15

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Тим часом деякі, що прийшли з Юдеї, навчали братів: «Коли ви не обріжетеся за звичаєм Мойсея, не зможете спастися.»

По чималій суперечці та змаганні Павла і Варнави з ними, вирішено, щоб Павло і Варнава, і деякі інші з них, пішли в цій справі в Єрусалим до апостолів і старших.

Тож вони, виряджені Церквою, проходили через Фінікію і Самарію, розповідаючи про навернення поган, і чинили всім братам велику радість.

Прибувши ж у Єрусалим, вони були прийняті Церквою, апостолами та старшими й оповіли, що Бог зробив через них.

Та деякі з секти фарисеїв, що були увірували, встали, кажучи, що треба їх обрізати та наказати, щоб берегли закон Мойсея.

От і зібралися апостоли та старші, щоб розглянути цю справу.

По довгій суперечці встав Петро і до них промовив: «Мужі брати! Ви знаєте, що вже віддавна Бог вибрав був мене між вами, щоб погани з уст моїх чули слово Євангелії й увірували.

І серцевідець Бог засвідчив їм, давши їм Святого Духа, як і нам,

і не вчинив ніякої різниці між нами та між ними, очистивши вірою серця їхні.

Чого ж ото тепер спокушаєте Бога, бажаючи накинути учням на шию ярмо, якого ні батьки наші, ані ми не здоліли нести?

А втім, ми благодаттю Господа Ісуса віруємо, що спасемося так само, як ті.»

Затихла вся громада й почала слухати Варнаву та Павла, як вони розповідали про ті знаки та чуда, що їх Бог учинив був через них між поганами.

А як вони замовкли, озвався Яків і мовив: «Мужі брати, вислухайте мене!

Симон розповів, як Бог спершу навідався до поган, щоб узяти з-поміж них народ для імени його.

З тим згоджуються і слова пророків, як написано:

А після цього я повернуся і відбудую намет Давида занепалий; я його руїну відбудую і знов його поставлю,

щоб решта людей Господа шукала, і всі народи, на яких призване ім'я моє, - каже Господь, що чинить це,

йому відоме споконвіку.

Тому я думаю, що не треба турбувати тих із поган, що навертаються до Бога,

але їм приписати, щоб стримувалися від нечистот ідольських, від розпусти, від задушеного та від крови.

Мойсей бо з давен-давна має по містах своїх проповідників, що його читають у синагогах щосуботи.»

Тоді апостоли і старші разом з усією Церквою схвалили вибрати кількох з-між себе і послати в Антіохію з Павлом та Варнавою: Юду, званого Варсавою, і Силу, мужів-проводирів поміж братами.

Вони написали і доручили через них ось що: «Апостоли і старші, брати ваші, братам з поган в Антіохії, Сирії та Кілікії, привіт!

Через те, що ми чули, як деякі з нас, вийшовши без нашого доручення, потурбували вас словами та схвилювали ваші душі,

то ми й постановили однодушно вибрати мужів і їх до вас послати разом з любим нам Варнавою та Павлом,

людьми, що душі свої віддали за ім'я Господа нашого Ісуса Христа.

Отож, ми вислали вам Юду й Силу, і вони усно викладуть те саме.

. Подобалось бо Святому Духові й нам ніякого більше не складати на вас тягару, крім цього необхідного:

. стримуватися від ідоложертвенного м'яса, крови, душенини та розпусти. Ви добре зробите, коли будете берегтися цього. Будьте здорові.»

Висланці ж прийшли в Антіохію і, скликавши громаду, доручили листа,

а вони, прочитавши його, зраділи тією втіхою.

Юда та Сила, які й самі були пророки, втішили і скріпили братів частим словом.

По деякім часі брати відпустили їх у мирі до тих, що їх вислали.

Сила задумав зостатися там.

Павло ж з Варнавою лишилися в Антіохії, де вони з багатьма іншими навчали та звіщали слово Господнє.

По кількох днях Павло промовив до Варнави: «Повернімось і відвідаймо братів у кожному місті в яких ми були звіщали Господнє слово, щоб довідатися, як маються.»

А Варнава хотів узяти з собою і Йоана, прозваного Марком.

Та Павло вважав ліпше не брати з собою того, хто відлучився від них у Памфілії і не пішов був з ними на роботу.

І виникла гостра суперечка, так, що вони розстались. Варнава взяв із собою Марка й відплив до Кіпру.

А Павло, вибравши Силу, рушив у дорогу, переданий братами Господній благодаті.

І проходив він через Сирію та Кілікію, зміцняючи Церкви.

Переклад Огієнка

А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим, то спастися не можете.

Коли ж суперечка повстала й чимале змагання в Павла та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апостолів й старших у Єрусалим.

Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікію та Самарію, розповідуючи про поганське навернення, і радість велику чинили всім браттям.

Коли ж в Єрусалим прибули вони, були прийняті Церквою, та апостолами, та старшими, і вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними.

Але дехто, що ввірували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрізувати й наказати, щоб Закона Мойсеєвого берегли.

І зібрались апостоли й старші, щоб розглянути справу оцю.

Як велике ж змагання повстало, Петро встав і промовив до них: Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене, щоб погани почули слово Євангелії через уста мої, та й увірували.

І засвідчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,

і між нами та ними різниці Він жадної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.

Отож, чого Бога тепер спокушуєте, щоб учням на шию покласти ярмо, якого ані наші отці, ані ми не здолали понести?

Та ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само, як і вони.

І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знамена та чуда вчинив через них Бог між поганами!

Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: Мужі-браття, послухайте також мене.

Симон ось розповів, як зглянувся Бог від початку, щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого.

І пророчі слова з цим погоджуються, як написано:

Потому вернуся, і відбудую Давидову скинію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її,

щоб шукали Господа люди зосталі та всі народи, над якими Ім'я Моє кликано, говорить Господь, що чинить це все!

Господеві відвіку відомі всі вчинки Його.

Тому думаю я, щоб не турбувати поган, що до Бога навертаються,

але написати до них, щоб стримувались від занечищення ідольського, та від блуду, і задушенини, і від крови.

Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавендавна, і щосуботи читають його в синагогах.

Тоді постановили апостоли й старші з цілою Церквою вибрати мужів із них, і послати до Антіохії з Павлом та Варнавою Юду, що зветься Варсавва, і Силу, мужів проводирів між братами,

написавши своїми руками оце: Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохії, і Сирії, і Кілікії: Вітаємо вас!

Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не доручували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі,

то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб обраних мужів послати до вас із коханими нашими Варнавою та Павлом,

людьми тими, що душі свої віддали за Ім'я Господа нашого Ісуса Христа.

Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме.

Бо зволилось Духові Святому і нам, тягару вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного:

стримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини, та від блуду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!...

Посланці ж прийшли в Антіохію, і,зібравши народ, доручили листа.

А перечитавши, раділи з потішення того.

А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьорували та зміцняли братів.

А як перебули вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав.

Але Сила схотів лишитися там, а Юда вернувся до Єрусалиму.

А Павло з Варнавою в Антіохії жили, навчаючи та благовістячи разом із іншими багатьома Слово Господнє.

А по декількох днях промовив Павло до Варнави: Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, як вони пробувають.

А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що званий був Марком.

Та Павло вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов.

І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Марка, і поплинув до Кіпру.

А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благодаті братами доручений.

І проходив він Сирію та Кілікію, Церкви зміцнюючи.

Переклад Куліша

І, поприходивши деякі з Юдеї, навчали братів: що коли не обріжетесь по звичаю Мойсейовому, не можете спасти ся.

Як же почав ся спір і немале змаганнє Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павел та Варнава і деякі инші з них пійшли до апостолів та старших у Єрусалим ради сього питання.

Вони ж, послані від церкви, проходили Финикию та Самарию, оповідуючи про наверненнє поган; і зробили великі радощі всїм братам.

Прийшовши ж у Єрусалим, прийняті були від церкви і апостолів і старших, і сповістили про все, що Бог з ними зробив.

Устали ж деякі з єресї Фарисейської, що увірували, кажучи, що треба обрізати їх та наказати, щоб хоронили закон Мойсеїв.

І зібрались апостоли та старші вглянути в сю річ.

Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давнїх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували.

І Бог, що знає серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам,

і не розріжнив нїчого між нами й ними, вірою очистивши серця їх.

Тепер же чого спокушуєте Бога, щоб наложив ярмо на шию ученикам, котрого нї батьки наші, нї ми не здолїли носити.

Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони.

Умовкла ж уся громада, й слухала, як Варнава та ІІавел оповідували про ознаки та чудеса, що зробив Бог через них між поганами.

Як же вмовкли вони, озвав ся Яков, говорячи: Мужі брати, вислухайте мене.

Симон оповів, як Бог перше зглянув ся, щоб з поган прийняти людей в імя своє.

З сим сходять ся слова пророчі, яко ж писано:

Після сього знов верну ся, і збудую намет Давидів, що впав, і руїни його збудую знов і поставлю його,

щоб остальнї з людей шукали Господа, і всї народи, на котрих призвано імя моє, глаголе Господь, що робить оце все.

Звісні од віку Богові всї дїла Його.

То ж суджу, що не треба тим докучати, которі від поган обернулись до Бога;

а написати їм, нехай удержують ся від ідолських гидот, та блуду, та давленого, та крови.

Мойсей бо від стародавнїх родів має проповідуючих його по городах, і читаний по школах що-суботи.

Зволили тодї апостоли і старші і вся церква вибраних мужів з між себе післати в Антиохию з Павлом та Варнавою: Юду, названого Варсавою, та Силу, мужів-проводирів між братами,

написавши через руки їх так: Апостоли та старші і брати - братам з поган, що в Антиохиї, і Сириї і Киликиї, радуйте ся.

Яко ж чули ми, що деякі з між нас вийшовши, потрівожили вас словами і захитали душі ваші, говорячи, щоб обрізувались та хоронили закон, чого ми їм не наказували;

то зволилось нам, зібравшим ся однодушно вибраних мужів післати до вас з любими нашими Варнавою та Павлом,

людьми, що віддавали душі свої за імя Господа нашого Ісуса Христа.

Післали ми оце Юду та Силу, котрі й самі розкажуть про те словом.

Зволилось бо сьвятому Духу та й нам, нїякої тяготи більш не накладувати вам, опріч сього конечного:

щоб удержувались від жертів ідолам, та крови, та давленого, та блуду. Від чого оберегаючи себе, добре робити мете. Бувайте здорові.

Послані ж прийшли в Антиохию і, зібравши громаду, подали посланнє.

Прочитавши ж (ті), зрадїли від сього потїшення.

Юда ж та Сила, будучи самі пророками, многими словами втїшали братів і утверджували.

Пробувши ж (там якийсь) час, відпущені були з упокоєм од братів до апостолів.

Зволив же Сила зостатись там.

Павел же та Варнава пробували в Антиохиї, навчаючи та благовіствуючи слово Господнє з многими иншими.

По кількох же днях рече Павел до Варнави: Вернувшись одвідаємо братів наших по всїх городах, де проповідували ми слово Господнє, як вони мають ся.

Варнава ж раяв узяти з собою Йоана, званого Марком.

Павло ж не удостоїв брати з собою того, хто одлучивсь од них з Памфилиї, і не пійшов з ними на дїло.

Постала ж ріжниця, так, що вони розлучились між собою; і Варнава, взявши Марка, поплив у Кипр,

Павел же, вибравши Силу, пійшов, переданий благодатї Божій від братів,

і проходив Сирию і Киликию, утверджаючи церкви.

Переклад УБТ Турконяка

І дехто, прийшовши з Юдеї, навчав братів: Коли не обріжетеся, за звичаєм Мойсея, не можете спастися.

Коли ж виникла суперечка й чимале змагання Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павло й Варнава та деякі інші з них пішли до апостолів і старшин у Єрусалим із цим питанням.

Послані, отже, церквою, переходили Фінікію і Самарію, розповідаючи про навернення поган, і чинили велику радість усім братам.

Прийшовши ж до Єрусалима, були прийняті церквою, апостолами і старшинами. Розповіли, скільки Бог зробив з ними.

Піднялися ж деякі, що з єресі фарисейської, які повірили, кажучи, що треба обрізати їх і заповісти зберігати закон Мойсея.

Зібралися апостоли і старці, щоб розглянути цю справу.

Після довгої суперечки, вставши, Петро сказав до них: Мужі-брати, ви знаєте, що від перших днів Бог поміж нас вибрав мене, щоб моїми устами погани почули слово благовістя і повірили.

І серцезнавець Бог засвідчив їм, давши [їм] Святого Духа, як і нам,

і ніякої різниці не зробив між нами й ними, вірою очистивши їхні серця.

То чому ж тепер випробовуєте Бога, щоб накласти учням на шиї ярмо, якого не змогли понести ані наші батьки, ані ми?

Але віримо, що спасемося ласкою Господа Ісуса так, як і вони.

Замовкли всі люди і слухали Варнаву та Павла, які розповідали, скільки зробив Бог знамень і чудес між поганами через них.

Як замовкли ж вони, відповів Яків, кажучи: Мужі-брати, послухайте мене.

Симон розповів, що раніше Бог відвідав, щоб вибрати з поган народ для свого ймення.

І з цим узгоджуються слова пророків, як написано:

Після цього повернуся і відбудую занепалий намет Давидів, і руїну його відбудую, і поставлю його,

щоб решта людей шукала Господа, і всі погани, над якими кликано моє ім'я, говорить Господь, що робить це [все];

відомі од віку [Богові всі його діла].

Тому я вважаю, аби не докучати тим, що з поган навертаються до Бога,

але заповісти їм стерегтися від ідольських жертв, і розпусти, і задушення, і крови.

Бо Мойсей з давніх родів має своїх проповідників у містах, що читають його в синагогах щосуботи.

Тоді сподобалось апостолам і старшинам з усією церквою послати в Антіохію з Павлом і Варнавою обраних з-поміж себе мужів: Юду, що зветься Варсавою, і Силу, мужів славних між братами.

І написали [це] своєю рукою: Апостоли, і старці, [і] брати тим, що є в Антіохії, і Сирії, і Килікії, братам, що з поган, вітання.

Бо ж ми почули, що деякі, кого ми не посилали, вийшовши від нас, збентежили вас словами, хвилюючи ваші душі, [кажучи обрізатися і зберігати закон];

сподобалось нам, зібраним одностайно, вибраних мужів послати до вас із нашими улюбленими Варнавою і Павлом,

людьми, які віддали свої душі за ім'я нашого Господа Ісуса Христа.

Послали ми Юду й Силу, і вони словом розповідатимуть те саме.

Подобалося бо Святому Духові і нам не накласти на вас ніякого більшого тягаря, за винятком цього необхідного,

стримуватися від жертв ідолам, і крови, і задушення, і розпусти. Добре зробите, як цього будете стерегтися. Бувайте здорові!

Посланці прийшли до Антіохії і, зібравши людей, передали послання.

Прочитавши ж, зраділи і втішились.

Юда ж і Сила, і самі бувши пророками, рясними словами втішали і зміцнювали братів.

Перебувши якийсь час, відпущені були з миром братами до тих, що їх послали.

 

Павло ж і Варнава жили в Антіохії, навчаючи і благовістуючи з багатьма іншими Господнє слово.

А по кількох днях сказав Павло до Варнави: Ходімо знов, відвідаймо братів у всіх містах, де проповідували ми Господнє слово, щоб побачити, як маються.

Варнава забажав узяти з собою й Івана, прозваного Марком,

а Павло вважав, що краще не брати того, що відлучився від них з Памфилії і не пішов з ними на працю.

І постала незгода так, що розлучилися вони між собою. Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпру,

а Павло, вибравши Силу, пішов, переданий братами ласці Божій.

Проходив він Сирію і Килікію, зміцнюючи церкви.

Російський синодальний переклад

Некоторые, пришедшие из Иудеи, учили братьев: если не обрежетесь по обряду Моисееву, не можете спастись.

Когда же произошло разногласие и немалое состязание у Павла и Варнавы с ними, то положили Павлу и Варнаве и некоторым другим из них отправиться по сему делу к Апостолам и пресвитерам в Иерусалим.

Итак, быв провожены церковью, они проходили Финикию и Самарию, рассказывая об обращении язычников, и производили радость великую во всех братиях.

По прибытии же в Иерусалим они были приняты церковью, Апостолами и пресвитерами, и возвестили все, что Бог сотворил с ними и как отверз дверь веры язычникам.

Тогда восстали некоторые из фарисейской ереси уверовавшие и говорили, что должно обрезывать язычников и заповедывать соблюдать закон Моисеев.

Апостолы и пресвитеры собрались для рассмотрения сего дела.

По долгом рассуждении Петр, встав, сказал им: мужи братия! вы знаете, что Бог от дней первых избрал из нас меня, чтобы из уст моих язычники услышали слово Евангелия и уверовали;

и Сердцеведец Бог дал им свидетельство, даровав им Духа Святаго, как и нам;

и не положил никакого различия между нами и ими, верою очистив сердца их.

Что же вы ныне искушаете Бога, желая возложить на выи учеников иго, которого не могли понести ни отцы наши, ни мы?

Но мы веруем, что благодатию Господа Иисуса Христа спасемся, как и они.

Тогда умолкло все собрание и слушало Варнаву и Павла, рассказывавших, какие знамения и чудеса сотворил Бог через них среди язычников.

После же того, как они умолкли, начал речь Иаков и сказал: мужи братия! послушайте меня.

Симон изъяснил, как Бог первоначально призрел на язычников, чтобы составить из них народ во имя Свое.

И с сим согласны слова пророков, как написано:

Потом обращусь и воссоздам скинию Давидову падшую, и то, что в ней разрушено, воссоздам, и исправлю ее,

чтобы взыскали Господа прочие человеки и все народы, между которыми возвестится имя Мое, говорит Господь, творящий все сие.

Ведомы Богу от вечности все дела Его.

Посему я полагаю не затруднять обращающихся к Богу из язычников,

а написать им, чтобы они воздерживались от оскверненного идолами, от блуда, удавленины и крови, и чтобы не делали другим того, чего не хотят себе.

Ибо закон Моисеев от древних родов по всем городам имеет проповедующих его и читается в синагогах каждую субботу.

Тогда Апостолы и пресвитеры со всею церковью рассудили, избрав из среды себя мужей, послать их в Антиохию с Павлом и Варнавою, именно: Иуду, прозываемого Варсавою, и Силу, мужей, начальствующих между братиями,

написав и вручив им следующее: "Апостолы и пресвитеры и братия - находящимся в Антиохии, Сирии и Киликии братиям из язычников: радоваться.

Поелику мы услышали, что некоторые, вышедшие от нас, смутили вас своими речами и поколебали ваши души, говоря, что должно обрезываться и соблюдать закон, чего мы им не поручали,

то мы, собравшись, единодушно рассудили, избрав мужей, послать их к вам с возлюбленными нашими Варнавою и Павлом,

человеками, предавшими души свои за имя Господа нашего Иисуса Христа.

Итак мы послали Иуду и Силу, которые изъяснят вам то же и словесно.

Ибо угодно Святому Духу и нам не возлагать на вас никакого бремени более, кроме сего необходимого:

воздерживаться от идоложертвенного и крови, и удавленины, и блуда, и не делать другим того, чего себе не хотите. Соблюдая сие, хорошо сделаете. Будьте здравы ".

Итак, отправленные пришли в Антиохию и, собрав людей, вручили письмо.

Они же, прочитав, возрадовались о сем наставлении.

Иуда и Сила, будучи также пророками, обильным словом преподали наставление братиям и утвердили их.

Пробыв там некоторое время, они с миром отпущены были братиями к Апостолам.

Но Силе рассудилось остаться там. (А Иуда возвратился в Иерусалим.)

Павел же и Варнава жили в Антиохии, уча и благовествуя, вместе с другими многими, слово Господне.

По некотором времени Павел сказал Варнаве: пойдем опять, посетим братьев наших по всем городам, в которых мы проповедали слово Господне, как они живут.

Варнава хотел взять с собою Иоанна, называемого Марком.

Но Павел полагал не брать отставшего от них в Памфилии и не шедшего с ними на дело, на которое они были посланы.

Отсюда произошло огорчение, так что они разлучились друг с другом; и Варнава, взяв Марка, отплыл в Кипр;

а Павел, избрав себе Силу, отправился, быв поручен братиями благодати Божией,

и проходил Сирию и Киликию, утверждая церкви.