю Твою, Боже ". Отменяет первое, чтобы постановить второе.
По сей -то воле освящены мы единократным принесением тела Иисуса Христа.
И всякий священник ежедневно стоит в служении, и многократно приносит одни и те же жертвы, которые никогда не могут истребить грехов.
Он же, принеся одну жертву за грехи, навсегда воссел одесную Бога,
ожидая затем, доколе враги Его будут положены в подножие ног Его.
Ибо Он одним приношением навсегда сделал совершенными освящаемых.
О сем свидетельствует нам и Дух Святый; ибо сказано:
Вот завет, который завещаю им после тех дней, говорит Господь: вложу законы Мои в сердца их, и в мыслях их напишу их,
и грехов их и беззаконий их не воспомяну более.
А где прощение грехов, там не нужно приношение за них.
Итак, братия, имея дерзновение входить во святилище посредством Крови Иисуса Христа, путем новым и живым,
который Он вновь открыл нам через завесу, то есть плоть Свою,
и имея великого Священника над домом Божиим,
да приступаем с искренним сердцем, с полною верою, кроплением очистив сердца от порочной совести, и омыв тело водою чистою,
будем держаться исповедания упования неуклонно, ибо верен Обещавший.
Будем внимательны друг ко другу, поощряя к любви и добрым делам.
Не будем оставлять собрания своего, как есть у некоторых обычай; но будем увещевать друг друга, и тем более, чем более усматриваете приближение дня оного.
Ибо если мы, получив познание истины, произвольно грешим, то не остается более жертвы за грехи,
но некое страшное ожидание суда и ярость огня, готового пожрать противников.
Если отвергшийся закона Моисеева, при двух или трех свидетелях, без милосердия наказывается смертью,
то сколь тягчайшему, думаете, наказанию повинен будет тот, кто попирает Сына Божия и не почитает за святыню Кровь завета, которою освящен, и Духа благодати оскорбляет?
Мы знаем Того, Кто сказал: у Меня отмщение, Я воздам, говорит Господь. И еще: Господь будет судить народ Свой.
Страшно впасть в руки Бога живаго!
Вспомните прежние дни ваши, когда вы, быв просвещены, выдержали великий подвиг страданий,
то сами среди поношений и скорбей служа зрелищем для других, то принимая участие в других, находившихся в таком же состоянии;
ибо вы и моим узам сострадали и расхищение имения вашего приняли с радостью, зная, что есть у вас на небесах имущество лучшее и непреходящее.
Итак не оставляйте упования вашего, которому предстоит великое воздаяние.
Терпение нужно вам, чтобы, исполнив волю Божию, получить обещанное;
ибо еще немного, очень немного, и Грядущий придет и не умедлит.
Праведный верою жив будет; а если кто поколеблется, не благоволит к тому душа Моя.
Мы же не из колеблющихся на погибель, но стоим в вере к спасению души.