14

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

В Іконії вони ввійшли, як звичайно, в юдейську синагогу й промовляли так, що увірувала велика сила юдеїв і греків.

Юдеї ж, які зоставилися невірними, підбурили й роз'ятрили настрій поган проти братів.

Та все ж таки Павло й Варнава перебули досить часу, одважно промовляючи у Господі, який свідчив слову своєї благодаті й зізволяв, що знаки й чудеса творились їх руками.

І розділився народ у місті: одні пристали до юдеїв, другі ж тримались апостолів.

Коли ж погани і юдеї разом з їхньою старшиною кинулися, щоб їм заподіяти зневагу та їх каменувати,

вони, збагнувши це, втекли в міста Лікаонські, Лістру та Дербу й околицю,

і там звіщали Євангелію.

У Лістрі сидів один чоловік, недужий на ноги, кульгавий від утроби матері своєї, який не ходив ніколи.

Він слухав, як Павло говорив; глянувши на нього пильно і, побачивши, що він мав віру, щоб спастися,

сказав голосом великим: «Устань на твої ноги просто!» Той скочив і почав ходити.

Як же народ побачив, що Павло зробив, підняв свій голос, гукаючи по-лікаонському: «Боги в людській подобі зійшли до нас.»

І назвали Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, бо цей мав провід у слові.

І от жрець Зевса, що перед містом, привів до брами биків з вінками й хотів разом з народом принести жертву.

Довідавшись про це апостоли, Варнава та Павло, роздерли на собі одежу й кинулись між народ, кричачи:

«Люди добрі, що це ви робите? Таж і ми такі самі, як ви, люди, що проповідуємо вам, щоб ви від цих марнот навернулись до живого Бога, який створив небо й землю, і море, й усе, що є в них,

який за минулих поколінь дозволяв усім народам ходити своїми шляхами,

хоч і не лишив себе без усякого свідоцтва, добро творячи, даючи вам з неба дощ та врожайні пори, сповняючи харчами й радощами серця ваші!»

Таке кажучи, ледве народ спинили, щоб не приносили їм жертви.

Аж тут з Антіохії та Іконії надійшли юдеї, які, привабивши на свій бік чернь, каменували Павла й виволікли геть за місто, думавши, що він умер,

Та коли учні його обступили, він устав і повернувсь у місто. Наступного дня вийшов з Варнавою в Дербу.

А як звістили Євангелію в тім місті й придбали чимало учнів, повернулись назад у Лістру, Іконію й Антіохію,

підсилюючи серця учнів і заохочуючи твердо триматись віри, бо через багато страждань нам треба ввійти в царство Боже.

Вони настановили їм по церквах старших, а після молитви і посту, передали їх Господові, в якого ті увірували.

І перейшовши Пісідію, прибули в Памфілію.

Звістивши слово в Пергії, спустились в Атталію,

а звідтіля відпливли в Антіохію, звідкіль були віддані ласці Божій на діло, яке довершили.

Прибувши ж і зібравши Церкву, розповідали все, що Бог учинив з ними та як він відчинив поганам двері віри.

. І перебули з учнями чимало часу.

Переклад Огієнка

І трапилось, що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що безліч юдеїв й огречених увірували.

Невірні ж юдеї підбурили та роз'ятрили душі поган на братів.

Та проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками.

А в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів.

Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити,

то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікаонських, до Лістри та Дервії, та в околиці їхні,

і Євангелію там звіщали.

А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг.

Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,

то голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої! А той скочив, і ходити почав...

А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!...

І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові.

А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів.

Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи

та говорячи: Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.

За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми,

але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші.

І, говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов.

А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї, і, підбуривши натовп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він...

Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію.

І, як звістили Євангелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію,

душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство.

І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували.

Як вони ж перейшли Пісідію, прибули в Памфілію;

і, звістивши Господнє Слово в Пергії, вони в Атталію ввійшли,

а звідти поплинули в Антіохію, звідки були благодаті Божій віддані на діло, що його й закінчили.

А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері і віри поганам.

І перебували вони немалий час із учнями.

Переклад Куліша

Стало ся ж в Ікониї, увійшли вони вкупі в Жидівську школу, і промовляли так, що увірувало велике множество і Жидів і Єленян.

Невірні ж Жиди підіймали й озлобляли душі поган на братів.

Доволї ж часу пробували вони, одважно промовляючи про Господа, що сьвідкував словом благодати своєї, і давав, щоб ознаки та чудеса робились руками їх.

Та роздїлилась громада городська, і одні були з Жидами, а другі з апостолами.

Як же підняв ся заколот поган та Жидів з князями їх, щоб зневажати і покаменувати їх,

вони довідавшись, повтїкали в городи Ликаонські, Листру та Дервию, і в околицю,

і там благовіствували.

А один чоловік у Листрі сидїв нездужавши ногами, кривий бувши від утроби матери своєї, котрий нїколи не ходив.

Сей слухав, як Павел говорив; а той подививсь на него і, постерігши, що має віру, щоб одужати,

рече голосом великим: Стань просто на ноги твої. І підскочив і ходив.

Народ же, видївши, що зробив Павел, підняв голос свій, говорячи по ликаонськи: Боги, уподобившись людям, зійшли до нас.

Назвали ж Варнаву Зевесом, а Павла Гермесом; бо він був проводирем слова.

Жерець же (ідола) Зевеса, що був перед городом їх, привівши воли з вінками до воріт, хотїв зробити посьвят разом з народом.

Почувши ж апостоли Варнава та Павел, роздерли одежу свою, і вбігли, покликуючи, між народ,

і глаголали: Мужі, на що се робите? Ми такі ж люде, як ви; благовіствуємо вам, щоб від сих дурниць навернулись до Бога живого, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що є в них.

Він у минувші часи попустив усїм поганам ходити дорогами їх.

Тільки ж не оставляв себе без сьвідчення, роблячи добро: даючи дощі з неба й пори вроджайні, та сповняючи їжею й радощами серця наші.

І, се говорячи, ледве впинили народ, щоб не приносили їм посьвяту.

Прийшли ж з Антиохиї та Ікониї Жиди, і наустивши народ, і вкаменувавши Павла, виволїкли геть з города, думаючи, що він умер.

Як же обступили його ученики, уставши ввійшов у город, а назавтра вийшов з Варнавою в Дервию.

І благовіствувавши городу сьому, і навчивши многих, вернулись вони в Листру, і Іконию, і Антиохию,

укріпляючи душі учеників, благаючи пробувати у вірі, і що многими муками треба нам увійти в царство Боже.

Рукоположивши ж їм пресвитерів по церквах і помолившись з постом, передали їх Господеві, в котрого увірували.

І, перейшовши Писидию, прийшли в Памфилию.

А глаголавши в Пергиї слово, прийшли в Аталию,

а з відсіля поплили в Антиохию, звідкіля були передані благодатї Божій на дїло, котре сповнили.

Прибувши ж та зібравши церкву, оповідали все, що зробив Бог з ними, і як Він відчинив поганам двері віри.

Пробували ж там час немалий з учениками.

Переклад УБТ Турконяка

Сталося таке в Іконії, що разом увійшли вони до юдейської синагоги і говорили так, що повірило дуже велике число юдеїв та греків.

Ті ж юдеї, що не повірили, підбурювали і ятрили душі поган проти братів.

Втім, вони були тут досить часу, відважно діючи в Господі, який засвідчував слово своєї ласки, роблячи знамення й чуда через їх руки.

Розділилися люди у місті: одні були з юдеями, інші - з апостолами.

Коли погани та юдеї із своїми провідниками зчинили заколот, щоб їх зневажити і побити камінням,

вони, довідавшись про це, втекли до лікаонських міст, - у Лістру і Дервію та в околиці,

і тут благовістили.

У Лістрі сидів один чоловік, хворий на ноги, кривий від народження; він ніколи не ходив.

Слухав він Павла, який говорив. Поглянувши на нього і побачивши, що має віру для порятунку,

сказав Павло дуже голосно: Встань прямо на ноги. Той підскочив і почав ходити.

Люди побачили, що зробив Павло, піднесли свій голос, кажучи по-лікаонському: До нас зійшли боги в людській подобі.

Називали Варнаву Зевсом, Павла - Гермесом, бо той був провідником у слові.

Жрець Зевса, що перебував перед містом, привів до брами бичків, та вінки, хотів разом з юрбою приносити жертву.

Почувши, апостоли Варнава і Павло, роздерли одяг свій, кинувшись між людей, кричали:

Люди, що ви робите? І ми подібні до вас, люди, що благовістимо вам відвертатися від цих марнот до живого Бога, який створив небо, землю, море і все, що в них.

Він у минулих поколіннях допустив, щоб усі погани ходили своїми дорогами.

Він, проте, не переставав свідчити про себе, творячи добро, даючи вам дощі з неба і плідні часи, насичуючи їжею та веселістю ваші серця.

Говорячи це, ледве заспокоїли людей, щоб утрималися приносити їм жертву.

Прийшли з Антіохії та Іконії юдеї і, підбурюючи людей, побили Павла камінням, витягли його за місто, думаючи, що він помер.

Коли учні оточили його, він устав, увійшов до міста. А назавтра пішов з Варнавою до Дервії.

Благовістуючи тому містові, навчивши багатьох, повернулися до Лістри й Іконії та Антіохії.

Зміцнювали душі учнів, благали залишатися у вірі, бо через великі утиски треба нам увійти до Божого Царства.

Висвятивши їм пресвітерів для всіх Церков, помолившись із постом, передали їх Господеві, в якого повірили.

Пройшовши Пісидію, прийшли до Памфилії.

Казали слово в Пергії, зайшли до Атталії.

Звідти відпливли до Антіохії, де були передані Божій ласці на справу, яку і довершили.

Прийшовши туди і зібравши церкву, розповіли, що Бог зробив з ними, як відкрив поганам двері віри.

Перебували ж немало часу з учнями.

Російський синодальний переклад

В Иконии они вошли вместе в Иудейскую синагогу и говорили так, что уверовало великое множество Иудеев и Еллинов.

А неверующие Иудеи возбудили и раздражили против братьев сердца язычников.

Впрочем они пробыли здесь довольно времени, смело действуя о Господе, Который, во свидетельство слову благодати Своей, творил руками их знамения и чудеса.

Между тем народ в городе разделился: и одни были на стороне Иудеев, а другие на стороне Апостолов.

Когда же язычники и Иудеи со своими начальниками устремились на них, чтобы посрамить и побить их камнями,

они, узнав о сем, удалились в Ликаонские города Листру и Дервию и в окрестности их,

и там благовествовали.

В Листре некоторый муж, не владевший ногами, сидел, будучи хром от чрева матери своей, и никогда не ходил.

Он слушал говорившего Павла, который, взглянув на него и увидев, что он имеет веру для получения исцеления,

сказал громким голосом: тебе говорю во имя Господа Иисуса Христа: стань на ноги твои прямо. И он тотчас вскочил и стал ходить.

Народ же, увидев, что сделал Павел, возвысил свой голос, говоря по-ликаонски: боги в образе человеческом сошли к нам.

И называли Варнаву Зевсом, а Павла Ермием, потому что он начальствовал в слове.

Жрец же идола Зевса, находившегося перед их городом, приведя к воротам волов и принеся венки, хотел вместе с народом совершить жертвоприношение.

Но Апостолы Варнава и Павел, услышав о сем, разодрали свои одежды и, бросившись в народ, громогласно говорили:

мужи! что вы это делаете? И мы - подобные вам человеки, и благовествуем вам, чтобы вы обратились от сих ложных к Богу Живому, Который сотворил небо и землю, и море, и все, что в них,

Который в прошедших родах попустил всем народам ходить своими путями,

хотя и не переставал свидетельствовать о Себе благодеяниями, подавая нам с неба дожди и времена плодоносные и исполняя пищею и веселием сердца наши.

И, говоря сие, они едва убедили народ не приносить им жертвы и идти каждому домой. Между тем, как они, оставаясь там, учили,

из Антиохии и Иконии пришли некоторые Иудеи и, когда Апостолы смело проповедывали, убедили народ отстать от них, говоря: они не говорят ничего истинного, а все лгут. И, возбудив народ, побили Павла камнями и вытащили за город, почитая его умершим.

Когда же ученики собрались около него, он встал и пошел в город, а на другой день удалился с Варнавою в Дервию.

Проповедав Евангелие сему городу и приобретя довольно учеников, они обратно проходили Листру, Иконию и Антиохию,

утверждая души учеников, увещевая пребывать в вере и поучая, что многими скорбями надлежит нам войти в Царствие Божие.

Рукоположив же им пресвитеров к каждой церкви, они помолились с постом и предали их Господу, в Которого уверовали.

Потом, пройдя через Писидию, пришли в Памфилию,

и, проповедав слово Господне в Пергии, сошли в Атталию;

а оттуда отплыли в Антиохию, откуда были преданы благодати Божией на дело, которое и исполнили.

Прибыв туда и собрав церковь, они рассказали все, что сотворил Бог с ними и как Он отверз дверь веры язычникам.

И пребывали там немалое время с учениками.