25

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Прибувши, отже, в провінцію, Фест на третій день пішов з Кесарії до Єрусалиму;

а первосвященики та провідники юдеїв з'явилися перед ним із скаргою на Павла і домагалися в нього,

благаючи ласки відносно нього (Павла), аби він був перевезений у Єрусалим, готуючи засідку, щоб на дорозі його вбити.

Та Фест відповів, щоб Павла тримали в Кесарії, бо й сам він мав вирушити туди незабаром;

«Нехай ті з вас, - мовив, - що здатні до того, йдуть зо мною, і коли в цьому чоловікові є щось каригідне, хай його винуватять.»

Перебувши в них не більш, як днів вісім або десять, він прийшов у Кесарію, а наступного дня, сівши на суді, звелів привести Павла.

Коли ж цей прибув, юдеї, що поприходили з Єрусалиму, обступили його і висували проти нього силу тяжких обвинувачень, що їх не могли довести.

Павло боронився: «Я ні проти юдейського закону, ні проти храму, ні проти кесаря нічим не провинився.»

Та Фест, бажаючи юдеям догодити, у відповідь Павлові мовив: «Хочеш іти в Єрусалим і там судитися передо мною у цій справі?»

А Павло відповів: «Я стою перед судом кесаря: там мене слід судити. Юдеїв я нічим не скривдив, як і сам ти дуже добре знаєш.

Коли ж я справді винний або зробив щось гідне смерти, я не відмовляюся умерти. Якже нема нічого з того, в чому оці мене винуватять, ніхто не може мене їм видати. На кесаря покликаюся!»

Тоді Фест, поговоривши з радою, відповів: «Ти покликався на кесаря, підеш до кесаря.»

Минуло кілька днів, і цар Агриппа з Вернікою прийшли в Кесарію вітати Феста.

А що вони пробули там чимало днів, Фест виклав цареві справу Павла: «Є тут -сказав він - один чоловік, якого Фелікс лишив в'язнем.

На нього, як я був в Єрусалимі, первосвященики й старші юдейські зробили скаргу, домагаючись його засуду.

Я відповів їм, що римляни не мають звичаю когось видавати, поки обвинувачений не матимете обвинуватців перед собою і можливости оборонятися від обвинувачення.

Отож, вони прийшли сюди зо мною, а я без жадної проволоки, на другий же день, сівши на судилище. звелів привести того чоловіка.

Обвинуватці, що виступили проти нього, нічим не оскаржили його щодо того, в чому я підозрівав зло.

Вони ж з ним мали якісь суперечки про їхнє власне суєвір'я та про якогось Ісуса померлого, - а Павло казав, що він живе.

Я, безпорадний щодо їхньої суперечки, спитав його, чи він не хоче піти в Єрусалим і там про це судитися.

Коли ж Павло вимагав, щоб його справу затримано для вирішення Августа, я повелів його тримати, аж поки його не відправлю до кесаря.»

Агриппа ж сказав до Феста: «Я теж хотів би послухати того чоловіка.» - «Завтра - мовив той - ти послухаєш його.»

Отож, наступного дня Агриппа й Верніка прийшли з великою пихою і з тисяцькими та знатнішими мужами міста й увійшли в судову залю; на наказ Феста ввели Павла.

Тоді Фест сказав: «Аґриппо царю, і ви всі присутні з нами мужі! Бачите цього, що його ввесь народ юдейський у мене домагався в Єрусалимі і тут, гукаючи, що йому не слід більше жити.

Я ж переконався, що він не зробив нічого гідного смерти; але через те, що він сам покликався на Августа, я вирішив його туди послати.

Не маю я нічого певного про нього володареві написати, тому й привів його перед вас, а особливо перед тебе, царю Аґриппо, щоб після розсліду мав я що писати;

недоречним бо мені здається висилати в'язня і не означити вини на нього.»

Переклад Огієнка

А коли прибув Фест до свого намісництва, то він по трьох днях відійшов із Кесарії до Єрусалиму.

І поскаржилися йому на Павла первосвященики та головніші з юдеїв, і благали його,

і ніби милости просили для нього, щоб до Єрусалиму його припровадив, вони змову вчинили, щоб смерть заподіяти йому по дорозі.

А Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії, і він сам незабаром туди подається.

Отже, сказав він, хто спроможен із вас, нехай ті вирушають разом зо мною, і коли є неправда яка в чоловікові цьому, нехай оскаржають його.

І, пробувши в них днів не більше як вісім чи десять, він повернувся до Кесарії. А другого дня він засів на суддевім сидінні, і звелів, щоб привести Павла.

Як його ж привели, то стали навколо юдеї, що поприходили з Єрусалиму, і Павлу закидали багато тяжких винувачень, що їх не могли довести,

бо Павло боронився: Я не провинився ні в чім ані проти Закону юдейського, ані проти храму, ані супроти кесаря.

Тоді Фест, що бажав догодити юдеям, промовив Павлові на відповідь: Чи ти хочеш до Єрусалиму піти, і там суд прийняти від мене про це?

Та Павло відказав: Я стою перед судом кесаревим, де належить мені суд прийняти. Юдеїв нічим я не скривдив, як і ти дуже добре те знаєш.

Бо коли допустився я кривди, або гідне смерти вчинив що, то не відмовляюся вмерти. Як нема ж нічого того, у чім вони винуватять мене, то не може ніхто мене видати їм. Відкликаюсь до кесаря!

Тоді Фест, побалакавши з радою, відповідь дав: Ти відкликавсь до кесаря, до кесаря підеш!

Як минуло ж днів кілька, цар Агріппа й Верніка приїхали до Кесарії, щоб Феста вітати.

А що там багато днів вони пробули, то Фест виклав справу Павлову цареві й промовив: Є один чоловік від Фелікса лишений в'язень,

на якого, як в Єрусалимі я був, первосвященики й старші юдейські принесли скаргу, домагаючись його осуду.

Я їм відповів, що римляни не мають звичаю людину якусь видавати на згубу, поки пізваний перед собою не матиме обвинувачів, і не буде йому дано можности для оборони від закидів.

І як зійшлись вони тут, то я, зволікання не роблячи жадного, сів наступного дня на сидіння суддеве, і звелів привести цього мужа.

І винувальники стали круг нього, проте не вказали вини ані жадної з тих, яких я сподівався.

Та мали вони проти нього якісь суперечки про власне своє марновірство, і про якогось Ісуса померлого, про Якого Павло твердив, що живий Він.

І я був непевний у цьому змаганні й спитав, чи не хоче піти він до Єрусалиму, і там суд прийняти про це?

Через те ж, що Павло заявив, щоб залишений був він на кесарів розсуд, я звелів сторожити його, аж поки його не відправлю до кесаря.

А Агріппа промовив до Феста: Хотів би і я цього мужа послухати! Узавтра сказав той почуєш його.

А назавтра Агріппа й Верніка прийшли з превеликою пишнотою, і на залю судову ввійшли разом з тисяцькими та значнішими мужами міста. І як Фест наказав, то Павло був приведений.

І сказав до них Фест: О царю Агріппо, та з нами присутні всі мужі! Ви бачите того, що за нього ввесь люд юдейський мені докучав в Єрусалимі та тут, кричачи, що йому не повинно більш жити.

Я ж дізнавсь, що нічого, вартого смерти, він не вчинив; а що сам він відкликавсь до Августа, розсудив я послати його.

Нічого не маю я певного, що міг би про нього писати до пана. Тому я припровадив його перед вас, а найбільш перед тебе, царю Агріппо, щоб після переслухання мав що писати.

Бо здається мені нерозважливим ув'язненого посилати, і не означити обвинувачень на нього.

Переклад Куліша

Прибувши ж Фест у ту країну, по трох днях пійшов у Єрусалим з Кесариї.

І явились перед ним архиєреї та значні з Жидів проти Павла, й благали його,

просячи ласку в него, щоб післав його в Єрусалим, - змовившись, щоб його вбити на дорозї.

Фест же відказав, що Павла стережуть у Кесариї, і що він сам незабаром має пійти (туди).

Которі ж з між вас, каже, згідні в сьому, нехай ідуть зо мною, і коли що є в сьому чоловікові, нехай винують його.

І, пробувши у них більш десяти днїв, прибув у Кесарию; назавтра ж сївши на судищі, звелїв привести Павла.

Як же прийшов він, обступили (його) Жиди, що прийшли з Єрусалиму, приносячи на Павла многі і тяжкі вини, котрих не змогли довести.

А він відказав, що нї проти закону Жидівського, нї проти церкви, нї проти кесаря нїчого не провинив.

Фест же, хотївши Жидам угодити, озвавшись, каже Павлові: Хочеш іти в Єрусалим, і там судитись передо мною в сьому?

Рече ж Павел: Я стою перед судищем кесаревим; там маю суд приймати. Жидів нїчим не скривдив я, як і ти добре знаєш.

Коли я не прав і зробив що достойне смерти, не відмовляюсь і вмерти; коли ж нема в менї нїчого, чим мене сї винують, нїхто не може мене їм видати. Покликуюсь до кесаря.

Тодї Фест, поговоривши з радою, відказав: Ти покликуєш ся до кесаря, до кесаря й пійдеш.

Як же минуло днїв кілька, Агриппа цар та Верникия прибули в Кесарию витати Феста.

А як пробули тут многі днї, предложив Фест цареві Павлову справу, говорячи: Є (тут) один чоловік, оставлений вязнем од Феликса;

про него, як прибув я в Єрусалим, обявили архиєреї та старші Жидівські, допевняючись суду на него.

Відказав я їм, що се не Римський звичай, видавати кого на смерть перш, нїж обвинувачений мати ме винувателїв перед лицем, і дасть ся йому місце оборони від вини.

Як же зійшлись вони сюди, я, не роблячи жадної проволоки, сївши другого дня на судищі, звелїв привести чоловіка.

Обступивши його винувателї, нїякої вини не принесли, про які я думав,

були ж між ними деякі змагання про марновірство їх та про якогось Ісуса, що вмер, про котрого казав Павел, що Він живий.

Я ж, сумнїваючись про се змаганнє, сказав: коли хоче, нехай іде в Єрусалим і там судить ся про се.

Як же Павел покликнув ся, щоб його задержано до розсуду Августа, звелїв я держати його, доки одішлю до кесаря.

Агриппа ж каже до Феста: Хотїв би й я чоловіка сього послухати. Він же: Завтра, каже, чути меш його.

Назавтра ж, як прийшов Агриппа та Верникия з великою пихою та ввійшли в судову палату з тисячниками та городськими переднїми мужами, звелїв Фест привести Павла.

І каже Фест: Агриппо царю і всї мужі, що сидите з нами, гляньте на сього, про котрого все множество Жидів озвалось до мене в Єрусалимі, гукаючи, що не треба йому жити більш.

Я ж, зрозумівши, що нїчого достойного смерти він не зробив, а як і (сам) він покликнув ся до Августа, то й присудив я післати його.

Про него ж нїчого докладного писати панові не маю. Тим привів його перед вас, а особливо перед тебе, царю Агриппо, щоб зробивши розпит, мав що написати.

Нерозсудливо бо менї здаєть ся післати вязника, а яка вина на нему, не означити.

Переклад УБТ Турконяка

А Фест, узявши владу, через три дні пішов із Кесарії до Єрусалима.

Поскаржилися ж йому архиєреї та провідники юдеїв на Павла і благали його,

просячи ласкаво, щоб послав його до Єрусалима, а самі готували засідку, щоб убити його в дорозі.

Фест же відповів, щоб стерегли Павла в Кесарії, бо сам мав незабаром туди піти.

Отже, - сказав він, - ті з вас, хто може, хай ідуть зі мною, і якщо є якась несправедливість у [цьому] чоловікові, хай обвинувачують його.

Перебувши в них не більше як вісім або десять днів, повернувся до Кесарії; на другий день, сівши на суді, наказав привести Павла.

Коли ж його привели, оточили його ті юдеї, що прийшли з Єрусалима, висуваючи багато тяжких обвинувачень, яких не могли довести.

Павло ж боронився: Я нічим не згрішив ні проти юдейського закону, ані проти храму, ані проти кесаря.

Тоді Фест, бажаючи догодити юдеям, промовив Павлові у відповідь: Чи ти хочеш піти до Єрусалима, там про це суд від мене прийняти?

А Павло сказав: Я стою перед судом кесаревим, де мені належить суд прийняти. Юдеїв нічим я не скривдив, і ти добре це знаєш.

Якщо ж кривду або щось гідне смерти я вчинив, то не відмовляюся вмерти. Якщо ж немає нічого того, в чому вони мене звинувачують, ніхто мене не може їм видати. Відкликаюся до кесаря.

Тоді Фест, порозмовлявши з радниками, відповів: Ти відкликався до кесаря, то підеш до кесаря.

Як минуло ж кілька днів, цар Агриппа і Верніка прибули до Кесарії поздоровити Феста.

Коли ж перебули там багато днів, Фест розповів цареві про Павла, кажучи: Є один чоловік, в'язень, залишений Феліксом,

на якого, коли був я в Єрусалимі, архиєреї і старші юдейські подали скаргу, домагаючись його засудження.

Я відповів їм, що немає звичаю в римлян видавати якусь людину [на згубу], поки оскаржений перед собою не має обвинувачів і не матиме змоги боронитися від закидів.

Коли ж зійшлися вони тут, я ніяк не забарився, другого дня сівши на суді, наказав привести чоловіка.

Оточивши його, обвинувачувачі не вказали жодної провини з тих, що я підозрівав,

а мали з ним якісь суперечки про свої забобони і про якогось Ісуса померлого, про якого Павло запевняв, що він живий.

Розгубившись у цьому питанні, я сказав, чи не хоче він піти до Єрусалима і там прийняти суд щодо цього.

Оскільки ж Павло вимагав, щоб його залишили на розсуд Августа, я наказав стерегти його, доки не відішлю його до кесаря.

Агриппа ж мовив до Феста: Хотів би я і сам того чоловіка послухати. [Він же] сказав: Завтра почуєш його.

А назавтра прийшли Агриппа й Верніка з великою пишнотою і ввійшли до зали судової разом із тисяцькими та шляхетними мужами міста. І як Фест наказав, привели Павла.

І каже Фест: Агриппо - царю і всі мужі, що прийшли з нами, бачите того, за якого докучав мені весь люд юдейський у Єрусалимі і тут, кричачи, що не належить йому більше жити.

Я ж, дізнавшись, що нічого гідного смерти він не зробив, і як сам же він відкликався до Августа, розсудив я його послати.

Не маю нічого певного про нього написати панові, тому привів я його перед вас, особливо перед тебе, Агриппо - царю, щоб, розпитавши, мав що писати.

Бо здається мені недоречним послати в'язня, не зазначивши обвинувачення проти нього.

Російський синодальний переклад

Фест, прибыв в область, через три дня отправился из Кесарии в Иерусалим.

Тогда первосвященник и знатнейшие из Иудеев явились к нему с жалобою на Павла и убеждали его,

прося, чтобы он сделал милость, вызвал его в Иерусалим; и злоумышляли убить его на дороге.

Но Фест отвечал, что Павел содержится в Кесарии под стражею и что он сам скоро отправится туда.

Итак, сказал он, которые из вас могут, пусть пойдут со мною, и если есть что-нибудь за этим человеком, пусть обвиняют его.

Пробыв же у них не больше восьми или десяти дней, возвратился в Кесарию, и на другой день, сев на судейское место, повелел привести Павла.

Когда он явился, стали кругом пришедшие из Иерусалима Иудеи, принося на Павла многие и тяжкие обвинения, которых не могли доказать.

Он же в оправдание свое сказал: я не сделал никакого преступления ни против закона Иудейского, ни против храма, ни против кесаря.

Фест, желая сделать угождение Иудеям, сказал в ответ Павлу: хочешь ли идти в Иерусалим, чтобы я там судил тебя в этом?

Павел сказал: я стою перед судом кесаревым, где мне и следует быть судиму. Иудеев я ничем не обидел, как и ты хорошо знаешь.

Ибо, если я неправ и сделал что-нибудь, достойное смерти, то не отрекаюсь умереть; а если ничего того нет, в чем сии обвиняют меня, то никто не может выдать меня им. Требую суда кесарева.

Тогда Фест, поговорив с советом, отвечал: ты потребовал суда кесарева, к кесарю и отправишься.

Через несколько дней царь Агриппа и Вереника прибыли в Кесарию поздравить Феста.

И как они провели там много дней, то Фест предложил царю дело Павлово, говоря: здесь есть человек, оставленный Феликсом в узах,

на которого, в бытность мою в Иерусалиме, с жалобою явились первосвященники и старейшины Иудейские, требуя осуждения его.

Я отвечал им, что у Римлян нет обыкновения выдавать какого-нибудь человека на смерть, прежде нежели обвиняемый будет иметь обвинителей налицо и получит свободу защищаться против обвинения.

Когда же они пришли сюда, то, без всякого отлагательства, на другой же день сел я на судейское место и повелел привести того человека.

Обступив его, обвинители не представили ни одного из обвинений, какие я предполагал;

но они имели некоторые споры с ним об их Богопочитании и о каком-то Иисусе умершем, о Котором Павел утверждал, что Он жив.

Затрудняясь в решении этого вопроса, я сказал: хочет ли он идти в Иерусалим и там быть судимым в этом?

Но как Павел потребовал, чтобы он оставлен был на рассмотрение Августово, то я велел содержать его под стражею до тех пор, как пошлю его к кесарю.

Агриппа же сказал Фесту: хотел бы и я послушать этого человека. Завтра же, отвечал тот, услышишь его.

На другой день, когда Агриппа и Вереника пришли с великою пышностью и вошли в судебную палату с тысяченачальниками и знатнейшими гражданами, по приказанию Феста приведен был Павел.

И сказал Фест: царь Агриппа и все присутствующие с нами мужи! вы видите того, против которого все множество Иудеев приступали ко мне в Иерусалиме и здесь и кричали, что ему не должно более жить.

Но я нашел, что он не сделал ничего, достойного смерти; и как он сам потребовал суда у Августа, то я решился послать его к нему.

Я не имею ничего верного написать о нем государю; посему привел его пред вас, и особенно пред тебя, царь Агриппа, дабы, по рассмотрении, было мне что написать.

Ибо, мне кажется, нерассудительно послать узника и не показать обвинений на него.