1

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимотей, Церкві Божій, що в Корінті, з усіма святими в усій Ахаї:

благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи,

що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає.

Бо як маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення.

Отже, чи то ми терпимо скорботи, то на вашу втіху та спасіння; чи втішаємось, то теж на вашу втіху, що дає вам силу переносити терпеливо ті самі страждання, які й ми терпимо.

Наша на вас надія тверда, бо знаємо, що так само, як ви берете участь у стражданнях, так візьмете й у радощах.

Ми бо не хочемо, брати, щоб ви не знали про нашу скорботу, яку ми пережили в Азії: ми були над міру й над силу так пригнічені, що не мали вже надії і жити.

Ми, дійсно, мали самі в собі присуд смерти, щоб надіялися не на самих себе, а на Бога, який воскрешає мертвих.

Він визволив нас від такої смерти, і визволяє далі. Маємо надію, що він ще визволить нас,

якщо й ви допоможете вашою молитвою за нас; щоб за той дар, який нам дається заради великого числа осіб, також багато хто склав подяку за нас.

Слава наша - це свідоцтво нашого сумління, як ми поводились у світі, зокрема щодо вас, - у святості й щирості Божій; не в мудрості тілесній, а в Божій благодаті.

Бо іншого вам не пишемо, як тільки те, що ви читаєте й розумієте. А надіюся, що зрозумієте це повнотою,

як вже зрозуміли нас частинно, що ми - ваша слава, як і ви - наша в день Господа нашого Ісуса Христа.

В оцій то певності хотів я прийти перше до вас, щоб удруге ви мали радість,

а потім від вас перейти в Македонію і знову з Македонії прийти до вас, щоб вирядили ви мене в Юдею.

Хіба я, мавши те на думці, вчинив легковажно? Чи те, що я задумую, задумую лише з людських міркувань так, що в мені одночас перебуває і «Так, Так», і «Ні, Ні»?

Бог мені свідок, що наше слово до вас не є «Так» і «Ні.»

Бо Син Божий, Ісус Христос, що його ми вам проповідували - я, Сильван і Тимотей, - не був «Так» і «Ні»; в ньому лише «Так» було.

Скільки бо обітниць Божих у ньому - «Так», і тому через нього «Амінь» Богові на славу через нас.

Той же, хто утверджує нас з вами во Христі і хто помазав нас, то Бог,

який поклав на нас свою печать і дав у наші серця завдаток Духа.

А я прикликаю свідком Бога на мою душу, що я, щадивши вас, не прийшов більше в Корінт.

Не начебто ми панували над вашою вірою, але ми хочемо співпрацювати - вам на радість; бо ви щодо віри стоїте міцно.

Переклад Огієнка

Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, та брат Тимофій, до Божої Церкви в Коринті, з усіма святими в цілій Ахаї,

благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої,

що в усякій скорботі Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорботі знаходяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих.

Бо поскільки намножуються в нас терпіння Христові, так через Христа й потішення наше намножується.

Бо як терпимо скорботи, то на вашу потіху й спасіння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих страждань, які терпимо й ми.

А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі.

Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорботу, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були ми обтяжені, так що ми не надіялися навіть жити.

Та самі ми в собі мали присуд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих,

що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й покладаємося, що й ще визволить Він,

як поможете разом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма, багато-хто дяку складали за нас.

Бо це нам хвала, свідчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благодаті жили ми на світі, особливо ж у вас.

Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіваюсь, що ви й до кінця зрозумієте,

як частинно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.

І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас, щоб мали ви благодать удруге,

і через вас перейти в Македонію, а з Македонії знову прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпровадили.

Маючи задум такий, чи я чинив легковажно? Чи те, що задумую, за тілом задумую, щоб було в мене і Так, так, і Ні, ні?

Але вірний Бог, що наше слово до вас не було Так і Ні.

Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуан, і Тимофій, не був Так і Ні, але в Нім було Так.

Скільки бо Божих обітниць, то в Ньому Так, і в Ньому Амінь, Богові на славу через нас.

А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намастив, то Бог,

Який і назнаменував нас, і в наші серця дав завдаток Духа.

А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи вас, не прийшов у Коринт дотепер,

не тому, ніби ми беремо владу над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, бо ви встояли вірою!

Переклад Куліша

Павел апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Тимотей брат, церквам Божим у Коринтї з усїма сьвятими у всїй Ахаї:

Благодать вам і впокій од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.

Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої утїхи,

що втїшає нас у всякому горю нашому, щоб змогли ми утїшати тих, що у всякому горю, утїшеннєм, яким утїшаємось самі від Бога.

Бо яко ж намножують ся страдання Христові в нас, так Христом намножуєть ся і утїшеннє наше.

Чи то ж ми скорбимо, то для вашого втїшення і спасення, котре звершуєть ся терпіннєм тих мук, що й ми терпимо; чи то ми втїшаємось, то для вашого утїшення і спасення.

І впованнє наше тверде про вас, знаючи, що як спільники ви страдання нашого, так і утїшення.

Бо не хочемо, браттє, щоб ви не відали про горе наше, що було нам в Азиї, що над міру і над силу тяжко було нам, так що не мали вже надїї й жити.

Та сами в собі присуд смерти мали, щоб не надїяти ся нам на себе, а на Бога, що підіймає мертвих,

котрий з такої смерти збавив нас і збавляє, і на котрого вповаємо, що й ще збавляти ме,

за підмогою і вашої за нас молитви, щоб за те, що нам даровано стараннєм многих, многі за нас і дякували.

Се бо хвала наша, сьвідченнє совісти нашої, що ми в простотї і чистотї Божій, не в мудрости тїлесній, а в благодатї Божій жили на сьвітї, більше ж у вас.

Не инше бо пишем вам, як або що читаєте, або розумієте; маю ж надїю, що й до кінця зрозумієте,

як і зрозуміли нас від части, що ми хвала вам, яко ж і ви нам у день Господа нашого Ісуса Христа.

І в сїй певнотї хотїв був я прийти до вас перше, щоб і другу благодать мали,

а через вас пройти в Македонию, і знов з Македониї прийти до вас, а ви щоб провели мене в Юдею.

Сього бажаючи, хиба я легким розумом що робив? або що задумую, чи по тїлу задумую, щоб було в мене то так - так, то, нї - нї.

Вірен же Бог, що слово наше до вас не було "так" і "нї".

Бо Син Божий Ісус Христос, вам нами проповідуваний, мною та Сильваном, та Тимотеєм, не був "так" і "нї", а було у Йому "так".

Бо скільки обітниць Божих, то (все) в Йому "так" і в Йому "амінь", на славу Божу через нас.

Той же, що утверджує нас із вами у Христа й намастив нас - Бог,

Він і запечатав нас, і дав задаток Духа в серцях наших.

Я ж сьвідком Бога призиваю на свою душу, що, щадивши вас, ще не прийшов в Коринт.

Не тому, що ми пануємо над вірою вашою; нї, ми помічники вашої радости, бо ви стоїте вірою.

Переклад УБТ Турконяка

Павло, з Божої волі апостол Ісуса Христа, та брат Тимофій, - до Божої церкви в Коринті з усіма святими в цілій Ахаї:

ласка вам і мир від Бога, нашого Батька, і Господа Ісуса Христа!

Благословенний Бог і Батько нашого Господа Ісуса Христа, Батько милосердя і Бог усякої втіхи,

що втішає нас у всіх наших скорботах, щоб і ми могли втішити тих, що перебувають у всяких скорботах, утіхою, якою самі втішаємося від Бога.

Оскільки в нас множаться Христові страждання, то через Христа множиться і наша втіха.

Якщо терпимо, то це за вашу втіху й спасіння; коли втішаємося, то це на вашу втіху [й спасіння], що дає вам силу терпляче переносити ті терпіння, що й ми переносимо.

І наше сподівання щодо вас певне, бо знаємо, що ви наші спільники як у терпіннях, так і в утісі.

Не хочемо, щоб ви, брати, не знали про наш смуток, що стався [нам] у Азії, бо понад міру, понад нашу силу були ми пригнічені, так що й не надіялися вже жити.

Але самі в собі мали ми присуд смерти, щоб не надіятися на себе самих, але на Бога, який воскрешає мертвих;

який і визволив нас від такої великої смерти - і визволить; на якого надіємося, що і ще визволятиме, -

при помочі вашої молитви за нас, - щоб за дар, який виявлений до нас через багатьох, багато хто дякував за нас.

Наша похвала є такою: свідчення нашого сумління, що ми жили на світі, - зокрема ж у вас, - у простоті та Божій чистоті; не в тілесній мудрості, але в Божій ласці.

І ми пишемо вам не що інше, як те, що читаєте і що розумієте, - маю надію, що цілком зрозумієте;

частково ви вже зрозуміли нас, що ми є для вас похвалою, як і ви для нас - у день Господа нашого Ісуса.

З цією певністю я хотів прибути до вас раніше, щоб удруге ви мали благодать;

від вас попрямувати до Македонії, а з Македонії знову прийти до вас, щоб ви відпровадили мене до Юдеї.

Задумавши так, чи вчинив я щось легковажно? Або коли що задумую, то тілесно задумую, і чи виходить у мене то так-так, і ні-ні?

Але вірний Бог, що слово наше до вас не було так, і ні.

Божий син, Ісус Христос, якого між вами проповідували я, Силуан і Тимофій, не був так і ні, - у ньому було так!

Бо всі Божі обітниці в ньому - так і в ньому амінь на славу Богові через нас.

Той, хто зміцнює нас з вами в Христі і хто помазав нас, - це Бог.

Він дав нам печать, дав запоруку Духа в наших серцях.

Я кличу Бога як свідка на мою душу, що, жаліючи вас, я не прийшов до Коринту, раніше.

Не тому, що хочемо влади над вашою вірою, але тільки як співпрацівники у вашій радості: адже ж вірою ви стоїте!

Російський синодальний переклад

Павел, волею Божиею Апостол Иисуса Христа, и Тимофей брат, церкви Божией, находящейся в Коринфе, со всеми святыми по всей Ахаии:

благодать вам и мир от Бога Отца нашего и Господа Иисуса Христа.

Благословен Бог и Отец Господа нашего Иисуса Христа, Отец милосердия и Бог всякого утешения,

утешающий нас во всякой скорби нашей, чтобы и мы могли утешать находящихся во всякой скорби тем утешением, которым Бог утешает нас самих!

Ибо по мере, как умножаются в нас страдания Христовы, умножается Христом и утешение наше.

Скорбим ли мы, скорбим для вашего утешения и спасения, которое совершается перенесением тех же страданий, какие и мы терпим.

И надежда наша о вас тверда. Утешаемся ли, утешаемся для вашего утешения и спасения, зная, что вы участвуете как в страданиях наших, так и в утешении.

Ибо мы не хотим оставить вас, братия, в неведении о скорби нашей, бывшей с нами в Асии, потому что мы отягчены были чрезмерно и сверх силы, так что не надеялись остаться в живых.

Но сами в себе имели приговор к смерти, для того, чтобы надеяться не на самих себя, но на Бога, воскрешающего мертвых,

Который и избавил нас от столь близкой смерти, и избавляет, и на Которого надеемся, что и еще избавит,

при содействии и вашей молитвы за нас, дабы за дарованное нам, по ходатайству многих, многие возблагодарили за нас.

Ибо похвала наша сия есть свидетельство совести нашей, что мы в простоте и богоугодной искренности, не по плотской мудрости, но по благодати Божией, жили в мире, особенно же у вас.

И мы пишем вам не иное, как то, что вы читаете или разумеете, и что, как надеюсь, до конца уразумеете,

так как вы отчасти и уразумели уже, что мы будем вашею похвалою, равно и вы нашею, в день Господа нашего Иисуса Христа.

И в этой уверенности я намеревался придти к вам ранее, чтобы вы вторично получили благодать,

и через вас пройти в Македонию, из Македонии же опять придти к вам; а вы проводили бы меня в Иудею.

Имея такое намерение, легкомысленно ли я поступил? Или, что я предпринимаю, по плоти предпринимаю, так что у меня то "да, да ", то "нет, нет "?

Верен Бог, что слово наше к вам не было то "да ", то "нет ".

Ибо Сын Божий, Иисус Христос, проповеданный у вас нами, мною и Силуаном и Тимофеем, не был "да " и "нет "; но в Нем было "да ", -

ибо все обетования Божии в Нем "да " и в Нем "аминь ", - в славу Божию, через нас.

Утверждающий же нас с вами во Христе и помазавший нас есть Бог,

Который и запечатлел нас и дал залог Духа в сердца наши.

Бога призываю во свидетели на душу мою, что, щадя вас, я доселе не приходил в Коринф,

не потому, будто мы берем власть над верою вашею; но мы споспешествуем радости вашей: ибо верою вы тверды.