11

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Отож питаю: Чи не відкинув Бог народ свій? Ніколи в світі! Бо і я ізраїльтянин, з роду Авраама, з коліна Веніямина.

Бог не відкинув свого народу, що його наперед вибрав. Чи ж ви не знаєте, що Письмо про Іллю говорить, коли він скаржиться до Бога на Ізраїля?

«Господи! Пророків твоїх повбивали і жертовники твої поруйнували, лишився тільки я один, і шукають душі моєї.»

І що ж йому відповідає віще слово Боже? «Зоставив я собі сім тисяч чоловік, що перед Ваалом коліна не схилили.»

Отак і нині є останок, вибраний за благодаттю.

Коли ж за благодаттю, то не за діла; інакше благодать не була б благодаттю.

Що ж? Чого Ізраїль шукав, того не осягнув, вибрані ж осягнули. А решта затверділи,

як написано: «Бог дав їм аж по нинішній день дух приголомшення, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули.»

А Давид каже: Нехай їхній стіл сильцем їм буде, пасткою: їм на падіння та на заплату.

Нехай їхні очі потемніють, щоб не бачили, а їхній хребет зігнеться назавжди.»

Отож питаю: Хіба вони спотикнулися, щоб упасти? Ні, зовсім ні! Але їхнє падіння стало для поган спасінням, щоб викликати їхню заздрість.

А коли їхнє падіння це багатство для світу і коли їхній занепад це для поган багатство, то скільки більше повнота їх?

Я ж кажу вам, погани, - оскільки я апостол поган, то величатиму моє служіння, -

надіючись, що, може, мені якось пощастить розбудити заздрість своїх, споріднених тілом і декого з них спасти.

Бо коли їхнє відкинення - примирення для світу, то що буде їхнє прийняття, як не життя з мертвих?

І коли первісток святий, то й тіло; і коли святий корінь, то святе й галуззя.

Коли ж деякі з галузок відламалися, а ти, будучи дичкою оливною, защеплений був між них і став співучасником кореня та оливкового соку,

то не вихваляйся перед галуззям. А коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш корінь, а корінь тебе.

Ти скажеш: «Гілля відчахнуто, щоб мене нащепити.»

Добре. Вони відламалися за невіру, а ти стоїш завдяки вірі. Тож не несися високо, а бійся!

Бо коли Бог не пощадив природного галуззя, то може й тебе не пощадити.

Тож май на увазі доброту і суворість Божу: на відпалих суворість, а на тебе доброта Божа, коли перебудеш у доброті; а коли ні, то й ти будеш відтятий.

Та й вони, як не зостануться в невірі, будуть прищеплені, бо Бог має силу їх знову прищепити.

Бо коли ти, відтятий від дикої з природи оливки, проти природи був прищеплений до доброї оливки, то скільки більше ті, що за природою будуть защеплені на власній оливці?

Не хочу бо, брати, щоб ви не відали цієї тайни - щоб не були самі в собі велемудрі, - що засліплення спало частинно на Ізраїля, поки не ввійдуть погани повнотою;

і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: «Прийде з Сіону Визволитель, відверне від Якова безбожність.

Такий буде завіт мій з ними, як відпущу гріхи їхні.»

. З огляду на Євангелію, вони через вас вороги; а з огляду на вибір Божий, вони улюблені заради батьків,

. бо дари Божі і покликання незмінні.

Як ви колись були неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,

так і вони тепер, через милосердя, якого ви зазнали, стали неслухняні, щоб і вони тепер зазнали милосердя.

Бо Бог замкнув усіх у непослух, щоб усіх помилувати.

О глибино багатства, мудрости і знання Божого! Які незбагненні його постанови і недослідимі його дороги!

Хто бо коли зрозумів думку Господню? Хто був його дорадником?

Або хто дав йому наперед, щоб воно знову було йому віддане?

Все бо від нього, через нього і для нього. Йому слава навіки. Амінь.

Переклад Огієнка

Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув народа Свого? Зовсім ні! Бо й я ізраїльтянин, із насіння Авраамового, Веніяминового племени.

Не відкинув Бог народа Свого, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що говорить Писання, де про Іллю, як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи:

Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої жертівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі.

Та що каже йому Божа відповідь: Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваалом колін не схилили.

Також і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті.

А коли за благодаттю, то не з учинків, інакше благодать не була б благодаттю. А коли з учинків, то це більше не благодать, інакше вчинок не є вже вчинок.

Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи,

як написано: Бог дав їм духа засипання, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогоднішнього дня.

А Давид каже: Нехай станеться стіл їхній за сітку й за пастку, і на спокусу, та їм на заплату;

нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, хай назавжди зігнеться хребет їхній!

Тож питаю: Чи ж спіткнулись вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але з їхнього занепаду спасіння поганам, щоб викликати заздрість у них.

А коли їхній занепад багатство для світу, а їхнє упокорення багатство поганам, скільки ж більш повнота їхня?

Кажу бо я вам, поганам: через те, що я апостол поганів, я хвалю свою службу,

може як викличу заздрість у своїх за тілом, і спасу декого з них.

Коли ж відкинення їх то примирення світу, то що їхнє прийняття, як не життя з мертвих?

А коли святий первісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й віття святе.

Коли ж деякі з галузок відломилися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепився між них і став спільником товщу оливного кореня,

то не вихваляйся перед галузками; а коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.

Отже скажеш: Галузки відломилися, щоб я прищепився.

Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.

Бо коли Бог природних галузок не пожалував, то Він і тебе не пожалує!

Отже, бач добрість і суворість Божу, на відпалих суворість, а на тебе добрість Божа, коли перебудеш у добрості, коли ж ні, то й ти будеш відтятий.

Та й вони, коли не зостануться в невірстві, прищепляться, бо має Бог силу їх знов прищепити.

Бо коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи защеплений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної оливки?

Бо не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган,

і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова,

і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні!

Тож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців.

Бо дари й покликання Божі невідмінні.

Бо як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,

так і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані.

Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх.

О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!

Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?

Або хто давніш Йому дав, і йому буде віддано?

Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь.

Переклад Куліша

Глаголю ж оце: Чи вже ж відопхнув Бог людей своїх? Нехай не буде! Бо й я Ізраїльтянин, із насїння Авраамового, із роду Беняминового.

Не відопхнув Бог людей своїх, котрих перше знав. Хиба не відаєте, що про Ілию глаголе писаннє? як він обертаєть ся до Бога проти Ізраїля, глаголючи:

Господи, пророки Твої повбивали, і жертівнї Твої порозкидали; я зоставсь один, і шукають души моєї.

Що ж глаголе йому Божа відповідь? Зоставив я собі сїм тисяч мужів, що не приклонили колїна перед Ваалом.

Оттак же і в теперішнім часї єсть останок по вибору благодатї.

Коли ж по благодатї, то не по дїлам; ато благодать не була б уже більш благодаттю. Коли ж по дїлам, то більш нема благодатї; ато дїло не було б уже більш дїлом.

Що ж? чого шукав Ізраїль, того не осяг, а вибір осяг, инші ж ослїпли,

(яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня.

І Давид глаголе: Нехай буде трапеза їх на сїть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату їм.

Нехай оморочать ся очі їх, щоб не бачили, і хребет їх завсїди зігнутий.

Глаголю й питаю тепер: Чи вони спіткнулись, щоб (на завсїди) упали? Нехай не буде! їх-то упадком і спасеннє поганам, щоб завдати їм зависти.

Коли ж упадок їх багацтво сьвіту, і відпаденнє їх багацтво поган, скільки ж більше повнота їх?

Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю,

чи не завдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих із них.

Коли бо відкинуттє їх примиреннє сьвітові, що ж (буде) прийняттє, коли не життє з мертвих?

Коли ж росчина сьвята, то й заміс; і коли корінь сьвят, то й віттє.

Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси,

то не величай ся перед віттєм. Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе.

Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся.

Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоїш. Не носись високо, а бій ся.

Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить.

Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє; на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости; коли ж нї, то й ти будеш відтятий.

І вони ж, як не зостануть ся в невірстві, прищеплять ся; здолїє бо Бог знов прищепити їх.

Коли бо ти відтятий від оливини, дикої по природї, і проти природи прищеплений до доброї оливини, то як більш сї, що по природї прищеплять ся до своєї оливини.

Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієї, брати (щоб не були самі в собі мудрими), що ослїпленнє від части Ізраїлеві стало ся, доки сповненнє поган увійде.

І так увесь Ізраїль спасеть ся, яко ж писано: Прийде з Сіону Збавитель, і одверне безбожжє від Якова;

і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх.

По благовістю (вони) вороги задля вас; по вибранню ж полюблені задля отцїв.

Бо в даруваннях і покликанню Бог не каєть ся.

Бо, як і ви колись противились Богові, тепер же помилувані через непокору сих,

так і сї тепер противились, щоб через ваше помилуваннє і їх помилувано.

Зачинив бо Бог усїх у непокору, щоб усїх помилувати.

О, глибино багацтва і премудрости і розуму Божого! як не довідомі присуди Його і не дослїджені дороги Його!

Хто бо зрозумів ум Господень? або хто порадником Йому був?

або хто наперед дав Йому, щоб Він віддав йому?

Бо з Него, і Ним, і в Него все. Єму слава на віки. Амінь.

Переклад УБТ Турконяка

Отож, я запитую: Чи відкинув Бог свій народ? Цілковито ні! Бо і я ізраїлець, з насіння Авраама, з племені Веніямина.

Не відкинув Бог свого народу, який знав і раніше. Хіба не знаєте, що Писання каже про Іллю, як він просить Богові на Ізраїля:

Господи, повбивали твоїх пророків, порозбивали твої вівтарі, а я залишився сам, і шукають моєї душі?

І що ж каже йому Божа відповідь? - Лишив я собі сім тисяч чоловіків, які не схилили коліно перед Ваалом.

Так само і тепер лишилася решта - за вибором ласки.

Якщо ж за ласкою, то не за вчинками, бо тоді ласка вже не була б ласкою. [А коли із вчинків, то це вже не ласка, інакше вчинок уже не вчинок].

Що ж? Того, що шукає Ізраїль, він не одержав, а вибрані одержали; інші ж затверділи,

як ото написано: Наслав на них Бог духа затьмарення: очі, щоб не бачили, вуха, щоб не чули, - аж до нинішнього дня.

І Давид каже: Хай буде їхня пожива сильцем, пасткою і спокусою - на відплату їм.

Хай затемніють їхні очі, щоб не бачили, і хай їхня спина завжди буде зігнута!

Отож, запитую: Чи спіткнулися вони, щоб упасти? Зовсім ні! Бо через їхнє падіння буде спасіння поганам, щоб їх самих роздражнити.

Якщо ж їхнє падіння є набутком для світу, а їхній занепад - багатство для поган, то наскільки більшою була б їхня повнота!

Кажу вам, поганам: Оскільки я є апостолом для поган, прославляю моє служіння;

може, цим роздражню своїх кревних за тілом і спасу кого з них.

Бо коли їхнє відкинення є примиренням для світу, то чим же є їхнє прийняття, як не життям із мертвих?

Коли розчин святий, то й тісто святе; а коли корінь святий, то й гілля святе.

Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, бувши дикою оливкою, прищепився до них і живишся з кореня та соку оливки,

то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то пам'ятай, що не ти корінь носиш, але корінь носить тебе.

Скажеш: Галузки відломлено, щоб я прищепився.

Гаразд. Вони відломилися через невірство, а ти тримаєшся вірою. Не величайся, але бійся.

Бо коли Бог не пожалів природних галузок, то він і тебе не пощадить.

Отже, споглядай Божу ласку і суворість: на тих, що відпали, - суворість, а на тебе - Божа ласка, якщо залишатимешся в ласці; якщо ж ні, то будеш відрубаним.

Та й вони, якщо не залишаться в невірстві, будуть прищеплені, бо Бог має силу їх знову прищепити.

Бо коли ти, відтятий від оливки, дикої за своєю природою, був проти природи прищеплений до доброї оливки, - то настільки більш ті, що згідно з природою будуть прищеплені до власної оливки?

Бо не хочу, братове, щоб ви не знали цієї таємниці, - аби не були ви високої думки про себе, - що часткове очерствіння на Ізраїль сталося доти, доки не ввійде повнота поган,

відтак увесь Ізраїль врятується, як написано: Визволитель прийде з Сіона, відверне безбожність від Якова.

І ось їм від мене завіт, коли заберу їхні гріхи.

Згідно з благовістям, вони вороги задля вас; а згідно з обранням, - улюблені задля батьків.

Адже Божі дарування і покликання не скасовуються.

Бо як ви колись не корились Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,

так і вони нині спротивилися задля милосердя над вами, щоб і самі були помилувані.

Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб усіх помилувати.

О, глибино багатства, премудрости, розуму Божого! Які незбагненні його присуди і недосліджені його дороги!

Бо хто пізнав розум Господній? Або хто був дорадником йому?

Або хто дав йому раніше, щоб воно було віддане?

Бо все з нього, через нього і для нього! Йому слава навіки. Амінь.

Російський синодальний переклад

Итак, спрашиваю: неужели Бог отверг народ Свой? Никак. Ибо и я Израильтянин, от семени Авраамова, из колена Вениаминова.

Не отверг Бог народа Своего, который Он наперед знал. Или не знаете, что говорит Писание в повествовании об Илии? как он жалуется Богу на Израиля, говоря:

Господи! пророков Твоих убили, жертвенники Твои разрушили; остался я один, и моей души ищут.

Что же говорит ему Божеский ответ? Я соблюл Себе семь тысяч человек, которые не преклонили колени перед Ваалом.

Так и в нынешнее время, по избранию благодати, сохранился остаток.

Но если по благодати, то не по делам; иначе благодать не была бы уже благодатью. А если по делам, то это уже не благодать; иначе дело не есть уже дело.

Что же? Израиль, чего искал, того не получил; избранные же получили, а прочие ожесточились,

как написано: Бог дал им дух усыпления, глаза, которыми не видят, и уши, которыми не слышат, даже до сего дня.

И Давид говорит: да будет трапеза их сетью, тенетами и петлею в возмездие им;

да помрачатся глаза их, чтобы не видеть, и хребет их да будет согбен навсегда.

Итак спрашиваю: неужели они преткнулись, чтобы совсем пасть? Никак. Но от их падения спасение язычникам, чтобы возбудить в них ревность.

Если же падение их - богатство миру, и оскудение их - богатство язычникам, то тем более полнота их.

Вам говорю, язычникам. Как Апостол язычников, я прославляю служение мое.

Не возбужу ли ревность в сродниках моих по плоти и не спасу ли некоторых из них?

Ибо если отвержение их - примирение мира, то что будет принятие, как не жизнь из мертвых?

Если начаток свят, то и целое; и если корень свят, то и ветви.

Если же некоторые из ветвей отломились, а ты, дикая маслина, привился на место их и стал общником корня и сока маслины,

то не превозносись перед ветвями. Если же превозносишься, то вспомни, что не ты корень держишь, но корень тебя.

Скажешь: "ветви отломились, чтобы мне привиться ".

Хорошо. Они отломились неверием, а ты держишься верою: не гордись, но бойся.

Ибо если Бог не пощадил природных ветвей, то смотри, пощадит ли и тебя.

Итак видишь благость и строгость Божию: строгость к отпадшим, а благость к тебе, если пребудешь в благости Божией; иначе и ты будешь отсечен.

Но и те, если не пребудут в неверии, привьются, потому что Бог силен опять привить их.

Ибо если ты отсечен от дикой по природе маслины и не по природе привился к хорошей маслине, то тем более сии природные привьются к своей маслине.

Ибо не хочу оставить вас, братия, в неведении о тайне сей, - чтобы вы не мечтали о себе, - что ожесточение произошло в Израиле отчасти, до времени, пока войдет полное число язычников;

и так весь Израиль спасется, как написано: придет от Сиона Избавитель, и отвратит нечестие от Иакова.

И сей завет им от Меня, когда сниму с них грехи их.

В отношении к благовестию, они враги ради вас; а в отношении к избранию, возлюбленные Божии ради отцов.

Ибо дары и призвание Божие непреложны.

Как и вы некогда были непослушны Богу, а ныне помилованы, по непослушанию их,

так и они теперь непослушны для помилования вас, чтобы и сами они были помилованы.

Ибо всех заключил Бог в непослушание, чтобы всех помиловать.

О, бездна богатства и премудрости и ведения Божия! Как непостижимы судьбы Его и неисследимы пути Его!

Ибо кто познал ум Господень? Или кто был советником Ему?

Или кто дал Ему наперед, чтобы Он должен был воздать?

Ибо все из Него, Им и к Нему. Ему слава во веки, аминь.