7

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Хіба не знаєте, брати, - я тим говорю, які знають закон, - що закон панує над людиною, поки вона живе?

Отак і заміжня жінка, поки живе чоловік, зв'язана (з ним) законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.

Тим то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане (жінкою) іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від закону і не буде перелюбницею, якщо стане (жінкою) іншому чоловікові.

Так само й ви, мої брати, умерли для закону тілом Христовим, щоб належати іншому, воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові.

Бо, коли ми були в тілі, гріховні пристрасті, (розбуджені) законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерти.

Тепер же ми звільнені від закону, умерши для того, що нас тримало, немов в'язнів, щоб служити в обновленні духа, а не згідно з старим законом.

Що ж скажемо? Що закон - гріх? Борони, Боже! Але я не знав гріха, як тільки через закон: бож я не знав би пожадливости, коли б закон не наказав: «Не пожадай!»

Гріх же, взявши привід від заповіді, підняв у мені всяку пожадливість, бо без закону гріх - мертвий.

І я колись жив без закону. Та коли прийшла заповідь, гріх ожив,

а я умер; так то заповідь, що мала б бути мені на життя, стала мені на смерть.

Бо гріх, узявши привід від заповіді, звів мене і вбив нею.

Все ж таки закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.

Значить, те, що добре, принесло мені смерть? Ніколи! Але гріх, щоб показати себе, що він гріх, послуговуючись добром, завдав мені смерть, щоб гріх, завдяки заповіді, виявив свою надмірно грішну силу.

Адже знаємо, що закон духовий, а я тілесний, запроданий під гріх.

Бо, що роблю, не розумію: я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те роблю.

Коли ж роблю те, чого не хочу, то я згоджуюсь із законом, що він добрий.

Тепер же то не я те чиню, а гріх, що живе в мені.

Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то - ні;

бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу.

Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені.

Отож знаходжу (такий) закон, що, коли я хочу робити добро, зло мені накидається;

мені бо милий, за внутрішньою людиною, закон Божий,

але я бачу інший закон у моїх членах, який воює проти закону мого ума і підневолює мене законові гріха, що в моїх членах.

Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерти?

Дяка хай буде Богові через Ісуса Христа, Господа нашого! Отже, то я сам служу умом законові Божому, а тілом - законові гріха.

Переклад Огієнка

Чи ви не знаєте, браття, бо говорю тим, хто знає Закона, що Закон панує над людиною, поки вона живе?

Бо заміжня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.

Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане дружиною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Закону, і не буде перелюбницею, якщо стане за дружину іншому чоловікові.

Так, мої браття, і ви вмерли для Закону через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові.

Бо коли ми жили за тілом, то пристрасті гріховні, що походять від Закону, діяли в наших членах, щоб приносити плід смерти.

А тепер ми звільнились від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обновленням духа, а не старістю букви.

Що ж скажемо? Чи Закон то гріх? Зовсім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Закон, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: Не пожадай.

Але гріх, узявши привід від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.

А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,

а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,

бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертвив.

Тому то Закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.

Тож чи добре стало мені смертю? Зовсім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став міцно грішний через заповідь.

Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий під гріх.

Бо що я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те я роблю.

А коли роблю те, чого я не хочу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,

а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу.

Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.

Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

Тож знаходжу закона, коли хочу робити добро, що зло лежить у мені.

Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком,

та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх.

Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?

Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому то я сам служу розумом Законові Божому, але тілом закону гріховному...

Переклад Куліша

Хиба не знаєте, браттє (знаючим бо закон глаголю), що закон панує над чоловіком, доки він жив?

Бо мужня жона з живим мужем звязана законом; як же вмре муж її, тодї вона відзволена від мужа.

Тим же оце, як жив муж, перелюбницею звати меть ся, коли буде (жінкою) иншому чоловікові; коли ж умре муж її, вільна вона від закону, щоб не бути їй перелюбницею, хоч би була (жінкою) иншому чоловікові.

Оце ж, браттє моє, і ви вмерли закону тїлом Христовим, щоб бути вам Иншому, що встав із мертвих, щоб принесли ми овощ Богові.

Як були бо ми в тїлї, страсти гріховні, що були через закон, орудували в членах наших, щоб приносити овощ смертї.

Тепер же ми відзволились од закону умершого, котрим були держані, щоб служити нам (Богові) в обновленню духа, а не у ветхости писання.

Що ж скажемо? закон гріх? Нехай не буде так. Нї, я й не знав гріха, як тільки через закон, і жадоби не відав би, коли б закон не сказав: Не жадай.

Гріх же, взявшись через заповідь, підняв у менї всяку жадобу. Без закону бо гріх мертвий.

Я ж колись жив окроме закону; як же настала заповідь, гріх ожив, а я вмер.

І знайшов я, що заповідь, котра на життє, ся на смерть.

Гріх бо, узявшись через заповідь, обманив мене, і нею вбив мене.

Тим же оце закон сьвят, і заповідь сьвята, і праведна і добра.

Хиба ж добро принесло менї смерть? Нехай не буде так. Нї, гріх, щоб явив ся гріхом, добрим завдав менї смерть, щоб гріх був без міри грішен через заповідь.

Знаємо бо, що закон духовний, я ж тїлесний, проданий під гріх.

Що бо роблю, не розумію; не що бо хочу, роблю, а що ненавиджу, те роблю.

Коли ж, чого не хочу, те роблю, то хвалю закон, що добрий.

Тепер же вже не я роблю се, а гріх, що домує в менї.

Знаю бо, що не живе в менї (се єсть в тїлї моїм), добре; бо хотїннє є в мене, зробити ж що добре, не знаходжу (способу).

Бо доброго, що хочу, не роблю, а чого не хочу, лихого, те роблю.

Коли ж, чого не хочу, те роблю, то вже не я те роблю, а гріх, що домує в менї.

Оце ж знаходжу закон, що, коли хочу робити добре, передо мною лежить лихе.

Бо я кохаюсь у законї Божому по нутряному чоловікові,

бачу ж иншій закон у членах моїх, що воює проти закону ума мого і підневолює мене законові гріха, що в членах моїх.

Окаянний я чоловік! хто мене збавить од тїла смерти сієї?

Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Оце ж умом сам я служу закону Божому, тїлом же закону гріховному.

Переклад УБТ Турконяка

Хіба не знаєте, браття, - а звертаюся до тих, хто знає закон, - що закон панує над людиною, доки вона живе?

Одружена жінка, доки живе її чоловік, прив'язана до нього законом; коли ж помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.

Тому, доки її чоловік живий, вона стає перелюбницею, якщо стане дружиною іншого чоловіка. Коли ж помре чоловік, вона звільняється від закону і не буде перелюбницею, як стане за дружину іншому чоловікові.

Тому, брати мої, і ви померли для закону тілом Христовим, щоб належати іншому, - тому, що встав із мертвих, - аби принесли ми плід Богові.

Бо коли ми були в тілі, то гріховні пристрасті, що є під законом, діяли в наших членах, щоб чинити плід смерти.

Нині ж ми звільнилися від закону, померли для того, що нас зв'язувало, щоб бути рабами в оновленні духа, а не старості писання.

То що ж скажемо? Що, - закон є гріхом? Зовсім ні! Але я пізнав гріх тільки через закон. Я не знав би злого жадання, якби закон не повелів: Не пожадай.

Гріх же, взявши привід від заповіді, підняв у мені всякі злі пожадання; бо гріх без закону - мертвий.

Я жив колись без закону, а щойно прийшла заповідь, - гріх ожив;

я ж - помер; тому заповідь, дана для життя, спричинила мою смерть.

Бо гріх, спричинений заповіддю, звів мене й умертвив нею.

Отже, закон - святий, а заповідь - теж свята, праведна, добра.

Чи спричинило мою смерть добро? Цілковито ні! Але гріх, щоб і виявитися гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став, цілком очевидно, грішним - через заповідь.

Бо знаємо, що закон духовний, а я - тілесний, проданий гріхові.

Бо не розумію, що чиню: роблю не те, що хочу, а те, що ненавиджу.

Коли ж роблю те, чого не хочу, то згоджуюся із законом, що він добрий.

Нині не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

Бо знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро: бажання є в мені, але щоб виконувати це добро, - того не [знаходжу].

Не роблю того добра, якого хочу, але те зло, якого не хочу, - його роблю.

Якщо ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, але робить той гріх, що живе в мені.

Отже, я виявляю такий закон: як хочу робити добро, то мені накидається зло.

Насолоджуюся Божим законом - за внутрішньою людиною;

та бачу інший закон у моїх членах, що воює проти закону мого розуму і полонить мене законом гріха, що перебуває в моїх членах.

Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерти?

Дяка Богові - через нашого Господа Ісуса Христа! Отже, я сам розумом служу Божому законові, а тілом - законові гріха.

Російський синодальний переклад

Разве вы не знаете, братия (ибо говорю знающим закон ), что закон имеет власть над человеком, пока он жив?

Замужняя женщина привязана законом к живому мужу; а если умрет муж, она освобождается от закона замужества.

Посему, если при живом муже выйдет за другого, называется прелюбодейцею; если же умрет муж, она свободна от закона, и не будет прелюбодейцею, выйдя за другого мужа.

Так и вы, братия мои, умерли для закона телом Христовым, чтобы принадлежать другому, Воскресшему из мертвых, да приносим плод Богу.

Ибо, когда мы жили по плоти, тогда страсти греховные, обнаруживаемые законом, действовали в членах наших, чтобы приносить плод смерти;

но ныне, умерши для закона, которым были связаны, мы освободились от него, чтобы нам служить Богу в обновлении духа, а не по ветхой букве.

Что же скажем? Неужели от закона грех? Никак. Но я не иначе узнал грех, как посредством закона. Ибо я не понимал бы и пожелания, если бы закон не говорил: не пожелай.

Но грех, взяв повод от заповеди, произвел во мне всякое пожелание: ибо без закона грех мертв.

Я жил некогда без закона; но когда пришла заповедь, то грех ожил,

а я умер; и таким образом заповедь, данная для жизни, послужила мне к смерти,

потому что грех, взяв повод от заповеди, обольстил меня и умертвил ею.

Посему закон свят, и заповедь свята и праведна и добра.

Итак, неужели доброе сделалось мне смертоносным? Никак; но грех, оказывающийся грехом потому, что посредством доброго причиняет мне смерть, так что грех становится крайне грешен посредством заповеди.

Ибо мы знаем, что закон духовен, а я плотян, продан греху.

Ибо не понимаю, что делаю: потому что не то делаю, что хочу, а что ненавижу, то делаю.

Если же делаю то, чего не хочу, то соглашаюсь с законом, что он добр,

а потому уже не я делаю то, но живущий во мне грех.

Ибо знаю, что не живет во мне, то есть в плоти моей, доброе; потому что желание добра есть во мне, но чтобы сделать оное, того не нахожу.

Доброго, которого хочу, не делаю, а злое, которого не хочу, делаю.

Если же делаю то, чего не хочу, уже не я делаю то, но живущий во мне грех.

Итак я нахожу закон, что, когда хочу делать доброе, прилежит мне злое.

Ибо по внутреннему человеку нахожу удовольствие в законе Божием;

но в членах моих вижу иной закон, противоборствующий закону ума моего и делающий меня пленником закона греховного, находящегося в членах моих.

Бедный я человек! кто избавит меня от сего тела смерти?

Благодарю Бога моего Иисусом Христом, Господом нашим. Итак тот же самый я умом моим служу закону Божию, а плотию закону греха.