8

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Нема, отже, тепер ніякого засуду для тих, що в Христі Ісусі.

Бо закон духа, (що дає) життя в Христі Ісусі, визволив тебе від закону гріха і смерти.

Бо те, що було неможливим для закону, ослабленого тілом, Бог, - пославши свого Сина в тілі, схожім на гріховне тіло, ради гріха, осудив гріх у тілі,

щоб оправдання закону здійснилося на нас, що ходимо не за тілом, а за духом.

Бо ті, що живуть за тілом, думають про тілесне; ті ж, що за духом, - про духове.

Бо прагнення тіла (веде) до смерти, а прагнення духа - до життя і миру;

тому що прагнення тіла вороже Богові - бо не кориться законові Божому, та й не може.

Тілесні не можуть подобатись Богові.

Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Коли ж хтось Духа Христового не має, той йому не належить.

А як Христос у вас, то тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність.

І коли Дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом своїм, що живе у вас.

Тим то, брати, ми боржники не тілу, щоб за тілом жити;

бо коли живете за тілом, то помрете. Якже ви духом умертвляєте тілесні вчинки, будете жити.

Усі бо ті, що їх водить Дух Божий, вони - сини Божі.

Бо ви не прийняли дух рабства, щоб знову підлягати боязні, але прийняли дух усиновленя, яким кличемо: «Авва! -Отче!»

Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми - діти Божі;

а коли діти, то й спадкоємці ж Божі - співспадкоємці Христа, якщо ми страждаємо разом із ним, щоб разом з ним і прославитися.

Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам з'явитися.

Бо створіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих.

Створіння було підпорядковане суєті не добровільно, а через того, хто його підкорив, у надії,

що й саме створіння визволиться від рабства тління, на свободу слави дітей Божих.

Бо знаємо, що все створіння разом понині стогне і разом страждає у тяжких муках.

Не тільки вони, а й ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла,

бо ми надією спаслися. Коли ж хтось бачить те, чого надіється, то це не є вже надія; бо що хтось бачить, хіба того надіється?

Якже ми сподіваємося, чого не бачимо, очікуємо його витривало.

Так само й Дух допомагає нам у немочі нашій; про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо, але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними.

А той, хто досліджує серця, знає, яке бажання Духа і що він заступається за святих згідно з Божою волею.

. Ми знаємо, що тим, які люблять Бога, - покликаним за його постановою, усе співдіє на добро.

. Бо яких він передбачив, тих наперед призначив, щоб були подібні до образу Сина його, щоб він був первородний між багатьма братами;

яких же наперед призначив, тих і покликав; а яких покликав, тих оправдав; яких же оправдав, тих і прославив.

Що скажемо на це? Коли Бог за нас, хто проти нас?

Він власного Сина свого не пощадив, а видав його за всіх нас, - як же разом із ним не подарує нам усього?

Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог - той, що оправдує;

хто ж той, що засудить? Христос Ісус, який умер, ба й воскрес, що по правиці Божій, - він заступається за нас.

Хто нас відлучить від Христової любови? Горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?

Як написано: «За тебе нас увесь день убивають, уважають нас за овець (призначених) на заріз.»

Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки тому, хто полюбив нас.

Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили,

ні висота, ні глибина, ані інше якесь створіння не зможе нас відлучити від Божої любови, що в Христі Ісусі, Господі нашім.

Переклад Огієнка

Тож немає тепер жадного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за духом,

бо закон духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха й смерти.

Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі,

щоб виконалось виправдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за духом.

Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне, а хто за духом про духовне.

Бо думка тілесна то смерть, а думка духовна життя та мир,

думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може.

І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові.

А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його.

А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність.

А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас.

Тому то, браття, ми не боржники тіла, щоб жити за тілом;

бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити.

Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі;

бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче!

Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі.

А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись.

Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас.

Бо чекання створіння очікує з'явлення синів Божих,

бо створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії,

що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.

Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі.

Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.

Надією бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся?

А коли сподіваємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю.

Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями.

А Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих.

І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.

Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами.

А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив.

Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас?

Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?

Хто оскаржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує.

Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас.

Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?

Як написано: За Тебе нас цілий день умертвляють, нас уважають за овець, приречених на заколення.

Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив.

Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили,

ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!

Переклад Куліша

Тим же то тепер нема нїякого осуду тим, що в Христї Ісусї не по тїлу ходять, а по духу.

Закон бо духа життя в Христї Ісусї визволив мене від закону гріха і від смерти.

Позаяк закон, ослаблений тїлом, був безсилен, то Бог, піславши Сина свого в подобі тїла гріховного і ради гріха, осудив гріх у тїлї,

щоб оправданнє закону сповнилось в нас, которі не по тїлу ходимо, а по духу.

Которі бо по тїлу, ті думають про тїлесне, которі ж по духу, - про духовне.

Думаннє бо тїлесне - смерть, а думаннє духовне - життє і впокій.

Тим що думаннє тїлесне - ворогуваннє проти Бога; законові бо Божому не корить ся, та й не може.

Хто бо по тїлу, ті Богу вгодити не можуть.

Ви ж не по тїлу, а в дусї, коли тільки Дух Божий домує в вас. Коли ж хто Духа Христового не має, то сей не Його.

Коли ж Христос в вас, тодї тїло мертве для гріха, дух же живий ради праведности.

Коли ж Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих домує в вас, то Воскресивший Христа із мертвих оживить і смертні тїла ваші Духом своїм, що домує в вас.

Тим же то, браттє, ми довжники не тїлу, щоб по тїлу жити.

Коли бо живете по тїлу, то помрете; коли ж духом дїла тїлесні мертвите, будете живі.

Котрі бо Духом Божим водять ся, ті сини Божі.

Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче!

Сей самий Дух сьвідкує нашому духові, що ми дїти Божі,

коли ж дїти, то й наслїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись.

Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас.

Бо дожиданнє творива дожидає одкриття синів Божих.

Суєтї бо твориво підневолилось не по волї, а через підневолившого, в надїї,

що й саме твориво визволить ся з неволї зотлїння на волю слави дїтей Божих.

Знаємо бо, що все твориво вкупі стогне і мучить ся аж досї.

Не тільки ж (воно), та й ми самі, первоплід духа маючи, й ми самі в собі стогнемо, ждучи всиновлення, избавлення тїла нашого.

Надїєю бо спаслись ми; надїя ж видима не єсть надїя; що бо хто бачить, чого й надїятись?

Коли ж надїємось, чого не бачимо, терпіннєм ждемо.

Так же само й Дух помагає нам в немощах наших; про що бо молитись нам так, як треба, не знаємо, та сам Дух заступаєть ся за нас стогнаннєм невимовним.

Той же, хто вивідує серця, знає, яка думка в Духа; бо по Богу промовляє за сьвятих.

Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго, котрі по постанові (Його) покликані;

бо котрих наперед узнав, тих наперед і призначив бути подобним образу Сина Його, щоб Він був первородним між многими братами.

А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого оправдив, тих і прославив.

Що ж скажемо на се? Коли Бог за нас, хто на нас?

Він, що свого Сина не пощадив, а за всїх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує?

Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог же, той, що оправдує!

Хто ж се, що осуджує? (Та ж) Христос умер, ба й воскрес; Він і по правицї в Отця, Він і заступаєть ся за нас!

Хто нас розлучить од любови Христової? чи горе, чи тїснота, чи гоненнє, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч?

Яко ж писано: задля тебе вбивають нас увесь день, полїчено нас як овечок на заріз.

Та у всьому тому ми побіждаємо через Возлюбившого нас.

Упевнив ся бо я, що нї смерть, нї життє, нї ангели, нї князївства, нї сили, нї теперішнє, нї будуче,

нї висота, нї глибина, нї инше яке твориво не возможе нас розлучити від любови Божої, що в Христї Ісусї, Господї нашім.

Переклад УБТ Турконяка

Тож нема тепер ніякого осуду тим, [які ходять] у Христі Ісусі [не за тілом, а за духом].

Бо закон духа, життя в Ісусі Христі визволив тебе від закону гріха й смерти.

Бо що було неможливе для закону через неміч тіла, то Бог, пославши свого Сина в подобі гріховного тіла, - в гріху засудив цей гріх у тілі,

щоб виправдання закону виповнилося в нас, що ходимо не за тілом, але за духом.

Бо ті, що є за тілом, думають про тілесне; а ті що, за духом, - про духовне.

Адже тілесне мудрування - то смерть, а думка духа - то життя й мир;

тілесне мудрування - ворожнеча проти Бога, воно не підкоряється Божому законові, та й не може.

І ті, що живуть тілом, Богові догодити не можуть.

Ви живете не тілом, а духом, тому що Божий дух живе у вас. Якщо ж хтось не має Христового духа, той йому не належить.

Коли Христос у вас, то тіло мертве через гріх, але дух живе через праведність.

Якщо дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих, живе у вас, то той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і ваші мертві тіла тим самим духом, що живе у вас.

Тому, брати, ми не боржники тіла, щоб тілом жити.

Бо якщо живете тілом, - помрете; якщо ж духом умертвляєте тілесні вчинки, - житимете.

Бо всі, що водяться Божим духом, є Божі сини.

Бо ви не одержали духа рабства знову на страх, але одержали Духа синівства, через який кличемо: Авва, Батько!

Сам Дух свідчить нашому духові, що ми є Божими дітьми.

Якщо ж ми діти, то й спадкоємці - спадкоємці Божі, співспадкоємці Христа, якщо лиш з ним терпимо, щоб з ним і прославитися.

Бо я вважаю, що терпіння нинішнього часу нічого не варті супроти майбутньої слави, що має з'явитися в нас.

Усе створене з надією очікує з'явлення Божих синів.

Бо все створене підкорилося марноті не добровільно, а через того, хто його підкорив, сподіваючись,

що саме створіння буде визволене від рабства тління - на свободу слави дітей Божих.

Бо знаємо, що все створіння разом стогне й страждає аж донині.

Та не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, самі в собі стогнемо, очікуючи всиновлення та викуплення нашого тіла.

Бо ми надією спаслися. Надія ж, яку бачимо, вже не є надією: бо хіба надіється хтось на те, що бачить?

Якщо ж надіємось на те, чого не бачимо, то терпляче очікуємо на нього.

Отак і Дух допомагає нам у наших немочах: бо не знаємо, про що як слід і помолитися; але сам Дух заступається [за нас] невимовними зідханнями.

А той, хто досліджує серця, знає, яка то думка Духа, бо він заступається за святих з Божої волі.

Знаємо ж, що тим, які люблять Бога і які покликані за його передбаченням, все виходить на добро.

Бо яких передбачив, тих наперед і призначив, щоб були вони подібні до образу його Сина, щоб він був первістком серед багатьох братів;

а яких наперед призначив, тих і покликав; а яких покликав, тих і виправдав; а яких виправдав, тих і прославив.

Що ж скажемо на це? Якщо Бог з нами, то хто проти нас?

Той, хто свого Сина не пощадив, а видав його за нас усіх, - то хіба разом з ним не подарує нам усього?

Хто звинувачуватиме Божих обранців? Бог їх виправдує,

а хто засудить? Ісус Христос, який помер, ще й воскрес; який праворуч Бога, - він і заступається за нас!

Хто нас відлучить від любови Христа? Чи терпіння, чи утиски, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?

Так, як написано: За тебе нас убивають щодня, ми вважаємо себе за овець, призначених на заріз.

Але в цьому всьому перемагаємо через того нас полюбив.

Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні влади, ні сили, ні теперішнє, ні майбутнє,

ні висота, ні глибина, ні будь-яке інше створіння не зможе нас відлучити від Божої любови, яка є в нашім Господі Ісусі Христі!

Російський синодальний переклад

Итак нет ныне никакого осуждения тем, которые во Христе Иисусе живут не по плоти, но по духу,

потому что закон духа жизни во Христе Иисусе освободил меня от закона греха и смерти.

Как закон, ослабленный плотию, был бессилен, то Бог послал Сына Своего в подобии плоти греховной в жертву за грех и осудил грех во плоти,

чтобы оправдание закона исполнилось в нас, живущих не по плоти, но по духу.

Ибо живущие по плоти о плотском помышляют, а живущие по духу - о духовном.

Помышления плотские суть смерть, а помышления духовные - жизнь и мир,

потому что плотские помышления суть вражда против Бога; ибо закону Божию не покоряются, да и не могут.

Посему живущие по плоти Богу угодить не могут.

Но вы не по плоти живете, а по духу, если только Дух Божий живет в вас. Если же кто Духа Христова не имеет, тот и не Его.

А если Христос в вас, то тело мертво для греха, но дух жив для праведности.

Если же Дух Того, Кто воскресил из мертвых Иисуса, живет в вас, то Воскресивший Христа из мертвых оживит и ваши смертные тела Духом Своим, живущим в вас.

Итак, братия, мы не должники плоти, чтобы жить по плоти;

ибо если живете по плоти, то умрете, а если духом умерщвляете дела плотские, то живы будете.

Ибо все, водимые Духом Божиим, суть сыны Божии.

Потому что вы не приняли духа рабства, чтобы опять жить в страхе, но приняли Духа усыновления, Которым взываем: "Авва, Отче!"

Сей самый Дух свидетельствует духу нашему, что мы - дети Божии.

А если дети, то и наследники, наследники Божии, сонаследники же Христу, если только с Ним страдаем, чтобы с Ним и прославиться.

Ибо думаю, что нынешние временные страдания ничего не стоят в сравнении с тою славою, которая откроется в нас.

Ибо тварь с надеждою ожидает откровения сынов Божиих,

потому что тварь покорилась суете не добровольно, но по воле покорившего ее, в надежде,

что и сама тварь освобождена будет от рабства тлению в свободу славы детей Божиих.

Ибо знаем, что вся тварь совокупно стенает и мучится доныне;

и не только она, но и мы сами, имея начаток Духа, и мы в себе стенаем, ожидая усыновления, искупления тела нашего.

Ибо мы спасены в надежде. Надежда же, когда видит, не есть надежда; ибо если кто видит, то чего ему и надеяться?

Но когда надеемся того, чего не видим, тогда ожидаем в терпении.

Также и Дух подкрепляет нас в немощах наших; ибо мы не знаем, о чем молиться, как должно, но Сам Дух ходатайствует за нас воздыханиями неизреченными.

Испытующий же сердца знает, какая мысль у Духа, потому что Он ходатайствует за святых по воле Божией.

Притом знаем, что любящим Бога, призванным по Его изволению, все содействует ко благу.

Ибо кого Он предузнал, тем и предопределил быть подобными образу Сына Своего, дабы Он был первородным между многими братиями.

А кого Он предопределил, тех и призвал, а кого призвал, тех и оправдал; а кого оправдал, тех и прославил.

Что же сказать на это? Если Бог за нас, кто против нас?

Тот, Который Сына Своего не пощадил, но предал Его за всех нас, как с Ним не дарует нам и всего?

Кто будет обвинять избранных Божиих? Бог оправдывает их.

Кто осуждает? Христос Иисус умер, но и воскрес: Он и одесную Бога, Он и ходатайствует за нас.

Кто отлучит нас от любви Божией: скорбь, или теснота, или гонение, или голод, или нагота, или опасность, или меч? как написано:

за Тебя умерщвляют нас всякий день, считают нас за овец, обреченных на заклание.

Но все сие преодолеваем силою Возлюбившего нас.

Ибо я уверен, что ни смерть, ни жизнь, ни Ангелы, ни Начала, ни Силы, ни настоящее, ни будущее,

ни высота, ни глубина, ни другая какая тварь не может отлучить нас от любви Божией во Христе Иисусе, Господе нашем.