9

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Я кажу в Христі правду, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Святім Дусі.

Смуток мені великий і безнастанний біль у моїм серці.

Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені тілом;

вони - ізраїльтяни, їм належить усиновлення і слава, і завіти, і законодавство, і богослужба, й обітниці;

їхні отці, з них і Христос тілом, який над усім - Бог, благословенний повіки. Амінь.

Воно не так, щоб слово Боже не здійснилося: бо не всі ті, що від Ізраїля - ізраїльтяни;

і не тому, що нащадки Авраама - всі діти, але: «Від Ісаака назоветься твоє потомство»,

тобто, не тілесні діти - то діти Божі, але діти обітниці вважаються за нащадків.

Слово ж обітниці таке: «Цієї самої пори я прийду, і буде син у Сари.»

Ба більше: Ревека зачала від одного ложа батька нашого Ісаака;

коли ж вони ще й не народились і нічого доброго чи злого не зробили, - щоб постанова Божа була за вибором,

не від діл, але від того, який кличе, - їй було сказано: «Старший молодшому буде служити!»

Як написано: «Якова полюбив я, Ісава ж зненавидів.»

Що ж скажемо? Що Бог несправедливий? Зовсім ні!

Бо він каже Мойсеєві: «Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджусь, над ким хочу змилосердитися.»

Отже це - не справа того, хто хоче, ані того, хто біжить, але Бога, що милує.

Письмо бо каже фараонові: «Власне, на те я тебе поставив, щоб на тобі показати мою силу і щоб по всій землі славилося моє ім'я.»

Отож, кого він хоче, того милує, а кого хоче, того чинить затверділим.

Скажеш, отже, мені: «Чому ще хтось докоряє? Хто бо спротивиться його волі?»

А хто ти такий, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Хіба виріб із глини скаже тому, хто його зробив: «Навіщо зробив єси мене так?»

Хіба ганчар не має над глиною влади, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?

Коли ж Бог, хотівши показати гнів свій і виявити свою силу, зносив з великим довготерпінням посудини гніву, що вже були готові на погибель,

щоб виявити багатство своєї слави на посудинах милосердя, котрі він наперед приготував на славу,

-на нас, яких покликав не тільки від юдеїв, а й від поган, -

як і в Осії він говорить: «Назву не мій народ моїм народом, і нелюбу - улюбленою.

І на тім місці, де було їм сказано: «Ви - не мій народ!», там їх назвуть синами Бога живого.»

Ісая ж про Ізраїля проголошує: «Хоч би число синів Ізраїля було, як морський пісок, тільки останок спасеться»,

. Господь бо негайно і цілковито виконає своє слово на землі.

. І як прорік Ісая: «Якби Господь сил не лишив нам насіння, ми були б, як Содом, і стали б подібні до Гомори.»

Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, осягли праведність, і то праведність, що від віри;

Ізраїль же, що шукав закону праведности, не досяг закону праведности.

Чому? Бо вони спирались не на віру, а неначе на діла. Вони спотикнулись об камінь спотикання,

як написано: «Ось я кладу в Сіоні камінь спотикання і скелю падіння. Хто ж вірує в нього, не осоромиться.»

Переклад Огієнка

Кажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого,

що маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого!

Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;

вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці,

що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь.

Не так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля,

і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: в Ісаку буде насіння тобі.

Цебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння.

А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари.

І не тільки це, але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака,

бо коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні

не від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому,

як і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів.

Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні!

Бо Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись.

Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.

Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення.

Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує.

А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?

Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так?

Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?

Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль,

і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,

на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.

Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою,

і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого!

А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться,

бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі!

І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!

Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,

а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.

Чому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання,

як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!

Переклад Куліша

Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкує менї (й) совість моя Духом сьвятим,

що великий менї смуток, і безустання болесть серцю моєму.

Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних менї по тїлу;

вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;

їх і отцї, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь.

Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всї ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,

анї всї дїти, тим що вони насїннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насїннє.

Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полїчені в насїннє.

Слово бо обітування таке: Пори сієї прийду, і буде Сарі син.

Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;

ще бо не родились, анї зробили нїчого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе),

сказано їй, що більший служити ме меншому,

яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидїв.

Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.

Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.

Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.

Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя моє по всїй землї.

Тим же то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).

Скажеш же менї: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?

Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо зробив єси мене так?

Або не має власти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?

Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,

і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,

як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?

Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.

І буде на місцї, де сказано їм: Не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.

Ісаїя ж покликує про Ізраїля: Хоч би було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:

скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землї.

І яко ж прорік Ісаїя: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.

Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;

Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.

Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.

Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень поблазнї, а всякий, хто вірує в Него, не осоромить ся.

Переклад УБТ Турконяка

Правду кажу в Христі, не вводжу в оману, як свідчить мені моє сумління у Святім Дусі,

що я маю великий смуток і безнастанний біль мого серця!

Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа задля моїх братів, моїх рідних за тілом,

тобто ізраїльців, яким належить синівство, слава, заповіти, законодавство, служба, обітниці.

Їхніми є батьки, від них же тілом і Христос, який є Богом над усіма - благословенний на віки, амінь.

Не так воно, щоб Боже слово не збулося. Бо не всі, що від Ізраїля, є Ізраїлем;

і не всі є дітьми Авраама, які з роду його; але: В Ісаакові буде тобі насіння.

Тобто не тілесні діти є Божими дітьми, але діти обітниці вважаються за насіння.

Бо ось яким було слово обітниці: В той час прийду - і буде в Сарри син.

І не тільки це, а й Ревека зачала в той самий час від нашого батька Ісаака.

Ще до їхнього народження, коли вони не зробили ще нічого ні доброго, ні злого, - щоб постанова Божа виявилася у виборі -

не від діл, але від того, хто закликає, - сказано їй, що старший послужить меншому, -

згідно з написаним: Якова я полюбив, а Ісава зненавидів.

Що ж скажемо? Може, в Бога несправедливість? Зовсім ні!

Бо він сказав Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитися.

Отож, це не залежить ні від того, хто хоче, ані від того, хто біжить, але від Бога, який милує.

Бо Писання каже фараонові: Власне, на те я і поставив тебе, щоб показати на тобі свою силу, щоб прославилося моє ім'я на всій землі.

Отож, кого хоче, - милує, а кого хоче, - робить черствим.

А ти кажеш мені: Чому ще докоряє? Бо хто може противитися його волі?

О людино, хто ти, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже витвір своєму Творцеві: Чому зробив ти мене таким?

І чи не має влади гончар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину для почесного використання, а другу не для почесного?

Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити свою могутність, щадив з великим терпінням посудини гніву, приготовані на погибель,

щоб виказати багатство своєї слави на посудинах милосердя, які раніше приготував був на славу,

нас, яких прикликав не тільки від юдеїв, а й від поган.

Як і в Осії каже: Назву не мій народ - моїм народом, а нелюбу - улюбленою.

І буде: І на місці, де сказано їм: Ви не є моїм народом, - там будуть названі сини живого Бога.

Ісая виголошує про Ізраїль: Хоч буде число синів Ізраїлю, мов пісок у морі, але спасеться останок.

Бо, довершуючи і скорочуючи, Господь виповнить на землі слово [, слово, що скорочене в справедливості].

Так, як це передбачав Ісая: Якби Господь Саваот не лишив нам насіння, ми стали б, як Содом, і уподібнилися б до Гомори.

Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, осягнули праведність, - ту праведність, що від віри;

а Ізраїль, що шукав закону праведности, не осягнув закону праведности.

Чому? Бо шукали не з віри, але з діл [закону]. Вони спіткнулися об камінь спотикання,

як ото написано: Ось, кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і хто вірить у нього, не буде посоромлений.

Російський синодальний переклад

Истину говорю во Христе, не лгу, свидетельствует мне совесть моя в Духе Святом,

что великая для меня печаль и непрестанное мучение сердцу моему:

я желал бы сам быть отлученным от Христа за братьев моих, родных мне по плоти,

то есть Израильтян, которым принадлежат усыновление и слава, и заветы, и законоположение, и богослужение, и обетования;

их и отцы, и от них Христос по плоти, сущий над всем Бог, благословенный во веки, аминь.

Но не то, чтобы слово Божие не сбылось: ибо не все те Израильтяне, которые от Израиля;

и не все дети Авраама, которые от семени его, но сказано: в Исааке наречется тебе семя.

То есть не плотские дети суть дети Божии, но дети обетования признаются за семя.

А слово обетования таково: в это же время приду, и у Сарры будет сын.

И не одно это; но так было и с Ревеккою, когда она зачала в одно время двух сыновей от Исаака, отца нашего.

Ибо, когда они еще не родились и не сделали ничего доброго или худого (дабы изволение Божие в избрании происходило

не от дел, но от Призывающего ), сказано было ей: больший будет в порабощении у меньшего,

как и написано: Иакова Я возлюбил, а Исава возненавидел.

Что же скажем? Неужели неправда у Бога? Никак.

Ибо Он говорит Моисею: кого миловать, помилую; кого жалеть, пожалею.

Итак помилование зависит не от желающего и не от подвизающегося, но от Бога милующего.

Ибо Писание говорит фараону: для того самого Я и поставил тебя, чтобы показать над тобою силу Мою и чтобы проповедано было имя Мое по всей земле.

Итак, кого хочет, милует; а кого хочет, ожесточает.

Ты скажешь мне: "за что же еще обвиняет? Ибо кто противостанет воле Его?"

А ты кто, человек, что споришь с Богом? Изделие скажет ли сделавшему его: "зачем ты меня так сделал?"

Не властен ли горшечник над глиною, чтобы из той же смеси сделать один сосуд для почетного употребления, а другой для низкого?

Что же, если Бог, желая показать гнев и явить могущество Свое, с великим долготерпением щадил сосуды гнева, готовые к погибели,

дабы вместе явить богатство славы Своей над сосудами милосердия, которые Он приготовил к славе,

над нами, которых Он призвал не только из Иудеев, но и из язычников?

Как и у Осии говорит: не Мой народ назову Моим народом, и не возлюбленную - возлюбленною.

И на том месте, где сказано им: вы не Мой народ, там названы будут сынами Бога живаго.

А Исаия провозглашает об Израиле: хотя бы сыны Израилевы были числом, как песок морской, только остаток спасется;

ибо дело оканчивает и скоро решит по правде, дело решительное совершит Господь на земле.

И, как предсказал Исаия: если бы Господь Саваоф не оставил нам семени, то мы сделались бы, как Содом, и были бы подобны Гоморре.

Что же скажем? Язычники, не искавшие праведности, получили праведность, праведность от веры.

А Израиль, искавший закона праведности, не достиг до закона праведности.

Почему? потому что искали не в вере, а в делах закона. Ибо преткнулись о камень преткновения,

как написано: вот, полагаю в Сионе камень преткновения и камень соблазна; но всякий, верующий в Него, не постыдится.