10

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Я ж сам, Павло, особисто благаю вас лагідністю і ласкавістю Христа, - я, коли присутній між вами, - покірний, а коли від вас далеко, сміливий супроти вас.

Прошу ж вас, щоб коли до вас прийду, не довелося мені сміливо вживати тієї певности, яку думаю відважно показати супроти деяких, що собі уявляють, начебто ми руководилися чисто тілесними спонуками.

Ми живемо як люди, але не воюємо із спонук тілесних,

бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна в Бозі на зруйнування твердинь; ми руйнуємо задуми

і всяку гордість, що повстає проти спізнання Бога, і беремо в полон усякий розум на послух Христові;

ми також готові покарати всякий непослух, як тільки ваш послух буде звершений.

Ви дивитеся на зовнішній вигляд. Коли хтось певний, що він Христовий, нехай розміркує ще раз у самім собі, що так, як він Христовий, так само й ми.

Бо якби я хвалився занадто нашою владою, що її нам Господь дав на збудування, а не на руїну вашу, я б не соромився,

- щоб не здавалося, що намагаюся листами вас налякати.

Листи його, мовляв, важкі та повні сили, але виглядом тіла він недолугий, і мова його - жалюгідна.

Такий нехай знає: які ми словом у листах неприсутніми, такі й будемо ділом присутніми.

Ми не відважуємося рівняти себе чи прирівнювати до деяких із тих, які самі себе поручають; та їм, які міряють самих себе на собі самих та прирівнюють самих себе до себе самих, бракує глузду.

Ми ж не будемо хвалитися надмірно, але за мірою правила, що його Бог призначив як мірку, щоб аж до вас прибути.

Ми бо не розтягаємося над міру, а воно було б так, якби ми до вас не прибули; ми ж таки й справді до вас прибули з Євангелією Христовою.

Не хвалимося також і чужими трудами над міру, але маємо надію, що й ми, коли ростиме ваша віра, звеличимося між вами за нашим правилом над міру;

і звіщатимемо Євангелію ген поза вами, не хвалившися готовим на чужому полі.

А хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться.

Бо не той випробуваний, хто себе самого поручає, а той кого Бог поручає.

Переклад Огієнка

А я сам, Павло, благаю вас лагідністю й ласкавістю Христовою; я, коли присутній слухняний між вами, а не бувши між вами сміливий я супроти вас.

І благаю, щоб я, прибувши, не осмілився надією, що нею я думаю сміливим бути проти деяких, що про нас вони гадають, ніби ми поступаєм за тілом.

Бо ходячи в тілі, не за тілом воюємо ми,

зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, ми руйнуємо задуми,

і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові,

і покарати ми готові всякий непослух, коли здійсниться послух ваш.

Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай думає знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми.

Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою владою, яку дав нам Господь на збудування, а не на зруйнування ваше, то не осоромлюсь.

Та щоб не здавалось, ніби хочу лякати вас листами.

Бо листи його кажуть важкі та міцні, але особисто присутній слабий, а мова його незначна,

такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ділі, присутніми бувши.

Бо не сміємо вважати себе чи рівняти до інших, що самі себе хвалять, вони нерозумно самі себе міряють собою, і рівняють з собою себе.

Ми ж не будем хвалитись над міру, а в міру мірила, що його Бог призначив на міру для нас, щоб і до нас досягти.

Бо ми не розтягуємося над міру, ніби не досягли ми до вас, бо ми досягли аж до вас із Євангелією Христовою.

Ми не хвалимось над міру у чужих працях, але маємо надію, що як буде рости ваша віра, то за нашим мірилом сильно звеличимося ми між вами,

щоб і в дальших за вами країнах звіщати Євангелію, а не хвалитись готовим, як це чужі твердять.

А хто хвалиться, нехай хвалиться в Господі!

Бо достойний не той, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь!

Переклад Куліша

Сам же я Павел благаю вас лагідностю і тихостю Христовою, а що в вічі смиренний між вами, а, не будучи між вами, сьміливий проти вас;

благаю ж, щоб, бувши між вами, не бути сьміливим з тією певнотою, якою думаю осьмілитись проти деяких, що думають про нас, нїби ми ходимо по тїлу.

Бо ходячи в тїлї, не по тїлу воюємо:

(бо зброя воювання нашого не тїлесна, а сильна Богом на зруйнованнє твердинь,)

руйнуючи видумки і всяку висоту, що встає проти знання Божого, і займаючи в полонь усякий розум на послух Христу,

і будучи на поготові помститись над усяким непослухом, як сповнить ся ваш послух.

Хиба ви на лице дивитесь? Коли хто певен у собі, що він Христів, нехай знов по собі думає так, що, як він Христів, так і ми Христові.

Бо коли б я ще більш хвалив ся властю нашою, що дав нам Господь на збудуваннє, а не на зруйнуваннє ваше, то не осоромив ся б.

(Та) щоб не здаватись, наче б лякав вас посланнями, -

бо послання (його) скажуть, важкі і кріпкі, а присутність тїла немочна і слово мизерне, -

такий нехай се знає, що які ми словом у посланнях, не бувши (між вами), такі ми й дїлом, бувши (між вами).

Бо не сьміємо прилїчувати або рівняти себе до деяких, що самі себе хвалять; ті, що самі в собі себе міряють і порівнюють самих себе, не розуміють.

Ми ж не без міри хвалити мемось, а по мірі мірила, що відмірив нам Бог, (яко) міру, щоб досягти і до вас.

Ми бо не так, як би не досягнувши вас, над міру простираємось; бо аж і до вас досягли благовістєм Христовим.

Не без міри хвалимось чужою працею, маючи надїю, що, як виросте віра ваша, то звеличимось і ми по мірилу нашому надто,

щоб і дальше вас благовіствувати, і не хвалитись над тим, що чужим мірилом приготовлене.

Хто ж хвалить ся, нехай у Господї хвалить ся.

Бо не той певний, хто сам себе хвалить, а кого Господь похваляє.

Переклад УБТ Турконяка

Сам же я, Павло, благаю вас лагідністю і покірністю Христовою; я, що присутній між вами, покірний, а відсутній - сміливий супроти вас.

Благаю, щоб коли прийду, я не став сміливим у надії, що нею думаю сміливим бути проти деяких, що вважають, начебто ми за тілом ходимо.

Бо, ходячи в тілі, не за тілом воюємо,

бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна в Бозі на знищення твердинь; ми руйнуємо задуми

і всяку гордість, що повстає проти Божого пізнання і полонить усяке знання на послух Христові,

і ми ладні помстити будь-який непослух, коли ваш послух здійсниться.

Чи ви дивитеся на обличчя? Як хто певний, що він є Христовим, хай думає про себе, що так, як він, так само й ми Христові.

Бо коли б я ще більше хвалився нашою владою, яку дав [нам] Господь на збудування, а не на знищення ваше, то не осоромився б.

Аби не здавалося, ніби лякаю вас посланнями.

Бо послання мої, кажуть, важкі й міцні, а коли я особисто присутній, - то немічний і мова моя жалюгідна.

Хай же знає такий, що які ми на слові в посланнях, коли відсутні, такі ми й на ділі, коли присутні.

Не сміємо судити чи рівняти себе до інших, що хвалять самі себе, але ті, що самі себе міряють собою і порівнюють себе з собою, є нерозумні.

Ми ж не хвалитимемося без міри, але за мірилом, що його дав нам Бог як міру, що досягає і до вас.

Бо не розтягаємося надміру, ніби не досягли ми до вас, бо аж до вас ми дійшли благою вісткою Христовою.

Не хвалимось безмірно в чужих трудах, а маємо надію, що, як виросте ваша віра в вас, ми звеличимося за нашим правилом надміру,

щоб благовістити далеко поза вами, не хвалитися готовим на чужому полі.

Хто ж хвалиться, хай хвалиться в Господі.

Бо досвідчений не той, хто себе хвалить, а той, кого хвалить Господь.

Російський синодальний переклад

Я же, Павел, который лично между вами скромен, а заочно против вас отважен, убеждаю вас кротостью и снисхождением Христовым.

Прошу, чтобы мне по пришествии моем не прибегать к той твердой смелости, которую думаю употребить против некоторых, помышляющих о нас, что мы поступаем по плоти.

Ибо мы, ходя во плоти, не по плоти воинствуем.

Оружия воинствования нашего не плотские, но сильные Богом на разрушение твердынь: ими ниспровергаем замыслы

и всякое превозношение, восстающее против познания Божия, и пленяем всякое помышление в послушание Христу,

и готовы наказать всякое непослушание, когда ваше послушание исполнится.

На личность ли смотрите? Кто уверен в себе, что он Христов, тот сам по себе суди, что, как он Христов, так и мы Христовы.

Ибо если бы я и более стал хвалиться нашею властью, которую Господь дал нам к созиданию, а не к расстройству вашему, то не остался бы в стыде.

Впрочем, да не покажется, что я устрашаю вас только посланиями.

Так как некто говорит: в посланиях он строг и силен, а в личном присутствии слаб, и речь его незначительна, -

такой пусть знает, что, каковы мы на словах в посланиях заочно, таковы и на деле лично.

Ибо мы не смеем сопоставлять или сравнивать себя с теми, которые сами себя выставляют: они измеряют себя самими собою и сравнивают себя с собою неразумно.

А мы не без меры хвалиться будем, но по мере удела, какой назначил нам Бог в такую меру, чтобы достигнуть и до вас.

Ибо мы не напрягаем себя, как не достигшие до вас, потому что достигли и до вас благовествованием Христовым.

Мы не без меры хвалимся, не чужими трудами, но надеемся, с возрастанием веры вашей, с избытком увеличить в вас удел наш,

так чтобы и далее вас проповедывать Евангелие, а не хвалиться готовым в чужом уделе.

Хвалящийся хвались о Господе.

Ибо не тот достоин, кто сам себя хвалит, но кого хвалит Господь.