О, коли б ви могли потерпіти трохи мого безумства! Ба ви мене й терпите.
Я за вас ревную Божими ревнощами, бо я вас заручив одному лиш чоловікові, появив вас чистою дівою Христові.
Але боюся, щоб, як змій був обманув Еву своїм підступом, так не попсувалися думки ваші, й ви не відхилилися від простоти й чистоти щодо Христа.
Бо коли б хтось прийшов і проповідував іншого Ісуса, не того, що його ми вам проповідували, або якби ви прийняли іншого Духа, якого ви не прийняли, або іншу Євангелію, якої ви не одержали, - ви б радо терпіли.
Однак, гадаю, що я нічим не нижчий від тих «архиапостолів»!
Хоч я і неук словом, але не знанням, як ми вам перед усіма та в усьому показали.
Невже я допустився гріха, смиряючи себе самого, щоб вас піднести вгору, - вам бо проповідував даром Євангелію Божу?
Інші Церкви я оббирав, беручи від них плату, щоб вам служити.
І коли був у вас і терпів нестачу, я не був тягарем нікому, бо мені у моїй нестачі допомогли брати, що прийшли з Македонії. У всьому я вважав на себе, щоб вам не бути тягарем, і вважатиму й далі.
Як істина Христова, що в мені, - цієї похвали ніхто в мене не відніме у сторонах ахайських!
Чому? Хіба я не люблю вас? Бог те знає.
А що роблю, те робитиму й далі, щоб узяти всякий привід у тих, які приводу шукають, щоб вони були схожими на нас у тому, чим хваляться.
Оті бо - то апостоли неправдиві, робітники лукаві, що вдають апостолів Христових.
Воно й не диво: сам бо сатана вдає з себе ангела світла.
Нічого, отже, надзвичайного в тому, коли і його слуги вдають із себе слуг праведности. Кінець їхній буде за ділами їхніми.
Знову кажу: Нехай ніхто мене не вважає за безумного! А як ні, то прийміть мене за безумного, щоб і я міг трохи похвалитися.
Що я кажу, кажу те не в Господі, але немов у безумстві, що дає мені відваги хвалитися.
Тому що багато інших хваляться з тілесних спонук, то і я буду хвалитися,
бо ви радо терпите безумних, самі такі розумні!
Ви терпите, коли вас хтось неволить, коли хтось об'їдає, коли хтось обдирає, коли хтось ставиться до вас ізгорда, коли хтось б'є вас в обличчя!
На сором кажу це, які то слабкі ми виявилися. Та в чому б там хто не виявляв сміливости, - говорю мов безумний! - я також можу її виявити.
Вони євреї? Я теж! Вони ізраїльтяни? Я теж! Потомки Авраама? Я теж!
Слуги Христові? Говорю неначе нерозумний: Я більш від них. Куди більше в працях, куди більше в тюрмах, під ударами надмірно, у смертельних небезпеках часто.
Від юдеїв я прийняв п'ять раз по сорок (ударів) без одного;
тричі киями мене бито, раз каменовано, тричі корабель зо мною розбивався; день і ніч перебув я у безодні.
У подорожах часто, у річкових небезпеках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від земляків, у небезпеках від поган, у небезпеках у місті, у небезпеках у пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках від братів неправдивих;
у праці та втомі, в недосипаннях часто, у голоді та спразі, часто в постах, у холоді й наготі!
. Крім інших випадків, моя щоденна настирлива думка - журба про всі Церкви!
. Хтось слабкий, а я не слабкий? Хтось спокушається, а я не розпалююся?
Коли ж треба хвалитися, то я моєю неміччю буду хвалитись.
Бог і Отець Господа Ісуса, - благословен вовіки! - знає, що я не говорю неправди.
В Дамаску правитель царя Арети стеріг місто дамащан, щоб мене схопити;
та мене спущено віконцем у коші з муру, і я втік з його рук.
О, коли б потерпіли ви трохи безумство моє! Але й терпите ви мене.
Бо пильную про вас пильністю Божою, заручив бо я вас одному чоловікові, щоб Христові привести вас чистою дівою.
Та боюсь я, як змій звів був Єву лукавством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки, і ви не вхилилися від простоти й чистости, що в Христі.
Коли бо хто прийде й зачне проповідувати про Ісуса іншого, про якого ми не проповідували, або приймете іншого Духа, якого ви не прийняли, або іншу Євангелію, якої ви не прийняли, то радо терпіли б ви те!
Та думаю я, що нічим не лишаюсь позад передніших апостолів.
Хоч і неук я словом, але не знанням, та всюди в усьому ми виявлені поміж вами.
Чи я гріх учинив, себе впокоряючи, щоб підвищити вас, бо я Божу Євангелію благовістив для вас дармо?
Оббирав я інші Церкви, приймаючи плату для служіння вам. А коли я прийшов до вас і терпів недостачу, то нікого я не обтяжив.
Бо мій нестаток поповнили брати, що прийшли з Македонії; і в усьому беріг я себе, щоб не бути для вас тягарем, і збережу.
Як правда Христова в мені, так оця похвала не замовчана буде про мене в країнах Ахаї.
Для чого? Тому, що я вас не люблю? Відомо те Богові!
А що я роблю, те й робитиму, щоб відтяти причину для тих, хто шукає причини, щоб у тому, чим хваляться, показались такі, як і ми.
Такі бо фальшиві апостоли, лукаві робітники, що підроблюються на Христових апостолів.
І не дивно, бо сам сатана прикидається анголом світла!
Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слугами правди. Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми!
Знову кажу: хай ніхто не вважає мене за безумного! А як ні, то прийміть мене бодай як безумного, щоб хоч трохи й я похвалився!
А що я кажу, не кажу того в Господі, але ніби в безумстві у цій частині хвали.
Через те ж, що тілом багато-хто хваляться, то й я похвалюся.
Бо ви терпите радо безумних, самі мудрими бувши.
Бо ви терпите, коли вас хто неволить, коли хто об'їдає, коли хто обдирає, коли хто підвищується, коли хто по щоках вас б'є.
На безчестя кажу, що ми ніби стратили сили. Коли хто відважиться чим, то скажу нерозумно відважуюся й я.
Євреї вони? То й я. Ізраїльтяни вони? То й я. Насіння вони Авраамове? То й я!
Слуги Христові вони? Говорю нерозумне: більш я! Я був більш у працях, у ранах над міру, частіш у в'язницях, часто при смерті.
Від євреїв п'ять раз я прийняв був по сорок ударів без одного,
тричі киями бито мене, один раз мене каменували, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробув у глибочині морській;
у мандрівках я часто бував, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого народу, у небезпеках поган, у небезпеках по містах, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими,
у виснажуванні та в праці, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в пості, у холоді та в наготі.
Окрім зовнішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви.
Хто слабує, а я не слабую? Хто спокушується, а я не палюся?
Коли треба хвалитись, то неміччю я похвалюся.
Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, а Він благословенний навіки, що я не говорю неправди.
У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене,
але по мурі мене спущено в коші віконцем, і я з рук його втік!
Ой коли б ви трохи потерпіли моє безумство! а таки потерпите мене.
Бо я ревную про вас ревностю Божою; я бо заручив вас одному мужові, щоб чистою дївою привести перед Христа.
Бою ся ж, щоб, як змій Єву обманив лукавством своїм, так не попсувались думки ваші, (одвернувши) від простоти в Христї.
Бо коли ж хто, прийшовши, иншого Христа проповідує, котрого ми не проповідували, або духа иншого ви приймаєте, котрого не прийняли, або инше благовістє, котрого не одержали; то ви були б дуже терпіливі.
Думаю бо, що я нїчим не зоставсь позаду переднїх апостолів.
Хоч бо я й неук словом, та не розумом; нї, ми знані у всьому між вами.
Або гріх я зробив, себе смиряючи, щоб ви пійшли вгору, бо даром благовістє Боже проповідував вам?
Од инших церков брав я, приймаючи плату, на служеннє вам;
і, прийшовши до вас, та й бувши в недостатку, не був я нїкому важким; бо недостаток мій сповнили брати мої, що прийшли з Македониї; та й у всьому я хоронив себе, щоб не бути вам важким, і хоронити му.
(Як) істина Христова є в менї (так вірно), що похвала ся не загородить ся від мене в сторонах Ахайських.
Чого ж? хиба, що не люблю вас? Бог знає (те).
Що ж роблю, те й робити му, щоб відтяти причину тим, що хочуть причини, щоб чим хвалять ся, (у тому) показались як і ми.
Бо такі лжеапостоли, робітники лукаві, прикидають ся апостолами Христовими.
І не диво: сам бо сатана прикидаєть ся ангелом сьвітлим.
Не велика ж річ, коли й слуги його прикидають ся слугами правди. Конець їх буде по дїлам їх.
Знов глаголю: щоб нїхто не вважав мене за безумного; коли ж нї, хоч яко безумного мене прийміть, щоб хоч трохи менї похвалитись.
А що глаголю, не глаголю по Господї, а мов би в безумстві, у сїй певнотї похвали.
Яко ж бо многі хвалять ся по тїлу, то й я хвалити мусь.
Радо бо терпите безумних, розумними бувши.
Терпите бо, як хто підневолює вас, як хто жере (вас), як хто обдирає (вас), як хто величаєть ся, як хто бє вас у лице.
Робом досади глаголю, так нїби ми знемоглись. Коли ж у чому хто осьмілюєть ся (у безумстві глаголю), то й я осьмілююсь.
Вони Євреї? І я. Вони Ізраїльтяне? І я. Вони насїннє Авраамове? І я.
Христові слуги? (безумствуючи глаголю) я більше: В працях премного, в ранах без міри, у темницях пребагато, при смерти почасту.
Од Жидів пять раз по сорок без одного прийняв я.
Тричі киями бито мене, а один раз каменовано; тричі розбивав ся корабель, ніч і день пробув я в глибинї;
у дорогах почасту, у бідах (на) водї, у бідах (од) розбійників, у бідах од земляків, у бідах од поган, у бідах у городї, у бідах у пустинї, у бідах на морі, у бідах між лукавими братами;
у працї і в журбі, почасту в недосипанню, в голодї і жаждї, в постах часто, в холодї й наготї.
Опріч того, що осторонь, налягає на мене щоденна журба про всї церкви.
Хто знемогає, щоб і я не знемогав? Хто блазнить ся, щоб і я не горів?
Коли хвалитись треба, то хвалити мусь тим, що від немочі моєї.
Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, будучи благословен на віки, знає, що я не обманюю.
У Дамаску царський намістник Арета, стеріг город Дамащан, хотївши піймати мене;
і віконцем у коші спущено мене по стїнї, і втік я з рук його.
О, коли б були потерпіли ви трохи моє безумство! І все ж, терпите ви мене.
Бо ревную за вас Божою ревністю, бо я заручив вас одному чоловікові, щоб, як чисту діву, поставити перед Христом.
Боюся, щоб часом, як ото змій звів Єву своїм лукавством, щоб не зітліли і ваші розуми і ви не відхилилися від простоти й чистоти в Христі.
Бо якби хто прийшов і проповідував іншого Ісуса, якого ми не проповідували, або прийняли іншого духа, якого ви не прийняли, або іншу благу вістку, якої не діставали, то ви б терпіли з радістю.
Думаю, що я нічим не менший від великих апостолів.
Хоч я і неук словом, але не знанням, та всюди в усьому ми виявилися перед вами.
Чи я вчинив який гріх, впокорюючи себе, щоб ви підносилися; бо задарма благовістив я вам Божу Євангелію?
Від інших Церков брав я, приймаючи плату для служіння вам,
а прийшовши до вас і терплячи нестачу, не був я тягарем нікому, бо мою нестачу виповнили брати, прийшовши з Македонії. І в усьому зберіг я себе, щоб не бути для вас тягарем, - і збережу.
Є в мені правда Христова, і цю похвалу не відійме в мене ніхто в країнах Ахаї.
Чому? Може, тому, що я не люблю вас? Те знає Бог.
А що роблю, те й робитиму, щоб відняти причину в тих, що шукають причини, щоб у тому, чим хваляться, показались такими, як і ми.
Такі бо фальшиві апостоли, діячі лукаві, що вдають апостолів Христових.
І не дивно, бо сам сатана вдає з себе ангела світла.
Не велике діло, якщо його слуги видають себе за слуг праведности: їхній кінець буде за їхніми вчинками.
Знову кажу: хай ніхто не вважає мене за божевільного. А як ні, то прийміть мене хоч як божевільного, щоб і я трохи похвалився.
Те, що кажу, - не кажу того в Господі, а наче в безумстві - у цій частині похвали.
Бо багато хто хвалиться тілом, і я похвалюся.
Бо ви з радістю приймаєте божевільних, хоч самі є мудрі.
Бо ви приймаєте, коли хто вас неволить, коли хто об'їдає, коли хто обдирає, коли хто величається, коли хто б'є вас по обличчю.
Як докір кажу, що ми наче стали немічні. Якщо хто відважується на щось, то, - кажу це нерозумно, - відважуюся і я.
Вони юдеї? І я. Вони ізраїльці? І я. Вони Авраамове насіння? І я.
Вони слуги Христові? Кажу як нерозумний: я - більше! У трудах - більше, в ранах - дуже багато, у в'язницях - надмірно, на межі смерти - часто.
Від юдеїв дістав п'ять разів по сорок ударів без одного.
Тричі киями був я битий. Один раз був каменований. Тричі корабель розбився зі мною - ніч і день я був у глибинах.
У подорожах був часто, у небезпеках на річках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від земляків, у небезпеках від поган, у небезпеках у місті, у небезпеках у пустині, в небезпеках на морі, у небезпеках від фальшивих братів;
у клопоті й трудах; часто в недосипанні, в голоді й спразі; дуже часто в постах, у холоді та в наготі.
Окрім зовнішнього, налягають на мене щоденні клопоти - турботи за всі церкви.
Хто слабує, а я хіба не слабую? Хто спокушається, а я хіба не розпалююся?
Коли вже треба хвалитися, то похвалюся своєю неміччю.
Бог і Батько Господа Ісуса, що є благословенний навіки, знає, що не брешу.
У Дамаску вождь царя Арети стеріг місто Дамаск, [вистежуючи,] щоб мене схопити;
але мене опустили в кошику крізь віконце по стіні, - і я вислизнув з його рук.
О, если бы вы несколько были снисходительны к моему неразумию! Но вы и снисходите ко мне.
Ибо я ревную о вас ревностью Божиею; потому что я обручил вас единому мужу, чтобы представить Христу чистою девою.
Но боюсь, чтобы, как змий хитростью своею прельстил Еву, так и ваши умы не повредились, уклонившись от простоты во Христе.
Ибо если бы кто, придя, начал проповедывать другого Иисуса, которого мы не проповедывали, или если бы вы получили иного Духа, которого не получили, или иное благовестие, которого не принимали, - то вы были бы очень снисходительны к тому.
Но я думаю, что у меня ни в чем нет недостатка против высших Апостолов:
хотя я и невежда в слове, но не в познании. Впрочем мы во всем совершенно известны вам.
Согрешил ли я тем, что унижал себя, чтобы возвысить вас, потому что безмездно проповедывал вам Евангелие Божие?
Другим церквам я причинял издержки, получая от них содержание для служения вам; и, будучи у вас, хотя терпел недостаток, никому не докучал,
ибо недостаток мой восполнили братия, пришедшие из Македонии; да и во всем я старался и постараюсь не быть вам в тягость.
По истине Христовой во мне скажу, что похвала сия не отнимется у меня в странах Ахаии.
Почему же так поступаю? Потому ли, что не люблю вас? Богу известно! Но как поступаю, так и буду поступать,
чтобы не дать повода ищущим повода, дабы они, чем хвалятся, в том оказались такими же, как и мы.
Ибо таковые лжеапостолы, лукавые делатели, принимают вид Апостолов Христовых.
И неудивительно: потому что сам сатана принимает вид Ангела света,
а потому не великое дело, если и служители его принимают вид служителей правды; но конец их будет по делам их.
Еще скажу: не почти кто-нибудь меня неразумным; а если не так, то примите меня, хотя как неразумного, чтобы и мне сколько-нибудь похвалиться.
Что скажу, то скажу не в Господе, но как бы в неразумии при такой отважности на похвалу.
Как многие хвалятся по плоти, то и я буду хвалиться.
Ибо вы, люди разумные, охотно терпите неразумных:
вы терпите, когда кто вас порабощает, когда кто объедает, когда кто обирает, когда кто превозносится, когда кто бьет вас в лицо.
К стыду говорю, что на это у нас недоставало сил. А если кто смеет хвалиться чем-либо, то (скажу по неразумию ) смею и я.
Они Евреи? и я. Израильтяне? и я. Семя Авраамово? и я.
Христовы служители? (в безумии говорю:) я больше. Я гораздо более был в трудах, безмерно в ранах, более в темницах и многократно при смерти.
От Иудеев пять раз дано мне было по сорока ударов без одного;
три раза меня били палками, однажды камнями побивали, три раза я терпел кораблекрушение, ночь и день пробыл во глубине морской;
много раз был в путешествиях, в опасностях на реках, в опасностях от разбойников, в опасностях от единоплеменников, в опасностях от язычников, в опасностях в городе, в опасностях в пустыне, в опасностях на море, в опасностях между лжебратиями,
в труде и в изнурении, часто в бдении, в голоде и жажде, часто в посте, на стуже и в наготе.
Кроме посторонних приключений, у меня ежедневно стечение людей, забота о всех церквах.
Кто изнемогает, с кем бы и я не изнемогал? Кто соблазняется, за кого бы я не воспламенялся?
Если должно мне хвалиться, то буду хвалиться немощью моею.
Бог и Отец Господа нашего Иисуса Христа, благословенный во веки, знает, что я не лгу.
В Дамаске областной правитель царя Ареты стерег город Дамаск, чтобы схватить меня;
и я в корзине был спущен из окна по стене и избежал его рук.