19

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Як Аполлос був у Корінті, Павло, пройшовши через горішні околиці, прибув у Ефес і, знайшовши там деяких учнів,

спитав їх: «Чи отримали ви Святого Духа, коли увірували?» Ті йому відповіли: «Та ми й не чули, чи є Святий Дух.»

І він спитав: «Яким хрищенням ви христились?» Ці відповіли: «Хрищенням Йоана.»

Тоді Павло промовив: «Йоан христив хрищенням покаяння, кажучи людям, щоб вірували в того, що по ньому прийде, тобто в Ісуса.»

Почувши це, вони христились в ім'я Господа Ісуса.

Як Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони почали говорити мовами й пророкувати.

А було їх усього яких дванадцять чоловік.

Увійшовши у синагогу, три місяці там промовляв відважно, бесідуючи і переконуючи про Царство Боже.

Як же деякі запекло не хотіли вірувати і злословили перед народом путь (Господню), він їх покинув і, відокремивши учнів, щодня провадив з ними бесіди в школі Тирана.

І так воно тяглось два роки, так що всі ті, що жили в Азії, юдеї і погани, чули слово Господнє.

Та й чуда неабиякі творив Бог руками Павла:

досить було прикласти до недужих хустинку чи хвартух, які були діткнулись його тіла, і недуги їх покидали, і виходили злі духи.

Деякі з юдейських мандрівних заклиначів пробували й собі призивати ім'я Господа Ісуса на тих, що мали злих духів, кажучи: «Заклинаю вас Ісусом, якого Павло проповідує.»

То були сім синів якогось Скеви, юдейського первосвященика, які таке робили.

Злий дух озвався до них, кажучи: «Ісуса я знаю і Павла знаю; ви ж, хто такі?»

І наскочив на них той чоловік, в якому був злий дух, і перемігши їх - одних і других, - подужав так їх, що вони голі і поранені втекли з того дому.

Довідались про це всі юдеї і погани, що мешкали в Ефесі, і страх напав на них усіх, і славилося ім'я Господа Ісуса.

Багато з тих, що увірували, приходили і признавались та об'являли свої вчинки.

Чимало з тих, що чарували, позносивши докупи книги, палили їх перед усіма. І злічено ціну їх на п'ятдесят тисяч срібняків.

Отак, завдяки Господній силі, слово зростало і зміцнялось.

А коли це здійснилося, Павло постановив у своїм дусі перейти через Македонію і Ахаю та й удатися до Єрусалиму, кажучи: «Коли там буду, треба мені (потім) і Рим побачити.»

І він послав у Македонію двох із своїх помічників, Тимотея й Ераста, сам же затримався деякий час в Азії.

А під ту пору зчинився чималий розрух з приводу путі (Господньої).

Один бо, на ім'я Димитрій, золотар, робив срібні храмики Артеміди: тим давав ремісникам чималий заробіток.

Зібрав він їх і (інших) робітників, які робили подібне, і до них промовив: «Мужі, ви знаєте, що від цієї праці залежить добробут наш,

і бачите та й чуєте, що не лиш в Ефесі, але сливе в усій Азії оцей Павло переконав і звів багато люду, кажучи, що це не боги, яких зроблено руками.

І це загрожує не лише привести наше ремесло до занепаду, але й допровадити до того, що храм великої богині Артеміди вважатимуть ні за що; та й скінчиться тим, що та, яку вся Азія і ввесь світ шанує, буде позбавлена своєї величі.»

. Почувши це, вони сповнились гнівом і закричали: «Велика ефеська Артеміда!»

. І місто наповнилося заколоту. А вони кинулися, як один, гурмою до театру, схопивши Ґая та Аристарха, македонян, що були з Павлом.

Якже Павло хотів продертися в юрбу, учні не пустили його.

Ба й дехто з азійських начальників, що були йому приятелями, послали до нього і просили, щоб не удавався до театру.

Тож одні одне кричали, другі друге. Збори були бурхливі, але більшість не знали, чого зібралися.

Деякі з юрби намовили Олександра, якого юдеї наперед висували, й Олександер дав знак рукою, що хотів виправдатись перед народом.

Та коли довідалися, що він юдей, всі в один голос гукали яких дві години: «Велика ефеська Артеміда!»

Нарешті писар міста втихомирив натовп і промовив: «Мужі ефеські! Чи є на світі чоловік, який не знав би, що місто Ефес - охоронець великої Артеміди та її образу, який упав з неба?

Отже тому, що того не можна заперечити, вам треба вгамуватись і нічого необачного не чинити.

Ви бо привели цих людей, які ні святокрадці, ні богохульники супроти нашої богині.

Коли ж Димитрій та ті, що з ним, ремісники, мають на когось скаргу, то на те є суди, є проконсули; хай позивають одні одних.

А як ви домагаєтесь чогось більше, то це вирішиться на законних зборах.

Інакше бо грозить нам небезпека, що нас обвинуватять у бунті за те, що сталося сьогодні, - коли збагнути, що нема ніякої причини, яка б дала нам змогу виправдати оце збіговисько.» Сказавши це, розпустив громаду.

Переклад Огієнка

І сталося, що коли Аполлос перебував у Коринті, то Павло, перейшовши горішні країни, прибув до Ефесу, і деяких учнів знайшов,

та й спитав їх: Чи ви Духа Святого одержали, як увірували? А вони відказали йому: Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!

І він запитав: Тож у що ви христились? Вони ж відказали: В Іванове хрищення.

І промовив Павло: Таж Іван христив хрищенням на покаяння, говорячи людям, щоб вірили в Того, Хто прийде по ньому, цебто в Ісуса.

Як почули ж оце, то христились вони в Ім'я Господа Ісуса.

А коли Павло руки на них поклав, то зійшов на них Дух Святий, і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати!

А всіх їх було чоловіка з дванадцять.

А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи.

А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихословили перед народом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одного Тирана.

Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та геллени, слухали слово про Господа.

І Бог чуда чинив надзвичайні руками Павловими,

так що навіть хустки й пояси з його тіла приносили хворим, і хвороби їх кидали, і духи лукаві виходили з них.

Дехто ж із мандрівних ворожбитів юдейських зачали закликати Ім'я Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло проповідує!

Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Скеви.

Відповів же злий дух і сказав їм: Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?

І скочив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігши обох, подужав їх так, що втекли вони з дому нагі та поранені.

І це стало відоме юдеям та гелленам, усім, що в Ефесі замешкують, і острах напав на всіх їх, і славилося Ім'я Господа Ісуса.

І багато-хто з тих, що ввірували, приходили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої.

І багато-хто з тих, що займалися чарами, позносили книги свої та й перед усіма попалили. І злічили ціну їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм.

Так могуче росло та зміцнялося Божеє Слово!

А як сповнилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македонію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: Як побуду я там, то треба мені й Рим побачити.

Тож він послав у Македонію двох із тих, що служили йому, Тимофія й Ераста, а сам позостався якийсь час ув Азії.

І розрух чималий був стався там часу того за Господню дорогу.

Бо один золотар, Дмитро на ім'я, що робив срібляні Артемідині храмки, та ремісникам заробіток чималий давав,

згромадив він їх і ще інших подібних робітників, та й промовив: Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла заробіток ми маємо.

І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефесі, але мало не в усій Азії цей Павло збаламутив і відвернув багатенно народу, говорячи, ніби то не боги, що руками пороблені.

І не тільки оце нам загрожує, що прийде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артеміди в ніщо зарахується, і буде зруйнована й велич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ.

Почувши ж оце, вони переповнились гнівом, та й стали кричати, говорячи: Артеміда ефеська велика!

І місто наповнилось заколотом. І кинулися однодушно до видовища, схопивши Павлових супутників Гая та Аристарха, македонян.

Як Павло ж хотів у народ увійти, то учні його не пустили.

Також дехто з азійських начальників, що були йому приятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдававсь на видовище.

І кожен що інше кричав, бо збори бурхливі були, і багатенно з них навіть не знали, чого ради зібралися.

А з народу взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олександер дав знака рукою, і хотів виправдатися перед народом.

А коли розпізнали, що юдеянин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: Артеміда ефеська велика!

А як писар міський заспокоїв народ, то промовив: Мужі ефеські, яка ж то людина не знає, що місто Ефес то храмовий доглядач Артеміди великої й її образу, упалого з неба?

Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не робити необачно нічого.

А ви ж привели цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не зневажили.

Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на кого, то суди є на ринку й проконсули, один одного хай позивають.

А коли чогось іншого допоминаєтеся, то те вирішиться на законнім зібранні.

Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній розрух оскаржити можуть, і немає жадної причини, якою могли б виправдати це зборище. І, промовивши це, розпустив він громаду.

Переклад Куліша

Стало ся ж, як був Аполос у Коринтї, пройшовши Павел верхні сторони, прибув у Єфес, і, знайшовши деяких учеників,

рече до них: Чи прийняли ви Духа сьвятого, увірувавши? Вони ж сказали йому: Ба й не чували, чи є Дух сьвятий.

І рече до них: У що ж ви хрестились? Вони ж казали: В Йоанове хрещеннє.

Рече ж Павел: Йоан хрестив хрещеннєм покаяння, глаголючи людям, щоб у Грядущого за ним вірували, се єсть в Христа Ісуса.

Почувши ж се, хрестились в імя Господа Ісуса.

І, як положив на них Павел руки, зійшов Дух сьвятий на них, і заговорили мовами, і пророкували.

Було ж усїх до дванайцяти чоловік.

Увійшовши ж у школу, промовляв одважно три місяцї, розмовляючи і доводячи про царство Боже.

Як же деякі закаменїли, й не слухали, злословлячи путь (Господень) перед народом, відступив од них і відлучив учеників, та й що-дня розмовляв в школї одного Тирана.

Се дїялось два роки, так що всї, що проживали в Азиї, слухали слово Господа Ісуса, - Жиди й Єленяне.

І не малі чудеса робив Бог руками Павловими,

так що на недужих вкладали з тїла його хустки або рушники, й покидали їх недуги, й злі духи виходили з них.

Почали ж деякі з тиняючих ся Жидів-заклинателїв іменувати над маючими духів лукавих імя Господа Ісуса, говорячи: Заклинаємо вас Ісусом, котрого Павел проповідує.

Було ж якихсь сїм синів Скеви Жидовина архиєрея, що се робили.

Та дух лукавий озвавшись, казав: Ісуса знаю, і Павла знаю; ви ж хто такі?

І кинувсь на них чоловік, що в йому був дух лукавий, і, опанувавши їх, подужав їх так, що нагі й зранені повтїкали з того дому.

Стало ся ж се відоме всїм Жидам і Єленянам, що жили в Єфесї; і попав страх на всїх їх, і величано імя Господа Ісуса.

І многі з вірних приходили, і визнавали, і виявляли учинки свої.

Доволї ж багато з тих, що робили чари, позносивши книги свої, попалили перед усїма; і злїчено цїну їх, і налїчено пятьдесять тисяч срібняків.

Так потужно росло слово Господнє і укріплялось.

Як же се сповнилось, постановив Павел у дусї, пройшовши через Македонию та Ахаю, ійти в Єрусалим, говорячи, що, побувши там, мушу й Рим побачити.

Піславши ж у Македонию двох послугуючих йому, Тимотея та Єраста, сам пробув (який ся) час ув Азиї.

Стала ся ж часу того немала трівога про Господень путь.

Один бо, на ймя Димитрий, золотар, що робив срібні храми Артемиди, давав ремесникам немалий заробіток.

Зібравши їх і инших сього дїла робітників, каже: Люде, ви знаєте, що з сього заробітку прожиток наш;

та бачите й чуєте, що не то в Єфесї, а мало не по всїй Азиї сей Павел, пересьвідчивши, одвернув багато народу, говорячи, що нема богів рукотворних.

І не тільки се ремеслу нашому грозить, прийти в упадок, та щоб і храм великої богинї Артемиди не обернувсь у нїщо, і не пропало величчє тієї, котрій вся Азия і вселенна покланяєть ся.

Вислухавши се і сповнившись гнївом, закричали, говорячи: Велика Артемида Єфеська!

І ввесь город був повен заколоту; і кинулись однодушно до театру, схопивши Гайя та Аристарха, Македонян, подорожнїх товаришів Павлових.

Як же хотїв Павел увійти між народ, не пустили його ученики.

І деякі з Азийської старшини, бувши йому приятелями, піславши до него, благали, щоб не йшов до театру.

Инші ж що инше гукали; була бо громада заколочена, і більша з них (часть) не знала, чого посходились.

З народу ж вивели Александра, і Жиди попихали його наперед. Александр же, махнувши рукою, хотїв був оправдуватись перед народом.

Як же довідались, що він Жидовин, то всї гукали в один голос годин зо дві: Велика Артемида Єфеська!

Утихомиривши ж писар народ, каже: Мужі Єфеські, що б то був за чоловік, котрий не знав би, що город Єфес шануватель великої богинї Артемиди і Диопета!

А коли нїчого проти сього не можна сказати, то треба вам угамуватись і нїчого нерозважно не робити.

Привели бо ви чоловіків сих, що нї сьвятого не крали, нї богинї вашої не хулили.

Коли ж Димитрий та ремісники що з ним, мають з ким справу, то (на се) суддї судять і є старости; нехай позивають один одного.

А коли чого иншого допевняєтесь, то у законному зборі розсудить ся.

Бо ще опасуємось, щоб не обвинувачено нас за сегоднїшню бучу, не маючи жадної причини, котрою могли б оправдити се збіговище. (19-41)І, се промовивши, розпустив громаду.

Переклад УБТ Турконяка

І сталося, що коли Аполлос був у Коринті, Павло, обійшовши горішні країни, прибув до Ефеса і, знайшовши деяких учнів,

сказав їм: Чи увірувавши, одержали ви Святого Духа? Вони ж відповіли йому: Та ми й не чули, що є Святий Дух.

Сказав же [їм]: Тож у що ви хрестилися? Вони відповіли: В Іванове хрещення.

І мовив Павло: Іван хрестив хрещенням на покаяння, кажучи людям, щоб повірили в того, що йде за ним, цебто в Ісуса [Христа].

Почувши ж, охрестилися в ім'я Господа Ісуса,

а коли Павло поклав на них руки, прийшов на них Святий Дух, і вони говорили мовами і пророкували.

А було їх усіх чоловік із дванадцять.

Увійшовши ж до синаґоґи, три місяці рішуче переконував і говорив про Боже Царство.

А коли деякі опиралися і не вірили, злословлячи дорогу перед юрбою, відступив від них, відлучив учнів і диспутував щодня в школі [якогось] Тирана.

Це було впродовж двох років, тож усі, що жили в Азії, почули Господнє слово, юдеї і греки.

Бог чинив надзвичайні чуда руками Павла,

так що й на недужих клали хустини й пояси з його тіла, і вони оздоровлялися від недуг, і злі духи виходили.

Деякі з мандрівних ворожбитів юдейських почали закликати ім'я Господа Ісуса на тих, що мали злих духів, кажучи: Заклинаємо вас Ісусом, якого Павло проповідує.

Було ж якихось сім синів Скеви, юдейського архиєрея, які це робили.

Відповів же злий дух і сказав їм: Я Ісуса знаю, і Павла знаю, а ви хто такі?

І скочив на них чоловік, у якому був злий дух, і, здолавши обох, подужав їх так, що втекли з тієї оселі нагі та поранені.

Це стало відомо всім юдеям і грекам, що жили в Ефесі, і страх напав на них усіх, і славилося ім'я Господа Ісуса.

Чимало хто з тих, що повірили, приходили, сповідуючись й розповідаючи про свої вчинки.

Багато чарівників, зібравши книги, спалили перед усіма, і почислили їх ціну, і знайшли, що це п'ятдесят тисяч срібняків.

Так сильно Господнє слово росло та зміцнювалося.

А коли це сповнилося, Павло в Дусі задумав, пройшовши Македонію і Ахаю, іти до Єрусалима, сказавши: Як побуду там, то треба мені й Рим побачити.

Пославши до Македонії двох із тих, що служили йому, Тимофія і Ераста, сам лишався якись час в Азії.

Було того часу чимале сум'яття за дорогу.

Бо якийсь золотар на ім'я Дмитро, що робив срібні храми Артеміди, давав митцям немалий заробіток.

Зібравши їх і інших, що це робили, сказав: Мужі, ви знаєте, що наш прибуток - від цієї роботи,

і бачите, й чуєте, що не тільки в Ефесі, а й майже в усій Азії цей Павло, переконавши, відвернув велику юрбу, кажучи, що то не боги, які зроблені руками.

Не тільки ж є небезпека, що наше ремесло занепаде, але й за ніщо вважатимуть храм великої богині Артеміди. І буде знищена велич тієї, що її шанує вся Азія та цілий світ.

Почувши й переповнившись гнівом, вони кричали, кажучи: Велика Артеміда ефеська!

У місті зчинився заколот. Кинулися однодушно до видовища, схопивши Гая і Аристарха, македонців, Павлових супутників.

Як же Павло хотів увійти в юрбу, учні не пустили його.

Дехто з азійських начальників, які були його приятелями, пославши до нього, благали, щоб не йшов він до видовища.

Кожний, отже, щось інше кричав, бо зібрання було в сум'ятті, і багато хто не знав, задля чого зібралися.

З юрби вибрали Олександра, якого висували юдеї; Олександер же, махнувши рукою, хотів відповісти юрбі.

А дізнавшись, що він юдей, усі зо дві години гукали в один голос: Велика Артеміда ефеська!

А писар, заспокоївши юрбу, сказав: Мужі ефеські, чи є якась людина, яка не знає, що місто Ефес шанує велику Артеміду і діопета?

Отже, оскільки це незаперечне, треба вам угамуватися і не робити нічого необачного.

А ви привели цих людей, що ні храму не збещещують, ані богині нашої не зневажають.

Отже, коли Дмитро й ті митці, що з ним, мають на когось справу, є судді та проконсули, хай позивають один одного.

А як чогось іншого шукаєте, то те хай розв'яжеться за законом зборів.

Бо нам загрожує небезпека за сьогоднішнє бути звинуваченими в заколоті, і немає жодної причини, якою зможемо виправдати цей розрух. І, сказавши це, розпустив зібрання.

Російський синодальний переклад

Во время пребывания Аполлоса в Коринфе Павел, пройдя верхние страны, прибыл в Ефес и, найдя там некоторых учеников,

сказал им: приняли ли вы Святаго Духа, уверовав? Они же сказали ему: мы даже и не слыхали, есть ли Дух Святый.

Он сказал им: во что же вы крестились? Они отвечали: во Иоанново крещение.

Павел сказал: Иоанн крестил крещением покаяния, говоря людям, чтобы веровали в Грядущего по нем, то есть во Христа Иисуса.

Услышав это, они крестились во имя Господа Иисуса,

и, когда Павел возложил на них руки, нисшел на них Дух Святый, и они стали говорить иными языками и пророчествовать.

Всех их было человек около двенадцати.

Придя в синагогу, он небоязненно проповедывал три месяца, беседуя и удостоверяя о Царствии Божием.

Но как некоторые ожесточились и не верили, злословя путь Господень перед народом, то он, оставив их, отделил учеников, и ежедневно проповедывал в училище некоего Тиранна.

Это продолжалось до двух лет, так что все жители Асии слышали проповедь о Господе Иисусе, как Иудеи, так и Еллины.

Бог же творил немало чудес руками Павла,

так что на больных возлагали платки и опоясания с тела его, и у них прекращались болезни, и злые духи выходили из них.

Даже некоторые из скитающихся Иудейских заклинателей стали употреблять над имеющими злых духов имя Господа Иисуса, говоря: заклинаем вас Иисусом, Которого Павел проповедует.

Это делали какие-то семь сынов Иудейского первосвященника Скевы.

Но злой дух сказал в ответ: Иисуса знаю, и Павел мне известен, а вы кто?

И бросился на них человек, в котором был злой дух, и, одолев их, взял над ними такую силу, что они, нагие и избитые, выбежали из того дома.

Это сделалось известно всем живущим в Ефесе Иудеям и Еллинам, и напал страх на всех их, и величаемо было имя Господа Иисуса.

Многие же из уверовавших приходили, исповедуя и открывая дела свои.

А из занимавшихся чародейством довольно многие, собрав книги свои, сожгли перед всеми, и сложили цены их, и оказалось их на пятьдесят тысяч драхм .

С такою силою возрастало и возмогало слово Господне.

Когда же это совершилось, Павел положил в духе, пройдя Македонию и Ахаию, идти в Иерусалим, сказав: побывав там, я должен видеть и Рим.

И, послав в Македонию двоих из служивших ему, Тимофея и Ераста, сам остался на время в Асии.

В то время произошел немалый мятеж против пути Господня,

ибо некто серебряник, именем Димитрий, делавший серебряные храмы Артемиды и доставлявший художникам немалую прибыль,

собрав их и других подобных ремесленников, сказал: друзья! вы знаете, что от этого ремесла зависит благосостояние наше;

между тем вы видите и слышите, что не только в Ефесе, но почти во всей Асии этот Павел своими убеждениями совратил немалое число людей, говоря, что делаемые руками человеческими не суть боги.

А это нам угрожает тем, что не только ремесло наше придет в презрение, но и храм великой богини Артемиды ничего не будет значить, и испровергнется величие той, которую почитает вся Асия и вселенная.

Выслушав это, они исполнились ярости и стали кричать, говоря: велика Артемида Ефесская!

И весь город наполнился смятением. Схватив Македонян Гаия и Аристарха, спутников Павловых, они единодушно устремились на зрелище.

Когда же Павел хотел войти в народ, ученики не допустили его.

Также и некоторые из Асийских начальников, будучи друзьями его, послав к нему, просили не показываться на зрелище.

Между тем одни кричали одно, а другие другое, ибо собрание было беспорядочное, и большая часть собравшихся не знали, зачем собрались.

По предложению Иудеев, из народа вызван был Александр. Дав знак рукою, Александр хотел говорить к народу.

Когда же узнали, что он Иудей, то закричали все в один голос, и около двух часов кричали: велика Артемида Ефесская!

Блюститель же порядка, утишив народ, сказал: мужи Ефесские! какой человек не знает, что город Ефес есть служитель великой богини Артемиды и Диопета?

Если же в этом нет спора, то надобно вам быть спокойными и не поступать опрометчиво.

А вы привели этих мужей, которые ни храма Артемидина не обокрали, ни богини вашей не хулили.

Если же Димитрий и другие с ним художники имеют жалобу на кого-нибудь, то есть судебные собрания и есть проконсулы: пусть жалуются друг на друга.

А если вы ищете чего-нибудь другого, то это будет решено в законном собрании.

Ибо мы находимся в опасности - за происшедшее ныне быть обвиненными в возмущении, так как нет никакой причины, которою мы могли бы оправдать такое сборище. Сказав это, он распустил собрание.