20

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

А як утихомирився заколот Павло скликав до себе учнів, утішив їх і, попрощавшися з ними, вибрався в дорогу до Македонії.

Пройшовши через ті країни й підбадьоривши там вірних багатьма словами, він прибув у Грецію,

де перебув три місяці. Юдеї вчинили проти нього змову, саме як він збирався відплисти в Сирію, і він вирішив повернутись через Македонію.

Разом з ним пішов Сопатр, син Пірра, з Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, Гай з Дерби та Тимотей, а й азіяти Тихик та Трофим.

Ці вирушили перед нами й чекали в Троаді;

ми ж відплили від Филиппів після днів Опрісноків і за п'ять день прибули до них у Тріаду, де ми сім день перебули.

А першого дня тижня, як ми зібралися, щоб хліб ламати, Павло, що мав вибратися в дорогу наступного дня, розмовляв з ними і затягнув бесіду до півночі.

Було ж у горниці, де ми зібралися, світичів досить.

Один юнак, Євтих на ім'я, сів на вікні, і коли Павло говорив задовго, його огорнув глибокий сон, і він зо сну схилився додолу, упав наниз із третього поверху, і його підняли мертвим.

Павло зійшов додолу, припав до нього, обнявши, і мовив: «Не тривожтесь, бо його душа в ньому.»

Потім зійшов на гору, ламав хліб і їв. Довго вів він бесіду, аж до світанку, і лиш тоді пустився у дорогу.

А хлопця привели живого і втішились безмірно.

А ми наперед пішли до корабля, і поплили в Ассос, звідки ми мали взяти Павла; бо так він був наказав, бажаючи сам простувати суходолом.

Коли ж він зійшовся з нами в Ассосі, ми взяли його й прибули в Мітилену.

На другий день ми відпливли звідти і, попливши проти Хіосу, причалили до Самосу, а далі, наступного дня прибули в Мілет.

Бо Павло вирішив плисти попри Ефес, щоб не баритися в Азії; поспішав бо, щоб, по змозі, на день П'ятидесятниці бути в Єрусалимі.

З Мілету він послав у Ефес і прикликав пресвітерів Церкви.

Коли ж вони прийшли до нього, він до них промовив: «Ви знаєте, як з першого дня, коли я вступив у Азію, увесь час поводився я з вами,

служивши Господеві в повній покорі, в сльозах та у напастях, що їх я зазнав від підступів юдейських;

як я не ухилявся ні від чого, що могло бути вам корисним, щоби вам звіщати та навчати прилюдно і по домах,

засвідчуючи юдеям та грекам, щоб повернулися до Бога й увірували в Господа нашого Ісуса.

І ось тепер, зв'язаний Духом, я йду в Єрусалим, не відаючи, що там мене спіткає,

- тільки, що Дух Святий мені свідчить у кожнім місті, кажучи, що мене кайдани і муки чекають.

Та я життя моє ні за що вважаю, щоби лише закінчити шлях свій і службу, що я прийняв від Господа Ісуса, - звіщати Євангелію Божої благодаті.

І ось тепер я знаю, що ви не бачитимете вже більше обличчя мого, ви всі, між якими я пройшов, проповідуючи Царство.

Тому й свідкую перед вами нині, що я - чистий від крови всіх.

Я бо не ухилявся вам об'явити всю волю Божу.

. Зважайте на самих себе й на все стадо, над яким Дух Святий поставив вас єпископами, щоб пасли Церкву Божу, що її він придбав кров'ю власною.

. Я знаю, що по моїм відході ввійдуть поміж вас вовки хижі, які не щадитимуть стада.

Та й з-поміж вас самих повстануть люди, що говоритимуть погубні речі, щоб потягнути за собою учнів.

Тому чувайте, пригадуйте собі, що я три роки, ніч і день, не переставав кожного з вас із сльозами наводити на розум.

А тепер передаю вас Богові і слову його благодаті, що може збудувати й дати вам спадщину між усіма освяченими.

Ні срібла, ні золота, ані одежі я не вимагав ні від кого.

Ви самі знаєте, що моїм потребам і тих, які зо мною, служили оці руки.

У всьому я показав вам, що, так працюючи, треба допомагати слабосильним і пам'ятати слова Господа Ісуса, що сам сказав: «Більше щастя - давати, ніж брати.»

Промовивши це, він упав на коліна і з усіма ними почав молитися.

Усі тоді ревно заридали і, припавши Павлові на шию, цілували його,

смуткуючи найбільше з-за слів, які він сказав, що вже більше не побачити їм його обличчя. І вони провели його до корабля.

Переклад Огієнка

А як заколот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македонію.

Перейшовши ж ті сторони та підбадьоривши їх довгим словом, прибув до Геллади,

і прожив там три місяці. А як він захотів був відплинути в Сирію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.

Разом із ним пішов Сопатер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, і Гай дерв'янин, і Тимофій, а з азійців Тихик та Трохим.

Вони відбули наперед, і нас дожидали в Троаді.

А ми відпливли із Филипів по святах Опрісноків, і прибули днів за п'ять у Троаду до них, де сім день прожили.

А дня першого в тижні, як учні зібралися на ламання хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до півночі.

А в горниці, де зібралися ми, було багато світел.

Юнак же один, Євтих на ім'я, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитнувся, і додолу упав із третього поверху, і підняли його мертвого...

Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: Заспокойтесь, бо душа його в ньому!

А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бесіду довго точив, аж до досвітку, потім відбув.

А хлопця живим привели, і зраділи немало.

А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли, щоб звідти забрати Павла, бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти.

А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули в Мітілену.

І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпроти Хіосу, а другого дня припливли до Самосу, наступного ж ми прибули до Мілету.

Бо Павло захотів поминути Ефес, щоб йому не баритися в Азії, бо він квапився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.

А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви.

І, як до нього вони прибули, він промовив до них: Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебував,

і служив Господеві з усією покорою, і з рясними слізьми та напастями, що спіткали мене від юдейської змови,

як нічого корисного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в домах.

І я свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа.

І ось тепер, побуджений Духом, подаюсь я в Єрусалим, не відаючи, що там трапитись має мені,

тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайдани та муки чекають мене...

Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої.

І ось я знаю тепер, що обличчя мого більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже...

Тому дня сьогоднішнього вам свідкую, що я чистий від крови всіх,

бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!

Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.

Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть...

Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою...

Тому то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки.

А тепер доручаю вас Богові та слову благодаті Його, Який має силу будувати та дати спадщину, серед усіх освячених.

Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав...

Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.

Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам'ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: Блаженніше давати, ніж брати!

Проказавши ж оце, він навколішки впав, та й із ними всіма помолився.

І знявсь між усіма плач великий, і вони припадали на Павлову шию, і його цілували...

А найтяжче вони сумували з-за слова, яке він прорік, що не бачитимуть більш обличчя його. І вони провели його до корабля.

Переклад Куліша

А, як утихомирилась буча, покликав Павел учеників і попрощавшись, вийшов у дорогу до Македониї.

Пройшовши ж ті сторони і напімнувши їх многими словами, прийшов у Грецію.

Поживши ж (там) три місяцї, як засїли на него Жиди, коли хотїв був плисти в Сирию, надумавсь вернутись через Македонию.

Товаришували йому до Азиї Сосипатр Вериєць і Солуняне Аристарх та Секунд, та Гай Дервянин, та Тимотей, і Азияне Тихик та Трофим.

Сї, пійшовши попереду, підождали нас у Троядї.

Ми ж поплили після опрісночних днїв із Филип, та й прибули до них за пять днїв у Трояду, де пробули сїм день.

Первого ж дня в тижнї, як зібрались ученики на ломаннє хлїба, проповідував їм Павел, хотячи вийти назавтра, і продовжив слово до півночи.

Було ж сьвітла много в гірницї, де ми зібрали ся.

Сидїв же один молодець, на ймя Євтих, на вікнї, та й обняв його твердий сон; і, як Павел промовляв много, похилившись зі сну, упав з третього поверху до долу, і підняли його мертвого.

Зійшовши ж Павел у низ, припав до него, й обнявши рече: Не трівожтесь, душа бо його в йому.

Зійшовши ж угору, переломив хлїб, і попоївши, бесїдував богато аж до зорі, та й пійшов.

Привели ж хлопця живого і втішились немало.

Ми ж, прийшовши до корабля, поплили в Асон, хотївши звідтіля взяти Павла, так бо звелїв, хотївши сам ійти пішки.

Як же зійшов ся з нами в Асонї, узявши його, прибули ми в Митилену.

А відпливши звідтіля, причалили ми другого дня проти Хиоса, на другий же день поплили в Самос, та, побувши в Трогилиї, другого дня прийшли в Милет.

Надумавсь бо Павел плисти мимо Єфеса, щоб не гаятись в Азиї, а поспішав, коли можна, щоб йому бути в день пятидесятницї в Єрусалимі.

З Милета ж, піславши в Єфес, прикликав старших церковних.

Як же прийшли до него, рече їм: Ви знаєте з первого дня, як прийшов я в Азию, яким робом пробував я з вами всякого часу,

служачи Господеві з усякою покорою і многими слїзми і спокусами, які прилучали ся менї од Жидівського чигання,

і що я нї від чого корисного не вхиляв ся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам,

сьвідкуючи й Жидам і Єленянам покаяннє перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.

І ось я, звязаний духом, ійду в Єрусалим, не знаючи, що в йому приключить ся менї.

Тільки що Дух сьвятий по городам сьвідкує слово, що кайдани мене та муки ждуть.

Та нї про що я не дбаю, й не дорога менї душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати євангелию благодати Божої.

І тепер ось я знаю, що більш не бачити мете лиця мого ви всї, між котрими ходив я, проповідуючи царство Боже.

Тим я сьвідкую вам сьогоднї, що чистий я від крові всїх.

Бо я не вхилявсь обявляти вам усяку волю Божу.

Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю.

Я бо знаю се, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада.

І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою.

Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного.

А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам наслїддє між усїма осьвяченими.

Срібла або золота або одежі, - нїчого не жадав я.

Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оцї руки мої.

У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щастє давати, нїж приймати.

І се промовивши, упав на колїна свої, і моливсь із усїма ними.

Доволї ж було плачу у всїх, і, впавши на шию Павлові, цїлували його,

смуткуючи найбільш про те слово, що промовив, що більш не мають лиця його видїти. І провели його до корабля.

Переклад УБТ Турконяка

Як заколот угамувався, Павло скликав учнів, потішив і поцілував їх та й вийшов, щоб іти до Македонії.

Пройшовши ж ті околиці і підбадьоривши їх чималим словом, прибув до Греції

і прожив три місяці. Як юдеї вчинили змову проти нього, коли бажав відплисти до Сирії, надумав повернутися через Македонію.

З ним пішов [аж до Азії] Сопатер, берянин, пирієць та солуняни Аристарх і Секунд, і Гай, дервієць, і Тимофій, та азійці Тихик і Трохим.

Вони відбули наперед і очікували нас у Трояді,

а ми відпливли по святах Опрісноків із Филипів і прийшли за п'ять днів до них до Трояди, де прожили сім днів.

Першого дня після суботи, як зібралися ми розломити хліб, Павло говорив до них, бажаючи відбути на другий день, і затягнув слово до півночі.

Було багато свічок у горниці, де ми зібралися.

Якийсь юнак, на ім'я Евтих, сидів на підвіконні. Його здолав глибокий сон, бо Павло задовго говорив. Нахилившись уві сні, впав додолу з третього поверху, і підняли його мертвим.

Зійшовши, Павло припав до нього, обняв і сказав: Не тривожтеся, бо його душа в ньому.

Повернувшись, він переломив хліб і спожив достатньо, говорив аж до світанку, а потім вийшов.

А юнака привели живим, і втішились немало.

Ми ж, прийшовши до корабля, відпливли до Асона, бажаючи звідти взяти Павла, бо він так нам наказав був, бажаючи сам іти пішки.

Як же пристав до нас в Асоні, ми взяли його та прибули до Мітилени

і відпливли звідти на другий день, причалили навпроти Хіоса, наступного дня відпливли до Самоса, [і перебувши в Трогилії,] назавтра прийшли до Мілета.

Бо Павло надумав поминути Ефес, щоб не забаритися в Азії. Бо він квапився, аби, якщо буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.

А з Мілета, пославши до Ефеса, прикликав пресвітерів церкви.

Коли прийшли до нього, промовив до них: Ви знаєте, що від першого дня, відколи прийшов я до Азії, я з вами ввесь час перебував,

служачи Господеві з усією покірливістю, і з слізьми та напастями, що трапилися мені від юдейських підступів;

що я не поминув нічого з того, що корисне, аби сказати вам і навчати вас прилюдно й по оселях,

свідкуючи юдеям та грекам перед Богом, щоб вони покаялися і ввірували в Господа нашого Ісуса.

І ось тепер я, зв'язаний Духом, іду до Єрусалима, не знаючи, що там має мені трапитися;

проте Святий Дух по містах свідчить мені, кажучи, що мене очікують кайдани та муки.

Але [за ніщо не дбаю, ані] сам не вважаю [свою] душу дорогоцінною, щоб [з радістю] скінчити свою дорогу та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса: засвідчити Євангелію Божої ласки.

І нині ось я знаю, що більше не побачите мого обличчя всі ви, між якими я ходив, проповідуючи [Боже] Царство.

Тому свідчу вам сьогоднішнього дня, що я чистий від крови всіх.

Бо я не ухилявся від того, аби сказати вам усю Божу волю.

Пильнуйте себе та всієї отари, в якій вас Святий Дух поставив єпископами, щаб пасти церкву [Господа і Бога], яку він відкупив своєю кров'ю.

[Бо] я знаю [це], що по моїм відході прийдуть до вас хижі вовки, які не щадитимуть отари,

і з вас самих постануть мужі, що говоритимуть спотворене, щоб відтягти учнів слідом за собою.

Тому пильнуйте, пам'ятаючи, що три роки день і ніч я не переставав навчати кожного зі слізьми.

І тепер передаю вас Богові та слову ласки його, що може збудувати і дати спадщину між усіма освяченими.

Срібла, чи золота, чи одежі я не жадав ні від кого.

Самі знаєте, що моїм потребам і тим, що зі мною, послужили ці руки.

Я вам усе показав, що, працюючи так, треба захищати немічних і згадувати слова Господа Ісуса, який сам сказав: Блаженніше давати, ніж брати.

Промовивши це, він упав навколішки та й помолився з ними всіма.

Великий же був плач усіх, і, впавши Павлові на шию, вони цілували його,

сумуючи найбільше через слово, яке сказав, що більше не побачать його обличчя. І вони провели його до корабля.

Російський синодальний переклад

По прекращении мятежа Павел, призвав учеников и дав им наставления и простившись с ними, вышел и пошел в Македонию.

Пройдя же те места и преподав верующим обильные наставления, пришел в Елладу.

Там пробыл он три месяца. Когда же, по случаю возмущения, сделанного против него Иудеями, он хотел отправиться в Сирию, то пришло ему на мысль возвратиться через Македонию.

Его сопровождали до Асии Сосипатр Пирров, Вериянин, и из Фессалоникийцев Аристарх и Секунд, и Гаий Дервянин и Тимофей, и Асийцы Тихик и Трофим.

Они, пойдя вперед, ожидали нас в Троаде.

А мы, после дней опресночных, отплыли из Филипп и дней в пять прибыли к ним в Троаду, где пробыли семь дней.

В первый же день недели, когда ученики собрались для преломления хлеба, Павел, намереваясь отправиться в следующий день, беседовал с ними и продолжил слово до полуночи.

В горнице, где мы собрались, было довольно светильников.

Во время продолжительной беседы Павловой один юноша, именем Евтих, сидевший на окне, погрузился в глубокий сон и, пошатнувшись, сонный упал вниз с третьего жилья, и поднят мертвым.

Павел, сойдя, пал на него и, обняв его, сказал: не тревожьтесь, ибо душа его в нем.

Взойдя же и преломив хлеб и вкусив, беседовал довольно, даже до рассвета, и потом вышел.

Между тем отрока привели живого, и немало утешились.

Мы пошли вперед на корабль и поплыли в Асс, чтобы взять оттуда Павла; ибо он так приказал нам, намереваясь сам идти пешком.

Когда же он сошелся с нами в Ассе, то, взяв его, мы прибыли в Митилину.

И, отплыв оттуда, в следующий день мы остановились против Хиоса, а на другой пристали к Самосу и, побывав в Трогиллии, в следующий день прибыли в Милит,

ибо Павлу рассудилось миновать Ефес, чтобы не замедлить ему в Асии; потому что он поспешал, если можно, в день Пятидесятницы быть в Иерусалиме.

Из Милита же послав в Ефес, он призвал пресвитеров церкви,

и, когда они пришли к нему, он сказал им: вы знаете, как я с первого дня, в который пришел в Асию, все время был с вами,

работая Господу со всяким смиренномудрием и многими слезами, среди искушений, приключавшихся мне по злоумышлениям Иудеев;

как я не пропустил ничего полезного, о чем вам не проповедывал бы и чему не учил бы вас всенародно и по домам,

возвещая Иудеям и Еллинам покаяние пред Богом и веру в Господа нашего Иисуса Христа.

И вот, ныне я, по влечению Духа, иду в Иерусалим, не зная, что там встретится со мною;

только Дух Святый по всем городам свидетельствует, говоря, что узы и скорби ждут меня.

Но я ни на что не взираю и не дорожу своею жизнью, только бы с радостью совершить поприще мое и служение, которое я принял от Господа Иисуса, проповедать Евангелие благодати Божией.

И ныне, вот, я знаю, что уже не увидите лица моего все вы, между которыми ходил я, проповедуя Царствие Божие.

Посему свидетельствую вам в нынешний день, что чист я от крови всех,

ибо я не упускал возвещать вам всю волю Божию.

Итак внимайте себе и всему стаду, в котором Дух Святый поставил вас блюстителями, пасти Церковь Господа и Бога, которую Он приобрел Себе Кровию Своею.

Ибо я знаю, что, по отшествии моем, войдут к вам лютые волки, не щадящие стада;

и из вас самих восстанут люди, которые будут говорить превратно, дабы увлечь учеников за собою.

Посему бодрствуйте, памятуя, что я три года день и ночь непрестанно со слезами учил каждого из вас.

И ныне предаю вас, братия, Богу и слову благодати Его, могущему назидать вас более и дать вам наследие со всеми освященными.

Ни серебра, ни золота, ни одежды я ни от кого не пожелал:

сами знаете, что нуждам моим и нуждам бывших при мне послужили руки мои сии.

Во всем показал я вам, что, так трудясь, надобно поддерживать слабых и памятовать слова Господа Иисуса, ибо Он Сам сказал: "блаженнее давать, нежели принимать ".

Сказав это, он преклонил колени свои и со всеми ими помолился.

Тогда немалый плач был у всех, и, падая на выю Павла, целовали его,

скорбя особенно от сказанного им слова, что они уже не увидят лица его. И провожали его до корабля.