Тому ми мусимо вважати дуже пильно на те, що почули, щоб, бува, нас не знесло з дороги.
Бо коли слово, оголошене ангелами, було таке зобов'язуюче, що всякий його переступ і непослух приймав справедливу кару,
то як утечемо ми, коли занедбаємо таке велике спасіння? Воно, спочатку проповідане Господом, було підтверджене нам тими, що його чули,
коли Бог засвідчив знаками, дивами й різними потугами, ще й дарами Святого Духа, що їх він розділює за своєю волею.
Не ангелам бо підкорив він світ майбутній, про який ми говоримо.
Бо десь хтось засвідчив, кажучи: «Що таке людина, що ти про неї пам'ятаєш? Або син чоловічий, що ти навідуєшся до нього?
Ти вчинив його малощо меншим від ангелів. Увінчав його славою і честю.
Усе підкорив йому під ноги.» А коли все підкорив під нього, то не лишив нічого, що було б йому непідкореним. Та нині ще не бачимо, щоб йому все було підкорене,
а бачимо Ісуса, який за те, що перетерпів смерть, увінчаний славою і честю, який на малу хвилину був нижче ангелів, щоб благодаттю Божою зазнати за всіх смерти.
Годилось бо йому, - заради якого все і через якого все, що ввів багато синів у славу, - вдосконалити стражданням того, хто дав почин їхньому спасінню.
Бо той, що освячує, і ті, що освячуються, всі від одного. Тому й не соромиться називати їх братами,
коли каже: «Я звіщу ім'я твоє моїм братам, хвалитиму тебе серед громади.»
І ще: «Буду надіятись на нього.» Та й: «Ось я і діти, що їх Бог мені дав.»
А що діти були учасниками тіла і крови, то й він подібно участь у тому брав, щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола,
і визволити тих, що їх страх смерти все життя тримав у рабстві.
Адже не ангелам іде на допомогу, а потомству Авраама.
Тому він мусів бути в усьому подібний до братів, щоб стати милосердним та вірним архиереєм у справах Божих на спокутування гріхів народу.
Тому, власне, що страждав і сам був випробуваний, він може допомогти тим, що проходять через пробу.
Через це подобає нам більше вважати на почуте, щоб ми не відпали коли.
Коли бо те слово, що сказали його Анголи, було певне, а всякий переступ та непослух прийняли справедливу заплату,
то як ми втечемо, коли ми не дбали про таке велике спасіння? Воно проповідувалося спочатку від Господа, ствердилося нам через тих, хто почув,
коли Бог був засвідчив ознаками й чудами, і різними силами та обдаруванням Духом Святим із волі Своєї.
Бо Він не піддав Анголам світ майбутній, що про нього говоримо.
Але хтось десь засвідчив був, кажучи: Що є чоловік, що Ти пам'ятаєш про нього, і син людський, якого відвідуєш?
Ти його вчинив мало меншим від Анголів, і честю й величністю Ти вінчаєш його, і поставив його над ділами рук Своїх,
усе піддав Ти під ноги йому! А коли Він піддав йому все, то не залишив нічого йому непідданого. А тепер ще не бачимо, щоб піддане було йому все.
Але бачимо Ісуса, мало чим уменшеним від Анголів, що за перетерплення смерти Він увінчаний честю й величністю, щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх.
Бо належало, щоб Той, що все ради Нього й усе від Нього, Хто до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасіння вчинив досконалим через страждання.
Бо Хто освячує, і ті, хто освячується усі від Одного. З цієї причини не соромиться Він звати братами їх, кажучи:
Сповіщу про Ім'я Твоє браттям Своїм, буду хвалити Тебе серед Церкви!
І ще: На Нього я буду надіятися! І ще: Ото Я та діти, яких Бог Мені дав.
А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола,
та визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі.
Бо приймає Він не Анголів, але Авраамове насіння.
Тому мусів бути Він у всьому подібний братам, щоб стати милостивим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблагання за гріхи людей.
Бо в чому був Сам постраждав, випробовуваний, у тому Він може й випробовуваним помогти.
Тим подобає нам більше вважати на те, що чували, щоб инодї не відпасти.
Бо коли промовлене ангелам слово було певне, і всякий переступ і непослух прийняв праведну відплату,
то як нам утекти, що недбали про таке велике спасеннє? котре, почавши проповідувати ся через Господа, від тих що чули, нам стверджене,
як сьвідкував Бог ознаками і чудесами, і всякими силами, і роздаваннєм Духа сьвятого, по своїй волї.
Не ангелам бо покорив вселенну грядущу, про котру глаголемо;
засьвідкував же хтось десь, глаголючи: Що таке чоловік, що памятаєш його, або син чоловічий, що одвідуєш його?
Умалив єси його малим чим од ангелів; славою і честю вінчав єси його, і поставив єси його над дїлами рук Твоїх;
все покорив єси під ноги його. А впокоривши йому все, нїчого не зоставив невпокореним йому. Тепер же ще не бачимо, щоб усе було йому впокорене,
а бачимо Ісуса, малим чим умаленого від ангелів, за муку смерти увінчаного славою й честю, щоб благодаттю Божою за всїх пожив смерти.
Подобало бо Тому, про кого все і ким усе, що привів многих синів у славу, починателя спасення їх страданнями звершити.
Бо й хто осьвячує і хто осьвячуєть ся, від Одного всї; з сієї то причини не соромить ся братами звати їх,
глаголючи: Звїщу імя Твоє браттю моєму, посеред церкви сьпівати му хвалу Тобі.
І знов: Надїяти мусь на Него. І знов: Ось я і дїти, що дав менї Бог.
Коли ж дїти стали ся спільниками тїла і крови, і Він так само спільником їх, щоб смертю знищити того, що має державу смерти, се єсть диявола,
і визволити тих, що з страху смерти через усе життє підневолені були рабству.
Справдї бо не ангелів приймає, а насїннє Авраамове приймає.
Звідсїля мусїв у всьому подобитись братам, щоб бути милосердним і вірним архиєреєм у Божому, щоб очистити гріхи людські.
У чому бо сам пострадав, спокушуваний бувши, може і тим, що спокушують ся, помогти.
Ось чому ми повинні бути дуже уважними до почутого, щоб часом не відпасти.
Бо якщо слово, сказане ангелами, було певним, і кожний переступ та непослух дістали справедливу відплату,
то як ми уникнемо її, якщо занедбаємо таке велике спасіння? Воно мало початок у проповіді Господа, і було пітверджене в нас тими, хто його почув.
А Бог свідчив знаками, і чудами, і різними силами, і роздаванням Святого Духа - за своєю волею.
Бо не ангелам підпорядкував майбутній світ, про який говоримо.
Засвідчив же десь хтось, кажучи: Чим є людина, що пам'ятаєш про неї, або людський син, що навідуєшся до нього?
Ти зробив її не набагато меншою від ангелів, ти увінчав її славою і честю;
все підкорив ти під її ноги. Коли ж підпорядкував їй усе, то не залишив нічого, що не було б їй не підпорядковане. Тепер же ще не бачимо, щоб їй усе було підпорядковане.
А бачимо Ісуса, який через терпіння смерти був увінчаний славою і честю, який не набагато був меншим від ангелів, щоб за Божою ласкою зазнати за всіх смерти.
Бо так і мало бути, що він, - задля якого все і через якого все, який привів багатьох синів до слави, - удосконалив був стражданнями провідника їхнього спасіння.
Бо і той, що освячує, і ті, що освячуються, - всі від одного. Через це не соромиться називати їх братами,
кажучи: Сповіщу твоє ім'я моїм братам, серед церкви оспівуватиму тебе.
І знову: Я буду надіятися на нього. І ще: Ось я і діти, яких мені дав Бог.
А що діти стали спільниками тіла й крови, то й він став їхнім спільником, щоб своєю смертю знищити того, хто має владу смерти, тобто диявола,
й визволити тих, які через страх смерти усе життя були підпорядковані рабству.
Бо не від ангелів приймає, але приймає з Авраамового насіння.
Тому треба було йому в усьому уподібнитися братам, щоб бути милосердним і вірним архиєреєм перед Богом, щоб спокутувати людські гріхи.
Бо в чому сам постраждав, бувши випробованим, може допомогти й випробовуваним.
Посему мы должны быть особенно внимательны к слышанному, чтобы не отпасть.
Ибо, если через Ангелов возвещенное слово было твердо, и всякое преступление и непослушание получало праведное воздаяние,
то как мы избежим, вознерадев о толиком спасении, которое, быв сначала проповедано Господом, в нас утвердилось слышавшими от Него,
при засвидетельствовании от Бога знамениями и чудесами, и различными силами, и раздаянием Духа Святаго по Его воле?
Ибо не Ангелам Бог покорил будущую вселенную, о которой говорим;
напротив некто негде засвидетельствовал, говоря: что значит человек, что Ты помнишь его? или сын человеческий, что Ты посещаешь его?
Не много Ты унизил его пред Ангелами; славою и честью увенчал его, и поставил его над делами рук Твоих,
все покорил под ноги его. Когда же покорил ему все, то не оставил ничего непокоренным ему. Ныне же еще не видим, чтобы все было ему покорено;
но видим, что за претерпение смерти увенчан славою и честью Иисус, Который не много был унижен пред Ангелами, дабы Ему, по благодати Божией, вкусить смерть за всех.
Ибо надлежало, чтобы Тот, для Которого все и от Которого все, приводящего многих сынов в славу, вождя спасения их совершил через страдания.
Ибо и освящающий и освящаемые, все - от Единого; поэтому Он не стыдится называть их братиями, говоря:
возвещу имя Твое братиям Моим, посреди церкви воспою Тебя.
И еще: Я буду уповать на Него. И еще: вот Я и дети, которых дал Мне Бог.
А как дети причастны плоти и крови, то и Он также воспринял оные, дабы смертью лишить силы имеющего державу смерти, то есть диавола,
и избавить тех, которые от страха смерти через всю жизнь были подвержены рабству.
Ибо не Ангелов восприемлет Он, но восприемлет семя Авраамово.
Посему Он должен был во всем уподобиться братиям, чтобы быть милостивым и верным первосвященником пред Богом, для умилостивления за грехи народа.
Ибо, как Сам Он претерпел, быв искушен, то может и искушаемым помочь.