Головна ж річ нашої бесіди та, що ми маємо такого архиєрея, який возсів на небі по правиці престола Величі,
служителя святині й справжнього намету, що його Господь спорудив, не чоловік.
Усякий бо архиєрей настановляється на те, щоб приносити дари й жертви: ось чому й він мусить щось мати, щоб принести.
Тож якби був на землі, він не був би навіть священиком, бо є вже інші священики, які приносять дари за законом
та служать образу й тіні небесної святині згідно зо словом, як про те повчив Господь Мойсея заздалегідь, коли той збирався будувати намет: «Гляди, - мовив, - зроби все за зразком, який тобі був показаний на горі.»
Тепер же Христос осягнув остільки вищого служіння, оскільки він посередник кращого завіту, що заснований на кращих обітницях.
Коли б же той перший завіт був бездоганний, то не було б місця для другого.
Бо Господь, докоряючи їм, каже: «Ось надходять дні, мовить Господь, і я укладу з домом Ізраїля і з домом Юди новий завіт:
не за завітом, що я уклав був з їхніми батьками в день, коли я вхопив їх був за руку, щоб вивести з Єгипетської землі. А що вони при моїм завіті не зосталися, то і я їх занехаяв», - говорить Господь.
Ось той союз, що я заключу з домом Ізраїля: «По тих днях, каже Господь, я, поклавши мої закони їм в ум, напишу їх у них на серці й буду їм Богом, а вони будуть моїм народом.
Ніхто не матиме потреби навчати свого співгромадянина, ніхто свого брата, кажучи: Пізнай Господа! Усі бо вони, від найменшого й до найбільшого, будуть мене знати.
Я бо буду милостив супроти їхньої несправедливосте, і їхніх гріхів не буду згадувати більше.»
А коли каже «новий», то об'являє перший старим. А що передавнене й застаріле - те близько заникнення.
Головна ж річ у тому, про що я говорю: маємо Первосвященика, що засів на небесах, по правиці престолу величности,
що Він Священнослужитель святині й правдивої скинії, що її збудував був Господь, а не людина.
Усякий бо первосвященик настановляється, щоб приносити дари та жертви, а тому було треба, щоб і Цей щось мав, що принести.
Бо коли б на землі перебував, то не був би Він священиком, бо тут пробувають священики, що дари приносять за Законом.
Вони служать образові й тіні небесного, як Мойсеєві сказано, коли мав докінчити скинію: Дивись бо, сказав, зроби все за зразком, що тобі на горі був показаний!
А тепер одержав Він краще служіння, поскільки Він посередник і кращого заповіту, який на кращих обітницях був узаконений.
Бо коли б отой перший був бездоганний, не шукалося б місця для другого.
Бо їм докоряючи, каже: Ото дні надходять, говорить Господь, коли з домом Ізраїля й з Юдиним домом Я складу Заповіта Нового,
не за заповітом, що його Я склав був з отцями їхніми дня, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі єгипетської. А що вони не залишилися в Моїм заповіті, то й Я їх покинув, говорить Господь!
Оце Заповіт, що його Я складу по тих днях із домом Ізраїлевим, говорить Господь: Покладу Я Закони Свої в їхні думки, і на їхніх серцях напишу їх, і буду їм Богом, вони ж будуть народом Моїм!
І кожен не буде навчати свого ближнього, і кожен брата свого, промовляючи: Пізнай Господа! Усі бо вони будуть знати Мене від малого та аж до великого з них!
Буду бо Я милостивий до їхніх неправд, і їхніх гріхів не згадаю Я більш!
Коли ж каже Новий Заповіт, то тим назвав перший старим. А що порохнявіє й старіє, те близьке до зотління.
Голова ж сказаного: Такого маємо Архиєрея, що сїв по правицї престола величчя на небесах,
служителя сьвятинї і скинї істинної, котру поставив Господь, а не чоловік.
Всякий бо архиєрей поставляєть ся, щоб приносити дари і жертви; тим треба й Сьому що мати, щоб принести.
Бо коли б Він був на землї, не був би священиком, (де) є священики, що приносять по закону дари,
котрі служать образу і тїнї небесного, яко ж глаголано Мойсейові, як хотїв зробити скиню. "Гледи бо", рече, "зроби все по взору, показаному тобі на горі."
Тепер же (Христос) лучче знарядив служеннє, на скілько Він посередник луччого завіту, котрий на луччих обітницях узаконив ся.
Бо коли б первий той був без пороку, не шукалось би місця другому.
Докоряючи бо їх глаголе: "Ось ідуть днї, глаголе Господь, і зроблю з домом Ізраїлевим і з домом Юдовим завіт новий,
не по завіту, що зробив я з отцями вашими, того дня, як узяв я їх за руку, щоб вивести їх із землї Єгипецької: бо вони не пробували в завітї моїм, і я занедбав їх, глаголе Господь.
Тим се завіт, котрий зроблю дому Ізраїлевому по тих днях, глаголе Господь: Давши закони мої в думку їх, і на серцях їх напишу їх, і буду їм Бог, а вони будуть менї народ.
І не вчити ме кожен ближнього свого, і кожен брата свого, говорячи: Познай Господа; бо всї знати муть мене від малого та й до великого між ними.
Тим що милостив буду на неправди їх, і гріхів їх і беззаконий їх не згадувати му більше."
А що глаголе: "новий", то обветшив первого; що ж обветшало і зстарілось, те близьке зотлїння.
У тому, про що я веду мову, головним є ось що: маємо такого архиєрея, який сів на небі праворуч престолу величі.
Він - служитель святих і шатра правди, яке настановив Господь, а не людина.
Бо кожний архиєрей настановляється на те, щоб приносити дари й жертви; тому й потрібно, щоб і цей мав що принести.
Коли б він був на землі, то не був би священиком, бо є ті, що приносять дари за законом
і які служать образові й тіні небесного, як ото було сказано Мойсеєві, коли мав зробити шатро: Пильнуй, кажу, і зроби все за зразком, який був показаний тобі на горі.
А він тепер одержав краще служіння, бо він є посередником кращого заповіту, узаконеного на кращих обітницях.
Бо якщо б перший закон був бездоганним, то не шукалося б місця для другого.
Докоряючи їм, мовить: Ось надходять дні, мовить Господь, коли з домом Ізраїля і з домом Юди Я укладу Новий Завіт.
Не за заповітом, який я уклав був з їхніми батьками того дня, коли взяв я їх за руку, щоб їх вивести з Єгипетської землі. Але оскільки вони порушили мій заповіт, то я їх покинув, каже Господь.
А це завіт, який я укладу з домом Ізраїля після тих днів, говорить Господь, - покладу мої закони в їхній розум, напишу їх на їхніх серцях, і буду для них Богом, і вони будуть для мене народом.
І кожний не буде навчати свого ближнього й свого брата, кажучи: Пізнай Господа: - бо всі пізнають мене, від малого аж до їхнього великого.
Буду бо я милосердий до їхніх несправедливостей і більше не згадаю їхніх гріхів [та їхніх беззаконь].
Коли ж мовить новий, то тим самим перший визнає старим; а те, що давніє і старіє, близьке до зітління.
Главное же в том, о чем говорим, есть то: мы имеем такого Первосвященника, Который воссел одесную престола величия на небесах
и есть священнодействователь святилища и скинии истинной, которую воздвиг Господь, а не человек.
Всякий первосвященник поставляется для приношения даров и жертв; а потому нужно было, чтобы и Сей также имел, что принести.
Если бы Он оставался на земле, то не был бы и священником, потому что здесь такие священники, которые по закону приносят дары,
которые служат образу и тени небесного, как сказано было Моисею, когда он приступал к совершению скинии: смотри, сказано, сделай все по образу, показанному тебе на горе.
Но Сей Первосвященник получил служение тем превосходнейшее, чем лучшего Он ходатай завета, который утвержден на лучших обетованиях.
Ибо, если бы первый завет был без недостатка, то не было бы нужды искать места другому.
Но пророк, укоряя их, говорит: вот, наступают дни, говорит Господь, когда Я заключу с домом Израиля и с домом Иуды новый завет,
не такой завет, какой Я заключил с отцами их в то время, когда взял их за руку, чтобы вывести их из земли Египетской, потому что они не пребыли в том завете Моем, и Я пренебрег их, говорит Господь.
Вот завет, который завещаю дому Израилеву после тех дней, говорит Господь: вложу законы Мои в мысли их, и напишу их на сердцах их; и буду их Богом, а они будут Моим народом.
И не будет учить каждый ближнего своего и каждый брата своего, говоря: познай Господа; потому что все, от малого до большого, будут знать Меня,
потому что Я буду милостив к неправдам их, и грехов их и беззаконий их не воспомяну более.
Говоря "новый ", показал ветхость первого; а ветшающее и стареющее близко к уничтожению.