Пригадую вам, брати, Євангелію, яку я вам проповідував, яку ви і прийняли, в якій і стоїте.
Нею ви також спасаєтеся, коли держите її такою, як я вам проповідував; інакше ви увірували надармо
Я бо вам передав найперше те, що й сам прийняв був: що Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням;
що був похований, що воскрес третього дня за Писанням;
що з'явився Кифі, потім дванадцятьом;
опісля ж з'явився він більш, як п'ятистам братів разом, більшість яких живе й досі, деякі ж померли.
Опісля з'явився Якову, згодом усім апостолам.
А наостанку всіх, немов якомусь недоносові, з'явивсь і мені;
бо я найменший з апостолів, я недостойний зватись апостолом, бо гонив Церкву Божу.
Благодаттю Божою я є те, що є, а благодать його в мені не була марна; бож я працював більше всіх їх, та не я, але благодать Божа, що зо мною.
Чи то я, отже, чи то вони, - так ми проповідуємо, і так ви увірували.
Коли ж про Христа проповідується, що він воскрес із мертвих, як же ж деякі між вами кажуть, що нема воскресіння мертвих?
Коли ж нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес.
А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша.
І ми являємося неправдивими свідками Бога, бо свідчили проти Бога, що воскресив Христа, якого він не воскресив, якщо не воскреснуть мертві.
Бо як не воскреснуть мертві, то і Христос не воскрес.
А як Христос не воскрес, то марна віра ваша, - ви ще у гріхах ваших;
отже, ті, що й померли у Христі, загинули.
Коли ми надіємося на Христа лише в цьому житті, то ми - найнещасніші з усіх людей.
Алеж Христос таки справді воскрес із мертвих, первісток померлих.
Бо тому, що через чоловіка смерть, через чоловіка й воскресіння мертвих.
Як бо в Адамі всі вмирають, так у Христі й оживуть усі.
І кожний у своїм порядку: первісток - Христос, потім - Христові під час його приходу.
Потім кінець, - коли то він передасть царство Богові й Отцеві, коли знищить усяке начальство й усяку владу й силу.
Мусить бо він царювати, поки не покладе всіх ворогів йому під ноги.
Знищений буде останній ворог - смерть;
бо все підкорив йому під ноги. Коли він каже, що все підкорене, то ясно, що крім того, хто йому підкорив усе.
. Якже все йому буде підкорене, тоді й сам Син підкориться тому, що йому підкорив усе, щоб Бог був усім в усьому.
. Коли ні, - то, що зроблять ті, що христяться за мертвих?
Коли мертві зовсім не воскресають, чого тоді за них христитись? Чого й нам наражатися повсякчасно на небезпеки?
Щодня я наражаюся на смерть; авжеж, брати - це хвали ради вашої, що її маю в Христі Ісусі, Господі нашім.
І коли б я боровся з звірями в Ефесі як людина, то що мені з того? Коли ж мертві не воскресають, - їжмо й пиймо, бо взавтра ми помремо.
Не дайте себе обманути: лихі розмови псують добрі звичаї.
Протверезіться належно та не грішіть, бо деякі з вас Бога не знають. На сором вам кажу це.
Але хтось скаже: «Як воскреснуть мертві? І в якім тілі прийдуть?»
Безумний! Те, що ти сієш, не оживе, як не умре.
І те, що сієш, не тіло, що має уродитись, а голе зерно, наприклад, пшениці або якесь інше.
Бог же дав йому тіло, по своїй волі, і кожному насінню - власне тіло.
Не кожне тіло таке саме тіло, але інакше тіло в людей, інакше тіло в тварини, інакше тіло у птиць, й інакше у риб.
Є тіла небесні і тіла земні, й інакший блиск небесних, інакший же блиск земних.
Інакший блиск сонця, інакший блиск місяця, інакший блиск зір, ба навіть зоря від зорі різниться блиском.
Так само й воскресіння мертвих: сіється в тлінні, а встає у нетлінні;
сіється в безчесті, а встає у славі; сіється в безсиллі, а встає у силі;
сіється тіло тваринне, а постає тіло духовне. Якщо є тіло тваринне, то є й тіло духовне.
Так і написано: «Перший чоловік Адам став душею живою, а останній Адам духом животворним.»
Та не духовне перше, а тваринне: потім духовне.
Перший чоловік із землі - земний, другий чоловік - з неба.
Який земний, такі й земні, і який небесний, такі й небесні.
І так само, як ми носили образ земного, так носитимем і образ небесного.
Ось що говорю, брати: Тіло й кров царства небесного успадкувати не можуть, ані тлінні - успадкувати нетління.
Ось я кажу вам тайну: Не всі ми помремо, але всі перемінимося,
раптом, в одну мить, при сурмі останній; засурмить бо, і мертві нетлінними воскреснуть, і ми перемінимося.
Мусить бо це тлінне одягнутися в нетління, і це смертне одягнутися в безсмертя.
І коли це тлінне одягнеться в нетління, а це смертне одягнеться в безсмертя, тоді збудеться написане слово: «Смерть поглинута перемогою.
Де твоя, смерте, перемога? Де твоє, смерте, жало?»
Жало смерти - гріх, а сила гріха - закон.
Нехай же буде дяка Богові, який дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа.
Отож, мої любі брати, будьте тверді, непохитні, визначайтесь у ділі Господнім повсякчасно та знайте, що труд ваш у Господі не марний.
Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте,
Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп.
Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням,
і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням,
і що з'явився Він Кифі, потім Дванадцятьом.
А потім з'явився нараз більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили.
Потому з'явився Він Якову, опісля усім апостолам.
А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недородкові.
Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву.
Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона.
Тож чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і так ви ввірували.
Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих?
Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес!
оли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!
Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.
Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!
Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах,
тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись!
Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!
Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних.
Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих.
Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,
кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу.
А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу.
Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!
Як ворог останній смерть знищиться,
бо під ноги Його Він усе впокорив. Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокорив Йому все.
А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все.
Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться?
Для чого й ми повсякчас наражаємось на небезпеки?
Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.
Коли я зо звірами боровся в Ефесі, яка мені по-людському користь, коли мертві не воскресають? Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!...
Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!
Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю вам на сором!
Але дехто скаже: Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть?
Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре.
І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого,
і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його.
Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташок, та інше у риб.
Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним.
Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, бо зоря від зорі відрізняється славою!
Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, в нетління встає,
сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає,
сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.
Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий.
Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.
Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь.
Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.
І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити.
І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.
Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось,
раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!...
Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.
А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою!
Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?
Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон.
А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.
Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!
. Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли,
. котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували.
. Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням,
. і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням,
. і що явив ся Кифі, а опісля дванайцятьом.
. Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досі, инші ж і впокоїлись,
. Після того явив ся Якову, а потім усім апостолам.
. На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї.
. Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу.
. Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною.
. Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували.
. Коли ж про Христа проповідуеть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих?
. Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес;
. коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша.
. І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога; що воскресив Христа, котрого не воскресив, - коли мертві не встають.
. Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав.
. А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших
. Тоді й померші в Христї погибли.
. Коли тільки в сьому житті вповаємо на Христа, то окаяннїшї (нещасливійші) ми всіх людей.
. Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся.
. Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й вос-кресенне з мертвих.
. Як бо в Адамі всі вмирають, так і в Христї всі оживають.
. Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приході Його.
. Тоді (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу.
. Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його.
. Останній ворог зруйнуєть ся - смерть.
. Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все.
. Коли ж упокорить ся Йому все, тодї і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому.
. Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсім мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих?
. Чого ж і ми небезпечимось всякого часу?
. Що-дня вмираю; так (по правді нехай буде) мені ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господі нашому.
. Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в ЄФесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо.
. Не обманюйте себе: ледачі бесіди псують добрі звичаї.
. Протверезїть ся праведно та не грішить; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю.
. Та хто-небудь скаже: Як у стануть мертві? і в якому тїлї прийдуть?
. Безумний! що ти сієш, не оживе, коли не вмре.
. І що сїєш, не тіло будуче сієш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше.
. Бог же дає йому тіло, яке схоче, і кожному насїнню своє тіло.
. Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства.
. (Єсть) і тіла небесні й тіла земні, та инша слава небесних, а инша земних.
. Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою.
. Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлінню.
. Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї.
. Сїєть ся тїло душевне, устає тіло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне.
. Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останній Адам духом животворящим.
. Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім.
. Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба.
. Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні.
. І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного.
. Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може; і зотлїнне незотлїння не наслїдить.
. Ось тайну вам глаголю: Всі нї впокоїмось, всі ж перемінимось.
. У хвилину, у миг ока, за останньою трубою - бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось.
. Треба бо тлінному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмерте.
. Як же тлінне се одягнеть ся в нетлїнне і смертне се одягнеть ся в без-смертє, тоді станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою.
. Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда?
. Жоло ж смерти - гріх, а сила гріха - закон.
. Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа.
. Тимже, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючисі у дїлї Господньому завсїди, знаючи що праця ваша не марна перед Господем.
Звіщаю вам, брати, благу вістку, яку я вам сповістив, і яку ви прийняли, в якій стоїте,
якою спасаєтеся, коли держите слово таким, яким я вам його сповістив, якщо лише ви не повірили надаремно.
Найперше я вам передав те, що і одержав: Христос помер за наші гріхи, згідно з Писанням,
і що був похований, і що воскрес третього дня, - за Писанням;
що з'явився Кифі і дванадцятьом;
потім з'явився понад п'ятистам братів разом, з яких багато хто живе ще й тепер, а деякі спочили.
Потім з'явився Яковові, пізніше всім апостолам;
нарешті, з'явився й мені, - наче якомусь виродкові.
Бо я найменший з апостолів, негідний назватися апостолом, - адже я переслідував Божу Церкву.
Ласкою Божою я є тим, ким є. Його ласка, що в мені, не була марною, бо я трудився більше за всіх їх; утім не я, але Божа ласка, що зі мною.
Тож чи я, чи вони, - але ми так проповідуємо і так ви й увірували.
Коли про Христа проповідується, що він воскрес із мертвих, - то як деякі з вас кажуть, що нема воскресіння мертвих?
Якщо нема воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес.
Якщо Христос не воскрес, тоді марна і проповідь наша, марна й віра ваша.
Ми виявляємося неправдивими свідками Бога, бо засвідчили проти Бога, що він воскресив Христа, якого не воскресив, оскільки мертві не встають.
І якщо мертві не встають, то й Христос не воскрес.
Якщо ж Христос не воскрес, (тоді) віра ваша марна, - ви ще у гріхах ваших.
Тоді ті, що упокоїлися в Христі, - загинули!
Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, - ми найнещасніші з усіх людей!
Але тепер Христос воскрес із мертвих, - первісток серед покійних.
Оскільки смерть через людину, - то через людину й воскресіння мертвих.
Як в Адамові вмирають усі, так у Христі всі оживуть.
Кожний - за своїм порядком: первісток Христос, потім ті, що Христові під час його приходу,
а потім - кінець: коли передасть царство Богові й Батькові, коли знищить усяку владу і всяке панування та силу.
Бо йому належить царювати, доки не покладе всіх своїх ворогів йому під ноги.
Останній ворог, який буде знищений, - це смерть,
бо все підкорив йому під ноги. Коли ж каже, що все вже підкорене, то ясно, що це за винятком того, хто підкорив йому все.
Коли ж підкорить йому все, тоді й сам Син підкориться тому, хто підкорив йому все, щоб був він Богом - усім і в усьому.
Бо що роблять ті, що христятся за мертвих? Якщо мертві не встають зовсім, то нащо христитися за мертвих?
Для чого ми постійно наражаємося на небезпеки?
Щодня вмираю. Брати, такою є ваша похвала, яку маю в нашому Господі Христі Ісусі.
Коли я боровся зі звірами в Ефесі як людина, яка мені користь? Якщо мертві не встають, їжмо і пиймо, бо завтра помремо.
Не давайте себе ошукати: погані спілкування нищать добрі звичаї.
Прийдіть правдиво до тверезого стану і не грішіть, бо деякі Бога не знають, - на сором вам (це) кажу.
Але дехто скаже: Як же мертві встануть? У якому тілі прийдуть?
Нерозумний! Те, що ти сієш, - не оживе, якщо не умре.
І те, що ти сієш, то не майбутнє тіло сієш, але чисте зерно, яке трапиться, - пшениці чи чогось іншого.
І Бог дає йому тіло, яке забажає: кожній насіннині своє тіло.
Не всяке тіло є тим самим тілом; інше тіло в людей, інше у тварин, інше в риб, інше у птахів.
Є тіла небесні й тіла земні. Але своя слава в небесних і своя - у земних.
Інша слава у сонця, інша слава у місяця, інша слава у зірок, бо зірка від зірки різниться в славі.
Так само і воскресіння мертвих. Сіється в тлінні, встає в нетлінні;
сіється в неславі, встає у славі; сіється в немочі, встає в силі;
сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Якщо є тіло душевне, то є й духовне.
Так і написано: Перша людина - Адам став живою душею, останній же Адам - це дух, що оживляє.
Але не спочатку духовний, а душевний; потім - духовний.
Перша людина - з землі, земна. Друга людина, [Господь,] з неба.
Який земний - такі й земні; і який небесний - такі й небесні.
І як ми носили образ земного, так носитимемо образ небесного.
Кажу, брати, що тіло й кров Божого Царства успадкувати не можуть, і тлінне нетлінного не успадкує.
Таку ще повім вам таємницю: не всі ми заснемо, але всі перемінимося, -
раптово, як оком мигнути, при останній сурмі: як засурмить вона - мертві встануть нетлінними, і ми перемінимося!
Бо треба, щоб це тлінне зодягнулося в нетлінне, і це смертне зодягнулося в безсмертне.
Коли ж це тлінне зодягнеться в нетлінність, а смертне зодягнеться в безсмертя, тоді збудеться написане слово: Смерть поглинена перемогою!
Де твоя, смерте, перемога? Де твоє, смерте, жало?
Жало смерти - це гріх, а сила гріха - закон.
Богові подяка, що дає нам перемогу через нашого Господа Ісуса Христа.
Тому, мої улюблені брати, будьте стійкими, непохитними, завжди відзначайтеся в Господнім ділі, знаючи, що ваша праця у Господі не є даремною.
Напоминаю вам, братия, Евангелие, которое я благовествовал вам, которое вы и приняли, в котором и утвердились,
которым и спасаетесь, если преподанное удерживаете так, как я благовествовал вам, если только не тщетно уверовали.
Ибо я первоначально преподал вам, что и сам принял, то есть, что Христос умер за грехи наши, по Писанию,
и что Он погребен был, и что воскрес в третий день, по Писанию,
и что явился Кифе, потом двенадцати;
потом явился более нежели пятистам братий в одно время, из которых большая часть доныне в живых, а некоторые и почили;
потом явился Иакову, также всем Апостолам;
а после всех явился и мне, как некоему извергу.
Ибо я наименьший из Апостолов, и недостоин называться Апостолом, потому что гнал церковь Божию.
Но благодатию Божиею есмь то, что есмь; и благодать Его во мне не была тщетна, но я более всех их потрудился: не я, впрочем, а благодать Божия, которая со мною.
Итак я ли, они ли, мы так проповедуем, и вы так уверовали.
Если же о Христе проповедуется, что Он воскрес из мертвых, то как некоторые из вас говорят, что нет воскресения мертвых?
Если нет воскресения мертвых, то и Христос не воскрес;
а если Христос не воскрес, то и проповедь наша тщетна, тщетна и вера ваша.
Притом мы оказались бы и лжесвидетелями о Боге, потому что свидетельствовали бы о Боге, что Он воскресил Христа, Которого Он не воскрешал, если, то есть, мертвые не воскресают;
ибо если мертвые не воскресают, то и Христос не воскрес.
А если Христос не воскрес, то вера ваша тщетна: вы еще во грехах ваших.
Поэтому и умершие во Христе погибли.
И если мы в этой только жизни надеемся на Христа, то мы несчастнее всех человеков.
Но Христос воскрес из мертвых, первенец из умерших.
Ибо, как смерть через человека, так через человека и воскресение мертвых.
Как в Адаме все умирают, так во Христе все оживут,
каждый в своем порядке: первенец Христос, потом Христовы, в пришествие Его.
А затем конец, когда Он предаст Царство Богу и Отцу, когда упразднит всякое начальство и всякую власть и силу.
Ибо Ему надлежит царствовать, доколе низложит всех врагов под ноги Свои.
Последний же враг истребится - смерть,
потому что все покорил под ноги Его. Когда же сказано, что Ему все покорено, то ясно, что кроме Того, Который покорил Ему все.
Когда же все покорит Ему, тогда и Сам Сын покорится Покорившему все Ему, да будет Бог все во всем.
Иначе, что делают крестящиеся для мертвых? Если мертвые совсем не воскресают, то для чего и крестятся для мертвых?
Для чего и мы ежечасно подвергаемся бедствиям?
Я каждый день умираю: свидетельствуюсь в том похвалою вашею, братия, которую я имею во Христе Иисусе, Господе нашем.
По рассуждению человеческому, когда я боролся со зверями в Ефесе, какая мне польза, если мертвые не воскресают? Станем есть и пить, ибо завтра умрем!
Не обманывайтесь: худые сообщества развращают добрые нравы.
Отрезвитесь, как должно, и не грешите; ибо, к стыду вашему скажу, некоторые из вас не знают Бога.
Но скажет кто-нибудь: как воскреснут мертвые? и в каком теле придут?
Безрассудный! то, что ты сеешь, не оживет, если не умрет.
И когда ты сеешь, то сеешь не тело будущее, а голое зерно, какое случится, пшеничное или другое какое;
но Бог дает ему тело, как хочет, и каждому семени свое тело.
Не всякая плоть такая же плоть; но иная плоть у человеков, иная плоть у скотов, иная у рыб, иная у птиц.
Есть тела небесные и тела земные; но иная слава небесных, иная земных.
Иная слава солнца, иная слава луны, иная звезд; и звезда от звезды разнится в славе.
Так и при воскресении мертвых: сеется в тлении, восстает в нетлении;
сеется в уничижении, восстает в славе; сеется в немощи, восстает в силе;
сеется тело душевное, восстает тело духовное. Есть тело душевное, есть тело и духовное.
Так и написано: первый человек Адам стал душею живущею; а последний Адам есть дух животворящий.
Но не духовное прежде, а душевное, потом духовное.
Первый человек - из земли, перстный; второй человек - Господь с неба.
Каков перстный, таковы и перстные; и каков небесный, таковы и небесные.
И как мы носили образ перстного, будем носить и образ небесного.
Но то скажу вам, братия, что плоть и кровь не могут наследовать Царствия Божия, и тление не наследует нетления.
Говорю вам тайну: не все мы умрем, но все изменимся
вдруг, во мгновение ока, при последней трубе; ибо вострубит, и мертвые воскреснут нетленными, а мы изменимся.
Ибо тленному сему надлежит облечься в нетление, и смертному сему облечься в бессмертие.
Когда же тленное сие облечется в нетление и смертное сие облечется в бессмертие, тогда сбудется слово написанное: поглощена смерть победою.
Смерть! где твое жало? ад! где твоя победа?
Жало же смерти - грех; а сила греха - закон.
Благодарение Богу, даровавшему нам победу Господом нашим Иисусом Христом!
Итак, братия мои возлюбленные, будьте тверды, непоколебимы, всегда преуспевайте в деле Господнем, зная, что труд ваш не тщетен пред Господом.