4

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Ось чому, мавши це служіння, як помилувані, ми не втрачаємо відваги.

Відкинувши ложну соромливість, ми не поводимося лукаво, ані не викривлюємо слово Боже, але, проповідуючи явно правду, поручаємо самих себе кожному людському сумлінню перед Богом.

А коли наша Євангелія закрита, то вона закрита для тих, які гинуть;

у яких бог цього віку осліпив розум, отих невіруючих, щоб їм не сяяло світло Євангелії слави Христа, який є образ Божий.

Бо ми не самих себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; самі ж ми - слуги ваші ради Ісуса.

Бо Бог, який сказав: «Нехай із темряви світло засяє», - він освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на обличчі Ісуса Христа.

А маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас.

Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії;

нас гонять, та ми не покинуті; ми повалені, та не знищені.

Увесь час носимо в тілі мертвоту Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним.

Нас бо ввесь час живими віддають на смерть із-за Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі.

І так смерть діє в нас, а життя у вас.

Та мавши той самий дух віри, про який написано: «Я вірував, тому й говорив», - то й ми віримо, тому й говоримо;

бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, - воскресить і нас з Ісусом і поставить з вами.

Бо все це ради вас, щоб розмножена благодать через багатьох збагатила подяку на славу Божу.

Ось чому ми не втрачаємо відваги: хоч наша зовнішня людина занепадає, однак наша внутрішня обновлюється день-у-день.

Бо те, що одну мить триває, - наше легке горе - готує нам понад усяку міру вічну ваготу слави,

нам, що дивимося не на видиме, а на невидиме. Видиме бо - дочасне, а невидиме - вічне.

Переклад Огієнка

Ось тому, мавши за милосердям Божим таке служіння, ми не тратимо відваги,

але ми відреклися тайного сорому, не ходячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але з'явленням правди доручуємо себе кожному сумлінню людському перед Богом.

Коли ж наша Євангелія й закрита, то закрита для тих, хто гине,

для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він образ Божий.

Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі раби ваші ради Ісуса.

Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій.

А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас.

У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач.

Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені.

Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове.

Бо завсіди нас, що живемо, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилось Ісусове в нашому смертельному тілі.

Тому то смерть діє в нас, а життя у вас.

Та мавши того ж духа віри, за написаним: Вірував я, через те говорив, і ми віруємо, тому то й говоримо,

знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить з Ісусом і нас, і поставить із вами.

Усе бо для вас, щоб благодать, розмножена через багатьох, збагатила подяку на Божу славу.

Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній.

Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги,

коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне!

Переклад Куліша

Тим же то, маючи се служеннє, яко же помилувані, не слабнемо,

а відреклись тайного в безчестю, не ходячи в лукавстві, анї хитруючи словом Божим, а явленнєм правди поручаючи себе всякій совістї чоловічій перед Богом.

Коли ж і закрите благовістє наше, то у погибаючих єсть закрите,

в котрих бог віку сього осьліпив думки їх, невірних, щоб не засияло їм сьвітло благовістя слави Христа, котрий єсть образ Бога.

Бо ми не себе самих проповідуємо, а Христа Ісуса Господа, себе ж самих слугами вашими Ісуса ради.

Бо Бог, що звелїв з темряви засияти, той засьвітив у серцях наших на просьвіченнє розуміння слави Божої в лицї Ісус-Христовім.

Маємо ж скарб сей у глиняних посудах, щоб премножество сили було від Бога, а не від нас.

У всьому горюємо, та не нарікаємо; трівожимось, та не теряємо надїї;

гонять нас, та ми не покинуті; повалені ми, та не погублені;

всякого часу мертвість Господа Ісуса на тїлї носимо, щоб і життє Ісусове в тїлї нашому являло ся.

Завсїди бо нас живих на смерть видають задля Ісуса, щоб і життє Ісусове являлось у смертному тїлї нашому.

Тим же оце смерть в нас орудує, а життє в вас.

Мавши той же дух віри, по писаному: Я вірував, тим і глаголав, і ми віруємо, тим і глаголемо,

знаючи, що хто підняв Господа Ісуса, і нас через Ісуса підійме і поставить з вами.

Все бо задля вас, щоб богата благодать через благодареннє многих намножувалась на славу Божу.

Тим то не слабнемо; нї, хоч зовнїшнїй наш чоловік млїє, та нутряний обновляєть ся день у день.

Бо теперішня легкота горя нашого надто над міру приготовлює нам вічню вагу слави,

нам, що не дивимось на видоме, а на невидоме; що бо видоме, дочасне, що ж невидоме, вічне.

Переклад УБТ Турконяка

Ось тому, маючи як помилувані таке служіння, не втрачаємо відваги.

Адже ми відреклися від потаємних соромних діл, не ходимо в лукавстві і не перекручуємо Божого слова; але появою правди поручаємо себе всякій людській совісті перед Богом.

Якщо закрите наше благовістя, то воно закрите для тих, що гинуть, -

для невірних, яким бог цього віку засліпив розум, щоб [для них] не засяяло світло благовістя слави Христа, а він - це образ Бога.

Не проповідуємо себе, але Господа Ісуса Христа; ми ж - тільки ваші раби задля Ісуса.

Бог, який сказав: Щоб із темряви засяяло світло; освітив наші серця на просвітлення і пізнання Божої слави в особі Ісуса Христа.

Цей скарб ми носимо в керамічних посудинах, щоб велич сили була Божою, а не нашою.

В усьому нас гноблять, але ми не пригноблені, ми в скрутних обставинах, але не впадаємо в розпач;

ми переслідувані, але не залишені; ми повалені, але не загинули;

ми завжди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й Ісусове життя.

Ми, живі, постійно віддаємо себе на смерть задля Ісуса, щоб і Ісусове життя з'явилося в нашому смертному тілі.

Тому смерть діє в нас, а життя - у вас.

Маючи ж той самий дух віри, згідно з Писанням: Увірував я, тому й заговорив, - ми віримо, тому й говоримо.

Бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, і нас воскресить з Ісусом та поставить з вами.

Бо все - для вас, аби помножена ласка багатьма, щедро принесла подяку на Божу славу.

Тому ми не втрачаємо відваги. Хоч наша зовнішня людина тліє, але наша внутрішня людина оновлюється день у день.

Бо наше тимчасове легке терпіння готує нам у незбагненній щедрості вічну славу,

якщо ми споглядаємо видиме, а не те, що невидиме: бо видиме тимчасове, а невидиме - вічне.

Російський синодальний переклад

Посему, имея по милости Божией такое служение, мы не унываем;

но, отвергнув скрытные постыдные дела, не прибегая к хитрости и не искажая слова Божия, а открывая истину, представляем себя совести всякого человека пред Богом.

Если же и закрыто благовествование наше, то закрыто для погибающих,

для неверующих, у которых бог века сего ослепил умы, чтобы для них не воссиял свет благовествования о славе Христа, Который есть образ Бога невидимого.

Ибо мы не себя проповедуем, но Христа Иисуса, Господа; а мы - рабы ваши для Иисуса,

потому что Бог, повелевший из тьмы воссиять свету, озарил наши сердца, дабы просветить нас познанием славы Божией в лице Иисуса Христа.

Но сокровище сие мы носим в глиняных сосудах, чтобы преизбыточная сила была приписываема Богу, а не нам.

Мы отовсюду притесняемы, но не стеснены; мы в отчаянных обстоятельствах, но не отчаиваемся;

мы гонимы, но не оставлены; низлагаемы, но не погибаем.

Всегда носим в теле мертвость Господа Иисуса, чтобы и жизнь Иисусова открылась в теле нашем.

Ибо мы живые непрестанно предаемся на смерть ради Иисуса, чтобы и жизнь Иисусова открылась в смертной плоти нашей,

так что смерть действует в нас, а жизнь в вас.

Но, имея тот же дух веры, как написано: я веровал и потому говорил, и мы веруем, потому и говорим,

зная, что Воскресивший Господа Иисуса воскресит через Иисуса и нас и поставит перед Собою с вами.

Ибо все для вас, дабы обилие благодати тем большую во многих произвело благодарность во славу Божию.

Посему мы не унываем; но если внешний наш человек и тлеет, то внутренний со дня на день обновляется.

Ибо кратковременное легкое страдание наше производит в безмерном преизбытке вечную славу,

когда мы смотрим не на видимое, но на невидимое: ибо видимое временно, а невидимое вечно.