24

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Через п'ять днів прибув первосвященик Ананія з кількома старшими та захисником, якимсь Тертулом, й обвинувачували Павла перед правителем.

Коли його покликали, Тертул почав його винуватити, кажучи: «Великий мир, що ми завдяки тобі зазнаємо, та поліпшення, зроблені передбачливістю твоєю для народу цього,

- ми їх у всьому наскрізь приймаємо, вельможний Феліксе, з усякою подякою.

Та щоб тобі занадто не надокучати, благаю тебе вислухати нас коротко у твоїй ласкавості.

Ми переконалися, що чоловік цей - зараза, що між усіма юдеями всього світу збиває колотнечі, і що він провідник секти назореїв.

Він навіть пробував і храм опоганити, та ми його схопили й хотіли судити за нашим законом,

але тисяцький Лісій надійшов і вирвав його силоміць з наших рук,

звелівши його винуватцям з'явитися у тебе. Від нього можеш сам, як схочеш, дізнатися про все, в чому ми його винуємо.»

Юдеї ж те ствердили, кажучи, що воно так справді є.

Як же намісник дав знак Павлові говорити, цей озвався: «Знаю що ти багато літ суддя над цим народом, тому й з довір'ям буду себе самого боронити.

Можеш розвідатися, що нема більш, ніж дванадцять днів, як я прийшов у Єрусалим на прощу,

і що мене не знайдено ні в храмі, ані у синагогах, ані в місті, щоб я сперечався з кимось чи робив заколот у народі.

Та й того, в чому вони перед тобою мене тепер винуватять, вони не можуть доказати.

Однак, я тобі признаюся в тому, що я, згідно з путтю, яку вони звуть сектою, служу Богові батьків наших і вірую усьому, що написано в законі та в пророків,

маючи на Бога надію, яку й вони самі теж мають, що буде воскресіння праведних і неправедних.

Тому і я сам стараюсь завжди мати чисту совість перед Богом і перед людьми.

Отож, по багатьох роках прибув я, щоб зробити милость моєму народові і принести офіри.

Тому вони мене і знайшли очищеного у храмі, без натовпу й без колотнечі.

Це були деякі юдеї з Азії, - їм то належало б з'явитися перед тобою й обвинуватити мене, коли щось мають проти мене.

Або нехай оці принаймні скажуть, який злочин вони знайшли в мені, коли я стояв перед синедріоном,

- якщо не йдеться тут про те єдине слово, що я був крикнув, стоячи між ними: За воскресіння мертвих стою на суді сьогодні перед вами!»

Фелікс, дуже точно ознайомлений з тим, що стосувалося до путі цієї, відклав їм (справу), кажучи: «Як тільки прийде тисяцький Лісій, я розберу вашу справу.»

І звелів сотникові стерегти Павла, але дати йому полегшу й не боронити нікому з його близьких, щоб йому служили.

А через кілька днів прибув Фелікс із Друзіллою, своєю жінкою, що була юдейка, покликав Павла й слухав його про віру в Христа Ісуса.

Коли ж Павло почав говорити про справедливість, про здержливість та про майбутній суд, Фелікс, злякавшись, мовив: «Тепер іди собі! Як буду мати час, тебе покличу.»

Він, зрештою, ще сподівався, що від Павла дістане грошей, тому й частенько прикликав його до себе і розмовляв з ним.

А як скінчилися два роки, Фелікс дістав на наступника Порція Феста. Бажаючи ж юдеям догодити, Фелікс лишив Павла у в'язниці.

Переклад Огієнка

А по п'яти днях прибув первосвященик Ананій з якимись старшими, та з промовцем якимсь Тертилом, що перед намісником скаржилися на Павла.

Коли ж він був покликаний, то Тертил оскаржати зачав, промовляючи: Через тебе великий мир маємо ми, і для народу цього добрі речі впроваджено через дбайливість твою,

це ми завжди і скрізь визнаємо з подякою щирою, вседостойний наш Феліксе!

Та щоб довго тебе не турбувати, то благаю тебе, щоб ти коротко вислухав нас зо своєї ласкавости.

Ми переконались, що цей чоловік то зараза, і що він колотнечу викликує між усіма юдеями в цілому світі, і що він провідник Назорейської єресі.

Він відважився навіть збезчестити храм, і його ми схопили були, і судити хотіли за нашим Законом.

Але тисяцький Лісій прибув, і з великим насильством видер його з наших рук,

а його винувальникам звелів йти до тебе. Ти сам зможеш від нього, розпитавши, дізнатись про все, у чому його ми винуємо.

Юдеї також прилучились до того, говорячи, що то так.

І як намісник дав знака йому говорити, то Павло відповів: Я знаю, що від літ багатьох ти суддя для народу цього, тому буду сміліш боронитись.

Ти можеш довідатися, що нема більш дванадцяти день, як прийшов я до Єрусалиму вклонитися.

І вони ані в храмі, ані в синагогах, ні в місті мене не здибали, щоб я з ким сперечався, або колотнечу в народі здіймав.

І не можуть вони довести тобі того, у чому тепер оскаржають мене.

Але признаюсь тобі, що в дорозі оцій, яку звуть вони єрессю, я Богові отців служу так, що вірую всьому, що в Законі й у Пророків написане.

І маю надію я в Бозі, чого й самі вони сподіваються, що настане воскресення праведних і неправедних.

І я пильно дбаю про те, щоб завсіди мати сумління невинне, щодо Бога й людей.

А по довгих роках я прибув, щоб подати моєму народові милостиню та приноси.

Ось при цьому знайшли мене дехто з юдеїв азійських очищеного в храмі, а не з натовпом чи з колотнечею.

°м належало б ось перед тебе прибути й казати, коли мають вони що на мене.

Або самі ці нехай скажуть, чи якусь неправду знайшли на мені, як я в синедріоні стояв,

крім отого єдиного виразу, що я його крикнув, стоячи серед них: За воскресення мертвих приймаю від вас суд сьогодні!

Але Фелікс, дуже добре дорогу цю знавши, відрочив їм справу, говорячи: Розсуджу вашу справу, коли тисяцький Лісій прибуде.

І він сотникові наказав сторожити Павла, але мати полегшу, і не боронити нікому з близьких його, щоб служили йому.

А по декількох днях прийшов Фелікс із дружиною своєю Друзіллою, що була юдеянка, і покликав Павла, та слухав від нього про віру в Ісуса Христа.

І як розповідав він про праведність, і про здержливість, та про майбутній суд, то Фелікса страх обгорнув, і він відповів: Тепер іди собі, відповідного ж часу покличу тебе!

Разом із тим і сподівався він, що дасть Павло грошей йому, тому й часто його прикликав і розмову з ним вів.

Як минуло ж два роки, то Фелікс одержав наступника, Порція Феста. А Фелікс бажав догодити юдеям, і в в'язниці Павла залишив.

Переклад Куліша

По пяти ж днях прийшов архиєрей Ананїя з старшими і з речником, Тертилом якимся, і озвались вони перед старостою проти Павла.

Як же покликано його, почав винувати Тертил, говорячи: Дознаючи через тебе великого впокою і всякого добра, що стало ся народові сьому за твоїм дбаннєм,

завсїди і всюди приймаємо (се), вельможний Феликсе, з усякою дякою.

Та, щоб довго тобі не докучати, благаю вислухати нас у коротцї, твоєю ласкою.

Знайшли бо ми, що чоловік сей зараза, й зачинщик бучи між усїма Жидами по вселеннїй, і ватажок Назорейської єресї,

що й церкву зважив ся опоганити; ми його й узяли, й хотїли по нашому закону судити.

Пристигши ж Лизия тисячник, з великим насильством узяв його з наших рук,

звелївши винувателям його йти до тебе. Від него можеш сам, як схочеш, про все дознатись, за що ми винуємо його.

Пристали ж (на се) й Жиди, говорячи, що се так єсть.

Озвав ся Павел, як кивнув йому староста говорити: Знаючи від многих лїт тебе суддею народові сьому, тим раднїщ про себе відповідаю.

Ти можеш розвідатись, що не більш, як дванайцять днїв, відколи я прийшов поклонитись у Єрусалим.

Та й нї в церкві не знайшли мене, щоб я до кого промовляв, або робив усобицю в народї, нї по школах, нї в городї;

анї довести менї не можуть, у чому тепер винують мене.

Визнаю ж тобі се, що в сьому путю, котрий вони звуть єрессю, служу так отецькому Богу, віруючи всьому, що по закону і що в пророках написане,

маючи надїю в Бозї, чого й самі оцї сподївають ся, що має бути воскресеннє мертвих праведних і неправедних.

На те я й подвизаюсь, щоб мати по всяк час чисту совість перед Богом і людьми.

По многих же лїтах прийшов я зробити милостиню народові моєму та приноси.

У сьому знайшли мене очищеного в церкві, - анї з натовпом, анї з бучею, - деякі Жиди з Азиї,

котрим би треба перед тебе прийти й винувати, коли б що мали проти мене.

Або самі оцї нехай скажуть, чи знайшли в менї яку неправду, як стояв я перед радою,

окрім одного голосу сього, котрим покликнув, стоячи між ними, що за воскресеннє мертвих я суд приймаю сьогоднї од вас.

Вислухавши ж се Феликс, відослав їх, докладнїщ довідавшись про путь сей, говорячи: Як Лизия тисячник прийде, розберу вашу справу.

І звелїв сотникові стерегти Павла, й давати волю, і нїкому з його знакомих не забороняти послугувати або приходити до него.

По кількох же днях, прибувши Феликс із жінкою своєю Друзилою, Жидівкою, покликав Павла, і слухав його про віру в Христа.

Як же говорив він про правду і здержаннє, і про суд, що має бути, злякавшись Феликс, озвав ся: Тепер годї, іди; мавши час, покличу тебе.

До того ж сподївав ся, що й грошей здобуде від Павла, щоб випустив його, тим же й часто прикликаючи його, бесїдував з ним.

Як же скінчилось два роки, перемінив Феликса Порцій Фест, а Феликс хотячи угодити Жидам, оставив Павла закованого.

Переклад УБТ Турконяка

А через п'ять днів прибув архиєрей Ананій зі старшими та якимсь промовцем Тертилом, що намісникові скаржилися на Павла.

Коли його покликали, почав Тертил звинувачувати, кажучи: Маємо великий мир завдяки тобі і завдяки твоїй дбайливості цей народ блага має;

це ми завжди і всюди визнаємо, преславний Феліксе, зі щирою подякою.

Але щоб довго тебе не турбувати, прошу тебе у твоїй ласкавості коротко вислухати нас.

Бо знайшовши цього згубного чоловіка, який сіє колотнечі між усіма юдеями в цілому світі і який є провідником назорейської єресі

та намагався збезчестити храм, ми схопили його [і хотіли судити за нашим законом.

А тисяцький Лисій, надійшовши з великою силою, вирвав його з наших рук, наказавши його обвинувачам з'явитися в тебе].

Від нього зможеш сам, розпитавши, про все це дізнатися, в чому ми його звинувачуємо.

Долучилися ж і юдеї, кажучи, що так воно є.

Відповів же Павло, коли намісник дав йому знак говорити: Знаючи, що ти багато років є суддею цього народу, сміливіше себе боронитиму,

бо ти можеш довідатися, що немає більше ніж дванадцять днів, відколи прийшов я вклонитися до Єрусалима.

І не знайшли мене ані в храмі, ані в синагогах, ані в місті, щоб з кимось сперечався я або зчиняв колотнечу між людей;

не можуть довести тобі й того, в чому тепер мене звинувачують.

Визнаю ж перед тобою, що в дорозі, яку вони звуть єрессю, служу батьківському Богові, вірячи в усе, що написане в законі і пророків.

І маючи надію на Бога, чого й ці самі очікують, що має бути воскресіння [мертвих] праведних же і грішників.

І я пильно дбаю про те, щоб завжди мати невинне сумління перед Богом і людьми.

А по багатьох роках прийшов я, щоб принести моєму народові милостиню та офіри.

При цьому знайшли мене очищеним у храмі, а не з юрбою чи з заколотом.

Деяким же юдеям з Азії належало б перед тобою стати і говорити, коли мають щось проти мене.

Або самі вони хай говорять, яку неправду знайшли [в мене], як я стояв у синедріоні,

хіба цей одинокий вислів, що його я вигукнув, стоячи між ними: Сьогодні я суджений вами за воскресіння мертвих.

[Почувши] ж [це], Фелікс, дуже добре дорогу цю знавши, відклав їм справу, кажучи: Коли тисяцький Лисій прийде, розсуджу вас.

І наказав сотникові стерегти його, але дати полегшу і нікому з близьких не забороняти йому служити [чи приходити] до нього.

А через кілька днів прийшов Фелікс із своєю дружиною Друсилою, що була юдейкою, покликав Павла, щоб почути від нього про віру в Ісуса Христа.

Як же він говорив про справедливість і здержливість та майбутній суд, Фелікс, перелякавшись, відповів: Тепер досить, іди, а відповідного часу покличу тебе.

Водночас і сподівався він, що Павло дасть йому грошей, [щоб він його відпустив]. Тому і часто його кликав та розмовляв із ним.

Як минуло два роки, Фелікс одержав наступника Поркія Феста. Бажаючи ж догодити юдеям, Фелікс лишив Павла зв'язаним.

Російський синодальний переклад

Через пять дней пришел первосвященник Анания со старейшинами и с некоторым ритором Тертуллом, которые жаловались правителю на Павла.

Когда же он был призван, то Тертулл начал обвинять его, говоря:

всегда и везде со всякою благодарностью признаем мы, что тебе, достопочтенный Феликс, обязаны мы многим миром, и твоему попечению благоустроением сего народа.

Но, чтобы много не утруждать тебя, прошу тебя выслушать нас кратко, со свойственным тебе снисхождением.

Найдя сего человека язвою общества, возбудителем мятежа между иудеями, живущими по вселенной, и представителем Назорейской ереси,

который отважился даже осквернить храм, мы взяли его и хотели судить его по нашему закону.

Но тысяченачальник Лисий, придя, с великим насилием взял его из рук наших и послал к тебе,

повелев и нам, обвинителям его, идти к тебе. Ты можешь сам, разобрав, узнать от него о всем том, в чем мы обвиняем его.

И Иудеи подтвердили, сказав, что это так.

Павел же, когда правитель дал ему знак говорить, отвечал: зная, что ты многие годы справедливо судишь народ сей, я тем свободнее буду защищать мое дело.

Ты можешь узнать, что не более двенадцати дней тому, как я пришел в Иерусалим для поклонения.

И ни в святилище, ни в синагогах, ни по городу они не находили меня с кем-либо спорящим или производящим народное возмущение,

и не могут доказать того, в чем теперь обвиняют меня.

Но в том признаюсь тебе, что по учению, которое они называют ересью, я действительно служу Богу отцов моих, веруя всему, написанному в законе и пророках,

имея надежду на Бога, что будет воскресение мертвых, праведных и неправедных, чего и сами они ожидают.

Посему и сам подвизаюсь всегда иметь непорочную совесть пред Богом и людьми.

После многих лет я пришел, чтобы доставить милостыню народу моему и приношения.

При сем нашли меня, очистившегося в храме не с народом и не с шумом.

Это были некоторые Асийские Иудеи, которым надлежало бы предстать пред тебя и обвинять меня, если что имеют против меня.

Или пусть сии самые скажут, какую нашли они во мне неправду, когда я стоял перед синедрионом,

разве только то одно слово, которое громко произнес я, стоя между ними, что за учение о воскресении мертвых я ныне судим вами.

Выслушав это, Феликс отсрочил дело их, сказав: рассмотрю ваше дело, когда придет тысяченачальник Лисий, и я обстоятельно узнаю об этом учении.

А Павла приказал сотнику стеречь, но не стеснять его и не запрещать никому из его близких служить ему или приходить к нему.

Через несколько дней Феликс, придя с Друзиллою, женою своею, Иудеянкою, призвал Павла, и слушал его о вере во Христа Иисуса.

И как он говорил о правде, о воздержании и о будущем суде, то Феликс пришел в страх и отвечал: теперь пойди, а когда найду время, позову тебя.

Притом же надеялся он, что Павел даст ему денег, чтобы отпустил его: посему часто призывал его и беседовал с ним.

Но по прошествии двух лет на место Феликса поступил Порций Фест. Желая доставить удовольствие Иудеям, Феликс оставил Павла в узах.