16

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

І він прибув у Дербу і Лістру. А був там один учень, Тимотей на ім'я, син однієї жінки, віруючої юдейки, а батька грека.

Він мав добру славу між братами Лістри й Іконії.

Павло хотів узяти його з собою і, взявши, обрізав із-за юдеїв, що були в тих місцях; усі бо знали, що його батько був грек.

Якже проходили через міста, передавали їм, щоб берегти ті постанови, що їх були схвалили апостоли і старші в Єрусалимі.

Отак Церкви утверджувались у вірі й росли числом щоденно.

Вони пройшли через Фригію і Галатський край, а Дух Святий заборонив їм звіщати слово в Азії.

Дійшовши до Місії, вони пробували пройти у Вітинію, та Дух Ісуса їм того не дозволив,

і, пройшовши Місію, прибули до Троади.

Аж тут з'явилось Павлові вночі видіння: один македонець стоїть і, благаючи його, каже: «Перейди в Македонію і допоможи нам.»

Як тільки він побачив це видіння, ми зараз же старались вийти в Македонію, зрозумівши, що Бог нас покликав звіщати їм Євангелію.

Відпливши з Троади, ми подались просто на Самотракію, а другого дня на Неаполь,

звідти ж направилися на Филиппи, столичне місто частини Македонії -(римської) колонії. Ми перебули днів кілька у тім місті.

Суботнього ж дня вийшли поза браму над річку, де звичайно відбувалася молитва, та й посідавши, розмовляли з жінками, що там були зійшлися.

А слухала нас одна жінка, на ім'я Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятир, що почитала Бога. Господь відкрив їй серце так, що вона вважала на слова Павлові.

Коли ж охристилася вона і її дім, запросила нас, кажучи: «Як ви мене визнали за вірну Господові, ввійдіть і перебувайте у моїм домі.» І примусила нас.

Іншим разом, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна служниця, що мала духа віщуна, і віщуванням справляла панам своїм великий заробіток.

Ідучи слідом за Павлом і за нами, вона кричала: «Ці люди - слуги Всевишнього Бога, які звіщають вам путь спасіння!»

Чимало днів вона таке робила. Набридло це Павлові й, повернувшися, він сказав до духа: «Велю тобі ім'ям Ісуса Христа вийти з неї!» І в ту ж мить він вийшов.

Побачивши її пани, що їхня надія на заробіток пропала, схопили Павла й Силу і потягли на майдан до влади.

Привівши ж їх до воєвод, сказали: «Ці люди колотять наше місто; це юдеї.

Вони навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не дозволено ані приймати, ані виконувати.»

І натовп кинувся на них спільно, а воєводи, здерши з них одежу, звеліли їх сікти різками;

завдавши їм чимало ран, кинули у в'язницю, наказавши тюремникові пильно стерегти їх.

Він же, прийнявши такий наказ, вкинув їх у в'язницю до самої середини й забив їх ноги у колоди.

Павло та Сила опівночі молилися і співали Богу, а в'язні слухали їх.

Раптом зчинився землетрус великий, так що підвалини в'язниці затряслися: зненацька відчинилися всі двері, і кайдани на всіх розв'язалися.

Якже прокинувся тюремник і побачив відчинені темничні двері, витяг меч і хотів себе вбити, гадаючи що в'язні повтікали.

. Аж тут Павло скрикнув голосом великим, кажучи: «Не завдавай собі ніякого лиха, всі бо ми тут!»

. І, попросивши світла, тюремник ускочив до в'язниці й, тремтячи, кинувсь у ноги Павлові та Силі;

а вивівши їх звідти, мовив: «Панове, що мені слід робити, щоб спастися?»

Ті відповіли: «Віруй у Господа Ісуса, і спасешся ти і твій дім.»

І вони йому звіщали слово Господнє і всім, що були в його домі.

А він, узявши їх тієї години вночі, обмив їхні рани й охристився з усіма своїми.

Як же запровадив їх до себе в господу, то накрив стіл і веселився з усім домом, який увірував в Бога.

Коли настав день, воєводи послали лікторів, кажучи: «Відпусти тих людей.»

Тюремник доніс ті слова Павлові: «Прислали воєводи, щоб вас відпустити; виходьте ж тепер і йдіть собі в мирі.»

Але Павло промовив до них: «Нас, римлян, без судової розправи прилюдно вибили різками і кинули в тюрму, а тепер потай нас виганяють? Ні бо! Нехай самі прийдуть і виведуть нас!»

Ліктори донесли ці слова воєводам. А ті, почувши, що вони римляни, злякались

і, прийшовши, попросили в них вибачення; а як вивели, попросили вийти з міста.

Вони, вийшовши з в'язниці, зайшли до Лідії і, побачившися з братами та втішивши їх, вийшли.

Переклад Огієнка

І прибув він у Дервію й Лістру. І ото був там один учень, на ім'я Тимофій, син наверненої однієї юдеянки, а батько був геллен.

Добре свідоцтво про нього давали брати, що були в Лістрі та в Іконії.

Павло захотів його взяти з собою, і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був геллен.

Як міста ж переходили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постанови, які видали в Єрусалимі апостоли та старші.

А Церкви зміцнювалися в вірі,і щоденно зростали кількістю.

А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну галатську.

Дійшовши ж до Мізії, хотіли піти до Вітінії, та їм не дозволив Дух Ісусів.

Обминувши ж Мізію, прибули до Троади.

І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македонянин став перед ним і благав його, кажучи: Прийди в Македонію, і нам поможи!

Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македонію, зрозумівши, що Господь нас покликав звіщати їм Євангелію.

Тож відпливши з Троади, прибули ми навпрост у Самотракію, а другого дня до Неаполя,

звідтіля ж у Филипи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули ми в цім місті днів кілька.

Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посходились.

Прислухалася й жінка одна, що звалася Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятір, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.

А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: Якщо ви признали, що вірна я Господеві, то прийдіть до господи моєї й живіть. І змусила нас.

І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служниця одна, що мала віщунського духа, яка ворожбитством давала великий прибуток панам своїм.

Вона йшла слідкома за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: Оці люди це раби Всевишнього Бога, що вам провіщають дорогу спасіння!

І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: У Ім'я Ісуса Христа велю я тобі вийди з неї! І того часу той вийшов.

А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибуток, схопили Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старших.

Коли ж їх привели до начальників, то сказали: Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,

і навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не годиться приймати, ані виконувати.

І натовп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх різками сікти.

І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозорцеві, щоб їх пильно стеріг.

Одержавши такого наказа, той їх повкидав до внутрішньої в'язниці, а їхні ноги забив у колоди.

А північної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'язнені слухали їх.

І ось нагло повстало велике трясіння землі, аж основи в'язничні були захиталися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайдани з усіх поспадали...

Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'язнені.

А Павло скрикнув голосом гучним, говорячи: Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!

Зажадавши ж той світла, ускочив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.

І вивів їх звідти й спитав: Добродії! Що треба робити мені, щоб спастися?

А вони відказали: Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім.

І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.

І сторож забрав їх того ж часу вночі, їхні рани обмив, і охристився негайно він сам та його всі домашні.

І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.

А коли настав день, то прислали начальники слуг поліційних, наказуючи: Відпусти тих людей!

І сказав той в'язничний дозорець слова ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. Отож, вийдіть тепер та й з миром ідіть!

А Павло відказав їм: Нас, римлян, незасуджених, різками сікли прилюдно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі прийдуть, та й виведуть нас!

Ці ж слова поліційні слуги донесли начальникам. А ті налякались, почувши, що римляни вони.

І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.

І, вийшовши з в'язниці, прибули вони до Лідії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.

Переклад Куліша

Прийшов же у Дервию та в Листру; і ось був там один ученик, на ймя Тимотей, син однієї жінки, вірної Жидівки, батька ж Грека,

що мав добру славу між братами у Листрі та Ікониї.

Сього схотїв Павел узяти з собою; і взявши обрізав його задля Жидів, що були в тих місцях; знали бо всї батька його, що був Грек.

Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єрусалимі.

Церкви ж утверджувались у вірі, і прибували числом що-дня.

Як же пройшли Фригию та Галацьку сторону, заборонив їм сьвятий Дух промовляти слово в Азиї.

Прийшовши ж в Мисию, поривались ійти в Витинию, і не пустив їх Дух.

Перейшовши ж Мисию, прийшли в Трояду.

І явилось уночі видїннє Павлу: стояв один чоловік Македонець, благаючи його й говорячи: Прийшовши в Македонию, поможи нам.

Як же видїннє увидїв, забажали ми зараз іти в Македонию, зрозумівши, що Господь покликав нас благовіствувати їм.

Пустившись тодї з Трояди, приспіли ми в Самотракию, другого ж дня в Неаполь,

а звідтіля в Филипи, котрий єсть первий город тієї части Македониї, - осада. Пробували ж ми в сьому городї кілька днїв.

А субітнього дня вийшли геть з города над річку, де бувало звичайно моленнє, і посїдавши говорили до жінок, що посходились.

І слухала нас одна жінка, на ймя Лидия, купчиха кармазином, із города Тиятирського, що шанувала Бога; їй же Господь відчинив серце уважати на глаголане від Павла.

Як же охрестилась вона і дім її, благала, говорячи: Коли ви судили мене, що я вірна Господеві, то, ввійшовши в господу мою, пробувайте. І присилувала нас.

Стало ся ж, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна дївчина, що мала духа віщого, і котра заробіток великий давала панам своїм, ворожачи.

Ся, йдучи слїдом за Павлом та за нами, покликувала, кажучи: Сї люде - слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення.

Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години.

Видївши ж пани її, що пропала надїя заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв.

І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами,

і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами.

І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звелїли бити їх.

І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх

Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду.

О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники.

Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх.

Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відчинені двері темницї, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтїкали вязники.

Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нїчого лихого, всї бо ми тут.

Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сили,

а, вивівши їх геть, каже: Добродїї, що менї робити, щоб спастись?

Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій.

І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його.

І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз.

І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога.

Як же настав день, прислали воїводи паличників, кажучи: Відпусти людей сих.

Звістив же темничник про сї слова Павла, що прислали воїводи, щоб відпустити вас;

Павел же рече: Бивши нас прилюдно неосуджених людей римських, повкидали в темницю, а тепер потай нас виганяють? Нї бо, а нехай самі, прийшовши, виведуть нас.

Звістили ж воїводам паличники слова сї; і перелякались, почувши, що вони Римляне.

І прийшовши благали їх, і вивівши просили, щоб вийшли з города.

І, вийшовши вони з темницї, прийшли до Лидиї, і, побачивши братів, утїшили їх, та й пійшли.

Переклад УБТ Турконяка

Прийшов же він до Дервії і Лістри. І ось був тут якийсь учень на ім'я Тимотей, син жінки, наверненої юдейки, а батька грека.

Добре свідчили про нього ті брати, що були в Лістрі та в Іконії.

Павло забажав, щоб він ішов з ним, і, взявши, обрізав його через юдеїв, які були в тих місцевостях, бо всі знали, що його батько був греком.

Коли переходили міста, передавали їм зберігати постанови, які видали в Єрусалимі апостоли і старші.

Церкви ж зміцнювалися на вірі й зростали числом щодня.

Пройшли через Фригію і Галатійську країну, оскільки Святий Дух заборонив їм провіщати слово в Азії;

дійшовши ж до Мисії, намагалися піти до Витинії, та їм не дозволив Дух Ісусів.

Перейшовши Мисію, прибули до Троади.

І вночі з'явилося видіння Павлові. Якийсь чоловік, македонець, стояв і благав його, кажучи: Прийди до Македонії, допоможи нам.

Як побачив він те видіння, враз постарались ми піти до Македонії, збагнувши, що Бог покликав нас благовістити їм.

Відпливши з Троади, прибули ми до Самотракії, а другого дня до Неаполя,

звідти і до Филип, що є місто-колонія, перша частина Македонії. В тім місті перебували ми кілька днів.

А в суботу вийшли за браму до річки, де за звичаєм, було молитовне місце, і, посідавши, говорили до жінок, що зібралися.

І слухала одна жінка, на ім'я Лідія, продавець кармазину з міста Тіятира, що шанувала Бога. Господь відкрив їй серце, щоб сприймати те, що казав Павло.

Як охрестилася вона та її дім, то благала, кажучи: Якщо ви вважали мене за вірну Господеві, то прийдіть до моєї оселі й живіть! І змусила нас.

І сталося, як ішли ми на молитву, зустріла нас якась рабиня, що мала дух віщуна, яка, віщуючи, давала великий прибуток своїм господарям.

Вона йшла слідом за Павлом та за нами і кричала, кажучи: Ці люди - це раби Бога Всевишнього, які провіщають вам шлях спасіння.

Вона робила це багато днів. Надокучило ж [це] Павлові, і, обернувшись, він сказав духові: Наказую тобі ім'ям Ісуса Христа - вийди з неї. І вийшов тієї години.

Її пани, побачивши, що пропала надія їхнього заробітку, взявши Павла та Силу, притягли на ринок до князів,

і, повівши їх до воєвод, сказали: Ці люди, будучи юдеями, бунтують наше місто

і навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не годиться приймати ані виконувати.

І збіглася юрба проти них, і воєводи, роздерши їхній одяг, наказали бити їх палицями.

І завдавши їм багато ран, кинули до в'язниці, наказавши в'язничному сторожеві пильно їх стерегти.

Він, діставши такий наказ, кинув їх до внутрішньої в'язниці і забив їхні ноги в колоди.

Опівночі Павло й Сила, молячись, прославляли Бога, а в'язні слухали їх.

Раптом стався великий землетрус, аж порушилась основа в'язниці, відчинилися враз усі двері, і з усіх кайдани поспадали.

А коли прокинувся сторож темниці й побачив, що двері в'язниці відчинено, витяг меча й хотів себе вбити, думаючи, що в'язні повтікали.

Павло ж закричав гучним голосом, кажучи: Не роби собі ніякого зла, бо всі ми ось тут.

Попросивши світла, той ускочив і, тремтячи, припав до Павла та Сили

і, вивівши їх геть, спитав: Добродії, що мені треба робити, аби спастися?

Вони відказали: Віруй у Господа Ісуса [Христа і] спасешся ти і твій дім.

І говорили йому Господнє слово і всім, що в його оселі.

І, забравши їх тієї години ночі, обмив їм рани, і тут же охрестився сам і вся його родина.

А ввівши їх до оселі, поставив частування і радів з усім домом своїм, що ввірував у Бога.

Коли настав день, послали воєводи паличників, кажучи: Відпусти тих людей.

А темничний сторож переказав ці слова Павлові, що послали воєводи, аби вас відпустити. Тож вийдіть тепер та йдіть з миром.

А Павло відказав їм: Прилюдно побивши нас, римлян, незасуджених людей посадили до в'язниці, а тепер таємно нас виводять? Ні ж бо, хай самі прийдуть та й виведуть нас.

Паличники сповістили воєводам ці слова. Ті налякалися, почувши, що вони римляни,

прийшли й ублагали їх, а вивівши, благали, щоб пішли з міста.

Як вийшли з в'язниці, прибули до Лідії і, побачивши братів, потішили [їх] та й пішли.

Російський синодальний переклад

Дошел он до Дервии и Листры. И вот, там был некоторый ученик, именем Тимофей, которого мать была Иудеянка уверовавшая, а отец Еллин,

и о котором свидетельствовали братия, находившиеся в Листре и Иконии.

Его пожелал Павел взять с собою; и, взяв, обрезал его ради Иудеев, находившихся в тех местах; ибо все знали об отце его, что он был Еллин.

Проходя же по городам, они предавали верным соблюдать определения, постановленные Апостолами и пресвитерами в Иерусалиме.

И церкви утверждались верою и ежедневно увеличивались числом.

Пройдя через Фригию и Галатийскую страну, они не были допущены Духом Святым проповедывать слово в Асии.

Дойдя до Мисии, предпринимали идти в Вифинию; но Дух не допустил их.

Миновав же Мисию, сошли они в Троаду.

И было ночью видение Павлу: предстал некий муж, Македонянин, прося его и говоря: приди в Македонию и помоги нам.

После сего видения, тотчас мы положили отправиться в Македонию, заключая, что призывал нас Господь благовествовать там.

Итак, отправившись из Троады, мы прямо прибыли в Самофракию, а на другой день в Неаполь,

оттуда же в Филиппы: это первый город в той части Македонии, колония. В этом городе мы пробыли несколько дней.

В день же субботний мы вышли за город к реке, где, по обыкновению, был молитвенный дом, и, сев, разговаривали с собравшимися там женщинами.

И одна женщина из города Фиатир, именем Лидия, торговавшая багряницею, чтущая Бога, слушала; и Господь отверз сердце ее внимать тому, что говорил Павел.

Когда же крестилась она и домашние ее, то просила нас, говоря: если вы признали меня верною Господу, то войдите в дом мой и живите у меня. И убедила нас.

Случилось, что, когда мы шли в молитвенный дом, встретилась нам одна служанка, одержимая духом прорицательным, которая через прорицание доставляла большой доход господам своим.

Идя за Павлом и за нами, она кричала, говоря: сии человеки - рабы Бога Всевышнего, которые возвещают нам путь спасения.

Это она делала много дней. Павел, вознегодовав, обратился и сказал духу: именем Иисуса Христа повелеваю тебе выйти из нее. И дух вышел в тот же час.

Тогда господа ее, видя, что исчезла надежда дохода их, схватили Павла и Силу и повлекли на площадь к начальникам.

И, приведя их к воеводам, сказали: сии люди, будучи Иудеями, возмущают наш город

и проповедуют обычаи, которых нам, Римлянам, не следует ни принимать, ни исполнять.

Народ также восстал на них, а воеводы, сорвав с них одежды, велели бить их палками

и, дав им много ударов, ввергли в темницу, приказав темничному стражу крепко стеречь их.

Получив такое приказание, он ввергнул их во внутреннюю темницу и ноги их забил в колоду.

Около полуночи Павел и Сила, молясь, воспевали Бога; узники же слушали их.

Вдруг сделалось великое землетрясение, так что поколебалось основание темницы; тотчас отворились все двери, и у всех узы ослабели.

Темничный же страж, пробудившись и увидев, что двери темницы отворены, извлек меч и хотел умертвить себя, думая, что узники убежали.

Но Павел возгласил громким голосом, говоря: не делай себе никакого зла, ибо все мы здесь.

Он потребовал огня, вбежал в темницу и в трепете припал к Павлу и Силе,

и, выведя их вон, сказал: государи мои! что мне делать, чтобы спастись?

Они же сказали: веруй в Господа Иисуса Христа, и спасешься ты и весь дом твой.

И проповедали слово Господне ему и всем, бывшим в доме его.

И, взяв их в тот час ночи, он омыл раны их и немедленно крестился сам и все домашние его.

И, приведя их в дом свой, предложил трапезу и возрадовался со всем домом своим, что уверовал в Бога.

Когда же настал день, воеводы послали городских служителей сказать: отпусти тех людей.

Темничный страж объявил о сем Павлу: воеводы прислали отпустить вас; итак выйдите теперь и идите с миром.

Но Павел сказал к ним: нас, Римских граждан, без суда всенародно били и бросили в темницу, а теперь тайно выпускают? нет, пусть придут и сами выведут нас.

Городские служители пересказали эти слова воеводам, и те испугались, услышав, что это Римские граждане.

И, придя, извинились перед ними и, выведя, просили удалиться из города.

Они же, выйдя из темницы, пришли к Лидии и, увидев братьев, поучали их, и отправились.